В.С. Печерін про Одесу і майбутнє Росії (на матеріалах епістолярної спадщини)
Дослідження життєвого шляху Володимира Печеріна - видатного представника загальноєвропейського інтелектуального простору. Аналіз зв’язку його долі як з історією України так і Одеси. Репрезентація матеріалів епістолярної спадщини в українському перекладі.
| Рубрика | История и исторические личности |
| Вид | статья |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 21.07.2017 |
| Размер файла | 23,8 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru
В.С. ПЕЧЕРІН ПРО ОДЕСУ І МАЙБУТНЄ РОСІЇ
(на матеріалах епістолярної спадщини)
Олександр Кухарук
Запропонована публікація документальних матеріалів стосується життєвого шляху Володимира Печеріна - видатного представника загальноєвропейського інтелектуального простору. Його доля тісно пов'язана як з історією України так і Одеси. У додатках репрезентовані матеріали епістолярної спадщини, що вперше публікуються в українському перекладі.
Ключеві слова: В.С.Печерін, Одеса, Україна
Росія ніколи не буде мати мене свої підданими
В.Печерін
Світ ловив мене, але не спіймав.
Г.Сковорода
Як і Григорія Сковороду світ не зумів спіймати Печеріна - реального прототипу «Героя нашего времени» М.Ю.Лермонтова. Складний життєвий шлях, духовні пошуки нашого героя, спричинили до неоднозначних оцінок та непорозуміння, як сучасників так і нащадків. На нашу думку, більш-менш ціліснесприйняття особистості Володимира Печеріна можливе лише через ретроспективу традицій та життєвих шляхів мандрівних філософів, перш за все, духовно і генетично близького йому Григорія Сковороди. Попри те, що часи Сковороди по суті ще Середновіччя, хоча і розмите ідеями Просвітництва, а час Володимира Печеріна - вже практично буржуазна сучасність, між ними лежить лише одне покоління.
Дід улюбленого онука, знаний діяч Гетьманщини - Петро Іванович Симоновський, духовно-козацького походження, як і Григорій Савич Сковорода. Лише батько П.Симоновського із церковнослужителя стає значним товаришем Ніжинського полку, а батько Г. Сковороди із козака села Чорнухи висвячується в священика. Симоновський і Сковорода пішли шляхами батьків, вони одночасно навчаються в Могилянській академії, практично одночасно мандрують і проходять студії європейськими університетами. На відміну від Г. Сковороди, Петро Іванович вибирає світський шлях: учитель, перекладач Гетьманської канцелярії, сотник містечка Кобижча, суддя Остерської округи, бунчуковий товариш і член Генерального суду, чиновник для особливих доручень та попечитель навчальних закладів Київського намісництва, статський радник, батько 9 дітей і власник великої бібліотеки, котру заповідали внуку. Поряд з офіційною кар'єрою продовжується освітня, написані роботи з історії України, описи Київського намісництва, розробляється судова реформа.
Шлях мандрівного філософа, вже в наступних часових та просторових вимірах, зовсім в іншу епоху - заповівся онуку. Цей шлях, життєві принципи, в основі котрих, перш за все, знаходився «ген свободи», та їх реалізація - звернули на себе увагу, як вже згаданих Лермонтова, Достоєвського, так і Герцена та Гершензона, Ле Карре і Дж.Джойса, графа Уварова та пап Григорія XVI і Пія ІХ. печерін історія український епістолярний
В той же час В.С.Печерін стає одним із засновників традицій революційно-романтичної поезії в Російській імперії; вважається одним з перших, якщо не першим, прихильником наукового (утопічного) соціалізму на російських теренах; першим російським політичним емігрантом ХІХ ст., який свідомо та обдумано пішов на еміграцію та продовжив революційну діяльність. Він може вважатись і першим туристом з Росії, створюючи традицію пішохідної подорожі, засновану англійцями та німцями на рубежі ХУІП-ХІХ ст.; першим християнським соціалістом сучасного типу, котрий більшу частину життя реалізовував ці ідеї на практиці.
В знак вдячності за його подвижництво, місцем його упокоєння стала могила на Гласневінському кладовищі в Дубліні, між могилами національних героїв Ірландії - О'Коннела та Парнелла, там де ховав свого героя і Дж.Джойс.
Таким чином, втікаючи від світу Володимир Печерін його змінював і неодноразово повертався, своїм життям та ідеями в Росію, де його як правило в більшості не розуміли, але віддавали належне. Йому присвячено десятки праць, розвідок, публікацій, дисертацій, він присутній в енциклопедіях та словниках. В українському науковому проекті, показово, що саме в Одесі, йому присвячена лише поодинока розвідка.
При цьому розмаїтті практично всі публікації невірно і цілком по-філософські, вказують місце народження В.С. Печеріна. В переліку малих батьківщин і с. Димерка та м. Димер Київської губернії, міфічна Димерка Черкаської області. Навіть в останній, найбільш науково-солідній праці високого рівня - знову міфічне с. Димерка Київського уїзду, Київської губернії.
Насправді, Володимир Сергійович Печерін, народився 15 липня 1807 р. в селі Димерка Остерського повіту Чернігівської губернії (з 1922 р. село Велика Димерка), тепер це населений пункт належить до Броварського району Київської області. Своєю ж «малою батьківщиною» наш герой вважав дідів хутір в містечку Кобижча, тепер територія села Кобижча Бобровицького району Чернігівської області, а в ХІХ ст. відповідно Козелецький повіт Чернігівської губернії. Саме сюди, з будинку сестри, через кілька діб перевезла новонародженого - мати Пелагія Петрівна. Тут і прожив перші роки свого дитинства наш герой. Його батько - Сергій Пантелеймонович, офіцер Ярославського полку в цей час брав участь у Російсько- турецькій війні 1806-1812 рр., і сім'я переїхала до нього після завершення бойових дій, з чого і починає свої спогади В.Печерін.
Документи:
Документ №1. Лист В.С.Печеріна до племінника С.Ф.Пояркова. Жовтень 1865 р.
Дублін 13-го жовтня 1865 р.
Люб'язний племінник!
Чи знаєте, чого ви від мене вимагаєте? Не більше не менше, як надіслати вам кілька томів моєї біографії. Воно здається нескладним розповісти головні факти мого життя; але як же описати постійний, повільний, складний духовний розвиток? Як розмотати ці тонкі ніжні нитки думок, міцно зв'язані невблаганною логікою життя? Адже це майже те ж, що написати цілу історію філософії. Для цього необхідні час та терпіння. В минулому році я почав було писати свої записки, але потім кинув. Може бути, знову за них візьмусь. Тепер, щоб задовольнити вашому і ваших друзів бажанню, я посилаю вам з них два уривки - як завдаток. Для решти потрібно час та терпіння.
Перші спогади. 1812 рік
Ми вступили в фортецю Кілію, тільки що взяту від турок. Батько мій був тоді поручником Ярославського піхотного полку. Мені було рівно п'ять років. Наша квартира знаходилась в якомусь турецькому будинку, навпроти самих фортечних воріт зі сторони Дунаю. Там, бувало, з бастіону я дивлюсь: під стіною тече Дунай і на ньому плавають два наші лебеді. За Дунаєм, на зеленому полі біліла палатка; перед нею сидів турецький офіцер з довгим чубком; як тепер ще мерехтить перед очима: до палатки підходили і відходили солдати: це був розмін полонених. У нас була одна велика кімната з величезними шафами на всю довжину стіни: в одну з шаф мене клали спати. Тут на турецькому дивані я сидів з указкою в руках: сам батько навчав мене грамоти. Першу книгу мені дали в руки - «Сто чотири Св'ященні історії Гюбнера».
Історія смерті Спасителя надзвичайно вразила мене. Сонце потьм'яніло - земля струснулась - мертві встали з домовин - завіса Храму розірвалась надвоє, це видіння потрясло всю душу - якийсь св'ященний трепет пробіг по всьому тілу, волосся стало дибки. Ніколи, мені здається, потім, навіть в самі гарячі роки юності, я не отримував подібного відчуття.
Вмерти за благо народу і бачити мати, що стоїть біля підніжжя мого хреста, - стало однією із мрій моєї юності. Ось як перші враження впливають на подальше життя! Між іншим, крім «Св'ященної історії» я читав все, що мені потрапляло до рук. У мого батька була маленька бібліотека, що складалась із драм Коцебу і романів пані Жанліс.
Тут же в фортеці Кілія, я вступив на сцену. У нас зимувала невелика Дунайська флотилія. Флотські офіцери зимою завели редут і театр. Для однієї з п'єс Коцебу потребувалась роль дитини біля мого віку. Мені надали цю роль. Я вийшов на сцену, сказав вивчені мною слова, отримав два калачі в руки і відбув за куліси. Крім батька в мене був ще інший вчитель - флотський офіцер з дерев'яною ногою поштивий і незабутній Заліський: він учив мене писати і малювати носи та очі. Одного чудового ранку пролунав гарматний грім з усіх укріплень, так що у нас всі шибки тріснули. Це була звістка про вигнання французів з Росії.
Одеса в казармах. 1815.
Полковий лікар Зоммер (зрозуміло німець), завідувавший здоров'ям моєї матері, сказав їй одного разу: «Ця дитина буде чи поетом, чи актором». Гарний пророк! Однак, він, може бути, і не зовсім помилився. Я дійсно став поетом - не в віршах, а насправді. Під впливом високого натхнення я задумав і розвинув довгу поему життя і, по всім правилам мистецтва, зберіг в ній довершену єдність. Не дивлячись на різноманітні події одна ідея домінує над всім - це віра в ту невидиму силу, котра покликала мене на Захід і тепер веде шляхом незримим до якоїсь високої мети, де все і вирішиться, все з'ясується і все увінчається. Я був також і актором. Я розігрував всілякі можливі ролі. Я був підканцеляристом Тимчасової комісії для вирішення рахунків і рахункових справ попередніх часів біля Синього мосту і був посаджений під арешт за недбальство до служби - загуляв з гвардійськими підпрапорщиками, потім несподівано перебрався на 5-й поверх по Гороховій вулиці, і жив там бідним студентом-пустельником, був членом Професорського інституту і майже професор Московського університету, був секретарем у англійського капітана і за це отримував п'ять франків на тиждень, нарешті, я був республіканцем школи Ламенне, комуністом, сенсімоністом, місіонером-проповідником, тепер, ймовірно, я прийшов до останньої ролі: вона краща із усіх і наближена до ідеалу: я поділяю труди сестер милосердя і разом з ними служу страждаючому людству в лікарні.
Але що стало приводом до доктора Зоммера виголосити таке про мене пророцтво? В Одесі мене повезли до театру. Там грали «Едип в Афінах» Озерова. Тепер ще пам'ятаю початок:
Постой, дочь нежная преступного отца!
Опора слабая несчастного слепца
Печаль и бедствия всех сил меня лишили.
Необхідно вказати, що мимо мене нічого даремно не проходило. Яка-небудь книжечка, вірш, два-три підслухані мною слова спричиняли на мене найяскравіші враження і визначали інколи цілі періоди мого життя. Повернувшись додому, я накинув на плечі шаль моєї матері і почав розходжати по кімнаті як грецький цар.
Високі ідеї театрального правосуддя роїлися в голові моїй. Мені хотілося буди правосудним царем - виправдовувати невинних, розбивати кайдани невільників. У нас була якась велика біла книга: я почав писати в ній свої думки та ілюструвати їх. Я намалював царя - увінчаного та в багряниці, сидівшого на престолі; перед ним проводять полоняників: він їх пробачає та велить зняти окови. З тієї пори я кожен день представляв чи грецьких царів, чи чуттєву драму «Кора і Алонсо».
Мені було 8 років. З цього часу моя ненависть до гнобителів, і я стаю посередником між тиранами та їх жертвами.
Тут же в Одесі помер наш полковий командир Андрій Карлович Мольтрах - гіркий п'яниця. Безіменний полковий поет написав по ньому наступну епітафією:
Стой прохожий! Стой!
Вижу - у тебя штоф непустой!
Сжалься и мне немного отлей!
Здесь лежит пьяный Андрей.
Було якесь торжество в одеському соборі. Всі офіцери при великому параді. Був тут і герцог Рішельє. Батько підвів мене до нього і ДЮК (так його звали в Одесі) погладив мене по головці: ось я і отримав благословіння французького легітеміста...
Серпень 1864 р.
Перекладено за публікацією П.Г.Горєлова: Наше наследие. - 1989. - №1. - С. 61-77.
Документ №2. Відповідь В.С. Печеріна на лист від О. Герцена. Травень 1853 р.
3 травня 1853 р., Клапам
Я вам відповідаю французькою по причинам, котрі ви знаєте. Не міг писати я до вас раніше, тому що був зайнятий обов'язками в Гернсі. Мало залишається часу на філософські теорії, коли живеш в середині життєдіяльної дійсності: нема вільного часу вирішувати спекулятивні питання про майбутні долі людства, коли людство з кістками та плотью приходить вливати в ваші груди свої печалі та вимагає розради та допомоги.
Признаюсь вам відверто, ваш останній лист навів на мене жах і кошмар дуже егоїстичний, признаюсь і в цьому.
Що буде з нами, коли ваша ідеологія (votre civilisa tion vous) отримає перемогу. Для вас наука - все, альфа і омега. Не та загальна наука, котра обіймає всі здібності людини, видиме і невидиме, наука - так, як її розумів світ до цього часу, а наука обмежена, вузька, наука матеріальна, котра розбирає і розсіює субстанцію і нічого не знає крім цього. Хімія, механіка, технологія, пар, електрика, велика наука пити і їсти, поклоніння особі (le culte de la personne), як би сказав Мішель Шевальє. Якщо ця наука переможе, горе нам! Підчас гонінь римських імператорі християни мали крайню можливість втечі в степи Єгипта, меч тиранів зупинився біля цієї непрохідної для них межі. А куди втікати від тиранства вашої матеріальної цивілізації? Вона зглажує гори, риє канали, прокладує залізні дороги, посилає пароплави, журнали її проникають до калених пустель Африки, до непрохідних лісів Америки. Як колись християн волочили на амфітеатри, щоб їх віддати на посміх натовпу, жадібного до видовищ, так потягнуть тепер нас, людей мовчання та молитви , на публічні торжища і там спитають: «Для чого ви біжете від нашої спільноти? Ви повинні прийняти участь в нашому матеріальному житті, в нашій торгівлі, в нашій чудовій індустрії. Ідіть вітійствувати на площі, йдіть проповідувати політичну економію, обговорювати падіння і підйом курса, ідіть працювати на наші фабрики, направляти пар і електрику. Ідіть головувати на наших банкетах: рай тут на землі - будемо їсти і пити, адже ми завтра помрем!»
Ось що мене жахає, бо де ж знайти прихисток від тиранства матерії, котра більше і більше оволодіває всім?
Вибачте, якщо я скільки-небудь перебільшив темні фарби. Мені здається, що я тільки довів до логічних наслідків принципи, висунуті вами.
Чи варто залишати Росію через розумовий каприз (caprise de spiritualitet)? Росія саме розпочала з такої науки, так як ви її розумієте, вона продовжує наукою. Вона в руках своїх тримає гігантський ричаг матеріальної могутності, вона закликає всі таланти на служіння собі і на бенкет свого матеріального благополуччя, вона стане самою освіченою країною в світі, провидіння їй дало в володіння матеріальний світ - вона зробить рай із нього для своїх вибраних. Вона розуміє цивілізацію саме так, як ви її розумієте. Матеріальна наука становила завжди її силу. Але ми, віруючі в безсмертну душу і в майбутній світ, - яка нам справа до цьої цивілізації цієї хвилини? Росія ніколи не буде мене мати своїм підданим.
Я виклав мої ідеї просто для того, щоб прояснити нам один одного. Вибачте, якщо я вніс в слова мою надмірну гарячковість. Так як я знову їду в Ірландію, в п'ятницю рано, мені буде неможливо зайти до вас. Але я буду дуже радий, якщо вам зручно відвідати мене в середу чи четвер після обіду. Приміть і проч. В.Печерін.
Размещено на Allbest.ru
...Подобные документы
Основні події та етапи життєвого шляху М. Костомарова. Науково-громадська діяльність історика. Дослідження М. Костомарова, присвячені українському козацтву. Вклад вченого в історичну науку. Дослідження найважливіших проблем української історії.
курсовая работа [33,0 K], добавлен 03.06.2009Розгляд проблеми статусу та захисту культурних цінностей у межах Криму у зв’язку з його проголошенням окупованою територією в контексті міжнародного права та українського законодавства. Ознайомлення із питанням щодо долі об’єктів культурної спадщини.
статья [37,3 K], добавлен 07.08.2017Короткий нарис життєвого шляху великого князя київського Володимира Мономаха, його місце в історії українського народу. Основні характерні риси Мономаха, що визначили напрямки його внутрішньої та зовнішньої політики. Війни з половецькими ханами.
реферат [17,8 K], добавлен 10.10.2010Біографія видатного європейського підприємця Амансіо Ортега. Опис його шляху від кур’єра до текстильного магнату. Аналіз змін його статків за даними журналу Forbes с 2012-2014 роки. Напрямки його інвестиційної політики та нагороди від Іспанського уряду.
презентация [2,7 M], добавлен 18.04.2016Дослідження життєвого шляху Герасима Кондрат’єва. Аналіз аспектів діяльності та політичного світогляду полковника. Історичний спадок його роду. Висвітлення внеску роду перших переселенців в освоєння та протекцію земель в важких умовах XVII-XVIII століть.
реферат [24,8 K], добавлен 14.03.2013Основні віхи життєвого та політичного шляху М.С. Грушевського, еволюція його світоглядно-філософських та політичних позицій. Внесок великого українця у розвиток вітчизняної історії та археології, його роль у процесі боротьби за українську державність.
дипломная работа [4,8 M], добавлен 10.07.2012Проблеми історії України та Росії в науковій спадщині Ф. Прокоповича. Історичні погляди В.Г. Бєлінського, його концепція історії України. Наукова діяльність Преснякова, Безтужева-Рюміна. Роль М.С. Грушевського і В.Б. Антоновича в розробці історії України.
учебное пособие [274,2 K], добавлен 28.04.2015Події початку Другої світової війни та визначення долі України в ній. Основні причини поразок Червоної армії на початку війни. Стратегічне і політичне значення оборони Одеси. Входження західноукраїнських земель до складу СРСР. Діяльність Андрія Мельника.
контрольная работа [21,8 K], добавлен 14.12.2010Дослідження історіософської спадщини Дмитра Донцова, ідеологія українського інтегрального націоналізму. Поділення на періоди історії України за Д. Донцовим. Аспекти визначення ціннісної залежності історичних періодів від расової домінанти в суспільстві.
дипломная работа [31,6 K], добавлен 20.09.2010Ознайомлення з причинами поширення ліберальної концепції опозиційного руху. Вивчення та характеристика поглядів Нечкіної - найвідомішого радянського дослідника декабристського руху. Розгляд та аналіз життєвого шляху провідних декабристознавців України.
статья [19,3 K], добавлен 14.08.2017М. Драгоманов – "великий прапор з багатьма китицями ідей та думок". Загальна характеристика життєвого шляху, громадсько-політичної діяльності та творчості М. Драгоманова, аналіз його внеску в українське суспільне життя другої половини ХІХ – початку ХХ ст.
курсовая работа [55,2 K], добавлен 28.11.2010Ознайомлення з етапами життєвого шляху М. Костомарова - публіциста, історика і поета; його науково-громадська діяльність. Особливості поглядів Миколи Івановича на роль народу в історії. Аналіз історичних та історико-географічних праць М. Костомарова.
реферат [24,0 K], добавлен 20.09.2013Ознайомлення з життєвим шляхом та внеском Володимира Залозецького - хірурга, громадського діяча, творця неовізантизму в українському мистецтвознавстві - в розвиток філософії, культурології, мистецького середовища та створення етнографічного музею.
реферат [22,6 K], добавлен 12.05.2010Створивши такі музеї, стане можливим прямо в них проводити уроки "Історії України", де педагогам зможуть допомагати, за бажанням, і самі колекціонери. І тоді діти зрозуміють "Чиїх батьків ми діти", і не продадуть за кордон ікону своєї бабусі.
реферат [8,9 K], добавлен 07.06.2006Ярослав Мудрий як розбудовник на ниві культури. Об’єктивний аналіз історичної спадщини Ярослава Мудрого, його особистого внеску у розквіт багатьох аспектів українського суспільства: внутрішньої та зовнішньої політики. Дипломатія Ярослава Мудрого.
курсовая работа [46,3 K], добавлен 29.11.2010Особливості російського абсолютизму та його відмінність від західноєвропейського. Основні підходи до дослідження російського абсолютизму в історіографії, передумови і особливості його розвитку. Реформи Петра І та їх роль у розвитку абсолютизму в Росії.
курсовая работа [74,6 K], добавлен 12.01.2010Формування світогляду А. Бандери. Аналіз громадсько-політичної діяльності видатного представника української суспільно-політичної думки і національно-визвольної боротьби. Ідейний та практичний внесок священика у розвиток українського національного руху.
дипломная работа [7,1 M], добавлен 01.03.2014Життєвий шлях Володимира Винниченка. Рання проза Володимира Винниченка (1902-1907). Навчання та початок політичної діяльності. Винниченко - політик в боротьбі за вільну Україну. Життя та творчість за кордонами рідної України.
реферат [33,8 K], добавлен 06.03.2007Дослідження життєвого шляху, наукової та політичної діяльності М.С. Грушевського – історика, публіциста, голови Центральної Ради, академіка, автора багаточисельних наукових праць. Політичне життя М.С. Грушевського. Суть ідеї соціалістичного федералізму.
курсовая работа [46,5 K], добавлен 09.01.2012Перехід ординців від кочового до осілого способу життя. Створення нових центрів влади у Північному Причорномор’ї. Підтримка порту Качибей польським королем Владиславом. Історичне значення перекладу літопису про Одесу "Хроніки" істориком Яном Длугошем.
статья [21,8 K], добавлен 11.08.2017
