Розвиток міст, ремесла та торгівлі у Середньовіччі
Формування найперших феодальних міст в Італії та Франції протягом X-XI ст. Розвиток господарства на українських землях (V-XV ст.). Передумови ринкової економіки, їх теоретичне осмислення в країнах європейської цивілізації (XVI - перша половина XVII ст.).
| Рубрика | История и исторические личности |
| Вид | контрольная работа |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 22.07.2017 |
| Размер файла | 57,2 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
13
Размещено на http://www.allbest.ru/
Зміст
- Розвиток міст, ремесла та торгівлі у Середньовіччі
- Розвиток господарства на українських землях V-XV ст.
- Економічна думка Середньовіччя
- Основні терміни та поняття
- Проблеми для творчого обговорення
- Теми рефератів
- Формування передумов ринкової економіки та їх теоретичне осмислення в країнах європейської цивілізації (XVI - перша половина XVII ст.)
- Великі географічні відкриття. Їх соціально-економічні причини та наслідки
Розвиток міст, ремесла та торгівлі у Середньовіччі
Найперші феодальні міста сформувалися в Італії та Франції протягом X - XI ст. Серед них виділялися: Венеція, Генуя, Піза, Флоренція, Неаполь, Амальфа, Марсель, Монпельє, Тулуза та ін.
В Італії розгорнулася боротьба міст з Їхніми сеньйорами за автономію, комуну. Протягом XI - XII ст. комуни виникли в Генуї, Ареццо, Флоренції, Болонії, Пармі та інших містах. Наприкінці XII ст. міста-комуни перетворилися на самостійні міські республіки з власним законодавством, адміністрацією, військом, правом карбувати монети тощо, це були фактично міста-республіки. У XIII ст. сформувалося феодальне міське "магдебурзьке право", яке встановлювало порядок виборів і функції органів міського самоврядування, суду, купецьких об'єднань, цехів, регулювало питання торгівлі, опіки, успадкування тощо.
Міста з'явилися в Північній Франції, Нідерландах, Англії, по Рейну і Верхньому Дунаю в Німеччині. Найбільше число нових міст припадає на рубіж XIII - XIV ст. - більш як 200. За кількістю жителів міста можна поділити на малі, в них проживало від 1 до 2 тисяч осіб, середні - 3 - 5 тисяч жителів, великі 9-10 тисяч жителів. У Західній Європі міст із населенням 20 - 40 тисяч було близько 100 (Любек, Кельн, Мец, Лондон, Рим та ін.). Найбільші міста - Венеція, Константинополь налічували 100 тис. жителів (до цього наближалися Париж, Мілан, Кордова, Севілья, Флоренція). Населення міст було незначним в Англії, де в них проживало лише 5% від загальної кількості.
Причини зростання міст:
появи додаткового продукту;
утвердження феодального ладу;
зміна форми експлуатації та організації господарства феодалів;
удосконалення форм правління та права;
розвиток торгівлі, ремесла, культури.
Шляхи утворення міст:
торгівельно-ремісничий;
общинно-феодальний;
державний.
В Англії ще до норманського завоювання нараховувалося до сотні містечок. З утвердженням централізації держави міста були розташовані на королівській території і це ускладнювало боротьбу міщан за політичну автономію, тому ні одне місто Англії не змогло добитися самоуправління типу французьких комун. Англійські міста лише користувалися деякими економічними і фінансовими привілеями: Лондон, Йорк, Бостон та ін. Король отримував з міст близько 35% державних прибутків, постійно посилюючи податковий тягар, який далеко не завжди був унормованим.
В кінці XIII ст. в Англії нараховувалося вже біля 280 міських поселень. Міста, що отримували від королів хартії з правом самоврядування (утворення міських рад, посад мерів та міського суду), самі збирали податки на своїй території, мали право утворити свій ринок, купецькі та ремісничі гільдії, але масштаб самоврядування англійських міст був меншим, ніж міських комун у Франції, Фландрії, Німеччині та Італії. Це було обумовлено міцнішим контролем англійської королівської влади.
У Франції з X ст. розвиваються старі міські поселення, засновані ще римлянами і які занепали в V - IX ст., - Бордо, Тулуза, Ліон, Марсель, Париж, Руан. З'являлися і нові міста. На поч. XIII ст. в країні було багато великих, середніх і дрібних міст. В XI - XII ст. спостерігався розквіт міст південної Франції. Цьому сприяли торгівельні зв'язки із Середземним морем. Південні міста першими завоювали політичну незалежність. В XII ст. майже всі південні міста встановили консулат - правління виборчих осіб від проживаючих в місті дворянства і духівництва, і від ремісничої верхівки. В північних містах Франції - Арраса, Лана, Санліса - лише в XII ст. відбувається економічне піднесення.
феодальне місто ринкова економіка
Міста в Німеччині в X ст. відроджувалися на території колишніх римських муніціпієв в басейні річки Рейн: Кобленц, Майнц, Ворс, Страсбург, Бонн та Дунаю: Регенсбург, Ульм та ін. В XII ст. в країні нараховувалося біля 50 міст, а в XIII ст. їх кількість зросла до 500. В більшості це були невеликі міста, жителі яких займалися сільським господарством. Збільшувалася і загальна кількість міст. В Німеччині в 13 - 14 ст. виникло біля 700 нових міст. Наприклад, в Гамбурзі в XIV ст. нараховувалося 7 тис. жителів, в Брістолі - 10 тис.
Ремесло. Прогрес у сільському господарстві IX - X ст. посилює суспільний поділ праці, що сприяло нагромадженню виробничого досвіду та вдосконаленню продукції, яка вироблялася. У XI - XII ст. ремесло стало основою економіки середньовічного міста, а ремісники становили більшість серед його громадян. Сформувалися такі галузі ремесла, як текстильна, металургійна, металообробна, зброярство, виробництво посуду, продуктів харчування, будівельних матеріалів тощо. Значного розвитку набули спеціалізація ремесла та територіальна спеціалізація ремісничого виробництва.
У XII-XIII ст. у містах сформувалися ремісничі об'єднання - цехи. Цехи виконували низку функцій: утверджували монополію на певний вид ремесла та сировини; встановлювали контроль над виробництвом і продажем ремісничих виробів; регулювали відносини майстрів із підмайстрами й учнями; займалися культурно-релігійною діяльністю; виступали як бойова одиниця у разі війни.
Середньовічний цех створювався за професійними ознаками: шевський, ковальський, кравецький, ювелірний та ін. Роботу цехів регламентував статут ремісників, в якому були вказані виробнича, духовна та моральна їх поведінка. Наприклад, статути всіх цехів установлювали зразкові вироби - шедеври, на які й орієнтувалися ремісники як на зразки, відповідно заборонялося випускати товар гіршим або кращим від шедевра. Основний орган цехового управління становили загальні збори членів цеху, а цехові посади були виборними.
Цехи мали сувору регламентацію: переслідували позацехових ремісників - партачів, обмежували виробництво, щоб уникнути конкуренції за різних умов. Цехова регламентація сприяла виробництву якісної продукції і була економічно раціональною у XIII-XIV ст. та відіграла прогресивну роль у розвитку міського ремесла. Але зусилля цехів зберегти дрібне виробництво, поставити всіх у рівні умови загальмували розвиток продуктивних сил, призвело до того, що в XV ст. ремісничі цехи втратили економічну доцільність.
Торгівля. У середньовічній Європі розвивалися зовнішня, морська, внутрішня і сухопутна торгівлі. Основними формами їх організації були: ярмарки, караванна торгівля, базари, постійна торгівля.
Внутрішня торгівля обмежувалася територіально, наявністю місцевих товарів, обсягами. Це був обмін між містом і селом на місцевих ринках. Формами торгівлі були міські базари та крамниці. Так, селяни привозили до міста продукти харчування та сировину, які обмінювали на ремісничі товари або продавали. Значення внутрішньої торгівлі полягало в залученні села до ринкових відносин, формуванні місцевих локальних територіальних ринків як основи загальнонаціонального.
Зовнішня торгівля здійснювалася через Середземне, Балтійське і Північне моря, та мала посередницький характер. У східній, тобто левантійській торгівлі, брали участь Італія, Іспанія та Франція, які торгували між собою, а також з Візантією, Чорномор'ям і країнами Сходу. Займалися купці переважно продажем на західноєвропейських ярмарках східних товарів: торгували прянощами, ювелірними виробами, предметами розкоші, зброєю, золотом, вином, фруктами, шовком. Купці міст Венеції, Генуї, Пізи монополізували торгівлю з країнами Сходу. Також у італійських містах виникло власне виробництво шовку, скла, бавовняних тканин.
Північноєвропейська торгівля велася на Балтійському і Північному морях, по річках Ельба, Одер, Темза, Рейн, Дунай, Вісла, Німан, Рона, Сена. Північна торгівля базувалася на продажі виробів місцевої промисловості й продуктів сільського господарства. Основними товарами на півночі були: вовна, зерно, олово, залізо з Англії; сукно з Нідерландів; хутро, метал, ліс, риба, сіль, льон, віск, смола з Північно-Східної Європи; шкіра, м'ясо, зерно з Польщі та Литви; золото, срібло з Німеччини та Чехії.
У північній торгівлі провідну роль відігравали Гамбург, Любек, Бремен, Лондон, Новгород, Псков, Амстердам. У XIII ст. для захисту торгівлі купці міст північної Німеччини створили торговельний союз приморських міст під назвою Ганза (об'єднання, спілка). У XIV - XV ст. до Ганзейського союзу входило 160 міст. Керівництво Ганзи знаходилось в місті Любеку. Ганзейський союз виконував такі функції: захищав інтереси купців, регламентував ціни на товари, встановлював стандарти їх якості, забезпечував монополію оптової торгівлі та давав певні гарантії особистої та майнової безпеки.
Товари ганзейської і левантійської торгівлі зустрічалися на ярмарках Західної Європи, особливо у французькій провінції Шампань. Цей ярмарок тривав майже цілий рік. Проходили ярмарки в англійських містах Вінчестері, Йорку і Бостоні, фламандському місті Брюгге. Італійські міста Мілан, Флоренція, Венеція стають головними торгівельними центрами на Апеннінах. Про могутність італійської торгівлі свідчить той факт, що у 1252 р. Флоренція розпочала карбування золотої монети - флорин, Венеція - дукат.
У середні віки розвивалася і сухопутна торгівля. Відомий шовковий шлях від Китаю до Європи простягнувся на кільканадцять тисяч кілометрів.
Отже, в епоху Середньовіччя, основною галуззю було сільське господарство, але на зміну натуральному господарству і замкнутому цеховому виробництву поступово приходить товарне.
Розвиток господарства на українських землях V-XV ст.
У період раннього Середньовіччя на території сучасної України розпочався процес становлення сільської територіальної громади (верв) східних слов'ян. Поступово виділяється алодіальна власність окремих малих сімей, що витіснила великі патріархальні родини і сприяла утворенню самостійних господарств. Поземельні відносини характеризувалися поступовим утвердженням спадкового володіння.
Основу господарської діяльності східних слов'ян становило землеробство. Переважали перелогова та підсічна система землеробства. Основними злаковими культурами залишалися просо, ячмінь, жито, пшениця, овес, а із технічних культур - льон та конопля. Крім того, із городніх культур вирощували горох, ріпу, редьку, цибулю, часник.
Поряд із землеробством важливе місце у господарстві східних слов'ян посідали тваринництво і птахівництво. Розводили велику рогату худобу, коней, дрібну рогату худобу, свиней. Тварини (воли, коні) були основою тяглової сили. Коней використовували й для верхової їзди. Тваринництво (молоко, м'ясо, яйця) суттєво доповнювало запас продуктів харчування східних слов'ян. Також слов'яни займалися промислами: мисливством, рибальством, збиральництвом, бортництвом.
Поступово із піднесенням землеробства і тваринництва створювалися умови для розвитку ремесла. Вагоме місце належало залізодобувному і залізоробному виробництву, які базувалися на відносно складній технологічній основі. Так, застосовувалися прийоми карбування або тиснення, зернь, скань, шматковий орнамент, гравірування по гладкій поверхні. Розвивалися також такі ранньосередньовічні ремесла як ковальство, гончарство, прядіння, ткацтво, деревообробка, обробка шкіри, каменярство.
У результаті тривалого процесу економічної та політичної інтеграції східнослов'янських племен сформувалася держава з центром у Києві. Київська держава існувала впродовж VI - IX ст. і найбільшої могутності досягла за князів Аскольда і Діра. У 860 р. тут було прийняте християнство. У 882 р. після завоювання Київської держави варягами було утворено державу, відому під назвою Русь із центром у Києві. Русь була однією з найбільших і наймогутніших держав Середньовіччя з середини IX - до середини XIII ст. Високим рівнем відзначилася матеріальна і духовна культура русичів.
За суспільною структурою населення Русі складалося з князів, бояр, дружини, духовенства (священики, монахи, диякони, церковні прислужники), купців, міщан, ремісників, чорноробів, селян (вільні - смерди, напіввільні - закупи), рабів (челядь, холопи), ізгоїв.
З часом формується приватна земельна власність князів і воїнів - дружинників, які збагачувалися під час війн і перетворювалися на великих землевласників.
Форми земельної власності на Русі:
"жизнь" - спадкове володіння, домен князів і бояр, що вільно відчужувалося;
державна власність на землю в особі князя (це була власність не князів, а столів, на яких вони сиділи).
Види землеволодіння на Русі:
князівське;
боярське;
церковне;
селянське.
Протягом XI - XII ст. на Русі формувалися васальні відносини. Поступово утверджувалася ієрархічна структура землеволодіння, що ґрунтувалася на міжкнязівських і князівсько-боярських васальних відносинах. Найінтенсивніше розвивалися князівські вотчини, для яких була характерна розпорошеність по різних волостях. Вотчина запишалася багатогалузевим господарством, де займалися землеробством, тваринництвом, промислами, найважливішими з яких стали полювання, рибальство, бджільництво, переробка сировини, млинарство.
Важливою ознакою формування феодального господарства можна назвати утворення різних категорій феодально-залежного селянства. Економічною основою селянського господарства стало селянське подвір'я. Найдавнішою формою залежності селян була данина - постійне і регулярне вилучення державою у населення частини його доходів через позаекономічний примус.
Першою формою державного податку на Русі була данина - полюддя. Розміри данини визначені у 945 р. княгинею Ольгою після придушення повстання древлян, які вбили князя Ігоря за спробу повторного збирання данини. Вона стягувалася на користь князя та держави із селян підлеглих територій. До державних доходів входили також торгове і судове мита. Одиницею данини був “дим” - селянське господарство. Селяни зобов'язувалися утримувати представників княжої адміністрації, залучалися до ополчення, надавали підводи, будували і ремонтували фортеці, мости, дороги.
Зростання великого феодального землеволодіння, міст, міжусобиці і вторгнення кочівників, а також панування натурального господарства призвели до феодальної роздробленості держави. На Любецькому з'їзді 1097 р. князі узаконили принцип "вотчинного старійшинства" при успадкуванні.
Важливе місце у період феодальної роздробленості та монголо - татарського завоювання на українських землях належить Галицько - Волинському князівству. Особливістю господарства князівства стала наявність сильної боярської влади. У володінні бояр перебували спадкові вотчини та тимчасові князівські надання. Поступово утвердилася бенефіціально-ленна система, що грунтувалася на ієрархічній структурі земельної власності.
Упродовж 1239 р. - 60-х років XIV ст. українські землі перебували під владою монголо-татарів. Монголо-татарська навала призвела до занепаду господарства Русі. Були зруйновані міста, села, фортеці, відбувся занепад і зникнення окремих ремісничих спеціальностей і технологій, втрачено та послаблено торгівельні зв'язки, частина населення була знищена, а решта стали платниками данини. Стало помітним економічне відставання від країн Західної Європи.
У часи польсько-литовської доби (друга половина XIV - XV ст.) на українських землях почало складатися магнатське і шляхетське землеволодіння. Найбільшими власниками землі стали Великий Литовський князь і представники знатних родин.
Військово-службовий стан (шляхта) складався із земських бояр, військових слуг магнатів, заможних міщан і селян, які бажали служити у війську князя і могли утримувати себе під час бойових походів. їхнім головним державним примусом була військова служба
Сільське господарство. У лісостеповій зоні поширення набуло орне землеробство, у лісових районах - підсічне. У XI - XIII ст. парова система з дво - і трипільною сівозміною переважала практично на всій території, співіснуючи з перелоговою та підсічною. Вирощували жито, пшеницю, овес, просо, гречку, а з технічних культур - льон та коноплю. Займалися також садівництвом та городництвом, а також тваринництвом: розводили велику (корови, воли) і дрібну (кози, вівці) рогату худобу, а також коней.
Міста. Міста виникли внаслідок взаємопереплетиних соціальних, культурних, економічних і військово-політичних процесів і стали центром ремесла та торгівлі, товарного виробництва, а також товарообміну. Існувало кілька шляхів перетворення поселень на міста:
1) із замків князів і бояр;
2) із ремісничо-торгівельних селищ;
3) із міжплемінних центрів.
Період урбанізації Давньої Русі припадає на XI - XIII ст. Так за "Повістю временних літ" в XIII ст. нараховувалося майже 300 міст. Найбільше міст було в Київському князівстві - 80. Серед них виділялися Київ, Переяслав, Чернігів, Галич. У містах проживало приблизно 13 - 15 % населення країни. Міста належали князям та боярам, тому міське населення залишалося феодальнозалежним.
Ремесла. У великих містах у X - до середини XIII ст. існувало понад 60 видів ремесел. Ремісники виготовляли знаряддя праці, предмети побуту, прикраси, зброю.
Категорії ремісників у Київській Русі:
сільські;
вотчинні;
міські (поділялися на залежних та вільних).
Види ремесел:
Металургія та обробка заліза: була освоєна складна техніка зерні (узори із дрібних зерен металу), скані (узори із тоненького дротика), черні (виготовлення чорного фону для узорчатих срібних пластинок).
Ювелірна справа: чеканка кольорових металів, виготовлення браслетів, медальйонів, хрестиків, бус.
Ливарна справа (дзвони, двері).
Гончарство (посуд, іграшки, речі церковного вжитку, світильники, цегла).
Склоробне виробництво (прикраси, мозаїка, вікна).
Деревообробне ремесло (будинки, меблі, храми, посуд, човни, вози).
Ткацтво, прядіння, кравецтво, оброблення шкур і виробництво з них одягу та взуття.
Будівельна справа і архітектура (Десятинна церква, Успенський і Софіївський собори, Золоті ворота).
Торгівля. Розвиток внутрішньої торгівлі визначавася потребами обміну між сільськогосподарською та ремісничою продукцією. Організаційними формами внутрішньої торгівлі стали сезонні та тимчасові базари, торги, а також торгівля у постійних місцях. У великих містах торгівля велася щоденно, в інших - у визначені дні тижня. Найбільш розвинутою стала торгівля хлібом. У Києві навіть існувало об'єднання хліботорговців при церкві Пирогові на Подолі.
Зовнішня торгівля здійснювалася за допомогою використання річкових шляхів сполучень та караванних шляхів.
Найбільші торгівельні шляхи:
"Грецький", який зв'язував Русь із балтійськими та чорноморськими ринками;
"Соляний" та "Залозний", котрі вели в Галичину і на Кавказ;
Шлях Київ - Галич - Прага - Регенсбург сполучав Русь із країнами Центральної та Західної Європи.
Політичні, торгівельні, культурні відносини Русь підтримувала із Європейськими і Скандинавськими країнами, Візантією, Англією, країнами Кавказу, Середньої Азії, та з арабським Сходом.
Найважливішими руськими товарами на зовнішніх ринках були раби і хутро, а також мед, віск, льон, лляні тканини, ремісничі вироби.
До Русі завозили шовкові і парчеві (виткані золотом) тканини, сукно, оксамит, зброю, предмети художнього ремесла, речі церковного вжитку, оздоби, шахи, скло, фаянс, коштовне каміння, прянощі, вина, фарби, коней, благородні і кольорові метали.
Гроші. До X ст. на території Русі у обігу використовувалися арабські монети, а пізніше - візантійські та західноєвропейські. Довгий час у якості еквіваленту обміну виступали худоба і дорогі хутра - "куни".
Лише за правління Володимира Великого приблизно у 990 році розпочалося карбування перших на Русі золотих та срібних монет (златників і срібників). На них з одного боку було зображено образ Христа, з другого - великого князя, який сидів на троні в царських відзнаках із хрестом у руці. На деяких монетах вперше як герб князя карбувався знак тризуба. Срібні злитки - гривни відомі трьох типів: київські (160-196 г. срібла), новгородські (204,66 г.) і чернігівські (196 г.).
У литовсько-польський період на території українських земель у грошовому обігу використовувалися литовські динарі!, чеські, татарські, італійські, молдавські та генуезькі монети.
Економічна думка Середньовіччя
Важливу роль на формування економічної думки в період Середньовіччя відігравали традиції, звичаї, релігійний світогляд. Основними джерелами економічної думки є юридичні кодекси й церковні пам'ятки.
Загальна характеристика економічної думки раннього та середнього Середньовіччя:
Мислення мало теологічний (релігійний) характер, великий вплив на розвиток економічної думки в той час справив іслам та християнство;
Економічна думка не виокремилась у самостійну галузь знань;
Економічна думка була просякнута практицизмом (середньовічні трактати містять численні конкретні господарські поради, різноманітні практичні рекомендації, але надто мало теоретичних узагальнень і спроб осмислення економічних процесів та явиш);
Економічні уявлення народних мас відбилися в різних "єресях" та економічних вимогах селянських повстань.
Основним джерелом економічної думки раннього Середньовіччя були варварські правди - записи, в основному, звичаєвого права германських племен кінця V - на початку VI ст. Вони були офіційними або приватними збірниками звичаїв даного племені. Часто такі звичаї доповнювались королівськими актами.
Найдавнішим збірником прав франків, які заснували у Галлії Франкську державу - салічних франків - була Салічна правда. її було укладено за часів правління Хлодвіга. Потім збірник неодноразово доповнювався і частково мінявся при наступних королях.
Салічна правда регулювала внутрішньо-общинні відносини. У Салічній правді відбито процес трансформації родової, общинної власності в індивідуально-родинну, феодальну приватну власність. Відображала процес виникнення індивідуально-родинної власності, перетворення володінь на власність, коли спадковий наділ перетворився на алод, та фіксувала початок диференціації суспільства на основі розвитку приватного землеволодіння.
Ще одним джерелом економічної думки були правові акти королів - закони, що називалися капітуляріями. Так, "Капітулярій про вілли" (Закон про маєтки) Карла Великого початку IX ст. дає уявлення про організацію та управління феодальним маєтком: феодальне господарство утверджувалося в межах маєтку-сеньйорії, а земля належала феодалу; земля поділялася на домен, де господарював сам господар, та селянські наділи; у маєтку ремісники мали виробляти ремісничу продукцію, для задоволення потреб господаря; продавати продукцію, яка була в надлишку та купувати те, що не вироблялося у вотчині; фіксувалися усі доходи та витрати; завданням феодального помістя було виробництво і постачання всього необхідного для королівського двору. Ці закони свідчать про натуральний характер господарства, про утвердження феодальних відносин.
Розвиток економічної думки класичного Середньовіччя в Західній Європі розвивався під впливом церкви. Найвідомішим представником католицької церкви був італійський єпископ Фома Аквінський (1225 - 1274), його вже 1323 р. було канонізовано, а у 1879 р. його вчення було проголошено єдиною істинною філософією католицизму.
Фома Аквінський виклав свою концепцію у творах "Сума проти язичників", "Сума теології", в яких узагальнювались канонічні погляди католицької церкви. Провідне місце в цих канонах займають економічні погляди, що спираються насамперед на праці Аристотеля.
У своїх дослідженнях Фома Аквінський використовує схоластичний метод. Спочатку автор висуває будь-яке положення, приводить всі відомі аргументи проти даного положення, а далі наводить позитивні аргументи, після чого дає свої висновки.
Фома Аквінський розглядає питання власності, праці, торгівлі, ціни, прибутку, відсотку. Людина на думку Аквінського, повинна працювати для задоволення своїх потреб. Але окрема людина не може задовольнити свої інтереси, тому Бог здійснив розподіл праці та спеціальностей. Праця є невід'ємним обов'язком віруючого, але фізичну, тяжку працю має виконувати раб, хоча по своїй природі він також людина. Приватну власність він не засуджував, і вказував, що власність - це стимул до праці і що суспільство власників завжди хоче миру та порядку.
При дослідженні торгівлі Фома Аквінський вказує про існування двох типів обміну товарів: для власної потреби з метою одержання прибутку для забезпечення себе і своєї сім'ї засобами існування та збагачення. Обмін передбачає рівність корисності речей. Вперше використовує поняття прибутку як винагороду за ризик. Аквінський вказує, що буває багато різних випадків, коли не гріх продати дорожче, як купив: можливе покращення товару, затрати на збереження, витрати на дорогу. Це є плата за працю торговця.
Висуває ідею щодо існування справедливої ціни. Так, як кожна людина належить до відповідної соціальної групи, вона повинна отримувати за свій продукт стільки, скільки необхідно, щоб вона могла жити відповідно до місця, яке посідає у становій ієрархії. Отже, справедлива ціна - це та, що надає звичний для певного суспільного стану дохід після відрахування всіх витрат виробництва.
Видатним представником середньовічної економічної думки був французький вчений-монах Нікола Орем (Оресм) (1323 - 1382 pp.). Погляди його були викладені в праці “Трактат про походження, природу, юридичне обгрунтування і зміну грошей”, в якій він досліджував економічну категорію - гроші. Згідно його твердженням, гроші - це інструмент, створений людьми для полегшення обміну товарів. Ніколі Орему належить одна з перших спроб обгрунтування металістичної теорії грошей. Він вказав, що золото та срібло стали грошима завдяки своїм природним властивостям.
Економічна думка України в період Середньовіччя. До писемних джерел відносять літописи, княжі грамоти, угоди, записи норм світського та церковного права. Найвідомішими писемними джерелами є "Руська правда", що складалася протягом XI - XII ст., "Повість минулих літ" Нестора-літописця поч. XII ст., "Повчання дітям" Володимира Мономаха поч. XII ст.
"Руська правда" є першим кодексом законів Русі, який містить відомості про майнові відносини, про захист прав приватної власності феодалів на землю та залежних селян, організацію великого княже-боярського володіння, майновий та соціальний статус окремих категорій населення, регламентує торговельні відносини, упорядковує систему боргових зобов'язань, обмежує лихварські операції.
В творі "Повчання дітям" Володимира Мономаха відображено основні процеси економічного та суспільного життя Русі. Подано поради щодо державного управління господарством на основі моральних принципів: дбати про свою державу, про злагоду, стримувати надмірне насильство та експлуатацію пригноблених верств населення, сприяти розвитку землеробства, ремесла та торгівлі.
"Повість минулих літ" - монументальний літературний документ Київської Русі. У літописі розглядаються джерела доходів Київської держави: надходження з господарства, данина і збори з населення, штрафи (судове мито), торговельне мито і воєнна здобич. Данина збиралася продуктами, хутром або грошима. У літописі йде мова про зовнішньоторговельні зв'язки, розвиток суспільного поділу праці у давньоруській державі, розвиток ремесла та землеробства. Літописець описує товарно-грошові відносини.
Отже, під впливом економічних, соціальних та політичних змін, які відбувалися у середньовічній Європі формувалася, розвивалася та змінювалася економічна думка.
Основні терміни та поняття
Громада-марка. Алод. Прекарій. Бенефіцій. Васал. Сеньйор. Кріпосне право. Інвеститура. Секуляризація. Імунітет. Домен. Феод. Урбанізація. Десятина. Хрестові походи. Внутрішня колонізація. Баналітетні права.
Комунальна революція. Цензива. Урбанізація. Рентний феод. Обгородження. "Ножиці цін". Фільварки. Консулат. Ремісничий цех. Ганза. Левантійська торгівля. Громада-верв. "Жизнь". Данина. Варварські правди. Салічна правда. "Капітулярій про вілли". "Схоластика". "Руська правда". "Повчання дітям". "Повість минулих літ".
Проблеми для творчого обговорення
1. Проаналізуйте шляхи формування та форми великого землеволодіння в західній Європі в V - X ст.
2. Назвіть основні виробничі форми феодального господарства.
3. Визначте закономірності та особливості розвитку феодального господарства у Франції, Англії та Німеччині в X - XV ст.
4. У чому полягало історичне значення появи та розвитку західноєвропейських міст у генезі господарства Середньовіччя?
5. Дайте порівняльну характеристику розвитку ремесла та торгівлі у країнах Західної Європи X - XV ст.
6. Проаналізуйте функції ремісничих цехів Середньовіччя.
7. Проаналізуйте процес розвитку феодальних відносин на території українських земель у період Середньовіччя.
8. Охарактеризуйте форми та характер торгівлі на території України у період Середньовіччя.
9. Назвіть особливості економічної думки Середньовіччя.
10. Проаналізуйте основні правові документи Франкської держави.
11. Охарактеризуйте погляди Ф. Аквінського.
12. Розкрийте основні економічні ідеї мислителів Русі.
Теми рефератів
1. Ремісничий цех середньовічної Європи.
2. Вплив монголо-татарської навали на соціально-економічний розвиток українських земель.
Формування передумов ринкової економіки та їх теоретичне осмислення в країнах європейської цивілізації (XVI - перша половина XVII ст.)
Мета вивчення теми: з'ясувати сутність Відродження, Реформації, революції цін у Західній Європі, причини і форми боротьби за економічне лідерство в Європі, процесів огородження і первісного нагромадження капіталу; змалювати господарство України в XY - XYI ст.; показати процес поступового накопичення і вдосконалення впродовж зазначеного періоду економічних ідей і концепцій західноєвропейських мислителів і бізнесменів, які пізніше були успадковані і систематизовані А. Смітом, утворивши теоретичні підвалини класичної школи політичної економії.
Головні питання теми:
1. Великі географічні відкриття, їх соціально-економічні причини та наслідки.
2. Зародження індустріального суспільства у країнах Західної Європи у XVI ст., значення буржуазних революцій XVI - 1 пол. XVII ст.
3. Форми господарств на етапі утвердження мануфактурного виробництва в країнах Західної Європи та українських землях.
4. Меркантилізм - перша економічна концепція доринкової економічної теорії.
Програмний зміст теми (мінімальний обсяг знань студента).
Великі географічні відкриття. Їх соціально-економічні причини та наслідки
XVI-І пол. XVII ст. в еволюції європейської цивілізації були періодом переходу від феодального до індустріального суспільства. Перехідна епоха полягала у розкладі феодального господарства і генезі основних ознак індустріального суспільства. Для перехідного періоду характерні значні досягнення в галузі науки і техніки. Посилився між - і внутрішньогалузевий поділ праці.
Під впливом цих змін виникає нова культурна парадигма, обумовлена кардинальними змінами у суспільних відносинах в Європі, яка отримала назву "Відродження". Відродження, або Ренессанс, - це період з середини XV (а в мистецтві з початку XIV) до середини XVII століття, коли в Західної Європі відбувається відновлення духу і технічного рівня Античності. Отямившись від кризи XIV століття, населення Європи починає стрімко, хоча і дуже нерівномірно зростати. Спостерігалися і періоди зменшення чисельності населення окремих країн: Англії, у період війни Троянд, Іспанії і Португалії, у зв'язку з витоком у колонії, Німеччини, у період Тридцятирічної війни. У цілому ж за двісті років, з середини XV по середину XVII століття, воно зросло майже в два рази і досягло 100 мільйонів чоловік.
У становленні європейського ринкового господарства важливу роль відіграли Великі географічні відкриття (ВГВ). Основними економічними передумовами ВГВ є зрушення у розвитку продуктивних сил Західної Європи, початок розкладу феодальної та зародження у її надрах нової, капіталістичної системи, які наприкінці XV ст. дістали прояв в уже констатованих нами істотних змінах у сфері матеріального виробництва, стані та характері продуктивних сил, зростанні сфери товарно-грошових відносин і розширенні рийку. Серед економічних передумов вирізнялися:
бурхливий розвиток промисловості, зростання товарності сільського господарства, що приводило до потреби в нових ринках збуту;
ускладнення грошового обігу та посилення ролі торговельних бірж вимагало більшої кількості дорогоцінних металів як засобів обігу (європейські джерела срібла були значною мірою виснажені). "Жага золота" штовхала європейців на пошук нових шляхів на Схід, через океани;
криза середземноморської торгівлі. Завоювання Туреччиною Південно-середземноморського та Азовсько-Чорноморського басейнів і феодальна роздробленість Золотої Орди сприяли блокуванню традиційних торговельних шляхів та перетворили арабів, які захопили Аравійський півострів, у монополістів посередників у цьому напрямі торгівлі. А це робило торгівлю європейців зі Сходом нееквівалентною і сприяло відтоку, а не притоку дорогоцінних металів.
До політичних передумов ВГВ можна віднести:
розвиток абсолютизму в Західній Європі, який створив передумови для організації великих морських експедицій, головною метою яких було захоплення колоній, оскільки істотно збільшилися грошові потреби абсолютистських монархій і дворянства на утримання значно зрослих державних структур та розкішне життя двору. Одночасно більшість феодалів через подрібнення родових земельних маєтків істотно збідніла;
завершення державного об'єднання низки країн Західної Європи, що супроводжувалося закінченням тривалих виснажливих воєн.
Науково-технічними передумовами ВГВ були досягнення в науці та техніці, які забезпечили саму можливість тривалих подорожей. Це насамперед відродження античних уявлень про те, що Земля - куля, уточнення карт, удосконалення навігаційних приладів (компас, секстант, астролябія), а також будівництво суден нового класу - каравел з трьома щоглами та ярусним розташуванням вітрил, що дозволяло йти потрібним курсом за будь-якого напрямку вітру, а, отже, здатних подолати великі відстані в складних умовах океану.
Перші експедиції, що поклали початок великим географічним відкриттям, споряджалися за рахунок держави. Серед таких відкриттів успішною була подорож 1497 - 1498 pp. португальця Васко да Гама, який відкрив морський шлях з Європи в Індію через Атлантичний океан. X. Колумб у 1492 р., рушив на Захід через Атлантичний океан (шлях біля берегів Африки контролювала Португалія) і відкрив Америку. Колумб здійснив ще три експедиції до Америки в 1493-1496, 1498-1500, 1502-1504 pp. Першу навколосвітну подорож здійснила експедиція Магеллана в 1519-1521 pp.
Роль ВГВ у розвитку ринкового господарства виявляється в таких наслідках:
1. Почала формуватися колоніальна система, яка прискорила виникнення у Західній Європі капіталістичного виробництва і сприяла нагромадженню у буржуазії великих грошових сум, необхідних для організації великих капіталістичних підприємств.
2. Африку, Америку і Австралію поєднали між собою торговельні шляхи, почав створюватися світовий ринок. Його виникнення стало ще одним потужним поштовхом до зародження та розвитку капіталістичних відносин у Західній Європі. Великі географічні відкриття створили основу для виникнення міжнародного поділу праці та світового господарства. У боротьбі за оволодіння новими ринками поступово почали створюватися торгові компанії, які регулювали торгівлю купців з певним районом світу. Найбільш могутніми з них були Ост-Індські компанії в Голландії й Англії, яким вдалося монополізувати індійський ринок.
3. Відбулась так звана революція цін, зумовлена ввезенням з Америки до Європи великої кількості золота і срібла. У XVI ст. загальна кількість грошей, яка перебувала в обігу в західноєвропейських країнах, зросла більш ніж у 4 рази. Такий великий наплив відносно дешевого золота і срібла призвів до різкого падіння їхньої вартості та значного підвищення цін на продукцію сільського господарства та промисловості.
4. “Революція цін" сприяла зміцненню позицій міської і сільської буржуазії, що зароджувалась, підвищенню її доходів і збільшенню кількості мануфактурних робітників. Розорювались великі землевласники-феодали, потерпали від збитків найбідніші селяни і наймані робітники, збагачувалась буржуазія.
5. Сприяли процесу первісного нагромадження капіталу. Одним із зовнішніх джерел якого стало утворення колоніальної системи. Джерелами первісного нагромадження були: зовнішня торгівля, особливо колоніальними товарами - перцем, прянощами, пахощами, тютюном і т.п.; пряме здирництво відносно колоніальних володінь і залежних земель; організація в колоніях (Америці) рабовласницького, плантаторського господарства та ін.
6. У результаті Великих географічних відкриттів слідом за переміщенням головних торговельних шляхів центр економічного життя перемістився з країн Середземного моря до держав, розташованих на берегах Атлантичного океану. Стали занепадати італійські міста-республіки, виникли нові центри світової торгівлі: Лісабон, Севілья й особливо Антверпен. Саме останній став найбагатшим містом в Європі, світовим торговельним і фінансовим центром. У XVI ст. виникли товарна і фондова біржі. На відміну від Португалії і Іспанії, які мали переваги в торгівлі, основними виробниками промислових товарів були Нідерланди, Англія, Франція. Буржуазія цих країн швидко багатіла, переправляючи золото і срібло з приморських країн в обмін на промислові товари. Поступово вони витіснили конкурентів з морських шляхів, а потім - із заморських колоній. Зокрема, у дослідженнях Тихого океану і південних морів на межі XVI-XVII ст. ініціативу перехопили Нідерланди, а в 40-ві роки XVII ст. буржуазна революція в Англії вивела цю країну на арену боротьби за ринки збуту, панування на морі, колоніальні володіння.
6. Наслідком Великих географічних відкриттів стало посилення нових тенденцій в економічній політиці європейського абсолютизму. Вона набула яскраво вираженого меркантилістського характеру. Правлячі династії в Іспанії, Англії, Франції всіма доступними засобами стимулювали торгівлю, промисловість, судноплавство, колоніальну експансію. Меркантилізм як економічна політика епохи первісного нагромадження капіталу був породжений капіталізмом, що розвивався в надрах феодалізму та сприяв формуванню й розвитку ринкової економіки.
Таким чином, у результаті Великих географічних відкриттів окремі країни Західної Європи опинились у максимально сприятливих умовах для розвитку капіталістичного виробництва. Позитивний вплив мала на них географічна близькість до нових морських шляхів світової торгівлі й те, що Русько-Литовська та Московська держави прикрили собою Західну Європу від руйнівних монголо-татарських набігів. Великі географічні відкриття прискорили процес первісного нагромадження капіталу.
Размещено на Allbest.ru
...Подобные документы
Розвиток землеробства, ремесла і торгівлі на Україні протягом XIV—XVI ст. Серебщина як головний загальнодержавний податок. Зміцнення феодально-кріпосницьких відносин. Суспільний поділ праці та розвиток міських ремесел. Перші масові селянські виступи.
реферат [22,7 K], добавлен 30.10.2010Сільське господарство як стрижень економіки України у XVII ст. Розвиток промисловості, ремесел, міст. Еволюція соціальної та національної структури населення. Перетворення в сфері релігії, статус православного духовенства. Особливості соціальних відносин.
реферат [30,1 K], добавлен 17.03.2010Виникнення індійської цивілізації. Розвиток торгівлі і ремесла. Основне заняття населення - землеробство. Сільське господарство і ремесла. Розвиток тваринності. Вплив науки на господарство. Успіхи індійської медицини. Перехід до классового суспільства.
реферат [22,4 K], добавлен 20.11.2008Виникнення і розвиток міст у Київській Русі, їх роль в розвитку економіки. Причини і наслідки розвитку одних типів міст і занепад інших. Грошова система Київської Русі, її зв'язок з торгівлею і виробництвом. Внутрішня і зовнішня торгівля, торгові шляхи.
курсовая работа [59,8 K], добавлен 05.07.2012Загальний технічний прогрес та розвиток промисловості, зростання обсягу виробництва. Зростання міст і виникнення нових промислових центрів. Поява перших монополістичних об'єднань. Розвиток банківської справи в Чехії. Становище сільського господарства.
реферат [61,0 K], добавлен 30.11.2011Реєстр міст, селищ і сіл України. Назви міст за прикметою, характерною ознакою. Кількість назв міст яка може бути точно і повністю розкрита і пояснена. Прикмети, покладені в основу найменування наших міст. Традиція називати міста іменами визначних осіб.
реферат [45,3 K], добавлен 01.03.2009Розвиток феодальних та економічних відносин в Німеччині. Положення селянства, економічна роздробленість країни, панування натурального господарства. Епоха розквіту феодалізму, ленне право, союзи по захисту торгівлі, реформація в аграрних відносинах.
реферат [33,9 K], добавлен 17.11.2009Українські землі у складі Великого князівства Литовського. Устрій українських земель. Політика Литви в українських землях. Від Литовсько-Руської до Польсько-Литовської держави. Кревська унія. Ліквідація удільного устрою. Люблінська унія та її наслідки.
реферат [25,0 K], добавлен 26.02.2009Розвиток капіталізму у Франції і внутрішня політика наполеонівської імперії. Соціальні і політичні зміни в імперії. Розвиток сільського господарства і промислова революція у Франції. Зовнішня політика Наполеона, його нові територіальні захоплення.
реферат [30,2 K], добавлен 29.09.2009Розвиток сільського господарства, ремесла і торгівлі в Єгипті. Соціальна структура єгипетського суспільства часів еллінізму: заможні верстви, жерці, царські землероби та раби. Адміністративне управління, зовнішня політика та культурний розвиток країни.
реферат [40,4 K], добавлен 28.10.2010Загальна характеристика еволюції господарства на етапі ранніх цивілізацій та європейської цивілізації середньовіччя. Опис головних особливостей європейської цивілізації ХХ – початку ХХІ століть. Аналіз ідей та досягнень основних нобелівських лауреатів.
тест [13,8 K], добавлен 06.10.2010Розвиток торгівлі сприяв упорядкуванню грошового обігу на українських землях. Поширився продаж товарів у кредит, під заставу. Поява векселів, укладання торгівельних контрактів, зародження іпотечної системи. Привілеї купецьких братств. Гостинне право.
контрольная работа [20,1 K], добавлен 07.03.2009Приєднання українських земель до Литви. Політичне і соціально-економічне становище українських земель у складі Великого князівства Литовського. Формування українського козацтва і Запорозька Січ. Берестейська унія і її вплив на українське суспільство.
курсовая работа [72,9 K], добавлен 29.04.2009Територія Стародавнього Єгипту і Месопотамії. Винахід зрошувальної системи, розвиток сільського господарства Стародавнього Єгипту і Месопотамії, історія торгівлі та ремесла. Технологія виготовлення папірусу. Джерела економічної думки стародавньої доби.
презентация [7,3 M], добавлен 08.12.2015Формування ранньокласових суспільств. Передумови формування раціональної свідомості. Зростання населення, його рухливості. Розвиток астрономічних знань. Потреби вдосконалення відліку часу. Технічний та технологічний розвиток цивілізацій Давнього Сходу.
курсовая работа [48,4 K], добавлен 20.06.2012Розвиток виноробства в контексті історичного розвитку Шампані. Історичні події на території Шампані. Передумови та загальні тенденції виноробства у Франції. Природні умови як головний фактор розвитку виноробства. Виноробство в Шампані на сучасному етапі.
курсовая работа [701,1 K], добавлен 25.12.2014Огляд економічного становища Росії в XVII ст. Зернове господарство - провідна галузь економіки Росії. Поєднання дрібного виробництва в землеробстві з домашньою селянською промисловістю і дрібним міським ремеслом. Промисловий розвиток та соціальний устрій.
реферат [20,2 K], добавлен 06.03.2011Історичні періоди Стародавньої Греції. Аграрний та торговельно-ремісничий види полісів. Розвиток торгівлі та ремесла, товарно-грошових відносин. Характерні риси Крито-мікенського, архаїчного, еллінського, класичного та гомерівський періоду Греції.
презентация [2,6 M], добавлен 16.05.2017Склад Антанти та Троїстого союзу. Передумови та причини Світової війни. Вступ і війну Росії, Англії, США. Прагнення Франції, Росії, Німеччини, Австро-Угорщини, Італії від ПСВ. Визначні битви. Укладення Версальського мирного договору. Наслідки війни.
презентация [4,1 M], добавлен 12.05.2015Економічний розвиток італійських держав. Повний занепад промисловості і торгівлі. Політика італійських держав. Повстання 1647-1648 роках в Сицилії та Південній Італії. Неаполітанське королівство, герцогство Савойське і велике герцогство Тосканське.
реферат [21,3 K], добавлен 30.04.2013
