Споживання в радянському місті у 1920-1930-х роках: між ідеологією та повсякденністю

Размещено на http://www.allbest.ru/

Споживання в радянському місті у 1920-1930-х роках: між ідеологією та повсякденністю

Ірина Скубій

Історія радянського суспільства вже довгий час знаходиться в полі зору істориків, антропологів, економістів, політологів, яких цікавили і цікавлять питання про особливості державного устрою, функціонування економічної системи, проблеми індустріалізації та модернізації суспільства, становлення його культури, формування нової радянської людини, «Homo Soveticus». Торгівля ж як одна із економічних сфер та проявів повсякдення зайняла особливе місце, ставши епіцентром гострих політико-економічних дискусій в перші роки радянської влади.

Сучасні дослідники прийшли до висновку, що вона, як і споживання, є не лише економічним процесом, в результаті якого гроші обмінюються на товар, а є також процесом соціалізації особистості¹. Очевидно, що роблячи вибір між тим або іншим товаром кожна людина в різні часи свідомо чи несвідомо осмислювала своє місце у конкретному суспільному середовищі. У ранньому радянському суспільстві, яке перебувало у процесі становлення кожна людина прагнула зайняти певну соціальну нішу, а споживання було одним із способів її набуття або відображення.

У свою чергу в контексті з'ясування особливостей становлення радянського суспільства важливим є дослідження механізмів конструювання радянської ідентичності, цінностей та норм суспільства, які утверджувалися через встановлення нових практик споживання. Поєднання вивчення економічного життя, ідеології та повсякдення людини дає можливість віднайти закономірності взаємоіснування публічного і приватного просторів радянського суспільства. Застосування концепту ідеології в контексті вивчення історії споживання передбачає дослідження ідеології як набору ключових дискурсів щодо ідей консюмеризму, ставлення до споживання, споживчих практик, які були представлені в радянському суспільстві в засобах масової інформації Gurova Olga. Ideology of Consumption in Soviet Union: From Asceticism to the Legitimating of Consumer Goods // Anthropology of East Europe Review. -- V. 24. -- № 2. -- Mar. 2006. -- P. 2. Available at: https://scholarworks.iu.edu/journals/index.php/aeer/article/ view/237. Hilton R. Marjorie. Selling to the masses: retailing in Russia, 1880-1930. -- Pittsburg, 2012. -- P. 92..

Отже, яким було споживання в межах радянського урбаністичного простору в 1920-193 0-х роках? Які нові норми та практики були засвоєні радянською людиною через систему споживання? Які механізми споживання функціонували в радянських містах? Які осередки споживання були чи набували поширення?

Відповіді на поставлені вище питання дозволяють дати нормативні документи радянських органів влади різного рівня, які регулювали сферу торгівлі та постачання, діловодна документація, листування між адміністративними, торгівельними та постачальними установами Державний архів Харківської області (Держархів Харківської області, далі -- ДАХО).. Яскраве висвітлення державного курсу щодо задоволення потреб споживача відбувалося на сторінках періодики, яка оперативно реагувала на всі його трансформації Див.: Комуніст; Рабочий потребитель; Харьковский пролетарий.. В контексті вивчення норм споживання важливе значення має залучення статистичних матеріалів, які дають інформацію про кількість торгівельних закладів, їхню мережу, норми розподілу товарів тощо Харківська округа: стат. щорічник 1928-29 року. -- Х.: ЦСУ, Харківське окружне статистичне бюро, 1929. -- 320 c., табл. ІІІ-ХІХ..

Хронологічно дослідження охоплює 1920--1930-ті роки. Необхідність вивчення такого тривалого періоду обумовлюється існуванням змін у державному курсі щодо споживання та споживанні зокрема, які відбулися протягом 1920-х і 1930-х років. У статті здійснюється спроба розкриття цієї еволюції / трансформації, що є можливим і зрозумілим шляхом порівняння певних особливостей впродовж обох десятиліть.

Розробка та прагнення осмислення споживання як теоретичної та практичної проблеми функціонування радянського суспільства бере початок з часу встановлення більшовицької влади. Очевидно, що детальне вивчення цього питання потребує спеціальної наукової розвідки, тому у контексті цієї роботи варто звернути увагу, на її розуміння сучасними дослідниками, зокрема таких як Шейли Фіцпатрік Фицпатрик Ш. Повседневный сталинизм. Социальная история Советской России в 30-е годы: город. -- М.: РОССПЭН, 2008. -- 336 с., Олени Осокіної Осокина Е.А. За фасадом «сталинского изобилия». Распределение и рынок в снабжении населения в годы индустриализации. 1927-1941 / 2-е изд. доп. -- М., 2008. -- 351 c., Ольги Гурової Гурова О. Идеология потребления в советском обществе // Социологический журнал. -- 2005. -- № 4. -- С. 117-131; Она же. Советское нижнее белье: между идеологией и повседневностью. -- М.: Новое литературное обозрение, 2008. -- 288 с.; Eadem. Ideology of Consumption in Soviet Union: From Asceticism to the Legitimating of Consumer Goods // Anthropology of East Europe Review. -- V. 24. -- № 2. -- Mar. 2006. Available at: https://scholarworks.iu.edu/journals/index.php/aeer/article/view/237., Ігора Орлова Орлов И.Б. Образ нэпмана в массовом сознании в 20-е гг.: мифы и реальность // Новый исторический вестник. -- 2002. -- № 1 (6). Режим доступа: http://cyberleninka.ru/ article/n/obraz-nepmana-v-massovom-soznanii-20-h-gg-mify-i-realnost., Марджері Хілтон Hilton R. Marjorie. Selling to the masses: retailing in Russia, 1880-1930. -- Pittsburg, 2012. -- 344 p., навколо робіт яких склалося історіографічне поле щодо ключових проблем повсякденності і споживання в радянському суспільстві першої половини ХХ століття. У свою чергу це дослідження має на меті розглянути їх у більш вузькому контексті, на прикладі міст Української СРР, та в межах таких понять як ідеологія та повсякденне життя, оскільки творення радянського типу споживання відбувалося під впливом державного регулювання, а повсякденність радянської людини в цих умовах набула своїх особливих та типових рис. Обмеження географічних рамок дослідження міським простором є невипад- ковим, оскільки міське та сільське споживання досліджуваного періоду було дуже різним. В умовах індустріалізації та урбанізації 1920-1930-х років саме міський споживач відчув на собі великі зміни і змушений був сам змінюватися і пристосовуватися до нових умов радянської дійсності.

«Споживання» як дослідницька категорія та радянське суспільство з першого погляду можуть здаватися несумісними поняттями. Втім, поняття «товарний фетишизм» в наукову термінологію було введене саме одним із ідеологів комунізму Карлом Марксом під час дослідження процесу споживання в капіталістичному суспільстві. «Мікроанатомію» буржуазного ладу він пояснював через наявність товару, який має магічні властивості над споживачем. Відповідно до його концепції товарам приписувалися магічні властивості для збільшення попиту на них, а володіння ними в свою чергу підвищувало соціальний статус їхніх власників.

Для початку 1920-х років ще складно говорити про споживання та якісне задоволення потреб споживачів, що, очевидно, слід пояснювати труднощами післявоєнного та післяреволюційного часу, голодом 1921-1923 років. Наприклад, на початку 1920-х років стан забезпечення найнеобхіднішими продуктами харчування у студентів-робітфаківців був таким, що вони ледве зводили кінці з кінцями незважаючи на те, що для них державою були передбачені спеціальні норми споживання¹¹. Врешті, попри численні економічні проблеми, відбувалося швидке становлення торгівельної мережі, з'являлися державні, кооперативні та приватні заклади, фактично, йшла гостра боротьба «за душу і тіло споживача» Рябченко О. Студенти радянської України 1920-1930-х років: практики повсякденності та конфлікти ідентифікації. -- Х.: ХНАМГ, 2012. -- С. 308. ДАХО, ф. Р-44, оп. 1, спр. 19, арк. 202.. Втім, у пресі, часто відзначалося, що службовці кооперативних магазинів зовсім не звертають належної уваги на споживачів Там само, арк. 49..

Неоднозначність їхнього становища у 1920-х роках пояснювалася також і тим, що в ці роки була поширена пропаганда «ідеології побутового аскетизму», як справедливо помітила Ольга Гурова, дослідниця радянського одягу та ідеології споживання. Так, високий рівень споживання був притаманний саме так званим «експлуататорським класам», що відображало їх психологію та ідеологічні цінності Гурова О. Идеология потребления в советском обществе // Социологический журнал. -- 2005. -- № 4. -- С. 119-120. * Излишество (рос. мовою.) -- перевищення необхідної норми, у тому числі зло-вживання у задоволенні потреб. В тексті мається на увазі боротьба з всілякими проявами надмірного, надлишкового споживання в радянському суспільстві, яка активно велася і пропагувалася владою. У результаті реалізованих пропагандистських кампаній у масовій свідомості був сформований негативний образ приватного підприємця -- непмана.. Радянська влада піддавала гострій та нещадній критиці споживацтво нового класу підприємців доби непу -- «непманів», їх тяжіння до товарів розкоші, у той час як в пресі водночас активно велася пропаганда боротьби з «излишеством»*. Споживання на душу населення в середовищі сімей торгівців та власників промислових підприємств було в 2,5 рази більшим, ніж у робітничій сім'ї Орлов И.Б. Образ нэпмана в массовом сознании в 20-е гг.: мифы и реальность // Новый исторический вестник. -- 2002. -- №1 (6). Режим доступа: http://cyberleninka. ru/article/n/obraz-nepmana-v-massovom-soznanii-20-h-gg-mify-i-realnost.

У свою чергу нові економічні умови диктували нові стилі поведінки споживачів та інших учасників процесу споживання, зокрема, приватних торгівців, працівників державних, кооперативних торгівельних установ, ревізійно-контро- люючих органів тощо. «Керівну і спрямовуючу» роль у формуванні нових цінностей у процесі споживання відіграла ідеологія, за допомогою якої створювалася нова радянська людина готова до самопожертви індивідуальних цілей в ім'я благополуччя суспільства. Саме тому масове споживання було спрямоване не на задоволення індивідуальних потреб, як це було в капіталістичних суспільствах, а на суспільний / колективний прогрес Hilton R. Marjorie. Selling to the masses: retailing in Russia... -- P. 10.. Ця особливість пояснює, чому поняття «дефіциту» та постійних обмежень норм споживання як промислових, так і продуктових товарів обумовлювалися владою як необхідний внесок у побудову соціалізму. У своїх виступах керівництво радянської держави звертало увагу на тимчасовість труднощів із забезпеченням товарами, які мають виключно економічне обґрунтування Рабочий потребитель. -- 1929. -- 3 июня.. Втім, таке ставлення до проблем споживання було різним впродовж досліджуваного періоду, оскільки протягом 1920-х років державою здійснювалася активна кампанія з витіснення приватника з ринку, у тому числі й економічними методами. Тому для цього часу ще були характерні такі гасла «Не споживач для асортименту, а асортимент для споживача» Харьковский пролетарий. -- 1927. -- 13 апреля., «Споживач має знати ціни» Там же. -- 1 апреля., «Споживач хоче знати якість про- дукції» Там же. -- 2 апреля.. У свою чергу проблеми із забезпеченням товарами та іншими суспільними благами поступово ставали для радянської людини звичною нормою життя. Наприкінці 1927 р. В. Чубар, голова Раднаркому УССР, на Х з'їзді КП(б)У це резюмував так: «... ми маємо прийняти певні заходи зі скорочення внутрішнього споживання» Комуніст. -- 1927. -- 1 грудня.. Нова роль речей вплинула на появу спеціальної лексики та викликала осмислення вже існуючої, пояснюючи особливості купівельних та торгівельних практик (наприклад, «дефіцит», «норма», «блат», «забірна книжка», «черга», «примусовий асортимент») та вносячи відповідні зміни у повсякденну мову спілкування.

Для доби 1930-х років, становлення сталінізму та нового державного курсу щодо споживання як такого, характерні були вже зовсім інші тенденції. Введення нової економічної політики, як і її заборона на початку 1930-х років, кардинально змінювало споживчі практики, споживання як таке, та змушували трансформуватися / пристосовуватися кожну людину. Тому дослідниця особливостей радянського розподілу Олена Осокіна пропонує застосовувати терміни «індустріальний прагматизм» і «індустріальний фетишизм», як такі, що безпосередньо пояснюють ієрархію державного постачання в роки індустріалізації та часи сталінізму Фицпатрик Ш. Повседневный сталинизм... -- С. 52. Осокина Е.А. За фасадом «сталинского изобилия»... -- С. 11..

Формування споживчих практик та радянського типу споживання як такого в умовах становлення сталінізму відбувалося у кожній з соціальних і професійних груп по-різному, оскільки засвоєння нових моделей поведінки залежало від того середовища, з якого походила, в якому жила, працювала конкретна людина. Автор однієї зі статей «Питань торгівлі» доречно відмітив особливість, що «споживання населення являється функцією багатьох величин», серед яких виділив 4 найбільш важливих фактори: купівельний фонд, рівень та співвідношення цін, культурно-побутові навички, наявність товарів на ринку Вопросы торговли. -- 1929. -- № 14. -- С. 100.. Так, очевидно, що різними були споживчі смаки та норми у робітника, партійного чиновника, інтелігенції, торгівця, студента чи члена кооперативу. У свою чергу, відповідно різним був і рівень доступу до бажаних благ суспільства для кожного з них. В 1920-193 0-ті роки певний товар міг бути доказом успішності його власника, і водночас ознакою його соціального статусу. Однією з можливостей отримання продуктів чи товарів в умовах їх закритого розподілу для міського населення з кінця 1920-х років було членство в робітничому кооперативі. Втім, такі забірні книжки могли отримати лише трудове населення міст. Державою також були встановлені норми споживання продуктів харчування. У 1929 р. члену Харківського центрального робітничого кооперативу на місяць видавалося 500 г гречки, 500 г пшона і по 200 г рису, макаронних виробів та манної крупи Рабочий потребитель. -- 1929. -- 15 июня.. Найвищі норми УСРР пріоритетного у всі часи продукту харчування -- хліба -- були визначені для робітників Донбасу і Криворіжжя, які працювали на підземних роботах, -- не більше 800 г на особу Мовчан О. Товаропостачання і споживання робітників УСРР в 1920-ті рр. ... -- С. 47.. У такий спосіб «індустріальний прагматизм» став важливим елементом формування нової радянської системи постачання та споживання товарів. Здійснюючи у такий спосіб регулювання ринку в умовах згортання непу, радянська влада застосовувала методи прямого нормування повсякденності, втручалася безпосередньо у сферу приватного життя людини, формувала нові щоденні побутові та харчові звички.

З початку 1930-х років побутовий аскетизм так пропагований раніше владою було кардинально трансформовано відповідно до нового державного курсу. У червні 1931 р. Й. Сталін виступив з промовою, в якій звертав увагу радянського керівництва на необхідність задоволення матеріальних та культурних потреб робітників. У свою чергу такий підхід змушував переглянути та збільшити норми забезпечення товарами, що, на думку дослідників, можна розглядати вже як крок вперед в покращенні матеріального забезпечення робітничого населення та відходу від особистісного аскетизму Gurova Olga. Ideology of Consumption in Soviet Union: From Asceticism to the Legitimating of Consumer Goods // Anthropology of East Europe Review. -- V. 24. -- № 2. -- Mar. 2006. -- P. 123-124..

Очевидно, що кожна з соціальних груп мала специфічні риси споживання та по-своєму засвоювала нові повсякденні норми. Так, порівнюючи характерні риси споживацьких смаків робітників та службовців, дослідники звернули увагу на те, що у пролетарів були більшими видатки на одяг, взуття, господарські речі, спиртні напої, тоді як представники різних установ мали зовсім інші пріоритети споживання -- культурно-освітні потреби, лікування, засоби гігієни, житло, у той час як витрати на придбання продуктів харчування були приблизно одна- ковими Мовчан О. Товаропостачання і споживання робітників УСРР в 1920-ті рр. ... -- C. 39.. Розглянуті відмінності у формуванні споживчого кошику робітника і службовця 1920-х років обумовлювалися існуванням різних стилів життя, повсякденних звичок цих професійних груп, які свої індивідуальні потреби задовольняли по-різному.

Особлива увага в питаннях забезпечення споживчими товарами надавалася владою містам, оскільки вони були важливими центрами радянської модернізації, осередками нових купівельних практик. Їх соціально-економічне значення полягало у формуванні міського споживчого простору, який включав велику кількість як старих, так і нових, суто радянських, місць, в межах яких відбувалися процеси купівлі-продажу. Тому важливою умовою формування радянського типу споживання стало становлення нових центрів, або місць, задоволення індивідуальних потреб людини у необхідних товарах. В контексті дослідження трансформації міст в умовах індустріалізації та модернізації поява нового типу торгівельних та постачальних закладів якраз і була індикатором цих змін. В результаті здійсненої владою рекламної кампанії саме державні магазини та кооперативи, у тому числі ГУМи ГУМ (рос. мовою) -- абревіатура рос. мовою «государственный универсальный магазин», укр. мовою «державний універсальний магазин»., ставали центрами, де споживачі реалізовували своє право на товари та якісне привітне обслуговування Hilton R. Marjorie. Selling to the masses: retailing in Russia... -- P. 231.. У кожному з великих міст був відкритий центральний універмаг, який став обличчям соціалістичної торгівлі та зразком для наслідування як у сфері обслуговування, так і в наявності асортименту товарів. Формування простору радянської торгівлі було в свою чергу важливою умовою реалізації нової економічної політики та боротьби за ринок з приватними торгівцями. Тому, наприклад, у Харкові у серпні 1922 р. вже нараховувалося 8 універсальних магазинів ДАХО, ф.р. 203, оп. 1, спр. 543, арк. 78 зв.. У масовій свідомості суспільства доби сталінізму ГУМи стали образами, які асоціювалися з достатком та максимальним задоволенням всіляких споживчих потреб. Втім, за декоративним фасадом пропаганди реклами, магазинних вивісок та агітаційних плакатів можна побачити багато проблем у системі радянського постачання Див.: Осокина Е.А. За фасадом «сталинского изобилия». Распределение и рынок в снабжении населения в годы индустриализации..

У той же час радянська влада активно використовувала й існуючі, або старі, простори торгівлі і споживання, серед яких були міські ринки. Зокрема, вагоме місце в житті Харкова відігравав Благовіщенський ринок, який також розглядався як один із найбільш сприятливих осередків селянської торгівлі, до якої також тяжів і міський покупець ДАХО, ф.р. 1384, оп. 1, спр. 37, арк. 18.. Очевидно, що освоєння старих та облаштування нових міських просторів було для влади одним із пріоритетних завдань, оскільки у даному випадку це вже була і боротьба за ринок з приватником.

Водночас у межах радянського урбаністичного простору протягом 19201930-х років система споживання пройшла складну і непросту еволюцію. Так, наприклад, уже до кінця 1920-х років відбулося скорочення торгівельної мережі, що істотно вплинуло на якість товарного забезпечення та задоволення індивідуальних потреб суспільства. Якщо торгівельна мережа Харкова у 1924 р. становила 8344 ДАХО, ф.р. 845, оп. 3, спр. 269, арк. 14. заклади, то в умовах згортання непу в 1928 р. їх залишилося 65 1 5 Харківська округа: стат. щорічник 1928-29 року. -- Х.: ЦСУ, Харківське окружне статистичне бюро, 1929. -- С. 140-141.. На початку 1920-х років придбати необхідні речі можна було в різних закладах торгівлі, починаючи від базару, закінчуючи кооперативом, а наприкінці 1930-х років міська карта центрів споживання включала лише універмаги, комерційні та спеціалізовані магазини державної власності. Погіршення продовольчого постачання в умовах закритого централізованого розподілу з кінця 1920-х років також відобразилося на загальному становищі радянських міст, пріоритетність у забезпеченні яких залежала від ознаки індустріальності. Найкраще серед українських міст були забезпечені хлібними, круп'яними товарами та продуктами птахівництва Харків, Дніпропетровськ, Миколаїв, далі йшли Київ та Одеса, а найгірша ситуація була в непромислових містах та містечках, де виконана норма складала лише 2/3 Мовчан О. Товаропостачання і споживання робітників УСРР в 1920-ті рр. ... -- С. 51-52.. Втім, як свідчать дослідження, навіть у столичному Харкові існували проблеми з забезпеченням товарами, оскільки міська влада у категоричній формі вимагала від Наркомторгу покращити постачання, «враховуючи виключне значення Харкова як великого адміністративно-промислового центру» ДАХО, ф.п. 5, оп. 1, спр. 52, арк. 201-202.. Натомість проблема дефіцитності товарів, як свідчать дослідження, поступово трансформувалася у хронічну проблему радянського суспільства Скубій І.В. Дефіцит товарів в Харкові в умовах згортання торгівлі в роки непу // Наукові праці історичного факультету Запорізького національного університету. -- 2015. -- Вип. 42. -- С. 54..

Таким чином, протягом 1920-1930-х років в радянському міському споживанні відбулися кардинальні зміни: від аскетизму до більш уважного ставлення до потреб робітничого населення, покращення умов його повсякденного життя. В умовах індустріалізації та урбанізації радянського простору владою була встановлена пріоритетність задоволення споживання робітників. Разом з тим у цей же час формувалися радянські практики споживання у представників інших соціальних і професійних груп. Ключовою рисою споживання у межах радянських міст була наявність як старого, так і нового простору, де відбувалися практики купівлі/продажу. Взірцями радянського споживання стали ГУМи, які уособлювали в собі достаток та процвітання суспільства. Втім, встановлення норм, карткового розподілу поступово ставало характерною рисою прямого нормування повсякденного життя. В умовах становлення тоталітарного ладу нові практики споживання стали формою пристосування і протистояння ідеологічним догмам Гурова О. Советское нижнее белье: между идеологией и повседневностью. -- М.: Новое литературное обозрение, 2008. -- С. 8.. Тобто, в середовищі радянського суспільства 1920-1930-х років осмислення процесу споживання пройшло через непростий період модернізації, соціальної трансформації, адаптуючись до змін в суспільно-економічному житті та ідеології.

споживання тоталітарний дефіцит ідеологічний

Размещено на Allbest.ru