Приватні міста Київського воєводства в першій половині XVII ст.: кількість, особливості розвитку та функціонування

Размещено на http://www.allbest.ru/

Приватні міста Київського воєводства в першій половині XVII ст.: кількість, особливості розвитку та функціонування

Наталія Білоус

Анотація

типологія київський воєводство урбанізаційний

У статті вперше в українській історіографії розглядаються типологія, функції, кількісні характеристики та особливості розвитку приватних міст Київського воєводства у першій половині ХУІІ ст. Застосовано умовний поділ на привілейовані міста (з магдебурзьким правом), що складали третину від усіх міст, та непривілейовані, які становили більшість. Ґрунтуючись на змісті збережених міських привілеїв, відтворено специфіку перебігу урбанізаційного процесу в цьому регіоні як пограничній зоні.

У додатку подано перелік відомих на сьогодні приватних міст і містечок Київщини та їх власників станом на 1640-і роки, що засвідчує високий рівень урбанізації регіону.

Ключові слова: приватні міста, магдебурзьке право, привілеї, пограниччя, Київське воєводство, XVII ст.

Приватновласницькі міста в країнах Центрально-Східної Європи виникли у ХІІІ ст., а в наступному столітті вони вже чисельно переважали королівськіOpas T. Miasta prywatne a Rzeczpospolita // Kwartalnik Historyczny. -- R. LXXVIII. -- Z. 1. -- Warszawa, 1971. -- S. 28.. Стрімкий розвиток міст відбувався в руслі соціально-економічних перетворень, чому сприяло запозичення західних організаційних взірців міського життя, зокрема, магдебурзького права. На початок XVI ст. центральні й західні землі Польського королівства були оптимально насичені міськими осередками, яких нараховувалося 819 (у т. ч. міста Червоної Русі і Західного Поділля)Щигел Р. Проблеми урбанізації Центральної Європи у ХІІ-XVI ст. // Проблеми слов'янознавства. -- Вип. 42. -- Львів, 1990. -- С. 21.. У Великому князівстві Литовському цей процес розпочався за правління Казимира Ягеллончика (14401492 рр.), що було пов'язано з завершенням воєн і стабілізацією політичної обстановки в державі, розвитком внутрішнього ринку і зовнішньої торгівлі.

Наприкінці XV ст. ціла низка міст, у т. ч. Київ, отримали привілеї на магдебурзьке право, але активний урбанізаційний рух у Київському воєводстві розпочався значно пізніше -- після Люблінської унії 1569 р., яка стала поштовхом для заснування не лише нових королівських, а й чисельних приватних міст з одночасним або пізнішим наданням їм магдебурзького праваBiious N. Wplyw unii lubelskiej na rozwoj urbanizacji wojewodztwa kijowskiego // Unia lubelska z 1569 roku. Z tradycji unifikacyjnych I Rzeczypospolitej / Red. T. Kempa, K. Mikulski. -- Torun, 2011. -- S. 201-208.. Цим процесам сприяла прихильна політика правлячих кіл по відношенню до нових міст. Свідченням тому є, зокрема, ухвалення 1587 р. на варшавській конфедерації «Bezpieczenstwa miast i miasteczek ze wszelkiej kondycji ludem prawa ich wcale zachowjc» та видана 1598 р. «Approbacja miasteczek nowych»Volumina legum Regni Poloniae et Magni Ducatus Lithuaniae ab anno 1347 ad annum 1780 / Wyd. J. Ohryzko. -- Petersburg, 1859. -- Vol. 2: Ab anno 1550 ad annum 1609. --

S.229, 378; Opas T. Miasta prywatne a Rzeczpospolita ... -- S. 28-29..

У XVI ст. поставали переважно середні і малі міста, що було характерною особливістю урбанізаційного процесу в Речі Посполитій. Пов'язувалося це з затребуваністю на такі осередки у зв'язку з соціально-економічними змінами в суспільному поділі праці, що було обумовлено розвитком фільваркового господарства, необхідністю заповнення й ущільнення існуючої міської мережі містами з окресленими функціями -- економічними, соціальними, культурними чи політичнимиWyrobisz A. Male miasta w Polsce w XVI i XVII w. // Miasta doby feudalnej w Europie Srodkowo-Wschodniej. Przemiany spoleczne a uklady przestrzenne / Pod red. A. Gieysztora,

T. Roslanowskiego. -- Warszawa-Poznan-Torun, 1976. -- S. 177-178; Szczygiei R. Udzial magnaterii w urbanizacji ziem polskich w XVI wieku // Acta Universitatis Wratislaviensis, nr 945. Historia LXVI. -- Wroclaw, 1988. -- S. 249-250.. За підрахунками Р. Щигла, на початок XVII ст. на коронних землях нараховувалося загалом 932 містаSzczygieiR. Lokacje miast w Polsce XVI wieku. -- Lublin 1989. -- S. 102..

Типологія та функції міст

Пізньосередньовічне і ранньомодерне місто за своєю суттю було багатофункціональним. До окремої категорії належали міста, що виконували адміністративно-судові функції, були резиденціями володаря або його намісника, урядників вищого рангу з їх дворами і службою, які розташовувалися в замку (ґроді). Там же відбувалося судочинство. Міста були центрами релігійного життя, де знаходилися монастирі та різні сакральні споруди. Водночас вони були важливими осередками виробництва ремісничої продукції і торгівлі, необхідними для розвитку локального ринку, сприяли обміну товарами з сільським населенням.

Г. Ловмянський виділяв три типи міських осередків. До першого належали міста на руському праві, що були центрами земель, відносились до державного домену. До другого типу історик зарахував міста, що утворювали одну адміністративну одиницю з землею, де вони знаходились, і підлягали місцевій владі. До третього належали новозасновані міста (пол. т surowym). Зацікавлення держави у заснуванні та розвиткові нових міст, а разом з тим сільської округи (волості), що їх оточувала, було фактом беззаперечним, оскільки це примножувало доходи державного скарбу Lowmiahski H. Wchody miast litewskich // Ateneum Wilenskie. -- R. 1. -- Wilno, 1923. -- S. 402-404; Pocz^tki Polski. -- T. VI. -- Cz. 2. -- Warszawa, 1985. -- S. 649-655; Pietkiewicz K. Wielkie Ksi^stwo Litewskie pod rz^dami Aleksandra Jagiellonczyka. Studia nad dziejami panstwa i spoleczenstwa na przelomie XV i XVI w. -- Oswi^cim, 2014. -- S. 205.. Ці ідеї розвинув С. Александрович, дослідивши розвиток і функції численних у Великому князівстві Литовському поселень, що займали проміжне місце між містом і селом Alexandrowicz S. Studia z dziejow miasteczek Wielkiego Ksi^stwa Litewskiego. -- Torun, 2011. -- S. 19-92.. Як відомо, аграрний характер був притаманний більшості тогочасних міст Східної Європи. Згідно з Є. Охманським, сільськогосподарські заняття були головним джерелом утримання людності містечок, які водночас мали всі атрибути міста: ринок, корчми, крами, ремісниче виробництвоOchmahski J. W kwestii agrarnego charakteru miast Wielkiego Ksi^stwa Litewskiego // Studia Historica w 35-lecie pracy naukowej Henryka Lowmianskiego. -- Warszawa, 1958. -- S. 293-294.. Ю. Бардах з правничої точки зору вирізняв три типи міст: на магдебурзькому (або хелмінському) праві; міста з війтівською владою, але без самоврядних органів; міста на руському (литовському) праві Bardach J. Miasta na prawie magdeburskim w Wielkim Ksi^stwie Litewskim od schylku XIV do polowy XVII w. // Kwartalnik Historyczny. -- R. 87. -- Warszawa, 1980. -- S. 27-33; Ustroj miast na prawie magdeburskim w Wielkim Ksi^stwie Litewskim do polowy XVII w. // O dawnej i niedawnej Litwie. -- Poznan, 1988. -- S. 72-119..

Окреслені типи та функції міст були властиві і містам Київського воєводства у ранній новий час. Утім, з огляду на прикордонний статус цього регіону, однією з найважливіших функцій була оборонна. Королівська влада, декларуючи своє зацікавлення і потребу у колонізації нових земель та будівництві оборонних споруд, не мала на це достатніх коштів. З тієї причини її участь у цих процесах обмежувалася заохоченням приватних ініціатив. Король Стефан Баторій та його наступник Зигмунт Ш чинили спроби передати незаселені землі «заслуженим особам» за військові заслуги. Однак їхні дії викликали спротив сейму, який неохоче погоджувався на передачу таких земель у приватні руки. На такий крок сейм у XVI ст. погоджувався лише кілька разів. У 1581 р. князь Кирик Ружинський за особливі військові заслуги отримав привілей на урочище Котельня під Житомиром, де згодом виникло місто з замком і ринкомРоссийский государственный архив древних актов (далі -- РГАДА). -- Ф. 389. -- Оп. 1. -- Д. 216. -- Л. 217 об. -- 219 об.. У 1590 р. черкаський староста Олександр Вишневецький виборов собі право на володіння «неужитками над річкою Сула», де з часом постала ціла латифундія з кількома містами і, зокрема, місто, назване на його честь, -- Олександрів, або Лубни, якому майже одразу було надано магдебурзьке право РГАДА. -- Ф. 389. -- Оп. 1. -- Д. 197. -- Л. 37 об.-38 об.; Volumina legum. -- Т. 2. -- S. 318.. Того ж року Станіслав Жолкевський одержав право на володіння містами Горошин і Сліповрод, але втратив їх на користь князів Вишневецьких, натомість у 1597 р. отримав м. Бориспіль Volumina Legum. -- T. 2. -- S. 318; Litwin H. Naplyw szlachty polskiej na Ukraine 1569-1648. -- Warszawa, 2000. -- S. 70.. Але в XVII ст. такі надання стали якщо не нормою, то частими випадками. Так, схоже, що давня королівщина -- Чорнобиль з навколишніми селами -- була передана у приватні руки литовських магнатів Сапєг, які згадуються як дідичі цього маєткуRulikowski E. Slownik Geograficzny Krolewstwa Polskiego i innych krajow slo- wianskich / Pod red. F. Sulimowskiego, B. Chlebowskiego (dalej -- SlgeogrKP). -- Warszawa, 1880. -- T. 1. -- S. 751-753.. Згідно з королівським привілеєм від 23 лютого 1645 р. відбулася передача королівщини м-ка Демидів з присілками у приватні руки -- Івану ТишкевичуUpis przywileju Jkmci na miasteczko Demidow z przysiolkami Iwanu Tyszkiewiczu // Національна Бібліотека України ім. В.І. Вернадського НАНУ. Інститут рукопису (далі -- НБУВ. ІР). -- Ф. І. -- № 4104, П-662.. У 1646 р. князь Ярема Вишневецький отримав привілей від короля Владислава IV на міста Гадяч і Бобрик Oblata przywileju od Wladyslawa IV xi^ciu Michalowi Wisniowieckiemu na dobra Hadiacze i Bobryk (12.06.1646) // НБУВ. ІР. -- Ф. І. -- № 4104, 1036..

При заснуванні кожної міської осади належало в першу чергу врахувати усі можливості і потребу захисту від частих нападів татарських загонів, а також потенційну загрозу з боку Московської держави. Тому закладення нового міста розпочинали з будівництва замку. Локаційні привілеї не дають можливості прослідкувати цю тенденцію. За браком міських книг такі згадки вдалося віднайти в ґродських книгах, де зафіксовано інформацію про те, що майже у кожному більш-менш значному містечку Київського воєводства знаходився замок або «замочек», фортифікаційні споруди. Будувалися переважно дерев'яні або дерев'яно-земляні конструкціїКондратьєв І. Любецьке староство (ХУІ -- середина ХУІІ ст.). -- Чернігів, 2014. -- С. 130-134. Яковенко Н. Нарис історії середньовічної та ранньомодерної України. -- Вид. ІІІ. -- К., 2006. -- С. 167-170.. Багато лівобережних містечок оточували земляним валом і частоколом, а також ровом. Використовували й природні оборонні умови, розміщуючи поселення на пласких вершинах пагорбів.

Характерно, що поява нових міст тягнула за собою появу нових сіл, що їх оточували. Люди, які осідали в них, могли уникнути нападів татар, сховавшись завчасно за стінами таких «замочків». Як відомо, татари рідко атакували добре укріплені замки, їхня тактика полягала на блискавичному нападі і стрімкому відступі. Тому швидкими темпами навколо нових міст виникали волості .

Суттєвим недоліком багатьох таких дерев'яних «замочків» була нестійкість до пожеж. Так, 1638 р. слуга Федора Тиші-Биковського вніс протестацію до житомирських книг про знищення вогнем його маєтності у Ходоркові: «15 февраля праве ополночи, кгды люди были вси сном обтяжоны, не ведат от чого през што и з якое причины чили з умислу запаленя людского, чили за неопатрностю якою з допущеня Божого башта, на которой его млст мешкане свое мел, которая се была от большого погореня зостала тилко сама одна, гдыж и в року прошлом 1637 на ден свята руского Богоявления албо Крещения пана Избавителя нашого, также в том дворе дом зо всим на все згорел, в который час также сила речей погорела и самих изб сем белых згорело, толко што ся одна вышменованая башта зостала, на которой то баште все зховане и субстанция протестуючого была под час тривог и небезпеченства од неприятеля Крижа святого... привилей на Ходорков, также вси привиле на маетности ходорковские»Центральний державний історичний архів України у м. Києві (далі -- ЦДІАУК). -- Ф. 11. -- Оп. 1. -- Спр. 9. -- Арк. 215.. Того ж року запалав корнинський замок, де в полум' ї пожежі згоріли всі привілеї на маєтності, документи приватноправового характеру та київські земські книги за цей же рік, що їх перед тим туди завіз власник замку -- київський земський писар Федір Сущанский ПроскураТам само. -- Арк. 139..

Кількісні характеристики

Спроби підрахувати кількість міст у Київському воєводстві чинили як українські, так і польські історики. У польській історіографії цю проблему вперше порушив наприкінці ХІХ ст. А. Яблоновський. Згідно з його підрахунками, у 30-х рр. XVII ст. у Київському воєводстві нараховувалося 206 міст, з яких 46 були королівськими, 150 -- приватними, 10 належали духовним власникамZrodla Dziejowe. -- T. XXII: Polska XVI wieku pod wzglзdem geograficzno- statystycznym; T. XI: Ziemie Ruskie. Ukraina / Opisane przez A. Jablonowskiego (далі -- ZD). -- Warszawa, 1897. -- S. 227-233, 241.. Згідно з даними В. Бобінського, який використовував переважно опубліковані джерела, у воєводстві у той період нараховувалося загалом близько 290 міст та містечокBobinski W. Wojewodztwo kijowskie w czasach Zygmunta III Wazy. -- Warszawa, 2000..

Останнім такі підрахунки проводив В. Бучко, за даними якого у регіоні в період 1601-1648 рр. було 216 міст: 39 королівських, 171 приватне, 6 належали духовним власникам, а за період 1500-1648 рр. -- 290 міст: 57 королівських, 220 приватних і 13 духовних Buczko W. Miasta prywatne w strukturze maj^tkow magnackich na Kijowszczyznie drugiej polowy XVI i pierwszej polowy XVII wieku // Patron i dwor. Magnateria Rzeczy- pospolitej w XVI-XVIII w. -- Warszawa, 2006. -- S. 88.. Однак у своєму дослідженні автор не підкріпив ці дані відповідними джерелами, не представив жодних реєстрів міст, тому їх належало б верифікувати.

Ближчими до істини можна вважати підрахунки українських істориків І. Крип'якевича і О. Компан, які досліджували залюднення України перед Хмельниччиною і справедливо вважали занадто заниженими кількісні дані польських істориків. На думку І. Крип'якевича, у цьому регіоні на кінець 40-х рр. XVII ст. нараховувалося 385 міст (королівських і приватних), з яких 200 виникло у першій половині XVII ст.Крип 'якевич І. Богдан Хмельницький. -- К., 1954. -- С. 34. О. Компан зазначала, що внаслідок колонізації східних теренів України у першій половині XVII ст. постало близько 300 нових міст та містечок, з яких 80-90% були приватнимиКомпан О. Міста України в другій половині XVII ст. // Історик Олена Компан. Матеріали до біографії / Упор. Я. Компан. -- К., 2007. -- С. 58-67, 111..

Більш достовірні дані можна одержати, використовуючи матеріали з книг Коронної та Руської канцелярій, житомирської актової книги за 1640 р.ЦДІАУК. -- Ф. 11. -- Оп. 1. -- Спр. 9., де вписано два податкових реєстри з переліками власників поселень у Київському воєводстві, та інших неопублікованих актових джерел. Значною інформативністю відрізняються регести, складені київськими канцеляристами наприкінці XVIII ст. з київських актових книг, що вціліли від попередніх пожеж київського міського архіву та загинули під час наступної -- в 1811 р.«Xi^g ziemskich i grodzkich Kijowskich w Kijowskim magistracie znajduj^cych siз, zacz^wszy od roku 1571 az do roku 1646 z dat^. i essenj wypisana kwerenda» // НБУВ. ІР. -- Ф. 1. -- № 4104. Отже, за нашими підрахунками, станом на 1646 р. було не менше як 329 приватних міст і містечок, серед них -- 20 духовних (див.: Додаток до статті). Для 33 збереглися тексти привілеїв, що надавали їм магдебурзьке право; приблизно ще 70 зараховуємо до цієї ж категорії міст на підставі згадок у джерелах про війта, міських урядників, міських книг, ринкової площі. Інші приватні міста відносяться до категорії непривілейованих, які становили більшість у цьому регіоні.

Міста з магдебурзьким правом

В останній третині ХУІ -- на початку ХУІІ ст. чимало містечок Київського воєводства отримали привілеї на магдебурзьке право, що підносило їхній статус. Серед них, наприклад, були: Бишів (1581, підтв. -- 1616) РГАДА. -- Ф. 389. -- Оп. 1. -- Д. 216. -- Л. 224 об.-225; Д. 207. -- Л. 40-41. Опубл.: Білоус Н. Магдебурзькі привілеї Бишева та його власники // Краєзнавство. -- К., 2014. -- № 1. -- С. 58-63., Черняхів (15 8 3) РГАДА. -- Ф. 389. -- Оп. 1. -- Д. 196. -- Л. 218 об.-220., Брусилів (15 8 5)Там же. -- Л. 353-354 об., Василів (1586) РГАДА. -- Ф. 389. -- Оп. 1. -- Д. 198. -- Л. 281-282., Паволоч (15 89)Там же. -- Д. 197. -- Л. 9 об .-10 об., Солтанів або Соловйов (15 90)Там же. -- Д. 199. -- Л. 86 об .-87 об., Новий Ружинів або Бернава (1590)Там же. -- Д. 199. -- Л. 118 об.-120., Олександрів або Лобня (1592)Там же. -- Д. 197. -- Л. 37 об.-38 об., Михайлів або Пирятин (1592)Там же. -- Д. 200. -- Л. 62 об.-63 об., Форошня або Нехворощ (1593)Там же. -- Д. 217. -- Л. 15-16., Горловичі (1593)Там же. -- Д. 200. -- Л. 106 об.-107., Лугини (15 9 5)Там же. -- Д. 201. -- Л. 27-28., Дідів (1596)Там же. -- Д. 201. -- Л. 91-92 об., Рожаїв (1596)Там же. -- Д. 200. -- Л. 155-155 об., Чартория (1605, підтв. 1635)Там же. -- Д. 204. -- Л. 81-82; Д. 214. -- Л. 114-115 об., Тетіїв (1606)Там же. -- Д. 204. -- Л. 164 об.-167., Новий Став (1616)Там же. -- Д. 207. -- Л. 52-53., Самуельпіль (1616)Там же. -- Д. 206. -- Л. 148 об.-149 об. Ковальский Н.П. Источниковедение социально-экономической истории Украины ХУІ-ХУІІ вв. -- Днепропетровск, 1983. -- С. 7-9. та ін. Варто зауважити, що в привілеях фіксувались в «ідеальному» для правлячих кіл вигляді правові положення, і, базуючись тільки на цих джерелах, неможливо зробити більш-менш повну реконструкцію реальної картини міського життя .

Привілеї на магдебурзьке право надавалися як уже існуючим містам, так і новозаснованим. На відміну від королівських міст, де ініціаторами надань виступали старости або війти з міськими громадами, у приватних це були власники міст -- світські або духовні особи, які власним коштом готові були засновувати нові поселення або розбудовувати існуючі і просили короля про надання їм відповідних привілеїв. Переважна більшість локацій у Київському воєводстві відбувалася завдяки представникам князівських родин (Острозькі, Заславські, Вишневецькі, Корецькі, Ружинські, Збаразькі, Чарторийські), а також родин шляхетського походження (Замойські, Немиричі, Тишкевичі, Сапєги, Калиновські, Лєщинські, Любомирські, Ходкевичі, Собєські, Конецпольські, Фірлеї, Потоцькі, Харленські, Тиші-Биковські, Сущанські-Проскури, Аксаки, Олізари, Лозки, Вороничі, Стрибилі, Макаревичі та ін.) Яковенко H. Українська шляхта кінця XIV -- середини XVII ст. (Волинь і Наддніпрянщина). -- К., 1993; Litwin H. Naplyw szlachty polskiej na Ukraine 1569-1648. -- Warszawa, 2000; Tenze. Fakcje magnackie na Kijowszczyznie 1569-1648 // Wladza i prestiz. Magnateria Rzeczypospolitej w XVI-XVIII w. / Red. J. Urwanowicz. -- Bialystok, 2003. -- S. 47-70. РГАДА. -- Ф. 389. -- Оп. 1. -- Д. 198. -- Л. 281.. Загалом, за нашими підрахунками, представникам цих родин на Київщині належало не менше 227 міст та містечок, або 70%.

Чимало нових містечок засновували на місці порожніх давньоруських городищ, спустошених татарами. Так, привілей Стефана Баторія від 28 березня 1586 р. на локацію містечка Василева і водночас надання йому магдебурзького права отримав Мелетій Хребтович, володимирський та берестейський єпископ, архімандрит Києво-Печерської лаври. У привілеї зазначалося, що М. Хребтович на місці спустошеного городища над р. Стугною «на самомъ шляху татарскомъ ... на самом приворотьи от Диких поль белогородних ку великому убезпеченью от неприятеля поганства татар замок заложилъ, будувати имеєт, названоє Василево осаживати почалъ, якож хочет коштом и накладом своим. бил нам чолом абыхмо ласку нашу показали и єму того дозволили право майдебурскоє тому мєсту и подданым єго

надали.» .

Власники новолокованих містечок інколи змінювали первісну назву поселень, даючи їм нову, на свою честь. Так, князь Кирик Остафійович Ружинський на власному ґрунті, на татарських шляхах, на місці спустошеного городища Бернава «умыслил потребу ку безпеченю и заслонє панств коронных подлуг прав и волностей посполитых шляхетських коштом своим твержу, замок будовати и мєсто садити . а од титулу и прозвища свого стародавнего Новым Ружином назвати»Там же. -- Д. 118 об.. Подібна ситуація була з новозаснованими містечками Соловйов, перейменованим його власником Іваном Солтаном на Солтанів, та Лобня, яке на свою честь Олександр Вишневецький перейменував на Олександрів. Михайло Вишневецький осадив два містечка на урочищах Пирятин та Лопань і обом надав нової однакової назви, також на свою честь -- Михайлів. Краківський воєвода Станіслав

Любомирський осадив містечко Любомир (сучасне смт Ставище Київської обл.) і надав йому магдебурзьке правоЦДІА України. -- Ф. 11. -- Спр. 9. -- Арк. 328, 875..

За організаційний взірець для приватновласницьких міст мали слугувати королівські міста. У привілеях вказувалося на те, що магдебурзьке право надається «прикладом інших головних міст» -- Кракова, Львова, Києва. Так у привілеї для Нового Ружинова зазначалося: «... порядок водлє помененого права майдеборского в мєстє головних в Кракове, ве Львове и индє заховуєте.»РГАДА. -- Ф. 389. -- Оп. 1. -- Д. 199. -- Л. 119.. У привілеї Дідову, що належало київському митрополиту, рекомендувалося його власникові взоруватися на Київ: «. надаємо волности мєстскиє права майдебурского водлуг звичаю и порядку мєста нашого Києвского...»Там же. -- Д. 201. -- Л. 91 об..

У привілеях зазначалося про створення органів міського самоврядування: «перед врядом своим мєйскимъ мы в том моц и владност зуполну войтомъ, бурмистром, радє и всему уряду мєйскому паволочскому даємъ во всихъ справах судовыхъ и в речах правовых, што водлугъ права майдеборского им належит судити, сказывати и въ инших водлє артикуловъ того права подати» (Паволоч, 1589 р.)Там же. -- Д. 197. -- Л. 10.. Йшлося також про пріоритет власника у виборі міських урядників та їхню залежність від нього: «преречоному мєсту... право майдебурскоє и волность мєскую надаєм, што через войта, бурмистров, радец, иных урядников мєских от Ивана Солтана... во всем порядке справовано и держано будет» (Солтанів, 1590 р.)Там же. -- Д. 199. -- Л. 86 об.. Найвищою судовою й апеляційною інстанцією для мешканців приватних міст були самі власники міст: «... там же их апеляцыи правноє до права звирхнєго князя Ружинского и потомков єго не боронити»Там же. -- Д. 197. -- Л. 10..

При заснуванні нових поселень значна увага приділялася організації торгівлі та ремесла. В усіх без винятку привілеях для приватновласницьких міст Київського воєводства містився дозвіл на запровадження ярмарків і торгів. Найбільш поширеним варіантом було надання двох ярмарків. По одному надавалося Солтанову -- на свято Воздвиження Чесного ХрестаТам же. -- Д. 199. -- Л. 87., Гоголіву на день Св. ПетраТам же. -- Д. 209. -- Л. 421 об., Михайлову (Лопані) на Св. ПокровуТам же. -- Д. 420. -- Л. 420., Ксаверову -- на Св. Ігнатія (засновника Ордену єзуїтів)АгсЬшиш G16wne Акї Dawnych w Warszawie (баїеу -- АвАБ). Меїгука Когоппа (баку -- МК). -- &. 180. -- К. 290.. Траплялися рідкісні порівняно з іншими регіонами випадки надання трьох ярмарків. Таку кількість мали біскупське містечко ФастівІЬШ. -- Кіі. 147. -- К. 50. та шляхетські ФедорівІЬШ. -- &. 185. -- К. 291 V. і ДобромирІЬШ. -- &. 185. -- К. 410 V.. Як «люди українні», мешканці цих містечок мали звільнятися від сплати торгових оплат і ярмаркових зборів по всій території Речі Посполитої.

Протекціоністська політика королівської влади створювала сприятливі умови для пожвавлення колонізаційного процесу, що проявлялося, зокрема, в наданні жителям нових поселень, особливо прикордонних міст, податкових пільг та різних вольностей, т. зв. «вольнизни» від сплати чиншу на кілька років. Ціла низка «вольностей» була записана у привілеї для Нового Ставу, який мав взоруватися на два міста -- Львів і Краків: «К тому допущаєм в местє Новом Ставе ратушъ збудовати и крамы, вагу, постригалню, ятки всякиє, лазню посполитую и штоколвєк до порядку обыходов и пожиткови мєстскому налєжит мети. И рємєсла цєховьіє порядком инъших таковых мєст спорядивши во всєм справовати. Такжє мети дозволили єсмо и тым листом нашим дозволяємъ Крыштофови Макаровичови в том местєчку Новом Ставу уставити ярмарки два в кождыи год»РГАДА. -- Ф. 389. -- Оп. 1. -- Д. 207. -- Л. 52 об..

Мешканці приватновласницьких містечок отримували дозвіл на будівництво споруд різного призначення -- крамів, ваги, постригальні, лазні та ін. Однак далеко не всім дозволялося будувати ратушу та заводити міські судові книги. Найпоширенішою практикою було проведення судочинства в замку власника. Ще менша кількість містечок отримала право мати міську печатку та герб міста.

Привілеї для приватновласницьких міст Київського воєводства містили ряд статей, що передбачали обмеження для міського населення соціального та юридичного характеру. Жителям заборонялося виходити «на Поле», приймати до міської громади осіб, що були поза законом, біглих, людей «свовольних», козаків. Так, паволоцьким міщанам заборонялося «на Поле ходити без дозволеня гетмана коронного» (1589)Там же. -- Д. 197. -- Л. 10 об., а у магдебурзькому привілеї Форошні зазначалося про те, щоб «люди свовольныи и такиє, з которых в мєстєх и в местечках наших переховывати, и справ яких мєти, права и привилья коронные забороняют, переховываны и до нєго приймованы нє были» (15 93)Там же. -- Д. 217. -- Л. 15 об.. До цього їх зобов'язував прикордонний статус воєводства. До усіх цих обмежень слід додати і повинності міщан, які зобов' язані були сплачувати на користь власника різні податки у натуральній та грошовій формі, надавати йому різні послуги, працювати на сільськогосподарських роботах. Вони були позбавлені права апелювати в судових справах до вищої судової апеляційної інстанції -- королівського надвірного асесорського суду. Усе це, безумовно, свідчить про залежність жителів міст від їхніх власників і, як наслідок, про обмежений обсяг самоврядування у цих містах, що було, втім, типовим явищем і для всіх інших міст з таким статусом у Речі Посполитій Див. також: Ковальский Н.П. Источниковедение социально-экономической истории... -- С. 19-22..

У 1620-1640-х рр. урбанізаційний рух поширився у східному напрямі -- на землі лівобережної Київщини, Чернігівщини та Новгород-Сіверщини, при цьому кількість надань привілеїв приватним містам на правобережній частині Київського воєводства помітно зменшилася. Серед поселень, що отримали привілеї, були: Норинськ (1624)AGAD. МК. -- Ks. 171. -- K. 35 v.-36., Гоголів (1625) РГАДА. -- Ф. 389. -- Оп. 1. -- Д. 209. -- Л. 420 об.-422., Липове (1625)Там же. -- Л. 439-441., Ксаверів (1634)AGAD. МК. -- Ks. 180. -- K. 289-290., Богачка (1637)Ibid. -- Ks. 181. -- K. 209 v.-211; Ks. 182. -- K. 232 v.-233 v., Федорів (1640)Ibid. -- Ks. 185. -- K. 291-292., Олевськ (1641)Ibid. -- Ks. 185. -- K. 409-410., Добромир (1641)Ibid. -- Ks. 185. -- K. 410-411 v., Білоцерква (1646)Ibid. -- Ks. 189. -- K. 507-508 v. та ін.

Король Зигмунт ІІІ надав магдебурзькі привілеї вже існуючим містам -- Стародубу (1620) і Чернігову (1623), та активно роздавав незаселені або спустошені слободи, осади, містечка, села, що належали до королівщини. Так, привілей від 20 березня 1630 р. на надання «пустої слободи Полтава над рікою Ворскла під муравськими шляхами» отримав королівський секретар Бартломей ОбалковськийIbid. -- Ks. 178. -- K. 29 v. -- 30.. 26 жовтня 1634 р. Лукаш Жолкевський, староста хмельницький, калуський і переяславський, отримав від короля Владислава ІУ дозвіл на заснування слобід на урочищах Краснопіль, Гадяч, Сарське, Русавка, Лютинка, Груні, Глинськ, БєльськIbid. -- Ks. 181. -- K. 31-31 v.. 11 березня 1637 р. ротмістру Стефану Рудзькому було надано королівський дозвіл на ґрунти Кременчук, які через кілька днів він передав Томашові Замойському, великому коронному канцлеровіIbid. -- Ks. 181. -- K. 189 v. -- 190; Ks. 182. -- K. 233-234; Вирський Д. «Українне місто»: Кременчук від заснування до 1764 р. -- К., 2011. -- С. 48-58.. Такі приклади можна дедалі множити Докладніше про хід колонізації на Чернігово-Сіверщині див.: Кулаковський П. Чернігово-Сіверщина у складі Речі Посполитої 1618-1648. -- К., 2006. -- С. 253-340.. Більшість цих поселень з часом перетворились на багатолюдні міста.

Нерідкими в даний період були випадки надання локаційних та магдебурзьких привілеїв шляхтичам за військові заслуги. 20 березня 1637 р.

Янові Клосинському був наданий привілей на локацію містечка Богачка на місці слобід над р. Псел, з наданням двох торгів (по вівторках і суботах) та чотирьох (!) річних ярмарківAGAD. МК, ks. 181. -- K. 209 v.-211.. У 1646 р. він же отримав привілей на заснування над р. Псел містечка Білоцерква на урочищі з такою ж назвоюIbid. -- Ks. 189. -- K. 507-508. Ibid. -- Ks. 185. -- K. 291-292. Переклад з польської.. Найбільш характерним у цьому плані є привілей, наданий київському підчашому Федорові Вороничу, ротмістрові кварцяного війська, ветеранові московських та волоських експедицій, на осаду містечка Федорова над р. Жерев у Овруцькому повіті: «...Теодор Воронич, полковник і ротмістр наш відважний, анімуш свій, як правдивий вітчизни син, на військових полях зі стратою достатків і свого здоров'я вірно і статечно нам і Речі Посполитій служив, а ми на його прохання, від його імені через Панів Рад дозволили заснувати йому на дідичному грунті містечко Федорів...» .

Як і в попередні часи, у привілеях цього часу містився дозвіл на створення органів міського самоврядування: «право майдебурскоє, волность мєскую надаємь, што через войта, бурмистровъ, радєць, иншихъ урядниковъ мєскихь... судити будуть сами межи собою» (Гоголів, 1625 р.)РГАДА. -- Ф. 389. -- Оп. 1. -- Д. 209. -- Л. 421..

У новозаснованих містечках закладалися ринкові площі або відводилися спеціальні місця для торгівлі, про що, зокрема, збереглися числені згадки у свідченнях возних, записаних до ґродських книг: «.третий припозов до маетности велможного княжати Еремияша Михала Корыбута Вишневецкого и там тот припозов в браму замковую в том месте Прылуце будучую воткнувши, челяди в том замку будучой, сторожом, также мещаном на рынку стоячим оповедал» ЦДТАУК. -- Ф. 11. -- Оп. 1. -- Спр. 9. -- Арк. 246.. У 1640 р. «возный Ян Щербицкий ... позов до места Котелни однесл и тот позов албо припозов у ворота брамы замку тамошнего воткнувши, челяди на тот час в замку будучих о положеню его оповедал и публиковал, и мещаном з войтом на рынку стоячим явне оголосил...»Там само. -- Арк. 246 зв.. З цього зізнання возного видно, що в містечку крім замку, була ринкова площа, існувала міська громада, діяло міське самоврядування. Подібним чином дізнаємося про те, що у містечку Ковшовата діяло магдебурзьке право, оскільки в тому ж 1640 р. у житомирській книзі зафіксовано згадки про війта, бурмистрів і райцівТам само. -- Арк. 328 зв.. У волосному центрі Котельня згадуються такі атрибути міського життя як ринок, війт, міщаниТам само. -- Арк. 189, 246 зв.; НБУВ. ТР. -- Ф. Т. -- № 4104, П-1635., а в Корчині -- міські книгиНБУВ. ТР. -- Ф. Т. -- № 4104, П-981., що також, безумовно, свідчить про наявність у цих містах самоврядування на магдебурзькому праві.

Непривілейовані міські поселення

Міські поселення такого типу кількісно переважали привілейовані міста. Часто від поселень сільського типу їх різнило право на проведення щотижневих торгів і одного річного ярмарку. Про ширшу автономію для міських громад не йшлося. Як слушно зауважила У. Августиняк, королівська влада за часів правління Зигмунта ІІІ у міській політиці реалізовувала примат центральної влади над міським самоврядуванням і в цілому не була зацікавлена в установленні сильної міської автономіїAugustyniak U. Informacja i propaganda w Polsce za Zygmunta III. -- Warszawa, 1981. -- S. 209.. У зв'язку з цим містам надавали привілеї переважно соціально-економічного характеру, що стосувалися пільг у провадженні торгівлі й ремесла. Так, наприклад, у 1615 р. Юрій Лясота отримав привілей на організацію щотижня двох торгів (в понеділок і п'ятницю) і щорічного ярмарку в Сарнополі: «... даючи волност яко мещаном сарнополским, так и людем посторонним и чужоземским заграничным, на торги помененые и ярмарок урочистый до того местечка вперед реченого Сарнополя приежджати и торги чинити, шинковати пивом, медом, горилкою, вином и брагою, кони, иное всякое быдло, продавати, куповати товары косматые, суконные и иные всякие за товары меняти и всякие гандли провадити»РГАДА. -- Ф. 389. -- Оп. 1. -- Д. 207. -- Л. 16 об.-17.. Подібний за змістом привілей отримав у 1616 р. Станіслав Харленський для свого містечка Хабне, де знаходився центр волості і було побудовано замок. У місті мали функціонувати два щорічних ярмарки, наприкінці зазначалось про певні обмеження соціального характеру: «То теж варуемо, же мещане местечка преречоного Хабновского людей люзных и без службы се бавечих якогоколвек народу в том месте переховыватъ не мают и жадного обцованя и сполку свого с таковыми чинит не будут. Теж вшелякое живности, олову, кул, порохов и стрелбы за пороги людей своволных посылати, додавати и с того местечка никого за границу для збродни и зачепки с панствы суседскими выправовати не мают»Там же. -- Л. 51 об.-52.. У 1643 р. Михайло Ясліковський одержав привілей для свого містечка Тульча на право проведення в ньому трьох щорічних ярмарківAGAD. МК. -- Ks. 186. -- K. 365..

Малі приватні містечки відігравали важливу роль в економічному розвитку регіону. Виконуючи торгові функції, вони були посередниками поміж великою торгівлею, що проводили більші міста, та індивідуальними виробниками і споживачами. Саме через малі міста купці скуповували місцеві вироби для подальшого їх перепродажу у великі міста. Без функціонування ярмарків у малих містечках не було б можливе провадження регіональної торгівлі. Календар ярмарків укладався таким чином, щоб терміни проведення місцевих ярмарків не співпадали з такими ж термінами у великих містах.

Таким чином, розбудова малих містечок мала важливе значення для розвитку регіонального господарства. Специфічною функцією малих міст була їхня роль як осередків адміністративно-господарчих комплексів земської власності, центрів резиденцій для можновладців та урядників різних державних рангів.

Як уже згадувалося, у XVII ст. у приватні руки перейшли декілька міст і поселень, що належали до королівщин. Чи не найбільшим з них був Чорнобиль -- місто-замок, центр значної волості у північній частині воєводства, з 1601 р. перебував у власності литовської магнатської родини Сапєг. Згідно з даними ревізії 1552 р., у Чорнобилі нараховувалося 163 будинки господарських міщан, 7 -- приватновласницьких міщан, 9 -- земянських, 12 -- замкових слуг, 9 -- боярРГАДА. -- Ф. 389. -- Оп. 1. -- Д. 563. -- Л. 55 об.-56 об.. У місті проживала чисельна міщанська громада, на чолі якої стояв війт, хоча відсутні будь-які згадки про надання йому магдебурзького права. Подібно до інших міст-замків, мешканцям Чорнобиля надавалися привілеї на різні «вольності»: у лютому 1581 р.Там же. -- Д. 216. -- Л. 284-285. та грудні 1582 р.Там же. -- Л. 308-308 зв. на -- 10 років. В обидвох королівських листах неодноразово підкреслювалося, що Чорнобиль є важливим прикордонним містом, і тому «мещан сиих, которьіє на томъ мєстцу на пограничю будучы, перестерегаючи свою крепость... от неприятеля», звільнено від сплати мита гребельного, мостового та деяких податків. За часів володіння маєтком Казимиром Львом Сапєгою, надвірним великим маршалком ВКЛ (з 1645 р. -- підканцлером ВКЛ), була проведена волочна поміра міста та його волості (1638). Згідно з даними інвентаря маєтності 1640 р., у місті нараховувалося 267 осілих пляців, 150 волок; до волості належали 23 села та слободи, населення яких сплачувало податки з 501 волоки і служби, при цьому пустих волок було 97, «осілих на чиншу» -- 102АгсЬшиш Panstwowe w Krakowie. АгсЬтиш Mlynowskie Chodkiewicz6w, sygn.

404..

У 1630-1640-хх рр. у Київському воєводстві збільшилась кількість поселень, що перейшли у власність військових осіб. Землі роздавали заслуженим «ветеранам», учасникам московських та інших військових експедицій. У 1638 р. поручник Войтех Тушевський та його дружина Ельжбета Проскуранка отримали королівський привілей на містечко Межиричку в Овруцькому повітіАвАБ. МК. -- Кє. 183. -- К. 19 У.-21.. У 1640 р. у ньому нараховувалося вже 50 димівЦДІАУК. -- Ф. 11. -- Оп. 1. -- Спр. 9. -- Арк. 886 зв.. У 1644 р. їхня дочка Олена поступилася правом на володіння цим містечком Владиславу Хребтовичу, поручнику хоругви Олександра Пясочинського, київського каштелянаАвАБ. МК. -- Кє. 189. -- К. 129 У.-130 V.. У 1639 р. жовніру Стефану Вороновському була надана «пустиня» Лебедин, якою раніше володів Іван ЛучковичIbid. -- Ks. 186. -- K. 29 v.-30.. Найбільше таких надань стосувалося лівобережної частини Київщини, а також Чернігівщини і Новгород-СіверщиниДокладніше див.: Кулаковський П. Чернігово-Сіверщина....

Вартість приватних містечок коливалась у залежності від кількості дворів, географічного розташування. У 1633 р. Ян Балакир продав коронному гетьману Станіславу Конецпольському місто Мліїв з замком та містечко Бубнів з селами за 40 тисяч злотихНБУВ. ІР. -- Ф. І. -- № 4104, 586.. У 1636 р. Ян Кирикович Солтан продав київському земському судді Стефану Аксаку частину міста Солтанів з замком, селом Соловіївка над р. Стугна та селом Данилівка над р. Бобриця всього за 9 тисяч злотихТам само. -- № 4104, 722.. Того ж року Мартин Зборовський продав київському підстолію Максиміліану Бжозовському Трипільську волость за 140 тисяч злотих. Предмет продажу становили: місто Трипілля з замком, містечки Дівичгора, Стрижівка, Германівка, села Красне, Усачівка, Лука Воронецька, Матюшівка, Григорівка, Долина, Черняхове Городище, Дерев'яне, Малі Лукавищі, Великі Лукавищі, Онопків, Стрим'ятичі, ЖуківТам само. -- № 4104, 736..

Чимало містечок фіксуються в джерелах і як села, що в кінцевому результаті ускладнює визначення їхнього правового статусу. Так, скажімо, Домонтов згадується і як містечко, і як село у Черкаському старостві. У 1643 р. князь Ярема Вишневецький заставив це місто дружині Флоріана Потоцького у сумі 33700 злотих, а потім наслав своїх слуг і вигнав її звідтиТам само. -- № 4104, 2736.. 11 квітня 1644 р. він заставив Яну Зебжидовському у сумі 9000 зол. пол. село Домонтов і хутір Коробовку на три рокиТам само. -- № 4104, П-948, 949.. Подібно і Липляни фіксуються як село і як містечко Овруцького повіту: 1640 р. Ян Липленський зазначений як власник цього містечкаЦДІАУК. -- Ф. 11. -- Оп. 1. -- Спр. 9. -- Арк. 553., а 13 травня 1644 р. інший його власник -- Григорій Липленський передав у посесію Яремі Єльцю село ЛипляниНБУВ. ІР. -- Ф. І. -- № 4104, П-1000..

У 1620-1640-х рр. у Київському воєводстві постало чимало нових слобод і слобідок. Заснування такого типу поселень давало його власникові право не сплачувати протягом значного терміну подимний податок. Вони часто виникали не лише на незаселених землях, а й по сусідству з існуючими містами чи селами. У 1636 р. Станіслав Тишкевич осадив на ґрунтах своєї сусідки княгині Ходкевичової над р. Тня слободу -- Новий Логойськ, яка через 10 років перетворилась на містечкоТам само. -- № 4104, 954.. Того ж року князь Владислав Домінік Заславський скаржився до суду на того ж Станіслава Тишкевича, який осадив поблизу м. Чуднова на урочищі Курне містечко з такою ж назвою, перед цим спустошивши дуброви і землі скаржникаТам само. -- № 4104, 938.. У 1646 р. Тиші- Биковські осадили нову слободу Тишпіль, яка згадується і як містечко з іншою назвою -- Вишпіль (сучасне село Вишпіль Черняхівського р-ну Житомирської обл.)Там само. -- № 4104, 1194, 1224, 1646.. Того ж року Федір Єлець осадив слобідку ЄльцовкуТам само. -- № 4104, 1646., шляхтичі Осовські -- слобідку ОсовкуТам само.. 12 червня 1645 р. ігумен Печерського монастиря скаржився на Костянтина Потоцького, власника міста Народичі, у тому, що його покійний батько -- Флоріан Потоцький осадив на ґрунтах сусіднього монастирського села Кліщов кілька слободТам само. -- № 4104, 246.. Проте найбільша їх кількість виникала в лівобережних маєтках князів Вишневецьких, куди масово тікали піддані селяни правобережної шляхти.

До новоосаджених слобод і містечок масово збігали піддані з маєтків волинської, овруцької та житомирської шляхти, чиї позови фіксуються у місцевих судових книгах. Так, наприклад, 1645 року згадуються біглі з маєтку Старого Брусилова, що належало Бутовичам, до Баришівки, власності Теофіли і Якова СобєськихТам само. -- № 4104, 237.. 1646 р. збігли піддані з містечка Цибульова від власника Олександра Фащевського до новозаснованого містечка в білоцерківському старостві Станіслава Любомирського Кам'янкиТам само. -- № 4104, 1760.. Того ж року з маєтків волинської шляхти тікали піддані: з с. Звирова Луцького повіту до міста Кодні, що належало Криштофу Тишкевичу; з с. Романова Луцького повіту до міста Слободище, власника Антонія ТишкевичаТам само. -- № 4104, 1122 та ін. тощо.

Як відомо, популярними і привабливими для біглих селян були містечка і слободи Черкаського староства, особливо Трехтемирів. 23 червня 1645 р. власники села Дмитровичі Федір, Катерина, Анна та Олена Гуменецькі подали скаргу до суду на Миколая Зацвіліховського, комісара військ й. кор. мл., щодо своїх біглих підданих до ТрехтемироваТам само. -- № 4104, 306, 309.. У Черкаському старостві також розташовувалось чимало козацьких слобід і хуторів, де розвивались землеробство, скотарство та різні промисли (рибальство, звіроловство, селітроваріння, поташний промисел, гутництво), що звідусіль притягувало людність.

Отже, можемо відзначити певні особливості у розвитку приватних міст Київського воєводства, де королівські розпорядчі акти і привілеї, що становили правову основу міського життя в Речі Посполитій, не завжди були пріоритетними для жителів пограниччя. Чималу роль у цьому регіоні відігравав географічний фактор: сусідство, з одного боку, зі степовою зоною, «Диким Полем», а з іншого -- з Московською державою. Існування в умовах перманентної військової загрози не могло не накласти відбиток на побут, спосіб мислення і повсякдення міщан.

Зміст майже всіх міських привілеїв, що збереглися, показує специфіку цього регіону як пограниччя держави. Приватні міста виконували оборонні функції різного характеру: 1) як стратегічні пункти на випадок агресії зі сторони Московської держави і нападів татар; 2) як прихисток навколишньої людності в разі нападу ворога; 3) як опорні пункти для їхніх власників під час бунту підданих і нападів козаків; 4) як місце збереження скарбів і рухомої маєтності власників. Вони виконували також і важливі господарські функції: як центри-резиденції, торгово-ремісничі та культурно-релігійні осередки.

До підписання Люблінської унії 1569 р. урбанізаційний процес на Київщині проходив уповільненими темпами. У післяунійний період стався справжній колонізаційний бум, який був викликаний передусім господарською активністю місцевої еліти -- князів і шляхти, які будували нові замки, слободи, створювали умови для залюднення містечок. Понад 200 міст, які повстали на Київщині на зламі ХУІ і ХУІІ ст., -- досить показова цифра, яка наочно свідчить про успішний перебіг цього процесу. І хоча переважна частина цих містечок не мала більше 100 дворів (бл. 700 осіб), вони ставали тими осередками, навколо яких концентрувалося суспільне і господарське життя. Близько третини з них користувались магдебурзьким правом. Від міст центральноєвропейського регіону їх відрізняла (крім відсутності німецької колонізації) просторова, архітектурна і значною мірою соціальна неперервність розвитку. Прикметною рисою урбанізації Київського воєводства у 1620-1640-і рр. було зменшення кількості локацій на Правобережжі і перенесення урбанізаційної хвилі на задніпровські землі, які до цього часу були заселеними вкрай слабко. Складений перелік, що друкується в додатку, демонструє високий рівень урбанізації регіону напередодні бурхливих подій середини ХУІІ ст.

Насамкінець зазначимо, що приватні міста Київщини до цього часу не становили предмет окремого розгляду і заслуговують на більшу увагу істориків. Зрозуміло, що у межах однієї статті неможливо в достатній мірі висвітлити усі аспекти цього складного і масштабного процесу, це потребує проведення подальших досліджень із залученням нових архівних матеріалів.

Додаток

Перелік приватних міст і містечок Київського воєводства, 1630-1640 роки

статья "Приватні міста Київського воєводства в першій половині XVII ст.: кількість, особливості розвитку та функціонування" скачать

Подобные документы

• Зовнішня політика Речі Посполитої в другій половині XVI ст. – першій половині XVII ст.

  Відносини Речі Посполитої та Московської держави в другій половині XVI – першій половині XVI ст. Особливості політичних відносин Польщі з країнами Південної і Східної Європи в другій половині XVI – першій половині XVI ст. Відносини з імперією Габсбургів.
  
  курсовая работа [58,4 K], добавлен 24.09.2010
  

• Школа та освіта в Україні наприкінці XVI - першій половині XVII ст.

  Новий етап розвитку української культури. Національно-культурне відродження в Україні. Ідея громадське - політичної значимості освіти. Розвиток шкільної освіти наприкінці XVI - першій половині XVII ст. Єзуїтські колегіуми. Острозька школа-академія.
  
  творческая работа [25,5 K], добавлен 29.07.2008
  

• Боротьба козацтва проти турецько-татарської агресії в кінці XVI – першій половині XVII ст.

  Аналіз наслідків турецько-татарських нападів в кінці XVI – першій половині XVII ст. на Українські землі. Загальна характеристика сухопутних та морських сил Османської імперії. Історичні відомості про походи козаків проти турецько-татарських нападників.
  
  реферат [28,6 K], добавлен 18.11.2010
  

• Походження назв міст і сіл

  Реєстр міст, селищ і сіл України. Назви міст за прикметою, характерною ознакою. Кількість назв міст яка може бути точно і повністю розкрита і пояснена. Прикмети, покладені в основу найменування наших міст. Традиція називати міста іменами визначних осіб.
  
  реферат [45,3 K], добавлен 01.03.2009
  

• Відродження національної свідомості українців Наддніпрянщини в першій половині ХІХ ст.

  Українське національне відродження і зростання національної свідомості у першій половині ХІХ століття. Поширення самостійницьких і антиросійських настроїв. Основні програмні засади, діяльність та історичне значення Кирило-Мефодіївського братства.
  
  реферат [35,3 K], добавлен 19.10.2012
  

• Діяльність культурно-освітнього товариства "Просвіта" у Львові

  Дія української просвітницької самоорганізації, що діяла в другій половині XIX – першій половині XX ст. у Східній Галичині під назвою "Просвіта". Перший вияв діяльності "Просвіти". Тематика книжок про потреби галицьких русинів, про шляхи їх розвитку.
  
  реферат [35,3 K], добавлен 03.11.2011
  

• Національне відродження Болгарії наприкінці XVIII та в першій половині ХIX століття

  Дослідження становища болгарських земель наприкінці XVIII та в першій половині XIX ст. Причини розкладу турецької феодально-ленної системи. Вплив російсько-турецьких воєн на розвиток національного відродження. Боротьба за незалежність болгарської церкви.
  
  курсовая работа [48,2 K], добавлен 21.09.2010
  

• Формування української політічної еліти

  Наддніпрянська Україна в першій половині XIX ст.: рух українських автономістів, масонов, декабристів та інтелігенції. Кирило-Мефодіївське братство в другій половині XIX ст. Особливості українського політичного руху. Біографія представників інтелігенції.
  
  контрольная работа [43,7 K], добавлен 10.02.2011
  

• Антифеодальні виступи селян в Україні у другій половині XVI – першій половині XVII ст.

  Становище українського селянства в складі Речі Посполитої. Посилення феодального гніту. Дискримінація українського селянства у національних та релігійних питаннях. Участь селянства у козацько-селянських повстаннях.
  
  дипломная работа [81,6 K], добавлен 04.02.2004
  

• Політична ситуація на Україні наприкінці XIV — у першій половині XVI ст.

  Південно-західні руські землі, захоплені Литовською державою у другій половині XIV ст. Сутичка між Польсько-Литовською державою і Тевтонським орденом. Турецько-татарські напади XV ст. Утворення Російської держави та її роль в історії українського народу.
  
  реферат [23,6 K], добавлен 30.10.2010
  

• Особливості соціально-економічного розвитку українських земель у складі двох імперій у першій половині ХІХ ст.

  Соціально-економічний розвиток українських земель у складі Російської та під владою Австрійської імперій. Сільське господарство як головна галузь економіки. Промисловий і сільськогосподарський пролетаріат. Становище селян та військових поселенців.
  
  курсовая работа [2,8 M], добавлен 16.07.2011
  

• Про роль і значення сучасної української історіографії в дослідженні питань першої світової війни

  Проблеми військової історії в першій половині ХХ ст. та стан російської історіографії щодо вивчення українського питання у Першій світовій війні. Суспільно-політичні процеси у Галичині в період війни. Місце українських земель у міжнародних відносинах.
  
  статья [19,4 K], добавлен 27.08.2017
  

• Османська імперія в першій половині ХІХ століття

  Політичний розвиток та соціально-економічне становище Османської імперії в першій чверті ХІХ ст. Підйом національно-визвольного руху в балканських провінціях. Міжнародне становище Османської імперії. Конвенція з Росією, Англією, Австрією і Прусією.
  
  дипломная работа [66,8 K], добавлен 20.10.2011
  

• Європейські держави та США в умовах промислового перевороту (перша половина ХІХ ст.)

  Промисловий переворот другої половини XVIII ст. закріпив провідні позиції Англії у світовій економіці і в першій половині XIX ст. Німеччина XIX ст. й створення Німецького союзу. Франція та її економіка. США в процесі бурхливого розвитку капіталізму.
  
  реферат [24,7 K], добавлен 27.07.2008
  

• Бойові дії на Кримському півострові в другій половині 1941 р. – першій половині 1942 р.

  Організація Кримської оборонної операції 18 жовтня – 16 листопада 1941 р. Оборона Севастополя від фашистського наступу. Десантні операції Червоної армії в грудні 1941 р. – січні 1942 р. Причини поразки радянських військ на Керченському півострові.
  
  курсовая работа [62,3 K], добавлен 13.03.2015
  

• Релігійне життя та відносини християнських церков у другій половині XIV – першій половині XVIст.: історико-правовий аналіз

  Початок католицького наступу на українське православ'я. Українське православ'я під політичним протекторатом Литовської держави. Зміна становища православної церкви після Кревської і Городельської уній. Правовий стан православної церкви в XVI столітті.
  
  дипломная работа [29,2 K], добавлен 17.02.2011
  

• Українські землі у складі ВКЛ. Соціально-економічний розвиток Гетьманщини

  Становище українських земель у складі Великого Князівства Литовського. Політичний устрій Гетьманщини наприкінці ХVІІ - першій половині ХVІІІ ст. Голод 1932-1933 рр.: причини і наслідки. Соціально-політичне та культурне життя на Україні в 1945-1953 рр.
  
  реферат [43,9 K], добавлен 28.10.2010
  

• Економічний розвиток Київської Русі

  Виникнення і розвиток міст у Київській Русі, їх роль в розвитку економіки. Причини і наслідки розвитку одних типів міст і занепад інших. Грошова система Київської Русі, її зв'язок з торгівлею і виробництвом. Внутрішня і зовнішня торгівля, торгові шляхи.
  
  курсовая работа [59,8 K], добавлен 05.07.2012
  

• Данія в першій половині XVII століття

  Королівство Данія - конституційна монархія, розташоване у на півострові Ютландія. Крістіан IV — король Данії і Норвегії (1588-1648 рр.); молоді роки, коронація, особисте життя; економічна і військова реформи. "Золотий період" Данського королівства.
  
  реферат [687,1 K], добавлен 26.04.2013
  

• Українські землі наприкінці XVII - в першій половині XVIII ст.

  Українська держава за гетьмана І. Мазепи. Підписання з російським урядом Коломацьких статтей. Обмеження прав гетьмана та гетьманського уряду, як слухняного знаряддя для здійснення в Україні царської політики. Зовнішня політика Мазепи: спілка з Москвою.
  
  реферат [25,0 K], добавлен 29.04.2009
  

Другие документы, подобные "Приватні міста Київського воєводства в першій половині XVII ст.: кількість, особливості розвитку та функціонування"

• главная
• рубрики
• по алфавиту
• вернуться в начало страницы
• вернуться к началу текста
• вернуться к подобным работам