Українізація школи та проблема навчальної літератури в період Гетьманату П. Скоропадського

Размещено на http://www.allbest.ru/

Українізація школи та проблема навчальної літературив період Гетьманату П. Скоропадського

Крик Н.В.

провідний бібліотекар абонементу історичного факультету,

Кам'янець-Подільський національний університет

ім. Івана Огієнка (Україна, Кам'янець-Подільський)

Анотація

На основі аналізу архівних документів і наукових публікацій у дослідженні зроблено спробу висвітлити проблему забезпечення українських шкіл підручниками та посібниками в період Гетьманату П.Скоропадського. У статті визначено рівень розкриття проблеми в науковій історичній літературі, встановлено, що вона ще не стала предметом комплексних наукових досліджень. Досліджується роль Міністерства народної освіти в справі організації видання шкільних підручників і посібників в Українській державі, характеризується діяльність видавничого відділу, створеного при Міністерстві, основними завданнями якого було збирання матеріалу для підручників, надання на певних умовах допомоги видавництвам, утворення

Центрального інформаційного бюро для збирання відомостей про всі книжки-- підручники, які видавалися на території України, вже видані та які необхідно видати. Аналізується робота предметних комісій, завдання яких полягало в тому, щоб допомогти Міністерству народної освіти забезпечити школу підручниками з усіх предметів навчання, характеризується діяльність видавництв у справі книгодрукування.

Ключові слова: українська школа, підручники, видавництво, видавничий відділ, предметні комісії, видавнича діяльність, товарообмін, Міністерство народної освіти.

Стан української школи у період Гетьманату П.Скоропадського безпосередньо залежав від забезпечення її необхідними підручниками, посібниками та відповідним приладдям, без яких не могла існувати шкільна освіта. В цей період відбувається подальше зростання мережі українських нижчих і вищих початкових шкіл. Водночас українізація школи потребувала кількісного та якісного збільшення українських підручників, а також художньої та історичної літератури для школярів.

На сучасному етапі цієї проблеми торкнулися українські дослідники А.Боровик [1], М.Кукурудзяк [2], Т.Ківшар [3], С.Сірополко [4], Г.Рудий [5], Е.Кучменко [6], О.Постернак [7] та інші науковці, які розкрили окремі аспекти українізації школи та звернули увагу на проблему забезпечення її необхідною літературою. Метою нашого дослідження є висвітлення цілісної картини забезпечення навчальною літературою загальноосвітніх шкіл у період Гетьманату П. Скоропадського.

З метою видання шкільних підручників 7 червня 1918 р. гетьманом було затверджено закон щодо виділення Міністерству народної освіти на ці потреби 2 млн. крб. [8, арк. 3]. На ці кошти було замовлено 2,5 млн. примірників підручників [9, с. 2; 7, с. 114]. Дане відомство вважало за необхідне надати і свою суттєву допомогу, створивши у січні 1918 р. окремий видавничий відділ. Основними завданнями створеної структури були: збирання матеріалу для підручників; надання допомоги видавництвам за умови, що вони мають певні і перевірені міністерськими комісіями матеріали; створення Центрального інформаційного бюро для збирання відомостей про усі книжки- підручники, які видаються на території України [10, арк. 13].

Також при Міністерстві освіти створили предметні комісії, до роботи в яких залучили відомих педагогів. Основні завдання комісії полягали у розв'язанні проблем забезпечення шкіл підручниками, зокрема, розгляд наявних підручників на інших мовах з метою ухвалення їх перекладу [11, арк.142].

При видавничому відділі діяло 11 предметних комісій, до складу яких входило 107 осіб [12, с. 266] (18 працювало в комісії з розгляду підручників для нижчих початкових шкіл, 14 - комісії з української мови, 13 - математики, по 11 - з географії та природознавства). Серед них були досвідчені працівники Міністерства освіти, вчителі та автори підручників [1, с. 229].

До складу комісії з розгляду підручників для нижчих початкових шкіл входили: М.Сімашкевич, С.Русова, А.Лещенко, Л.Басараб, О.Музиченко, Т.Лубинець, С. Паляничка, Г. Стрижевський, П. Волинець-Волинчук, М.Гармушенко, Л.Сильниш, М.Дем'яновський, Г.Коваленко, С.Черкасенко, В.Дача, М.Дихтерьов, А.Воронець, котрі розглядали надіслані авторами рукописи підручників та ухвалювали їх щодо придатності чи непридатності для навчання у школах.

Кожний підручник чи його рукопис рецензували два члени комісії, а у випадку розходжень їх в оцінках - висновки пропонував третій рецензент. У процесі роботи станом на кінець травня 1918 р. комісією було розглянуто рукопис читанки “Стежка додому”, укладеної для українських початкових шкілКатеринославською спілкою учителів під керівництвом І.Труби (рецензентами якої були М.Гаркушенко, П.Волинчук-Волинець та С.Русова). Аналізуючи читанку “Стежка додому”, рецензенти дійшли висновку, що вона “без усунення хиб не може бути використаною у початковій школі”, й визнали її непридатною для використання у початковій школі [13, арк. 7].

На інших засіданнях розглядали, зокрема, рукопис букваря “Ярина” А.Воронця (рецензенти С.Русова та А. Музиченко). У процесі роботи ухвалили передати рукопис букваря “Ярина” учителям-практикам

Л.Гаєвому та Я.Капустянському для остаточного розгляду і укладання рецензії, а самого автора зобов'язали за два тижні усунути недоліки [13, арк. 40]. На шести засіданнях з 21 травня по 25 червня 1918 р. комісією було проаналізовано 18 підручників для початкових шкіл.

Активну діяльність з розгляду рукописів підручників проводила математична комісія. На проведених нею 12 засіданнях було розглянуто 25 підручників з арифметики, алгебри та геометрії. З них 15 рукописів визнано придатними для використання у школі, а інші 10 - непридатними [13, арк. 13].

Менш результативною була робота комісій з розгляду рукописів підручників з латинської мови та історії. Перша з них зібралась лише один раз на організаційне засідання, а комісія з розгляду підручників з історії провела три засідання, розглядаючи підручники за редакцією Г.Коваленка, але жодного рішення щодо їх подальшого використання так і не прийняла[12, с. 268].

Комісії видавничого відділу Міністерства народної освіти до кінця червня 1918 р. провели 47 засідань. Підручники розглядались різними комісіями із Закону Божого, математики, української мови для середніх шкіл, французької та німецької мов, природознавства та підручників для початкових шкіл. У цілому до кінця червня 1918 р. розглянули 72 підручники. Крім того, комісія із Закону Божого підготувала до друку молитовник, Євангеліє та “Діяння Апостолів” [13, арк. 1зв-3; 14, арк. 1-8, 8, 69].

Освітяни активно відгукнулись на заклики влади щодо створення рукописів книжок для шкіл. Так, учитель О. Баржицький надіслав до видавничого відділу з проханням розглянути та визнати придатним для використання у школах свої рукописи: “Казки”,

“Початкові лекції усного та письмового висловлювання думок”, “Лекції українського правопису” [15, с.2]. Катеринославська спілка вчителів надіслала для ознайомлення видавничого відділу рукопис “Арифметичний задачник”, що був схвалений для видання [11, арк. 138], та рукопис читанки для початкових шкіл “Стежка додому” [14, арк. 3].

Надсилали свої рукописи підручників учителі й з інших регіонів України, їх розглядали комісії та друкували для шкіл.

За період з 28 червня по 6 вересня 1918 р. видавничим відділом було видано 23 підручники тиражем 2млн. 195 тис. примірників, 2 географічні атласи тиражем 55 тис. примірників [1, с. 237].

Усі ухвалені рукописи підручників та посібників друкувалися в різних видавництвах. В період Гетьманату активно функціонувало 119 підпорядкованих Міністерству народної освіти видавництв [16, арк. 16, 17-17зв]. Серед них слід відзначити видавничу діяльність акціонерного товариства “Рух”. Його план видавничої роботи був досить різноманітним: твори наукового, науково- популярного, художнього, белетристичного змісту тощо. Передусім звертали увагу на твори ширококультурного і демократично-громадського характеру. В серії “Універсальна бібліотека” друкували кращі українські і перекладні твори як белетристики, так і публіцистики, науки і мистецтва. В серії “Дитяча книгозбірка” виходили ілюстровані видання, призначені для дітей різного віку. Так, у травні 1918 р. побачили світ такі публікації: О.Білоусенко “Північний вогник”, С.Петлюра “Січові стрільці в літературі”, О.Ходзицький “Шляхом старих помилок”, А.Старицька-Черняхівська “Драматичний мотлох” (Критика і бібліографія). У серії “Педагогічна книгозбірка”, під керівництвом наукових працівників та освічених фахівців-учителів, друкувалися підручники для нижчих та середніх шкіл [17, с. 3]. скоропадський гетьманат школа підручник

У вересні 1918 р. видавниче товариство “Друкар” видало нові видання для шкіл України: Л.Глібов “Байки”, П.Антонович “Закон Божий”, Г.Голоскевич “Правописний словник”, “Наше минуле”, “Шляхом волі” та ін. Українська книгарня товариства “Друкар” повідомляла про наявність шкільних підручників, книг та мап, необхідних для шкіл: Голоскевич

“Православний словничок”, С.Русова “Початкова географія”, Л.Глібов “Байки”, Модзалевський “Основні риси українського мистецтва”, Бесараба “Задачник для початкових шкіл”, Б.Грінченко “Як жив український народ” з малюнками, “Фізична мапа України”, “Політична мапа України”, портрети Б.Хмельницького, В.Винниченка, Т.Шевченка та ін. [18, с. 4].

Видавництво “Співробітник” у Києві, під керівництвом М.Цитрона, друкувало для шкіл такі українські підручники: “Серія математики”: Мукало “Арифметичний задачник” (для 1 та 2 років навчання), наклад 15 тис. примірників; Лебединцев “Арифметика” - 15 тис., “Арифметичний задачник” - 15 тис., “Основи алгебри” - 10 тис., Астряб “Наглядна початкова геометрія” - 10 тис.; “Серія природознавство”: Райков “Природознавство” - 10 тис., Вагнер “Природознавство” (в 3-х частинах) - 10 тис., “Зоологія” - 10 тис., Шмейль “Людина” - 10 тис., “Людина та тварина” - 10 тис., “Рослини”- 10 тис., Кукуслеско “Хімія” - 10 тис., Покровський “Космографія” - 10 тис., Зеленський “Ботаніка” - 10 тис., “Фізіологія рослин” - 10 тис., Зав'ялів “Анатомія, фізіологія та гігієна” - 5 тис.; “Серія географія”: Кістяківський“Географія України” - 30 тис. українською мовою та 15 тис. російською мовою[19, арк. 11].

Київське товариство “Час” теж видавало книги для української школи, наприклад, С.Спекторський “Основи права державного” (пер. С.Вечорницького), І.Свєнцінський “Основи науки про мову українську”, С.Тимченко “Українська граматика”, С.Черкасенко “Рідна школа” (Ч. І--ІІ), Я.Чепіга “Задачник для початкових народних шкіл” (рік другий), “Методичні замітки до навчання грамоти по звуковому методу”, В.Науменко “Загальні принципи українського правопису”, А.Ніковський “Український правопис”, В.Гаршин “Чотири дні” (оповідання), Олександр Олесь “З журбою радість обнялась” [20, с. 4]. Крім того, Товариство видавало вкрай необхідний бібліографічний часопис “Книгар”, який був довідником і порадником для усіх осіб та інституцій, особливо для бібліотек, книгозбірень, земств “Просвіт”, учителів тощо. У часописі подані відомості про діяльність всіх українських видавництв, опис планів кожного видавництва, книг, які вже вийшли друком або мають незабаром вийти. За участі відомих українських письменників і знавців з різних галузей “Книгар” подавав оцінку кожного видання та інформував про його зміст [21, с. 4].

Досить активно діяло видавництво “Українська школа” у Києві під керівництвом С.Русової, Ю.Сірого, Я.Чепіги і С.Черкасенка. Його діяльність була направлена на забезпечення підручниками й книжками виключно українських шкіл [22, арк. 1]. Його друкарську продукцію представляла книжкова серія “Українські педагогічні бібліотеки”, а також книги для колективного й позашкільного читання [23, арк. 1зв].

Важливу роль у книгодрукуванні виконувало створене у травні 1918 р. Державне видавництво. До його роботи залучили таких відомих українських діячів, як П.Стебницький, О.Лотоцький, О.Саліковський, Б. Лазаревський та ін.[6, с. 15]. На 1918 р. видавництво отримало від Кабінету Міністрів 1 млн. крб., 450 тис. крб. на потреби державної друкарні [24, с. 1], 850 тис. крб. для закупівлі будинку для державної друкарні [25, с. 1] та 2 млн. 160 тис. крб. для оплати замовленого у віденській торгівельній спілці “Ost” рулонний папір [26, с. 2]. Такий стан справ у видавничій сфері дав відчутні зрушення. Якщо у 1917 р. в Україні вийшло друком 747 книжок державною мовою, то у 1918 р. - 1084 [27, с. 346].

Серйозною перешкодою книгодрукування в Україні у зазначений період була недостатня кількість потрібного паперу. Так, у газетах “Село” та “Нова Рада” містилися повідомлення наступного характеру: “Паперу у Києві нема. Українські газети тяжко відчувають паперові кризи. Навіть урядові видання не забезпечені папером та через кілька днів мабуть зупиниться друкування видань. Ціни на папір тепер небувалі. Пуд паперу коштує 130 крб.” [28, с. 13; 29, с. 3].

Для закупівлі за кордоном паперу та розподілу його територією України було створено державне бюро “Папероімпорт”, яке надавало право окремим особам та підприємствам придбати папір в інших країнах. До складу “Папероімпорту” входили представники від усіх міністерств України, губернських земств, міських самоврядувань, кооперативних установ (Українбанку, Союзбанку, Дніпросоюзу), всеукраїнської спілки діячів періодичної преси, паперових фабрик, спілки друкарів та ін. Державне бюро складало плани щодо закупівлі та розподіляло придбаний за кордоном папір, встановлюючи на нього ціни для продажу [30, с. 2].

Вирішенню проблеми необхідної кількості паперу мав допомогти, укладений між Україною і Росією договір, згідно яким передбачалося, в обмін на визначену кількість кам'яного вугілля, чугуну і т.п. отримання 100 тис. пудів паперу [31, с. 3].

Крім підручників, для забезпечення навчання необхідне було й інше шкільне приладдя. Тому Міністерство народної освіти звернулось до уряду Німеччини з проханням допомогти закупити у них для потреб українських шкіл 500 тис. зошитів, велику кількість олівців та пер, оскільки закупити таку кількість шкільного приладдя на внутрішньому ринку України було неможливо[32, с. 4].

16 вересня 1918 р. німецький представник повідомляв Міністерство освіти про неможливе перевезення шкільних підручників, замовлених відомством з Німеччини через північний кордон у зв'язку з пануючою в Росії епідемією холери. Тому перевезення книжок було здійснено окружним шляхом через Смоленськ, Мінськ, Барановичі, Сарни, Київ [33, арк. 64-64зв].

З метою поширення української книги, друкованої за кордоном, Рада Міністрів у вересні 1918 р. ухвалила закон [34, с. 4], згідно якого було скасовано мито, що накладалося на закордонні видання, спеціально у відношенні до українських книжок, нот і мап. Він торкався усіх українських видань, з якої б країни їх не ввозили [5, с. 319; 6, с. 15]. Прийняття цього закону дуже позитивно вплинуло на доставку з-за кордону українських підручників, підвищення рівня їх якості та розповсюдження в Україні.

Таким чином, видавнича справа за період гетьманування П. Скоропадського досягла вагомих успіхів. Наприкінці 1918 р. в Україні існували понад 120 видавництв, які випускали кілька мільйонів україномовних книжок. Значну роботу, спрямовану на забезпечення шкіл необхідним шкільним приладдям та навчальною літературою, проводив видавничий відділ, створений при Міністерстві народної освіти. При відділі працювали спеціально створені комісії із різних наукових дисциплін, які розглядали надруковані українською мовою підручники, а також надіслані до відділу оригінальні рукописи книг. Наслідком цієї роботи стала поява значної кількості видань, які мали сприяти задоволенню навчальних потреб школярів.

Список використаних джерел

1. Боровик А.М. Українізація загальноосвітніх шкіл за часів виборювання державності (1917-1920 рр.) / А.М. Боровик. - Чернігів: КПВидавництво “Чернігівські обереги”, 2008. - 368 с.

2. Кукурудзяк М.Г. З історії національної школи і педагогічної думки в українській народній республіці / М.Г. Кукурудзяк, М.М. Собчинська. - Кам'янець-Подільський: Абетка, 1997. - 174 с.

3. Ківшар Т. Український книжковий рух як історичне явище (1917-1923 рр.) / Т.Ківшар.- К.: Логос, 1996. - 344 с.

4. Сірополко С. Історія освіти на Україні / С.О. Сірополко. - Львів, 1937. - 174 с.

5. Рудий Г.Я. Газетна періодика - джерело вивчення Української культури. 1917-1920 рр. / Г.Я. Рудий. - К.: Інститут історії України НАН України, 2000. - 441 с.

6. Кучменко Е.М. Національно-культурне життя в Україні (1917-1920рр.) / Е.М. Кучменко. - К.: Знання, 1999. - 20 с.

7. Постернак С. Із історії освітнього руху на Україні за часів революції 1917-1919 рр. / С.Постернак. - К.: Друкар, 1920. - 128 с.

8. Центральний державний архів вищих органів влади та управління України (далі- ЦДАВО України). - Ф.2201. - Оп.1. - Спр.709. - 27 арк.

9. Ухвалений радою міністрів закон про асигнування Міністерству освіти 2000000 крб. на видання шкільних підручників // Державний вістник. - К., 1918. - 13 червня. - №14.

- С.2.

10. ЦДАВО України. - Ф.2201. - Оп.1. - Спр.400. - 13 арк.

11. Там само. - Оп.2. - Спр.237. - 154 арк.

12. Боровик А.М. Діяльність комісій видавничого відділу

Міністерства освіти та мистецтва по підготовці українських підручників за Гетьманату (квітень-грудень 1918 р.)

/ А.М.Боровик // Наукові праці Кам'янець-Подільського

державного університету. Історичні науки. - Кам'янець-

Подільський: Оіюм, 2005. - Т.14. - С.265-273.

13. ЦДАВО України. - Ф.2201. - Оп.1. - Спр.673. - 58 арк.

14. Там само. - Спр.681. - 151 арк.

15. Нові підручники // Нова Рада. - 1918. - 17 (4) жовтня. - №189. - С.2.

16. ЦДАВО України. - Ф.2201. - Оп.2. - Спр.234. - 157 арк.

17. Кооперативне видавництво “Рух” на Слобожанщині // Земське діло. - 1918. - 31 липня. - №322. - С.3.

18. Товариство “Друкарь” у Києві // Нова Рада. - 1918. - 28 (15) липня. - №126. - С.4.

19. ЦДАВО України. - Ф.2201. - Оп.1. - Спр.695. - 33 арк.

20. Товариство “Час” у Києві // Нова Рада. - 1918. - 26 (13 червня). - №108. - С.4.

21. Товариство “Час” у Києві // Державний вістник. - К., 1918.

- 7червня.- №11. - C.4.

22. ЦДАВО України. - Ф.2201. - Оп.2. - Спр.235. - 19 арк.

23. Там само. - Спр.245. - 5 арк.

24. Ухвалена радою міністрів постанова про асигнування 450000 крб. в розпорядження державного секретаря на купівлю топографії // Державний вістник. - К., 1918. - 1 серпня. - №29. - С.1.

25. Ухвалена радою міністрів постанова про асигнування в розпорядження державного секретаря 850000 крб. на купівлю будинку для державної друкарні // Державний вістник. - К., 1918.

- 1 серпня. - №29. - С.1.

26. Ухвалена радою міністрів постанова про асигнування в розпорядження державного секретаря 2160000 крб. для оплати замовленого рулонного паперу // Державний вістник. - К., 1918. - 29липня. - №28. - С.2.

27. Історико-політичні уроки української державності: енциклопедичний словник / [редкол.: Ю.І. Римаренко (відп. ред.), В.Г. Кремень, О.М. Мироненко, Ю.С. Шемшученко та ін.]. - Київ-Донецьк, 1998. - 543с.

28. Паперовий голод // Село. - 1918. - №19. - С.13.

29. Паперовий голод // Нова Рада. - 1918. - 13 червня (31 травня). - №99. - С.3.

30. Імпорт паперу // Нова Рада. - 1918. - 21 (8) липня. - №120.

- С.2.

31. У справі товарообміну України з Росією // Нова Рада. - 1918. - 26 (13) липня. - №124. - С.3.

32. Шкільне приладдя з Німеччини // Нова Рада. - 1918. - 16 (3) липня. - №115. - С.4.

33. ЦДАВО України. - Ф.2201. - Оп.1. - Спр.89. - 87 арк.

34. Скасування мита на книжки // Відродження. - К., 1918. - 11 вересня (29серпня). - №134. - С.4.

Размещено на Allbest.ru