Рукописні (архівні) джерела з історії дослідження шлюбно-сімейних відносин мирян XVIII століття

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рукописні (архівні) джерела з історії дослідження шлюбно-сімейних відносин мирян XVШ ст.

Останнім часом у системі гуманітаристики спостерігається переорієнтація дослідницького мислення, змінюються напрямки вивчення минулого. Українська наукова думка рухається у напрямі інтеграційних процесів у світовий історичний простір. Наслідком цього є антропологічний поворот у наукових дослідженнях, які віддають перевагу людинознавчим тенденціям у дусі соціально-психологічно спрямованої історії. У зв'язку з цим, на дослідницькій арені зміцнює позиції історія повсякденності - галузь історичного знання, предметом вивчення якої є сфера щоденного життя людини. Зростання уваги до історії шлюбно-сімейних відносин пов'язане з посиленням важливості цього інституту в соціальному житті суспільства і підвищенням інтересу до сучасної сім'ї. Зважаючи на це, актуальності набувають дослідження джерельної бази з історії шлюбно-сімейних відносин мирян XVIII ст., зокрема рукописні (неопубліко- вані) документи, які є основним типом джерел. рукописний духовний сімейний єпархіальний

Аналіз архівних документів з історії шлюбно-сімейних відносин мирян належить до маловивчених проблем. Однак ця стаття була б неможливою без наявності певної кількості праць, які так чи інакше торкаються питання. Так, російські правознавці М. Антокольська [1] і Н. Нижник [2], український історик І. Лиман [3], вітчизняний літературознавець М. Сулима [3] проаналізували деякі особливості архівних документів єпархіального рівня з історії шлюбно-сімейних відносин мирян у XVIII ст. Проте, комплексного дослідження неопубліко- ваних (архівних) документів з історії шлюбно-сімейних відносин мирян у XVIII ст. поки що немає. Ліквідувати цю лакуну і покликана пропонована стаття.

Метою статті є спроба аналізу особливостей рукописних (архівних) документів духовних судів як джерела з історії дослідження шлюбно-сімейних відносин мирян у XVIII ст.

У XVIII ст. більшість шлюбно-сімейних справ перебувала у компетенції духовних судів. Діловодна (справо- чинна) документація духовних судів становить собою один із найбільш численних і різноманітних типів історичних джерел. Цей пласт джерел поділяється на підвиди: слідчі матеріали (протоколи слідства, допитів звинувачених і свідків, очних ставок, листування слідчих органів); судові документи (протоколи судових засідань, допитні листи у справі, вироки судів); матеріали прокурорського (обер-прокурорського) контролю (запити).

Серед діловодних джерел слід особливо відмітити «Описание документе® и дел, хранящихся в архиве Святейшего Правительствующего Синода» [1], де вміщені різноманітні шлюбні справи, які в рукописному варіанті зберігаються у фонді Синоду. Це джерело є особливо важливим, адже синодальні справи дають можливість аналізувати родинні конфлікти мирян, для вирішення яких він і був найвищою інстанцією.

Незважаючи на різноманітність опублікованих джерел, основою для дослідження шлюбно-сімейних відносин мирян є діловодна неопублікована документація, зокрема матеріали судової й адміністративної практики. Це зумовлено тим, що опубліковані джерела переважно офіційні і публічно-правові. Архівні, рукописні матеріали містять матеріал індивідуального рівня. Документальну базу дослідження складає і комплекс джерел, що зберігається в канцеляріях церковно-адміністративних установ південно-західних єпархій РПЦ - Слов'яно-Херсонській, Київській, Переяславсько- Бориспільській, Чернігівській, Слобідсько-Українській та Святійшого Синоду.

Першорядним за значенням є комплекс документів, представлений у Центральному державному історичному архіві України (м. Київ) (далі - ЦДІАК України), Державних обласних архівах Дніпропетровської (далі - Держархів Дніпропетровської обл.), Одеської (далі - Держархів Одеської обл.), Полтавської (далі - Держархів Полтавської обл.), Чернігівської (далі - Держархів Чернігівської обл.), Харківської областей (далі - Держархів Харківської обл.) областей, Державному архіві м. Києва (далі - Держархів м. Києва), Інституті рукопису Національної бібліотеки України ім. В. Вернадського (далі - ІР НБУВ).

Важливим є використання діловодних архівних джерел єпархіального рівня, зокрема фондів духовних консисторій - найвищого колегіального органу в системі єпархіального управління та духовних правлінь - колегіальних органів єпархіальної влади на місцях. Цінними виявилися матеріали фондів «Киевская духовная консистория» (ф. 127), що зберігається в ЦДІАК України і «Киевская духовная консистория» (ф. 232) - ІР НБУВ. Фонд, збережений у ЦДІАК України, є найбільшим серед існуючих консисторських архівів єпархій, що функціонували на українських землях. Київській духовній консисторії належала адміністративна, виконавча і судова влада.

При дослідженні шлюбно-сімейних відносин мирян цінними є документи фондів інших духовних консисторій - Переяславсько-Бориспільської (ф. 990), Білгородсь- кої (ф. 2009), Слобідсько-Української (ф. 2012), Чернігівської (ф. 2011), що зберігаються в ЦДІАК України; Чернігівської (ф. 679) і Новгород-Сіверської (ф.712) - Держархів Чернігівської обл.; Харківської (ф. 40) - Держархів Харківської обл.; Катеринославської (ф. 106) - Держархів Дніпропетровської обл.; Херсонської (ф. 37) - Держархів Одеської обл.

Цінним джерелом є також матеріали фондів духовних правлінь - місцевих колегіальних церковних судово- адміністративних органів, підвідомчих єпархіальному архієрею і духовній консисторії. До компетенції духовних правлінь як нижчої інстанції духовного суду належав розгляд справ: богохульних, єретичних, про розкольників, розірвання і насильних шлюбів тощо. Духовні правління були допоміжними органами єпархіального управління, через які проходили справи, що підпадали під компетенцію єпархіальної влади. Вони були виконавчими органами влади і самі мали право вирішувати деякі справи.

Духовні правління являли собою проміжну ланку між духовенством єпархії і консисторією. До їхніх функцій належало: оголошення розпоряджень єпархіальної влади і стеження за їхнім виконанням, здійснення нагляду за веденням актів громадянського стану (реєстрація шлюбів, народжень, смертей), приймання звітності церков, передача їх до консисторій, проведення слідства щодо провини духовних осіб, вирішення поточних питань церковного життя на території підпорядкованої їм округи. Потім вони зобов'язані були тричі на рік надсилати в консисторію донесення («доношения» - форма звертання до вищих органів влади) з відомостями про порушені справи і винесені, в результаті розслідування, рішення чи причини того, чому певна справа не була завершена і рішення не було прийняте. Про стан розслідування тієї чи іншої справи духовні правління надсилали рапорти в духовну консисторію. Різні духовні правління переписку між собою вели у формі промеморій.

У фондах духовних правлінь містяться справді унікальні документи, на основі яких ми маємо можливість відтворити повсякденне життя пересічної людини ХУШ ст., реконструювати життєві цінності та ідеали, проаналізувати шлюбно-сімейні відносини, встановити передумови родинних конфліктів, а також дослідити причини і наслідки розлучень. Зокрема, такими є документи духовних правлінь: Охтирського (ф. 1975) і Білгородського (ф. 1981), що зберігаються в ЦДІАК України; Куп'янського (ф. 574) і Харківського (ф. 578) - Держархів Харківської обл.; Катеринославського (ф. 104) - Держархів Дніпропетровської обл.; Пирятинського (ф. 801) і духовного правління Сорочинської намістії (ф. 1029) - Держархів Полтавської обл.; Києво-Печерського (ф. 314) - Держархів м. Києва.

Одним із основних джерел дослідження шлюбно- сімейних відносин мирян XVIII ст. стали матеріали, які містяться в особовому фонді історика О. Левицького (ф. 81), що зберігається в ІР НБУВ. Учений зібрав і зберіг багатий, справді унікальний актовий матеріал, який містить цінні відомості про особливості шлюбно-сімейних відносин українців XVII - ХУІЇЇ ст. Цінні матеріали містяться у фондах - «Історичні матеріали» (ф. ІІ), «Синод» (ф. Хііі), «Фортеця Св. Єлизавети» (ф. іХ), які зберігаються в ІР НБУВ.

Зважаючи на те, що на затвердження Синоду шлюборозлучні справи надходили лише з 1805 р., фонд «Святейший Синод» (ф. 796), що зберігається в Російському державному історичному архіві (м. Санкт-Петербург, Російська Федерація) містить лише ті справи, які відсилалися туди на остаточне затвердження, коли сторони не були задоволені рішенням єпархіальної влади. Велика ж кількість клопотань вирішувалася місцевою єпархіальною владою. Вони включають у себе важливі наративи - прохання, свідчення, матеріали судових засідань, вироків тощо. Тому, зважаючи на це, фонд не містить тих справ про розлучення, які не були вирішені чи анульовані на єпархіальному рівні. Це ще раз підтверджує важливість використання при дослідженні шлюбно- сімейних відносин джерел єпархіального рівня. Незважаючи на це, у матеріалах фонду «Святейший Синод» зосереджується чимала кількість матеріалів про розірвання шлюбу, адже єпархіальна влада зобов'язана була надсилати туди звітну інформацію. Синодальні документи, як правило, складалися з трьох частин: «доношения» від єпархіального єпископа, де викладалася суть справи; рішення Синоду; «рапорта о получении указа» на місця.

Отже, основними рукописними (неопубліковани- ми) джерелами для дослідження шлюбно-сімейних відносин мирян у XVIII ст. став комплекс документів єпархіального рівня. Зокрема, фонди духовних консис- торій - найвищого колегіального органу в системі єпархіального управління та духовних правлінь - колегіальних органів єпархіальної влади на місцях. Ці документи зберігаються в центральному та місцевих архівах. Російські архіви дають можливість доповнити дослідження документами, яких бракує в українських. Основною джерельною базою дослідження є тексти - прохання, свідчення під присягою, матеріали судових слухань. Часто вони рясніють недомовками і відвертою неправдою, з метою очорнити іншу сторону й отримати розлучення. Зважаючи на це, документи потребують критичного осмислення. Однак слід враховувати і те, що навіть брехун намагався переконати суд і задіяти ті норми і закони, якими керувалися церковні суди. Крім того, позивачі не могли уникнути впливу ряду життєвих факторів, головними з яких були соціальний статус, конфесійна приналежність і тендерна позиція.

Література

1. АнтокольскаяМ.В. Лекции по семейному праву. -- М., 1995.

2. НижникН. С. Русское семейное право (досоветский период): Учеб. пособие. -- Челябинск, 1999; Нижник Н.С. Правовое регулирование брачно-семейных отношений в контексте эволюции государственно-правовой системы России, IX-XX вв.: Дис. ... д-ра юрид. наук. -- СПб., 2003.