Продовольче питання в роки Першої Світової війни: російська історіографія першої третини XX століття

Размещено на http://www.allbest.ru/

Продовольче питання в роки Першої Світової війни: російська історіографія першої третини XX століття

Л.І. Синявська

Перша світова війна зумовила загострення в Російській імперії продовольчої кризи, що стосувалося і українських губерній. Продовольче питання безпосередньо позначилося на населенні і стало вирішальним у ставленні до влади. Тому аналіз причин швидкого зростання цін та дефіциту, відношення різних прошарків суспільства до цієї проблеми дасть можливість окреслити місце продовольчого питання серед причин соціального незадоволення населення в роки війни. Враховуючи важливість цієї проблеми, науковці приділили їй значну увагу, а відтак, тема відразу стала об'єктом досліджень фахівців.

Перед Першою світовою війною царизм самовпевнено припускав, що воєнні умови не принесуть державі голоду і дорожнечі. Висловлювалися навіть побоювання, щоб війна не знизила ціни на продовольство [1, 39]. Однак, як показав час, війна поставила імперію на межу фінансового банкрутства, дезорганізувала ринок і зробила неможливим продовження попередньої економічної політики.

Пояснити ситуацію, що склалася в державі, та впровадити заходи із вирішення продовольчого становища країни намагалися ще під час війни. Праці, які виходили в цей час, мали передусім економіко-статистичний характер і описували зміни в господарстві імперії мовою цифр. Це зокрема знайшло відображення у роботах кількох державних і громадських комісій, які з часом були надруковані [2 - 4] та які використали в своїх працях дані Статистичного відділу Канцелярії Міністерства торгівлі і промисловості.

Під час революції 1917 - 1920 рр. продовольче питання не втратило надзвичайної актуальності. У роботах С. Прокоповича [5], М. Ясного [6], О. Чаянова [7], Г Полонського [8] висвітлювалася історія виникнення і функціонування різних (загальнодержавних, земських, муніципальних, кооперативних) продовольчих організацій, розглядалися економічні проблеми, пов'язані з врожаєм хлібів, заготівлею та розподілом продуктів.

Розгорнулася дискусія щодо хлібної монополії Тимчасового уряду, коли вирішення продовольчої проблеми стало об'єктом політичної боротьби. Думки розділились. Одні стверджували, що в країні велика нестача хліба і їй загрожує неминучий голод [9, 7], інші вважали, що в країні немає ні надлишку, ні нестачі хліба [7, 18], треті доводили, що голод насувається на країну не через відсутність хліба, а через порушення транспортного забезпечення і масової спекуляції [10, 154 - 155]. У роботах В. Каррика [11] К. Пажитнова [9] і М. Ясного [12] серед причин виникнення продовольчої кризи вказується порушення товарообміну між містом і селом, відсутність апарату розподілу, приховування запасів хліба власниками тощо. Провину за провал хлібної монополії вони цілком перекладали на селянство і цим виправдовували продовольчу політику Тимчасового уряду [11, 3; 12, 5].

Значний дослідницький інтерес становить книга М. Кондратьєва [13], написана в роки громадянської війни і невдовзі заборонена, хоч і не втратила свого значення до сьогодні. Застосовуючи історико-економічний та економіко-теоретичний підходи, вчений глибоко проаналізував механізм продовольчої справи в Росії 1914 - 1920рр., теоретичні положення підкріпив багатьма таблицями, схемами, діаграмами. Солідна джерельна база дозволила показати, зумовлені війною і революцією, зміни як економічних складових ринку хліба (коливання посівних площ, товарності хліба, цін, росту попиту і пропозиції), так і нормативної його складової, тобто регулювання ринку державою з допомогою прямих і непрямих заходів. Водночас він негативно оцінив роботу продовольчих комітетів, а крах хлібної монополії вбачав у безкультур'ї народу та відсутності організаційних навичок у працівників продовольчих органів. Проведений аналіз дозволив автору дійти висновку про неминучу деградацію вільного ринку в умовах війни і посилення ролі державних органів у справі постачання. Монографія М. Кондратьєва стала своєрідним вододілом, оскільки роботи, що вийшли пізніше, були підпорядковані одній ідеологічній лінії.

Із закінченням війни проблема продовжувала хвилювати дослідників. У 1920 - 30-х рр. радянська історична наука розробляла тему продовольчого питання вже стосовно проблем селянського руху в роки війни і революції, а крім цього аналізувалися різні аспекти продовольчого становища країни. Так, праця М. Орлова [14] була першим дослідженням з цієї теми, в якій розгляд питання відбувається з «класових позицій». Учений зазначав, що політика царського і Тимчасового урядів у продовольчій сфері під час війни «розпочатої самодержавством із почуття самозбереження перед революцією» вирізнялася плутаниною [14, 11 - 14]. Він прийшов до висновку, що Тимчасовий уряд ввів хлібну монополію «в інтересах промисловців», проводилась вона за рахунок селянства і тому «розцінювалась селянами як грабунок». Критикуючи політику царського і Тимчасового урядів у продовольчій сфері під час війни, автор подав і короткий огляд продовольчих комітетів і відзначив, що у системі цих організацій не було єдності.

У результаті своїх досліджень він прийшов до висновку, що протистояння між центральними і місцевими продовольчими органами стало вирішальним у невдачах проведення хлібної монополії [14, 17 - 20].

Значну увагу продовольчій проблемі приділив О. Шестаков, який вважав, що у руках буржуазії закон про хлібну монополію набув «явного спекулятивного характеру» [15, 60 - 62]. У результаті продовольче становище країни не покращилось, а ще більше ускладнилось. З. Лозинський зосередив погляд на відношенні буржуазії і поміщиків до хлібної монополії, прийшовши до висновку, що вони зустріли продовольчу реформу в «штики» та довівши, що Тимчасовий уряд невміло і без бажання вирішував продовольчу проблему, тому продовольча криза не зменшилась, а навпаки загострилась [16, 128]. В. Рейхарт звернув увагу на демократичне походження закону про хлібну монополію і на те, що він був прийнятий Тимчасовим урядом «при сильному тискові з «низу». Висвітлив автор і тактику боротьби буржуазії проти хлібної монополії. У період двовладдя вона проводила її «тихою сапою», а встановивши свою диктатуру, буржуазія повела проти хлібної монополії «фронтальні бої» [17, 5 - 10].

Дослідники не оминули увагою і проблем харчування та здоров'я населення в роки Першої світової війни. Вийшла серія досліджень з оцінки харчування селян в різних областях країни. Робота С. Клепікова [18] була опублікована на матеріалах земських бюджетних оглядів шістнадцяти губерній і аналізувала народне харчування в складних історичних умовах. У 1929 р. вийшла праця В. Бинштока, в якій подано аналіз стану здоров'я і харчування населення в роки імперіалістичної війни [19]. Не можна не сказати і про висвітлення проблеми у контексті класової боротьби пролетаріату. З подібних ідейних поглядів до неї підійшли зокрема М. Добротвор [20] і Я. Букшпан [21]. Праця останнього до цих пір є однією із найфундаментальніших щодо вивчення регулятивної політики царського і Тимчасового урядів у зазначений час.

Незважаючи на те, що висвітлення продовольчого питання і політики російських урядових кіл у роки Першої світової війни були об'єктами історичної науки першої третини ХХ ст., однак дослідники недооцінювали ступінь гостроти продовольчої кризи і масштаби втручання в економіку держави. Частина істориків вивчала лише окремі аспекти продовольчої проблеми, а в узагальнюючих працях розглядали тему в загальних масштабах імперії, не виокремлюючи специфіки особливостей українських територій.

Зрештою, можна виділити декілька періодів у вивченні зазначеної теми. Перший - 1914 - 1918 рр. - постановка проблеми і початок осмислення воєнної економіки взагалі і продовольчого питання зокрема. Другий - 1920-ті рр., коли з'явилася можливість відносно вільного використання та інтерпретації фактичного матеріалу, а данина існуючій політичній системі відгукувалася тенденційною оцінкою фактів. Третій - 1930-ті рр. - час, коли виклад історії став заідеологізованим і сформувалася єдина позиція радянських дослідників з приводу процесів, що мали місце в роки Першої світової війни та революції 1917 - 1920 рр.

продовольчий криза російський монополія

Література

1. Гулевич А. Война и народное хозяйство. -- СПб., 1898.

2. Труды Комиссии по изучению современной дороговизны. --Вып. 2. --М., 1915.

3. Анкета о дороговизне 1915 г. / Всероссийский союз городов. Гл. ком. Экономический отд. -- М., 1915.

4. Резолюции экономического совещания по борьбе с дороговизной, состоявшегося в Москве 11--13 июля при Всеросийском Союзе Городов. -- М., 1915.

5. Прокопович С.Н. Война и народное хозяйство. -- М., 1918.

6. Ясный Н.М. Опыт регулировки снабжения хлебом. -- Пг, 1917.

7. Чаянов А. В. Продовольственный вопрос. -- М., 1917.

8. Полонский Г. Регулирующие мероприятия правительственной и общественной власти в хозяйственной жизни за время войны. -- Пг., 1917.

9. Пажитнов К.А. Государственная хлебная монополия. -- Пг, 1917.

10. Ленин В.И. Полное собрание сочинений. -- М., 1962. -- Т. 34.

11. Каррик В.В. О хлебной монополии. -- Пг., 1917.

12. Ясный Н.М. Продовольственный кризис и хлебная монополия. -- Пг., 1917.

13. Кондратьев Н.Д. Рынок хлебов и его регулирование во время войны и революции. -- М., 1922.

14. Орлов Н.А. Продовольственное дело в России во время войны и революции. -- М., 1919.

15. Шестаков А.В. Очерки по сельскому хозяйству и крестьянскому движению в годы войны и перед Октябрем. 1917. -- Л, 1927.

16. Лозинский З. Экономическая политика Временного правительства. -- Л., 1929.

17. Рейхарт В.В. Русская буржуазия в борьбе за сохранение экономического господства (февраль-октябрь 1917) // Красная летопись. -- 1930. -- № 1.

18. Клепиков С.А. Питание русского крестьянина. -- Вып. ІІ: Материалы по изучению масового потребления важнейших пищевых продуктов. -- М., 1920.

19. Биншток В.И. Народное питание и народное здравие в войну 1914--1918 гг. -- М.; Л., 1929.

20. Добротвор Н. М. Продовольственная политика самодержавия и Временного правительства // Труды Горьковского педагогического института им. А.М. Горького. -- Т. 3: Исторический сборник. -- Горький, 1939.

21. Букшпан Я. М. Военно-хозяйственная политика. -- М.; Л, 1929.

Размещено на Allbest.ru