Мотиви благодійності польського дворянства під час Першої світової війни: міждисциплінарне дослідження

Размещено на http://www.allbest.ru/

Мотиви благодійності польського дворянства під час Першої світової війни: міждисциплінарне дослідження

Тетяна Ісса

МОТИВИ БЛАГОДІЙНОСТІ ПОЛЬСЬКОГО ДВОРЯНСТВА ПІД ЧАС ПЕРШОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ: МІЖДИСЦИПЛІНАРНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ

Тетяна Ісса

аспірант кафедри історіїта культури України, ДВНЗ "Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди"

На основі архівних документів досліджується мотивація благодійної діяльності представників польського дворянства в період Першої світової війни в Київській губернії, показано зв'язок між доброчинністю та демонстрацією лояльності та відданості благодійників інтересам держави.

Ключові слова: мотивація, благодійність, польське дворянство, Перша світова війна.

Тема мотивації благодійності в Російській імперії отримала від дослідників дискусійні та протилежні оцінки. На думку багатьох дослідників список мотивацій до благодійності та меценатства в дореволюційний період очолювала висока релігійність благодійників (П. Буришкін, І. Козирєва, А. Глаголєв, М. Гав- лін, А. Ааронов та ін.)1. Спасіння вбачалося у безкорисному служінні ближньому, а значить і Богу.

Існує і більш прагматичний підхід, прихильники якого вбачають у благодійності лише егоїстичні мотиви. Парадокс російської передреволюційної благодійності, на думку Ю.М. Тазьміна, полягав у тому, що "любов до ближніх для російських підприємців поширювалася не на дійсно ближніх -- своїх найманих робітників, яких жорстоко експлуатували, а на людей, для багатьох з яких жебрацтво стало професією" Бикасова Л.В. Ціннісно-мотиваційна структура благодійної діяльності в Захід-ному Сибіру ХІХ -- початку ХХ ст. / Л.В. Бикасова // Вісник Томського державного університету. -- № 298, 2007. -- С. 91-92. Тазьмін Ю.М. Меценатство і благодійність в Росії. До питання про мотивації / Ю.М. Тазьмін / / Соціологічні дослідження. -- М., 2002. -- №2. -- С. 93.. Соціолог на прикладі діяльності купецької сім'ї Хлудових намагається показати, що в більшості випадків релігійність передреволюційних російських благодійників була несправжньою, але лицемірною мотивацією до доброчинства. Дослідник стверджує, що благодійність російських підприємців була виявом не стільки турботи про власну душу, скільки проявом демонстративного споживаня Там самео. -- С. 94..

На думку Т. Веблена, в благодійності поєднуються і гуманістичні, і егоїстичні мотиви Веблен Т. Теория праздного класса. -- М., 1984. -- С. 20.. Тобто, коли благодійники будують будівлю для лікарень, богаділень, шкіл, університетів, вони через використання дорогих матеріалів і вишуканих архітектурних форм показують власну грошову забезпеченість, а не турботу про людей, які будуть користуватися цими будівлями.

Серед українських дослідників також простежується поляризація у поглядах на мотиви благодійності. Марія Казьмирчук у своїх дослідженнях соціально- економічного розвитку Київської губернії, описуючи благодійність представників різних станів губернії в пореформений період, вказує в основному на прагматичні цілі благодійників: отримані колись нагороди спонукали благодійників підтримувати імідж для отримання фінансового зиску в майбутньому, потреба мати кваліфікованих працівників змушувала промисловців до відкриття навчальних закладів; стимулом до благодійності ставали нагороди та звання, які підвищували респектабельність і дозволяли змінити соціальний стан та інше Казьмирчук М.Г. Благодійність у Київській губернії кінця ХІХ -- початку ХХ ст. / М.Г. Казьмирчук / / Вісник КНТЕУ. -- К., 2011. -- Вип. 4. -- С. 106.

Дослідниця благодійності в українському Подніпров'ї Тетяна Курінна вбачає в благодійності невід'ємну частину людського буття, що ґрунтується на загальнолюдських цінностях: "Саме моральна необхідність допомоги нужденним, підкріплена постулатами християнської віри, часто була головною передумовою підтримки немічних" Курінна Т.М. Розвиток благодійності на Середньому Подніпров'ї (кінець XVIII -- початок XX ст.): автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. іст. наук: спец. 07.00.01 «Історія України». -- Черкаси, 2004. -- С. 13, 16..

Благодійність під час війни за своїми мотивами може відрізнятися від доброчинності в мирний період. Вказуючи на причини благодійної діяльності в роки Першої світової війни, дослідники в основному називають патріотизм, бажання зробити свій посильний внесок у справу перемоги. Так, дослідник громадської благодійності в Україні під час Першої світової війни О.М. Донік зазначає: "З початком воєнних дій представники різних соціальних верств і прошарків, громадські, станові та державні установи, охоплені патріотичними почуттями, співчуттям до ближнього та усвідомлюючи право кожного співвітчизника, який опинився в скрутному становищі на певний соціальний захист узялися за організацію ... різних благодійних товариств" Донік О.М. Громадська благодійність в Україні в роки Першої світової війни / О.М. Донік / / Проблеми історії України ХІХ -- початку ХХ ст. -- К., 2005. -- Вип. 9. -- С. 61..

Період Першої світової війни відзначився сплеском громадської доброчинності, спрямованої на допомогу як воїнам, так і цивільному населенню, яке постраждало від наслідків кровопролитних боїв на фронтах і соціально-економічних негараздів усередині країни.

Як і в мирний час, коли благодійники жертвували тисячі карбованців на заклади освіти, храми, так і в умовах війни мотиви доброчинності були різними. Це могли бути етичні чи релігійні міркування, честолюбство, бажання репрезентувати свій матеріальний статус тощо. Благодійність, стимульована релігійною необхідністю бути милосердним до бідних, а також ідеєю, що багаті повинні ділитися частиною заробленого з менш щасливими людьми, була важли-вою частиною суспільного життя в домодерну добу. Для підприємців та пом- щиків благодійність була важлива як символічний капітал, який дозволяв краще інтегруватися у суспільство.

Серед дворянства благодійність вважалася знаком хорошого тону, так як існувала духовна атмосфера, морально-психологічний клімат, певні пріоритети, мотивації, які стимулювали громадсько-корисні поступки, благодійність заохочувалася присвоєнням звань, титулів, врученням орденів Хитрое О.А. Нагороди за благодійну діяльність в імператорській Росії (на при-кладі благодійних відомств під покровительством дому Романових) / О.А. Хитров // Вісник Балтійського федерального університету ім. І. Канта. -- 2012. -- Вип. 12. -- С. 8..

Доброчинність в умовах суспільного катаклізму має двоїсту будову -- з одного боку зберігає риси доброчинності як такої, з іншого має специфічні особливості, зумовлені масштабами негативних наслідків війни. Тобто, безумовно, на перших порах ентузіазм благодійників підігрівався тими ж обставинами, які діяли в суспільстві і раніше -- мотивацією до пожертв було бажання відповідати своєму суспільному та майновому положенню, не відставати від представників свого оточення, надія на зміну на краще соціального статусу.

Все ж, виходячи з різних причин, на шлях безоплатного служіння потребуючим стало багато українців під час Першої світової війни. Для багатьох з них зроблені пожертви чи безоплатна громадська робота були глибоко особистою справою душі та совісті. Документи свідчать, що чимало людей стало активістами благодійної роботи, працювали як сестри милосердя, керуючись почуттям любові та співчуття до ближнього. Яскравим прикладом мотивації благодійності була позиція студента другого курсу медичного факультету Київського університету Володимира Кішельгофа, який у листі до друга описує свої щоденні заняття: "Працюю я в лазареті, відвідую лекції по боротьбі з епідемією. Ми повинні по мірі можливостей принести і свою лепту -- наші брати б'ються за нас, ми ж будемо працювати для їхніх матерів, батьків і т.д. Буваю також на серйозних операціях, читаю різноманітні книги пораненим, так жалко їх, нещасливих "героїв" ЦДІАК України, ф. 274, оп. 4, спр. 531. Про розробку листів, отриманих агентур-ним шляхом і політичну перевірку різних осіб. (03.01.1915 -- 15.06.1916 рр.). -- Арк. 62-63.. доброчинність мотивація демонстрація лояльність

Мотивація благодійності окремих груп населення Російської імперії під час Першої світової війни мала специфічні причини, які потребують окремого дослідження. Так, зокрема, для благодійності польських дворян могли існувати й інші причини, які ще не були згадані вище.

Російська імперія вступила в Першу світову війну з багатьма нерозв'язаними проблемами політичного, економічного, соціального, морально-психологічного характеру. Війна сприяла значному загостренню національного питання в країні, об'єктивно створивши нові протиріччя у галузі реалізації національної політики держави. Російське самодержавство поставило під сумнів політичну лояльність та патріотичну відданість престолу окремих народів та етноконфесійних груп, які впродовж століть проживали на землях імперії.

У ситуації, яка склалася в російському суспільстві в дні війни, для заможної людини не приймати участі в благодійності було підозріло і автоматично вказувало на невірність державі. Про це можна судити з такого донесення: "Ставлення до німців, навіть до таких, які прийняли російське підданство, вороже. Звертає увагу та обставина, що в просторих маєтках графів Бобринських управляючими в більшості випадків є особи німецького походження. Вони до потреб війни ставляться дуже холодно і грають з чисто німецькою зверхністю. За весь час війни не було жодного випадку, окрім одиничних винятків, який би вказував на те, що ці особи, не дивлячись на можливість, відгукнулись як належне на яку-небудь потребу, що витікає з військових обставин" ЦДІАУК, ф. 274 «Київське Губернське жандармське управління», оп. 4, спр. 456 «Доповіді міністру внутрішніх справ, записки начальника Київського ГЖУ, рапорти та донесення помічників начальника Київського ГЖУ про революційний рух і нас-трої населення Київської губернії». (25.08.1915 -- 12.05.1916). -- Арк. 61. ЦДІАК України, ф. 274 "Київське губернське жандармське управління", оп. 4, спр. 346 а «Про настрій населення», (03.o4.1914 -- 13.01.1915) -- Арк. 81..

Активна участь представників польського дворянства Київської губернії в організації зборів коштів на потреби армії, створенні лазаретів, роботі благодійних товариств та різного роду комісій по вирішенню проблем, пов'язаних з війною, могла бути виявом політичної лояльності російському самодержавству, вагомим аргументом у численних ідеологічних дискусіях, які відбувалися в російському суспільстві навколо обговорення "польського питання". Так, у матеріалах Київського губернського жандармського управління у донесенні за вересень 1914 р. читаємо: "за останній період часу було зареєстровано поширення чуток, нібито графиня Браницька надіслала австрійцям два вагони цукру, а також, що священик церкви в селі Пищики нібито під час проповіді сказав, війну спричинили поляки. Перші чутки припинились після того, як графиня Браницька пожертвувала 25 тисяч крб. на користь сімей запасних"11.

Польське населення Київської губернії вважалося владними органами політично ненадійним і підлягало постійному нагляду та перевіркам. Документи, зібрані у фонді 274 ЦДІАУК "Канцелярія Київського губернського управління", показують ставлення російської влади до польської шляхти. Зокрема, унтер- офіцер Косніков доповідаючи про поїздку по Звенигородському повіті у листопаді 1912 р., зазначає, що: "Вільшанський староста повідомив, що при селі Віль- шани є цукровий завод графині Браницької, у якої крім цього ще поблизу є чотири маєтки. Всі маєтки і поселення при заводі з польським населенням і службовці на заводі і в маєтках озброєні рушницями і револьверами, яких саме систем -- невідомо. Як у графині Браницької, так і в інших польських заводах і маєтках адміністрація і службовці почувають себе повними господарями в своїй окрузі, чого і не приховують від населення" ЦДІАУК, ф. 274 «Київське Губернське жандармське управління», оп.1, спр. 2931 «Переписка з Київським губернатором, повітовими начальниками поліції та іншими установами про політичну перевірку та встановлення нагляду за поляками, які проживають в Київській губернії» (31.12.1911-- 04.01.1913). -- Арк. 138-139..Документи свідчать, що для багатьох благодійників їх пожертви могли бути більше ніж просто актом милосердя. В рапорті помічника начальника Київського губернського жандармського управління від 7.12.1912 р. деякі з поляків, які з початком війни витрачатимуть свої кошти на лікування російських військових, охарактеризовані як такі, що "виявляють особливу ворожість інтересам Росії". Наприклад, це Ян Янковський (власник маєтку Чагів) і вся його родина, охарактеризовані як "фанатики-католики". В той же час його син М. Ян- ковський відкрив під час війни благодійні лазарети в с. Медовка та в маєтку Чагів по 50 ліжок кожен. Дружина Владислава Ярошинського, охарактеризованого як "надзвичайно багатий, переконаний поляк", відкрила лазарет у Бабині на 30 ліжок. Петро Підгорський за свідченнями інформаторів "прагне до влади Польщі та мріє про роль магната", а його син В.П. Підгорський відкрив лазарет на 200 ліжок у Дагієво Липовецького повіту, на утримання яких вніс 10,000 крб. Окрім того, у с. Конела барак для видужуючих на 25 ліжок також утримувався на кошти Підгорського та С.Е. Рогозинського. Мазаракі Марія Францівна хоч і заслужила від жандарма епітета "затята полячка", проте фінансувала лазарет у с. Россоше на 27 ліжок ЦДІАУК, ф. 274, оп. 1, спр. 2931 -- Арк. 141-142..

Таким чином архівні матеріали свідчать, що в період Першої світової війни в Російській імперії склалася ситуація, за якої для заможних представників польської національності не було можливості не брати участі в благодійництві. Заклик до допомоги військовослужбовцям та їх сім'ям не мав сили закону, але для суспільства відмова допомогти при наявності матеріальних коштів розцінювалася як зрада. Патріотичні почуття не були рушійною силою польської дворянської благодійності в період Першої світової війни.

Размещено на Allbest.ru