Культурно-духовний розвиток українського села середини 1950-х рр.: історіографія проблеми

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Культурно-духовний розвиток українського села середини 1950-х рр.: історіографія проблеми

Я.А. Федоренко

Проблеми історичного розвитку, а надто культурно- духовне життя українського села періоду хрущовської «відлиги» давно приваблювали багатьох дослідників. Сучасна історіографія містить десятки монографій і дисертацій, які висвітлюють ключові проблеми цього питання, а отже, налічує досить велику кількість літератури, яка, проте, є надто неоднорідною і потребує певної систематизації. Причому праці, присвячені аналізу історіографічного аспекту культурно-духовного життя українського села середини 1950-х рр. практично відсутні. Однак без різностороннього наукового аналізу неможливо повноцінно висвітлити означену проблематику.

Історіографію робіт, які так чи інакше торкаються тематики цього дослідження можна поділити на радянську (початок 1950 - кінець 80-х рр.) та сучасну (1991 - 2000-ні рр.). У радянському періоді нами виокремлено три підперіоди: 1953 - 1964 рр.; друга половина 1960 - середина 80-х рр.; друга половина 1980-х - 1991 рр. Відтак, метою статті є загальний огляд історичних праць у межах вказаних періодів.

Радянська історіографія в цілому є достатньо широкою. Однак, в умовах тогочасної партійно-бюрократичної дійсності, висвітлення культурного життя в Україні, особливо в сільській місцевості, страждало від відвертої тенденційності. Публікації радянських науковців, присвячені культурному процесу періоду «відлиги» в українському селі, перебували під жорстким контролем партійного апарату і носили здебільшого агітаційно- пропагандистський характер.

З ініціативи, а власне за завданням партійних органів, інтенсивно випускалася література, в якій робився наголос щодо важливості політичної пропаганди та агітації в роботі сільських закладів культури й освіти. У 1964 р. Політвидавом України видано працю «Опорні пункти партійних організацій», в якій вся діяльність клубних закладів розглядалась крізь призму радянської ідеології [1]. Під таким же кутом зору висвітлювала роботу клубних закладів і Л. Кривоносова [2]. Це змушує, при зверненні до вказаних та подібних робіт, вносити суттєві корекції, критично ставитись навіть до суто фактологічних матеріалів, викладених в них.

У середині 1950 - на початку 60-х рр. масово почала виходити інформативно-методична література у вигляді окремих видань, що вміщували різнопланові статті, присвячені пошуку шляхів поліпшення роботи клубів та будинків культури - невід'ємних атрибутів культурнодуховного життя українських селян: «Доходить до каждого» [3], «Приходите в наш клуб» [4], «Каким мьі хотим видеть свой клуб» [5] тощо. Ці збірники містять багато відомостей про в цілому прогресивні новації загально- гуманістичного характеру щодо естетичного оформлення тогочасних культурних установ та нові тенденції щодо змісту їх роботи серед населення.

У цей час з'явилися роботи, присвячені окремим сферам культурного життя, зокрема мистецтву. Значний внесок у дослідження духовної культури села зробили М. Долінська [6] та Б. Бутник-Сіверський [7], які на великому масиві джерел намагались висвітлити духовне життя українського народу. Так, М. Долінська уклала довідник, до якого увійшли імена усіх відомих тогочасних митців - учасників обласних, республіканських, союзних, міжнародних виставок, левову частку яких складали жителі українських сіл. Не менш інформативною для вивчення змісту мистецького життя сільської місцевості є праця Б. Бутник-Сіверського, в якій подається стан справ в усіх видах тогочасного народного мистецтва України: вишивці, килимарстві, гончарстві, керамічній скульптурі, станковій графіці. До того ж він дослідив локальні особливості кожного із видів мистецтва у різних регіонах УРСР.

На початку 1960-х рр. стрімко почав набирати прискорення процес штучної заміни народних традицій радянськими. Саме тому в цей час було опубліковано багато досліджень, присвячених цій темі, зокрема, Т. Гірника [8] та О. Кувеньової [9]. Робота першого акцентувала увагу на трансформації народних традицій та звичаїв у суто радянську форму обрядовості і функціонування їх у сільській місцевості. Аналіз цих публікацій дає підстави твердити, що у період «відлиги» не було проведено комплексного дослідження культурно-духовного життя тогочасного українського села. Більшість праць були вузькопрофільними і лише у загальних рисах характеризували основні сфери багатогранної сільської культури: освіту, заклади культури, мистецтво, звичаї. Використовуючи роботи кінця 1950 - 60-х рр. слід критично аналізувати їх зміст. Це однак не применшує їхню інформативну цінність, яка полягає в яскравому відображенні живих картин тогочасного культурного життя села.

У другій половині 1960 - середині 80-х рр. серед наукових студій переважали теми, котрі стосувалися лише внеску партійного керівництва у розвиток духовно-культурної сфери українського селянства. Такий різкий контраст із попереднім історіографічним періодом був зумовлений змінами у політичному керівництві СРСР, поверненням до неосталінізму.

Здебільшого, праці науковців цього часу давали характеристику значним, на думку авторів, культурним перетворенням, здійсненим під керівництвом КПРС. Багато публікацій було пов'язано з УРСР. Про позитивні зміни в сфері культури республіки йшлось в монографії О. Альтерович [10], який у загальних рисах описав культурні процеси, що відбувались у Радянській Україні, в тому числі й 1953 - 1964 рр.

Структура сільського населення, характер відмінностей міста від села, перспективи розвитку культурної сфери на селі - ці та інші питання стали об'єктом наукового вивчення Ю. Арутюняна [11]. У працях П. Великого [12], Т. Кудриної [13], А. Воронцова [14] проаналізовані особливості культурно-духовного життя села. Однак, автори відобразили лише досягнення радянського керівництва у культурно-духовній сфері українського села. Зміст цих робіт позначений впливом ідеологічної кон'юнктури.

Одним із чітко визначених ідеологією напрямів наукового пошуку кінця 1960 - початку 70-х рр. стало висвітлення питань, пов'язаних із політико-ідеологічною роботою на селі. Тому не дивно, що багато науковців намагались розглянути їх у своїх дослідженнях. Так, С. Канавен- ко [15] присвятив своє дослідження показу змісту і розвитку ідеологічної роботи на Україні, починаючи із середини 1950-х рр. На основі великої кількості фактологічного і статистичного матеріалів, зібраних у різних регіонах України, він проаналізував розвиток системи партійної освіти і її вплив на політичну свідомість суспільства та формування світогляду радянської людини, в тому числі селянства, значне місце приділив опису основних напрямів науково-атеїстичної роботи серед різноманітних груп населення.

У другій половині 1960 - на початку 70-х рр. з'явилося декілька праць, присвячених змінам матеріальної культури і побуту в сільській місцевості. Серед науковців, які працювали над цією проблемою, варто назвати О. Гаврилюка [16], О. Кравця [17], В. Келембе- тову [18]. Так, перу О. Кравця належить оригінальний історико-етнографічний опис, в якому охарактеризовано сільський побут середини 1950 - початку 60-х рр. Робота В. Келембетової містить важливі факти про тогочасне харчування сільського населення.

Історіографічний процес другої половини 1980-х - 1991 рр. щодо вивчення культурно-духовного життя українського села періоду хрущовської «відлиги» позначений впливом процесів перебудови та «гласності». Наприкінці 1980-х рр. опубліковано колективну монографію П. Панченка та В. Чишка [19], в якій охарактеризовано шлях українського села до науково- технічного прогресу, досягнення і прорахунки 1960 - 80-х рр. У роботі містяться відомості про кадрову ситуацію в українських селах періоду «відлиги». Історики чітко сформулювали причини, які зумовили дефіцит спеціалістів у сільській місцевості та гальмували культурно-духовний розвиток села.

Сучасний етап розвитку історіографічної науки в України характеризується підвищеним інтересом науковців до аграрної історії України. Так, з історико-філо- софської позиції категорія селянства представлена у роботах В. Нечитайла [20]. Вчений довів, що, опираючись на поняття духовності, моральні норми, національне виховання, українське селянство змогло зберегти свої духовні цінності, вікові традиції, культуру. Визначальну рису способу життя селянства, яка полягає у господарюванні, всебічно розглянув А. Гордон [21]. Він увів у науковий обіг нове поняття «землеробська творчість», яким позначив внутрішнє ставлення селян до найсвяті- шого для них скарбу - землі.

Питання, присвячені розвитку матеріальної та духовної культури українського села періоду «відлиги» знайшли відображення у багатьох працях сучасних українських істориків. Соціально-побутові умови життя населення у контексті динаміки розвитку сільської побутової інфраструктури змістовно проаналізував І. Рибак [22], дослідивши ситуацію, що склалась у соціально-побутовій сфері сільської місцевості періоду «відлиги». Наповнена багатими статистичними даними, робота подає проблему в динаміці і не втратила наукову цінність дотепер. Широке коло соціальних проблем українського села 1953 - 1964 рр. висвітлено в монографії

Л. Ковпак [23], яка на базі широкого фактичного матеріалу проаналізувала зміст і напрями соціальної політики радянської влади, її вплив на життя українського селянства другої половини ХХ ст., спеціально зупинившись і на періоді «відлиги».

Період хрущовських реформ, початок реабілітаційних процесів, період протиріч і змін в житті українського села, його культурного розвитку цікавив багатьох вітчизняних істориків, зокрема В. Барана [25], М. Ільницького [26], Г Кривчика [27], які дослідили ряд важливих аспектів цієї проблеми. Вчені, виходячи з нових світоглядних позицій, використовуючи сучасні методи дослідження та раніше не відомі архівні джерела, глибоко і об'єктивно розглядають складні процеси лібералізації суспільства, а також вплив політики держави на духовний світ українського селянства і розвиток культурного життя в 50 - 60-х рр. ХХ ст.

Таким чином, можна стверджувати, що науковцями створено ряд праць, в яких досліджено питання, пов'язані з культурно-просвітницькою, освітньою роботою клубів, будинків культури, шкіл, соціальним становищем та побутом селян. Водночас малодослід- женими залиши-лись такі складові розвитку сільської культури, як робота бібліотек, кіномережі та релігійно- духовне життя на селі в 1953 - 1964 рр. Тому історію культурно-духовного розвитку українського села цього періоду безсумнівно необхідно ґрунтовно продовжувати вивчати.

культурний духовний українське село

Література

1. Опорні пункти партійних організацій /Підред. Ю. Задо- рожнього. -- К., 1964.

2. Кривоносова Л. Работа клубных учреждений по формированию комунистического мировоззрения. -- М., 1965.

3. Доходить до каждого /Под ред. Л. Кудрявцева. -- М, 1964.

4. Приходите в наш клуб / Под ред. Л. Ковалева. -- М., 1958.

5. Каким мы хотим видеть свой клуб/Под ред. Н. Кузьмина. -- М., 1964.

6. Долінська М.Д. Майстри народного мистецтва Української РСР. -- К., 1966.

7. Бутник-Сіверський Б.С. Українське радянське народне мистецтво. -- К., 1970.

8. Гірник Т.Д. Шляхи становлення нової святковості та обрядовості. -- К., 1967.

9. Кувеньова О.Ф. Свята колгоспної України. -- К., 1963.

10. Альтерович О.Н. Культурное строительство -- дело миллионов. -- М., 1969.

11. Арутюнян Ю.В. Социальная структура сельского населения СССР. -- М., 1971.

12. Великий П.П. Духовная жизнь советского села. -- М, 1982.

13. Кудрина Т.А. Культура современной деревни. -- М.,1980.

14. Воронцов А.В. Культура современного села. Проблемы перспективы роста. -- М., 1974.

15. Канавенко С.А. Ідеологічна робота на Україні (1959 -- 1965рр.): Діяльність парторганізацій по вдосконаленню партосвіти та політичної роботи в масах. -- Х., 1970.

16. Гаврилюк О.Ю. Побут і релігія. -- К., 1968.

17. Кравець О.М. Сімейний побут і звичаї Українського народу: Історико-етнографічний нарис. -- К., 1966.

18. Келембетова В.Ю. Побут ірелігійні пережитки. -- К., 1974.

19. Панченко П.П., Чишко В.С. Украинское село на путях научно-технологического прогреса: достижения и прощеты (1960-1980). -- К., 1989.

20. Нечитайло В.В. Українське селянство: важкий шлях до волі. -- Кам 'янець Подільський, 1995.

21. Гордон А.В. Тип хозяйствования -- образ жизни --личность // Крестьянство и индустриальная цивилизация / Под ред. Ю. Александрова. -- М., 1993.

22. Рибак І.В. Соціально-побутова інфраструктура села (1921 -- 1999). -- Кам 'янець-Подільський, 2000.

23. Ковпак Л.В. Соціально-побутовіумови життя населення України в другій половині ХХ століття (1945-2000рр.). -- К., 2003.

24. Баран В. Десталінізація в Україні: перша спроба (50-тірр.) // Сучасність. -- 1995. -- № 11.

25. Ільницький М. „Коли помер кривавий Торквемада..." // Дзвін. -- 2002. -- № 7.

26. Кривчик Г.Г. Протиріччя культурного розвитку українського села у 1960 -- 1980-ті роки // Укр. істор. журн. -- 2002. -- № 5.

Размещено на Allbest.ru