Створення жіночих громадських структур в період розбудови української державності (1991-2008)

Домінування у гуманітарних науках однобоких підходів до висвітлення процесів і явищ суспільного життя, так званої "чоловічої моделі" нашого суспільства. Гендерний підхід та рівновага чоловічого і жіночого чинника в суспільних процесах сучасної України.

Рубрика История и исторические личности
Вид статья
Язык украинский
Дата добавления 03.08.2017
Размер файла 19,2 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Створення жіночих громадських структур в період розбудови української державності (1991-2008)

І.Л. Георгізова

Анотація

У статті проаналізовано створення жіночих громадських структур в сучасній Україні.

Ключові слова: жіночий рух, громадські організації, дискримінація.

В період незалежності, на противагу попереднім періодам української історії, жіночий рух стає невід'ємною частиною життя українського суспільства, а процес його відродження набуває багатьох виявів. Одним із них є створення та діяльність жіночих організацій, які об'єднують жінок з метою здійснення різноманітних заходів, спрямованих на покращення становища жінки в українському суспільстві, адже в основі жіночого руху лежить принцип розгляду будь-якої колективної проблеми, передусім з погляду жінок, які ставлять під сумнів і критикують соціальні дискримінаційні умови, з якими вони стикаються. Проблема становища жінок, жіночого руху не є новою, але залишається актуальною як для самих жінок, так і для всього суспільства. За умов розбудови української державності жінки прагнуть займати вагоме місце у суспільно-громадському житті, розуміючи, що насправді демократичним є лише те суспільство, де панує реальна тендерна рівність.

Необхідність наукового дослідження теми визначається домінуванням у гуманітарних науках однобоких підходів до висвітлення процесів і явищ суспільного життя, так званої "чоловічої моделі" нашого суспільства, з його чоловічими пріоритетами. Таке висвітлення історичних процесів і явищ обмежує наукові дослідження, подає неповну картину історичної реальності, не сприяє розумінню вагомої ролі жінок у суспільно-політичному і соціально-економічному житті. У наукових дослідженнях, політичній та інших формах діяльності має панувати гендерний підхід, тобто рівновага чоловічого і жіночого чинника в суспільних процесах сучасної України.

Проблема жіночого соціуму в радянський період історії України вважалася "закритою", панування офіційної ідеології про емансипацію радянської жінки, її рівноправність з чоловіками призвела до серйозних перекосів у розумінні місця і ролі жінок не тільки на побутовому, а й на державному рівні. Цей сумний спадок призвів до того, що місце жінки в системі відносин після проголошення незалежності все ще залишалося другорядним, тому привернення уваги до даної проблеми стало актуальним. Крім того, на сучасному етапі державотворення Україна приєдналася до Міжнародної Конвенції "Про ліквідацію усіх (форм дискримінації щодо жінок", взявши зобов'язання вживати відповідних заходів у політичній, законодавчій, соціальній і культурній галузях для забезпечення всебічного розвитку і прогресу жінки з тим, щоб гарантувати їй користування правами й свободами людини на основі рівності з чоловіками [1, 126].

З кінця 1980-х рр. в українській науці з'являється нове бачення реалій жіночого буття за радянських часів. Відзначаючи досягнення радянської влади у законодавчому закріпленні рівності жінок і чоловіків, наданні жінкам можливості набувати освіту і працювати на виробництві нарівні з чоловіками, водночас відсутність автономії жінки як особистості відзначили О. Цуницька [2], О. Ярош [3], І. Жерьобкіна [4], Н. Лакіза-Сачук [5]. На думку О. Стяжкіної, об'єктивний історіографічний аналіз дозволяє констатувати, що дослідження 1950 - 80-х рр. щодо становища жінок були частиною ідеологічно навантаженої концепції історії СРСР. Проблема жінок і жіночого руху вирішувалася в контексті завдань комуністичного будівництва. Роль і місце жінки в суспільстві було підпорядковане інтересам патріархальної тоталітарної держави [6, 517].

Частково проблематику історичних жіночих студій було визначено концептуальними дослідженнями науковців української діаспори. Досить критичною є їх оцінка становища української жінки за тоталітарної системи. До таких вчених можна віднести М. Рубчак - професора історії, директора Програм з європейських досліджень, члена виконавчого комітету кафедри тендерних досліджень Університету Валпасаріо (США). Вона є авторкою статей з історії та теорії націоналізму, порівняльного фемінізму й історії жіночого руху. Дослідниця зокрема обґрунтовує думку, що світогляд жінки в 90-х рр. ХХ ст. був спричинений впливом радянської ідеології, внаслідок чого, "самі жінки стають активними прибічницями таких поглядів, сприймаючи як належну заразом і новітню радянську "ікону" жіночості, що поєднує образи трактористки-стаханівки і матері-героїні, що народжує здорових дітей для прийдешньої соціалістично-утопічної майбутності" [7, 124]. чоловічий гендерний суспільний

В Україні однією з передумов становлення гендерної політики став український фемінізм та жіночий рух кінця ХІХ - початку ХХ ст., тому роль жінки в українській історії стала предметом гендерних досліджень В. Агеєвої [8] й О. Маланчук-Рибак [9]. Визначними для формування напрямів досліджень жіночого руху стали роботи Л. Смоляр, яка вперше зібрала і узагальнила значний фактичний матеріал з історії жіноцтва та зробила порівняльний аналіз діяльності українських жінок минулого та сучасного із застосуванням гендерного підходу [10 - 12]. Важливими у цьому контексті є й студії М. Богачевської-Хом'як, яка наводить основні положення феміністичної теорії початку ХХ ст., а також специфічне побутування феміністичних ідей в українському культурному просторі [13].

З 1991 р. в Україні утверджуються демократичні традиції, створюються умови для активної участі жінок в громадсько-політичному житті, формується усвідомлення "жіночого питання" як такого. Останнім часом змінився політичний і громадський статус жінки України, але через низку чинників вона залишається загалом відчуженою від політики. Поступове відродження жіночого руху в незалежній Українській державі стимулює подальше зростання його ролі в сучасній політиці, інтересу до його історії, відбувається переосмислення ролі жінки в суспільстві.

Україна має свою власну, непросту історію становлення жіночого руху. Активізація діяльності неурядових жіночих громадських організацій була помітна з перших днів незалежності, проте жіночий рух, поряд з іншими, зіткнувся з усіма проблемами становлення демократичної системи. Серед основних факторів ми виокремлюємо такі: відсутність громадянського суспільства; труднощі створення неурядових організацій; кризовий стан економіки і зміни, які в ній відбуваються; розпад сфери соціальних служб, на які раніше опиралися жінки; низький рівень знань про свої права і невміння їх захищати; відсутність співробітництва і солідарності серед жіночих неурядових об'єднань; недостатній зв'язок теорії і практики жіночого руху. Специфіка українського жіночого руху у перші роки незалежності значною мірою була зумовлена суспільно-політичною ситуацією в Україні, коли питання державотворення та національного відродження посідали першорядне значення для усіх її громадян [14, 43].

Попри всі негаразди, які присутні в жіночому русі, можна з впевненістю говорити, що саме період економічних і політичних трансформацій на початку становлення Української державності заклав підвалини його сучасного розвитку, оскільки збільшення політичних прав дозволило заявити жінці на повний голос про свої права. Економічна криза дала змогу жінкам боротися за захист власних прав у сфері праці. Політична трансформація сприяла також зростанню відкритості до сприймання західних ідей і широкого знайомства з міжнародним документами про права людини, що створило нові орієнтири для українського законодавства, в яких відображалися рівні права і можливості жінок і чоловіків. Під тиском світового співтовариства Україна стала більш відкритою державою і почала надавати відкриту інформацію про становище жінок світовому співтовариству, демонструючи конструктивну співпрацю з жіночими організаціями.

Поява та розвиток жіночих організацій стали суттєвим чинником політичного плюралізму в розбудові громадянського суспільства в Україні. Почала формуватися нова структура політичної системи, якісно змінювалися її складові, однією з яких є жіночий рух, який структурується як за формами, так і за змістом діяльності, що сприяє активній співпраці з органами державної влади, громадськими об'єднаннями, інтеграції в міжнародні жіночі структури. Зокрема, почали видозмінюватися старі соціальні інститути - трансформувався Комітет радянських жінок, змінилася суть офіційних журналів для жінок, виникла нова періодика, активізувалася діяльність органів, пов'язаних з жіночими проблемами [15, 225].

Разом з тим, активістки жіночого руху розуміли, що для жінок єдиним можливим шляхом реалізації власних інтересів є їхнє перетворення на суб'єкт. Серед конкретних пропозицій у цьому контексті виділялися наступні: створення організації, яка б займалася вихованням декількох претендентів на вищі політичні посади в країні; організація політичної жіночої партії; відкриття мережі жіночих політичних клубів; проведення роботи в нових політичних партіях, з метою включення "жіночого питання" в їхні політичні програми. Щодо питання, яким шляхом буде розвиватися жіночий рух України, його активістки вважали, що це можуть бути неформальні групи жінок, які зможуть винести думки жінок з різних проблем на рівень їх соціального бачення. Інший напрям передбачав створення власних незалежних структур.

Жіночий рух в Україні розвивався під дією як внутрішніх, так і зовнішніх чинників. До зовнішніх належать міжнародне право, міжнародний жіночий рух, програми розвитку ООН, спрямовані на досягнення гендерної рівності тощо. До внутрішніх відносяться політичні, соціальні, економічні, історичні, правові аспекти розвитку сучасної України. Однією з характеристик демократично організованого суспільства є функціонування самоорганізованих, добровільних об'єднань громадян, розвиток яких регулюється Законом України "Про об'єднання громадян" від 1992 р., в якому затверджено "право громадян на свободу об'єднання, яке є невід'ємним правом людини, закріпленим Загальною декларацією прав людини, і гарантується Конституцією та законодавством України " [16, 504]. Такі об'єднання є самоврядними, вони незалежні від держави і спроможні проводити колективні акції на захист своїх інтересів [17, 11]. Ще однією проблемою, яка гальмує розвиток жіночого руху, є рівень усвідомлення співвідношення державотворчих та жіночих питань. Деякі прихильниці жіночих організацій вважають, що жіноче "розкріпачення" є другорядним і мусить підпорядкуватися будівництву суверенної держави [18, 10].

Отже, думка про те, що суспільство почне вирішувати проблеми тендерної рівності аж тоді, коли побудова держави буде закінчена, явно свідчить про те, що гендерні проблеми заздалегідь приречені на безкінечне відкладення. Один напрямок діяльності не повинен виключати інший, тому що жінка не має права відмовлятися від відстоювання власних інтересів, які б соціальні питання вона не вирішувала. Тут надзвичайно важливо нагадати, що становище жінки в суспільстві залежить від тих визначень, які діяльність жінок отримує в процесі суспільних відносин. Тільки через окремі сильні дієздатні жіночі організації жінки зможуть обстоювати власні права, здійснювати організований вплив на державні структури.

Література

1. Балакірева О.М. та ін. Про ліквідацію всіх форм дискримінації стосовно жінок: Доповідь про виконання в Україні Конвенції ООН. - К., 1998.

2. Цуницька О.В. Жіночий рух: через пізнання історії - до практичних дій // Жінка в Україні: Наук. зб. / За ред. А. Комарової та ін. - Т. 23. - К., 2001.

3. Ярош О.Б. Жіноче обличчя політики: міжнародне жіноцтво у політичній системі суспільства // Політика і час. - 2001. - № 2.

4. Жеребкина И.А. Женское. Политическое. Бессознательное: Проблемы гендера и женское движение в Украине. - Х, 1996.

5. Лакіза-Сачук Н.М. "Жіноче питання" в контексті демократизації // Політика і час. - 1994. - № 11.

6. Стяжкіна О.А. Культурний простір жіночого буття в Україні в 50-90-ті роки: моделювання, тенденції, стереотипи //Жінка в Україні...

7. Рубчак М. Християнська Богородиця чи Берегиня? Фемінізм на противагу вічно жіночому // Філософська думка. - 2000. - № 1.

8. Агєєва В. Жіночий простір. - К., 2003.

9. Маланчук-Рибак О. Українські жіночі студії: історіографія та історіософія. - Л, 1999.

10. Смоляр Л.О. Минуле заради майбутнього: Жіночий рух Наддніпрянської України другої половини ХІХ - початку ХХ ст. - О., 1998.

11. Смоляр Л. Жіночий рух України як чинник гендерної рівноваги та гендерної демократії в українському соціумі [Електронний ресурс]. - Режим доступу: www. vlada.kiev. ua/women/zhruk. htm.

12. Смоляр Л.О. Жіноцтво в діяльності громад (ХІХ - поч. ХХ ст.) // Сучасність. - 1998. - 9.

13. Богачевська-Хом 'якМ. Білим по білому: Жінки у громадянському житті України: 1884 - 1939рр. - К., 1995.

14. Кісь О. Моделі конструювання гендерної ідентичності жінки в сучасній Україні//Ї. - 2003. - № 27.

15. Моргун В.А. Суспільно-політичні проблеми розбудови громадянського суспільства в незалежній Україні: історичний аспект. - Донецьк, 2003.

16. Закон України " Про об 'єднання громадян " //Відомості Верховної Ради України. - 1992. - № 34.

17. Конституція України. - К., 1996. - 54 с.

18. Жінка на порозі ХХІ століття: становище, проблеми, шляхи соціального розвитку: Зб. мат. Всеукр. Конгресу жінок (Київ, 21 - 23 травня 1998 р.). - К., 1998.

Размещено на Allbest.ru

...

Подобные документы

  • Становлення української Державності в період УНР (березень 1917 р. – квітень 1918 р.). Створення армії як основного компоненту державності. Українізація як важлива складова будівництва українського військово-морського флоту у добу центральної ради.

    дипломная работа [128,9 K], добавлен 18.05.2012

  • Аналіз колекції матеріалів про життя та діяльність української діаспори в США та Канаді. Дослідження ролі української діаспори у процесах демократизації та трансформації України, передачі позитивного досвіду в розбудові громадянського суспільства.

    статья [22,3 K], добавлен 11.09.2017

  • Концепції державності в українській історичній науці. Розвиток суспільних зв’язків в Україні в додержавний період. Велике переселення народів на території України, його вплив на суспільні зв’язки. Державний устрій Русі-України. Утворення Запорозької Січі.

    курсовая работа [42,1 K], добавлен 22.10.2010

  • Поява первісних людей на території України в часи раннього палеоліту. Вдосконалення виробництва і знарядь праці в епоху мезоліту. Формування трипільської спільноти на терені сучасної України. Особливості розвитку суспільства у період бронзового віку.

    реферат [21,9 K], добавлен 29.09.2010

  • Історія України та її державності. Утвердження української державності та її міжнародне визнання за часів правління президента Л. Кравчука (1990—1994). Розбудова державності України на сучасному етапі. Діяльність Української держави на світовій арені.

    реферат [23,3 K], добавлен 07.03.2011

  • Вибори до Верховної Ради України 1990 p., прийняття Декларації про державний суверенітет України. Акт проголошення незалежності України і Всеукраїнський референдум 1991 р., вибори Президента України. Створення нових владних структур в незалежній Україні.

    реферат [15,4 K], добавлен 27.09.2009

  • Становлення Павла Скоропадського як особистості та майбутнього діяча Української держави у дитячі та юнацькі роки. Характеристика життя, діяльності та внеску гетьмана П. Скоропадського у розвиток української державності, науки та культури України.

    реферат [36,7 K], добавлен 22.01.2014

  • Криза української державності у 1657—1663 рр. Українсько-московська війна. Гетьманування Ю. Хмельницького. Поділ України на Лівобережну та Правобережну. Боротьба гетьмана П. Дорошенка за незалежність і територіальну цілісність Української держави.

    реферат [38,9 K], добавлен 22.08.2008

  • Хід світової історії. Історицизм у баченні прихильників цивілізаційних підходів. Пошук витоків глобалізації. Уявлення про автоматизм суспільних процесів. Поява мікроісторії як наукового напряму. Особистісно-психологічний підхід до аналізу минулого.

    реферат [26,1 K], добавлен 30.10.2011

  • Аналіз ставлення конституційно-демократичної партії до Українського національно-визвольного руху в період березня-липня 1917 р. Саме заперечення кадетами автономії України зумовило липневу урядову кризу.

    статья [22,3 K], добавлен 15.07.2007

  • Еміграція як соціально-економічне і політичне явище. Відсутність української державності, як основний рушійний фактор міграційних і еміграційних процесів. Новий вид української еміграції - виїзд на роботу спеціалістів різних галузей науки і техніки.

    реферат [52,4 K], добавлен 26.09.2014

  • Смерть Б. Хмельницького як поворотний момент в історії Української національної революції. Руїна - період історії України кінця XVII ст., що характеризується розпадом української державності і загальним занепадом. Хронологія періоду, його характеристика.

    реферат [55,7 K], добавлен 07.11.2015

  • Формування Міхновським нової суспільно-політичної ідеології, яка ставила за мету створення незалежної Української держави. Аналіз і особливості маловідомого конституційного проекту Української народної партії, що був розроблений на початку XX ст.

    контрольная работа [20,7 K], добавлен 20.02.2011

  • Визнання України самостійною державою, внутрішньополітична ситуація та невдоволення владою. Установлення гетьманського режиму, діяльність П. Скоропадського у різних сферах суспільного та політичного життя. Історичне значення Директорії, аналіз істориками.

    реферат [26,0 K], добавлен 28.01.2011

  • Формування й розвиток Давньоруської держави. Галицько-Волинська держава як новий етап у процесі державотворення на українських землях. Створення Української національної держави Гетьманщини. Відродження національної державності України (1917-1921 рр.).

    реферат [24,5 K], добавлен 28.10.2010

  • Руїна як період національного "самогубства" України, період братовбивчих війн i нескінчених зрад та суспільного розбрату. Розгляд територіальних змін на українських землях в період Руїни. Способи поділу Гетьманщини на Лівобережну та Правобережну Україну.

    реферат [38,3 K], добавлен 25.03.2019

  • Аналіз значення розробки спільного зовнішньополітичного курсу і створення спільної оборони, як одного з головних завдань Європейської Спільноти. Дослідження та характеристика особливостей розбудови зовнішньополітичного напряму в Домаастрихтський період.

    статья [20,1 K], добавлен 11.09.2017

  • Біографія і історичний портрет українського політичного і суспільного діяча М. Міхновського. Обґрунтування ідеї самостійності України, рух Братерства Тарасівців. Склад національної ідеї, передумови створення і діяльності Української Народної Партії.

    научная работа [24,6 K], добавлен 25.05.2013

  • Виникнення козацтва на території сучасної України. Запорозька Січ як прообраз державності: її ознаки, територіальний розподіл, система органів та установ управління. Національна визвольна війна Б. Хмельницького як привід для створення козацької держави.

    реферат [40,0 K], добавлен 18.12.2010

  • Відродження культури українського народу. Динаміка духовного розвитку нації. Розвиток української літератури, драматургії у 20-ті роки. Масштаби роботи в галузі суспільних наук. Підготовка спеціалістів у вищих та середніх спеціальних навчальних закладах.

    реферат [29,7 K], добавлен 03.11.2010

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.