Дослідження історії населених пунктів Волині польською інтелігенцією у другій половині ХІХ ст.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Стаття

на тему: Дослідження історії населених пунктів Волині польською інтелігенцією у другій половині ХІХ ст.

Виконав:

І.І. Ярмошик

Аналізується внесок представників польської інтелігенції у вивчення історії населених пунктів Волині у другій половині ХІХ ст. і тенденції розвитку дослідницького історико-краєзнавчого процесу в регіоні.

Ключові слова: Волинь, польська інтелігенція, історичні дослідження.

У другій половині ХІХ ст. польські науковці продовжували наукове вивчення минулого Волині та створили чимало монографій, брошур, статей із цієї проблематики. У цей же період було підготовлено та видано стараннями польських науковців (О. Пшездзєць- кого, Ю.-І. Крашевського, О. Яблоновського, Т. Вежбовського та ін.) значну кількість документального матеріалу, що суттєво розширило, поруч із виданнями Київської Тимчасової комісії з розгляду давніх актів, джерельну базу волинського історичного краєзнавства. Праці польських науковців ще не знайшли належного висвітлення в українській історіографії, не проаналізовано їх внесок у вивчення різних аспектів волинського минулого. Такий аналіз вбачається важливим, з огляду на логіку розвитку історичної науки в сучасній Україні, динамікою українсько-польських наукових та культурних взаємин. Історіографічний аналіз наукового внеску польських науковців другої половини ХІХ ст. у вивчення населених пунктів Волині й є метою цієї статті.

Характерною рисою розвитку історико-краєзнавчих досліджень Волині того часу стало те, що в губернії були відсутні значні наукові та навчальні заклади, які б виконували роль осередків та каталізаторів науково-дослідницької роботи. У першій половині ХІХ ст. таке покликання виконувала Кременецька гімназія/ліцей. Дослідницький процес другої половини ХІХ ст. розвивався зусиллями інтелігенції - письменників, журналістів, працівників наукових закладів Польщі (Кракова, Варшави), Києва, Львова.

Перехідний етап від романтичного до позитивістського методу в науковому вивченні Волині репрезентує творчість відомих дослідників минулого волинського регіону Ю.-І. Крашевського та О. Пшездзєцького. Їх праці започатковують нові тенденції в дослідженнях краю, на основі обстежень історичних місць та вивчення родових архівів й приватних бібліотек. Поява їх праць припадає на період після повстання 1830 - 1831 рр., коли у польській історіографії більше уваги почали приділяти вивченню проблем різних верств польського суспільства, не лише магнатських, але й середньої шляхти та селян. Свідченням цього стали дослідження, виконані на основі реальних подорожей по регіонах країни. Першими з- поміж таких були книги Ю.-І. Крашевського <^єрот- піепіа Ро^іа, Wofyma і Litwy» [1] та «Wieczory Wolyn- єкіе» [2].

Останній був уродженцем Варшави, але його життя було тісно пов'язане із волинським краєм. Після одруження із Софією Воронич 1838 р., він оселився на Волині та господарював у тутешніх своїх маєтках. Однак невдачі із господарюванням та необхідність дати освіту чотирьом дітям змусили його 1853 р. переселитися до губернського Житомира, де він проживав до 1860 р. Тут він брав активну участь у громадському житті міста, був куратором польських шкіл, директором місцевого театру, директором шляхетського клубу, головою товариства доброчинності. Одночасно співпрацював із багатьма відомими тогочасними польськими часописами, у 1841 - 1851 рр. редагував віленський «А. Шепеит», із 1837 р. був співробітником часопису «Tygodnik Peteт- burgski», від 1851 р. - «Gazety Warszawskiej», публікуючи на їх сторінках як літературні, так і науково-історичні твори. На початку 1863 р. виїхав до Дрездена, де заснував власну друкарню, опублікувавши там серію мемуарних творів з історії Польщі XVII - XIX ст., з яких чимало стосуються Волині. Це зокрема мемуари польського шляхтича, який проживав тут на зламі ХУЛІ - XIX ст., Я. Охотського [3], С. Букара учасника визвольних змагань 90-х рр. XVIII ст. [4], Ю. Понятовського [5].

Найбільше історію населених пунктів Волині висвітлюють його твори «Wspomnienia Ро^іа, Wolyшa і Litwy» та «Wieczory Wolynskie». Вони мають характер дорожніх нотаток, у яких відображений тогочасний стан містечок і сіл Волині, які відвідав автор, під час своїх поїздок по ній наприкінці 1830 - на початку 40-х рр. Ці книги до сьогодні зберігають науково-пізнавальне значення як джерела для вивчення окремих соціально-економічних та культурних проблем минулого волинського регіону.

Помітне місце у розвитку польської історичної науки середини ХІХ ст. та вивченні минулого населених пунктів Волині належить уродженцю Подільської губернії графу О. Пшездзєцькому Він, поруч із Ю.-І. Крашев- ським, належить до тих науковців, яким властиві помірковані позиції у ставленні до українського народу. Однією із перших його наукових історичних праць був твір «Podole, Wolyn, Пктаіпа. Obraz т^с і czas6w» [6]. Ця праця написана в результаті поїздок Волинською та Подільською губерніями, обстеження тамтешніх приватних та церковних архівосховищ та книгозбірок. Разом із тим вона не є описом певної конкретної подорожі, це зібрання окремих нарисів, кожен з яких має самостійний характер. Їх об'єднує суцільний задум - розповідь про минулі часи, на основі архівних матеріалів та теперішнього часу, опис пам'яток архітектури й мистецтва, пов'язані із ними спогади.

Як зазначив автор, зразком для нього слугувала праця Ю.-І.Крашевського «Wspomnienia Ро^іа, Wolyma і Litwy». Згадав він і заслуги літератора й критика М. Ґрабовського в описанні України [6, ГУ-У]. Цей твір О. Пшездзєцького отримав високу оцінку сучасників, які відмічали, що, незважаючи на відсутність витонченої літературної обробки і наявність мовних огріх, він становить глибокий історичний інтерес [7]. У ньому автор не лише висвітлив сторінки давньої історії, але й помітив та слушно порушив проблеми тогочасної польської спільноти на Волині. Серед них - велика кількість розлучень, надмірності у будуванні сільських панських палаців, де господарі не займаються господарством, а більше захоплюються полюванням та грою в карти. волинь польська інтелігенція дослідження

У науковому доробку, відомого волинським краєзнавцям дослідника, Я. Гіжицького теж є праця, присвячена дослідженню історії населених пунктів волинського регіону. Вона відрізняється від вищезгаданих тим, що охоплює історико-краєзнавчі відомості лише Старокостянтинівського повіту Волинської губернії [8]. Я. Гіжицький народився в шляхетській родині, у с. Міхновка на Волині, відомий як історик шкільництва у Литві та на Волині. Помітним дослідженням у його науковій спадщині є монографія wazniejszych miejscowosci w powiecie Staтokonstantynowskim па Wolyшu», яка була видрукувана у Кракові на кошти волинських обивателів. Вона вирізняється комплексним характером і містить широкий спектр фактичних відомостей про населені пункти повіту. Я. Гіжицький виступає в ній як патріот польської держави. У вступному слові, вказуючи на відсутність у той час польської державності, він відзначив, що, оскільки зараз поляки не мають сучасності, коли майбутнє покрите темними хмарами, слід звернутися до минулого - там польська слава, духовні реліквії, звідти слід черпати надії на майбутнє. Варто наголосити, що така позиція була характерною не лише для Я. Гіжицького, але й для більшості польських істориків ХІХ ст., у працях яких, незважаючи на приналежність до тієї чи іншої історичної школи, методологічні розбіжності та дискусії, ніколи не зникала ідея польської державності і віра у її майбутнє відродження.

При підготовці праці про Старокостянтинівський повіт, Я. Гіжицький використав широке коло джерел як неопублікованих, так і друкованих збірників актового матеріалу та дослідницьких праць. Це рукописи із приватних бібліотек Т. Чацького, А. Чарториського, Славут- ського, книгозібрання, актовий матеріал, який був опублікований як в Україні, так і в польських виданнях, використав дослідницькі праці польських авторів - О. Яб- лоновського, З. Люба-Радзимінського й українських істориків - М. Теодоровича, В. Пероговського. Таким чином, цей твір є своєрідним підсумком довготривалої праці історика, над якою він трудився понад 18 років. Разом із тим вона є певним етапом, який відображав і підсумовував вивчення цієї частини волинського регіону упродовж ХІХ ст. як польською, так і українською історіографією.

Помітним у вивченні історії населених пунктів Волині серед польських дослідників другої половини ХІХ ст. є доробок волинського шляхтича Т. Стецького. Він є автором ґрунтовних історичних досліджень про минуле багатьох міст Волині. Окремий нарис він присвятив рідному містечку Мержирічу Корецькому [9]. У ньому він особливу увагу звернув на історію і стан навчальних закладів - піарського колегіуму, школи, конвікту за період від 1702 до 1853 рр.; описав церкви, костьоли. Він використав матеріали із власного родового архіву, знайдені ним у приміщенні піарського колегіуму та інші документи, які не збереглися до сьогодні.

Важливим з науково-пізнавальної точки зору є його дослідження про містечко Клевань [10], про місто Рівне [11]. Найбільшою за обсягом працею Т. Стецького про минуле волинського регіону стала трьохтомна «Wolyn pod wzgl^dem statystycznym, historycznym i archeolo- gicznym», третій том якої вийшов під назвою «Z boru і stepu. Obrazy і pami^tki» [12; 13]. Задум написання такої праці у нього виник ще у студентські роки. Під час подорожей краєм він обстежував старожитності, археологічні пам'ятки, надгробки, цвинтарі, костьоли, замки, вивчав письмові документи із приватних і церковних архівів. На цій основі він зміг виробити власний погляд на край. У вступному слові до другого тому автор описав і ті труднощі, з якими зіткнувся на цьому шляху. Найбільші - це брак джерел, обмеженість доступу до письмових документів, оскільки волинські гродські, під- коморські книги, приватні акти знатних родин або перебували в московських руках, або знищені, або вивезені у віддалені міста країни [14]. Все ж, незважаючи на труднощі, досліднику вдалося відобразити широку панораму історико-культурного розвитку волинського регіону від часів Київської Русі - до середини ХІХ ст.

Серед найбільш помітних монографічних досліджень, присвячених вивченню історії одного міста слід виділити монографію С. Кардашевича про м. Острог [15]. Її автор був секретарем маршалка шляхти Острозького повіту, потім приватним адвокатом у Острозі. Через це мав змогу використати численні рукописні матеріали із приватних зібрань, які раніше не публікувалися. На сторінках своєї книги С. Кардашевич дослівно цитує уривки із багатьох документів, у тому числі й листи кн. К. Острозького, які були знайдені у місцевій церкві св. Миколая. Важливість праці посилюється ще й тим фактом, що вона була написана напередодні великої пожежі в Острозі 1899 р., під час якої загинуло чимало історичних раритетів. На сторінках праці можна знайти важливі відомості про права міщан, тутешні осади інших національностей (татар, євреїв, вірмен), описи замку. Автор висловив і свої міркування щодо генеалогії княжого роду Острозьких.

Хоча не з усіма думками автора можна погодитися, зокрема про споконвічну польську приналежність волинської землі, яка була загарбана князем Володимиром Великим, про нищення Острога українськими козаками, конкретних прикладів цього він не навів. Все ж праця С. Кардашевича зберігає важливе наукове значення для вивчення минулого волинського регіону. В цьому ж контексті варто відмітити і нарис М. Дубець- кого про Житомир, вміщений у збірці «№ к^аЛ і za кгааті. Wspomnienia і szkice» [16]. У творах цього історика поєднуються дослідницькі моменти із середньовічного минулого міста та спогади про Житомир середини ХІХ ст.

Важливим виданням, яке підводило певний підсумок вивчення історії міст і сіл польської держави став енциклопедичний «Slowшk geograficzny Kr6lestwa Ро^к^о і іппуЛ kraj6w єіоціапєкіск), який видавався упродовж 1880 - 1902 рр. у Варшаві. Ініціатором видання та головним редактором був Ф. Сулімєрський. Про намір розпочати таке видання він оповістив на початку 1878 р. На свою відозву ініціатор отримав чимало відгуків із різних куточків колишньої Речі Посполитої. Цей намір знайшов підтримку і у Ю.-І. Крашевського, про що він повідомив Ф. Сулімєрського у своєму листі [17], та уродженця Волині, історика М. Дубецького. Видання було задумане як своєрідна краєзнавча енциклопедія, що у свою чергу вимагало залучення, здібних до такої роботи, працівників. Для написання статей був залучений широкий загал авторів, переважно професійних науковців. Усього працювали над «Slowшkоm» майже 150 осіб. Більшість із них працювали безоплатно, не вимагаючи гонорару, деякі за скромну винагороду. Над статтями про населені пункти Волині та України працювали відомі польські історики, зокрема О. Яблоновський, автор статей «Україна», «Задніпров'я», «Запорожжя».

З-поміж авторів статей про населенні пункти українських земель був й Е. Руліковський - історик, археолог, етнограф, член Київської археографічної комісії. Від 1880 р. він постійно співпрацював із редколегією «Slowшkа». Сам подав до видання ряд статей про населені пункти України і Білорусі, його перу належить стаття про р. Тетерів, він ділився із іншими авторами історичними відомостями (наприклад, надсилав Ю. Кши- віцькому матеріали для статті про м. Житомир). Над статями про населені пункти Волині працювали й обивателі Волинської губернії: Л. Дзєдзіцький, Б. Камінсь- кий, М. Мацішевський, М. Осташевський, К. Пшеджи- минський, Л. Рокоссовський із с. Юрківщина Новоград- Волинського повіту, Л. Романовський із Славути, З. Ру- жицький із Острога. Редакція назвала їх в числі найбільш активних авторів, які до кінця підтримували видання [18]. Ряд статей про населені пункти Волині підготували науковці Варшави - І. Радлінський, М. Сарнецький, Ф. Сулімєрський.

М. Манько серед авторів статей називає й відомого дослідника історії волинських міст та сіл Т. Стецького. Однак нам не вдалося виявити у «Slowmku» статей, підписаних його прізвищем або подібним криптонімом. Немає його і в переліку авторів, наведених редакцією наприкінці XIV тому та в списку авторського колективу

З. Паруцького [19]. На час, коли починалася робота над «Зіоцгіікот», Т. Стецький завершував написання третього тому своєї праці про Волинь «2 Ьоги і stepu», тому можливо він просто не встиг взяти участь у цьому виданні.

Найбільшу кількість статей про населені пункти Волині, Литви написав вихованець Варшавської Головної школи Ю. Кшивіцький. Його перу належать статті про: Житомир, Володимир-Волинський, Заславль, Овруч, Острог, Старокостянтинів, Володимирець, Млинів, Межиріч, Миропіль, Олевськ, Остропіль, Сарни, про річки Случ і Стир.

Матеріали можна розглядати як своєрідний підсумок дослідженнь польською історіографією XIX ст. історії населених пунктів Речі Посполитої. Поруч із тим, це був помітний внесок й у подальше вивчення / популяризацію минулого волинського краю. Статті <^ктотка», разом із іншими дослідницькими роботами польських авторів формували уявлення про Волинь та інші регіони України як серед поляків, так і українців. Вони, здебільшого, зберігають й донині свою науково- пізнавальну вартість, у зв'язку із тим, що авторами був використаний важливий джерельний матеріал, який на сьогодні частково втрачений.

Отже, можемо відмітити значний науковий інтерес польських авторів до вивчення історії населених пунктів волинського краю. Дослідження ці виконані на ґрунтовній джерельній базі і зберігають науково-пізнавальне значення до сьогодні. Разом із тим вони вимагають виваженого критичного підходу до оцінок подій української історії, зокрема козацтва, етнічної приналежності регіону.

Література

1. Kraszewski J.-I. Wspomnienia Polesia, Wofynia i Litwy. -- Paryz, [1860].

2. Kraszewski J.-I. Wieczory Wolynskie. -- Lwow, 1859.

3. Pamiзtniki Jana Duklana Ochockiego zpozostafychpo nim rзkopismowprzepisane i wydaneprzez J. -1. Kraszewskiego.

4. Bukar S. Pamiзtniki. -- Drezno, 1871.

5. Poniatowski J. Moje wspomnienia z kampanii 1 792 // Biblioteka pamiзtnikow i podroz po dawniej Polsce. T.VI. Pamiзtniki wojenne. 1792 -- 1812. -- Drezno, 1871.

6. Przezdziecki A. Podole, Wolyn, Ukraina. Obraz miejsc i czasow. -- Wilno, 1840. -- TT. 1, 2.

7. Grochowski W. Aleksander Przezdziecki // Tygodnik Ilustrowany. -- 1872. -- T. IX.

8. Wofyniak (Gizycki J.M.) Spis wazniejszych miejscowosci w powiecie Starokonstantynowskim na Wofyniu. -- Stary- Konstantynow, 1910.

9. Stecki T. Z dziejow Wolynskiego Grodka. -- Krakow, 1888.

10. Stecki T. Ksiqzзce gniazdo. Monografia historyczna. -- Krakow, 1885.

11. Stecki T. Miasto Rowne. Kartka z kroniki Wolyna. -- Warszawa, 1880.

12. Stecki T. Wolyn pod wzglзdem statystycznym, historycznym i archeologicznym. -- T 1. -- Lwow, 1864; T 2. -- Lwow, 1871.

13. Stecki T. Z boru i stepu. Obrazy i pamiqtki. -- Krakow, 1888.

14. Stecki T. Slowo wstзpne do wydawnictwa 2-giej seryi opisu Wolyna. -- Lwow, 1864.

15. Kardaszewicz S. Dzieje dawniejsze miasta Ostroga. Materyaly do historyi Wolyna z przedmowq Alexandra Jablonowskiego oraz zyciorysem autora przez Henryka Moscickiego. -- Krakow, 1913.

16. Dubiecki M. Dawny Zytomierz //Dubiecki M. Na kresach i za kresami.Wspomnienia i szkice. -- Kijow, 1914.

17. Olszewicz W. «Slownik geograficzny Krolestwa Polskiego» i jego tworcy // Studia i materyaly z dziejow nauki polskiej.

— Serya C. -- Zeszyt 10. -- Warszawa, 1965.

18. Od redakcyi // Slownik geograficzny Krolestwa Polskiego i innych krajow slowianskich. -- T. XIV -- Warszawa, 1895.

19. Parucki Z. Slownik geograficzny Krolestwa Polskiego jako zrodlo do badan rozmieszczenia sil wytworczych kapitalizmu w Polsce //Dokumentacja Geograficzna. -- 1955. -- Z. 5.

Размещено на Allbest.ru