Особливості кадрового складу податкового апарату української держави гетьмана Павла Скоропадського та його соціально-економічне забезпечення

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Особливості кадрового складу податкового апарату української держави гетьмана Павла Скоропадського та його соціально-економічне забезпечення

Анотація

Стабільність в економічному та фінансовому житті держави безпосередньо залежить не тільки від збалансованості податкової системи, але і від професійності кадрів податкового відомства, їх соціального та фінансового становища. З огляду на це, актуальним є дослідження особливостей кадрового складу податкового апарату Української Держави Гетьмана П. Скоропадського. Окремі аспекти, досліджуваної нами, теми знайшли наукове висвітлення в українській та зарубіжній історіографії, але спеціального дослідження, присвяченого кадровому потенціалу податкового апарату Української Держави Гетьмана П. Скоропадського, поки що немає. Саме це визначило мету пропонованого дослідження.

Підбір високопрофесійних службовців був запорукою стабільності у фінансовій та податковій системах. З приходом П. Скоропадського до влади, державний апарат поповнився високопрофесійними службовцями, які працювали ще за імперських часів. Міністерство фінансів очолив високопрофесійний та здібний економіст А. Ржепецький. Будучи нащадком давнього шляхетського роду, він незмінно залишався на цьому посту у складі всіх трьох гетьманських кабінетів. П. Скоропадський провів кадрову ротацію в Міністерстві фінансів, але на ключових посадах частково залишив службовців, які працювали і за часів Центральної Ради. Свої посади зберегли товариш (заступник) міністра В. Мазуренко і директори всіх департаментів міністерства: С. Афанасьев, А. Гуменний, Х. Лебідь-Юрчик, А. Маршинський, Й. Руденко, а також, запрошені для підсилення складу міністерства з Петербургу, Г Лерхе - на посаду директора Кредитової канцелярії та фон Заммен - на посаду ще одного товариша міністра [1, 189].

Також на службу до податкового відомства запрошувалися військові та службовці, які перебували на службі за царських часів. За добору службовців, зверталася увага на вік, фізичний стан, рівень освіти. Так, з 562 осіб Волинського губернського акцизного управління, 37 були, звільненими раніше, офіцерами, але українцями за походженням. Серед них - 2 полковники, 8 капітанів, 6 поручиків, 4 підпоручики, 17 прапорщиків. Це були колишні офіцери. Більшість персонального складу апарату становили колишні царські податкові службовці [2, 37].

У центральному апараті Департаменту простих податків працювали: директор, з річним утриманням у 10800 крб., два віце-директори - 9000 крб., три урядовці для доручень - 5400 крб., сім завідувачів відділами - 7200 крб., дев'ять діловодів - 5400 крб., скарбник-екзекутор - 5400 крб., вісім бухгалтерів - 5400 крб., архіваріус - 5400 крб., вісім помічників діловодів - 4500 крб., вісім помічників бухгалтерів - 4500 крб., канцелярські урядовці та практиканти призначалися у зв'язку з необхідністю. З 1 вересня 1918 р. планувалося ввести до Департаменту простих податків такі нові посади: управитель канцелярії, старший діловод, реєстратор [3, 1].

Утримання податкових інспекторів різнилося, за їхніми класними чинами. Станом на 1 січня 1918 р. в Україні мав працювати 231 інспектор: І класу - 51, ІІ - 22, ІІІ - 57, IV - 101, з річним грошовим утриманням 3200, 3000, 2800 та 2600 крб., відповідно. Протягом 1918 р. чисельність податкових службовців постійно змінювалася. Так, з 1 червня, за штатним розписом, кількість податкових інспекторів не збільшилася, але їхнє грошове утримання зросло та змінилася класність. І клас - 61 особа, ІІ - 97, ІІІ - 73, IV клас вже не передбачався. Грошове утримання інспекторів зросло більше, ніж удвічі: 7500, 7000 і 6600 крб., відповідно. З 1 вересня 1918 р. кількість податкових інспекторів зменшилася до 120 осіб: І класу - 48, ІІ - 47, ІІІ - 25,проте, грошове утримання залишилося на попередньому рівні. Роз'їзних коштів для податкових інспекторів виділялося 43548 крб. на рік, що складало приблизно 200 крб. на одного. Помічниками податкових інспекторів на 1 січня 1918 р. працювали 68 осіб, з них І класу - 22, ІІ - 2, ІІІ - 12, IV - 32, з річним утриманням 1500, 1400, 1300 і 1200 крб., відповідно. Помічникам інспекторів з 1 червня 1918 р. було теж збільшено грошове утримання за класами до 6000 і 5500 крб., а ^ класу не передбачалось. Втім, якщо з 1 вересня кількість податкових інспекторів скоротилася майже удвічі, то кількість їхніх помічників збільшилася в два рази і становила 150 осіб, з яких І класу було 98, ІІ - 52, ІІІ - не було. Для помічників податкових інспекторів також було передбачено роз'їзні кошти близько 200 крб. на рік.

Діловодами податкових інспекторів на 1 січня 1918 р. працювали 231 особа: І класу - 51, ІІ - 22, ІІІ - 57, IV - 101, з грошовим утриманням 1300, 1200, 1100 і 1000 крб., відповідно. З 1 вересня воно суттєво збільшилося: 4800, 4500 і 4200 крб., залежно від класу, але майже вдвічі зменшилась кількість діловодів - 120 осіб, з них І класу - 48, ІІ - 47, ІІІ - 25. Допомогу діловодам надавали їхні помічники, 175 посад яких, були введені з 1 вересня 1918 р., з них І класу - 109, ІІ - 66, з грошовим утриманням 3000 і 2800 крб. З 1 вересня 1918 р. було також введено 175 посад контролерів та 30 бухгалтерів за вільним наймом. Кількість контролерів 1 класу становила 30 осіб, ІІ - 65, ІІІ - 80 осіб, з відповідною платнею 4200, 3900 і 3600 крб. на рік. Бухгалтерів І класу - 20, ІІ - 10, з платнею 5500 і 5200 крб. на рік. Значно більшими були роз'їзні кошти контролерам - близько 900 крб. на рік. З 1 вересня, для забезпечення виконання службових обов'язків, керівники податкових підрозділів могли вводити посади кур'єрів. Загалом на 1 вересня 1918 р. у відомстві працювала 351 особа, І класу - 104, ІІ - 144, ІІІ - 98, з грошовим утриманням 2000, 1500 і 1200 крб., відповідно [4, 4-5].

У Департаменті посередніх податків на 5 серпня 1918 р. працювала 3371 особа. З них, за штатами дев'яти окружних акцизних інспекцій Київського губернського акцизного управління, передбачалося 623 посади, восьми інспекцій Подільського управління - 528, семи інспекцій Харківського управління - 421, семи інспекцій Чернігівського управління - 374, шести інспекцій Полтавського управління - 278, п'яти інспекцій Волинського управління - 562, п'яти інспекцій Катеринославського управління - 273 і чотирьох інспекцій Херсонського управління - 312. Уявлення про кадрове забезпечення акцизного відомства дають штати найбільшого - Київського - управління: управитель -1, помічник управителя - 1, ревізор - 9, юрисконсульт - 1, начальник відділу - 6, діловод - 8, бухгалтер - 7, канцелярські урядовці - 7, помічник діловода - 6, помічник бухгалтера - 7, канцелярські урядовці І рангу - 44, бухгалтерів 1 рангу - 29. Окружні акцизні інспекції Київської губернії: окружний акцизний інспектор - 9, старший помічник інспектора - 46, молодший помічник інспектора - 21 Дільничні акцизні інспекції: діловоди - 10, старші контролери - 108, молодші контролери - 170, доглядачі - 86, канцелярські урядовці І рангу - 33, ІІ рангу - 21. В інших губернських акцизних управліннях і підлеглих їм окружних та дільничних інспекціях за штатами передбачалися такі ж посади, але їхня кількість була меншою [5, 74]. Загалом кількість посадовців Департаменту простих податків, на наш погляд, була достатньою для ефективної роботи відомства.

Службовці податкового й акцизного відомств користувалися державними пільгами. Вони отримували щорічні грошові відсоткові надбавки до посадових окладів, а також одноразову річну допомогу на дітей (залежно від кількості та віку), при переїзді до нового місця проживання (залежно від відстані та вислуги років) та за найм помешкання. Свідчення про це надають архівні джерела. Наприклад, податковий інспектор Єфремов, який мав трьох дітей, отримував додатково 400 крб. на рік; Волкович - двох дітей, отримував 200 крб.; Долинський - чотирьох дітей, отримував 400 крб. Також передбачалася грошова допомога вдовам, чоловіки яких загинули під час виконання службових обов'язків. На 1918 р. службовцям Департаменту посередніх податків планувалося 37600 крб. на допомогу дітям, а також 67495 крб. - п'ятирічні прибавки, 64000 крб. грошові допомоги [6, 5].

Щоб зрозуміти тогочасну купівельну спроможність українських податківців, а, відповідно, рівень їхнього соціально-економічного забезпечення, наведемо орієнтовну вартість споживчого кошику означеного періоду, за середніми ринковими цінами у всіх губерніях України, за 1 кг продуктів: хліб - біля 60 коп., борошно - 50 коп., м'ясо - 4 крб., картопля - 30 коп., сало - 8 крб., масло коров'яче - приблизно 9 крб., сіль - 3 коп., перець - 2,5 крб., цукор - 2 крб., тютюн - 8 крб., мило 3 крб. [7, 141].

Загалом більшість службовців податкового відомства могли дозволити собі цей споживчий кошик. Однак, враховуючи динаміку зростання цін, через інфляцію в країні, вважати заробітну платню податківця високою достатніх підстав немає.

Податківці, здійснюючи свою діяльність, були законодавчо захищені. Так, наприклад, образа службовців податкового, акцизного чи митного відомств, при виконанні ними своїх професійних обов'язків, підлягала під кваліфікацію порушення державного порядку. За такі порушення була встановлена кримінальна відповідальність. При виконанні службових обов'язків працівники акцизного відомства мали право безперешкодного входу на заводи та фабрики, що виробляли підакцизні товари та цукор. Такі візити могли здійснюватися у будь-який час доби як під час виробництва, так і у той період, коли заклади не працювали. Фактично законами визначався проміжок часу з 5 години ранку до 2 години ночі. Водночас перевірка могла здійснюватися тільки у тому разі, коли була наявна достовірна інформація про порушення податкового та акцизного законодавства, різних зловживань фабрикантів, передбачених кримінальним законодавством Російської імперії, яке було чинним в Українській Державі.

У разі необхідності нічного обшуку на тютюнових фабриках чи горілчаних заводах мав бути присутній працівник поліції, власник або директор підприємства. Огляду могли підлягати і будинки фабриканта та працівників заводу, які розташовувалися на території заводу. Службовці акцизного відомства Української Держави керувалися інструкцією Міністра фінансів Російської імперії «Про правила та обов'язки акцизних управлінь». Відповідно до цього документу, службовці акцизного управління мали право здійснювати конфіскацію товару, який був незаконно ввезений у тому разі, якщо протягом 7 днів не з'явиться власник. Чини акцизного відомства мали право здійснювати перевірки та ревізії торгових закладів, під час продажу спиртних напоїв, переслідувати протиправний вивіз незаконного товару, повідомивши при цьому органи Міністерства внутрішніх справ [8, 27-30].

Отже, можна констатувати, що за досить короткий період Гетьману та його уряду вдалося відновити і налагодити роботу податкового апарату. Влада чітко розуміла, що від професійності службовців податкового відомства залежить ефективність роботи податкового апарату, а відтак, фінансове життя держави. На роботу до податкового відомства були залучені колишні царські службовці, які мали значний досвід у сфері оподаткування. Що стосується утримання службовців податкових відомств, то воно було на досить високому, як на той час, рівні.

кадровий податківець професійність

Список літератури

1. Дорошенко Д. Історія України. 1917--1923 рр.: в 2 т. - К., 2002. - Т. 2: Українська Гетьманська Держава 1918р.

2. Центральний державний архів вищих органів влади та управління (далі - ЦДАВО України). - Ф. 2199. - Оп. 1. - Спр. 222.

3. ЦДАВО України. -Ф.2199.- Оп.3.- Спр. 11.

4. ЦДАВО України. -Ф.2199.- Оп.4.- Спр. 5.

5. ЦДАВО України. -Ф.1118.- Оп.1.- Спр. 10.

6. ЦДАВО України. -Ф.2199.- Оп.1.- Спр. 118.

7. Тимощук О.В. Соціальний захист правоохоронців в Українській Державі 1918 р. // Науковий вісник НАВСУ. - 1999. - Вип. 4.

8. Тлущак Ю.М. Податкові органи України на початку 1918 р. як наступник акцизних управлінь Російської імперії //Матеріали ІІзвітної науково-практичної конференції професорсько-викладацького та курсантського складу Кримського факультету університету внутрішніх справ. - Сімферополь, 2000.

Размещено на Allbest.ru