Політичні партії у вирішенні аграрної проблеми за Тимчасового уряду Росії (березень—листопад 1917 р.)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Анотація

аграрний проблема тимчасовий

Політичні партії у вирішенні аграрної проблеми за тимчасового уряду Росії (березень--листопад 1917 р.)

Ю.Г. Пасічна

У статті автор описує особливості поглядів представників політичних партій на вирішення аграрної проблеми Росії за правління Тимчасового уряду, прослідковує спільні та відмінні риси програмних положень політичних партій.

Ключові слова: Аграрне питання, політичні партії, Тимчасовий уряд

Будь-яка політична партія ставить перед собою завдання оволодіти політичною владою в державі, щоб потім, через своїх представників брати участь у вирішенні проблем держави. Метою статті є аналіз діяльності політичних партій щодо розроблення програмних положень із вирішення аграрного питання у Росії навесні-восени 1917 р. Дослідники неодноразово зверталися до вивчення діяльності політичних партій та їх програм (праці А. Широкорада, Ф. Селезньова, В. Мілютіна та ін.). Однак погляди представників різних партій, їх програми та резолюції за Тимчасового уряду потребують додаткового висвітлення.

21-22 березня 1917 р. на ІІІ Московській конференції партії соціалістів-революціонерів було заявлено, що Росія ще не готова до соціалістичного устрою і сама партія бажала прискорити становлення соціалізму. Головною умовою встановлення соціалістичного устрою було проведення аграрної реформи [1, 160]. Есери вважали, що революція не була соціалістичною. Суть агарної реформи вони вбачали не в насильницькому захопленні землі, а в продуманій організації всього сільського господарства. Вирішення проблеми вбачали в соціалізації землі. Так, В. Чернов висловив думку більшості партії, написавши, що суть соціалізації землі полягає в тому, аби зробити землю народною [2, 11]. Тобто, земля повинна належати тим, хто на ній працює.

У газеті «Известия Всероссийского Совета крестьянских депутатов» було поміщено ряд статей лідера партії есерів С. Маслова. 16 травня 1917 р. вийшла його стаття, де йшлося про те, що земельне питання остаточно буде вирішене на Установчих зборах. Однак процеси, які відбуваються тепер - продаж землі і здача її в оренду, а також захоплення землі селянами поміщицьких земель - є перешкодою до проведення земельної реформи. С. Маслов зазначав, що з подібними явищами треба боротися [2, 20].

У вирішенні земельного питання ставилося чотири головні завдання: як скасувати або послабити кабальні відносини при оренді землі; як засіяти в цьому році землю; як попередити захоплення землі; які заходи потрібно провести, щоб підготуватися до вирішення аграрної проблеми в Установчих зборах і попередити можливі перешкоди вирішення проблеми? Далі С. Маслов намагався дати відповідь на кожне з цих завдань. Відомо, що орендна плата за землю в окремих місцевостях досягала надзвичайно високих розмірів і бралася поміщиками на їх розсуд. Тепер цим мали займатись суспільні демократичні організації, зокрема Рада селянських депутатів. Саме вони повинні встановлювати ціну і розподіляти землю в оренду. Щодо засівання поміщицьких земель, то їм треба надати можливість зробити це в звичайному порядку - засіяти та зібрати урожай. Якщо поміщик не міг або не бажав засівати землю, повинні втрутитись суспільні організації: земельні або продовольчі комітети, за допомогою яких землю потрібно розділити між селянами. Самочинні захоплення, на думку С. Маслова, були злочином [3, 306].

На кінець листопада 1917 р. аграрна програма есерів передбачала перетворення на державну власність удільних і монастирських земель. Питання ж наділення землею безземельних селян зумовило розкол есерів. Праве крило заявляло, що зміцнити становище селянства можна шляхом соціалізації землі, яка мала передаватися без викупу в руки тих, хто працював на ній власними силами. Приватна власність ліквідовувалась і земля не розглядалася як товар. Аграрна програма лівих есерів ґрунтувалася на традиційному понятті соціалізації землі, сутність якої полягала у вилученні землі із товарного обороту в її загальне користування, а право розпоряджатися нею належало демократично організованим общинам та територіальним союзам [4, 107]. Насправді у програмах правих і лівих есерів було чимало спільного. Наприклад, знищення приватної власності на землю, соціалізація землі та вилучення землі із товарного обороту.

Партія кадетів також активно обговорювала аграрне питання на початку 1917 р. У березні 1917 р. на засіданні Центрального комітету конституційно-демократичної партії обговорювалися ідеї земельного податку як засобу вирішення аграрної проблеми, створення агітаційної комісії [4, 105]. 13 березня на засіданні Центрального комітету партії кадетів було прийнято рішення підготовити до VII з'їзду партії доповідь, із викладенням основних положень програми вирішення аграрного питання. Вона мала відповідати основним партійним принципам, наприклад, збільшення площі землекористування населенню, яке обробляє землю власною працею. Питання обговорювалося 25-28 березня 1917 р. на VII з'їзді партії кадетів. Зокрема

Корнілов виклав основні аспекти програми, заявивши, що вона потребує модернізації. Члени партії кадетів розподілилися на дві групи. Перша вважала, що слід змінити програму, врахувавши перетворення в країні. Інша група вважала безглуздим змінювати програму партії відносно аграрного питання, коли основна маса населення на фронті. З'їзд прийняв рішення створити спеціальну комісію, яка б з'ясувала ставлення партії до аграрної проблеми [5, 67].

Однак партія кадетів так і не виробила програми з вирішення аграрного питання країни, що, безумовно, негативно позначилося на роботі Тимчасового уряду. 29 березня 1917 р. на з'їзді Центрального комітету партії кадетів було прийнято рішення створити комісію, яка б до наступного засідання виробила б програму з вирішення аграрного питання. На VIII з'їзді партії, що відбувся 9-12 травня 1917 р., з доповіддю виступив М. Черненков, який був членом Головного земельного комітету. Він говорив про націоналізацію, муніципалізацію і соціалізацію, переконуючи що землі потрібно передати населенню. На думку В. Маклакова, у користування селян потрібно віддати лише ті землі, які пустували і здавалися в оренду. Решту, що перебували у сільськогосподарському користуванні, потрібно зберегти, запровадивши податок, який регулюватиме земельні відносини і поставить перед великими землевласниками завдання: або збільшити інтенсивність господарства, або зменшити розмір землеволодіння, продавши зайву землю. Ф. Родічев пропонував взагалі відмовитися від примусового відчуження землі. Він аргументував це тим, що це викличе потрясіння економіки.

Фінкель, Є. Кедрін, К. Герц вважали, що селяни мають отримати землю безкоштовно, оскільки «на цю землю вони вже давно заслуговували» [5, 57]. Позиції В. Маклакова і Ф. Родічева не були підтримані на з'їзді.

Програма кадетів зберігала великі та середні приватні господарства у тих місцевостях, «де не було нестачі землі для нормального забезпечення місцевого малоземельного і безземельного населення». У ній говорилося, що ті власники, які ведуть господарство «власним інвентарем» мають право зберігати за собою землі більші за норму. Приділялась увага викупу. За основу оцінки викупу землі бралися норми її врожайності. Кадетська газета «Речь» в дні роботи з'їзду писала, що «викуп - найдешевший спосіб позбавитись лендлордів, які нависають над нашим життям» [5, 69]. Згідно з програмою кадетів, відчужені землі формували державний запас, а вже потім, з нього землі розподілялися, згідно з потребами населення. Кадетська програма передавала землю селянам не у приватну власність, а лише в тимчасове користування. Держава мала взяти на себе ліквідацію всієї викупної суми, а землі, які потрапляли в користування селянам, держава повинна обкладати особливим податком для сплати частини відсотків за викупними договорами за землі. Інша частина сплачувалася державою.

Програмою передбачалося насильницьке зруйнування общини. Однак мала місце неоднозначність відносно поглядів на общину. З одного боку, всі земельні союзи, зокрема і община, набували статусу приватних організацій, що і захищало общину [6, 112]. З іншого - у програмі були пункти, які в майбутньому передбачали зруйнування общини. Йшлося про те, що слід встановити порядок виходу з общини окремих осіб, які забезпечували інтереси як передових членів общини, так і тих, які відставали [1, 105]. «Головні пункти земельної реформи» передбачали переселення селян до інших місцевостей у тих випадках, коли землі не вистачало для нормального забезпечення селян. Тим, хто бажав переселитися в інші райони, держава повинна надати широку допомогу. Однак можливі райони переселення не вказувалися. В партії кадетів не було єдності, тому дехто вважав, що землю селянам потрібно надати без викупу. Єдиними вони були в тому, що намагалися вирішити аграрну проблемі країни шляхом реформ.

Перед виборами в Установчі збори партія кадетів чітко сформувала свої програмні положення, проголосивши перехід землі в руки селян, на основі приватної власності. В ній говорилося, що земля передавалася селянам на основі постійного користування [7, 199]. Селян передбачалося наділяти землею за рахунок державних, удільних монастирських, церковних, банківських земель, а також передавалися приватні землі з викупом. Програма передбачала контроль раціонального використання землі. Таким чином, партія кадетів на початку 1917 р. довго обговорювала проблему вирішення аграрного питання, але перед виборами в Установчі збори програма була чітко та зрозуміло сформульована. В ній ішлося про приватну власність на землю, питання викупу землі не розписувалося, обмежувалися лише визначенням розміру земельної ділянки, але не вказували хто повинен виплачувати викуп.

Російська соціал-демократична робітнича партія (меншовики) була однією з найвпливовіших в державі. Вирішення аграрного питання на початок 1917 р. вона вбачала в узаконенні приватної власності на землю. Землі переходили у користування місцевих органів самоврядування (муніципалітетів). На з'їзді РСДРП 19 серпня 1917 р. меншовики прийняли резолюцію «Про політичні моменти і завдання партії». Що стосувалося аграрного питання, позиція партії не змінювалася. На її серпневому з'їзді щодо вирішення аграрного питання єдності не було. Так, Я. Пілецький пропонував із конфіскованих земель створити всезагальний фонд, який би був під контролем держави. Натомість М. Рожков виступав за націоналізацію земель без викупу. У свою чергу П. Маслов, уникаючи поняття «націоналізація», доводив, що відчужувані землі повинні бути все- загальною власністю. Тоді М. Рожков запропонував зберегти землі й передати їх у керівництво місцевих органів самоуправління [6, 118].

Реформою не передбачалася ліквідація приватної власності на землю. Планувалося, що в міру її втілення вона зменшуватиметься. Під час дискусії, на з'їзді прийняли компромісну резолюцію із земельного питання, де говорилося, що аграрна реформа має призвести до того, що земля буде перебувати у компетенції місцевих органів самоуправління, її розподіл відбуватиметься шляхом відчуження церковних і приватновласницьких земель. Таким чином, передбачалася лише часткова конфіскація земель. Щодо приватної власності, то вся земля відчужувалася у дрібних власників, відповідно до економічних умов конкретного району [8, 306]. Однак право купівлі земельної власності належало великим і дрібним органам самоуправління і державі. У резолюції також зауважувалося, що відчуження приватновласницьких земель має відбутися без викупу. Боргові зобов'язання за конфісковані землі покладалися на державу. Всі відчужені землі повинні вважатися загальнодержавною власністю [8, 345]. Таким чином, резолюція меншовиків у серпні 1917 р. суттєво відрізнялася від їхньої травневої позиції. Проведення ж земельної реформи вони пов'язували з рішенням Установчих зборів.

У свою чергу партія більшовиків найбільш чітко сформулювала свої погляди на аграрне питання. 15 квітня 1917 р. в газеті «Правда» було надруковано статтю В. Леніна «“Добровільна згода” між поміщиками та селянами?» [9, 88]. Однак із цього проекту нічого не вийшло, оскільки селяни не йшли на мирний шлях вирішення проблеми, висуваючи не тільки економічні вимоги, але й проводячи виступи. Погляди партії більшовиків у травні-червні 1917 р. були сформовані В. Леніним під назвою «Відкритий лист селянським депутатам», опублікований 11 травня газетою «Солдатська правда». У ньому наголошувалося, що всі поміщицькі землі без викупу повинні перейти в користування селян і не потрібно виплачувати поміщикам ніякої орендної платні. Не потрібно також чекати з'їзду Установчих зборів, щоб розподілити землю. Однак не варто забирати в Установчих зборів права остаточно встановити всенародну власність на землю і права розпоряджатися нею. В. Ленін наголошував, що «зараз, весною, розпоряджатися землею повинні селяни на місцях». Питання з землею він пов'язував із боротьбою проти капіталізму і закликав селян не довіряти капіталістам і багатим особам, пропонуючи селянам організуватись навколо міських робочих [1, 176]. Фактично більшовики висували ідеї про якнайшвидшу конфіскацію поміщицьких земель та передачу їх у право власності держави. Розпоряджатися землею мали місцеві демократичні утворення. Також передбачалася колективна праця на землі у великих господарствах.

Отже, політичні партії активно обговорювали аграрне питання та шукали шляхи його вирішення. В усіх політичних партій спостерігалася еволюція поглядів, що говорить про досконале вивчення проблеми та намагання навести в країні порядок. У програмних положеннях партій є чимало спільного та відмінного. Наприклад, більшість партій погоджувалися з тим, що земля повинна належати тому, хто на ній працює. У цьому вони вбачали сутність соціалізації землі. Також у програмних положеннях партій обумовлюється державний контроль за переходом землі у приватну власність. Були і відмінні риси: викуп землі, розпорядження нею, різні умови наділення селян землею тощо.

Література

1. Октябрь и советское крестьянство, 1917--1927 гг./Ред. И. Волков. - М., 1977.

2. Подколзин А. Экономика России в период подготовки и проведения Великой Октябрьской социалистической революции: лекции по истории народного хозяйства СССР. - М, 1957.

3. Гладков И. Очерки советской економики. 1917-1920. -- М., 1956.

4. Широкорад А. Тайная история России. История которую мы не знали. -- М., 2007.

5. Лозинский З. Экономическая политика Временного правительства. -- Л., 1929.

6. Селезнев Ф. Министры-кадеты и экономическая политика Временного правительства (март-июль 1917 г.) //Вопросы истории - 2007. - № 8.

7. Старцев В. Внутренняя политика Временного правительства первого состава. - Л., 1980.

8. Першим П.М. Нариси аграрної революції в Росії. -- К., 1959.

9. Милютин В. Аграрная політика СССР. -- М.; Л., 1926.

Размещено на Allbest.ru