Соціально-економічне становище Дрогобицько-Бориславського нафтопромислового району в четвертій п’ятирічці (1946-1950 років)

Размещено на http://www.allbest.ru/

СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНЕ СТАНОВИЩЕ ДРОГОБИЦЬКО-БОРИСЛАВСЬКОГО НАФТОПРОМИСЛОВОГО РАЙОНУ В ЧЕТВЕРТІЙ П'ЯТИРІЧЦІ (1946-1950 рр.)

Ключовим завданням післявоєнної доби в СРСР стала відбудова народного господарства, для чого був прийнятий четвертий п'ятирічний план (1946-1950 рр.). Ним передбачалося за п'ять років перевершити довоєнний рівень валового випуску продукції та відновити виробничі потужності. Четверта п'ятирічка була затверджена у 1946 р. спеціальними законами сесій верховних рад СРСР і УРСР. В Україні головним завданням п'ятирічки була відбудова, зруйнованого війною, народного господарства. Для цього Україні було виділено 20,7% усіх капіталовкладень, розподілених між республіками - найбільший відсоток за всі часи. З огляду на це, актуальним, в умовах розбудови Української держави та національного відродження, є аналіз особливостей соціально-економічного розвитку, зокрема Дрогобицько-бориславського нафтопромислового району, в контексті перетворень четвертої п'ятирічки, який, на наш погляд, допоможе глибше зрозуміти закономірності та ознаки державотворчих процесів, що мають місце сьогодні.

Упродовж тривалого часу радянська історіографія досліджувала проблему тенденційно. Науковці подавали її через імперське та класове бачення, а відтак, чимало фактів замовчувалися або перекручувалися. Так, у радянський час побачила світ праця «История городов и сел Украинской ССР. Львовская область», де в окремих статтях про Дрогобич та Борислав представлено особливості соціально-економічного розвитку досліджуваного району за роки четвертої п'ятирічки. Проте, автори звернули увагу лише на здобутки радянської системи, оминувши проблеми, які турбували населення регіону [1-2]. Однак ще раніше вийшли книги - «Радянська Дрогобиччина» [3], «Дрогобич» [4], «Наші бориславці» [5], - в яких також популяризувалися лише успіхи радянської влади, з метою її міцнішого утвердження в краї.

За роки незалежності з'явилася низка праць, у яких дослідники по-новому трактують окремі питання соціально-економічного розвитку району, зокрема періоду четвертої п'ятирічки. Мова йде про дослідження Р. Пастуха, Є. Іваницького та В. Михалевича, де представлено факти соціально-економічних перетворень означеного етапу [6]. Слід відзначити і наукові праці Р. Попп, М. Сеньківа, О. Микулича, які з нових концептуальних позицій переосмислили здобутки четвертої п'ятирічки на теренах Дрогобицько-бориславського нафтопромислового району [7-12]. З огляду на те, що досліджувана проблема в історіографії розкрита фрагментарно, ми визначаємо метою цієї публікації аналіз розвитку Дрогобицько-бориславського району впродовж 1946-1950 рр.

Німецька окупація та війна загалом завдали значних збитків соціально-економічному потенціалу Дро- гобицько-бориславського нафтопромислового району. Якщо взяти Дрогобич, то, за тогочасними офіційними даними, місту було завдано матеріальних збитків на 22 млн. крб. Після німецької окупації (Дрогобич визволено 6 серпня 1944 р.) населення міста зменшилося на третину, а 2 тис. осіб були вивезені на примусові роботи до Німеччини. За чотири роки окупації німці розстріляли та замучили близько 14500 осіб, зокрема у в'язницях, переобладнаних на концтабори, знищено біля 10800 військових [1, 267; 9, 458; 10, 2п]. Не кращим було і становище Борислава. Відступаючи (Борислав звільнено від німців 7 серпня 1944 р.), фашисти поспіхом знищували бориславські нафтопромисли.

За умов тотальної руїни Дрогобицько-бориславсь - кий нафтопромисловий район взявся за відновлення свого потенціалу. Вже у серпні 1944 р. дрогобичанам повернуто електрику, налагоджено водо- і газопостачання, запущена в хід електростанція, запрацювали підприємства місцевої промисловості, а 17 серпня працівники нафтопереробного заводу відправили для потреб фронту перші цистерни пального [13, 35]. Восени 1944 р. у Дрогобичі вже працювали біля 30 підприємств і організацій. В червні 1945 р. було відновлено довоєнний рівень видобутку нафти [9, 458]. Відновлювався і Борислав. 8 серпня 1944 р. у місті відновили свою роботу трести «Укрнафтовидобуток», «Укргаз», «Укрозо- керит» та інші підприємства. За серпень-вересень того ж року відновили роботу: нафтопереробний завод № 16, озокеритна шахта №9 1, шахти №°№° 2 і 21 нафтопереробний завод [2, 148]. Від початку 1945 р. на промислах Борислава функціонували 1685 бурових, відновлено роботу 10 газолінових заводів, 16 газокомпресорних станцій і ряд інших підприємств.

Щоб закріпити і розвинути досягнуте, до Борислава направляли досвідчених робітників й інженерно- технічних спеціалістів зі східних районів Радянського Союзу Так, до 1 березня 1945 р. на промислове об'єднання «Укрнафта» прибули 169 спеціалістів, а протягом другого кварталу склад населення Борислава поповнили кілька сотень випускників ВНЗ, технікумів, ремісничих училищ тощо. Перед початком четвертої п'ятирічки Дрогобицько-бориславський нафтопромисловий район досягнув довоєнного рівня нафтовидобутку. 1946 р. у регіоні відбулися значні кадрові зміни. Ще у 1944 р. між урядами УРСР і Польщі було підписано «Угоду про взаємний обмін населенням у прикордонних районах». Це було перше виселення українців з їхніх споконвічних територій (на той момент вони належали Польщі), котре передувало «Операції “Вісла”» та яке мало (за умовами угоди) бути винятково добровільним, хоча проводилося насправді примусово та із застосуванням військової сили. За радянськими планами, передбачалося прийняти 460 тис. українців, з яких у регіоні мали розселитися 14 тис. [14, 153-154]. У зв'язку з цим, часопис «Радянське слово» повідомляв: «450 родин одержали будинки. Держава відпустила їм 10 тис. крб. безповоротної одноразової допомоги. Крім того, для господарських потреб видано 150 тис. крб. довготермінової позики. П'ятнадцяти багатодітним матерям виплачено 35 тис. крб. державної допомоги. В школах Борислава сотні дітей навчаються безкоштовно своєю рідною мовою» [15, 4].

За перші роки четвертої п'ятирічки у регіоні помітно збільшилася кількість росіян, представників інших етносів з усього Радянського Союзу. Саме вони були опорою радянського режиму за здійснення ним гео- політичних планів у цьому регіоні. Чималу роль у збільшенні російського населення відіграв переїзд на постійне проживання військовослужбовців Червоної армії. Так, на початок 1946 р. до Дрогобицької обл. приїхали 10,6 тис. демобілізованих з армії, значна частина яких розселилася у Дрогобичі. Водночас для прискореного інтегрування регіону до радянської політичної та соціально-економічної систем, радянська влада масово відправляла до західних областей, в тому числі до Дрогобицько-бориславського нафтопромислового району, учителів, лікарів, науковців [8, 353].

Паралельно із цим тривало придушення в краї українського визвольного руху. Так, 1948 р. у Дрогобицькій обл. радянські спецслужби викрили 106 бункерів і криївок; 1949 р. взяли в полон 707 повстанців, арештували 303 підпільники [9, 462]. 14-15 грудня 1950 р. в Дрогобичі відбувся закритий суд військового трибуналу ПрикВО над членами підпільної молодіжної організації ОУН «Месники». Трьох підпільників засудили до розстрілу, одинадцятьох - до 25 років ув'язнення [13, 80]. У Бориславі протягом четвертої п'ятирічки органами НКВС були знищені біля 50 воїнів УПА, вихідців із Борислава та Східниці. У свою чергу повстанці знищили під час боїв майже 90 представників цивільноїрадянської влади, міліції та «яструбків». Незважаючи на таке протистояння національно-свідомого населення регіону, радянська влада намагалася будь-якими зусиллями зупинити цей спротив. Упродовж 10 повоєнних років внутрішніми органами радянської влади було арештовано і депортовано (переважно до Сибіру) біля 680 осіб. До них переважно потрапляли представники місцевої інтелігенції, духовенства та ті, хто якимось чином співробітничав із ОУН-УПА. Більшість із репресованих «померла» у в'язницях НКВС та на засланні [12, 170-192]. влада сталінський індустріалізація п'ятирічка

Сталінський режим використовував найжорстокі- ші методи для подолання спротиву в регіоні. Так, Ю. Гнатів-Дашко у спогадах про післявоєнний терор на території краю згадувала: «1947-1951 - це роки вивозів, люди розбігалися. Ніхто не спав у хаті.., але більшовики поробили лагри в Трускавці і Бориславі і не спішилися. Ловили і довозили до лагрів. Така ситуація тривала 5-6 тижнів, аж до пізньої осені. Найбільший вивіз був у 1949 р. З Дрогобича вивезли перед тяжкою зимою 200 родин засуджених. За якийсь час нещасні пишуть: “Рятуйте! Пришліть що маєте, бо з голоду по- гибаємо!” Та що послати, як нічого нема? Один кілограм цукру за державною ціною - 60 карбованців, а де його дістати? Перепродують по 200 крб., а заробиш не більше 120 крб. за місяць» [17, 390].

Дальший швидкий підйом економіки регіону пов'язувався із сталінським курсом «на індустріалізацію» західних областей України. Визначальними лініями господарства регіону стали нафтопереробна, машинобудівна, деревообробна, хімічна, легка (швейна) галузі промисловості. У 1946 р. бориславці досягли довоєнного рівня нафтовидобутку. Почали активно відновлюватися соціалістичні змагання між Бориславом і Баку. Внаслідок цього, в міському комітеті партії та тресті «Бориславнафта» готували навіть делегацію до Баку, яка мала підбити підсумки змагань між двома нафтовими басейнами, скласти договір на наступний рік і перейняти досвід роботи азербайджанців [5, 18-19].

Завдяки такому співробітництву, в роки четвертої п'ятирічки продовжувалося відновлення та реконструкція нафтопромислів і озокеритних шахт, на базі нової техніки, яку бориславці отримували від центрів союзних республік. На сторінках періодичних часописів почали з'являтися повідомлення-гасла: «Достроково виконаємо план першого року нової сталінської п'ятирічки», «Виконувати план щоденно, працювати ритмічно», «Багатосвердловинники - передові бійці п'ятирічки», «Стахановська колона паровозників» або «Цегла - будовам п'ятирічки» тощо [18, 6; 19, 1; 20, 1; 21, 1; 22, 1]. Будучи «відданим» ідеям виконання задач четвертого п'ятирічного плану, бориславці важкими зусиллями йшли до здійснення мети (не виключеними були нещасні випадки і жертви на робочому місці). Значна частина бориславських робітників до грудня 1948 р. виконали свою п'ятирічку. Звичайно, що в ході таких зусиль відбувалися корінні якісні зміни в промисловому секторі. Зокрема, якщо в 1946 р. видобуток нафти насосним способом становив 47,3% загального обсягу, то 1950 р. - уже 76,6% [2, 149-150].

Таким чином, Дрогобицько-бориславський нафтопромисловий район за роки четвертої п'ятирічки переживав «бурхливий соціально-економічний підйом», який втілювався у життя, завдяки «старанням та працелюбності місцевого населення». Проте, як видно з вище викладених фактів, «старання» і «працелюбність» дрогобичан і бориславців не завжди були домінуючим чинником здійснення задумів авторів повоєнного п'ятирічного плану. В основу виконання планових завдань лягли жорстокі методи управління радянської влади - залякування, переслідування, арешти, репресії, розстріли та депортації, що змушувало населення коритися та сприяти реалізації, поставлених перед ними, завдань.

Література

1. Брик М.В., Исаевич Я.Д., Надимъянов В.Ф. и др. Дро- гобыч //История городов и сел Украинской ССР. Львовская область. -- К., 1978.

2. Дмитриенко В.С., Низовой Д.Д. Борислав // История городов и сел Украинской ССР. Львовская область...

3. Кошарний І.Я., Підпригорщук М.В., Гапшенко І.І., Скрипник К.І. Радянська Дрогобиччина. -- Дрогобич, 1957.

4. Ісаєвич Я., Хонінсман Я., Черненко А. та ін. Дрогобич. Львів, 1964.

5. Патин В.М. Наші бориславці: Нарис. -- Львів, 1953.

6. Іваницький Є., Михалевич В. Історія бориславського нафтопромислового району в датах, подіях і фактах. Дрогобич, 1995.

7. Попп Р. Дрогобицький державний педагогічний університет імені Івана Франка у перші повоєнні роки (1944-- 1953) //Проблеми гуманітарних наук. -- Дрогобич, 2009. Вип. 24.

8. Попп Р. Етносоціальний склад населення Дрогобича (30-60-і рр. ХХ ст.) // Дрогобицький краєзнавчий збірник. -- Дрогобич, 2008. -- Вип. ХІ--ХІІ.

9. Попп Р. Місто Дрогобич у перші повоєнні роки // Дрогобицький краєзнавчий збірник. -- Дрогобич, 2006. Вип. Х.

10. Попп Р.П., Біла С.Я. Дрогобич за радянських часів (1944-1980-ті рр.) // Нариси з історії Дрогобича (від найдавніших часів до початку ХХІ ст.) / За ред. Л. Ти- мошенка. -- Дрогобич, 2009.

11. Сеньків М. До питання про освітній та культурний рівень західноукраїнського селянства (1944--1955 рр.) // Дрогобицький краєзнавчий збірник. -- Дрогобич, 2009. Вип. XIII.

12. Тарнавський Р., Микулич О. Книга пам 'яті бориславців та східничан. -- Дрогобич, 2004.

13. Держархів Львівської обл. -- Ф. 1617. -- Оп. 1. -- Спр. 233.

14. Кіцак В. Переселення українців Польщі до УРСР (1944-- 1947рр.) //Наукові записки: Зб. наук. ст. Національного педагогічного університету ім. М. Драгоманова. -- К., 2000. -- Ч. 3.

15. Збори виборців-переселенців у Бориславі // Радянське слово. -- 1946. -- 28 грудня.

16. Пастух Р. Дрогобич у прізвищах, датах, подіях і фактах. -- Дрогобич, 2002.

17. Гнатів-Дашко Ю. Дрогобич після Другої світової війни //Дрогобиччина -- земля Івана Франка. -- Дрогобич, 1997. Т. 4.

18. Багатосвердловинники -- передові бійці п'тирічки // Радянське слово. -- 1946. -- 7 грудня.

19. Виконувати план щоденно, працювати ритмічно // Радянське слово. -- 1946. -- 15 листопада.

20. Достроково виконаємо план першого року нової сталінської п 'ятирічки //Радянське слово. --1946. -- 6 жовтня.

21. Стахановська колона паровозників // Радянське слово. 1946. -- 6 жовтня.

22. Цегла -- будовам п 'ятирічки // Радянське слово. -- 1946. 6 жовтня.

Анотація

СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНЕ СТАНОВИЩЕ ДРОГОБИЦЬКО-БОРИСЛАВСЬКОГО НАФТОПРОМИСЛОВОГО РАЙОНУ В ЧЕТВЕРТІЙ П'ЯТИРІЧЦІ (1946-1950 рр.)

Дослідження присвячене вивченню соціально-економічного становища Дрогобицько-бориславського нафтопромислового району періоду четвертої п 'ятирічки. Розкриваються особливості життя і діяльності населення Дрогобича і Борислава у 1946--1950 рр.

Ключові слова: Дрогобицько-бориславський нафтопромисловий район, Дрогобич, Борислав, четверта п'ятирічка

Размещено на Allbest.ru