Українське селянство на сторінках часопису "Київська старовина" (кінець ХІХ століття)

Размещено на http://www.allbest.ru/

УКРАЇНСЬКЕ СЕЛЯНСТВО НА СТОРІНКАХ ЧАСОПИСУ «КИЇВСЬКА СТАРОВИНА» (кінець ХІХ ст.)

Часопис «Київська старовина», що існував на рубежі ХІХ-ХХ ст. відіграв важливу роль у розвитку української історичної думки, гуртуючи навколо себе найкращих представників наукової еліти і даючи можливість висловитися на своїх сторінках молодим історикам. Головним призначенням «Київської старовини» стало всебічне вивчення української історії від найдавніших часів. За більш, ніж 20-річне її існування, було опубліковано чимало наукових статей на різноманітні теми. У журналі піднімалися і висвітлювалися питання політичного, економічного. соціального, культурного та етнічного розвитку України. Характерною особливістю більшості публікацій була їх актуальність для історичної науки, тому в «Київській старовині» досить часто друкувалися полемічні статті та рецензії, у яких відстоювалася певна думка, концепція, ідеологія.

Слід звернути увагу на те, що сторінки часопису наповнені не тільки науковими дослідженнями. Значна частина публікацій мала характер етнографічних описів, що були складені поціновувачами та збирачами різноманітних, за своїм змістовним наповненням, етнографічних матеріалів. Вони представляли собою зразки народної творчості, описи звичаїв та традицій, побуту українців. Поширеними були записи подорожей у ту чи іншу місцевість з викладом особистих вражень і висновків. Такі публікації засвідчили значний інтерес до селянства. Однак такі матеріали не розкривають проблеми, оскільки є описовими та не подають бачення історії українського селянства. Хоча, в цілому, питання його історії, становища цієї соціальної групи посідали чільне місце у публікаціях часопису. Зокрема увага приділялася проблемам культурного життя та різноманітним аспектам громадського побуту.

Існувало значне зацікавлення у вивченні уявлень українського селянства, що стосувалися потойбічних сил. Докладно було розкрито образ відьми в народній творчості та традиціях. Так, у статті Н. Єфименко ця проблема розглядалися у часовій перспективі. Автор розпочав вивчення проблематики з виокремлення прадавніх уявлень селянства стосовно цього образу, а також визначив сучасний йому стан. Він виходив з твердження про те, що українське селянство було менш забобонним, порівняно з російським. Внутрішнє наповнення тих образів, які будувалися у світогляді українського селянина, розглядалося як більш людяне та із значним логічним змістом [1, 375]. Учений констатував різницю у демонологічних уявленнях серед представників різних українських регіонів. Уявлення стосовно відьом було розкладено на декілька складових і прослідковано всі складові елементи образу: від уявлень щодо походження відьми - до аналізу судових процесів проти підозрюваних у магічних, відьомських практиках. Наприкінці статті Н. Єфименко доходить висновку, що відьомських процесів на території українських земель було незрівнянно менше, порівняно із Західною Європою.

Проблему вивчення образу потойбічних сил продовжив М. Сумцов. У кількох статтях, що стосувалисяпроблем духовного життя українського селянства, він подав значне розмаїття відповідних образів. У серії наукових публікацій на сторінках часопису, вчений докладно розкрив ряд уявлень щодо демонології українського селянства. Використовуючи значний етнографічний матеріал, автор значну увагу приділив проблемі не тільки тлумачення того чи іншого образу, а й навів приклади, що стосувалися інших слов'янських народів. Відштовхуючись від твердження про своєрідну єдність слов'янських народів, М. Сумцов наводив приклади з етнографічних досліджень сусідніх народів. Крім цього, він не зупинявся на використанні матеріалів, зібраних на українських землях, що входили до складу Російської імперії. «Малоросійське» селянство розглядалося як споріднене з галицьким селянством. Відтак, у його статтях представлено комплекс світоглядних уявлень, які стосувалися потойбіччя, зокрема перелік потойбічних істот. При цьому, з'ясовано значення тих чи інших уявлень у свідомості селянства. [2, 72]

Відомий громадський та науковий діяч Т Рильський також не оминув цю проблему у своїх працях, опублікованих на сторінках часопису «Київська старовина». Він звертав увагу на питання дослідження релігійного світогляду і навів ряд прикладів віри селян у надприродні явища. Також критикував пануючі на той момент підходи до вивчення народного світобачення, стверджуючи, що критерій правдоподібності не задовольняє поставлених завдань і заводить дослідника в методологічний глухий кут [3, 343]. На його думку, вирішити цю складну проблему можна шляхом збирання етнографічних матеріалів та їх докладного аналізу. Цикл народних уявлень учений пропонував розглядати як результат спроб дослідити оточуючий світ. Вірування селянства він розглядав як окремий предмет дослідження, хоч вважав їх схильними до антропоморфізму. Т. Рильський прийшов до висновку, що подібні уявлення виникли ще в прадавні часи й мають стійкі умови для подальшого існування. Приділивши увагу проблемі дослідження світогляду селянства дослідник звернув увагу і на складну проблему ставлення селянства до релігійних практик, зокрема до релігії.

Вивчення світогляду селянства не обмежувалось проблемами демонології. Серед статей, що друкувалися в часописі, значну частину займали і проблеми обрядовості українського селянства. Крім традиційної для того часу описової складової, вміщувалися тлумачення, пояснення певного явища в житті селянства. Прикладом такого дослідження є стаття С. Брайловського, присвячена комплексу поховальних обрядів. Автор констатував, що наприкінці ХІХ ст. «малорусская похоронная причет не нашла своего собирателя» [4, 74]. Він докладно описав поховальний обряд та традиції голосіння за покійним, але виділяв й інші складові обряду. Зокрема висунув припущення, що головні уявлення про життя та смерть українців мало відрізняються від уявлень решти індоєвропейських народів. Подібне твердження було досить поширеним, що видно, скажімо, зі статті Х. Ящуржинського [5, 240]. Останній приділяв увагу весільній обрядовості, розглядаючи її як комплекс взаємопов'язаних обрядів з власним, оригінальним значенням.

Крім докладного фактологічного матеріалу, М. Сум- цов виокремлював декілька впливів на весільний обряд, переконуючи, що весілля українського селянства має багато подібного з відповідними обрядами грецького народу. Однак учений не вважав цей факт приводом для того, щоб виводити створення одного обряду з іншого. На його думку, запозичення інших традицій відбувалося лише під впливом власних практик, які не суперечили властивій тому чи іншому народу обрядовості. Намагаючись епістимологічно трактувати весільну обрядовість, він доводив глибинну значимість цієї події, пояснював її витоками суспільного буття. Також він інтерпретував наявність різноманітних образів у обрядовості, виводячи їх від прадавніх практик та культів. Зокрема М. Сумцов вважав, що найбільш архаїчні весілля відбувалися на території Полтавщини та Київщини [6, 427]. На думку автора, особливість малоросійського весілля полягала в тому, що в змісті цього обряду розкривається повний обсяг релігійно- міфічного світогляду. При цьому традиційне весілля поступово втрачає свої архаїчні риси, відбувається процес спрощення обрядовості, з часом населення все менше звертає увагу на відповідність обрядів та практик. Схожої думки дотримувався й І. Стрижевсь- кий [7, 289]. часопис селянство потойбічний обрядовість

Т. Рильський також звертався до проблеми весільної обрядовості та її значення в житті селянської громади, відзначаючи складність вивчення обрядовості. Зокрема він підкреслював, що сучасні йому дослідники не тільки не обізнані у вивченні основних термінів, а й відділені від селянства своєрідними світоглядними перепонами. В результаті, впорядковане селянське життя розглядалося як перелік незрозумілих і не розтлумачених практик і традицій [8, 197]. Представивши докладний перелік весільних обрядів, Т. Рильський дослідив причини використання різноманітних елементів обрядовості. Автор поділяв, панівну на той час, думку щодо існування спорідненості слов'янських народів у базових елементах обрядовості. Проте, на його погляд, не слід відкидати своєрідність та оригінальність духовної культури кожного з них. Розглянувши проблему весільної обрядовості, він дослідив також шлюбні взаємовідносини, відзначивши, що ця сфера знаходиться у постійному розвитку та постійно змінюється, відтак, має складнощі за докладного аналізу. На переконання вченого, ця складність полягає у тому, що дослідження проводяться без врахування специфіки життя українського селянства. Для вивчення останньої Т. Рильський зокрема пропонував залучати рішення волосних судів, вважаючи їх важливим джерелом з життя селянства. Відповідне ослідження дозволило йому стверджувати, що відбувся процес відходу від традиційних норм і принципів родинного життя. Також автор не оминув увагою проблему народження та виховання дитини. На його думку, виховання було тісно пов'язане з господарською діяльністю селянської родини, а його засоби подекуди зберігали архаїчні риси.

Серед проблем громадського життя активно вивчалися форми організації дозвілля молоді. Стосовно тлумачення змісту та ролі парубоцьких громад у житті селянства дослідники не дійшли згоди. М. Чернишов визначав їх як форми первісного шлюбу [9, 495]. М. Сум- цов вважав, що вірним є бачення причин формування парубоцьких громад як сукупності факторів [10, 439]. Крім форм дозвілля молоді, в працях дослідників вивчалися обрядові ігри. Так, С. Ісаєвич розглядав питання уявлень стосовно гри у свідомості селянства, виокремлюючи прадавні традиції [11, 455]. Вивчалися й елементи народного гумору. М. Левицький розкрив не тільки основні зразки гумору, що були поширеними у середовищі українського селянства, а й ставлення до тих чи інших гумористичних творів [12, 379-382].

Меншою мірою було представлено розвідки, що стосувалися соціально-економічного становища селянського загалу. Втім, мали місце студії, де розглядалися аграрні реформи в Австрійській та Російській імперіях. Ключовим проблемам реформи у східній частині Австрійської імперії, в якій проживало й українське селянст- во, присвятив ґрунтовне дослідження І. Лучицький. Останній проаналізував механізми та складнощі реалізації реформи, окреслив її наслідки, особливості впровадження в окремих регіонах [13, 320].

М. Василенко звернув увагу на механізм втілення аграрної реформи в Російській імперії, зокрема на матеріалах Чернігівської губ. Не дивлячись на певну географічну обмеженість, ця розвідка надавала важливу інформацію з історії українського селянства, показувала механізм проведення реформи на селі, визначала реакцію та ставлення до її положень різноманітних груп населення [14, 300]. Л. Личков розкрив складну для розв'язання проблему сервітутів та постійних суперечок за право їх користування, вважав ці конфлікти імовірною причиною подальшого протистояння на селі. Суперечки між сторонами конфлікту з'явилися через неврегульовані аграрною реформою ділянки. Автор доводив той факт, що існуюча ситуація розоряє господарства селян і потребує законодавчого врегулювання з боку влади [15, 400].

Проблемам життя окремих груп українського селянства присвятив свою розвідку Л. Падалка. Об'єктом його дослідження стало селянство Півдня України. На думку дослідника, зміни в його соціально-економічному житті були спричинені аграрною реформою 1861 р. Крім проблеми побуту та сільськогосподарських занять, він представив картину аграрних відносин в регіоні у їх хронологічній послідовності, виділивши основні причини розвитку окремих груп сільського населення [16, 331]. Деякі розвідки стосувалися окремих елементів господарського життя. Так, 1898 р. опублікована стаття С. Венгрженовського, в якій було проаналізовано значення та використання тяглової худоби в селянському господарстві [17, 40].

Змістовні розвідки були присвячені побутовому життю села. Серія статей М. Милорадовича розкривала стан народної медицини, використання різноманітних методів лікування, ставлення селян до хвороб, уявлення стосовно лікування хворого [18, 115]. Крім цього, йому належить ряд студій, які стосувалися побутового життя окремих регіонів Полтавської губернії, зокрема Лубенщини. Автор намагався відтворити картину життя селянської громади, репрезентувати значну кількість елементів навколишнього світу, що оточували селянство. Своєрідними були дослідження того чи іншого явища в житті селянської громади. Такими стали статті, що були присвячені рекрутським наборам, заручинам, весіллям, поховальному обряду. Дослідники залучали багатий матеріал, що сприяв виокремленню оригінального та самобутнього бачення побуту українського селянства.

Таким чином, необхідно зазначити, що на сторінках часопису «Київська старовина» регулярно піднімалися проблеми історії українського селянства. Значна частина публікацій була присвячена фіксації та збору багатопланового, за змістом, етнографічного матеріалу. На сторінках журналу піднімалися проблеми соціально-економічного розвитку селянства, його місця в тогочасному суспільстві. Значний масив публікацій було присвячено уявленням селянства, що стосувалися різноманітних складових побутового життя. Все це розкривало особливості бачення проблеми вченими наприкінці ХІХ - на початку ХХ ст.

Література

1. Сумцов Н. Культурные переживания //КС. -- 1889. -- № 1.

2. Рильський Ф. К изучению украинского народного мировозрения // КС. -- 1890. -- № 9.

3. Брайловский С. Малорусская похоронная причет и её мифологическое значение. // КС. -- 1885. -- № 9.

4. Ящуржинський Х. Свадьба малорусская как религиознобытовая драма // КС. -- 1896. -- № 11.

5. Сумцов Н. Религиозно-мифическое значение малорусской свадьбы // КС. -- 1885. -- № 3.

6. Стрижевский И. Свадьба в деревне // КС. -- 1896. -- № 3.

7. Рильський Ф. К изучению украинского народного миро- возрения // КС. -- 1890. -- № 11.

8. Чернышев Н. К вопросу о парубоцтве как особой общественной группе //КС. -- 1887. -- № 11.

9. Сумцов. Н. Досветки и поседелки // КС. -- 1886. -- № 3.

10. Исаевич С. Малорусские народные игры окрестностей Переяслава // КС. -- 1887. -- № 6.

11. Левицький Н. Українські юмористи та шутники //КС. -- 1890. -- № 9.

12. Лучицкий И. Крестьяне и крестьянская реформа в восточной Австрии // КС. -- 1901. -- № 3.

13. Василенко М. Первые шаги по введению Положения 19 февраля 1861 года в Черниговской губернии // КС. -- № 3.

14. Личков Л. Новые течения в сервитутном праве //КС. -- 1903. -- № 9.

15. Падалка Л. Десятинщики Херсонской губернии // КС. -- 1895. -- № 9.

16. Милорадович В. Житье-бытьелубенского крестьянина // КС. -- 1902. -- № 4.

Анотація

УКРАЇНСЬКЕ СЕЛЯНСТВО НА СТОРІНКАХ ЧАСОПИСУ «КИЇВСЬКА СТАРОВИНА» (кінець ХІХ ст.)

Досліджено історіографічне значення публікацій на сторінках часопису «Київська старовина», присвячених історії українського селянства другої половини ХІХ ст.

Ключові слова: часопис, «Київська старовина», етнографічні розвідки, селянство, побут, обрядовість

Размещено на Allbest.ru