Волинь у наукових дослідженнях Петра Абрамовича

Размещено на http://www.allbest.ru/

Волинь у наукових дослідженнях Петра Абрамовича

К.С. Мацелюх

Анотація

У статті проаналізовано наукові дослідження Волині у працях П. Абрамовича, здійснено класифікацію основних напрямів його дослідницької діяльності.

Ключові слова: П. Абрамович, наукові дослідження, Волинь, Волинський державний науково-дослідний музей

Петро Никандрович Абрамович - волинський краєзнавець, діалектолог, етнограф, педагог і громадський діяч першої половини ХХ ст. Народившись на Волині, він усе життя присвятив дослідженню рідного краю, його історії, культури та традицій. Під час огляду надбань радянської та сучасної історіографії, ми виявили відсутність ґрунтовних праць, що досліджували б науковий доробок вченого. У радянський період дослідження робіт краєзнавця було заборонене, оскільки сам автор був репресований, а сучасники аналізують наукову спадщину П. Абрамовича доволі поверхово. Одними з перших звернули увагу на його науковий доробок волинські історики та краєзнавці Л. Г арбузова [1], М. Костриця [2], С. Міщук [3], Є. Меламед [4] та І. Ярмошик [5]. Хоча це, як правило, побіжні згадки про дослідника та його рукописні праці, що зберігаються у фондах Держархіву Житомирської обл. Виходячи з цього, метою статті є вивчення наукового доробку П. Абрамовича.

Майбутній науковець народився на Волині, в сім'ї православного дяка-вчителя, здобув освіту в православних освітніх закладах, а згодом був направлений на навчання до Петербурзької духовної академії та Санкт-Петербурзького археологічного інституту. Закінчивши навчання, розпочав вчителювати, а 1907 р. отримав посаду викладача словесності Волинської духовної семінарії в Житомирі [6, 133]. Саме з цього часу П. Абрамович захопився дослідженням Волині та Житомира зокрема. Згодом краєзнавець написав: «Перебуваючи на Волині під впливом оточення, яке давило мене в безпосередні зв'язки з науковими установами Житомира і за порадами деяких співробітників ВУАН я почав велику роботу над історичним минулим Житомира, Житомирського староства. Це був осередок, у якому на протязі деякого часу, йшло досить напружене життя» [7, 5].

Протягом всього життя П. Абрамович досліджував Волинь, працюючи за різноманітними напрямами: літературознавство, діалектологія, етнографія, бібліографія, краєзнавство й історія. Навіть покинувши рідний край, у 1930 р., через переслідування національно-свідомої інтелігенції, він продовжив роботу над аналізом історичного минулого Волині.

П. Абрамович виявив зацікавленість до літературознавчих досліджень, навчаючись на словесному відділі Петербурзької духовної академії. Ще студентом проаналізував мову рукописів богословських праць Л. Толстого [8, 80]. У Житомирі захопився дослідженням особистості Т Шевченка, надрукувавши 1914 р. статтю в журналі «Известия Волынского губернского земства» під назвою: «Т Г Шевченко (по поводу 100-летия со дня рождения поэта)» [9, 4-9], а згодом і в «Сумському віснику», на тему: «Шевченко і Європа» [10, 3-4]. Аналізуючи постать Кобзаря, П. Абрамович одним з перших звернув увагу на його зв'язки із зарубіжжям, прагненням відвідати «чужоземщину». Окремо П. Абрамович зосередив увагу на зацікавленні Т Шевченком іноземною літературою, зокрема творами Гомера, В. Шек- спіра, І. Гете, Ф. Шіллера, Дж. Байрона, художніми творами Ф. Санціо, Х. Рембрандта, Таньєра Молодшого, музичними композиціями Л. Бетховена, В. Моцарта, М. Вебера, Ф. Шубера, Ф. Ліста та ін. Особливість праці П. Абрамовича полягає в тому, що вона висвітлює також ставлення зарубіжних письменників ХІХ ст. до постаті Т Шевченка [10, 3-4]. Слід відзначити, що волинський краєзнавець захоплювався національною позицією Кобзаря та його боротьбою, називаючи митця одночасно «мучеником» та «генієм».

Працюючи в бібліотеці Волинського державного науково-дослідного музею, П. Абрамович зацікавився творчістю польського письменника К. Гейнча, який жив на Волині та писав українською мовою. Цей інтерес, невдовзі, вилився у працю «Ще про Гейнча (Гінча): Бібліо- та біографічні нотатки», у співавторстві з В. Гнатюком [11]. Результати дослідження були опубліковані у збірнику «За сто літ» - періодичному виданні Комісії новітньої історії України вУАН, під редакцією М. Грушевський [12, 240]. Матеріал, висвітлений П. Абрамовичем, мав літературно-бібліографічний характер. Волинський дослідник описав друковане видання маловідомого твору К. Гейнча - «Повернення запорожців з Трапезунду», проаналізував мову твору та подав бібліографію ранніх комедій письменника [11, 99101]. Краєзнавець і надалі не припиняв досліджень літературного характеру, зосереджуючись на таких темах, як «Достоєвський на Волині», «До тексту літопису Гра- бянки», «До історії української інтермедії» [7, 4] та інших, хоч опублікувати ці матеріали, ймовірно, не вдалося.

Вступивши до лав дійсних членів Товариства дослідників Волині 1909 р., П. Абрамович, під впливом місцевого етнографа, академіка В. Кравченка захопився етнографічними дослідженнями. Першою ластівкою в цьому напрямі стала праця «Етнографічні записи (Західна Волинь. - с. Мізов і околиці. - 1912-1913 рр., ч. 1-а)», опублікована в Записках Волинського інституту народної освіти 1927 р. [13]. У ній він подав короткий опис топонімії місцевості та зосередив увагу на її діалектичних особливостях [13, 49]. Будучи за фахом філологом, П. Абрамович значну увагу приділяв фіксуванню автентичних особливостей діалектики, яка в цьому випадку була для нього ще й рідною. Також краєзнавець виклав етнічний і соціальний склад населених пунктів, наголошуючи, що село переважно українське, за винятком трьох єврейських хат та однієї польської. Крім цього, автор подав такі етнографічні відомості, як жіночий, чоловічий та дитячий одяг, народний календар та ряд традиційних обрядів. Серед них коляду, щедрівку, веснянки, Івана Купала, обжинки, Христини та весілля. Найбільш повно розкрито обряд весілля, розпочинаючи від заручин [13, 49-80].

Окрім рідного села та Західної Волині (Ковельщи- ни), П. Абрамович збирав етнографічні матеріали на сході Волинського Полісся (Овруччина) [7, 4], але відомості щодо їх публікації відсутні. Частина зібраного матеріалу увійшла до фондів етнографічної секції Волинського державного науково-дослідного музею [14, 243].

Особливу увагу сучасних науковців привертають бібліографічні розвідки П. Абрамовича. Будучи завідуючим бібліотеки Інституту народної освіти в Житомирі, а згодом ініціатором створення в Житомирі наукової бібліотеки, він займався дослідженнями фондів цих бібліотек. Першочергову увагу науковця привернули стародруки, що зберігалися у Волинському державному науково-дослідному музеї. Вчений здійснив опис, цільовий відбір, систематизацію та каталогізацію наявних в музеї інкунабул. За передачі 169 з них 1928 р. до Всенародної бібліотеки України (Київ), а 1930 р. - до Центральної наукової бібліотеки АН УРСР, було зазначено, що майже на всі інкунабули житомирського фонду були складені алфавітні карткові каталоги [15, 13]. Під час роботи над описом інкунабул, П. Абрамович тісно співпрацював із завідуючим Кабінетом інкунабул при Бібліотеці АН СРСР А. Малеїном [16, 131]. 1928 р. П. Абрамович опублікував частину своїх матеріалів у 5 томі «Зведеного каталогу інкунабул» [7, 4] («Gesamtkatalog der Wiegendrucke» (GW) - видання, що ініціювала Державна бібліотека в Берліні) [15, 8]. абрамович дослідницький бібліографічний

Слід відзначити, що під час дослідження історичного минулого Житомира, П. Абрамович створив ретроспективний, хронологічний і бібліографічний покажчик історичних та краєзнавчих робіт зазначеної проблематики. Він зберігається в рукописному вигляді у фондах Держархіву Житомирської обл. під назвою «Библиография Житомира» [17]. У ньому описані роботи, опубліковані протягом 1749-1937 рр. (близько 813 найменувань). Найповніше тут представлена література ХІХ ст. Дослідник подав, окрім повних назв творів, їхній опис, подекуди відомості про автора, аналіз сучасників. Серед зазначених видань: Волынские записи «Сочиненья вь Житомире» С. Руслова 1809 р., «После поездки на Волынь» Ф. Нестора 1862 р., «Опыт исследования Житомирской группы курганов» С. Гам- ченка 1887 р., «Историко-статистическое описание церквей и приходов Волынской епархии» Н. Теодоровича 1888 р., «Южнорусские господарские замки в половине XVII века. Историко-статистический очерк» М. Грушевского 1890 р., «Археологическая карта Волынской губернии» В. Антоновича 1900 р. тощо [17, 14-109] Найширше представлені краєзнавчі та історичні матеріали, опубліковані в періодичних виданнях різного періоду: «Gazeta Warzawska», «Киевлянин», «Волынь», «Киевская старина», «Волынские губернские ведомости», «Tygodnik kresowy», «Молот», «Радянська Волинь», «Известия», «Літопис революції» та ін. [17, 26-160] «Библиография Житомира» П. Абрамовича - це узагальнений, хронологічно систематизований бібліографічний покажчик літератури від середини XVIII - до першої третини XX ст. з історії м. Житомира та Волині.

З метою вдосконалення навиків цільового відбору, опису та систематизації друкованої історичної продукції, П. Абрамович у травні-червні 1929 р. відвідав Другий з'їзд польських бібліотекарів та четвертий з'їзд польських бібліофілів у Познані, надрукувавши згодом у Журналі бібліотекознавства та бібліографії звітну статтю про ці заходи [18]. Окрім плану роботи конференції та короткого змісту доповідей учасників, П. Абрамович обґрунтував власне ставлення до нововведень, запропонованих на з'їзді.

Завдяки його бібліотечній та бібліографічній роботі, ми можемо сьогодні відновити історичне минуле, склад та характер роботи двох найбільших бібліотек

Житомира - Інституту народної освіти та міської наукової бібліотеки, що виникла на основі книгозбірні Волинського державного науково-дослідного музею. Відтак, ми можемо зробити висновок, що дослідження П. Абрамовича у сфері бібліографії мали високий науковий і соціальний зміст.

Попри відсутність конкретних досліджень рукописної спадщини П. Абрамовича, ми вважаємо її найбільш цінною з усього наукового доробку вченого. В Держархіві Житомирської обл. зберігається 4 справи з історії м. Житомира від найдавніших часів до 1920 р. Це рукописні роботи краєзнавчого характеру, загальною кількістю 1242 аркуші [19]. Для дослідження історії міста краєзнавець залучив широке коло історичних джерел: «Я використав величезну кількість рукописного матеріалу і майже всю [доступну] мені друковану літературу. Кілька років напруженої праці дали мені можливість простежити це життя, починаючи від надання Житомирові магдебургії і кінчаючи подіями жовтня та громадянської війни» [7, 5].

Він розпочав дослідження Волині роботами «Минуле міста Житомира. З найдавніших часів до кінця 16-го ст.» [19, 381] та «Житомирський замок (історичний нарис)» [19, 384]. Ймовірно, П. Абрамович готував до друку ці праці, але в процесі створення фонду науковця, вони були між собою змішані. Архівісти розмістили матеріал в хронологічній послідовності, тому окремо виділити чітко дві роботи ми не можемо. М. Костриця та І. Ярмошик, вважають, що це єдина робота під назвою «Минуле міста Житомира...», з чим до певної міри можна погодитись [2, 121; 5]. Спочатку в ній аналізується етимологія назви Житомир, подані можливі причини її виникнення, перші літописні згадки. Згодом автор переходить до проблеми датування виникнення міста, описує історію створення замку, на основі археологічних розкопок, зосереджує увагу на середньовічній історії міста [19, 381].

Історія міста XVII ст. у роботах науковця відсутня. Проте, збереглася, вже майже підготовлена до друку, робота під назвою «Місто Житомир в останній чверті 18-го століття. Доби комісії Boni Ordinis (1778-1793)» [20]. У ній П. Абрамович аналізує передумови та причини створення в м. Житомирі «Комісії доброго порядку», порівнюючи цей процес з іншими містами Речі Посполитої, висвітлює характер її діяльності та ставлення до неї обивателів. Окрім цього, автор подає інвентарний список палаців Житомира на 1781 р. та ряд карт і зображень, що підкреслюють тематику роботи. Сам автор зазначив, що ця робота є майже завершеною [7, 5], а один із розділів відправлено на рецензію академіку Інституту мовознавства АН УРСР Л. Булаховському [1, 222].

У хронологічній послідовності наступною працею з історії Волині і Житомира є твір «Киевские воеводьі» [7],писано діяльність київського воєводи Ю. Стемпковського та воєвод з роду Потоцьких і Прот Потоцьких. Хронологічно дослідження охоплює кінець XVIII - початок ХІХ ст. Автор розкрив історію соціального походження воєвод, дав характеристику їх діяльності та описав шляхетський побут Волині зазначеного періоду. Праця має незавершений характер, оскільки науковець не встиг впорядкувати її зміст та виділити окремі підрозділи, хоча відсутність чіткої структури не зменшує актуальності та цінності цієї роботи, оскільки основою дослідження став значний масив джерел.

Праця «Матеріали до історії Жовтневої революції в Житомирі (1917-,..)» [21] є останнім дослідженням П. Абрамовича. Вона теж не завершена повною мірою, оскільки науковець висвітлив основний матеріал, використовуючи періодику 1917-1920 рр., спогади та документи очевидців, причому без застосування марксистсько-ленінської ідеології. У ній він проаналізував національні українські, польські та більшовицькі позиції щодо війни та революції в однаковому співвідношенні, що не відповідало реаліям того часу. П. Абрамович розумів, що публікація такої студії буде неможливою та, ймовірно, планував її переробити. На це вказують, збережені у справі, номери газети «Известия» з «Планом Издания "Истории Гражданской войны”» [40, 5560]. Втім, праця лишилася у первісному вигляді, тому є досить актуальною для сучасних досліджень періоду Української революції 19І7-1921 рр.

Отже, проаналізувавши науковий доробок П. Абрамовича, ми з'ясували основні напрями його досліджень: літературознавчий, діалектологічний, етнографічний, бібліографічний та краєзнавчий. Перші дослідження були суто літературознавчими, але з часом він зацікавився історією рідного краю. Об'єктом досліджень вченого стала історія Волині, чому він присвятив усе життя. Любов до книжок та літератури привели його до бібліографічної роботи. Опис та систематизація інкунабул, збережених у Волинському державному науково-дослідному музеї, є однією з найбільших заслуг ученого. Специфікою робіт науковця є об'ємні діалектичні ремарки, створені з метою пояснення або ж уточнення певних понять, насичення робіт історичними картами, ілюстраціями, біографічними та топонімічними довідками. Основна маса краєзнавчих робіт П. Абрамовича досі не опублікована та недоступна для широкого загалу. Тому нашим завданням може бути публікація частини цих студій і популяризація робіт волинського вченого.

Література

1. Гарбузова Л.Г. Петро Никандрович Абрамович -- дослідник народної культури краю, історіограф міста Житомира // Житомирщина: минуле, сьогодення, поступ у майбутнє: Наук. зб. / За ред. П. Сауха та ін. -- Т. 1. -- Житомир, 2007.

2. Костриця М.Ю. Товариство дослідників Волині: історія, діяльність, постаті. -- Житомир, 2001.

3. Міщук С.М. Рукописні та книжкові зібрання Волині у фондах національної бібліотеки України ім. В. Вернад- ського: історія, склад, наукове дослідження. -- К, 2007.

4. Меламед Е. К истории поселения евреев в Житомире (По новонайденным архивным материалам) // Материалы Восьмой Международной Междисциплинарной конференции по иудаике. -- М., 2001. -- Ч. 1.

5. Ярмошик І.І. Волинь в історико-краєзнавчих дослідженнях ХІХ -- ХХ століть. -- Житомир, 2006.

6. Романчук К. Життєвий шлях Петра Абрамовича //Волинські історичні записки: Зб. наук. пр. -- Житомир, 2011. -- Т. 6.

7. Держархів Житомирської обл., ф. Р-3409, оп. 1, спр. 4.

8. Держархів Житомирської обл., ф. Р-98, оп. 1, спр. 13.

9. Абрамович П. Т. Г. Шевченко (по поводу 100-летия со дня рождения поэта) // Известия Волынского губернского земства. -- 1914. -- 25 февраля.

10. Абрамович П. Шевченко та Європа // Сумський вісник. -- 1942. -- 11 березня.

11. Абрамович П., ГнатюкВ. Ще про Гейнча (Гінча): Бібліо- та біографічні нотатки // За сто літ. -- К., 1928. -- Кн. 2.

12. Панькова С., Шевчук Г. «За сто літ»: Покажчик змісту // Український археографічний щорічник. -- К., 2006. -- Вип. 10/11.

13. Абрамович П. Етнографічні записи (Західна Волинь, с. Мізов і околиці, 1912--1913 рр., ч. 1-а) // Записки Волинського інституту народної освіти. -- 1927. -- 8 березня.

14. Гарбузова Л.Г. Писанки Волинської губернії кінця ХІХ -- початку ХХ ст. //Житомир в історії Волині і України: Тези Всеукр. наук. краєзн. конф. -- Житомир, 1994.

15. Зданевич Б. Каталог інкунабул. -- К., 1974.

Размещено на Allbest.ru