Джерела "Сводной Галичско-русской летописи с 1772 до конца 1800 года. Часть ІІ" Антона Петрушевича

Размещено на http: //www. allbest. ru/

Джерела "Сводной Галичско-русской летописи с 1772 до конца 1800 года. Часть ІІ" Антона Петрушевича

В.Л. Кісіль

Анотація

У статті розглянуто різні види джерел, надрукованих А. Петрушевичем у «Сводной Галичско-русской летописи». Показано їхню структуру, особливості, місцезнаходження та інформативний потенціал.

Ключові слова: джерело, актовий документ, літопис, рукопис

Громадсько-політичний та релігійний діяч, член Празької, Будапештської, Бухарестської і Санкт-Петербурзької академій наук, почесний доктор історії Київського університету о. Антон Степанович Петрушевич один із найвідоміших представників русофільської течії в історіографії Галичини другої половини ХІХ початку ХХ ст. Перу цього відомого дослідника належать більше двохсот розвідок у галузі історії, археології, етнографії та лінгвістики. Поряд з цим, одним із головних і водночас найменш вивчених аспектів його наукової діяльності були пошук, дослідження та публікація джерел.

Незважаючи на міжнародне визнання та значні наукові здобутки, А. Петрушевич на мав власної академічної кафедри і до кінця життя залишався до певної міри аматором. Практично всім його публікаціям притаманні певні недоліки, за що він ще за життя постійно зазнавав критики з боку відомих тогочасних дослідників В. Антоновича [1], І. Лінниченка [2], М. Грушевського [3], І. Франка [4] та Ф. Папе [5]. Перші підсумки наукової діяльності дослідника уже після його смерті спробували зробити І. Свенціцький [6] та Ф. Свистун [7]. У радянській період наукова спадщина А. Петрушевича практично не вивчалась, якщо не враховувати досить загального її огляду, зробленого І. Крип'якевичем [8, 7]. Однак в останні десятиліття все більше дослідників звертаються до постаті А. Петрушевича. Окремі аспекти його наукової діяльності у своїх розвідках розглянули Л. Тимошенко [9], О. Колосовська [10], О. Киричук [11, 145-148], Б. Лазорак [12, 575-581], В. Менько [13], А. Королько [14]. Втім, окремого, ґрунтовного та всебічного дослідження, присвяченого власне археографічній діяльності вченого не з'явилося досі. петрушевич історіографія галичина політичний

Найбільш відомою та об'ємною за обсягом працею А. Петрушевича є «Сводная Галичско-русская летопись». На сторінках цієї «мегаісторії Галичини», як її влучно назвав М. Капраль [15, 27], знайшли своє відображення практично всі напрями наукових зацікавлень А. Петрушевича археографія, історія, археологія, лінгвістика. Оскільки нами уже проводився аналіз окремих книг цієї монографії [16-19], теперішнє дослідження є його продовженням, об'єкт якого «Сводная Галичско-русская летопись с 1772 до конца 1800 года. Часть ІІ» [20]. Предмет джерела, які А. Петрушевич використав під час написання цієї праці: їхнє походження, місце зберігання та інформативний потенціал.

Як уже згадувалося, працям А. Петрушевича притаманні певні недоліки. Характерні вони і для, досліджуваного нами, тому «Сводной Галичско-русской летописи»: складна для розуміння мова «язичіє» (суміш української, російської, польської та старослов'янської), довільна впорядкованість викладу матеріалу, переповненість цитатами із застарілої чи випадкової літератури. З іншого боку, на сторінках досліджуваного тому надруковано значну кількість, на той час не відомих науці, джерел, які А. Петрушевич віднайшов у ході археографічних мандрівок різними населеними пунктами, оскільки його посада крилошанина Львівської митрополичої капітули давала вільний доступ до сховищ практично всіх релігійних установ регіону (церков, монастирів, єпископських кафедр). Хоча він по-різному підходив до публікації того чи іншого виду джерел: вміщував увесь текст мовою оригіналу, друкував уривки, передавав основний зміст або залишав лише згадку про документ. Як правило, такі публікації він супроводжував короткою археографічною легендою, де повідомляв місце зберігання, датування, походження та авторство документу. Більш докладний аналіз джерел ускладнює той факт, що подекуди А. Петрушевич взагалі не вказував походження того чи іншого уривку або відомості про це є неповними. І навпаки, зміст опублікованих пам'яток автор часто доповнював власними рефлексіями або витягами з інших документів, через що втрачалася логічна послідовність викладу, а сам текст ставав досить заплутаним. Результати досліджень він розширював за рахунок праць інших науковців, зокрема С. Баронча [21], М. Гарасевича [22], Ю. Целевича [23], Я. Головацького [24], С. Пташицького [25].

Серед надрукованих А. Петрушевичем джерел, традиційно значною є частка написів на полях книг маргіналій. У порівнянні з попередніми, присвяченими XVII першій половині XVIII ст. книгами, де вагомий відсоток складали вкладні записи, у, досліджуваному нами, томі автор лише одного разу опублікував маргіналії такого змісту [20, 311]. Загалом, опубліковані автором покрайні записи досить різні за наповненням, але містять важливі для тогочасного суспільства повідомлення: ціни на зернові [20, 2,49,180-181,225,245, 379], погодні умови [20, 102,104,126-127,389], напади сарани [20, 158,180], голод [20, 379], посухи [20, 127], повені [20, 141], пошесті [20, 49] тощо. У досліджуваному томі, А. Петрушевич надрукував багато маргіналій, що містять відомості до історії Перемишля заснування і освячення місцевої церкви Іоанна Богослова [20, 23-24], будівництво нового мосту через р. Сян [20, 123], повінь 1774 р. [20, 70], ліквідацію у квітні 1786 р. храму Собору Пресвятої Богородиці [20, 236]. Коли це вдавалося з'ясувати, А. Петрушевич повідомляв, ким саме був зроблений той чи інший покрайній напис [20, 102,104,121,311,320,349,379]. Що стосується книг, на яких містилися надруковані дослідником маргіналії, то тут уже традиційно більшість складають релігійні та богослужбові: «Тріодь» [20, 1,49,102,104,121,126127,215,225,311], «Євангеліє» [20, 1-2,286,311,420], «Псалтир» [20, 379,389], «Апостол» [20, 2], «Требник» [20, 389] та ін. [20, 23-24,49,93,98,104,123,215,311,320, 349,379,389]. Частина, віднайдених автором, маргіналій містилася на метричних книгах [20, 141,158,180181,187,225,236,245], а одна на пом'янику [20, 98].

Наступну групу джерел складають написи, які містилися на стінах будівель, надгробних каменях, предметах світського та релігійного вжитку. Для прикладу, надрукований А. Петрушевичем, напис на кам'яній стіні церкви Св. Миколая у м. Теребовля оповідає про освячення цього храму 18 серпня 1784 р. [20, 214]. Надгробна таблиця із церкви у с. Уторопи (Косівський р-н, Івано-Франківської обл.) повідомляє про вбивство опришками місцевого пароха Антонія Дашкевича [20, 117]. А. Петрушевич надрукував також надгробні написи, віднайдені ним на території церкви Введенія Пресвятої Богородиці у с. Купчинці (Козівський р-н, Тернопільської обл.) [20, 363]. Після публікації написів, відчитаних на чудотворних іконах Розп'яття Христового та Богородиці у церкві с. Зарваниця (Теребовлянський р-н, Тернопільської обл.) [20, 24], А. Петрушевич висловив наступне припущення: оскільки одна з ікон була подарована до храму якимось «Сербином», то імовірно саме від його імені і походить назва цього села [20, 24]. За своїм змістом та місцезнаходженням, окрему підгрупу складають написи, які містилися на портретах тогочасних церковних ієрархів А. Левинського [20, 115], П. Білянського [20, 132] та М. Примовича [20, 202].

Значну частину, серед надрукованих А. Петрушевичем джерел, складають акти, видані австрійською владою [20, 39,212,221,242-243,262,274-275,320,430]. Для прикладу, маємо згадки про наступні документи цього виду: «меморіал» Йосифа ІІ у справі окупації Галичини та Володимирії від 26 серпня 1772 р. [20, 8]; доповідь «О кляшторах» австрійського губернатора

Галичини від 1 квітня 1774 р., згідно якої, на окупованій території знаходилися 214 чоловічих та жіночих кляшторів і у них проживали 31212 монахів та монахинь [20, 63]; придворний патент від 2 грудня 1784 р. про заборону грошових зборів під час візитації єпископів та деканів [20, 212-213]; декрет від 26 квітня 1786 р., який заборонив поміщикам збирати «даремщину» [20, 243]. Проаналізував також акти, видані австрійською владою, з приводу запровадження руської мови в освіті [20, 236-238]. Дещо вирізняється за своїм змістом декрет від 6 жовтня 1800 р., за яким, добре відому на сьогодні працю К. Нєсєцкого «НегЬате Ро^кі», було визнано «класичною для складання родоводів польської шляхти в Галичині» [20, 430].

Окрему групу, надрукованих дослідником, джерел складають різноманітні рукописні пам'ятки. Уже не вперше А. Петрушевич публікував відомості про книги, переписані його дідом Григорієм [20, 74-75,84]. Кілька разів дослідник подав записки, що містилися «на малому листку» із церкви в Отинії (селище міського типу Коломийського р-ну, Івано-Франківської обл.) [20, 187,224,245,268,412]. Більш докладними, у порівнянні з іншими джерелами, є відомості про твір Феодосія Бродовича «ЖШок ргеетосу па єІаЦ піецшповС srogo цуцаї^ гоки 1789» [20, 240-241,386], «записки» Луки Сульжинського [20, 386] та рукописний «Збірник релігійних пісень»[20, 102-103].

Порівняно з іншими, на сторінках, досліджуваного нами, тому дещо меншою є частка літописних джерел, оскільки лише одного разу знаходимо посилання на «записки Добромильського монастиря» [20, 215]. Поряд з цим, до наративної групи доцільно віднести пам'ятки, під назвою «Н^огіа klasztoru Krechowskiego Z. Б. В. Ж» [20, 80-81,82,148,155,179-180,212,228,311, 379,400-401,421] та «Н^огіа domowa od потіпасуі па biskupstwo Lwowskie Наїіскіе у Катіепіескіе JWX. Ріо^а Bielanskiego аг^Муакопа kathedralnego Wilenskiego, кшйгеа у administratora generalnego Lwowskiego г. 1779 zacz§ta» [20, 130-131,133-137,139, 141-142,154-158,180,250-251,268-269,294-295] на їх основі А. Петрушевич опублікував відомості до історії Крехівського монастиря та розкрив діяльність львівського владики П. Білянського. Порівняно незначною є також частка епістолярних пам'яток [20, 17,18,8690] і серед них більш докладно А. Петрушевич проаналізував лист латинського архієпископа Львівського В. Сіраковського до М. Потоцького [20, 176-178]: дослідник не лише подав увесь текст документу, а й повідомив про пошкодження його оригіналу в місцях згину та неможливість відчитати окремі місця у змісті.

Традиційно важливим є питання місцезнаходження, надрукованих А. Петрушевичем, джерел. Залишені автором позначки дають нам підстави стверджувати стосовно його наукових пошуків у бібліотеці ім. Оссолінських у Львові [20, 6,8,17,30], сховищі Почаївського монастиря [20, 93,319,386], архівах Перемишльської єпископської [20, 1-2,23-24,50,102,213,247,262,417, 420] та Львівської митрополичої капітул [20, 66,115, 132,142,152,202,241,297,338,386]. Щодо населених пунктів, то маємо згадки про візити А. Петрушевича до сіл Тисів (підпорядковане Болехівській міській раді Івано-Франківській обл.) [20, 2], Зарваниця (Теребовлянський р-н, Тернопільської обл.) [20, 24,338,422], Плугів (Золочівський р-н, Львівської обл.) [20, 98], Босири (Чортківський р-н, Тернопільської обл.) [20, 104], Уторопи (Косівський р-н, Івано-Франківської обл.) [20, 117], Добеславці (Коломийський р-н, Івано-Франківської обл.) [20, 141,158,225,245], Козьова (Сколівський р-н, Львівської обл.) [20, 180], Добростани (Яворівський р-н, Львівської обл.) [20, 180,187,236], Космач (Косівський р-н, Івано-Франківської обл.) [20, 311], Звиняч (Чортківський р-н, Тернопільської обл.) [20, 311,349,379], Купчинці (Козівський р-н, Тернопільської обл.) [20, 363], Кабарівці (Зборівський р-н, Тернопільської обл.) [20, 379,389], Хишевичі (Городоцький р-н, Львівської обл.) [20, 389], селища міського типу Перегінське (Рожнятівський р-н, Івано-Франківської обл.) [20, 1,215,225], Отинія (Коломийський р-н, Івано-Франківської обл.) [20, 2, 187, 224, 245, 268, 412], Розділ (Миколаївський р-н, Львівської обл.) [20, 102, 104,121], міста Дрогобич (Львівської обл.) [20, 49], Теребовля (Тернопільської обл.) [20, 214], Жовква (Львівської обл.) [20, 265], Косів (Івано-Франківської обл.) [20, 389]. Частина використаних автором джерел зберігалася у його власній колекції [20, 46,75,84,176,410, 415], а інформацію про деякі пам'ятки А. Петрушевичу повідомили місцеві жителі І. Михалевич [20, 49] та І. Мазановський [20, 415].

У цій статті ми окреслили основні напрями археографічних та джерелознавчих досліджень А. Петрушевича, які знайшли своє відображення на сторінках цього тому «Сводной Галицко-русской летописи». На жаль, в межах однієї розвідки складно охопити всі різновиди та особливості надрукованих автором джерел, але, підсумовуючи наше дослідження, можна зробити наступні висновки. Надруковані А. Петрушевичем, пам'ятки можна поділити на окремі види: маргіналії на стародруках; настінні, надгробні, а також написи на предметах світського та церковного вжитку; актові документи; літописи; епістолярна спадщина; різноманітні рукописні пам'ятки. При написанні своєї праці, А. Петрушевич в основному використав власні наукові здобутки, але при цьому значну частину відомостей запозичив у інших дослідників. У автора відсутній уніфікований підхід до публікації не лише різних, а й одного виду пам'яток. Значні труднощі для аналізу складає відсутність посилань щодо походження окремих уривків тексту, або, крім назви документу, автор не вказав будь-яких інших даних. Поряд з цим, на сторінках, досліджуваного нами, тому опубліковано значну кількість джерел до політичної, економічної, військової, релігійної та культурної історії всього «галицько-руського» регіону і значна їх частина вперше була введена до наукового вжитку. Саме тому сьогодні актуальним і необхідним є аналіз наукової спадщини А. Петрушевича, оскільки його внесок у розвиток історіографії Галичини є очевидним і беззаперечним.

Література

1. Антонович В. Критика. Сводная Галичско-русская летопись с 1700 до конца Августа 1772 г. Составилъ А. С. Петрушевичъ //Киевская Старина. -- К., 1888. -- Т. ХХІ.

2. Линниченко И. Петрушевич А. С. -- Одесса, 1901.

3. Грушевський М. Рецензія на книги А. Петрушевича «Лингвистическо-историческія изследованія о начаткахъ города Львова и окрестностей его» і «О соборной Богородичной церкви въ городе Галиче» // Записки НТШ. -- Львів, 1890. -- Т. XXXVII.

4. Франко І. Антін Петрушевич (Ювілейна сильветка) // Літературно-науковий вісник. -- Львів, 1901. -- Т. ХІІІ.Кн. 3.

5. Papee F. A. S. Petruszewicz: Swodnaja halyczsko-russkaja litopys, Cz. II 1772--1800. Lwow 1887 i 1889 Druk. inst. staurop. (Str. XV 329 i VII, 436) //KwartalnikHistoryczny.Lwow, 1890.

6. Свєнцїцкий І. Антон Петрушевич. Некролог // Діло. -- Львів, 1913. -- № 84.

7. Свистун Ф. Некролог. А. С. Петрушевич // Вестник «Народного Дома». -- Львов, 1913. -- № 7--9.

8. Крип 'якевич І. Джерела з історії Галичини періоду феодалізму (до 1772 р.). Огляд публікацій. -- К., 1962.

9. Тимошенко Л. Антон Петрушевич -- дослідник історії церкви // Багатокультурне історичне середовище Львова в ХІХ і ХХ століттях. -- Львів; Жешув, 2006. -- Т. IV.

10. Колосовська О. Формування славістичної бібліотеки Антона Петрушевича // Проблеми слов'янознавства. -- Львів, 2004. -- Вип. 54.

11. Киричук О. Історичні дослідження діячів Ставропігійського інституту у Львові (1864--1890 рр.) // Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність: Зб. наук. пр. -- Львів, 2000. -- Вип. 7.

12. Лазорак Б. Публікації документів до історії «Confraternitatis stauropigianae leopoloensis» (1848--1904) //Дрогобицький краєзнавчий збірник. -- Дрогобич, 2008. -- Вип. ХІ-ХІІ.

13. Менько В. Церковні братства Галичини та ВолиніXVII-- XVIII ст. в дослідженнях А. Петрушевича (на прикладі «Сводной Галицко-Русской летописи») // Історія релігій в Україні: науковий щорічник. -- Львів, 2010. -- Кн. І. --Ч. І.

14. Королько А. «Сводная Галицко-русская летопись» А. Петрушевича -- джерело для вивчення історичних пам 'яток Галичини // Історичні пам 'ятки Галичини: Мат. наук. краєзн. конф. -- Львів, 2001.

15. Капраль М. Національні громади Львова XVI--XVIII ст. (соціально-правові взаємини). -- Львів, 2003.

16. Кісіль В. Джерела до історії церкви у томах «Сводной Галицко-русской летописи съ 1600 по 1700 годъ» А. Петрушевича // Історія релігій в Україні: науковий щорічник. -- Львів, 2012. -- Кн. І. -- Ч. І.

17. Кісіль В. Джерела І-го тому «Сводной Галицко-русской летописи» Антона Петрушевича //Дрогобицький краєзнавчий збірник. -- Дрогобич, 2011. -- Вип. XIV--XV

18. Кісіль В. Писемні пам 'ятки на сторінках «Сводной Галичско-русской литописи съ 1700 до конца Августа 1772 года. Часть І» А. Петрушевича // Актуальні питання гуманітарних наук: Міжвуз. зб. наук. пр. -- Дрогобич, 2012. -- Вип. 3.

19. Кісіль В. Джерела праці А. Петрушевича «Дополнения ко Сводной Галицко-русской литописи съ 1600 по 1700 годъ, изданной въ Львови 1874 года» // Дрогобицький краєзнавчий збірник. -- Дрогобич, 2012. -- Вип. XVL

20. Петрушевич А. Сводная Галичско-русская летопись с 1772 до конца 1800 года. Часть ІІ // Литературный Сборник, издаваемый Галицко-Русскою Матицею на г. 1888. -- Львов, 1889.

21. Barqcz S. Pamiзtnik dziejow Polskich. Z aktow urzзdowych Lwowskich i z rзkopismow. -- Lwow, 1855.

22. Harasiewicz M. Annales Ecclesiae Ruthenae, gratiam et communionemcum Sede Romana habentis, ritumque Graeco-Slavicum observantis, cumsingulari respectu ad dioceses ruthenas Leopoliensem, Premisliensem et Chelmensem. -- Leopoli, 1862.

23. Целевич Ю. История Скиту Манявского враз с сборником грамот, листов и деяких документов дотычных того монастыря. -- Львов, 1887.

24. Головацкий Я. О первом литературно-умственном движении Русинов Галиции со времен австрийского владиния в той земли // Науковый Сборник, издаваемый Галицко-русскою Матицею. -- Львов, 1865. -- Вып. ІІ.

25. Пташицкий С. Описание книг и актов Литовской метрики. -- СПб., 1887.

Размещено на Аllbеst.ru