Роль громадських організацій у подоланні дитячої безпритульності на Донбасі

Размещено на http://www.allbest.ru/

Роль громадських організацій у подоланні дитячої безпритульності на Донбасі (1920-і - початок 30-х рр.)

Проблема дитячої безпритульності та її ліквідації в Україні завжди була одним із найбільш гострих і актуальних питань соціальної політики державної влади. Значне загострення цієї проблеми відбулося внаслідок громадянської війни в 20-х рр. ХХ ст. На сучасному етапі розвитку українського суспільства проблема дитячої безпритульності та вироблення методів її подолання набула ще більшої актуальності. Її вирішення є неможливим без використання досвіду радянських державних і громадських інституцій, які зіткнулися з нею після завершення громадянської війни й достатньо успішно розв'язали її у міжвоєнний період. Метою цієї статті є визначення ролі суспільно-громадських організацій у вирішенні проблеми дитячої безпритульності на Донбасі міжвоєнного періоду.

Окремим аспектам цієї теми присвячені статті та дисертації Л. Олянич, О. Ільченко, О. Паращевіної, В. Виноградової-Бондаренко, Т. Мірошніченко [1-5]. Ці автори доволі докладно охарактеризували внесок у подолання безпритульності в досліджуваний період таких організацій, як Товариство «Друзі Дітей» та Товариство Червоного Хреста. Проте, аналізу особливостей їхньої діяльності в регіоні Донбасу досі ще не присвячено жодної наукової розвідки. Для написання статті були залучені, не введені раніше до наукового обігу, матеріали ф. Р-643 - «Комісія допомоги Луганського окружного виконавчого комітету Луганської повітової Ради робітничих, селянських, червоноармійсь- ких і козацьких депутатів» Держархіву Луганської обл.

Значна робота щодо поліпшення стану безпритульних та охорони дитинства в 1920-х рр. була покладена державними органами влади на профспілкові та громадські організації, колективи підприємств. Матеріальну допомогу установам, що займалися ліквідацією безпритульності, надавало й Всеукраїнське товариство Червоного Хреста, яке розгорнуло на початку 20-х рр. широкомасштабну, багатопланову роботу гуманітарного напряму. Так, наприкінці 1923 - на початку 1924 рр. був проведений «Тиждень Червоного Хреста», під час якого частина зібраних коштів пішла на утримання діючих й на створення нових диспансерів, амбулаторій і «сонячних таборів» для дітей, відкриття дитячих санаторіїв, притулків, інтернатів, напівінтернатів. Комітети Червоного Хреста організовували в селах патронажі для безпритульних дітей, брали над ними опікунство, організовували ясла, консультації, гарячі сніданки у школах. Найбільш поширеними заходами були «Тижні захисту дітей», «Дні голодних дітей», субот- ники допомоги безпритульним, збирання пожертвувань, одягу та взуття, ремонт приміщень дитячих закладів, відрахування із заробітків на користь дитбудинків тощо [5, 87]. дитячий безпритульність громадський профспілка

У березні 1924 р. на Українхрест було додатково було покладено також функції допомоги дітям, в особі його периферичних осередків «Друзів Дітей». Справу було поставлено так, що кожний член УЧХ ставав одночасно й членом осередку «Друзі Дітей». Таких осередків, за даними Українхреста, в усій Україні тоді нараховувалося 145 одиниць. Було також вирішено, що організація Українхреста на транспорті стане одночасно й органом допдіту З того часу робота з безпритульними дітьми проводилася цими організаціями спільно. Для поліпшення такої роботи РНК СРСР у 1926 р. видав постанову, якою доручив Народному комісаріату шляхів сполучення обладнати в окремих пунктах 60 вагонів-теплушок і налагодити харчування дітей, які в них будуть утримуватися [6, 128-129].

Перед товариствим «Друзі дітей» на підприємствах і транспорті постали такі завдання: участь в організації установ для обслуговування безпритульних, хворих дітей, дітей грудного віку, вагітних і матерів, які годують немовлят; шефство чи патронування над дитячими установами; участь у кампаніях допомоги дітям; сприяння органам охорони праці в боротьбі з експлуатацією дітей, залучення їх до торгівлі тощо. Разом з губернськими комісіями допомоги дітям, осередки Товариства Червоного Хреста організовували молочно-роздаткові пункти (наприклад, у Луганську їх було відкрито 200) та нічліжно-харчувальні пункти для безпритульних [7, 10]. З цією метою дорожній комітет Українхреста на Катерининській залізниці видавав щодня 50 безкоштовних обідів для безпритульних дітей, а на прибутки від їдалень були відкриті дитячі будинки на станціях Знаменка та Катеринослав. На Донецькій залізниці, за сприяння луганського окружного осередку допомоги дітям, відкрилися три будинки для безпритульних. У малих селах практикувалася робота з опікунства сільських сиріт - їх годували, влаштовувати для них гарячі сніданки у школах.

Одним із заходів, спрямованих на збір додаткових коштів для таких дітей, були «Місячники допомоги безпритульним», під час яких відбувався продаж значків і марок, проводилися лотереї, збиралися пожертви [8, 15]. Протягом «місячників» обов'язково відбувалися перевірки стану установ, у яких перебували безпритульні [6].

Для знаходження додаткових коштів у фонд допомоги дітям у березні 1925 року сумісно Товариством Українського Червоного Хреста та Центральною комісією допомоги дітям була проведена Всеукраїнська санітарно-культурна лотерея. Переможці останньої мали змогу відпочити на кращих курортах УСРР [10, 93]. З метою отримання коштів, окрім «тижнів», «місячників» і «днів» допомоги дітям, впроваджувалися речові розіграші [11, 81]. Наприклад, у Луганському окрузі, під час одного із місячників, плата на більярд підвищувалась на 10 коп., а на потреби дітей йшли 10 % від суми виграшів у казино. Збільшувалися ціни на білети до театру та кіно, встановлювався податок на купівлю алкогольних виробів: 3 коп. з кожної пляшки пива, 10 - з пляшки вина, 5 - з пляшки горілки. Підвищувалась плата за оренду торгових поміщень на 3 % тощо [8, 1,17].

Однак уже в 1927 р. гуманітарна робота Товариства Червоного Хреста була суттєво згорнута, а її установи цього профілю передані до інших державних організацій. 28 січня 1928 р., згідно постанови ВУЦВК, були створені всеукраїнський і місцеві фонди ім. В. Леніна для організації допомоги безпритульним дітям, тоді ж були скасовані попередні постанови державних органів про загальносоюзний і місцеві фонди від 25 липня 1924 р. і про всеукраїнський фонд ім. Леніна від 10 вересня 1924 р. [12].

Значну допомогу державі у ліквідації безпритульності надавали осередки товариства «Друзі Дітей». Це товариство виникло в 1923 р. й на кінець 1926 р. на обліку в ньому перебували біля 30 тис. безпритульних дітей з усієї України. 1925 р. до складу товариства «Друзі дітей» влилося товариство сприяння юним піонерам, після чого воно стало називатися «Товариство друзів дітей». Реформоване товариство працювало за двома основними напрямами - надання допомоги безпритульним дітям і надання допомоги піонерським організаціям [13, 43]. Осередки товариства відрізнялися значною численністю, наприклад, в Маріупольському окрузі 1926 р. діяли 169 його осередків, з кількістю 6839 членів, Луганському - 47, з кількістю 10 тис. членів [14, 1]. Можна відзначити позитивну динаміку зростання кількості осередків «Друзів дітей» у Луганському окрузі з 1924 до 1929 рр. Однак кількість членів зростала непропорційно кількості осередків (в окремі роки вона навіть знижувалася), що було цілком закономірним і мало таке пояснення. По-перше, з 1926 р. почала швидко зростати кількість осередків, які створювалися на виробництві, тому, якщо міські та сільські осередки відрізнялися чисельністю, то виробничі могли нараховувати мало членів. Відповідно, збільшення кількості осередків, за рахунок їх подрібнення та перепідпорядку- вання, часто призводило до втрати частини членів. Подруге, збільшення відповідальності й обов'язків, які покладалися на кожного члена осередку з другої половини 20-х рр., що передбачало вже не просто формальне членство, а певне практичне навантаження, що, вірогідно, також спричинило повільність у збільшенні кількості осередків «Друзів дітей». Для створення на підприємстві чи установі осередку товариства потрібно було бажання мінімум 15 осіб, які хотіли стати його членами. Максимальна кількість членів такого осередку не була обмеженою [11, 31]. Матеріальна база спілки складалася з членських внесків, розмір яких встановлювався спільним зібранням, пожертвувань, прибутків від заходів осередку та залучення до осередку нових членів. Сума внеску могла як збільшуватись, так і зменшуватись (залежно від заробітної плати) для деяких груп членів або окремих осіб. Членські внески для «Друзів дітей» дорівнювали 10 коп., таким же був вступний внесок [15, 134]. Якщо в силу якихось причин осередок ліквідовувався, його майно передавалося дитячим установам [11, 31]. Серед підприємств і установ округу, при яких існували осередки товариства, - індустріальний робфак, текстильні фабрики Луганська і Родакова, Луганське товариство кустарів і ремісників, емальзавод, ДПУ та ін. [16, 11-12].

Основними завданнями, що стояли перед спілкою «Друзі дітей», були: боротьба з дитячою безпритульністю, шляхом організації нових дитячих закладів, шефство над цими установами, охорона дитячого здоров'я, проведення та підтримка усіх кампаній, організованих органами допомоги дітям, розповсюдження інформації щодо стану безпритульності серед населення [10, 43]. Правління товариства «Друзі дітей» надсилало листи та звернення до різних соціальних і професійних груп - робітників, селян, інтелігенції, чер- воноармійців, з пропозицією взяти участь у боротьбі з безпритульністю й надати допомогу дитячим будинкам. Листи-звернення направлялись і до бюро юних піонерів. У них йшлося про необхідність здійснення шефства над дитячими будинками та «зміцнення змички між дітьми робітників і дітьми, які виховувалися у дитячих будинках» [15, 25]. 1926 р., у зв'язку з активізацією діяльності осередків товариства, його окружне правління вирішило організувати короткострокові курси на 20-25 осіб для підготовки працівників «Друзів дітей» [16, 8]. Тоді ж, у складі окружного товариства для розмежування напрямів його діяльності були виділені спеціальні комісії - агітаційно-пропагандистська, фінансова, організаційна. У рамках проведення літніх оздоровчих кампаній для дітей члени товариства організовували оздоровчо-виховні майданчики для школярів і юних піонерів, фізкультурні майданчики, солярії для дітей з туберкульозом, сільські майданчики [14, 16].

Осередки товариства займалися також збором коштів, проведенням добродійних спектаклів, переписом безпритульних, реевакуацією дітей та наданням індивідуальної допомоги. Підставою для проведення благодійних культурно-масових і розважальних видовищ, кошти від яких йшли на допомогу дітям, була відповідна постанова ВУЦВК і СНК УСРР про звільнення від усіх податків спектаклів, концертів, вечорів і базарів, які влаштовувалися ЦКДД [7, 34]. З цією ж метою губкоми проводили різноманітні лотереї, підписку на газету «Друзі дітей». Остання містила рубрики, в яких висвітлювалися найбільш актуальні питання із життя дітей, проблеми безпритульності, новини, резолюції з'їздів товариства «Друзів дітей», надавалися відповіді на запитання читачів. Для популяризації та доступності газети широким масам її ціну в 1925 р. було знижено до 15 коп. [15, 271].

Активна діяльність окружних і районних осередків товариства давала результати, а завдяки їй щороку сотні безпритульних дітей реевакуювалися до нових сімей, відправлялися до дитячих будинків, влаштовувалися на виробництво [14, 1]. З середини 20-х рр. пріоритетним напрямом діяльності «Друзів дітей» стала саме попереджальна система заходів - патронування, одноразова допомога, реевакуація, влаштування підлітків на роботу, організація навчально-виробничих майстерень для сиріт, напівсиріт, переростків дитячих будинків. З цією метою у Луганську були влаштовані кулькова, коробкова, переплітна майстерні, миловарня та ін. На 1929 р. осередками «Друзів дітей» було вже охоплено 10 з 12 районів цього округу [17, 38].

Центральні та місцеві установи товариства «Друзі дітей» діяли паралельно з установами комісії допомоги дітям і по суті виконували однакові функції. Часто вони навіть об'єднували свої зусилля та проводили спільну роботу на місцях, а до складу їх місцевих органів іноді входили одні й ті ж люди. Однак, на середину 20-х рр. стала спостерігатися тенденція, коли зміцнілі осередки «Друзів дітей» намагалися вийти з-під підпорядкування КДД і навіть перебрати на себе їх функції. Суперечливість цієї ситуації відзначає й Л. Олянич: «У 1926 р., особливо до затвердження 11 березня статуту товариства “Друзі дітей”, почали з'являтися суперечки у відносинах між ним та ЦКДД. Готуючись до свого установчого з'їзду товариства, його ініціатори підкреслювали той факт, що осередки “Друзі дітей” є “підсобною організацією в роботі комітетів допомоги дітям”» [12]. Така ситуація, що подекуди спричиняла конфлікти на місцях, не влаштовувала центральні органи влади, які намагалися максимально централізувати контроль над усіма організаціями, котрі мали діяти єдиним фронтом у рамках державної соціальної політики.

23 листопада 1927 р. ВУЦВК і РНК УСРР прийняли постанову «Про заходи боротьби з дитячою безпритульністю в УСРР», якою затвердили офіційний юридичний документ - «Положення про заходи боротьби з дитячою безпритульністю». На думку О. Іль- ченко, тоді, нарешті, було визначено типи існуючих в країні безпритульних - «діти війни», «діти голоду», «діти непу», «діти репресій» і характер безпритульності (стихійний масовий вуличний, контрольований вуличний, частково-вуличний, прихований) [3, 5]. Постанова і положення мали силу закону, зобов'язуючи відповідні структури боротися з дитячою безпритульністю, надаючи їм відповідні права та функції. Так, товариство «Друзі дітей» мало повноваження громадської установи, яка офіційно встановлювала соціально-правовий факт безпритульності тієї чи іншої дитини. Постанова визнала ЦКДД головною координуючою державною інституцією, яка спрямовувала діяльність різних установ, що займалися проблемами безпритульності. В офіційних документах товариства «Друзі дітей», особливо у звітах, зазначалося, що перший з'їзд товариства у травні 1927 р. «відокремив роботу Комісій Допомоги Дітям від роботи товариства «Друзі дітей» [12]. У 1932 р., згідно постанови IV Сесії ВУЦВК, окружні комісії допомоги дітям були ліквідовані, а їхні функції повністю перебрало Товариство «Друзі Дітей» [18, 11,59].

Громадські установи допомоги дітям активно співпрацювали з органами юстиції, співробітники яких надавали допомогу неповнолітнім у формі юридичних консультацій. Протягом 1920-х рр. в установах ВКОНу тривав процес розробки положення про юридичну допомогу неповнолітнім, яке мало поліпшити їхнє становище. Органи міліції та ДПУ також були активно задіяні в боротьбі з безпритульністю, адже саме їх силами проводилися масові облави на вулицях міст, після чого сотні безпритульних дітей потрапляли до розподільників, лікарень, дитячих будинків, де могли отримати належну медичну допомогу й харчування. Отже, лише завдяки спільній роботі державних установ допомоги дітям, громадських і виробничих організацій, окремих ентузіастів, безпритульність наприкінці 1920-х рр. пішла на спад.

1. Виноградова-Бондаренко В.Є. Виховання безпритульних дітей в Україні 20-х рр. ХХ ст.: автореф. дис. ... канд. пед. наук. -- К., 2001.

2. Паращевіна О.С. Роль системи народної освіти у подоланні дитячої безпритульності в 20 -- першій половині 30-х рр. ХХ ст. в Україні: автореф. дис. ... канд. іст. наук. -- Дніпропетровськ, 2005.

3. Ільченко О.Ю. Виховання дітей-безпритульників на Полтавщині в 20-30-ірр. ХХ ст.: автореф. дис. ... канд. пед. наук. -- Х., 2006.

4. Олянич Л.В. Створення та діяльність Всеукраїнського товариства «Друзі дітей» (1924-1936рр.): організаційний статус, структура та функції: автореф. дис. ... канд. іст. наук. -- Х., 2008.

5. Мірошніченко Т.В. Дитяча безпритульність як соціальне явище в Радянській Україні у 20-30-х рр. ХХ ст. // Вісник ЛНУ ім. Т. Шевченка. -- 2009. -- № 21.

6. Держархів Луганської обл. (далі -- ДАЛО), ф. Р-643, оп. 1, спр. 30.

7. ДАЛО, ф. Р-643, оп. 1, спр. 2.

8. Дало, ф. р-643, оп. 1, спр. 32.

9. ДАЛО, ф. Р-643, оп. 1, спр. 94.

10. Дало, ф. р-643, оп. 1, спр. 4.

11. ДАЛО, ф. Р-643, оп. 1, спр. 1.

12. Олянич Л.В. Відносини держави з громадськими формами подолання безпритульності дітей [Електронний ресурс]. -- Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua.

13. ДАЛО, ф. Р-643, оп. 1, спр. 6.

14. ДАЛО, ф. Р-643, оп. 1, спр. 12.

15. Дало, ф. р-643, оп. 1, спр. 7.

16. ДАЛО, ф. Р-643, оп. 1, спр. 38.

17. ДАЛО, ф. Р-643, оп. 1, спр. 60.

Размещено на Allbest.ru