Продаж сільськогосподарської техніки машинно-тракторних станцій колгоспам УРСР у 1958-1959 рр.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Продаж сільськогосподарської техніки машинно-тракторних станцій колгоспам УРСР у 1958-1959 рр.

Т. О. Кулікова

У статті аналізуються особливості процесу продажу сільськогосподарської техніки машино-тракторних станцій колгоспам у ході реорганізації МТС 1958 р.

Ключові слова: техніка, машинно-тракторна станція, колгосп

матеріальний забезпечення сільськогосподарський техніка

Пошук нових методів організації господарства у сучасній Україні супроводжується глибокою економічною кризою, особливо помітною в агропромисловому комплексі. Серед проблем галузі важливого значення набуло питання матеріально-технічного забезпечення сільського господарства, що потребує залучення як світового, так і власного досвіду. У зв'язку з цим, актуальності набуває об'єктивне дослідження особливостей функціонування системи матеріально-технічного забезпечення сільського господарства у радянську добу, зокрема питань, пов'язаних з процесом реорганізації машинно-тракторних станцій (МТС), що відбувався у другій половині 1950-х рр. Саме останній аспект визначив мету пропонованої розвідки.

Перші праці, в яких дослідники звернулися до питань, пов'язаних з процесом реорганізації МТС, побачили світ ще в 1959 р., коли передача сільськогосподарської техніки колгоспам лише закінчувалася. Зокрема слід звернути увагу на статтю П. Клімова [1], якою побіжно розкриті причини, хід реорганізації МТС і процес передачі техніки колгоспам. Проте, висновки були тенденційними і не відзначалися об'єктивністю. Схожі риси були притаманними і для більшості інших досліджень з цієї тематики, опублікованих у радянський період. Більш ґрунтовно питанням реорганізації МТС займалися Г Ольшевська [2] та Л. Єременко [3], запропонувавши комплексний аналіз процесу передачі техніки колгоспам і функціонування новостворених ремонтно-технічних станцій (РТС). За час незалежності України окремими аспектами вказаної проблеми займалися С. Кульчицький [4], Л. Ровчак [5], І. Романюк [6] та ін.

На початку 1958 р. у сільському господарстві УРСР назріла потреба реорганізації системи матеріально-технічного забезпечення. МТС, які до цього залишались по суті монопольним власником на засоби сільськогосподарського виробництва, вже не могли ефективно виконувати ті завдання, які стояли перед ними. Відсутність їх зацікавленості в підвищенні урожайності та порушення умов типових договорів з колгоспами негативно позначилися на ефективності сільського господарства та на вартості його продукції. В той же час більшість колгоспів республіки економічно зміцніли, зросли їхні прибутки, відбулись якісні зміни в матеріально-технічному забезпеченні. Колгоспи робили спроби вести господарство так, як це було вигідно їм. Проте, оскільки майже вся сільськогосподарська техніка знаходилася в МТС, ці спроби були малоефективними. Відтак, суперечності, що виникли у відносинах між МТС і колгоспами, вимагали якнайшвидшого вирішення.

Цей процес отримав поштовх під час розгляду питання щодо шляхів подальшого розвитку сільського господарства країни на пленумі ЦК КПРС 25-26 лютого 1958 р., коли була остаточно вирішена доля МТС. У постанові визнавалося за необхідне реорганізувати їх у РТС і продати колгоспам техніку [7, 365]. Відповідно до рішення пленуму, кожне господарство незалежно від рівня рентабельності й економічного становища, мало купувати техніку. З цього часу колгоспи були змушені готувати кадри механізаторів, проводити ремонт техніки, купували запасні частини, пальне, мастило за свій рахунок. У березні 1958 р., на основі постанови лютневого пленуму ЦК КПРС, сесія Верховної Ради СРСР прийняла закон «Про дальший розвиток колгоспного ладу та реорганізацію машино-тракторних станцій». Відповідно до нього, «реорганізація МТС мала здійснюватися поступово, із врахуванням розвитку економіки окремих колгоспів і особливостей різних зон і районів Радянського Союзу, і в терміни, встановлені Радами Міністрів союзних республік» [8, 223]. Після цього в країні розпочалося втілення в життя основних його положень.

Хоча, передбачена реорганізацією передача техніки колгоспам, розпочалася ще до прийняття згаданого закону. На початку березня 1958 р. у Києві відбулася представницька нарада, на якій розглядалися питання майбутньої реорганізації. З огляду на відсутність затвердженого порядку і умов продажу техніки, вона прийняла рішення про порядок передачі сільськогосподарських машин із МТС в колгоспи, що і поклало початок процесу реорганізації в УРСР. Фактично, не маючи ще визначених цін на техніку та розробленого порядку її продажу господарствам, колгоспи вже почали отримувати її в користування. Кошти вони мали сплатити після прийняття відповідних рішень [6, 70]. Тому лише після прийняття інструкції Міністерства сільського господарства і Міністерства фінансів СРСР «Про порядок та умови продажу колгоспам трак-торів, сільськогосподарських машин і механізмів, що належать МТС», в Україні розпочався реальний продаж техніки. Для забезпечення цієї інструкції навесні 1958 р. у кожному районі створювалися спеціальні комісії. Вони відповідали за надання техніці МТС належного стану, раціональний розподіл звільненого персоналу, правильну оцінку вартості техніки. Технічний стан тракторів і машин та відсоток їхнього зносу визначався вищевказаними спеціальними комісіями.

Проведення реорганізації МТС у різних регіонах мало свої особливості. За інформацією сільськогосподарського відділу ЦК КПУ, 1958 р. у Сумській обл. налічувалося 659 колгоспів, з яких прийняли техніку від МТС 181 (27,4 %). Темпи цієї передачі були повільні, робота організована незадовільно, а техніка передавалася не відремонтованою. У Хмельницькій обл. процес передачі проходив організованіше, де з 836 колгоспів прийняв техніку 501. Однак із 68 МТС області повністю її передали лише 6. З Харківщини повідомляли, що з 747 колгоспів області прийняли техніку 426. Всього ж купували техніку 699 господарств, а для 48 зберігався попередній порядок обслуговування через МТС [9, 134]. Отже, процес передачі техніки колгоспам проходив досить нерівномірно. Лише в 13 областях УРСР техніку прийняли всі колгоспи республіки. 662 економічно слабкі колгоспи не мали фінансових можливостей для придбання техніки і мали обслуговуватись тими МТС, які продовжували функціонувати, або ж новоствореними РТС.

Щоправда низькі темпи передачі техніки колгоспам часто гальмувалися роботою самих комісій. В окремих областях мали місце серйозні порушення, які стосувалися завищення відсотку зносу машин. У Криму знос проданих машин визначався в 22 %, Харківській обл. 23,8 %, Чернігівській і Житомирській 26,5 %, тоді як у Волинській 38 % у Сумській 37 %, Київській 35 %, Чернівецькій і Закарпатській 35,9 %, за середнього показника в УРСР 28,6 %. З метою ліквідації подібних порушень, в ці області відряджалися спеціалісти для з'ясування причин завищення зносу та надання експертної допомоги. Мали місце зволікання та витрати суто організаційного характеру. Їхня причина полягала в тому, що Головне управління сільськогосподарського постачання (Головсільгоспостач) Міністерства сільського господарства давало неправильні вказівки щодо цін продажу [10, 112]. У більшості випадків продаж техніки проводився у відповідності до встановленого порядку, що однак не допомогло повністю вберегтися від порушень.

Загалом, згідно закону «Про дальший розвиток колгоспного ладу та реорганізацію машино-тракторних станцій», остання мала проводитися поступово. Проте, в її практичному здійсненні керівництво допустило поспішність. Незважаючи на заклики до обережності, її провели протягом одного року відразу по всій

території одночасно. Результат виявився негативним, що позначилось на матеріально-фінансовому становищі колгоспів. Відповідно, знижувалася оплата праці й ускладнювалася виплата на трудодні [2, 16]. У постанові комісії з питань сільського господарства Верховної Ради УРСР від 10 червня 1958 р. «Про хід реорганізації МТС» вказувалося, що в кінці травня 1958 р., з 12928 колгоспів, які «виявили бажання» придбати сільськогосподарську техніку, оформили купівлю техніки відповідними актами 12613 господарств [12, 416]. У подальшому найбільш інтенсивний продаж машин відбувався протягом другого кварталу 1958 р. В кінці року він був вже практично завершений.

У цей час більшість колгоспів, особливо економічно слабких, укрупнювалися. З 1 січня до 1 травня 1958 р. в УРСР були укрупнені 975 колгоспів. Крім цього, передбачалося перетворити на радгоспи 31 колгосп та приєднати до них 46, передати лісгоспам та іншим організаціям 43 і реорганізувати в промислові артілі 2 колгоспи. Таким чином, в республіці залишилося 13590 колгоспів, з яких 12928 прийняли техніку МТС, початкова балансова вартість якої була 5,4 млрд. крб. [13, 47]. Однак у республіці залишилися 713 колгоспів, в основному економічно слабких, які не викупили техніку. Для їхнього обслуговування залишено без реорганізації 41 МТС і 57 РТС. Найбільша кількість колгоспів, які не придбали техніку. зосереджувались в гірських областях республіки [9, 3].

Залишаючи певну частину МТС, керівництво сподівалося, що колгоспи зможуть подолати своє відставання і невдовзі придбають техніку. Однак, через скасування натуральної оплати за роботу МТС і перехід на грошові платежі, колгоспи Полісся і Західних областей УРСР, які не придбали техніку, опинилися в більш скрутному становищі, ніж були раніше. Це пояснювалось тим, що раніше ставки натуроплати були диференційованими в районах республіки і встановлювалися незалежно від державних витрат на тракторні роботи. Тому колгоспи мали платити за собівартістю виконаних робіт, тобто значно більше, ніж раніше коштувала натуроплата [9, 4]. Так, у Червоному р-ні, Сумської обл. були залишені 2 МТС Есманську та Вільно-Слобідську. 1957 р. у колгоспах зони діяльності цих МТС було виконано механізованих робіт на 160 тис. га умовної оранки, за які колгоспи здали натуроплату на суму 3985 тис. крб. (за цінами 1958 р.). За однаковий обсяг механізованих робіт колгоспи району 1958 р. мали сплатити вже на 1901 тис. крб. більше, порівняно з 1957 р. Статистика підтверджує, що, якби колгоспи Червоного р-ну придбали техніку, їхні витрати склали б 4894 тис. крб. або біля 1 млн. менше, ніж вони заплатили за роботи МТС в 1958 р. Це призвело до того, що колгоспи вимушені були звертатися в районні й обласні органи, з проханням продати їм техніку вже в 1958 р.

Загалом, на кінець 1958 р. колгоспи купили в МТС 108,4 тис. тракторів, 42,7 тис. зернозбиральних комбайнів і багато іншої сільськогосподарської техніки. Частина господарств розрахувалася за придбану техніку власними коштами, а економічно слабкі отримали державні кредити. З МТС до колгоспів перейшли працювати 300 тис. трактористів і комбайнерів. У 1960 р. продаж техніки колгоспам завершився. Держава реалізувала їм 660 тис. тракторів і 300 тис. зернових комбайнів [14, 91]. Проте, незабаром відбулося підвищення цін на техніку, запасні частини та паливно-мастильні матеріали, що поставило колгоспи в досить скрутне фінансове становище. Крім цього, залишалась невирішеною проблема розрахунків колгоспів за придбану техніку. Згідно планів, передбачених законодавством,вони мали поступово розраховуватися за придбану техніку до 1963 р.: в 1958 р. 1095 млн. крб., 1959 р. 1061, 1960 р. 759, 1961-1963 рр. 309. Проте, колгоспи оплачували техніку несвоєчасно і на середину 1958 р. до банку надійшли лише 269 млн. крб. [3, 17]. Борги колгоспів на 1961 р. сягнули вже 2 млрд. крб. [5, 145]. Отже, наміри М. Хрущова радикально змінити становище селянства не мали позитивних наслідків.

Був ще один суттєвий фактор, який полягав у тому, що через відсутність у господарствах інструкції Міністерства сільського господарства і Міністерства фінансів про порядок і умови продажу сільськогосподарської техніки, оцінювання вартості відбулося в окремих областях республіки вже після продажу, а розцінки на придбану техніку прийшли тоді, коли вона була вже передана. Це призвело до дезорганізації стосунків між державою і колгоспами [15, 165]. Так, у Житомирській обл., із 64 МТС у РТС реорганізувано 60, а 4 МТС (Олевська, Потіївська №«2, Мархлевська і Городненська) залишились у звичному статусі, а із 727 колгоспів області, які придбали техніку, розрахувалися лише 63, тобто, 8,6 % [5, 144]. На Вінниччині взагалі кілька разів змінювали ціни на техніку, яку вже передали колгоспам, а для більшості машин були відсутні технічні паспорти. Загалом, станом на липень 1959 р., в УРСР повністю розрахувалися, за придбану в МТС техніку, біля 1500 господарств, що становило трохи більше 10 % [16, 227].

Слід відзначити, що, за умов екстенсивного ведення сільського господарства, зростання продуктивності праці прямо пов'язане зі зростанням капіталовкладень, але наприкінці 1950 початку 60-х рр. їхній обсяг навіть зменшився. Продавши трактори й сільськогосподарську техніку колгоспам, держава включила їхню вартість до складу капіталовкладень у сільське господарство на 1958 р. При цьому сумарна кількість техніки не зросла, а колгоспи опинилися під тягарем значних боргів державі [4, 113].

Таким чином, продаж техніки колгоспам мав як позитивні, так і негативні наслідки. «Слабка сторона» була пов'язана насамперед з тим, що перед частиною колгоспів негайно постала проблема погашення кредитів, отриманих для придбання техніки. Тому вчасно і повністю розрахуватися за неї могли не всі господарства. Погашення боргу вимагало жорсткої економії, в тому числі на оплаті праці, що призвело до помітного зниження оплати трудодня. Швидка реорганізація спонукала також появу чисельних зловживань (завищення ціни на техніку, продаж не відремонтованих машин тощо).

Література

Климов П.И. Колхозная деревня после сентябрьского Пленума ЦК КПСС (1953-1958) // История СССР. 1959. № 2.

Ольшевская Г.К. Реорганизация МТС и колхозы в 19581961 гг. // Исторические записки. М., 1986. -Т. 114.

Еременко Л.В. Реорганизация машинно-тракторных станций и ее социальные последствия в 1958-1965 гг. (наматериалах Украины): Автореф. дисс. ... канд. ист. наук. М., 1977.

Кульчицький С.В. Спроби реформ (1956-1964) // Історія України. № 8.

Ровчак Л.В. Оплата праці робітників машинно-тракторних станцій України у 50-ті рр. // Наукові праці: Зб. Миколаїв, 2000. Т. 5.

Романюк І.М. Українське село у 50-ті першій половині 60-х рр. ХХ ст. Вінниця, 2005.

Історія українського селянства / За ред. В. Смолія та ін. К., 2006. Т. 2.

Шмелёв Т.И. Аграрная политика и аграрные отношения в России в XX в. М.

Центральний державний архів вищих органів влади та управління України (далі-ЦДАВОУ), ф. 2, оп. 9, спр. 6079.

Центральний державний архів громадських об'єднань України (далі -- ЦДАГО), ф.1, оп. 31, спр. 1007.

ЦДАВОУ, ф. 2, оп. 9, спр. 6079.

Панченко П., Мельник Ю. Аграрна історія України: Навч. пос. -- К., 2007.

Тюрина А.П. Об использовании специалистов в колхозном производстве (1950--1958 гг.) // Исторические записки. -- 1972. -- № 89.

ЦДАГО, ф. 1, оп. 31, спр. 1008.

Завальнюк О., Рибак І. Новітня аграрна історія України. -- Кам 'янець-Подільський, 2004.

Петренко B.C. Село на шляху піднесення: Зміни в складі, умовах праці і життя колгоспного селянства Української РСР (1951-1969pp). К., 1970.

Размещено на Allbest.ru