Зовнішній вигляд гімназисток Російської імперії кінця ХІХ початку ХХ століть

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зовнішній вигляд гімназисток Російської імперії кінця ХІХ початку ХХ століть

М.М. Кондратюк

Анотація

Проаналізовано зовнішній вигляд гімназисток Російської імперії кінця ХІХ -- початку ХХ ст. Основну увагу звернуто на еволюцію форменного костюму в жіночих гімназіях.

Ключові слова: формений одяг, гімназистка, міністерство народної освіти, Російська імперія

Уряд Російської імперії ставився досить серйозно до зовнішнього вигляду своїх підданих. Із затвердженим «Табелем про ранги», формений костюм став відігравати особливу роль, адже супроводжував людину майже все життя від гімназії або кадетського корпусу до виходу на пенсію. Навіть за деякими посадами чиновники зберегли право носіння мундира [1, 194]. На той час людина у формі, будь-то лікар, вихователь, викладач чи просто міський чиновник, викликала довіру та захоплення з боку населення. Тому форма була предметом гордості та надавала людині відповідного соціального статусу. Під час опрацювання літератури з теми з'ясувалося, що історикам притаманне регіональне опрацювання цієї проблеми. З іншого боку, майже повна відсутність наукової літератури значно ускладнює її дослідження. Значною активністю у вивченні теми вирізняються науковці міст Росії [2, 104]. Метою цієї статті є аналіз зовнішнього вигляду гімназисток Російської імперії в означений вище період.

Вважається, що форму для дівчат уперше розробила імператриця Катерина ІІ, яка під час заснування в 1764 р. Смольного інституту та Виховного товариства шляхетних дівчат, вирішила реалізувати ідею створення нового типу людей [3, 989]. Ідея застування закритого типу жіночої школи та створення там однакових правил для всіх, мала на меті ізоляцію дитини від несприятливого для виховання середовища. Ці плани Катерини II та І. Бецького (російський педагог і діяч в галузі освіти другої половини ХУШ ст., ініціатор створення Смольного інституту), були втілені в Смольному, де запроваджувалася система умов, що була викладена у доповіді-трактаті «Генеральне встановлення про виховання обох статей юнацтва». Основні положення про організацію харчування, прогулянок, сну, температурного режиму, зовнішнього одягу були покладені в основу майбутніх гімназій [4, 372].

Приблизна дата введення шкільної форми в Російській імперії 1834 р. Саме 27 лютого цього року імператор Микола І вніс доповнення до Табелю про ранги, затвердивши гімназійний одяг як окремий вид цивільних мундирів. Спочатку це нововведення стосувалося викладачів і вихователів, оскільки установи були державними. У ХІХ на початку ХХ ст. усі державні службовці мали носити формений одяг, що відповідав їх чину та званню, згідно «Табелю про ранги» [5, 90-92]. Так, усі педагоги та вихователі навчальних закладів носили формені сюртуки. Припускаємо, що з метою дисциплінувати учнів, у Міністерстві народної освіти вирішили запровадити форму для гімназистів. У 1896 р. формений одяг упроваджено й для учениць жіночих гімназій.

Форма гімназистів була гордістю не тільки для самого учня, а й для батьків. Її носили не тільки у стінах навчального закладу, а й на вулиці, по приїзду до рідного дому, під час свят і вихідних. Форма гімназистки символізувала вступ до нового співтовариства, рівних за віком і положенням однокласниць. Міністерство стверджувало, що однотипний зовнішній одяг має також згладжувати майнові та статусні відмінності слухачок, допоможе увійти до нової ланки суспільства.

Починаючи з 1828 р., Міністерство народної освіти формувало нормативно-правову базу функціонування гімназій, зокрема закони та розпорядження вміщувалися в Статуті гімназій і прогімназій. Статут регламентував не тільки правила й обов'язки директорів, викладачів, а й рекомендації щодо зовнішнього вигляду. У 1864 р. він був доповнений новими правилами, що стосувалися типів і видів форми [6, 88-89]. Для відвідування всіх типів гімназій статутом 1870 р. передбачалося 3 види одягу. По-перше, «обов'язкова форма для щоденного відвідування», яка складалася з коричневого вовняного плаття і вовняного фартуха чорного кольору. Статут вимагав «носити плаття в чистоті, охайності, знімати вдома, щодня прасувати та стежити за чистотою білого коміру». По-друге, гімназистки мали парадну форму, яка виготовлялася з того ж сукна, що й повсякденна. Вона доповнювалась білим фартухом та мереживним комірцем. У парадній формі дівчата відвідували театр, церкву, також в ній дозволяли ходили на різдвяні та новорічні вечори. По-третє, «нікому не заборонялося мати окреме плаття будь-якої моделі і крою, на випадок відвідування балу чи приїзду до гімназії поважної особи, якщо кошти батьків дозволяли таку розкіш» [6, 69].

У деяких гімназіях дівчатам видавали шпильки, гребені, пудру й рукавички. Також дозволялось аби гімназистки носили ґудзики або брошки з символом гімназії. У дореволюційній Росії гімназистки з гордістю носили спеціальні емблеми у вигляді вензелів з перших букв назви гімназії. Брошка з номером гімназії прикріплювалася до капелюшків, чепчиків чи зимової шапочки, іноді навіть до верхнього одягу. У столичних гімназіях дівчата випускних класів отримували дозвіл носити спеціальні значки на сукнях. Якщо ж у місті було декілька навчальних закладів, дозволялося незначною мірою змінювати відтінки кольорів суконь та фасон рукавів, а іноді й фартухів. На тогочасних фотографіях можна побачити досить світлі або навіть доволі темні сукні. Втім, коричневий колір залишався для гімназисток загальнообов'язковим.

Деякі гімназії забороняли носити короткі рукава. Фартухи завжди одягали на плечі, що викликало незадоволення у дівчат. Іноді вони були пошиті як цілі трапецієподібні нагрудники, що закривали шию. Також дозволялось мати 3 пари рукавичок: дві, відповідно сезону, третя для святкових урочистостей. У прохолодну пору гімназистки носили пелеринку або теплий каптан і хоч зовнішній вигляд не вказувався в уставі та правилах гімназій, все ж мав відповідати скромним нормам і віку дівчини [7, 140].

Учениці в щоденниках згадували, що гімназистка у своїй коричневій формі з чорним повсякденним або білим парадним фартухом була більше схожа на покоївку чи гувернантку, ніж на слухачку престижного закладу. Зі спогадів випускниці 1909 р. Першої жіночої гімназії м. Єкатеринодар В. Савицької дізнаємося: «Ця форма вважалася символом приналежності до вищих станів (було навіть презирливе прізвисько у бідняків “гімназистка”). Вважалося, що форма символізує несвободу, принижене, підневільне становище учениці. Однак у цієї відмови від форми була й інша, більш зрозуміла причина бідність. Учні ходили до школи в тому, що могли надати їм батьки. Й тому ніхто не скаржився на одяг, що був схожий на гувернантський» [8]. З іншого боку, формене вбрання заздалегідь готувало дівчині її майбутнє місце в соціальній структурі. Більшість гімназій мали додаткові педагогічні класи, що готували дівчат до соціальної ролі вчительки, класної дами, а іноді й освіченої гувернантки.

Учениці зобов'язані були з'являтися до гімназії та перебувати поза межами неї завжди у встановленій формі. Коричневого кольору сукні та чорні фартухи мали бути найпростішого покрою, без будь-якого вподобання моді. Категорично заборонялось носити широкі мереживні або шиті гладдю коміри, жодних прикрас на фартухах, рукава та плечики мали бути простого покрою. Також це стосувалось і носіння прикрас. Заборонялась будь-яка присутність браслетів, кілець, каблучок, намиста, брошок, металевих ланцюжків, годинників. Навіть не дозволялось носіння фамільних реліквій у пам'ять про загиблих родичів. Все це розцінювалось як кричущий відступ від форми й уставу навчального закладу. Такі ж суворі правила стосувалися й дівочих зачісок. Будь-які наслідування моді в убранні волосся заборонялися й жорстко каралися. Волосся мало бути гладко зачесане, а всі дівчата, які закінчили чотири класи і вище не повинні були стригти волосся. Це вважалось непристойним, аби дівчина віком від 15 років не носила волосся. Лиш у мірах суворого покарання вихователям дозволялось зістригти волосся, але ні в якому разі не брити наголо. Виняток допускався лише в тому випадку, коли волосся дозволялось зістригти у разі хвороби, за приписом лікаря, але гімназистка мала надати відповідне свідоцтво з його печаткою [9, 123].

Дівчата у своїх щоденниках неодноразово жалілись на форму та нарікали, що інші гімназії мали більше прав і свобод. Зі спогадів гімназистки О. Зеленової слухачки Калузької жіночої гімназії у 1896 р.: «У нашій державній гімназії все було дуже строго. Юні калужанки носили “глухі”, довгі коричневі сукні з високим коміром та дивні фартухи чорний у навчальні дні та білий у свята. Парадна форма доповнювалася білим комірцем і солом'яним капелюшком. Такий головний убір був обов'язковий і влітку. За всієї суворості, ми носили мереживні білі підкомірці. Адже не можна ж змусити всіх дівчат бути абсолютно однаково одягненими. Ще кожна гімназистка носила срібну брошку емблему у вигляді переплетених букв “КЖГ”. А от у платній гімназії Салова, на вензелі виблискували чотири переплетені букви “КЖГС”. Вони були щасливі, плаття були більш світлих коричневих відтінків, їм дозволялася якась вільність у фасоні фартуха. Крім цього, дозволялося носити навіть шийні прикраси у вигляді бус і ланцюжків!» [10].

25 липня 1914 р. циркуляром Санкт-Петербурзького навчального округу затверджено носіння шкільної форми ученицями гімназій. Плаття темно-коричневого кольору з чорним фартухом, взуття без підборів, капелюхи з чорними стрічками, які у свята дозволялося замінювати кольоровими. Однак після революції 1917 р., у рамках боротьби з буржуазними пережитками та спадщиною імперського режиму, виданий декрет «Про єдину школу» від 8 листопада, який скасував носіння шкільної форми [11]. Вона вважалася символом приналежності до вищих станів і ніби символізувала несвободу, принижене, підневільне становище учнів. Хоча у цій відмові була й інша причина бідність. Учні ходили до навчальних закладів в тому, що могли дати їм батьки.

З усього вищесказаного ми можемо зробити наступні висновки. Дослідження внутрішнього життя жіночих гімназій стало предметом наукового вивчення у працях багатьох науковців і педагогів, але матеріал щодо зовнішнього вигляду гімназисток кінця ХІХ початку ХХ ст. не розглядався в достатньому обсязі. Загалом, зовнішній вигляд гімназисток протягом століть мало чим відрізнявся. Адміністрація жіночих навчальних закладів пильнувала, щоб учениці дотримуватися встановленого зовнішнього вигляду та не відрізнялись одна від іншої. З одного боку, це мало згладити різне матеріальне становище учениць, з іншого не дозволяло демонстрували грошові можливості батьків.

У 1834 р. була затверджена загальна система цивільних мундирів у Російській імперії, зокрема й для навчальних закладів. Положення про гімназичну форму для дівчат було прийняте у 1896 р., зазначивши, що гімназистки повинні носити плаття темного кольору і поверх нього одягати фартухи. Не дозволялося носити прикраси та пишні зачіски, одягатись не за сезоном та в жодному разі не порушувати гімназичного уставу. Хоча в гімназисток були повсякденна та святкова форма одягу. Перша складалася із сукні, розширеної донизу, та фартуха, рукави були прямого покрою, призібрані на манжет. Горловина плаття мала округлу форму, а також могла завершуватися відкладним коміром або стійкою. Святкова форма складалася з буденної сукні та фартуха білого кольору, пелерини або коміру, що був оздоблений воланами та мереживом. Колір уніформи визначався статутом закладу. Такі правила діяли до революції 1917 р., коли були скасовані більшовицьким урядом. Носіння форменого одягу вважалось становою ознакою, а тому розцінювалося новою владою як буржуазний пережиток.

гімназійний одяг мундир російський

Література

1. Шепеев Л. Чиновный мир России. XVIII -- начало XX в. -- М, 2001.

2. Посохов И. Студенческие обструкции в университетах Российской империи (ХІХ -- начало ХХ вв.) // Актуальні проблеми вітчизняної та всесвітньої історії: Зб. наук. пр. -- Х., 2008. -- Вип. 11.

3. Мордвинова З. Смольный институт в эпоху им-ператрицы Екатерины II (1764--1796) //Исторический вестник. -- 1914. -- Кн. 6. -- Т. CXXXVI.

4. Рождественский С.В. Материалы для истории учебных реформ в России в XVIII--XIX вв. -- М., 2012.

5. Полное Собрание Законов Российской Империи. -- СПб., 1874. -- Собр. ІІ. -- Т. ХШ. -- Отд. ІІ.

6. Желваков Н.А. Положение о женских гимназиях и прогимназиях министерства народного просвещения 1870 г. //Хрестоматия по истории педагогики / Под ред. С. Каменева. -- М., 1986.

7. Гончаров Ю.М. Будни Барнаульской женской гимназии глазами учителя (по материалам дневника Н. Ф. Шубкина) // Краеведческие записки. -- Вып. 5. -- Барнаул, 2003.

8. Воспоминания гимназисток первой женской гимназии. Женское образование на Кубани (середина XIX -- начало XX вв.) //Православный Голос Кубани. -- 2004. -- № 1 [Електронний ресурс]. -- Режим доступу: http:// pravkuban.ru/bibl/pgk/ htm.

9. Шубкина Н.Ф. Повседневная жизнь старой русской гимназии (Из дневника словесника Н. Ф. Шубкина за 1911--1915 гг.). -- СПб., 1998.

10. Выглядеть следует надлежащим образом // Калужская неделя. -- 2010. -- № 9 [Електронний ресурс]. -- Режим доступу: http:// www.nedelya40.ru.

11. Декрет Совета Народных Комисаров // Собрание узаконений и распоряжений правительства за 1917-- 1918 гг. -- Отд. І [Електронний ресурс]. -- Режим доступу: http://istmat.info/node/31763.

12. Российский государственный исторический архив. -- Ф. 109. -- Д. 61. -- Ч. 10.

Размещено на Allbest.ru