Діяльність тимчасових волосних інструкторів у справі боротьби з вогнем в УРСР на початку 1920-х рр.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Діяльність тимчасових волосних інструкторів у справі боротьби з вогнем в УРСР на початку 1920-х рр.

М.І. Харламов

У статті розглядаються деякі важливі питання роботи волосних пожежних інструкторів в українських селах періоду початку нової економічної політики. Досліджуються аспекти створення ієрархічної структури державних органів щодо вогнеборчої справи у сільських регіонах України зазначеного періоду. Аналізуються питання взаємодії представників державних органів та місцевого сільського населення УСРР у справі боротьби з пожежами. пожежний волосний вогнеборчий

Ключові слова: пожежна безпека, волосний пожежний інструктор, державні органи, протипожежні заходи, протипожежна діяльність

Потрібно зауважити, що дослідження діяльності тимчасових волосних інструкторів у справі боротьби з вогнем означеного періоду не стало поки що предметом наукових інтересів істориків. Сучасні дослідники розглядають питання діяльності пожежних формувань у Наддніпрянській Україні, протипожежної діяльності земств Лівобережної України, протипожежної діяльності органів місцевого самоуправління в Південній Україні. Вони є безперечно ґрунтовними та мають чималу наукову цінність. Проте у працях таких вчених, як А. Томіленко [1, 3], С. Тараненко [2, 4] та ін. не охоплено період 1921-1924 рр. Роботи ж таких авторів, як В. Нехаєв, М. Серцов [4, 127] і О. Полтанов [5, 61], лише поверхово стосуються деяких регіональних питань діяльності волосних інструкторів УСРР 1920-х рр. Тому мета цієї статті полягає в аналізі основних видів діяльності волосних пожежних інструкторів українського села цього періоду.

Початок нової економічної політики на українських землях розпочався фактично після припинення громадянської війни, хоча окремі осередки селянської боротьби з більшовиками існували до середини 20-х рр. ХХ ст. (Холодноярська республіка). Стан протипожежної безпеки в українських селах був досить складним, внаслідок війни та розорення народного господарства. Нова (радянська) влада намагалася швидко покращити ситуацію у цій сфері за допомогою різних декретів, наказів, інструкцій.

Особлива увага зверталася на боротьбу з пожежами в українських селах, оскільки на них покладалося завдання забезпечення хлібом нового режиму. Великого значення у вогнеборчій справі радянська влада надавала нещодавно утвореному інституту тимчасових волосних пожежних інструкторів. При чому слід зауважити, що в країні діяли постійно діючі органи боротьби з пожежами, як губернські пожежні відділи та повітові пожежні інспекції. Однак їхня діяльність у вогнеборчій справі на початку НЕПу виявилася неефективною, тому виникла необхідність у більш оперативному реагуванні на надзвичайні ситуації, і, таким чином, уряд вирішив більш активно залучати населення до боротьби зі стихійним лихом. Координувати діяльність людей у справі подолання вогню мали, обрані за критеріями обізнаності у пожежній справі, тимчасові волосні пожежні інструктори.

Так, 11 травня 1921 р. було видано "Положення про підйом населення на боротьбу з пожежами апаратом тимчасових волосних та сільських інструкторів", за підписом Голови комісії при Народному комісаріаті внутрішніх справ (НКВС) у боротьбі з пожежами А. Кривошеєва. Слід відмітити, що на початку 1920-х рр. українські органи влади лише дублювали законодавчі акти, затверджені російським керівництвом. У цьому положенні також зазначено, що діяльність волосних пожежних має координуватися з різними діячами органів державного управління, зокрема з губернськими та повітовими пожежними інспекторами, працівниками відділів праці, обліку та розрахунку, представниками сільських, повітових, волосних рад робітничих і селянських депутатів. Заробітна плата волосним інструкторам надавалася через губернські пожежні відділи, до штату яких вони відносилися [ 5, 234].

Згідно цього положення, до організаційних і владних повноважень волосних інструкторів за необхідності відносилися: користування канцелярією волосних або сільських виконавчих комітетів (виконкомів), а також: "Волосним пожежним інструкторам надається право накладення стягнення на громадян та сільських інструкторів, що ухилялися від трудової повинності у встановленому порядку. У випадках злісних ухилень громадян від трудової повинності у боротьбі з пожежами, а також суттєвих упущень та недоліків з боку сільських пожежних інструкторів, справи про це передаються повітовим пожежним комісіям для передання винних суду Ревтрибуналу" [5, 234]. Як бачимо, повноваження інструкторів були достатньо значними, що засвідчує значущість цього апарату для влади.

У тому ж 1921 р. була представлена "Інструкція тимчасовому волосному інструктору з підйому населення на боротьбу з пожежами", в якій чітко зазначалися обов'язки волосного інструктора стосовно безпосередньої організації пожежної безпеки на місцях:

"1. Нагляд за виконанням населенням всіх правил та постановлень з протипожежних заходів, що видаються державними органами пожежної безпеки;

2. Перевірка та спостереження за станом чергових коней на випадок пожежі;

3. Разом з волосним відділом праці та сільськими інструкторами ведення обліку та розрахунку всього працездатного населення для підйому на випадок пожеж;

4. Інструктування та нагляд за діяльністю сільських інструкторів, навчання населення, проведення пробних тривог зі згодою з волосними відділами праці;

5. У випадку пожарів, прийняття усіх заходів до виклику населення на пожежу, заздалегідь наміченим порядком, розділення працівників на зміни;

6. У випадку пожежі негайне відправлення на місце для керівництва ліквідацією лиха, а також проведення попереднього слідства про причини пожежі;

7. Забезпечення постачання робітникам води, продовольства та пожежних інструментів;

8. Заздалегідь, за узгодженням з місцевими пожежними організаціями, встановлення способу тривоги для населення;

9. Посада волосних інструкторів повинна суміщатися з посадою волосного пожежного старости, де остання вже існує" [5, 233].

Разом з достатньо широкими повноваженнями, волосні інструктори наділялися й істотними обов'язками. Пожежний інструктор волості мав контролювати велику територію, часто його мобільність пересування була обмеженою. Не завжди в українських селах можна було знайти коней для пересування, особливо якщо пожежа відбувалася далеко від місця проживання інструктора. Загальний низький рівень економічних можливостей повоєнної України суттєво впливав на ефективність роботи волосних інструкторів: не вистачало коней, кваліфікованих вогнеборців, пожежного реманенту. Доказом останнього є зокрема лист Козачанському волвиконкому м. Путивля від завідувача повітової пожежної інспекції т. Актикова від 1924 р.: "В виду полного отсутствия в селениях уезда исправных пожарных рукавов, а если где таковые в целости и сохранились, то благодаря отсутствию за ними в период войны всякого ухода грозит при первом их употреблении дать отказ в работе" [6, 3].

Втім, упродовж наступних років ситуація з системою протипожежних заходів в українських селах поступово покращувалася, в тому числі завдяки діяльності волосних інспекторів у боротьбі з пожежами. Це пов'язано з поліпшенням економічної ситуації в країні та зверненням більшої уваги держави на заходи протипожежної безпеки. Перспективними для наукових досліджень можуть бути також дослідження впливу сільських пожежних інструкторів на протипожежну безпеку в селах, аналіз діяльності сільських та повітових пожежних старост на території республіки наприкінці 1920-30-х рр., дослідження особливостей системи пожежної безпеки в окремих регіонах та областях Української республіки.

1. Томіленко А.Г Пожежна справа на правобережній Україні у другій половині ХІХ - на початку ХХ ст. : ав- тореф. дис. ... канд. іст. наук. - Донецьк, 2000.

2. Тараненко С.П. Протипожежна діяльність органів місцевого управління в Південній Україні у другій половині ХІХ - на початку ХХ ст.: автореф. дис. ... канд. іст. наук. - Черкаси, 2007.

3. НехаевВ.С., СерцовМ.А. ОгнеборцьіЗапорожья: Очерки истории и деятельности пожарной охраньї Запорожской области. - Запорожье, 1997.

4. Історія пожежної охорони Кіровоградщини. 1841--1997 / О. Полтанов, В. Доманський, В. Очкала, Л. Костилє- ва. - Кіровоград, 1998.

5. Держархів Сумської області (далі--ДАСО). - Ф. Р-4625. - Оп. 1. - Спр. 13.

6. ДАСО. - Ф. Р-4625. - Оп. 1. - Спр. 51.

Размещено на Allbest.ru