Київська міська дума: взаємозалежність між соціальним складом гласних та ефективністю їх діяльності (1871-1914 рр.)

Дослідження соціального складу гласних Київської міської думи. Простеження взаємозалежності їхньої діяльності від освітньо-професійного рівня, досвіду міського врядування. Державна реформа місцевого управління, результати перших київських виборів.

Рубрика История и исторические личности
Вид статья
Язык украинский
Дата добавления 15.08.2017
Размер файла 22,2 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Київська міська дума: взаємозалежність між соціальним складом гласних та ефективністю їх діяльності (1871-1914 рр.)

Ю.І. Глизь

Досліджується соціальний склад гласних Київської міської думи. Простежується взаємозалежність їхньої діяльності від освітньо-професійного рівня, досвіду міського врядування.

Ключові слова: Київська міська дума, гласні, соціальний склад, вибори, каденція.

міський дума управління

Державна реформа місцевого управління була покликана залучити містян до впорядкування благоустрою міст як середовища їхнього проживання та діяльності. Пропонувалося запровадити й нові управлінські механізми: всестанова виборність, самоврядність, фінансова самостійність. Положенням 1870 р. верховна влада допускала до управління міським господарством тих, хто міг наповнювати його скарбницю і спрямовувати кошти на розвиток інфраструктури міста. Дума отримувала право формувати міський бюджет і піклуватися про благоустрій міста.

Мета цієї статті - дослідити соціальний, зокрема й освітній, склад гласних Київської міської думи, виявити ефективність їхньої діяльності та простежити взаємозалежність між походженням і громадською активністю гласних. За одиницю «виміру» беремо часовий термін - одна каденція. Важливо простежити, за якими критеріями виборці оцінювали потенційних гласних: станове походження, освітньо-професійний рівень, досвід міського чи державного врядування, власне бажання бути гласним, активність у роботі комісій управи або інші заслуги перед громадою міста.

Особливістю перших київських виборів було те, що гласних обирали не знаючи їхніх якостей, через відсутність передвиборчих зустрічей з містянами. Заможні кандидати першої і другої категорій, через агітацію та підкуп нав'язувалися виборцям третьої й, як наслідок, 30-ти тисячна категорія міщан-виборців у першій каденції думи не отримала свого представника. Більшість гласних вважали, що це звання почесне і не потрібно буде щоденно працювати в комісіях управи. Роботою перших гласних кияни лишилися задоволені: вони зуміли забезпечити центр міста ліхтарями, новими мостовими і водогоном. Більше того до наступного складу думи (1875 р.) було обрано фахівців із газоосвітлення, залізничного транспорту, прокладання водогону (Струве, Рилєєв, Донат, Альохін). Почали практикувати відрядження за кордон для переймання європейського досвіду брукування шляхів, тротуарів й закладанням скверів і парків. Заслугою гласних цієї каденції було зведення будови міської думи на Хрещатику.

Неосвіченість киян третьої категорії знову була використана на виборах наступної каденції (1879 р.). Місць у думі були позбавлені кияни, які обрали 21 гласного не зі свого середовища, а з перших двох категорій. Гласні нової каденції (1883 р.) продовжували займатися благоустроєм міста, розширювати водогінну мережу і значну увагу приділяли освіті киян, заснувавши шість однокласних училищ. Проте, вони ж відхилили проекти потрібних Києву каналізації і конки [1, 79].

Внесок кожного гласного кияни могли оцінити завдяки місцевій пресі, а також «Известий Киевской городской думы», на сторінках якої вміщалися протоколи засідань, звідки містяни дізнавалися про ініціативи гласних та їх відвідування думи. Хоча ні тим, ні іншим вони не відзначалися - на засіданнях часто не було кворуму і лише 1/5 з них відвідували більшу половину засідань. Траплялося, що міський голова розшукував гласних і запрошував до роботи, тому дума розпорядилася публікувати у газетах списки відсутніх. Ініціативи гласних були також незадовільними - за перші три каденції (1871-1882 рр.) від них надійшли 86 пропозицій, більшість з яких були несуттєві [2, 194-195]. Для ілюстрації соціального, освітнього і релігійного складу гласних у перші три каденції звернімося до таблиці 1.

Табл. 1 Освітній, становий і етнічний склад гласних [3, 96-101]

Термін повноважень

1871-1875 рр.

1875-1879 р.

1879-1883 р.

Категорії

1

2

3

1

2

3

1

2

3

Гласні з вищою освітою

10

9

11

8

17

6

10

11

11

середньою

4

10

9

3

3

1

5

6

4

домашньою

10

5

4

12

4

17

9

7

9

Гласні привілейованого стану

15

13

24

10

20

6

12

13

10

непривілейованого стану

9

11

-

14

4

18

12

11

14

Гласні православного віросповідання

19

23

23

15

22

23

17

21

23

юдеї

-

-

-

3

2

-

3

2

-

протестанти

5

1

1

5

-

1

4

-

1

Гласних привілейованих станів було більше лише у першу каденцію - вони отримали 52 мандати, у другій - 36, третій - 35. Зауважуємо зрівняння кількості тих й інших. Гласні з вищою освітою постійно становили половину складу. В усіх без винятку каденціях купці мали більшість: у першій - 26 мандатів, другій - 35, третій - 36. Друге місце, з невеликою різницею, поділяли між собою чиновники і професори, але вже з 1879 р. професура витіснила чиновників, отримавши у думі 17 місць [2, 165,178].

Верховну владу також цікавила залежність активності гласних від їх соціального походження, а тому сенатор О. Половцев вивчав зайнятість гласних у роботі комісій управи з врахуванням категорій, від яких ті були обраними. Виявилося, що 1878-1880 рр. їх участь була однаково активною: за три роки у комісіях працювали 49 гласних від першої категорії, 45 - від другої і 39 - від третьої. Найбільшою активністю вирізнялися гласні першої категорії - О. Лєсков і Г. Ейс- ман, від другої - О. Кониський. Недосконалістю виборів користувалися підприємці, котрі скуповували довіреності для обрання в думу лояльних до себе гласних. 1879 р. за ними проголосували 387 виборців, що склало 53% від тих, хто взяв участь у виборах [2, 146147,224-225].

Починаючи з 1883 р., через кількаденні вибори в третій категорії, дума перейшла на голосування по адміністративних дільницях міста, запозичивши європейський досвід. Крім цього, успіхом каденції стали заснування Київського кредитного товариства і відкриття першої телефонної станції з 60 телефонними апаратами. Дума 1887-1893 рр. отримала назву «семирічної», адже термін її повноважень було продовжено до часу проведення перших виборів за новим Міським положенням 1892 р. [4, 1-9]. Діяльність гласних цього складу думи можна визнати переломною у перетворенні Києва на європейське модерне місто. В цей час запущено електричний трамвай, що став першим у Російській імперії, почала діяти централізована каналізація, розпочалося постачання киян артезіанською водою, відкрилося перше міське підприємство - скотобійня, котре почало наповнювати міський бюджет. Було закладено будівництво гавані на Оболоні, а також із розмахом відзначено 900-річчя хрещення Русі, в ході якого Київ прикрасив пам'ятник Б. Хмельницькому на Софіївській площі. З розвитком залізничних перевезень, Київ набував значення торгово-промислового і культурно-освітнього центру Південно-Західного краю імперії.

Щокаденції склад гласних думи оновлювалася більше, ніж на половину, що свідчило про бажання киян поліпшувати її кадровий склад (таблиця 2).

Табл. 2 Кількість переобраних гласних

Рік нової каденції думи

Кількість переобраних гласних

%-ве співвідношення до усіх (72)

1875

35

48%

1879

32

44,40%

1883

22

30,50%

1887

29

40,30%

Стосовно міських голів, то всі, крім професора- правника М. Ренненкампфа і професора-богослова С. Сольського, походили із заможних родин, або самі стали мільйонерами. За головування С. Сольського (1887-1900 рр.), який успішно виконував обов'язки члена управи з 1879 р., Київ досяг стабільного розвитку. Голова думи І. Толлі був знаним філантропом, скажімо, на будівництво церкви Благовіщеня він виділив 75 тис. руб., а на Межигірську ремісничу школу - 10 тис. [5, 7-28]. Отже, склад Київської міської думи, за Положенням 1870 р., формувався з купців, чиновників і професорів. Місце у думі їм гарантували розміри власності, внаслідок чого, вони потрапляли до списків виборців перших двох категорій. Їх відрізняла ще й соціальна активність, а тому за них віддавали голоси виборці третьої категорії, замість того, щоб обирати власних кандидатів. Тому першочергово дума розвивала центр Києва, де мешкали у власних садибах заможні гласні [2, 146-147].

Разом з тим, на думку київського губернатора Л. Томари, відсутність державного і міського контролю призвела до допущення гласними «лихоимства, весьма среди них распространённого». Міський секретар думи М. Демочані зауважував, що вони використовували свою посаду «с точки зрения личных интересов» і за безцінь скуповували міську власність, як гласні Я. Бернер і Т. Кибальчич. Виявилося, що служіння місту потребувало не лише моральних якостей, а й «известного умственного развития» гласних [6, 102зв.-103,193зв.-194].

Запроваджуючи Міське положення 1892 р., центр намагався ліквідувати вади попереднього виборчого процесу, шляхом обмеження виборців з незаможних та малоосвічених, які не виявляли активності і під час виборів, і у званні гласних та найбільше піддавалися маніпулюванню. Найсуттєвіші зміни стосувалися розміру майнового цензу (не менше 1,5 тис. руб. для губернських міст), внесення у списки виборців наймачів квартир, ліквідація одного із шляхів підкупу голосів - передачу довіреностей представникам від установ, товариств, компаній, монастирів і церков [7, 33-40]. Якщо раніше право голосу мали всі платники податку, то за новим положенням коло виборців звузилося до заможних киян - промисловців, купців першої і другої гільдій та домовласників. Кількість гласних у Києві допускалася не більше 80 осіб. З правом голосу в кожну каденцію думи вводилися по одному представнику від повітового земського зібрання і духовного відомства. Ними були голова повітової управи із справ земського господарства Г. Вишневський та голова духовного відомства, протоієрей С. Трегубов [1, 180-183].

Вже на перших виборах 1894 р. нове законодавство кардинально вплинуло на склад думи: першість тепер займали чиновники, які отримали 47 депутатських мандатів, тоді як купці - лише 25. Найвизначнішим досягненням нової каденції було заснування Політехнічного інституту, до чого значні зусилля приклав голова думи С. Сольський, котрий відстоював перед Петербургом важливість його відкриття у Києві та домовився з військовим відомством про виділення землі під будівництво. Також з успіхом пройшла Київська сільськогосподарська та промислова виставка (1897 р.). За наступну каденцію, з переобранням С. Сольсього, завершилося будівництво гавані на Оболоні (1899 р.) і нового міського театру, який відвідують і сучасні кияни [8, 1-45].

Революційні події наступних років підштовхнули до кардинальної зміни складу думи. Боротьба на виборах, як і робота під час засідань, набули «партійного» характеру. 1906 р. йшла активна агітація партій «проценкістів» (група колишнього голови думи В. Проценка), «прогресистів» (очолювані І. Дьяковим) та «добрининців» (гласного М. Добриніна). Розголосу набули збори чорносотенців на чолі з гласним Ф. Ясногурським і водночас монархічних партій. Внаслідок такої активності, кількість новообраних гласних, за визначенням автора так званого «лівого» спрямування, нараховувала 42 особи, «правого» - 30 [9, 20,23,26]. Новообрану думу в пресі називали «визвольною», а першість у ній посіли гласні інтелектуальних професій (професори і вчителі), котрих було 21, купців - 19, чиновників - 17.

Очолював цю думу лідер «прогресистів» І. Дьяков, який і був обраний міським головою. Ще будучи гласним минулої каденції, він успішно виконував обов'язок голови комісій з освітлення міста й театральну. З його ініціативи, відкрився Комерційний інститут, з успіхом пройшла Всеросійська промислова виставка, а в наступні роки - перша російська олімпіада і перший всеросійський з'їзд представників міст з питань покращення міських фінансів 1913 р. Крім цього, «прогресисти» відзначилися відкриттям санітарної станції, успішну діяльність якої відзначив професор Д. Заболотний, визнавши її найкращою у всій імперії [9, 53].

На наступних виборах основна боротьба розгорілася між партіями «прогресистів» та так званих «націоналістів», а фактично - російських шовіністів. Боротьба точилася жорстока, на кожній дільниці велася агітація, а газети висвітлювали усі подробиці виборчих баталій. В результаті, до думи пройшла більшість за списками «націоналістів», які обрали головою того ж І. Дьякова. Як бачимо, політичне життя Києва початку ХХ ст. відзначалося появою виборчих партій, які створювали гостру конкуренцію між собою. Стабільна постійність складу в три каденції поспіль (18981906 рр.) зумовлювала прийняття більш перспективних і практичних рішень на користь міста. Різка зміна в останню каденцію була зумовлена гострою партійною боротьбою між партіями «націоналістів» та «прогресистів», перемогу в якій отримала перша.

Підсумуємо. Якщо в перші каденції гласних з вищою освітою обиралося біля 1/3, то після запровадження Положення 1892 р. - не менше половини. Соціальний склад гласних також змінився: за Положенням 1870 р. у думі переважали купці, а вже на початку ХХ ст. - чиновники. Найбільшим ж успіхом відзначилися гласні каденцій 1887-1902 рр., завдяки їх професійному й освітньому рівням. Верховна влада, через зміни в законодавстві, усунула від управління містом соціально-пасивну частину виборців, місце якої посіли чиновники.

Размещено на Allbest.ru

...

Подобные документы

  • Повсякденні практики міського самоврядування на території України у XIV–XVIII cт. Досвід діяльності міського самоврядування міста Києва. Міська реформа 1870 р. та її вплив на життя мешканців українських міст, а також механізм реалізації та особливості.

    дипломная работа [100,7 K], добавлен 22.12.2012

  • Криза влади в царській Росії. Основний закон Російської Імперії про сутність самодержавної влади та царські маніфести 1905 року. Ценз і система подвійних виборів до Державної Думи. Державно-правові реформи, обумовлені подіями першої російської революції.

    реферат [20,7 K], добавлен 27.10.2010

  • Функції найвищих органів влади Київської Русі: великий князь, княжна рада, феодальні з’їзди. Елементи механізму політичної влади в Давньоруській державі. Місцеві органи управління Київської Русі. Суд, військо, церковна організація в Київській Русі.

    курсовая работа [52,5 K], добавлен 20.01.2011

  • Передумови, перебіг та наслідки революції 1905-1907 років. Дослідження причин поразки соціального повстання. Історія відродження консерваторського характеру управління державою. Ознайомлення із основними подіями політичного застою 1912-1914 років.

    дипломная работа [60,8 K], добавлен 04.02.2011

  • Історіографічний огляд концепцій походження державно-політичного утворення Русі. Об’єднання східнослов’янських племен навколо Києва і зміцнення ранньофеодальної держави на Русі. Діяльність великих київських князів. Соціально-економічна історія Русі.

    курсовая работа [1,2 M], добавлен 03.04.2011

  • Колониальная политика Германской империи в 1871-1914 гг. Бисмарк и начало колониальной экспансии Германской империи. Колониальная политика императора Вильгельма II. Колониальное движение в Германии: организации, идеология и пропагандистская деятельность.

    курсовая работа [132,3 K], добавлен 18.02.2010

  • Дослідження впливу журналу "Київська Старовина" на творчу долю М. Грушевського. Аналіз співпраці вченого з виданням. Внесок авторів "Київської Старовини" у справу популяризації історіографічних ідей Грушевського. Критика "еклектичної манери" Грушевського.

    статья [52,1 K], добавлен 17.08.2017

  • Походження і розселення східнослов’янських племен, спосіб життя. Слов'яни та скандинави. Походження назви "Русь". Київська Русь, її ранньофеодальний характер та політичний розвиток. Загальна характеристика соціально-економічного розвитку Київської Русі.

    реферат [18,9 K], добавлен 21.02.2009

  • Образование Германской империи. Конституция 1871 г.. Экономический подъем страны. Рейхсканцлер О. фон Бисмарк, eго экономическая и социальная политика. "Культуркампф". Внешняя политика. Колониальные захваты. Ухудшение англо-германских отношений.

    реферат [838,5 K], добавлен 31.12.2008

  • Підкорення Київської Русі варягами. Початок князювання на Русі. Міжнародна політика князя Олега, Ігоря та Ольги, їх відмінні особливості. Особливості візиту Ольги до Константинополя. Політична діяльність Ольги після прийняття на Русі християнства.

    реферат [20,9 K], добавлен 20.10.2010

  • Причини та основні етапи проведення земської та міської реформи. Сутність і положення земської, міської реформ. Особливості реалізації реформ в Україні. Значення реформ. Кримська війна, економічна і політична відсталість Росії. Піднесення народного руху.

    контрольная работа [18,2 K], добавлен 05.10.2008

  • Витоки місцевого самоврядування на українських землях, відновлення гетьманства. Земська реформа Олександра II: земські установи як органи місцевого самоврядування, джерело їх доходів та повноваження, поділ виборців на три курії та їх виборчі права.

    реферат [19,5 K], добавлен 31.05.2010

  • Концепції походження держави Київська Русь та її назви. Перші князі, їх зовнішня та внутрішня політика. Розквіт Київської держави за часів Ярослава Мудрого. Державний лад, господарство, торгівля. Початки політичного розпаду держави. Володимир Мономах.

    реферат [57,9 K], добавлен 15.05.2008

  • Етап історичного розвитку української державності, пов'язаний із формуванням у Середньому Подніпров'ї Київського князівства, формування права Київської Русі. Адміністративна, військова, релігійна, судова реформи Володимира. Джерела права Київської Русі.

    реферат [43,1 K], добавлен 16.04.2010

  • Дослідження громадсько-політичної діяльності М. Василенка в редакціях київських газет у 1904-1910 рр. Громадська позиція, політичні ідеї та еволюція національних поглядів М. Василенка, від загальноросійської подвійної ідентичності до української.

    реферат [28,5 K], добавлен 12.06.2010

  • Історія створення бібліотеки Києво-Могилянської академії. Київська братська школа як основа академії. Петро Могила - засновник київської Академії і його внесок в розвиток бібліотеки. Основні напрямки діяльності бібліотеки на сучасному етапі розвитку.

    реферат [42,7 K], добавлен 29.09.2009

  • Дослідження соціально-економічних і політичних передумов утворення Давньоруської держави. Аналіз основних етапів історії Київської Русі. Характерні риси державного ладу Давньоруської держави. Галицько-Волинське князівство та його історичне значення.

    реферат [23,0 K], добавлен 18.05.2010

  • Дослідження епістолярних і мемуарних джерел в історії суспільно-політичної діяльності відомої громадської діячки графині Єлизавети Милорадович. Активна участь у діяльності полтавської громади, створенні недільних шкіл, виданні книг українською мовою.

    статья [16,3 K], добавлен 07.08.2017

  • Поразка Росії у Кримській війні. Реформа 1861 року. Скасування кріпосного права. Особливості аграрної реформи. Міська реформа 1870 року. Судова реформа 1864 року. Зміни у складі населення. Формування національної інтелігенції. Інтерес до марксизму.

    презентация [3,4 M], добавлен 19.04.2015

  • Київська Русь на початку свого існування. Період розквіту, прийняття християнства Володимиром Великим. Монголо-татарська навала і занепад Київської Русі. Зовнішні відносини, державний устрій, економічне, соціальне життя та культура Київської Русі.

    реферат [376,3 K], добавлен 06.02.2011

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.