Князівський патронат в українських землях держави Ягеллонів першої половини XVI ст. на прикладі родини Чорторийських

Размещено на http://www.allbest.ru/

Князівський патронат в українських землях держави Ягеллонів першої половини XVI ст. на прикладі родини Чорторийських

Микола Буланий

THE І HALF OF XVI CENTURY ON EXAMPLE AT THE HOUSE OF CZARTORYSKI

The article is dedicated to identifying the main features which were peculiar to the Prince's patronage of the Ukrainian lands of the Jagiellonian state in Early Modern time. On the example of the princes Czartoryski reviewed the development of this particular kind of law as a distinctive means of interaction of different categories of the secular and spiritual elites. After all, due to bringing the norms of Canon law can find more details of follow researching with the act material gradually changing between the practical forms of expression purely princely prerogatives of patronage and its ideal image, which were occurred during the first half of the XVI century.

Key words: "jus patronatus", the princes Czartoryski, patrons, church property, the right of investiture.

Для православної Церкви XVI століття було періодом поступового відновлення та накопичення сил після тривалого занепаду. Основоположним цієї інституції на першу половину століття було вирішення передусім майнових проблем, недарма М. Владимирський-Буданов про дану добу писав, що Церква "извлекала из имущества силы в своей борьбе за существование" Владимирский-Буданов М. Церковные имущества в Юго-Западной России / М. Владимирский-Буданов / АЮЗР. - Ч. 8.-- Т. IV. - К.: Тип. С. Кульженко, 1907. - С. 16.. Велику роль у такій боротьбі зіграв "jus patronatus" як адекватна компромісна форма взаємодопомоги між духовною та світською владою. Попри усе, українська класична та сучасна історіографії з окресленої проблематики здебільшого апелюють при розпорошених згадках патронату лише негативними конотаціями. Безумовно, патронат як і будь-яке соціальне явище охоплювало суспільство хвилеподібно: спочатку з'являючись у суспільстві й використовуючись ще несвідомо, потім усвідомлено. Зрештою, явище починає набувати систематизованого викладу, після чого у соціумі відбувається звикання до нього як даності. Це в свою чергу веде до поступового стирання структурованих попередніми етапами норм традиції духом доби, що лише спотворює першочерговий образ явища. Врешті-решт на нього чекає або забуття через нерентабельність у нових умовах, або ж існування у "адаптованому" вигляді, бо традиція все одно вимагає визнання, навіть коли її вже не дотримуютьсяПелікан Я. Виправдання традиції / Я. Пелікан. - К.: Дух і літера, 2010. - С. 99.. Саме такою у ранньомодерну добу є доля права патронату, що пережило на теренах держави Ягеллонів у XVI ст. черговий цикл свого існування. князівський патронат еліта

Беручи до уваги розпорошеність досліджень з даної тематики, автор на основі писемних джерел, передусім актових матеріалів Литовської метрики, зумів виділити два види патронату за природою його носіїв - світський та духовний, які, в свою чергу, поділяються на кілька типів залежно від станової приналежності суб'єктів права.

Одним з вищих типів світських патронів є князівська верства, яка була наділена усіма можливими підвидами патронату за правом народження: надавати устави монастирям, призначати спадкоємців на церковні посади, управляти "скарбом церковным" до обрання кліриків, чинити суд над священикамиАкты, относящиеся к истории Западной России (Далее - АЗР) [Текст]. - Т. 3. 15441587 гг. - СПб: Тип. Э. Праца, 1848. - C. 23.. Особливим правом, притаманним князям-патронам, було підтвердження привілеїв своїх попередників. Це право не мали ніякі інші патрони, окрім монарха. Попри такі широкі повноваження князі офіційно підпорядковувалися рішенням найвищих духовних та світських патронів (митрополит чи король), які виступали в якості джерел патронату. Яскравим прикладом князівської опіки над церковними установами українських земель служать князі Чорторийські, які лише в Луцько-Острозькій єпархії володіли 5 монастирямиГорін С. Волинські монастирі під патронатом князів Корецьких (до середини XVII ст.) / С. Горін // Наукові записки Національного університету "Києво-Могилянська академія". Історичні науки. - Т.104. - К., 2010. - С. 9..

Відносини князів із Церквою можна умовно розподілити не лише за функціональністю дій, але й за ініціативою суб'єктів права. Так, слід виділяти князівський патронат з ініціативи короля, самого князя-патрона, церковнослужителів та міщан.

Королівська ініціатива здебільшого носила форму пожалувань прав або маєтностей, про що свідчить пожалування 1511 р. князю Ф. Чорторийському за вірну службу "у Володимерскомъ повете место нашо на има Литовижъ зъ вой-товъствомъ и манастыр святого Николы и съ селы и людми манастырскими"Lietuvos Metrika = Lithuanian Metrica = Metryka Litewska = Литовская Метрика: knyga Nr. 22 (1547). Uzrasymq knyga 22 / Parenge A. Blanutsa, D. Vashchuk, D. Antanavicius. - Vilnius: LII leidykla, 2010. - С. 16..

Більш цікавими є королівські пожалування з ініціативи самих князів, особливості якого можна прослідкувати на прикладі Пересопницького монастиря Різдва Богородиці. У такому отриманні патронату велику роль відігравали особистісні пориви князів. Згідно привілею 18 лютого 1526 р. цей монастир король Сигізмунд І Старий надав, керуючись такими причинами: "на вихованє матце своєй (князя Ф. Чорторийського - М.Б.) до живота єє, которая мала в черницы пойти", яка повинна була "прибавити, розширити и к своему лепшому и вжи- точному обернути, как сами налепей розумеючи"Литовська Метрика. Книга 561. Ревізії українськіх замків 1545 року / Підготував В. Кравченко. - К.: Простір М, 2005. - С. 187; Грушевський М. Історія України-Руси: В 11 т., 12 кн. / М. Грушевський. - Т. 5. - К.: Наукова думка, 1994. - С. 486.. Таким бажанням княгині і пояснюється акт підтвердження князю "подаванье со всъми селы, и з людми всими того монастыра, и съ землями пашъными и бортными, и с сеножатьми, и со въсимъ с тымъ, што звеку к тому монастыру прислухано; а старосты луцъкие того манастыра не маютьца утуповати"Архив Юго-Западной России, издаваемый Временною комиссиею для разбора древних актов, Высочайше утвержденною при киевском военном, подольском и волынском генерал- губернаторе (Далее - АЮЗР). - Ч. 8.-- Т. IV. Акты о землевладении в Юго-Западной России ^-ХШН вв. - К.: Тип. С. Кульженко, 1907. - С. 62.. Надалі обитель перебувала у володінні Івана Федоровича Чорторийського з дружиною Ганною ЗаславськоюГорін С. Монастирі Луцько-Острозької єпархії... - С. 302., що продовжували піклуватись про монастир. Подібне було порушенням не лише сакрального правила ех votoЛат. "за обітницею". власника, але й рішень церковних соборів. Так, у першому правилі Двукратного Собору зазначається, що коли "некоторые, дав своим имениям и усадьбам имя монастыря, и обещаваяся посвятити оныя Богу, пишут себя владельцами пожертвованнаго. Они ухищренно умыслили посвятити Богу единое наименование: ибо не стыдятся усвояти себе ту же власть и после пожертвования, какую не возбранялось им имети прежде... да не будет позволено никому созидати монастырь без ведения и соизволения епископа. И пожертвователь без воли епископа отнюдь да не имеет дерзновения, самаго себя, или вместо себя другаго поставити ігуменом"Никодим Милаш. Правила Поместных Соборов с толкованиями [Электронный ресурс] / Никодим Милаш. - Режим доступа: http://azbyka.ru/otechnik/Nikodim_Milash/pravila-pomes tnyh-soborov-s-tolkovanijami. Проте відмова від першочергового завдання надати монастир матері князя Ф. Чорторийського, що готувалась стати черницею, змогло компенсуватися значними поданнями як самого прохача, так і його нащадків. Ситуацію, яка склалася, аж ніяк не можна вважати згубними огріхами патронату у розбудові церковного господарства. Тим паче, князі платили податки за своїх церковних людей, про що свідчить квіт С. Вел- ковича 1548 р., згідно яким князь І. Чорторийський платив серебщизну із церковних людей Земенського монастиряКнязі Чорторийські: документи і матеріали ХУІ-ХУП ст. (із зібрання "Західно-Руських актів" російської національної бібліотеки / Підг. до друк. А. Блануца, Д. Ващук. - К.: Інститут історії НАН України, 2016. - С. 94.. Утім князям-патронам приходилося нести й відповідальність за населення патронованих ними володінь. Так, у лютому 1548 р. князю І. Чорторийському довелося вирішувати суперечку з пересопницькими підданими, які без відома князя Ф. Пронського ловили рибу у Кривецькому ставку під Жуківським замком. Князь І. Чорторийський, "иж архимандрыт мой пєрєсопницкий и люди манастрыря Пєрєсопницкого в тот став ихъ милости никоторыми причинами вступоват и рыб ловити нє мєли" і зобов'язувався карати зловмисників як злодіївКнязі Чорторийські: документи і матеріали XVI-XVII ст....-- С. 78.. Тож за полюбовну домовленість кн. І. Чорторийський отримав у володіння та опікування низку "остро- вовъ церкви Святого Спаса, а Святого Михайла Жуковских", які були дотичні до володінь ЧорторийськихКнязі Чорторийські: документи і матеріали XVI-XVII ст..-- С. 91..

Окрім отриманих прав, що надавались королем, князі також мали певні природжені права, як наприклад, право інвеститури духовенства у своїх володіннях. Так було з передачею у 1565 р. справцею І. Чорторийським Кирилівського монастиря попам Миколаївської церкви в КиєвіАкты, относяшиеся к истории Южной и Западной России, собранные и изданные Археографической комиссией [Текст]. - Т. 1. 1361-1598. - СПб: Изд-во Э. Праца, 1863. - №145; Макарий Булгаков. История Русской Церкви [Электронный ресурс] / Макарий Булгаков. - Книга 5. Период разделения Русской Церкви на две митрополии. - Том 8. История западнорусской, или Литовской, митрополии (1458-1596). - Режим доступа: http:// azbyka.ru/otechnik/Makarij_Bulgakov/istorija-russkoj-tserkvi/8

* Розташування церкви в Клевані згадується в археографічній публікації грамоти митрополита Макарія в 3 томі "Актов Западной России" й цілком підтверджується географічним розташуванням населеного пункту в межах історичної області Волинь, де компактно знаходились маєтки князів Чорторийських. Натомість в публікації "Князі Чорторийські: документи і матеріали" на с. 79 в анотації до вказаної грамоти митрополита церква розташовувалась у Біличах, а в тексті самої археографічної публікації на с. 80 - "Билєвичи". Тож цілком виправдано, що Білевичі, які згадуються в Вітебській, Гродненській та Мінській областях, так само як і Біличі, які знаходяться в Львівській області (тобто входить до складу Галичини) не можуть бути, на думку автора, місцем розташуванням церкви, про яку йдеться.. Але все одно подібні права мали свої станові особливості. Так, священик після обрання патроном підтверджував свій статус у митрополита, як верховного духовного патрона, та у місцевого владики, як духовного патрону краю. Порушення цих норм могло призводити до протиріч між рішеннями різного рівня патронів. Прикладом є обрання священиком у 1548 р. князем І. Чорторийським до Святотроїцької церкви в Клевані* деякого Тимофія, що домігся подальшого дозволу від митрополита, але, не сповістивши попередньо місцевого луцького владику, отримав від останнього заборону служитиАЗР. - Т. 3. 1544-1587 гг. - СПб: Тип. Э. Праца, 1848. - C. 19.. У розв'язання конфлікту між місцевими світським та духовним патронами був вимушений втрутитися митрополит Мака- рій, який зобов'язав луцького і острозького єпископа допустити Тимофія та наказав аби єпископ визнав право князя й "заховал бы ся твоя милость князя Иван єго милости во всєм^'Князі Чорторийські: документи і матеріали XVI-XVII ст..-- С. 80..

Про інтерес кліру у князівських поданнях свідчать передусім обміни та оренди майна з ініціативи духовенства. Так, у 1523 р. князем Ф. Чорторийським був здійснений обмін дворища Коршовця на інше дворище Дем'янове за

ініціативи владики луцького Кирила. Мотивом обміну було те, що дворище князя було ближче до церквиАЮЗР. - Ч. 8.-- Т. IV. Акты о землевладении в Юго-Западной России ХV-ХVШ вв. - К.: Тип. С. Кульженко, 1907. - С. 356.. Крім обмінів князі могли брати на прохання кліриків в оренду маєтності для відновлення господарств, як було з орендою в 1563 р. І. Чорторийським маєтку Медкова, надане луцькій єпископії ще предками князя, але потерпало від нападів підданих княгині Ілліної Ровенської. Тож аби мати стабільний прибуток єпископ віддав князеві "тоє дворищє зо всємь, яко ся в собє маєт, дєржати и вживати и от всяких кривдь боронить яко влост- ностъ свою... яко тому ктиторови"Князі Чорторийські: документи і матеріали XVI-XVП ст....-- С. 106-108. з щорічною виплатою 5 кіп грошей єпископБлануца А. Ринок землі у Великому князівстві Литовському в 1529-1566 рр.: Джерелознавчі, правові та соціально-економічні аспекти / А. Блануца // УІЖ. - № 1.-- 2010. - С. 58.. Повний продаж духовенством маєтностей мирянам на першу половину століття спостерігався не часто. З одного боку такими діями Церква втрачала певні права на маєтки, але з іншого боку патронат дозволяв отримувати стабільні доходи, що сприяло відродженню занедбаних господарств. Саме через подібні сприятливі мотиви духовенство охоче йшло на порушення 4 правила Халкідонського собору, за яким "монастырь не должен находиться в полной зависимости от мирян"Никодим Милаш. Правила Поместных Соборов с толкованиями [Электронный ресурс] / Никодим Милаш. - Режим доступа: http://azbyka.ru/otechnik/Nikodim_Milash/pravila-pomes tnyh-soborov-s-tolkovanijami. Проте для набуття публічності договору необхідним було направлення верховному світському патрону, яким виступав король. Тому лише після підтвердження Сигізмундом ІІ Августом, орендні відносини й патронат набував сили, навіть для князівКнязі Чорторийські: документи і матеріали XVI-XVП ст. - С. 117.. Іншим прикладом порушень вже церковних канонів є передача владикою луцьким Феодосієм кн. Ф. Чорторийському двох монастирів "Дорогобуж св. Спаса" та "Дубищо Уведеня Пречистоє" надані патронові "з веку"Грушевський М. Історія України-Руси: В 11 т., 12 кн. / М. Грушевський. - Т. 5. - К.: Наукова думка, 1994. - С. 486..

Така свобода поводження церковним майном та його статками у дусі простих процедур землеволодіння спокушало патронів і ставало з часом поштовхом до переходу патронату у неконтрольовану стадію, коли ідея допомоги Церкві ставала лише черговою статтею для власного збагачення. Цю думку підтверджує передача у віно вже у 1555 р. князем О. Чорторийським княжні Магдалені Вишневецькій двох монастирівАЮЗР. - Ч. 8.-- Т. IV. Акты о землевладении в Юго-Западной России ХV-ХVШ вв. - К.: Тип. С. Кульженко, 1907. - С. 30.. Не менш важливим аспектом стають численні напади на об'єкти патронування. Так, у 1564 р. люди княгині Б. Костелецької Ілліної Острозької напали на "кгрунт зємли єго милости Дубєцкоє и Мєдскоє, подданых архимандрыта пєчєрского"Князі Чорторийські: документи і матеріали XVI-XVП ст. - С. 129.. Князю Чорторийському тут не допомогли скарги ані до місцевого воєводи кн. В. Острозького, ані до короля. Разом з подібними порушеннями мирянами зворотним наслідком стає активізаціядуховенства, яке домагалося повернення розданих попередниками маєтностей. Непересічним є випадок із вже згадуваним Медковим, коли у 1569 р. новий владика Іван Борзобогатий Красенський намагався відсудити маєтність у княгині Г. ЧорторийськоїАЮЗР. - Ч.8.-- Т. VI. Акты о землевладении в Юго-Западной России ХV-ХVШ вв. - К.: Тип. С. Кульженко, 1911. - С. 248.. Проте верховний світський патрон намагався нормалізувати патронатні відносини мирян з кліром, про що свідчать вирок та напоми- нальний лист 1570-1571 рр., які підтверджували права князів Чорторийських на орендовану власністьКнязі Чорторийські: документи і матеріали XVI-XVП ст....-- С. 34-35..

Підбиваючи підсумки, слід визначити, що зв'язок князів із Церквою зобов'язував покласти в основу їх відносин взаємоповагу та особливу, з боку мирян, охорону. Оберігаючи привілеї Церкви, родина Чорторийських, як більшість кня- зів-патронів, намагалась йти на зустріч її потребам. Проте антиномія поєднання платонічних імпульсів із жагою до розширення власних прав (за умов відсутності писаних норм патронату і кревності з королем) стала небезпечно відчутною вже за правління Сигізмунда ІІ Августа, санкціонуючи поштовхи до сваволі. Наслідком цього стало наростання суспільних протиріч, які почалися із майнових справ світських патронів з кліром, а завершилися дискредитацією у суспільстві православ'я та Берестецькою унією.

References