Губернські міста Правобережжя: порівняльний аналіз розвитку в другій половині ХІХ - на початку ХХ століття

Размещено на http://www.allbest.ru/

Губернські міста Правобережжя: порівняльний аналіз розвитку в другій половині ХІХ - на початку ХХ ст

Сергій Д.

Роль міст у соціально-економічному, політичному та культурному житті суспільства завжди була показником добробуту кожної держави. Зосередження у великих центрах основних промислових потужностей неодмінно поєднувалося із інтенсифікацією взаємозв'язку виробничої сфери з освітнім простором, посилювало вплив повсякденних реалій на форми і методи їх репрезентації в духовному житті. На сьогоднішній день, за даними Державної служби статистики, відсоток міського населення України сягає 70%. Більшість його зосереджена у великих полісах - Києві, Дніпрі, Харкові, Одесі, Львові та ін., які є рушіями суспільного прогресу. Центри регіонів та адміністративно-територіальних одиниць у будь-який історичний період виконували роль консолідуючого осередку для місцевого населення, сприяли самореаліза- ції особистості. Однак подібну схему не можна назвати статичною, оскільки залежно від географічних особливостей, специфіки розвитку транспортної інфраструктури, політичних факторів та ін., спостерігалися й зміни у статусі міст. Зважаючи на це, перед сучасною наукою актуалізується завдання вивчення особливостей урбанізаційних процесів в Україні у попередні періоди, зокрема часів Російської імперії, перш за все, «доби великих реформ» 1860-1880-х рр. та наступних десятиліть.

Вибір тематичного вектору - губернські центри Правобережної України (Київ, Житомир, Кам'янець-Подільський) в другій половині ХТХ - на початку ХХ ст. - здійснено з урахуванням наявності в сучасній історіографії низки праць, у тому числі й останніх років, присвячених окремим аспектам історії міст регіону(О. Будзея, С. Єсюніна, А. Задорожнюка і О. Ре- єнта, В. Молчанова, О. Прищепи, А. Седляра, Н. Шкільнюк та ін.)1. Разом із тим, доцільно зауважити, що є потреба у проведенні компаративного порівняльного аналізу та виокремленні основних тенденцій розвитку за ключовими параметрами. Джерельною базою представленої студії виступили матеріали переписів населення (Київського одноденного 1874 р., Всеросійського 1897 р.), щорічників, які друкував на початку ХХ ст. Центральний статистичний комітет Міністерства внутрішніх справ Російської імперії, тогочасні історико-статистичні довідники, матеріали періодики тощо.

Першим обраним нами параметром для порівняння стали терміни та особливості імплементації міської реформи 1870 р. За цим показником виділявся Київ, у якому вже в 1870 р. (тобто коли було затверджено відповідне «Положення») відбулися вибори гласних. Право взяти в голосуванні отримали лише 3,22 тис. жителів (із понад 125 тис.), однак це був серйозний крок влади на шляху розвитку місцевого самоврядування, надання населенню можливості самостійно формувати і розпоряджатися бюд- жетомБудзей О. Вулицями Кам'янця-Подільського. - Львів: Світ, 2005. - 272 с.; Єсюнін С.М. Міста Поділля у другій половині XIX - на початку XX ст.: монографія. - Хмельницький: Мельник А.А., 2015. - 335 с.; Живучи в модерному місті: Київ кінця ХТХ - середини ХХ століть / Упоряд. К. Диса, О. Бетлій, О. Мартинюк.

- Київ: Дух і Літера, 2016 - 328 с.; Задорожнюк А.Б., Реєнт О.П. Промислове виробництво в містах і містечках Подільської губернії кінця ХVТТТ - початку ХХ ст. - К.: Інститут історії України НАН України, 2008.

- 270 с.; Молчанов В.Б. Життєвий рівень міського населення Правобережної України (1900-1914). - К.: Тн-т історії України НАН України, 2005. - 318 с.; Прищепа О.П. Міста Волині у другій половині ХТХ - на початку ХХ ст. - Рівне: ПП ДМ, 2010. - 258 с.; Седляр А. Соціально-економічна діяльність органів міського самоврядування на Волині та Поділлі (1892-1918 рр.): автореф. дис. ... канд. іст. наук. - К., 2009. - 20 с.; ШкільнюкН.М. Міста Волинської губернії у другій половині XIX - на початку XX ст.: соціальна структура, адміністративний та економічний аспекти: дис. ... канд. іст. наук. - Тернопіль, 2017. - 272 с. та ін..

Інакшою, з точки зору хронології реалізації реформи, була ситуація в Житомирі та Кам'янці- Подільському. В обох випадках відповідна підготовча робота тривала декілька років. Так, після п'ятирічної роботи у Житомирі спеціальної Комісії, яка розглядала пропозиції щодо запровадження «Міського Положення» 1870 р., Державна рада постановила застосовувати його «поступово, з урахуванням місцевих міркувань, з дозволу міністра внутрішніх справ»Полное собрание законов Российской империи. - Собр. 2-е. - Т. L (1875). - Ч. Т. - № 54640. - СПб., 1877. - С. 462-464.. Лише на

початку 1877 р. в Житомирі, а у 1878 р. - в Кам'янці-Подільському, відбулися перші вибори міської думи. Варто зауважити, що місцеві жителі були зацікавлені у прискоренні цього процесу і зверталися з відповідними проханнями до губернаторів та генерал-губернатора. Така поведінка пояснюється їх прагненням розширити власні повноваження і вплив на розвиток міст, насамперед, фінансово-податкову політику. Натомість позиція влади - зволікання і тривала підготовка, пояснюється побоюваннями щодо можливого зростання впливу польського та єврейського населення в результаті проведення реформиШкільнюк Н.М. Вказ. праця. - С. 110..

Порівняння демографічних показників також засвідчує домінування Києва. За даними одноденного перепису в 1874 р. у ньому проживало 127,25 тис. осіб, у тому числі близько 10,5 тис. осіб в передмістях - Шулявці, Соло- м'янці, Протасовому Яру, Байковій горі, Демі- ївці та Саперній Слобідці. У місті знаходилося майже 10,7 тис. житлових і 9,2 тис. нежитлових будівель; найбільше - у Плоській та Либідській частинах, найменше - Палацовій та Печерській. У даному випадку мова йде про розподіл за престижністю, адже для незаможного населення властива більша густота. Двоповерхових будинків у місті було 13,3% від загального числа, трьох- та більше - 1,7% (зокрема, три п'ятиповерхові)Киев и его предместья Шулявка, Соломенка с Протасовым Яром, Байкова Гора и Демиевка с Саперною Слободкою по переписи 2 марта 1874 г., произведенной и разработанной Юго-Западным Отделом Императорского Русского Географического Общества. - К.: Тип. Имп. ун-та св. Владимира, 1875. - С. 3, 276, 280-281.. Майже третина житлових приміщень (28%) побудувалася після 1864 р., що свідчить про швидкий розвиток Києва протягом наступного десятиліття.

На жаль, у Житомирі та Кам'янці-Поділь- ському подібні окремі переписи населення не проводилися, однак відомо, що навіть у 1897 р. вони не змогли зрівнятися з наведеними демографічними показниками. На той час чисельність їх населення становила лише 65,9 тис. та 35,9 тис. осіб відповідно. При цьому якщо Житомир суттєво випереджав найбільші повітовіміста губернії (наприклад, у Рівному проживало 24,57 тис. осіб, Кременці - 17,7 тис. осіб і т. д.), то із Кам'янцем-Подільським конкурувала Вінниця (30,56 тис. осіб.)Первая всеобщая перепись населения Российской империи 1897 года / Изд. Центр. Стат. комитетом М- вавн. дел; Под ред. Н.А. Тройницкого. -[Вып.] VIII. Волынская губерния. - СПб: Тип. кн. В.П. Мещерского, 1904. - С. 1; Там же. - [Вып.] ХХІІ. Подольская губерния. - С. 1.. Така ситуація багато в чому обумовлювалася відсутністю залізниці, яка б вела до губернського центру. Цей вид транспорту був вагомим чинником прискорення урба- нізаційних процесів у будь-якому населеному пункті. Залізничне сполучення до Кам'янця-По- дільського почало будуватися лише з 1909 р., а регулярний рух започатковано в 1913 р. До революції 1917 р. губернський центр вже був достатньо інтегрований до навколишньої системи залізниць, однак концесіонери Російської імперії обговорювали можливі способи транспортного з'єднання регіону із Західною Україною та Балканами, що мало, передусім, політичне та загальнодержавне підґрунтя. У 1910 р. тутешня газета «Подолія» писала з приводу побудови єдиної залізничної магістралі від Адріатичного моря до столиць: «Будівництво цього шляху, який, крім того, перетне біля Старокостянтинова запроектований «Індійський шлях» (про нього так багато нині розмов: Варшава - Дубно - Старокостянти- нів - Умань - Джанкой - Керч -Батум- Тегеран), для нашого краю матиме величезне значення. Всі товари, які раніше йшли в Центральну Росію зі Середземного моря через Чорне й Одесу, підуть напряму через Румунію і далі по Росії: Кам'янець - Проскурів - Шепетівка - Новоград- Волинський - Жлобин - Петербург». Втім, ці плани не вдалося реалізувати у зв'язку із початком Першої світової війни, а пізніше - революційних подій, коли на першому плані перебували проблеми зовсім іншого порядку.

У 1897 р. в Києві проживало 247,72 тис. осіб або на 195% більше, ніж у 1874 р., тобто за чверть століття населення збільшилося вдвічі. Соціальна структура демонструвала кількісне домінування міських станів (почесні громадяни, купці, міщани, цехові) - 43,6% та вихідців із

села - 39,5%. Значно менше представництво мали дворяни та чиновники (12,6%), духовенство (1,5%). У якості рідної мови більшість населення визнавало російську (54,2%), українську (22,23%), єврейські мови (12,1%), польську (6,7%)Первая всеобщая перепись населения... - [Вып.] XVI. Киевская губерния... - С. 1, 82-83, 90.. Натомість для Житомира була характерна вища частка міських станів (68,2%) та менша сільських (15,8%); а також переважання єврейського населення (49,4%)Там само. - [Вып.] VIII. Волынская губерния. -С. 3, 36-39, 88.. Проміжне місце займав Кам'янець-Подільський із 61,4% купців та міщан, 19,4% вихідців із села; 44,8% населення, що розмовляло єврейськими мовами, 27,4% - українською, 20,6% - російськоюТам само. - [Вып.] XXII. Подольская губерния. - С. 1, 98. Гульдман В.К. Подольская губерния. Опыт географическо-статистического описания; Подольский гу- берн. стат. комитет. - Каменец-Подольский: Тип. Подольского губернского правления, 1889. - С. 307-308, 332-333.. У такому розподілі значну роль відіграли історичні передумови (перебування правобережних земель у складі Речі Посполитої) та державна політика центральних органів влади (штучне стимулювання зростання кількості вихідців із російських губерній, смуга осілості для єврейського населення тощо).

Аналіз рівня розвитку фабрично-заводської промисловості демонструє її слабкість у всіх містах Правобережної України (за винятком Києва). Головною причиною такого стану речей, крім вже згадуваних чинників, є сільськогосподарська спеціалізація регіону. Для прикладу, дослідник історії Поділля В .Гульдман, перераховуючи промислові потужності Кам'янця-По- дільського станом на 1887 р., вказував, що у місті діяло лише 18 підприємств: «пивоварний завод 1, тютюнова фабрика 1, ватна 1, шкіряних установ 4, установ мінеральних вод 2, типогра- фій 2, фотографій 2. Загальна сума фабрично-заводської промисловості сягає до 66 552 руб.». Зауважимо, у кількісному та якісному відношеннях ці показники є досить невеликими. Поряд з цим, історик зазначав, що губернському центру належало 1614 дес. орної землі при м. Смотрич. Ці угіддя здавалися в оренду і місто щороку отримувало 12,234 тис. руб.11

Досить репрезентативні дані щодо розвитку губернських центрів на початку ХХ ст. представлені у статистично-довідковому виданні «Міста Росії у 1904 р.», яке було підготовлене Центральним статистичним комітетом Міністерства внутрішніх справ Російської імперії і вийшло друком у 1906 р. Із нього ми дізнаємося, що за показниками зайнятості робітників на Правобережжі лідирувала київська околиця Деміївка (2,13 тис. осіб). Цей населений пункт не вирізнявся наявністю потужної промисловості, однак він був суто пролетарським районом, який забезпечував Київ робітничими кадрами. Описана на прикладі демографічної статистики нерівномірність у розвитку губернських центрів спостерігалася й по відношенню до фінансового становища. За рівнем витрат на першому місці знову ж таки перебував Київ (понад 3 млн руб.). Його показники майже у 8 разів перевищували потреби Житомира (0,393 млн руб.) та в 17,6 разів - Кам'янця-По- дільського (0,17 млн руб.). При цьому останнє місто обійшли навіть Бердичів (188 тис. руб.) і Черкаси (176,4 тис. руб.), дещо наблизилася - Вінниця (111 тис. руб.). Звичайно, в даному випадку доцільно брати до уваги чисельність населення, однак тут теж простежувалася невідповідність. Так, у Києві на одного жителя витрачалося 9,5 руб., Житомирі - 4,4 руб., Кам'янці-Подільському - 4,3 руб. Такі, відносно високі в масштабах регіону, витрати бюджету поєднувалися із заборгованістю всіх перерахованих міст. її розмір для Києва становив 2,7 млн руб., Житомира - 0,47 млн руб., Кам'янця-По- дільського - 0,21 млн руб.Города России / Центр. стат. ком. МВД. - Т. 1: Города России в 1904 году. - СПб.:Типо-лит. Ныркина, 1906. - С. 156-157. Варто уточнити, що ці дані демонструють постійну тенденцію на початку ХХ ст., оскільки наприкінці ХІХ ст. ситуація була дещо іншою. Так, за 1885-1887 рр. витрати Кам'янця-Подільського перевищували прибутки лише на 7,4 тис. руб. Більше всього коштів йшло на утримання будівель, вулиць та освітлення (23,7%), управлінського апарату (19,2%), військові постої та повинності (15,%), утримання поліції (9,85%) та ін.Гульдман В.К.Указ. соч. - С. 317, 321.

До 1904 р. населення губернських центрів зросло до: 320,53 тис. осіб у Києві, 88,43 тис. осіб у Житомирі, 40,13 тис. осіб у Кам'янці-По- дільському. Ці дані вкотре демонструють наростання демографічного контрасту між містами. міський реформа житловий губернський

Таблиця 1 Динаміка зростання населення губернських центрів Правобережної України (кінець ХІХ - початок ХХ ст.)