Таємна місія А. Гітлера у Фінляндію 4 червня 1942 р. та її наслідки у світлі джерел та історіографії

Размещено на http://www.allbest.ru/

Таємна місія А. Гітлера у Фінляндію 4 червня 1942 р. Та її наслідки у світлі джерел та історіографії

В'ячеслав Іванов

Анотація

У статті аналізується міжнародні відносини під час Другої світової війни (в червні 1942 р.). Показана діяльність таємної дипломатії нацистської Німеччини у переговорах з Фінляндією щодо участі останньої у військових операціях «Вісі» на Східному фронті проти Радянського Союзу. Доведено значення візиту Гітлера і німецьких урядовців до Фінляндії як важливого зовнішньополітичного курсу організації участі Фінляндії у Антикомінтернівському пакті та блоку країн «Вісі».

Ключові слова: Адольф Гітлер, Карл Густав Маннергейм, Еріх фон Манш- тейн, блокада Лєнінграда, Німеччина, Фінляндія, Радянський союз, антикомін- тернівський пакт, блок «Вісі».

нацистський переговори фінляндія гітлер

Діяльність дипломатії нацистської Німеччини є однією дискусійних та проблемних тем історії Другої світової війни. Організація та створення блоку «Вісі» передбачала взаємодію та співробітництво з союзниками Німеччини, серед яких важливе місце займала Фінляндія. Військові невдачі взимку 19411942 рр. заставили нацистів шукати шляхи подолання кризи у відносинах між союзникам по блоку і одним з пріоритетів зовнішньополітичного курсу став візит Адольфа Гітлера до головнокомандуючого фінляндськими збройними силами маршала К.Г. Маннергейма 4 червня 1942 р.

У цій статті автор ставить завдання з'ясувати цілі і значення візиту німецького лідера А. Гітлера до командуючого фінляндськими збройними силами Фінляндії К.Г. Маннергейма, і як те як він вплинув на подальший на хід Другої світової війни, виявити тенденції, які сприяли продовженню військових операції на радянсько-німецькому фронті; показати досягнення і прорахунки дипломатії нацистської Німеччини.

Науковою розробкою даної проблеми займалися як зарубіжні, в першу чергу фінляндські, німецькі та вітчизняні дослідники. На основі останніх досліджень вчені по-новому підійшли до розробки політичної, дипломатичної, та військової історії німецько-фінляндських відносин.Vehvil'inen O. Finland m the Second World War: Between Germany and Russia / Olli Vehvil'inen. -- New York: Palgrave Macmillan, 2002. -- 200 р.; Mann C. Hitler's Arctic War: The German Campaigns in Norway, Finland, and the USSR 1940-1945 / Chris Mann, Christer .^rgensen. -- London: Ian Allan Publishing, 2002. -- 224 р.; Finland in World War II: History, Memory, Interpretations / edited by Tiina Kinnunen, Ville Kivimaki. -- Leiden: Brill, 2011. -- 576 p.; Menger M. Deutschland und Finnland im Zweiten Weltkrieg / Manfred Menger. -- Berlin: Mili^rverlag der DDR, 1988. -- 276 S.; JonasM. NS-Diplomatie und Bьndnispolitik 1935-1944. Wipert von BRcher, das Dritte Reich und Finnland / Michael Jonas. -- Paderborn-Mьnchen: Ferdinand Schnningh, 2011. -- 687 S.; Барышников Н.И. Финляндия во Второй мировой войне / Н.И. Барышников, В.Н. Барышников, В.Г. Федоров. -- Л.: Лениздат, 1989. -- 336 с., ил. Однак у названих працях, на погляд автора, ще не досить повно висвітлюються візити Гітлера і нацистських посадовців до Фінляндії. Дослідники не розглядають у своїх працях візити Гітлера і нацистських посадовців у Фінляндію, як один з видів дипломатичної боротьби в роки Другої світової війни, вважаючи, що зустрічі Гітлера і Ман- нергейма вплинули на зовнішньополітичний курс Фінляндії тільки в частині позиції цієї країни стосовно військових кампаній Німеччини та її союзників на Східному фронті.

У грудні 1941 р. на всіх фронтах Другої світової почалася позиційна війна. Приблизно третина особового складу фінляндської діючої армії була демобілізована. 1942 р. почався з наступу Червоної армії, однак ці успіхи були тактичними і локальними. Щодо Фінляндії, то ніяких змін на фронті для цієї країни практично не відбулося: у ході оборонних боїв в 1941 р. і наступальних операцій взимку-навесні 1942 р. лінія фронту остаточно стабілізування і залишалася в основному незмінною до моменту переходу військ Карельського фронту в наступ влітку 1944 р.

Радянська ставка ВГК, Військова рада фронту, починаючи з вересня 1941 р., приймають термінові рішення для створення ефективної оборони. Після успішного наступу німецької армії влітку 1941 р. К.Г. Маннергейм вже сумнівався в успіхах нацистської Німеччини. Ці сумніви підтвердив контрнаступ 54, 4 та 52 окремих армій під командуванням К.П. Мерецкова 30 грудня 1941 р., коли було взято м. Тихвін, що стало серйозною перешкодою тим самим перешкоджаючи виходу оперативному угрупуванню німецьких військ до р. Свір уздовж південного узбережжя Ладозького озераErickson J. The Road to Stalingrad. Stalin's War with Germany / John Erickson. -- New York: Harper & Row, 1975. -- Vol. 1. -- Р. 263-264; Mann C. Hitler's Arctic War: ... -- Р. 99-100; Ланнуа Ф. де. Битва за Ленинград. 22 июня -- 31 декабря / Франсуа де Ланнуа; [пер. с фр. М. Стровского]. -- М.: Эксмо, 2009. -- С. 177-179..

Тихвінська катастрофа стала для нацистів підтвердженням того, що без підтримки Фінляндії вони не зможуть розбити Червону армію і взяти Ленінград. Начальник генерального штаба фінляндської армії генерал-лейтенант А.Е. Гайн- рінхс після поїздки до Німеччини і зустрічі особисто с А. Гітлером письмово доповідавав: «Рейхсканцлер сказав, що блокада Петербургу і його знищення мають величезне політичне значення. Цю справу, він розглядає як свою власну, і здійснення цього задуму не може розпочати без допомоги Фінляндії» Жуков Г.К. Воспоминания и размышления / Г.К. Жуков. -- М.: Изд-во АПН, 1975. -- С. 393..

Після зимово-весняної кампанії 1942 р. командувач 11-тою армією Еріх фон Манштейн не виявляв особливого бажання продовжувати активні військові дії на німецько-радянському фронті. Манштейн висловив категоричний протест представнику МЗС Німеччини К. Шнурре, відмовившись продовжувати наступ під Ленінградом, посилаючись на те, що фіни хотіли перекласти на плечі німецького командування всі тяготи військових дій на північно-західному напрямку. У фінській ставці запанувало напруження. Коментуючи цей факт, Вальдемар Ерфурт (представник при Головному штабі фінляндської армії у 1941-1944 рр. -- прим. авт.) зазначає, що «маршал Маннергейм був явно чимось дуже стривожений і задавав собі і своєму оточенню питання, як могло статися, що німецька Східна армія опинилася в такому важкому становищі».Эрфурт В. Финская война 1941-1944 гг. / Вальдемар Эрфурт; [пер. с нем. А. Исаевой; предисл. и коммент. д-р ист. наук Н. Барышникова]. -- М.: ОЛМА-ПРЕСС Звездный мир, 2005. -- С. 81.

Адольф Гітлер вирішив зіграти на випередження і першим відвідати Фінляндію, щоб особисто зустрітися з Маннергеймом і з'ясувати наміри свого північного союзника час для візиту був обраний цілком вдало: Фінляндія готувалася відзначити ювілей маршала. Незважаючи на запеклі бої і той факт, що ставка маршала перебувала відносно недалеко від лінії фронту, фінська еліта слідом за маршалом вирушила на фронт, а ювілейний обід був організований в дорозі, до військового ешелону спеціально підчепили два вагони-ресторани. Проте напередодні, о 17 годині з Берліна несподівано надійшла особливо секретна депеша, яка свідчила, що на ювілей прибуде не тільки генерал- фельдмаршал Кейтель, візит якого був запланований раніше, але і сам фюрер. Прибуття Гітлера, дуже стурбувало фінів. Сам Маннергейм вказує, що візит лідера Третього рейху був для нього повною несподіванкою. «... Увечері 3 червня я так само, як і президент, отримав несподівану звістку з Берліну про те, що рейхсканцлер Гітлер має намір прилетіти літаком до Фінляндії, щоб висловити мені свої привітання у зв'язку з днем народження» Маннергейм К.Г. Воспоминания / К.Г. Маннергейм; [пер. с англ. Ю.В. Лобода,

B. В. Лобода]. -- Минск: Попурри, 2012. -- С. 388..

«.Газети вже повідомили про візит Маннергейма до Дітля. Лондонське радіо коментувало цей візит як такий на якому буде обговорена про в тому плані, що він означає ефективну участь Фінляндії у весняному наступі. Найбільш важливі відомості про них (мається на увазі про дебати щодо візиту нацистського лідера -- авт.) були отримані від Таннера в парламентській фракції соціал-демократичної партії в п'ятницю 12 червня в той же день -- від Віттінга в комісії із закордонних справ. Так Таннер описав візит фюрера» Войонмаа В. Дипломатическая почта / Вяйнэ Войонмаа; [пер. с фин. и комм.

C. В. Зайчикова]. -- М.: Прогресс, 1984. -- С. 93, 86.. Повідомлення Вяйне Войонмаа свідчить про те, що фінляндська політична еліта по різному зустріла звістку про візит лідера нацистської Німеччини у Фінляндію. Одна група парламентаріїв вітала цю зустріч, інша була стривожена і стурбована. Виникало питання: навіщо Гітлер їде до Фінляндії і чого очікувати від його зустрічі з Маннергеймом і фінляндськими політиками?

3 червня 1942 р. в першій половині дня німецький дипломат В. Блюхер отримав підтвердження, що «на наступний день з нагоди 75-річчя головнокомандувача фінляндськими збройними силами маршала Маннергейма» повідомлялося про намір Гітлера здійснити поїздку до Фінляндії Исраэлян В.Л. Дипломатия агрессоров. Германо-итало-японский фашистский блок. История его возникновения и краха / В.Л. Исраэлян, Л.Н. Кутаков. -- М.: Наука, 1967. -- С. 223.. Німецький історик Б. Вегнер зауважує з цього приводу: “тут не мало йтися ні про яке офіційному державному візиті, а скоріше про відвідування фронту, про яке господаря (мається на увазі Маннергейма -- авт), звичайно, слід було проінформувати тільки з міркувань безпеки за кілька годин до прибуття його гостя”Wegner B. Hitlers Besuch in Finland. Das geheime Toprotokoll seiner Unterrdung mit Mannerheim am 4. Juni 1942. -- М^п^п: Vierteljahshefte fbr Zeitgeschichte, 1993. -- № 1. -- S. 117.. Поїздка в кінці червня маршала Маннергейма в супроводі генерала Туомпо спочатку відбулася з Адольфом Гітлером, потім переговори велися з

Кейтелем і Гальдером, а також з Герінгом.Jonas M. The politics of an Alliance: Finland in Nazi Foreign / Michael Jonas // Finland in World War II: History, Memory, Interpretations / edited by Tima Kinnunen, Ville Kivimaki. -- Leiden: Brill, 2011. -- Р. 121-122. У центрі уваги, за свідченням генерала Туомпо, були проблеми, пов'язані з поновленням активних дій фінської армії на ленінградському напрямку і в Карелії. Гітлер повідомив Маннергейму, що він спеціально направить з Криму під Ленінград важку артилерію для прориву укріпленьБарышников Н.И. Финляндия во Второй мировой войне... -- С. 198-199. Гальдер Ф. Военный дневник (июнь 1941 -- сентябрь 1942) / Франц Гальдер; [авт.-сост. К. Залесский]. -- М.: АСТ: Астрель; Владимир: ВКТ, 2010. -- С. 639.. Гальдер скупо згадує цей візит, очевидно вважаючи, що німецько-фінляндський фронт не має важливого значення, аніж напрямок наступу на Північному Кавказі та Сталінграді, тим паче, що результати кампанії фінляндських військ 1941 р. в Карелії та під Лєнінградом не задовольнили німецький Генштаб: «Маннергейм в гостях у фюрера. З 12.15 до 13.30 -- доповідь з військових питань, потім -- обід; у другій половині дня -- ОКХ»¹¹. Автор вважає, що Гальдер зменшує роль північного театру бойових дій, віддаючи перевагу кампанії під Сталінградом та Північним Кавказом. Після провалення «Барбаросси» німецький Генштаб вважав, що німецько-фінляндський фронт не має важливого значення, але візит Гітлера засвідчує про інші намірі німецького політичного керівництва. Тобто Гітлер не відмовився від своїх планів щодо Ленінграду, на відміну від того ж самого Гальдера, який вважав навпаки.

Сам хід бесіди з Гітлером і Кейтелем маршал Маннергейм так описує у спогадах: «Здійснивши короткий до візит президента республіки в його вагоні, рейхсканцлер разом з президентом Рюті прибув до мене у вагон, де відбулася тривала бесіда. У ній брав участь і генерал-фельдмаршал Кейтель. Висловивши подяку фінляндській армії, він (мається на увазі Гітлер -- авт) знову підкреслив масштабність підготовки комуністів до наступу на Європу і зізнався, що він щасливий тим, що прийняв рішення стати на боротьбу із загрозою, що йде зі Сходу. На закінчення промови рейхсканцлер від себе особисто, від збройних сил Німеччини та від імені всього німецького народу побажав мені щастя в день мого 75-річчя»Маннергейм К.Г. Воспоминания... -- С. 389-390.. Звичайно здається, що Гітлер не сказав нічого конкретного. Але, на нашу думку, підкреслюючи важливість Фінляндської республіки як союзника, і Маннергейма як головнокомандувача збройними силами, який мав поважний авторитет у військових, так і політичних колах Фінляндії, нацистський лідер підкреслював, що співпраця Фінляндії з країнами «Вісі» і надалі буде продовжуватися, незважаючи на невиконання плану «Барбаросса» у 1941 р.

Про перспективи війни на Сході і ряд важливих питань, пов'язаних з труднощами фінляндської економіки через затягнення війни, президент Фінляндії Рісто Рюті, коментуючи ситуацію щодо візиту лідера нацистів: «Після того, як Гітлер прийшов і привітав маршала, а також виконав належний протокол, у вагоні маршала протягом години відбувалася бесіда, на якій були присутні Маннергейм, Гітлер, фельдмаршал Кейтель і я (мається на увазі (Рісто Гейккі Рюті -- 5-ий президент Фінляндії (1940-1944 рр.) -- прим. авт.), Говорив Гітлер розлого, міркував про воєнні події зими (1941-1942 рр. -- авт), описуючи труднощі того стану в якому всі опинилися»Jutikkala E. Die deutsch-finnischen Beziehungen von 1933 bis 1945 / Eino Jutikkala // Internationales Jahrbuch for Geschichtsunterricht. -- Vol. 8 (1961/62). -- Р. 220..

Далі лідер нацистів зазначив, що німецька армія зміцнила своє становище, провела необхідну перепідготовку і почала готуватися до реваншу за поразку взимку 1941/1942. Наголосив що пізніше наступ переміститься на північ. Тоді, зокрема, буде знищено не тільки Петербург, але і Москва. Чим довше ці великі міста протримаються тим менше, на думку Гітлера, виявиться умов для миру на Сході. Петербург буде і надалі приносити нещастя Фінляндії. Зусиллями німців місто і його укріплення будуть знищені. Тоді Фінляндія звільниться від жахливого кошмару.

Німці закривали очі на здійснення евакуації з Петербургу, оскільки це стосувалося громадянського населення. В той же час російська сторона разом з триваючою евакуацією через Ладозьке озеро приступила до укомплектування свіжими силами війська, які обороняли Петербург. У цьому зв'язку Гітлер віддав розпорядження повітряним силам протидіяти такому пересуванню через Ладозьке озеро, і дана вказівка вже починала виконуватися. Таке ж завдання з весни буде покладено і на морські сили. З початку осені треба вирішити долю Петербургу. Північний фронт зміститься далі на схід. Прагнення Німеччини -- розбити Радянський Союз, що і буде зроблено. Далі Гітлер сказав про те що, слід знищити, також, цивільне населення в Петербурзі, оскільки росіяни є такими ненадійними і підступними, а тому немає причини жаліти їх. Війна між Німеччиною і Радянським Союзом є безумовно “війною на знищення». Рюті так згадує закінчення бесіди між фінляндськими урядовцями та Гітлером: «Гітлер дуже захоплювався героїзмом фінів, їх мужністю та стійкістю, а також хвалив їх за те, що фіни -- єдині з друзів Німеччини, на яких можна покластися»Барышников Н.И. Тайные визиты А. Гитлера в Финляндию и К.Г. Маннергейма в Германию в июне 1942 года / Н.И. Барышников // Новая и новейшая история. -- М., 2007. -- № 3. -- С. 207.. Як автор вважає, і у Р. Рюті були на те свої причини: румунські та угорські війська надали слабку підтримку німецької армії під час наступу влітку-восени 1941 р на Україну і Крим (пізніше третя румунська і 2-я угорська армії будуть знищені в Сталінграді, це виявиться початком кінця для військової машини Третього рейху і їх союзників по блоку «Вісі») . На літо 1942 р. фінляндські війська були єдиними боєздатними збройними силами нацистів у війні на Сході. Питання взяття Ленінграду і з'єднання союзників на Карельському перешийку стало ключовим в таємних переговорах 4 червня 1942 р. між А. Гітлером, та високопоставленими фінляндськими політичними і військовими керівниками на чолі с Маннергеймом.

Таким чином, в обстановці суворої секретності Гітлер вів бесіди з Ман- нергеймом і з Рюті, в яких обговорювалася перспектива німецько-фінляндського військового співробітництва. Даючи оцінку цим перемовинам, німецькі історики вважають, що Гітлер не торкався теми питань, пов'язаних з фінляндськими військовими силами Мери В. Маннергейм -- маршал Финляндии / Вейо Мери; [пер. со швед. А. Афиногеновой]. -- М.: Новое литературное обозрение, 1991. -- С. 167-171.. Наприклад, Б. Вегнер, зазначає що: «Візит не спричинив за собою ніяких конкретних політичних або військових домовленостей між обома країнами»Wegner B. Hitlers Besuch in Finland. Das geheime Toprotokoll seiner Unterrdung mit Mannerheim am 4. Juni 1942. -- М^пЛєп: Vierteljahshefte fьr Zeitgeschichte, 1993. -- № 1. -- S. 124.. Не було укладено документу, який би свідчив, що Гітлер і Маннергейм досягли конкретних домовленостей щодо наступу німецьких та фінляндських військ на північному напрямку (є тільки свідчення Рюті, Ерфурта, фон Блюхера та інших посадовців Фінляндії та нацистської Німеччини), але на користь версії автора, що візит був успішним і були певні домовленості свідчить: візит у відповідь Маннергейма 28 червня 1942 р. (підтвердити всі угоди щодо продовження альянсу) і спроба штурму Ленінграду та десантна операція «Бразіль» за участю фінляндських військ восени 1942 р.

Якщо говорити про візит у червні 1942 р. Маннергейма до Німеччини з візитом, то слід зазначити, що це був не просто візит ввічливості, а цілеспрямована поїздка. У серпні 1942 р. він заявив німцям, що розпочне наступ в напрямі Мурманської залізниці тільки після того, як Німеччина захопить ЛенінградЮссіла О. Від Великого Князівства до сучасної держави: Політ. Історія Фінляндії від 1809 р. / О.С. Гентіля, Ю. Неваківі; [пер. з фін. Мікко Гаутала, Віктора Пилипенка]. -- К.: Унісерв, 2002. -- С. 219.. Тобто маршал Фінляндії не відмовлявся від ідеї альянсу, але хотів мати певні гарантії і що інтереси фінляндської сторони будуть враховані. В телеграмі № 1170 від 30 червня 1942 р. посол в Ґельсінкі фон Блюхер повідомляв, що: “1) Президент сказав мені, що маршал Маннергейм повернувся дуже задоволеним після відвідання фюрера; 2) За словами іншого джерела, маршал був радий тому, що йому вдалося встановити особистий контакт з керівниками Німеччини; 3) Генеральний секретар Міністерства закордонних справ відзначив, що резонанс від візиту був сприятливий для усіх кіл”Akten zur deutschen auswдrtigen Politik 1918-1945. Serie E: 1941-1945. Band III. 16. Juni bis 30. September 1942. -- Getingen: Vandenhoeck & Ruprecht, 1974. -- S. 86.. Таким чином, місія А. Гітлера була успішною: маршал К.Г. Маннергейм поспішив відвідати нацистську Німеччину, щоб запевнити фюрера у своїй лояльності та відданості ідеям німецько-фінляндського військово-політичного союзу, тим самим заливши Фінляндію у складі союзників блоку «Вісі» ще як мінімум на рік.

Виникає питання, яким же чином візит А. Гітлера сприяв укріпленню дружби та партнерства «братів по зброї»? Після переговорів німецьке командування у розвиток свого плану нового штурму Ленінграду в липні-серпні 1942 року в спішному порядку перекидає з Криму до невських берегів 11-у армію

Манштейна і всю облогову артилерію, яка брала участь у штурмі Севастополя Свиридов В.П. Битва за Ленинград / В.П. Свиридов, В.П. Якутович, В.Е. Василенко. -- Л.: Лениздат, 1962. -- С. 250.; Битва за Ленинград 1941-1944 / Отв. ред. С.П. Платонов. -- М.: Воениздат, 1964. -- С. 167-169.. В своїх спогадах Е. фон Манштейн так змальовує стратегічну ситуацію під Ленінградом влітку 1942 г.: “Зважаючи на те, що співвідношення сил було не на нашу користь, ситуація могла б істотно змінитися, якби в наступі взяли участь фіни, які блокували район Ленінграда з півночі на Карельському перешийку. Достатньо було б, якщо фіни скували п'ять з половиною радянських дивізій, що стояли проти них. Однак відповідь надіслана німецькому генералу при фінської головній ставці, Ерфурту, показала, що фінляндське Головне командування відхиляє цю пропозицію. Генерал Ерфурт пояснив цю точку зору фінів тим, що Фінляндія з 1918 р. завжди дотримувалася тієї думки, що існування Фінляндії ніколи не повинно становити загрози Ленінграду. З цих причин, зазначав Ерфурт, участь Фінляндії в наступі на місто виключена” Манштейн Э. Утерянные победы / Эрих фон Маншйтен; [сост. С. Переслегин, Р. Исмаилов]. -- М.: ООО “Фирма “Издательство АСТ”; СПб.: Тегга РаШаБЙка, 1999. -- С. 320.. Не надаючи активну допомогу німцям фіни, втім намагалися показати, що німецько-фінляндський альянс для них важливий, а вирішення “ленінградського питання” справа часу, який потребує певних зусиль. Інша причина була в тому, що перші сумніви, що нацистська Німеччина програє війну вже почали закрадатися в голову фінляндським політикам. В історіографії існує думка, що маршал Маннергейм був рішучим прихильником знищення Ленінграду під час облоги міста у 19411944 рр. Барышников Н.И. “Добиться официально от Германии, чтобы Петербург полностью уничтожить...”, -- намерения К.-Г. Маннергейма в отношении Ленинграда / Н.И. Барышников //Военно-исторический журнал. -- М., 2008. -- № 7. -- С. 9-14.. Однак при цьому фінляндський головнокомандувач не хотів брати на себе зобов' язання участі активних бойових дій на ленінградському напрямку, очевидно бажаючи перенеси увесь тягар війни на нацистів. Така своєрідна тактика маневрування продовжувала проводитися Маннергеймом аж до самого виходу Фінляндії з війни.

Разом з тим настрої у фінляндському парламенті наприкінці 1942 -- початку 1943 рр. були інакші. Відомий фінляндський політик Паасиківі зазначає наступне: “У мене був генерал-майор Палоярві. Розповідав про боях під Лоухі, які були важкими, а в деякі моменти навіть критичними. Росіяни обійшли фінів і німців, але врешті-решт були відбиті з великими втратами. Палоярві був оптимістом відносно можливості німецької перемоги. Гадав, що німці цього літа сильно поб' ють росіян, просунуть фронт далеко на схід і підуть на Кавказ аж до Баку”Паасикиви Ю.-К. Дневники. Война-продолжение. 11 марта 1942-27 июня 1944 / Ю.-К. Паасикиви; [пер. с фин. А.И. Рупасова]. -- СПб.: Европейский Дом, 2004. -- С. 169.. Цілком стає зрозуміло, що відтепер фіни, досягнувши своїх стратегічних цілей (повернувши кордон часів радянсько-фінляндської війни 19391940 рр. і окупувавши частину території Радянського Союзу) вже не прагнули далі проводити активні наступальні операції проти СРСР. До того ж, впевненості успішного продовження бойових дій у фінів не було. Хоча Гітлер запевняв Маннергейма, що це літо буде успішним для ленінградської кампанії, втім як видно з запису щоденника Паасиківі, у Фінляндії віра в непереможність Німеччини згасає з кожним днем.

27 серпня 1942 р. Манштейн разом зі штабом 11-ї армії прибув на Ленінградський фронт. Тут він відразу почав з'ясовувати можливості нанесення головного удару в районі дій 18-ї німецької армії і приступив до складання плану щодо взяття Ленінграда. 11-а німецька армія крім потужної облогової артилерії, призначеної для обстрілів міста і підтримки наступу, мала 12 дивізій, у тому числі одну танкову, одну гірсько-стрілецьку, а також бригаду СС. З цих сил дві дивізії, взяті зі складу 18-ї армії, оборонялися уздовж берегів Неви -- від Ладозького озера до Усть-ТосноИстория ордена Ленина Ленинградского военного округа / Отв. ред. Н.В. Баранов. -- М.: Воениздат, 1974. -- С. 297-308; Великая Отечественная война. 1941-1945. Военноисторические очерки. Книга вторая. Перелом / Отв. ред. В.А. Золотарев, Г.Н. Севос- тьянов. -- М.: Наука, 1998. -- С. 28; Шигин Г.А. Битва за Ленинград: крупные операции, “белые пятна”, потери / Г. А. Шигин; [под ред. Н.Л. Волковского]. -- М.: ООО “Издательство АСТ”; СПб.: ООО “Издательство Полигон”, 2004. -- С. 96; Великая Отечественная война 1941-1945 годов. В 12 т. Т. 3. Битвы и сражения, изменившие ход войны / Отв. ред. В.П. Баранов. -- М.: Кучково поле, 2012. -- С. 455-457; ГланцД. Блокада Ленинграда. 1941-1944 / Дэвид Гланц; [пер. с англ. Е.В. Ламановой]. -- М.: ЗАО Центрполиграф, 2009. -- С. 101-109; Mann C. Hitler's Arctic War:.. -- Р. 102-106; Ziemke E. Stalingrad to Berlin: the German Defeat in the East / Earl Ziemke. -- Washington: Center of military history United States army, 2002. -- Р. 109.. У “Військовому щоденнику збройних сил вермахту” так подаються дані щодо операцій німецьких збройних сил на ленінградському напрямку: «Група армій «Північ»: контратаки противника. Стара Русса заблокована. Винищувачі бомбардували позиції противника. Позиції стабілізовані”Kriegstagebuch des Oberkommandos der Wehrmacht (Wehrmachtfьhrungsstab). Band II: 1 Januar 1942-31. Dezember 1942 / Еd. by А. Hillgruber. -- Frakfurt am Main: Bernard & Graefe Verlag fer Wehrwesen, 1963. -- S. 649.. Стосовно фінів вказувалося, що: «Немає активних бойових дій щодо південного флангу противника під Мурманськом. Іде будівництво укріплень»Там само. -- S. 649.. Фінляндські війська ведуть пасивну оборону, не переходячи в наступ, хоча в цей момент нацистам потрібен кожний солдат для завершення Ленінградської операції, незважаючи на те, що Гітлер отримав гарантії від Ман- нергейма у ході зустрічей 4 та 28 червня 1942 р. Інші дві дивізії, передані Манштейну, оборонялися проти Приморської оперативної групи в районі Оранієнбаума. За 18-й армією залишалася східна частина фронту по річці Волхов. Як указує «Військовий щоденник» про результати важких боїв у середині вересня 1942 р. на ленінградському напрямку: «На Ладозькому озері, як очікувалося, атаки росіян проти розгорнутих дивізій армії фон Манштейна. Росіяни повторюють вчора спроби на човнах перетнути Неву»Там само. -- S. 720..

Це не так вже багато сил, якщо врахувати той факт, що супротивник в районі Ленінграда мав 19 стрілецьких дивізій, одну стрілецьку бригаду, одну бригаду прикордонних військ і одну -- дві танкові бригади Манштейн Э. Утерянные победы / Эрих фон Маншйтен; [сост. С. Переслегин, Р. Исмаилов]. -- М.: ООО “Фирма “Издательство АСТ”; СПб.: Тегга РаШаБЙка, 1999. -- С. 319.. Військові дії призупинилися, а обіцяного штурму міста так і відбулися. Союзники (фінляндські війська зокрема) обмежуються тим, що посилили артилерійські обстріли та бомбардування міста, авіаудари по захисникам міста.

Незважаючи на успіх місії Гітлера, фінляндське керівництво наприкінці 1942 р. переконалася в тому, що Німеччина не здобуде вирішальної перемоги. Наприкінці того ж року Фінляндія запитала Німеччину про те, чи не буде остання проти попереднього зондажу щодо можливості укладення Фінляндією сепаратного договору з Радянським Союзом. Німецький посол в Гельсінкі Віпперт фон Блюхер (у 1935-1944 рр. -- прим. Авт.) передав фінському керівництву німецькі заперечення з цього питання. Цей демарш означав кінець кредиту довіри нацистів правлячому фінляндському уряду і зводив нанівець результат весняно-літніх переговорів 1942 р. Німецька преса, критикувала фінляндські аргументи про те, що Фінляндія не входить до блоку «Вісі», веде окрему війну і тому вільна вийти з неї в будь-який час, не питаючи згоди Німеччини. Така атака, природно, не могла бути організованою без відома Гітлера чи Герінга (на той час керівники нацистів починають готувати секретні інструкції на випадок виходу Фінляндії з військового альянсу). Керувалися тим, що: «Фінляндія воює разом з Німеччиною, отже, не може вийти з війни, як виходять з трамвая, -- коли заманеться»История международных отношений и внешней политики СССР. 1939-1945 / Отв. ред. В.Б. Ушаков. -- М.: Международные отношения, 1967. -- Т. 2. -- С. 149-150..

Отже, в статі автор з'ясував, що метою візиту німецького лідера А. Гітлера до командувача фінляндськими збройними силами К.Г. Маннергейма 4 червня 1942 р. було переконатися, що Фінляндія, як союзник Німеччини, і далі зберігає свою політичну вагу, визначивши, на цьому пріоритети спільних військових операцій німців і фінів під Ленінградом влітку-восени 1942 р. (а саме можливий штурм і взяття міста союзникам). Сам візит розглядається, як один з видів таємної дипломатії -- для продовження альянсу на певний період та для збереження попередніх домовленостей щодо кампанії на Східному фронті. Показано досягнення і прорахунки німецької і фінляндської сторін після зазначеної зустрічі 4 червня 1942 р. Віднайдені досягнення і дипломатії нацистської Німеччини в тому, що було продовжена участь Фінляндської республіки в альянсі з країнами блоку «Вісі» під час продовження ведення бойових дій на Східному фронті, особливо під час наступу нацистської Німеччини під Ста- лінградом. Гітлер приділяв багато уваги взяттю Ленінграда, тому йому конче необхідні були фінляндські війська, але в той же час замість участі в активних військових операціях фіни продовжують вести позиційну війну і відмовляються від конкретної військової допомоги нацистської Німеччини та її союзникам.

Прорахунки полягають в тому, що візит Гітлера не допоміг уникнути розбіжностей між союзниками і тільки під впливом успіхів німців навесні-влітку 1942 р. Фінляндія ще продовжує вести бойові дії проти СРСР. Поразка в Сталінградській битві 1942-1943 рр. звела нанівець успіх дипломатичної місії нацистського фюрера, починається процес виходу Фінляндії з альянсу союзників країн «Вісі» і пошуки шляхів замирення з учасниками антигітлерівської коаліції.

Размещено на Allbest.ru