Історіографія та джерела дослідження працевикористання радянських військовополонених в таборах на території України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Інститут історії України НАН України

Історіографія та джерела дослідження працевикористання радянських військовополонених в таборах на території України

Пастушенко Тетяна, к.і.н., ст.н.с.

Київ

Анотація

У роки Другої світової війни у полон до нацистської Німеччини потрапило понад 5 млн червоноармійців, половина з них загинула від голоду та хвороб. Ті, що вижили, стали об'єктом експлуатації в інтересах воєнної економіки Третього рейху. Тема працевикористання радянських військовополонених перебуває певною мірою на периферії історичних досліджень про примусову працю в гітлерівській Німеччині. Лише з кінця 1970-хроків з'явилися перші наукові монографії, у яких, в комплексі загальної проблематики радянських військовополонених, висвітлювалися і питання їх примусового працевикористання. Система військового полону Вермахту на окупованій нацистами території України до цього часу взагалі не ставала об'єктом наукового дослідження. У статті представлений огляд сучасної української, німецької, англомовної й російськомовної історіографії про радянських військовополонених та вказано перспективні напрямки наукового пошуку. Описаний у статті комплекс архівних фондів в Україні та Німеччині, дає можливість зорієнтуватися і розробити власний напрямок досліджень. Найбільш перспективним напрямком досліджень примусової праці радянських військовополонених в Україні є вивчення історії окремих таборів і робочих команд, індивідуальних біографій колишніх полонених.

Ключові слова: Друга світова війна, радянські військовополонені, примусова праця, Третій рейх, історія України у Другій світовій війні.

Тема працевикористання радянських військовополонених в економіці Третього рейху перебуває певною мірою на периферії історичних досліджень про примусову працю в гітлерівській Німеччині. Більшість робіт присвячені висвітленню загального контексту долі радянських військовополонених, примусовій праці євреїв, в'язнів концтаборів та цивільних робітників. Певною мірою таку ситуацію пояснює той факт, що, у світлі гуманітарних виплат урядів ФРН та Австрії колишнім жертвам нацизму та виключення з числа претендентів на кошти колишніх радянських військовополонених, це питання набуло політичного звучання і не отримало такої потужної фінансової підтримки, як дослідження інших категорій рабської та примусової праці. Разом з тим, історіографія, присвячена системі німецького військового полону, нині налічує десятки солідних монографій. У історіографії Другої світової війни тема радянських військовополонених продовжує досліджуватися переважно у вигляді мета-оповіді. Увага істориків зосереджена на загальних питаннях політики нацистського режиму стосовно полонених з Червоної армії, умовах їх утримання на території Третього рейху, функціонуванні табірної системи . У німецькій історіографії, яка налічує зараз найбільшу кількість ґрунтовних досліджень цієї тематики , основна увага прикута до двох проблем: а) з'ясування ступеня відповідальності Вермахту в загибелі мільйонів полонених червоноармійців; б) функціонування таборів «для росіян» на території Рейху. Безпосередньо питання використання праці військовополонених у загальному комплексі залучення іноземців у військовій економіці Рейху вперше підняв у своїх дослідженнях Християн Штрайт. Цю тему продовжили у своїх ґрунтовних дослідженнях Ганс Пфальман та Ульріх Герберт, які зосередили увагу на специфіці становища полонених з СРСР порівняно з іншими категоріями військових бранців. До узагальнюючих робіт на цю тематику також належить монографія Марка Шпьорера «Примусова праця під свастикою. Іноземні цивільні, військовополонені, в'язні концтаборів в економіці Третього рейху та окупованих кранах (1939-1945)».

Повсякдення таборів робочих команд, ставлення до військовополонених з боку керівників Вермахту та місцевого німецького населення дуже мало вивчене. Лише незначна кількість авторів ставлять подібні питання у центр власного дослідження. Завдяки віднайденим щоденникам комендантів таборі в радянських військовополонених на окупованих Східних територіях Християну Гартману вдалося з'ясувати, які мотиви переважали у ставленні до полонених з німецького боку і як реагували «низові інстанції» на завдання «згори». Він окреслив можливі рамки дії та манеру поведінки представників Вермахту у межах табору. У рамках історії окремих таборів для військовополонених, або як їх називали (табір для росіян), оповідається і про організацію працевикористання бранців. Це дослідження про шталаг 326 Зенне у землі Північний Рейн-Вестфалія і про шталаг 304 «Цайтхайн» у Саксонії . Питанням організації працевикористання радянських військовополонених присвячена книга Рольфа Келлера «Радянські військовополнені у Третьому рейху 1941-1942 рр.», написана на матеріалах таборів, розташованих у Нижній Саксонії . Автор детально описує суперечність нацистського законодавства щодо працевикористання радянських військовополонених на території Рейху із міжнародними правовими актами, механізми ухвалення рішень у середовищі нацистського керівництва, реконструюює специфіку утримання червоноармійців у різних таборах і табірних командах Нижньої Саксонії. Узагальнюючий характер мають дослідження Дмитра Стратієвського, члена громадської організації КОНТАКТЫ-КОКТЛКТБ, який у власних монографіях, а також тематичній виставці розповідає про становище радянських військовополонених у Німеччині та їх повоєнну долю в СРСР.

Цілий комплекс питань, пов'язаних з перебуванням радянських військовополонених на окупованих землях СРСР у підпорядкуванні структур Верховного головнокомандування сухопутних військ Німеччини (статистика втрат, історія армійських, стаціонарних, пересильних таборів, контакти з місцевим населенням, служба в допоміжних підрозділах Вермахту і поліції тощо), належить до маловивчених. Винятком є невелика за обсягом дипломна робота Християна Мьолера про стаціонарний табір військовополонених 305 у Кіровограді. Особливості табірної системи та працевикористання військовополонених у тилових районах Вермахту на східному фронті дослідив у своїй узагальнюючій роботі Дітер Поль. Безпосередньо проблемі примусової праці полонених у прифронтовій зоні німецької армії присвячена стаття Карстена Лінне. Через брак джерел саме про табори на території України автор зосередився на описі ситуації в таборах, розміщених на території Білорусії та Росії.

Пострадянські російськомовні дослідження продовжують мати загальний характер, описують ситуації, які склалися в таборах на території Рейху, і не зосереджують увагу на питаннях функціонування системи німецького військового полону на окупованих територіях, її кадрового та матеріально-технічного забезпечення. Більш активно розвиваються студії про політику радянського керівництва стосовно полонених червоноармійців та їх повоєнної долі. працевикористання радянський військовополонений

Український аспект у проблематиці радянських військовополонених тривалий час майже не виділявся й відповідно не вивчався ні радянськими, ні західними істориками. Праці українських вчених на цю тему ґрунтуються на досить обмеженому джерельному матеріалі й мають переважно оглядовий характер . Інформація про кількість військовополонених на території України та дислокацію відповідних таборів міститься в «Довіднику про табори, тюрми та гетто на окупованій території України (1941-1944)», підготовленому на основі комплексу документів із архівів України, Російської Федерації та Німеччини. Результати вивчення історії окремих шталагів, здійснені вітчизняними істориками та краєзнавцями, вказують на ефективний шлях студіювання цієї теми.

Починаючи з 1990-х років на пострадянському просторі стали публікувати документи із раніше засекречених фондів і архівів спецслужб. Відомості про працевикористання військовополонених на окупованих Вермахтом територіях є у декількох документальних збірниках, які вийшли в Україні, Білорусі та Німеччині і дають можливість суттєво розширити джерельну базу дослідників.

У цей самий час на пострадянському просторі активно стали друкуватися рукописи колишніх бранців, написані для рідних, які десятки років пролежали «в шухлядах», чекаючи «кращих» часів . Частина документів особового походження з'явилася завдяки ініціативі різних громадських організацій, як КОКТЛКТЕ-КОНТАКТИ, Саксонські меморіали в пам'ять жертв політичного терору, та окремих дослідників . У видавництві Російської політичної енциклопедії друкуються рукописи військовополонених в окремій серії «Людина на узбіччі війни». Також спогади колишніх полонених червоноармійців можна знайти на спеціалізованих Інтернет-сайтах та різноманітних форумах.

Відсутність докладних досліджень працевикористання радянських військовополонених на території України можна пояснити станом джерельного матеріалу. Більшість документів знаходяться у архівах Німеччини, до того ж часто це фрагментарні колекції, які не дають можливості реконструювати процеси ухвалення рішень й систему працевикористання повністю за весь період війни. Не збереглися архіви окремих табірних команд шталагів та дулагів, які діяли в Україні. Не збереглися документи служби у справах військовополонених при загальному управлінні Верховного головнокомандування Вермахту. Маємо лише окремі звіти за 1941 і 1942 рр. командуючого Вермахту в Україні, відсутні фонди начальника у справах військовополонених при командуючих тилових районів армій, які діяли в Україні. Документи про використання праці військовополонених окремих армій та дивізій також досить фрагментарні.

В українських архівах представляють інтерес для вивчення означеної теми фонди Центрального державного архіву вищих органів влади та Управління України: колекція «КМФ-8», «Рейхкомісаріат Україна» та «Айнзацштаб Рейхляйтера А. Розенберга», які містять документи Вермахту. Колекції матеріалів Комісії з історії Великої Вітчизняної війни та Надзвичайної державної комісії, розподілені у різних фондах центральних та обласних архівів, містять, у першу чергу спогади очевидців, колишніх військовополонених, зібрані у перші повоєнні роки. Третю групу документів в українських архівах представляють архівно-кримінальні справи на поліцейських, охоронців таборів для військовополонених і учасників воєнізованих підрозділів Вермахту, які містять інформацію і про організацію примусової праці бранців.

Історики з різних країн світу вже понад півстоліття працюють над дослідженням проблеми радянських військовополонених у роки Другої світової війни. Але залишається ще чимало «білих плям», зокрема система німецького військового полону в Україні. Обираючи для дослідження тему працевикористання радянських військовополонених доведеться реконструювати картину із різних комплексів джерел, як офіційної документації Вермахту, радянських спецслужб, так і документів особового походження. Ця тема вимагає ґрунтовних знань організації та функціонування системи німецького військового полону і працевикористання іноземців у Третьому рейху, специфіки діяльності радянських спецслужб і формування архівних фондів про нацистську окупацію після війни.

Размещено на Allbest.ru