Хліб - індустріалізації, голод - селянам

Размещено на http://www.allbest.ru/

Хліб - індустріалізації, голод - селянам

Примусова колективізація, політика розкуркулення та хлібозаготівлі, які відбувалися одночасно, руйнували соціально-економічні основи селянського укладу життя. Колгоспи, трудодні, хлібозаготівельний план до двору, «куркулі», «твердоздавці», «індуси» (від індивідуальний сектор), контрактанти, самообкладання, позики для індустріалізації -- увірвалися в особисте та родинне життя українських селян. Вони вражали їх не лайливими неологізмами, а передчуттям трагедії, яка стрімко наближалася до них. Соціально-політичний ярлик (куркуль, твердоздавець, експертник), доведений запопадливим активістом, комсомольцем, «секретарем партячейки», означав попередній вирок, виконання якого тривало кілька місяців, супроводжуючись свавіллям місцевих органів радянської влади, пограбуванням, розоренням та масовим голодуванням хліборобів.

Термін «хлібозаготівлі» виглядав оптимістично, навіть виявляв елементи дбайливості -- турботу держави про народ. Ховрахи заготовляли зерно на зиму, дбаючи про себе, держава навпаки -- забирала хліб у селян, залишаючи їх на голодну смерть. Колективізація зруйнувала не лише самобутній соціально-економічний уклад життя українських сіл Донбасу, але і мотивацію до хліборобської праці. Кореспондент газети «Комуніст» писав 5 жовтня 1930 р. про катастрофічний стан господарювання в колгоспах: «Ще й досі на ланах Слов'янського та Краматорського районів не прибрано багато пшениці ти інших культур. Біля самої Краматорської валяються снопи пшениці на кількох сотнях гектарів Ясногорського колгоспу. Хліб лежить від 3 до 6 тижнів. Снопи вже почорніли, проросли. Ще не весь хліб пропав, але багато вже втрачено безповоротно.

Через що ж все-таки загинуло багато хліба, що оцінюється на десятки тисяч карбованців? Кажуть, що винна несприятлива година. Але ж це неправильно. Причина тут - погана організація праці в колгоспах, брак труддисципліни. Подекуди бракувало робочих рук, але й це можна було подолати, звернувшись до краматорських та слов'янських підприємств, яких тисячі робітників могли допомогти колгоспам» Колективізація і голод на Україні... -- С. 237.. Не лише «погана організація праці», але і сама колгоспна система спричинила деградацію сільськогосподарського виробництва, покріпачила селян, зробила їх підневільними, поденними рабами.

Колгоспи стали зручною формою заготівлі хліба.20 липня 1931 р. Наркомат постачання УСРР видав наказ «Про облік виконання внутрі села заготівлі сільгосппродуктів та сировини, плани по яких доведені до села», яким впровадив порядок викачки селянського хліба. Сільські ради доводили хлібозаготівельні плани колгоспам, селянам -- контрактантам (за угодою), індивідуальному сектору та куркульським господарствам, яких вважали «твердоздавцями», тобто встановлювали фіксований «твердий план», що підлягав терміновому виконанню. Селяни здавали хліб, а натомість отримували так звані «прийомні квитки» від заготівельних органів та сільради (Форма № А3 та Форма № А2) ЦДАВО України. -- Ф. 559. -- Оп. 1. -- Спр. 1652. -- Арк. 18.. Куций папірець замість хліба, жодної гарантії на отримання матеріально-грошової винагороди. Норми здавання хліба встановлював Наркомпостач УСРР, узгодивши з Москвою загальну цифру хлібозаготівлі. Колгоспи мали здавати 25-30% врожаю для зернових районів, а для незернових 12,5% збору Там само. -- Арк.3.. Одноосібників, крім куркулів, зобов'язали здавати не менше від колгоспів. Насправді їх ніхто не дотримувався, тому що річні плани заготівлі ухвалювали партійно-радянські органи, спрямувавши до кожного села загальні та подвірні завдання, а також уповноважених з карально-репресивними функціями, які «забезпечували» їх виконання.

Заготівлі хліба в адміністративних районах Донбасу, якщо брати до уваги методи і форми їх здійснення, нічим не вирізнялися від решти регіонів УСРР. Карально-репресивний механізм вилучення зерна, започаткований ще у січні 1928 р. (режим «надзвичайних заходів»), діяв у кожному селі шахтарського краю. Трудові почини робітників, соціалістичне змагання, які виникли на різних промислових підприємствах та вугільних шахтах, чомусь застосували під час хлібозаготівлі. Одна справа підняти десятки тисяч тонн вугілля «на гора», збагативши всіх, інша -- вилучити у селян сотні тисяч хліба, залишивши їх на голодну смерть. Кожна тонна вугілля дарувала життя, а забраного хліба приносила в українські села люту смерть від голоду. На початку червня 1931 р. Укрколгоспцентр звітував про виконання хлібозаготівельних завдань районами колишніх округ Донбасу. Особливу активність продемонстрували уповноважені районів Артемівщини та Сталінщини.

Виконання річного плану хлібозаготівлі районами Артемівщини (в тоннах)¹

Виконання річного плану заготівлі хліба Луганщиною (у тоннах)²

¹ Там само. -- Арк. 23

² Там сам

Плану до двору не уникли і господарства в адміністративних межах міськрад, а також Сорочинський та Верхнєтепліївський російські райони, а на Маріупольщині німецький Люксембурзький, грецькі Мангуський, Сартанський, Старокаранський. Вони, як і решта районів Донбасу, опинилися в зоні особливої дії хлібозаготівельних загонів, буксирних бригад.

Гідрометеорологічні станції та сільські агрономи визнали напередодні жнив 1931 р. задовільний стан зернових на Донбасі. Жнива біля Волновахи розпочалися з середини липня 1931 р., а пересічний урожай зернових на Луганщині оцінювали 8 ц жита та 10 ц пшениці Там само. -- Спр. 1644. -- Арк. 99.. В окремих колгоспах почали говорити про нереальність планів хлібозаготівлі. Однак станом на 1 листопада 1931 р. Мангуський та Маріупольський райони виконали річні хлібозаготівельні завдання Там само. -- Спр. 1665. -- Арк. 129.. Методи, форми та обсяги хлібозаготівлі набули таких злочинних ознак, що селяни і без астрологів та метеорологів здогадувалися про соціально-економічні наслідки. Восени 1931 р. у с. Ласпа Старокаранського району, як повідомляв місцевий сількор П.Є. Коссе, у селян примусово забрали дрібну худобу -- кози, вівці, свині Колективізація і голод на Україні 1929-1933 рр. -- С. 474..

Промисловий Донбас, який вирізнявся всілякими трудовими починами гірників, металургів, поширив їх на аграрний сектор. 24 серпня 1931 р. газета «Краматорська правда» повідомила про соціалістичне змагання Гришинського та Краматорського районів за успішне виконання хлібозаготівельних завдань. Жодна з 33 сільрад Краматорського району тоді не виконала місячного плану, а також колгоспи та одноосібні селянські господарства, крім «куркулів» Олександрівської та Золотопруської сільрад, які вивезли понад «тверде завдання» -- від 100 до 117% Хід соцзмагання в хлібозаготівлі // Краматорська правда. -- 1931. -- 24 серпня. Дозорні у полі, обліковці біля комори чатували за косовицею та обмолотом, а різні уповноважені стежили за виконанням п'ятиденних, декадних, місячних планів хлібозаготівлі. Відстаючим колгоспам, що не виконували плану, надавали організаційну підтримку так звані «буксирні бригади», тобто активісти і комнезами сусідніх сіл та господарств. Газета повідомляла про трудовий почин артілі ім. Войнова, яка взяла на буксир артіль «Україна» та «імені Чапаєва» Войновці буксують артілі «Україна» та ім. Чапаєва // Краматорська правда. -- 1933. -- 26 серпня. Змагання за виконання і перевиконання державної хлібозаготівельної повинності, яка позбавляла селян хліба і штовхала на голодну смерть, нагадувало ритуальні танці дикунів довкола жертви. 14 вересня Гришинський район виконав 55,1% річного плану, а з вивезення пшениці 61%, жита 80,2%. П'ять сільрад Краматорського району виконали секторальні завдання хлібозаготівлі на 102-139%, а 9 спромоглися дати від 26 до 49% Хід соцзмагання в хлібозаготівлі // Краматорська правда. -- 1931. -- 18 вересня. «Твердоздавці», тобто «куркульсько-заможні елементи» села вивершили 56% обсягу, хоча за ними слідкували сільради. Сергієвська сільрада Краматорського району змусила куркулів виконати план на 240%, але запопадливі активісти виявили зменшення обсягу «твердого завдання» до кожного двору «глитая». Однак Краматорський район, пори змагання, не досяг річного завдання на початку жовтня 1931 р. Той факт, що 5 сільрад дали 75-83%, вісім 36-65%, а решта перебувала у «хвості», свідчив про нереальність планів та обмежені економічні можливості господарств району.

Секторальний підхід до організації хлібозаготівельної кампанії, який передбачав одночасну участь колгоспів, одноосібників та селян -- «куркулів», демонстрував своєрідну військову операцію. Встановлення колгоспам планів і доведення подвірних завдань селянам, мобілізація робітників, службовців та місцевих активістів, організація буксирних бригад, які називали себе «летючими загонами», транспортування хліба до елеваторів гужовим і механізованим чином -- «червоні валки» («красные обозы»), а також відповідне інформаційне та ідеологічне забезпечення -- надавало особливого пафосу хлібозаготівельним кампаніям. Але хліба від їх гучності у господарствах не збільшувалося, а навпаки -- зменшувалося. Особливо тиснули на так званих куркулів, руйнуючи їхні господарства непосильними планами. 30 вересня 1931 р. Краматорський райсуд оголосив вирок мешканцю Авдієвської сільради Г. Силь- вестрову -- 5 років таборів за те, що «ігнорував виконання твердого завдання» Зривників хлібозаготівлі до відповідальності // Краматорська правда. -- 1931. -- 30 вересня. Семенівська сільрада здала до 10 вересня 2726 ц із завдання 11963 ц, а сількори (сільські кореспонденти) скаржилися, що «...голова сільради Приходько жде поки куркулі здадуть хліб «по хорошому» Голова сільради -- провідник опортуністичної практики в хлібозаготівлі // Краматорська правда. -- 1931. -- 30 вересня. Від них чекали 320 центнерів зерна, не звертаючи уваги на стан господарств. У шести сільрадах «куркулі» виконали індивідуальні завдання на 114-240%, а одноосібники Олександрівської, Шабельківської, Благодатівської сільрад від 117% до 267% Опортуністи намагаються виправдати кволі темпи хлібозаготівлі «об'єктивни-ми причинами» // Краматорська правда. -- 1931. -- 8 жовтня. Цифри свідчили про пограбування селян, яких свідомо позбавили хліба.

Традиційні річниці жовтневого перевороту, які набували меморіальних ознак ідеологічного дійства, більшовики намагалися перетворити на фактор соціально-трудової активності робітників та селян. Від шахтарів вимагали дати «на гора» вугілля, а від селян остаточного виконання державних хлібозаготівельних планів. 10 листопада господарства Краматорського району здали 391 тис. ц зернових (96%), з яких 365 тис. ц колгоспи (98,3%), 28 тис. ц одноосібники (66%), «куркулі» 7,1 тис. ц (65,5% річного завдання) Хід хлібозаготівлі по району // Краматорська правда. -- 1931. -- 15 листопада. Передовиками хлібозаготівельної кампанії виявилися 9 сільрад: Андріївська, Мар'ївська, Некремінська, Беззаботівська, Дмитріївська, Карл-Лібкнехтська, Мирнодолинська, Петровська, Тверська (понад 100% плану), а ще 7 сільрад виконали від 75 до 93% завдання. У грудні 1931 р. Краматорський район здав державі 410 тис. ц хліба, що становило 98% річного плану, а 22 сільради перевиконали, 9 «вивершили» його від 82 до 99% Нащ район і досі не довиконав річного пляна хлібозаготівлі // Краматорська правда. -- 1931. -- 8 грудня.

Офіційний друкований орган Сталінської міськради та району мав до літа 1932 р. символічну назву -- «Диктатура труда». Газета друкувала переважно матеріали про розвиток промислового Донбасу, але використовувала також визначення «Сталінщина», тобто територію регіону. Насправді «сталінщина», як карально-репресивна система, не обмежувалася адміністративно-територіальним поділом, а охопила всю Україну, проникла до кожної родини. Хтось фанатично поклонявся вождю, готовий до пожертви, одні проклинали «батька народів», який втратив батьківську турботу про них, безжалісно депортуючи на Далекий Схід, Північ, Соловки. Диктатура пролетаріату, про яку говорили більшовики у роки революції, виродилася в диктатуру партії, а згодом породила диктатуру вождя. Вона пронизувала виконавську вертикаль партійно-радянських органів, формуючи загони номенклатурних працівників у містах та селах.

Сама назва району зобов'язувала місцеву владу до відповідальності. Однак економіка та політика, хоч і залежні категорії, мали різні закони розвитку. Жнива та заготівлі хліба протягом серпня -- вересня 1931 р. не додали оптимізму місцевим чиновникам: колгоспи Сталінського району виконали 44,3%, «індуси» 33%. За останню п'ятиденку вересня заготовили 291 т хліба Ни одного центнера хлеба частнику // Диктатура труда. -- 1931. -- 18 сентября. Вугілля видобули значно більше за першу п'ятиденку жовтня -- 518 тис. т, хоча і не виконали зобов'язань Угольный Донбасс // Диктатура труда. -- 1931. -- 18 октября. Чорне золото давалося важко, але і хліб обходився селянинові «дорогою ціною». А під час хлібозаготівлі став символом життя і смерті. Локомотиви біля шахт та промислових об'єктів -- звичне явище, а «буксири» у колгоспах та селах -- раціоналізаторський винахід партійного керівництва. Редактори газет, агітатори та уповноважені ЦК КП(б)У навіть не замислювалися над дивними фразами в газетах: «Артіль ім. Шевченка бере на буксир комуну «Шлях до соціалізму». Колгоспи з іменами більшовицьких вождів (Леніна, Сталіна) відставали у господарських кампаніях, тобто не вели «перед», як писали тоді газети, а спрямовували справу хлібозаготівлі «в зад». 18 жовтня Сталінський район виконав лише 50% річного плану, а «крайніми» ставали «класово-ворожі куркульські елементи», яких судили. Артіль «Нове життя» Олександрівської сільради виконала у листопаді 1931 р. 51% річного завдання, а до суду віддали 11 «куркулів» План хлебозаготовок // Диктатура труда. -- 1931. -- 18 ноября. Голову колгоспу «Життя і Праця» Авдієвської сільради В. Шеховцова «викрили» за те, що він «весь час домагався зменшення завдань, говорив про непосильність їх виконання», а шестеро «куркулів» ув'язнили на кілька років таборів з конфіскацією хліба Правооппортунистические дела в Авдеевке // Диктатура труда. -- 1931. -- 29 ноября. Район мав вивезти у листопаді понад 11 тис. т хліба, а здав 7,5 тис т, що становило 68,2% місячного плану. До кінця грудня, незважаючи на репресії, господарства Сталінського району не виправдали високого імені вождя -- не завершили хлібозаготівельної кампанії. У листопаді -- грудні 1931 р. вона призупинилася, тому що колгоспи і селяни вичерпали ресурси.

Вугільний Донбас перебував під постійним наглядом вищого партійного керівництва, представники якого відвідували промислові об'єкти, очолювали хлібозаготівельну кампанію. Протягом двох тижнів січня 1931 р. ЦК КП(б)У видав три постанови, які стосувалися організації хлібозаготівлі в районах Донеччини. 17 січня ЦК партії виявив «занепокоєння» з приводу призупинення заготівлі хліба в Сартанському районі О ходе хлебозаготовок в Сартанском районе. Постановление ЦК ЦК(б)У // Диктатура труда. -- 1932. -- 17 января, 22 січня у Липоводолинському районі, який виконав лише 76% річного завдання О состоянии хлебозаготовок в Липово-Долинском районе. Постановление ЦК КП(б)У // Диктатура труда. -- 1931. -- 22 января. Дивує категоричність висновків стосовно дій районного активу: «злочинно віднеслися» до заготівель. Злочинність полягала у надмірному та обтяжливому плануванні хлібозаготівельних завдань, їх подвірному доведенні до кожного господарства та селянського двору. Сільради забирали у «куркулів» від 100 до 300 пудів хліба, а ЦК партії звинувачував голів у «куркульській благодушності». Бюро Володарського райкому партії розпустили за те, що район дав 1951 т хліба замість 35 тис. т протягом січня О положении в Володарском районе и ходе хлебозаготовок. Постановление ЦК КП(б)У от 1 февраля 1932 г. // Диктатура труда. -- 1932. -- 3 февраля.

31 січня 1932 р., коли значна частина селян України голодувала, газета «Диктатура труда» звітувала про виконання «колгоспно-селянським сектором» Сталінського району хлібозаготівлі на 83%, хоча колгоспи наблизились до 86%, одноосібники 75% завдань Там само. Соціалістичне змагання за успішне виконання та перевиконання хлібозаготівельних планів завершилося занепадом зернового господарства. Колгоспам, селянським господарствам бракувало насіння, тому що його вивезли у хлібозаготівлі. 15 березня 1932 р. у районі зібрали 73% насіння, а ярової пшениці, тобто основної хлібної культури, 43% до норми висіву Организовать все силы на сбор семян в пять дней // Диктатура труда. -- 1932. -- 16 марта. Замість зважених та економічно обґрунтованих дій, партійні органи пропонували «боротьбу з куркулем», якого вважали основним приховувачем насіння. На них тиснули, а колгоспників та одноосібників зобов'язали надати насіннєву допомогу колгоспниками. Після цього вимагали від селян сіяти на власних полях, навіть переслідували за невиконання подвірних планів та індивідуального графіка сівби. Новітня форма кріпацтва позбавила селянина будь-якої господарської ініціативи. За них вирішували сільради, членами правлінь яких були сільські «моральні авторитети»: люмпенізована частина села, комсомольці. Вони вирішували долю односельчан -- одні ставали праведниками, тому що рятували їх ціною власного життя, інші активісти виявляли черствість і найгірші якості людини.

На середину березня 1932 р., коли треба було готувати поле до сівби, у Сталінському району «заготовили» 21419 ц пшениці -- 48% від необхідної кількості Сводка о состоянии на 15-е марта сбора семенных фондов пшеницы, ячменя и овса // Диктатура труда. -- 1932. -- 18 марта. З 57 сільрад району, крім Раєвської, жодна не досягла агротехнічної норми висіву та планового завдання заготівель насіння зернових. Фактично на кінець березня господарства Сталінського району мали 77% від необхідного насіння, а пшениці 48,2%, колгоспи 58%, одноосібники 11% Там само. -- 23 марта, тому порушувалися погектарні норми висіву зернових. Значна частина ріллі залишилась «гуляти», тобто її не засіяли. Зазначу, що у 1931 р. селяни Донеччини зібрали 1,6 млн тонн зернових ЦДАВО України. -- Ф. 4402. -- Оп. 1. -- Спр. 225. -- Арк. 20., тому надлишкові плани порайонних хлібозаготівель виснажували господарства.

Хлібозаготівельна кампанія 1931/32 р. виснажила аграрний сектор Донбасу, спричинила недосів та недорід чергового року. Колгоспники і селяни регіону відчули першу загрозу назріваючої катастрофи. Факти голодування спостерігалися в окремих родинах колгоспників весною 1932 р., судячи із скарг, які надходили до приймальні голови ВУЦВК Г.І. Петровського. 3 червня 1932 р. його секретар звернувся з листом до Сталінської міськради, у якому зазначив, що в артілях «Новий шлях» та імені Шевченка «за відсутності хліба колгоспники пухнуть з голоду» Там само. -- Ф. 1. -- Оп. 7. -- Спр. 147. -- Арк. 5.. Протягом першої половини 1932 р., судячи з таємного листа голови Раднаркому УСРР В. Чубаря до Й. Сталіна від 10 червня, голод охопив понад 100 районів України Командири великого голоду: Поїздки В. Молотова і Л. Кагановича в Україну та на Північний Кавказ. 1932-1933 рр. / За ред. В. Васильєва, Ю. Шаповала. -- К., 2001. -- С. 206..

Размещено на Allbest.ru