Губернські та повітові з’їзди земських лікарів півдня України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Губернські та повітові з'їзди земських лікарів півдня України

Лікарі вперше почали збиратися на крайові з'їзди природознавців і лікарів у Києві 1861 і 1862 рр. [4, 195]. За їх прикладом, з 1867 р. стали проводитися всеросійські з'їзди природознавців і лікарів. Всього майже за 50 років їх відбулося 13, з них 3 - в Україні (1871 і 1893 рр. у Києві та 1883 р. в Одесі). Активну участь в усіх всеросійських з'їздах брали українські лікарі. Починаючи з одеського з'їзду, у наступних виділялася секція земської медицини, а представник Херсонського земства Силуянов ще 1879 р. на VI з'їзді запропонував регулярно скликати всеросійські з'їзди гігієністів і земських лікарів [5, 55]. З 1885 р. почали проводитися більш важливі для громадської медицини з'їзди Товариства російських лікарів у пам'ять М. Пирогова, в яких активними учасниками були лікарі Півдня України (М. Уваров, М. Тезяков, О. Корчак-Чепуркі- вський, М. Васильєвський та ін.).

Однак найбільше значення для південного регіону мали місцеві губернські та повітові з'їзди. На роль з'їздів херсонських земських лікарів та членів управ у плануванні заходів з покращення медичного обслуговування населення вказувала О. Майстренко [6]. Проаналізували лікарські з'їзди Таврійської, Херсонської та Катеринославської губ. з проблем охорони здоров'я населення О. Черемісін і М. Герасименко [7]. На вирішальну роль Х Херсонського губернського з 'їзду лікарів і членів управ у формуванні санітарної організації звернула увагу Н. Коцур [8]. Про особливий вплив Х і ХІ Таврійських губернських з'їздів на основи організації місцевої земської медицини писав В. Присенко [9]. Побіжно окремі з'їзди Бессарабської губерній розглядали Є. Попушой і Б. Аккерман [10]. Втім, тема медичних з'їздів у південному регіоні вивчена недостатньо. Тому метою нашого дослідження є висвітлення ролі губернських і повітових з'їздів лікарів та представників управ у комплексному вирішенні питань громадської медицини в Херсонській, Таврійській та на півдні Бессарабської губ.

Єдиного центру громадської медицини у Російській імперії не існувало, тому «важную роль в ее установлении и развитии играл “коллективный разум” нескольких поколений врачей, который формировался первоначально на губернских врачебных съездах» [11, 48]. Вперше такі з'їзди відбулися (після Тверського 1871 р.) у Бессарабській і Таврійській 1873 р. та Херсонській губ. 1874 р. За кілька років до них поступово приєдналися інші губернії імперії. Всього у Бессарабській губ. відбулося 9 з'їздів, Таврійській - 11, Херсонській - 15.

Від заснування земського управління, у Херсонській губ. сталися три холерних епідемії (1866, 1871, 1872 рр.). Губернська управа прийшла до висновку, «что всякие особые меры останутся безсиль- ны, пока не будет устроена как следует медицинская часть... Такая задача не поддавалась разрешению вне соображений с местными в уездах условиями и средствами и вне всестороннего обсуждения вопроса спе- циалистами-медиками». Тому ще у 1872 р. «для установления правильного взгляда на способ применения врачебной помощи на практике и для разрешения других, чисто практических и специальных вопросов, управа признавала полезным созвать съезд земских врачей, по одному от уезда, с участием членов от каждой из уездных управ» [12, 341-343]. Губернські збори 1873 р. погодилися з думкою управи і запропонували їй скликати такий з'їзд. Перший Херсонський губернський земсько-медичний з'їзд, за пропозицією відомого в губернії громадського діяча П. Зеленого, відбувся 15-20 червня 1874 р. в Одесі. Він розглядав широкий діапазон питань: параметри лікарської дільниці, організацію віспощеплення, протиепідемічні заходи, особлива увага приділялася боротьбі з сифілісом. Тоді ж було вирішено скликати губернські з'їзди щорічно. На ІІ з'їзді (1875 р.) вирішили: «Положения, выработанные на губернских медицинских съездах, должны быть принимаемы всеми уездами к руководству... Съезд находит желательным и необходимым, чтобы ни один медицинский вопрос не решался земским собранием без участия в обсуждении этих вопросов земских врачей» [13, 774].

VI (1879 р.) та VII (1881 р.) з'їзди прийняли обов'язкові постанови для населення губернії, на випадок появи епідемічних захворювань. Надзвичайне значення мав Х з'їзд лікарів і членів управ, який заклав основи першої в Україні Херсонської земської санітарної організації та розробив програму санітарної статистики. Керівним органом медико-санітарної справи були визнані губернські з'їзди лікарів і членів управ. З'їзди проводилися під керівництвом губернської управи та публічно, в них брали участь також і не земські лікарі, а з 1895 р. запрошувались міські (думські) лікарі та представники міських управ, що підкреслювалось навіть назвами з'їздів: ХІІІ з'їзд лікарів і представників земських та міських управ і XIV з'їзд земських і міських лікарів та представників управ.

У 1890-х рр. Міністерство внутрішніх справ почало звужувати програми занять з'їздів, потім заборонило публічність та участь представників управ. Губернське земство звернулося до міністерства з клопотанням про зміну цих вимог і йому вдалося отримати дозвіл на проведення з'їздів, «на основании особах правил, выработанных самим земством» [14, 289]. Хоча на початку ХХ ст. ставлення державної влади до скликання медичних з'їздів погіршилося: «Причина такого похода - нарастание в стране социально-политического кризиса и усиление революционного движения» [15, 55]. Все це відбилося на періодичності скликання з'їздів. Так, якщо з 1874 до 1883 рр. у Херсонській губ. вони скликалися щорічно, то з 1883 до 1899 рр. - проводилися через 2-4 роки, а на початку ХХ ст. відбувся тільки один з'їзд - XV (1904 р.). Запланований на 1914 р. XVI губернський з'їзд, через події Світової війни так і не відбувся.

Паралельно губернським проводилися і повітові з'їзди лікарів. У деяких повітах вони почалися навіть дещо раніше і часто проводилися 2-4 рази на рік. Повітові з'їзди лікарів були дорадчими органами при місцевих земських управах і діяли згідно інструкціям, затвердженим відповідними земськими зборами. Так, 1876 р. III з'їзд лікарів та представників земських управ Херсонської губ. у правилах для губернських з'їздів передбачав, що до програми їхніх занять мають входити і питання запропоновані повітовими з'їздами. А VI з'їзд (1879 р.), склавши план улаштування медичної частини в губернії, про повітові з'їзди записав, що всі питання побудови та змін медичної частини в повітах «должны составлять предмет предварительного обсуждения в уездном медицинском съезде» [13, 778]. Однак не завжди повітові органи влади рахувалися з колективною думкою лікарів. Так, у 1880 р. з'їзд лікарів Єлизаветградського повіту заявив, що, через ігнорування управою його рішень, з'їзди втрачають сенс і проведення їх на деякий час призупинені. З другої половини 1880-х рр. повітові з'їзди часто називали нарадами лікарів при повітовій управі. Підготовку питань до них і обов'язки секретарів виконували, як правило, повітові санітарні лікарі, що значно підвищувало рівень цих заходів.

Перший з'їзд земських лікарів Таврійської губ. відбувся 24-27 квітня 1873 р. На ньому та майже на всіх наступних представники земських управ участі не брали. Це не дивно, адже на перших п'яти з'їздах розглядалися загальні теоретичні питання організації земської медицини. І тільки VI з'їзд у 1880 р. вперше присвятив свої засідання стану захворюваності дифтерією, лікуванню у Сакській грязелікувальниці, положенню земських лікарів та іншим медичним питанням стосовно губернії. На цьому ж з'їзді відносно подальшого їх проведення було вирішено: якщо один повітовий з'їзд лікарів заявить питання і представить програму його обговорення, то губернська земська управа розсилає їх всім земствам і якщо 2-3 повітові земства це питання підтримають, тоді губернська управа скликає губернський з'їзд. Губернська управа і сама може скликати губернський лікарський з'їзд, якщо вона вважатиме це за потрібне [16]. Отже, перші чотири губернські з'їзди відбувалися щорічно, а наступні скликалися через кілька років.

На ІХ з'їзді земських лікарів Таврійської губ. 1892 р. голова губернської земської управи А. Стевен пояснив відсутність на ньому представників земств так: «По распоряжению начальства все прения должны происходить на строго научной почве, сознаваемая-же, вероятно, земцами некомпетентность их на этой почве, служит, кажется, одною из причин отсутствия по настоящее время представителей уездных земств» [17, 15]. Будучи присутнім на всіх засіданнях з'їзду, він запевнив, що праці з'їзду будуть терміново надруковані, розіслані повітовим земським зборам і, після отримання їх висновків, губернська управа доповість губернським зборам для прийняття відповідних рішень. На Х з'їзді (1895 р.), що детально розглядав стан медико-санітарної справи в губернії, лікарський інспектор губернії П. Алянчиков заявив: «Земство получало на них полезные советы и указания, на основании которых направляло или старалось направлять свою деятельность; оно вдело в этих съездах полезное учреждение, долженствующее войти в строй земской медицины» [18, 3].

Останній, ХІ губернський з'їзд (1913 р.) проходив уже за участі представників земств і на ньому була організована міська секція, на якій «городским общественным деятелям была дана возможность обсудить врачебно-санитарные нужды городов» [19, 40]. Міська секція навіть планувала збирати окремі з'їзди міських лікарів і представників міст, але, як і в Херсонській губ., події Світової війни завадили подальшому проведенню і земських, і міських з'їздів.

У Таврійській губ. одночасно з губернськими проводилися також повітові з'їзди лікарів. Ще перший губернський з'їзд «пришел к убеждению, что уездные съезды врачей необходимы в виду того, что знакомясь на уездных земствах друг с другом, участковые врачи изучают санитарные нужды и положение населения данного уезда. При этом желательно, чтобы уездные съезды были не менее 1 раза в год» [16, 21]. Починаючи з 90-х рр. ХІХ ст., роль повітових з'їздів виконували лікарські ради при повітових управах, а в Мелітопольському та Дніпровському повітах лікарські наради при управах. До складу цих колегіальних медичних органів входили декілька гласних за вибором повітових зборів, всі члени управи, всі дільничні лікарі повіту, повітовий та міський санітарний лікарі та земський ветеринарний лікар. Збиралися вони не рідше 2 разів на рік. Постанови цих колегіальних органів управа доповідала повітовим земським зборам для прийняття необхідних рішень [20, 252-253].

У Бессарабській губ. перший з'їзд земських лікарів відбувся також 1873 р., а всього їх було 9 (останній у 1914 р.). Ці з'їзди розглядали важливі питання організації та діяльності земської медицини і мали суттєвий вплив на повітову медицину, зокрема й повітів південної Бессарабії. Так, наприклад, на І з'їзді лікарів і на VIII з'їзді лікарів і представників земств були чітко виражені профілактичні напрями діяльності земств губернії, боротьба з епідеміями. На VIII з'їзді ці питання підіймали відомі ще попередньою діяльністю в Херсонській губ. санітарні лікарі О. Корчак-Чепуркі- вський, М. Рашкович і повітовий лікар Н. Дорошевсь- кий (раніше працював в Одесі з І. Мечниковим) [21]. Однак тривалі перерви у проведенні губернських з'їздів порушували спадковість у розгляді важливих питань і послаблювали об'єднуючий вплив колективної думки лікарів на діяльність земських органів. У південних повітах Бессарабії діяли також повітові з'їзди лікарів. Наприклад, з'їзд земських лікарів Ак- керманського повіту в 1902 р. розглядав питання втілення в життя народу медичних знань. З'їзд клопотав перед повітовими земськими зборами і щодо організації літніх курсів для сільських учителів з вивчення основ медицини, гігієни та ветеринарії [10, 74].

Отже, в південних губерніях України першими з усієї Російській імперії (після Тверської губ.) почали проводити губернські з'їзди земських лікарів. У Херсонській та Бессарабській губ. відразу, а в Таврійський - за кілька років. На з'їздах розглядалися важливі питання організації та діяльності медико-санітарної справи. У більшості з'їздів брали участь представники земств. Паралельно активно діяли і повітові з'їзди лікарів. Все це позитивно впливало на розвиток громадської (земської та міської) медицини південного регіону.

1. Моллесон И. Земская медицина. -- Казань, 1871; Абрамов Я.В. Что сделало земство и что оно сделает. -- М., 1889; Капустин М.Я. Основные вопросы земской медицины. -- СПб., 1889; Попов И., Осипов Е., Куркин П. Русская земская медицина. -- М., 1899; Веселовский Б.Б. История земства за сорок лет. -- СПб., 1909; Френкель З.Г. Очерки земского врачебно-санитарного дела.СПб, 1913.

2. Игумнов С.Н. Очерки развития земской медицины в губерниях, вошедших в состав УССР, в Бессарабии и в Крыму. -- К., 1940; Каневский Л., Лотова Е., Идельчик Х. Основные черты развития медицины в России в период капитализма. -- М., 1956; Заблудовский П., Жук А. Столетие общественной медицины в России // Очерки истории русской общественной медицины (К столетию земской медицины): Сб. ст. / Под ред. П. Калью. -- М., 1965; Страшун И.Д. Полвека земской медицины (1864-- 1914) // Там же; Левит М.М. Становление общественной медицины в России. -- М., 1974; Верхратський С.А. Історія медицини: Навч. пос. -- К., 1983.

3. Мирский М.Б. Российская земская медицина (к 130-летию земства) // Проблемы социальной гигиены и истории медицины. -- 1994. -- № 2; Кузьмин В.Ю. Отношение государственной власти к съездам земских врачей // Проблемы социальной гигиены и истории медицины. -- 2002. -- № 6; Емельянова Н.А. Сто лет прошло, а проблемы остались. Невыученные уроки ХІІ Пироговского съезда // Бюллетень Национального НИИ общественного здоровья РАМН: Мат. Межд. симпозиума «Актуальне вопросы истории медицины и здравоохранения». -- М., 2013.

4. Ціборовський О.М. На варті здоров 'я: Історія становлення соціальної медицини і охорони громадського здоров'я України. -- К., 2010.

5. Блохина Н.Н. Санитарно-гигиенический аспект деятельности съездов русских естествоиспытателей и врачей // Проблемы социальной гигиены, здравоохранения и истории медицины. -- 2011. -- № 2.

6. Майстренко О.А. Професійна та громадська діяльність земських лікарів Херсонської губернії // Агапіт. -- 2004.

— № 14--15; Майстренко О.А. Роль Херсонського земства в медичному обслуговуванні населення у 1865-- 1917рр.: Автореф. дис... канд. іст. наук. -- К., 2006.

7. Черемісін О., Герасименко М. Лікарські з'їзди у структурі земської медицини Південної України кінця ХІХ -- початку ХХ ст. // Чорноморський літопис. -- 2010. -- Вип. 2.

8. Коцур Н. Роль земств у становленні вітчизняної гігієни в Україні (друга половина ХІХ -- початок ХХ ст.) //Волинські історичні записки. -- 2010. -- Т. 5.

9. Присенко В.Г. Историческое наследие в здравоохранении Крыма //Проблемы социальной гигиены, здравоохранения и истории медицины. -- 1997. -- № 3.

10. Попушой Е., Аккерман Б. Земские врачи о роли народного образования в гигиеническом воспитании крестьянства // Советское здравоохранение. -- 1990. -- № 2.

11. Мирский М.Б. Российская земская медицина (к 130-летию земства) // Проблемы социальной гигиены и истории медицины. -- 1994. -- № 2.

12. Отчет о девятилетней деятельности земских учреждений Херсонской губернии. Народное здравие // Сборник Херсонского земства. -- 1875. -- № 7.

13. Свод постановлений Херсонских губернских земскомедицинских съездов // Земская медицина Херсонской губернии. -- Херсон, 1888.

14. Исторический очерк деятельности Херсонского Губернского Земства за 1865--1899 гг. -- Вып. ІІ. -- Херсон, 1905.

15. Кузьмин В.Ю. Отношение государственной власти к съездам земских врачей //Проблемы социальной гигиены и истории медицины. -- 2002. -- № 6.

16. Протоколы съезда земских врачей Таврической губернии 1873--1880 гг. -- Симферополь, 1881.

17. ІХ-й съезд земских врачей Таврической губернии 1892 г. Журналы и приложения. -- Симферополь, 1892.

18. Труды Х Губернского съезда земских врачей Таврической губернии. -- Т. І: Журналы заседаний съезда 31 мая -- 8 июня 1895 г. Приложения №№ 1, 2, 3. -- Симферополь, 1895.

19. Труды ХІ Губернского съезда врачей и представителей земств Таврической губернии. -- Том Ш: Журналы заседаний съезда и доклады комиссий. -- Симферополь, 1913.

20. Труды ХІ Губернского съезда врачей и представителей земств Таврической губернии. -- Т. І: Делегатские доклады. -- Симферополь, 1913.

21. I-й съезд земских врачей Бессарабской области. -- Кишинев, 1873; УШ-й губернский съезд врачей и представителей земств Бессарабской губернии. -- Кишинев, 1897.

Размещено на Allbest.ru