Типологічна класифікація архівних документів з історії німецької окупації українських земель у роки Другої світової війни

Размещено на http://allbest.ru

Типологічна класифікація архівних документів з історії німецької окупації українських земель у роки Другої світової війни

В. В. Жигло

Об'єктивне вивчення історії німецької окупації українських земель у 1941-1944 рр. має базуватися на широкому колі історичних джерел, основними з яких є писемні.

Значна їх кількість сконцентрована у державних архівних установах України: центральних (Центральний державний архів вищих органів влади та управління України - ЦДАВОУ, Центральний державний архів громадських об'єднань України - ЦДАГОУ, Центральний державний кіно-фото-фоно архів України ім. Г. Пшеничного - ЦДКФФАУ та ін.), галузевих та обласних. Актуалізація джерельної інформації значної частини архівних документів з історії окупації, у першу чергу німецьких окупаційних та українських допоміжних установ, розпочалася лише після їх розсекречення на початку 1990-х рр.

Для обрання найбільш ефективних методів вивчення джерельної інформації «окупаційних» документів, визначення рівня її репрезентативності, достовірності й об'єктивності доцільно провести їхню типологічно-видову класифікацію.

Останнє і стало метою цієї публікації. Зауважимо, що ми ставили перед собою завдання провести класифікацію документів усіх груп фондоутворювачів, які сформували архівний джерельний комплекс окупаційного періоду. Крім безпосередньо документів окупаційних органів влади, сюди можна віднести і документацію всіх форм руху Опору, а також радянських комісій та установ, які проводили розслідування людських та економічних втрат окупованих територій.

Схема типологічно-видової класифікації історичних джерел у різні роки була запропонована М. Варшавчиком [1], Л. Пушкарьовим [2], Я. Калакурою [3]. Під час аналізу документальних джерел з історії окупаційного режиму, нею послуговувалася більшість сучасних дослідників історії Другої світової війни (дивись, наприклад, роботи О. Лисенка [4], Н.Кашеварової [5], Н. Маковської [6; 7] та ін.), проте, окремої розвідки, присвяченої цій тематиці, поки не існує.

Із шести типів історичних джерел (речових, словесних, зображальних, аудіальних, поведінкових, конвенціональних) в архівах України представлені три - словесні, зображальні та аудіальні (звукові). Найбільш інформативно цінними є словесні джерела. Вони поділяються на два підтипи: писемні та фонетичні. Більшість архівних документів з історії німецького окупаційного режиму є писемними, що поділяються на документальні та наративні.

Документальні джерела представлені кількома видами:

1. Актові та діловодні документи. У державних архівах України презентовані наступні підвиди актових документів:

а) плани робіт та звіти за ними різних установ і організацій (місячні, квартальні, річні). Містяться у документах усіх груп фондоутворювачів: допоміжних органів влади (управ різних рівнів: центральних міських, районних, сільських) [8], органів керівництва радянським рухом Опору (ЦК КП(б)У, Українського штабу партизанського руху (УШПР), підпільний ЦК КП(б)У), окремих партизанських загонів та з'єднань, підпільних груп [9], а також серед документів державних і партійних комісій, які проводили розслідування злочинів окупантів та облік економічних збитків від окупації [10];

б) розпорядча документація. Цей підвид також зустрічається серед документів усіх груп авторів. Зокрема серед документів окупаційних та допоміжних органів влади (наприклад, накази німецьких військових комендатур керівництву управ [11], звіти останніх до комендатур щодо виконаної роботи, накази міських управ районним та звіти, які спрямовувалися з районних управ до міських або з сільських до районних [12], звітна документація окремих відділів до секретаріатів управ тощо) [13]. Розпорядча документація міститься і серед діловодства органів керівництва підпільно-партизанського руху, у документах окремих партизанських загонів і підпільних груп, а також державних і партійних комісій [14];

в) протоколи засідань колегіальних органів влади. Цей підвид є найбільш розповсюдженим серед документів радянського руху Опору.

Протоколи засідань є основною групою писемних джерел, які залишилися після діяльності підпільного ЦК КП(б)У. Протоколи воєнних нарад становлять значну частину документів партизанських загонів і з'єднань, обкомів КП(б)У (наприклад, протоколи обговорення звітів щодо діяльності окремих партизанських загонів) [15] тощо.

Цей підвид документів міститься і серед діловодства радянських слідчих комісій (зокрема, така його форма, як протоколи колегіального обговорення поточних робочих моментів) [16].

Серед документів окупаційних органів влади та допоміжних установ, протоколи засідань майже відсутні, оскільки в органах окупаційної адміністрації не було розповсюдженим колегіальне вирішення робочих питань. український окупаційний документ

Інколи протоколи засідань зустрічаються серед діловодства найнижчої ланки самоврядування - сільських старостатів, а також громадських об'єднань [17];

г) службове листування теж міститься серед документів основних груп фондоутворювачів, особливо органів місцевого самоврядування (листування між чиновниками управ різних рівнів або їх відділами) [18]. Цей підвид представлений і серед документів радянського руху Опору.

Зокрема листування між окремими загонами та підпільними групами чи органами керівництва підпільно-партизанським рухом [19]. Службове листування зустрічається і серед документів радянських комісій, наприклад, листування між районними й обласним відділами Української республіканської надзвичайної комісії (УРНК) або листування останніх з центральним відділом УРНК у Києві [20];

д) програми та статути. Цей підвид документів в «окупаційних» фондах зустрічається зрідка. Як приклад, можна назвати статути небагатьох громадських організацій, які створювалися на окупованих землях зусиллями української інтелігенції (зокрема Просвіти) [21];

є) постанови партійних і державних органів влади. До цього підвиду віднесемо постанову ЦК КП(б)У та Раднаркому УРСР про створення та структуру УРНК [22];

ж) судово-слідча документація є основною для діловодства УРНК, зокрема розслідування масових вбивств окупантами мирного населення, медичні експертизи тощо [23]. Зрідка судово-слідчі документи зустрічаються й у діловодстві допоміжних органів влади.

Наприклад, більшість документів Сумської міської управи, які належать діловодству її юридичного відділу, становить судову-слідчу документацію за юридичними запитами окремих осіб. Документи цього виду містяться і серед діловодства юридичних відділів інших управ;

з) прокламації, оголошення, відозви містяться у документах радянських підпільних груп і партизанських загонів. Зокрема, це звернення та відозви до населення із закликами боротися з окупаційною владою та підтримувати підпільно-партизанський рух [24].

Документи цієї групи знаходяться і в діловодстві диверсійних груп УПА (відозви до населення із закликом боротися з окупантами та радянською владою, звернення до бійців РСЧА, радянських партизан) [25]. Цей підвид зустрічається і серед документів окупаційних німецьких та допоміжних їм органів влади (оголошення-звернення до населення з закликом боротися з радянським рухом Опору, з погрозами, попередженнями тощо) [26];

і) публічно-правові та приватно-правові договори. Документів цього виду не багато. До них можна віднести угоди між приватними організаціями (майстернями, торгівельними пунктами, банками тощо), які діяли на окупованих територіях;

ї) канцелярські книги зустрічаються, як правило, серед документів управ різних рівнів;

к) банківська та фінансова документація. Цей підвид представлений, в основному, серед документів фінансових відділів управ (меморіальні ордери, дані про заробітній фонд тощо) та банків [27].

2. Статистична документація. Цей вид документів років окупації зустрічається в українських архівах не настільки широко, як актова та діловодна документація. Вона презентована кількома групами.

Демографічна статистика міститься в документах радянських комісій, які проводили розслідування німецьких злочинів (характеристика динаміки зменшення населення протягом окупації) [28].

Також дані демографічної статистики знаходяться у діловодстві місцевих українських управ. Її презентують переписи населення (у формі статистичних таблиць), які проводилися у 1941 та 1943 рр. німецькою окупаційною адміністрацію як на території Рейхскомісаріату Україна, так і в інших адміністративних регіонах окупованої України (зокрема на території так званої військової зони) [29].

Завдяки своїй ординарності, однорідності й однотипності, ці статистичні дані можна віднести до масових джерел з історії окупації.

Ще одна розповсюджена група статистичної документації - військова статистика, що міститься, передусім, у документах радянських партизанських загонів і з'єднань. До неї належать дані щодо кількості партизанських загонів (та бійців у них) в окремих областях УРСР та республіці загалом [30].

Крім того, до військово-статистичної документації можна віднести дані щодо втрат Вермахту від партизанських диверсій та бойові втрати самих партизан (у людській силі та техніці). У документах окупаційних органів влади цей підвид документів майже відсутній.

Виняток становлять окремі справи колекційного фонду КМФ-8 ЦДАВОУ де зрідка зустрічаються цифри щодо кількості зброї та людей у різних військових підрозділах Вермахту, які базувалися на території Рейхскомісаріату [31].

Значною групою статистичної документації є й економічна статистика, що зустрічається в документах окупаційних органів влади (наприклад, статистичні довідники), які містять дані щодо кількості працюючих підприємств та виробленої продукції [32]. Крім того, документи цієї статистики є найбільш розповсюдженою групою в діловодстві радянських державних (УРНК, Раднаркому, Держплану, виконкомів) та партійних комісій, що діяли при окремих секторах ЦК КП(б)У та її обкомах. Ці комісії проводили облік економічних збитків, заподіяних окупантами.

Нарешті, ще однією групою зазначеної документації є культурна статистика, також представлена у документах допоміжних окупаційних органів влади (зокрема, дані про кількість шкіл, бібліотек, театрів в окремих районах), фонду ЦДАВО України № 3676 (Штаб рейхсляйтера А. Розенберга) для окупованих східних областей (дані щодо кількості музеїв, бібліотек в окремих населених пунктах та їх експонати) [33]. Крім того, така статистика міститься серед документів державних і партійних комісій, які встановлювали розмір втрат установ освіти та культури УРСР упродовж німецької окупації.

Комплекс писемних джерел з історії окупації представлений у державних архівах України також нара- тивними писемними джерелами:

1. Періодика. Першу групу періодичних видань, які зберігаються в українських архівах, складає так звана «колабораційна преса» (газети та часописи). Наприклад, газета «Нова Україна» та часопис «Харків'янин» у Держархіві Харківської обл., або газета «Нове життя» у Держархіві Луганської обл. До іншої групи періодики ми відносимо партизанські рукописні стіннівки та періодичний самвидав, що випускалися як для внутрішнього користування, так і з метою розповсюдження серед населення (здебільшого, вони містяться у фонді № 56 ЦДАГО України).

2. Наративні джерела особового походження. До них відносимо автокомунікативні джерела (щоденники та мемуари діячів підпільно-партизанського руху, наприклад, керівника Чернігівського партизанського з'єднання М. Попудренка [34], автобіографії підпільників, наприклад, першого секретаря підпільного Харківського обкому КП(б)У і. Бакуліна) [35], джерела міжособистої комінукації (особове листування, наприклад, листи остарбайтерів і німецьких військових додому, партизан тощо), пісні та вірші партизан.

Писемні джерела є головними та за інформативним значенням - найбільш цінними джерелами з історії окупації, які зберігаються у державних архівах України.

Фонетичний підтип словесного типу джерел представлений, в основному, лише у ЦДКФФАУ ім. Г. Пшеничного у вигляді численних аудіозаписів виступів діячів підпільно-партизанського руху як років війни (на зібраннях штабів загонів та на засідані підпільного ЦК КП(б)У), так і після її завершення. Найбільше у цьому архіві зберігається виступів першого секретаря Чернігівського підпільного обкому КП(б)У О. Федорова.

Окремим видом історичних джерел, представленим в українських архівах, є зображальні, котрі можна поділити на:

1. Кінодокументи та відеоматеріали, більшість з яких зберігається у фондах ЦДКФФАУ ім. Г Пшеничного. До цієї групи належать німецькі агітаційні кінофільми довоєнних та воєнних років, а крім того, радянська кінозйомка (номери кіножурналу «Радянська Україна»), виступи окремих діячів підпільного та партизанського руху тощо.

2. Фотодокументи, що містяться як у ЦДКФФАУ ім. Г. Пшеничного, так і в інших державних архівах, де зберігаються фото діячів окупаційної адміністрації (Е. Коха), підпільно-партизанського руху (І. Бакуліна, першого серкретаря підпільного Сумського обкому КП(б)У П. Куманька та ін.), сцени з буденного життя населення окупованих територій, діяльності німецьких військових частин, радянських партизанських загонів, фотографії з місць масових поховань, страт мирних мешканців та партизан.

3. Графічно-зображальні документи років війни та окупації:

а)топографічні плани, що зрідка зустрічаються серед документів фондів німецьких військових частин у ЦДАВОУ та фондах партизанських з'єднань у ЦДАГОУ [36];

б)географічні карти, як правило, містяться серед документів вищезгаданих груп авторів;

в)таблиці, насамперед статистичного характеру (їх фондоутворювачі ті, що й іншої статистичної документації);

г) схеми. Найбільш розповсюдженою групою цього виду є так звані схеми організації мережі органів місцевого «самоврядування» та німецьких військових структур [37]. Їх складали вже після визволення працівники різних установ.

Отже, історичні джерела з історії окупації України представлені у держаних архівах України різними типами. Передусім - це писемні джерела. Найбільш масовою й інформативною групою писемних джерел є документальні, зокрема актові документи (звітно-планового, наказово-розпорядчого, статистичного характеру). Наративні джерела значно поступаються документальним як кількісно, так й інформативно. Джерела інших типів (наприклад, зображальні) відіграють допоміжну роль у вивченні історії окупації України. В основному, вони зберігаються у ЦДКФФАУ ім. Г. Пшеничного.

Джерела

1. Варшавчик М.А. Историко-партийное источниковедение: теория, методология, методика. -- К., 1984.

2. Пушкарёв Л.Н. Классификация русских письменных источников по отечественной истории. -- М., 1975.

3. Калакура Я. С. Історичне джерелознавство: Підручник.К., 2002.

4. Лисенко О.Є. Радянські документи про релігію та церкву в Україні у період Другої Світової війни: джерелознавчий аспект проблеми // Спеціальні історичні дисципліни: питання теорії та методики. -- 2000. -- Ч. 5.

5. Кашеварова Н., Войцехівська І. Архів оперативного штабу рейхсляйтера Розенберга в Києві: структура документальних комплексів //Спеціальні історичні дисципліни: питання теорії та методики. -- 2007. -- Ч. 14.

6. Архіви окупації, 1941--1944 рр. / Упор. Н. Маковська. -- К, 2006.

7. Маковська Н.В. Актуальні джерела ЦДАВО України з історії Другої Світової війни // Архіви України. -- 2005. № 1/3.

8. Держархів Харківської обл. (далі -- ДАХО). -- Ф. р-2982.Оп. 1. -- Спр. 8.

9. Центральний державний архів громадських об'єднань України (далі -- ЦДАГОУ). -- Ф. 63. -- Оп. 1. -- Спр. 1.

10. ЦДАГОУ. -- Ф. 166. -- Оп. 3 -- Спр. 226.

11. Держархів Чернігівської обл. (далі--ДАЧО). -- Ф. р-3071.Оп. 1. - Спр. 1.

12. Держархів Донецької обл. (далі--ДАДО). -- Ф. р-1855. -- Оп. 1. - Спр. 2.

13. ДАЧО. -- Ф. р-3001. -- Оп. 1 -- Спр. 454.

14. ЦДАГОУ. -- Ф. 63. -- Оп. 1 -- Спр. 53.

15. ЦДАГОУ. -- Ф. 1. -- Оп. 22. -- Спр. 525.

16. ДАДО. -- Ф. р-1838. -- Оп. 1. -- Спр. 52.

17. ДАЧО. -- Ф. р-3004. -- Оп. 1. -- Спр. 59.

18. ДАДО. -- Ф. р-1626. -- Оп. 1. -- Спр. 1.

19. Держархів Сумської обл. -- Ф. П-4. -- Оп. 3-П. -- Спр. 167.

20. Держархів Луганської обл. -- Ф. р-693. -- Оп. 5. -- Спр. 1.

21. ДАЧО. -- Ф. р-3004. -- Оп. 1. -- Спр. 59.

22. Центральний державний архів вищих органів влади та управління України (далі -- ЦДАВОУ). -- Ф. 14. -- Оп. 1. -- Спр. 2408.

23. ДАХО. -- Ф. П-2. -- Оп. 14. -- Спр. 129.

24. ДАЧО. -- Ф. р-1429. Оп. 1. -- Спр. 43.

25. ЦДАВОУ. -- Ф. 3833. -- Оп. 1. -- Спр. 113.

26. ЦДАВОУ. -- Ф. КМФ-8. -- Оп. 2. -- Спр. 199.

27. ДАХО. -- Ф. р-2982. -- Оп. 4. -- Спр. 150.

28. ЦДАГОУ. -- Ф. 166. -- Оп. 3 -- Спр. 200.

29. ДАДО. -- Ф. р-1577. -- Оп. 1. -- Спр. 75.

30. ЦДАГОУ. -- Ф. 92. -- Оп. 1. -- Спр. 19.

31. ЦДАВОУ. -- Ф. КМФ-8. -- Оп. 2. -- Спр. 199.

32. ДАХО. -- Ф. р-2982. -- Оп. 4. -- Спр. 735.

33. ЦДАВОУ. -- Ф. 3206. -- Оп. 5. -- Спр. 35.

34. ДАЧО. -- Ф. П-139. -- Оп. 1. -- Спр. 8.

35. ДАХО. -- Ф. П-11278. -- Оп. 1. -- Спр. 1.

36. ЦДАВОУ. -- Ф. КМФ-8. -- Оп. 2. -- Спр. 163.

37. ЦДАВОУ. -- Ф. 3206. -- Оп. 1. -- Спр. 7.

Анотація

Типологічна класифікація архівних документів з історії німецької окупації українських земель у роки Другої Світової війни. В. В. Жигло

У статті наводиться типологічна класифікація документів державних архівів України з історії німецького окупаційного режиму у період Другої світової війни. Розглянуті документи основних груп фондоутворювачів, зокрема німецької окупаційної адміністрації, українських допоміжних органів влади, різних форм руху Опору та радянських комісій, які проводили розслідування матеріальних та людських втрат окупованих територій.

Ключові слова: архівні установи, типологічна класифікація, окупаційна адміністрація, рух Опору

Размещено на Allbest.ru