Проблеми польсько-українського діалогу у публікаціях Станіслава Лося на шпальтах "Biuletynu Polsko-Ukrainskiego" (1933-1938)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Проблеми польсько-українського діалогу у публікаціях Станіслава Лося на шпальтах "Biuletynu Polsko-Ukrainskiego" (1933-1938)

Олена Миклін

Анотація

У статті аналізується зміст публікацій С. Лося на шпальтах "Biuletynu Polsko-Ukrainskiego" (1932-1938) про минуле та перспективи польсько-українських взаємин у форматі II Речі Посполитої.

Ключові слова: II Річ посполита, Станіслав Лось, україно-польські взаємини, "Бюлетень польсько-український".

Граф Ян Станіслав Марія Лось (Jan Stanislaw Maria Los; найчастіше вживав другого імені - Станіслав; 21 жовтня 1890 р. - 14 січня 1974 р.) - польський політик, дипломат, публіцист, історик, речник польсько-українського порозуміння. Один з "білих круків" (І. Кедрин-Рудницький)1 польського суспільства 1920-1930-х рр., які виступали за конструктивний діалог з українцями II Речі Посполитої, та й за польсько-український діалог взагалі. Із зрозумілих причин його постать повернулася з суспільно-політичного та історіографічного забуття лише упродовж останніх десятиліть й нині фрагментарно висвітлена у публікаціях як польських, так і українських істориків Kedryn I. Biale kruki // Kultura. - 1977. - Nr. 10 (361). Див., напр.: Zwolski E. In memoriam: Jan Stanislaw Los (1890-1974) // Kwartalnik historyczny. - 1975. - Nr 2; B^czkowski W. Karta z historii stosunkфw polsko-ukrainskich: Biuletyn Polsko-Ukrainski // Niepodleglosc: Rocznik, Nowy York - Londyn, 1986. - T. ХІХ; 1988. - T. ХХІ; 1991. - T. ХХ^; Стемпєнь С. Поляки й українці в II Речі Посполитій: спроба діалогу // Польсько-українські студії / Республіканська асоц. ук- раїнознавців; Півд.-сх. наук. ін-т у Перемишлі; Ін-т суспіл. наук АН України; Ін-т історії України АН України; редкол.: Я. Ісаєвич (гол.) та ін. - К., 1993. - Т. 1: Україна - Польща: Історична спадщина і суспільна свідомість: Матеріали Міжнар. наук. конф., Кам'янець-По- дільський, 29-31 трав. 1992 р. - С. 211-212; Gach P. P. Los Jan Stanisiaw Il Slownik historykow polskich / Red. M. Prosinska-Jeckl. - Warszawa, 1994. - S. 317; Зашкільняк Л.О. Українсько-польське порозуміння 1935 р.: За матеріалами архіву Я.С. Лося // Проблеми слов'янознавства. - Львів, 1996. - Вип. 48. - С. 62-72; Trojanowska M. Materiafy do tzw. kwestii ukrainskiej w Drugiej Rzeczypospolitej w spusciznie Jana Stanisiawa Losia // Biuletyn ukrainoznawczy / Poludniowo-Wschodni Instytut Naukowy w Przemyslu. - Przemysl, 1999. - Nr. 5. - S. 113-126; Stзpien S. Pro by polsko-ukrainskiego porozumienia srodowisk opiniotwф r- czych w Drugiej Rzeczypospolitej // Polska-Ukraina. Ludzie pojednania: Ukraincy na Pomorzu w XXwieku: Materialy z sesji naukowych pod red. T. Stegnera. - Gdansk, 2002. - S. 34-41; Pisulinski J. Nie tylko Petlura: Kwestia ukrainska w polskiej polityce zagranicznej w latach 1918-1923. - Wroclaw: Wyd-wo Uniwersytetu Wroclawskiego, 2004. - 444 s.; Юрчук О. Українсько-польські взаємини міжвоєнного періоду в оцінці Яна Станіслава Лося // Укр. історичний збірник / Ін-т історії України НАН України. - К., 2005. - Вип. 8. - С. 437-447; Gach P. Los Stanisiaw Jan // Encyklopedia katolicka. - Lublin, 2006. - T. XI. - Kol. 519-520; Galka B. Konserwatysci w Polsce lat 1935-1939. - Torun: Wyd-wo Adam Marszalek, 2006. - 317 s.; Рубльов О.С. Лось Ян-Станіслав (1890-1974) // Енциклопедія історії України: У 10 т. / НАН України. Ін-т історії України; редкол.: В.А. Смолій (голова) та ін. - К.: Наук. думка, 2009. - Т. 6: Ла-Мі. - С. 274-275; та ін.. Новітня розвідка випускниці Люблінського католицького університету П. Куш є першою відомою нам спробою синтетичного розгляду супільно-політичних поглядів С. Лося на "українське питання" Див.: Kusz P. Jan Stanisiaw Los wobec kwestii ukrainskiej: Analiza mysli spoieczno-politycznej / Paulina Kusz. - Lublin: Wyd-wo "Werset", 2010. - 160 s..

Метою нашої статті є аналіз змісту публікацій С. Лося на шпальтах редагованого В. БончковськимДив., напр.: Рубльов О.С. Бончковський Володимир // Енциклопедія історії України: В 5 т. / Ін-т історії України НАН України; редкол.: В.А. Смолій (гол.) та ін. - К.: Наук. думка, 2003. - Т. 1. - С. 339; Мик- лін О.В. Влодзімєж Бончковський (1905-2000): сторінки біографії польського "неукраїнофіла" // Наукові записки / Вінницький держ. пед. ун-т ім. М. Коцюбинського; Серія: Історія. - Вінниця, 2008. - Вип. 14: За матеріалами Міжнародної наук. конф. "Національна інтелігенція в історії та культурі України", м. Вінниця, 23-24 жовтня 2008 р.; за заг. ред. проф. П.С. Григорчука. - С. 289-292; та ін. "Біиіеїупи Роїзко-Ukrainskiego" (1932-1938) Див. докладніше: B^czkowski W. Karta z historii stosunkфw polsko- ukrainskich: Biuletyn Polsko-Ukrainski // Niepodleglosc: Rocznik. - Nowy York; Londyn. - T. XIX (1986). - S. 116-129; t. XXI (1988). - S. 4-31; t. XXIV (1991). - S. 133-148., що у них аналізувалося минуле, сучасний стан й накреслювалися перспективи польсько-українських взаємин у ширшому історичному й суспільно-політичному контексті й з особливим наголосом на взаєминах обох народів у форматі II Речі посполитої. Принагідно зауважимо, що плідний публіцист й політолог С. Лось активно друкувався з означених проблем й на шпальтах інших, близьких за спрямуванням й зацікавленістю українською проблематикою, польських видань, зокрема редагованих видатним польським інтелектуалом ХХ ст. Є. Гедройцем часописів, а саме: "Dzien Akademicki", "Bunt Mlodych", "Polityka" та ін. Див.: Los S. Narфd ukrainski a Polska // Bunt Mlodych. - 1933. - 15 maja. - Nr. 41. - S. 4-5; Los S. Uniwersytet Ukrainski // Bunt Mlodych. - 1933. - 15 lipca. - Nr. 43. - S. 6-7; Los S. Ukrainski uniwersytet czy szkofy zawo- dowe? // Bunt Mlodych. - 1934. - 20wrzesnia. - Nr. 15. - S. 1-2; Los S. Caeterum censeo // Bunt Mlodych. - 1936. - 25 wrzesnia. - Nr. 17. - S. 1; Los S. Deklaracje pik. Koca o mniejszosci // Polityka. - 1937. - 10 marca. - Nr. 6. - S. 4; Los S. Zakarpacie // Polityka. - 1938. - 10 grudnia. - Nr. 28. - S. 2. Подається за: StзpienS. Prфby polsko-ukrainskiego porozumienia srodowisk opiniotwфrczych w Drugiej Rzeczypospolitej // Polska-Ukraina. Ludzie pojednania: Ukraincy na Pomorzu w XXwieku: Materialy z sesji naukowych pod red. T. Stegnera. - Gdansk, 2002. - S. 47-50 (Aneks). Див. також: Zamiary, przestrogi, nadzieje: wybфr publicystyki: "Bunt Miodych", "Polityka" 1931-1939 / wybor, oprac., przypisy, kalendarium oraz indeks nazwisk R. Habielski, J. Jaruzelski. - Lublin: Wyd-wo Uniwersytetu Marii Curie-Sklodowskiej, 2008. - 529 s.

С. Лось народився у маєтку Чишки (нині село Мостиського району Львівської обл.) у шляхетській родині, що у ній графський титул з 1789 р. став спадковим. Представники численного роду Лосів мешкали у різних регіонах Польщі, але найвпливовішою гілкою були галицькі Лосі, які посідали численні урядові посади в австрійській, згодом австро-угорській адміністрації краю⁷Gach P.P. Los Jan Stanisiaw // Slownik historykфw polskich. - S. 317; Kusz P. Jan Stanisiaw Los wobec kwestii ukrainskiej: Analiza mysli spoieczno-politycznej. - S. 9-10. (С. Лось твердив, засвідчуючи власне закорінення у терені й зацікавленість його справами, що предки його свої перші надання у "Червоній Русі" отримали ще 1499 р.) Stanisiaw Los o kwestii ukrainskiej // Biuletyn Polsko-Ukrainski. - 1938. - 27 marca. - Nr. 13 (252). - S. 133.. Закінчив приватну гімназію оо. Єзуїтів (1908) у с. Буньковичі (нині село Старосамбірського району Львівської обл.), факультет права і політичних наук Віденського університету (1908-1913), доктор права (1913). 1914 р., з початком Першої світової війни, покликаний до австрійського війська. У 1916-1918 рр. працював у Любліні (Польща) секретарем Є. Мадейського, шефа канцелярії цивільного австро-угорського генерал-губернатора. 1919 р. вступив до Війська Польського й брав участь у польсько-більшовицькій війні.

З 1919 р. працював у Міністерстві закордонних справ II Речі посполитої (начальник Північного відділу, начальник відділу Міжнародних устроїв). Займався зокрема питаннями урегулювання статусу Східної Галичини, брав участь у міжнародних конференціях. У 1921-1923 рр. - керівник Бюро Делегата для справ Східної Малопольщі при МЗС. Учасник безуспішних таємних переговорів 1921 р. за посередництвом о. Т. Войнаровського з екзильним урядом ЗУНР Є. Петрушевича щодо надання Східній Галичині автономного статусу у складі II Речі посполитої Докладніше див.: Швагуляк М. До історії українсько-польських переговорів у 1921 р.: Місія Тита Войнаровського // Записки Наукового т-ва імені Шевченка. - Т. 233: Істор.-філол. секція. - Львів, 1997.. Пропагував у польських урядових колах ідеї створення Українського університету імені Данила Галицького, надання державних субсидій Науковому товариству ім. Шевченка у Львові тощо.

Упродовж 1926-1929 рр. граф С. Лось був радником польського посольства у Лондоні (Велика Британія), де водночас вивчав стародавню добу у бібліотеці й зібраннях Британського Музею Рубльов О.С. Лось Ян-Станіслав (1890-1974) // Енциклопедія історії України: У 10 т. - Т. 6. - С. 274. Januszowski A. [Jan Stanislaw Los] Polityka Wielkiej Brytanji. - Krakow: Drukarnia "Czasu", 1929. - 68 s. - Odbitka z "Przegl^du Wspolczes- nego". - 1928. - Listopad - 1929. - Styczen. - Nr. 79-81.. Уважне спостереження за тогочасною англійською політикою дало йому можливість надрукувати (під псевдонімом А. Янушовський) розлогу розвідку з цього питання

Людина фінансово самодостатня, 1931 р. граф С. Лось вийшов у відставку, свідомо обравши статус приватної особи й присвятивши себе відтак історичній та політологічній публіцистиці, не посідаючи при цьому жодного офіційного становища. У центрі його уваги постійно перебували питання польсько-українських взаємовідносин у минулому, сучасності й ще не окресленому майбутньому.

Зокрема, він був одним з співтворців врегулювання польсько-українських відносин у II Речі Посполитій - політики "нормалізації" 1935-1938 рр.; автором проекту надання автономії Східній Галичині ("Східній Малопольщі") Див., напр.: Зашкільняк Л.О. Українсько-польське порозуміння 1935р.: За матеріалами архіву Я.С. Лося // Проблеми слов'янознавства. - Львів, 1996. - Вип. 48. - С. 62-72; Kusz P. Jan Stanislaw Los wobec kwestii ukrainskiej: Analiza mysli spoieczno-politycznej. - S. 125-128.. За браком можливості реалізувати свої ідеї урядовим шляхом, прагнув принаймні ознайомити з ними якомога ширші суспільні кола й здобути прихильників. Місцем неофіційних зустрічей і розмов з польськими урядовцями та українськими діячами (серед них - о. Т. Войнаровський, проф. Р. Смаль-Стоцький, проф. І. Раковський, сеймові посли Л. Макарушка, Зиновій Пеленський, редактор О. Назарук та ін.) був маєток дружини С. Лося - Нємце під Любліном Див.: Wierzbicka E. Marta z Budnych Losiowa (1898-1969) i jej dwor w Niemcach w latach 1918-1944 // Ziemianstwo na Lubelszczyznie III. Panie z dworow i palacow: Materialy III sesji naukowej, zorganizowanej w Muzeum Zamoyskich w Kozlowce 11-13 pazdziernika 2006 r. / red. H. Laszkiewicz. - Lublin, 2007. - T. 1. - S. 342-359..

Засади власного бачення урегулювання "українського питання" у трьох південно-східних воєводствах II Речі посполитої С. Лось виклав у книзі "Про конструктивну політику на Червоній Русі" (1932), яка наступного року з'явилася в українському перекладі Див.: Los S. O konstruktywnq politykq na Rusi Czerwonej. - Warszawa, 1932; Лось С. За конструктивну політику на Червоній Русі. - Львів: Накладом Організаційного Комітету УНО, 1933.. У співавторстві з А. Бохенським та В. Бончковським видав працю "Польсько-українська проблема у Червенській землі" (1938) Bochenski A. Problem polsko-ukrainski w Ziemi Czerwienskiej / A. Bo- chenski, S. Los, W. B^czkowski. - Warszawa: Polityka, 1938. - 242 s.. Графові у цьому виданні належав економічний "блок" Див.: Los S. Problem gospodarczy Ziemi Czerwienskiej // Nie jestesmy ukrainofilami: Polska mysl polityczna wobec Ukraincow i Ukrainy: Antologia tekstow / pod red. P. Kowala, J. Oldakowskiego, M. Zuchniak. - Wroclaw: Kolegium Europy Wschodniej im.Jana Nowaka-Jezioranskiego, 2008. - S. 211-228..

Свої ідеї пропагував на шпальтах польської преси, в тому числі у "Вшіеїуше Роко-икгаіпзкіш", "Випсіе МІусИ", <а-зїе", "Drodze", "Бпіи Розкіш", "Naszej Przyszlosci", "Роіііусе", "Przegldzie Шзроїезпут", а також українських часописів - "Діла", "Мети", "Нової зорі" та ін. Провадив численне листування з польськими (В. Бончковський, Є. Ґедройц та ін.) та українськими діячами: о. Т. Войнаровським, В. Кучабським, головою УНДО В. Мудрим, О. Назаруком, Р. Смаль-Стоцьким, єпископом Г. Хомишиним, митрополитом А. Шептицьким та ін. Полемізували з С. Лосем паризький тижневик "Тризуб", Д. Донцов у львівському "Вістнику" Рубльов О.С. Лось Ян-Станіслав (1890-1974) // Енциклопедія історії України: У 10 т. - Т. 6. - С. 274.. Дискутував зі своїм давнім знайомим й прелат Т. Войнаровський (зрозуміло, з української точки зору), закидаючи іноді своєму кореспондентові навіть "однобічність" та "тенденційність" Kusz P. Jan Stanisiaw Los wobec kwestii ukrainskiej. - S. 130..

Перша поява С. Лося на шпальтах "Бюлетеня" була спричинена порушеним у виданні болючим питанням про невиконання польською владою обіцянки створення Українського університету у Львові. З цієї нагоди була опублікована стаття відомого українського ученого проф. М. Кордуби "У справі українського університету у Львові" Korduba M. W sprawie uniwersytetu ukrainskiego we Lwowie // Biuletyn Polsko-Ukrainski. - 1933. - Marzec. - Nr. 2 (4). - S. 4-8., наприкінці якої була вміщена редакційна примітка із закликом до дискусії усіх тих, "хто з тією справою зіштовхнувся зблизька й безпосередньо" Ibid. - S. 8 (Редакційна примітка)..

Відтак у наступному номері видання була вміщена майже ідентична за назвою публікація С. Лося - "В справі українського університету" Los S. W sprawie uniwersytetu ukrainskiego // Biuletyn polsko-ukrainski: Miesiзcznik. - 1933. - Kwiecien. - Nr. 3 (5). - S. 4-10., що її попереджувало авторське звернення до В. Бончковського:

"Вельмишановний пане Редакторе! Задовольняючи ласкаве Панське звернення на мою адресу, дозволяю собі переслати Пану кілька зауважень, які викликає у мене справа українського університету у Польщі" Ibid. - S. 4..

Автор висловлював слушну думку, що Український університет у Польщі, принаймні гіпотетично, мав би обслуговувати насамперед студентів-українців. Студент - не українець був би у ньому радше винятком, як, наприклад, серб або болгарин у Кракові чи Познані. Навіщо, мовляв, полякові навчатися мінералогії українською? Ibid. - S. 7. Місцезнаходження вищого навчального закладу мав би визначити польський уряд, враховуючи, зрозуміло, що він має бути розташованим на території компактного проживання української людності - тобто в одному з трьох південно-східних воєводств II Речі посполитої. На думку С. Лося, навряд чи би вибухнула революція, якби таким містом було визначено Львів. У такому разі певні українські кола Східної Галичини оголосили б бойкот університету, вважаючи його троянським конем польського уряду. Позитивним боком такої можливості (для польської адміністрації) був би моральний примус української молоді... триматися польських університетів. Але така ситуація довго б не потривала Los S. Wsprawie uniwersytetu ukrainskiego // Biuletyn polsko-ukrainski: Miesi^cznik. - 1933. - Kwiecien. - Nr. 3 (5). - S. 8.. лось воєводство польський

Автор пригадував, як він особисто у 1924-1925 рр. умовив С. Грабського, тоді міністра релігійних визнань й народної освіти, якого галицькі українці вважали первосвящеником войовничого польського націоналізму, на впровадження позитивних зрушень у ділянці вищого українського шкільництва. Було отримано згоду на українську мову як мову викладання й урядування майбутнього університету, згоду на 18-20 кафедр на початок, санкціоновано надання навчальному закладу імені короля Данила Галицького, що безпосередньо пов'язувало університет з державною українсько-галицькою традицією. На прохання того ж графа С. Лося польський уряд почав спроваджувати з-за кордону до краю українських учених (між іншими проф. Б. Лепкого). Відтак галицькі українці отримували б виразний стан посідання у ділянці вищого шкільництва. Але на заваді багатообіцяючому проекту стала крайова українська суспільна думка, речником якої виступив тогочасний голова Наукового товариства ім. Шевченка проф. К. Студинський. Спрацював давній принцип - "Timeo Danaos et dona ferentes" Ibid. - S. 8-9..

C. Лось вважав, що у менталітеті його українських земляків надто міцно укорінилася тенденція чинити завжди "інакше, ніж поляки":

"Польща університету не дає - це кривда, на яку треба скаржитися, Польща хоче створити університет - це підступ, який треба ударемнити, Польща університет "накинула" - треба його бойкотувати" Ibid. - S. 9..

Поборюючи такі настанови, С. Лось наголошував:

"А університет короля Данила Галицького, університет у дусі й традиції короля Данила Галицького потрібний, корисний для Польщі, але життєво необхідний українцям, бо українські вищі навчальні заклади на еміграції вже довго не протримаються, а що діється на Совєтській Україні - бачимо усі"27.

Розвиваючи тему про антиукраїнський похід тоталітарного режиму в СРСР/УСРР у сучасну йому добу Голодомору 1932-1933 рр., автор наголошував, вдаючись до етнополітологічних узагальнень:

"Галицька частина українського народу з кожним днем стає все більше цілим українським народом у значенні політичному. Це є невблаганний наслідок факту, що на Совєтській Україні відбувається у прискореному темпі ліквідація українського національного руху, так що наддніпрянські українці повертаються там до становища етнічної маси, позбавленої тих верств, що єдині надають етнічній масі обличчя народу.

Цей процес ліквідації національного життя на Наддніпрянській Україні є простим результатом того, що нині Росія має розв'язані руки й на разі жодної інтервенції з боку свого західного муру може не боятися; тією ж свободою рухів завдячує Росія посиленій німецькій активності, яка концентрує на собі увагу західних сусідів Росії. Знищення національного руху на Наддніпрянській Україні є, до цього часу, єдиним практичним міжнародним наслідком відродження Німеччини"28 (виділення у тексті - С. Лося).

Завершувалася вищезгадана стаття С. Лося "У справі українського університету" особистим зверненням до редактора видання з побажанням конструктивного вирішення порушеного питання на засадах польсько-українського порозуміння:

"Якщо розпочата Паном, Пане Редакторе, дискусія уторує у польській та українській громадській думці шлях зрозуміння, Ьоё S. Ш зргажіе иитегзуїеїи икгаіпзкіедо // Biuletyn роІБко-икгаіп- Бкі.- 1933. - Ыг. 3 (5). - S. 10. ІЬШ. - S. 6. що справа українського університету у Польщі може бути розв'язана за лояльного порозуміння українського народу з державою й в оперті на державу, а не в боротьбі з нею, а коли ця умова постане, розв'язана радикально й великодушно, то надасть цим велику послугу обом народам" Los S. W sprawie uniwersytetu ukrainskiego // Biuletyn polsko-ukrain- ski. - 1933. - Nr. 3 (5). - S. 10..

В аналогічному річищі написана й стаття С. Лося "Про українську рільничу школу" Los S. O ukrainskq szkoiз rolniczq // Biuletyn Polsko-Ukrainski. - 1933.16 lipca. - Nr. 11. - S. 6-7.. Значно віддаленішої історичної доби торкається публікація "На маргінесі перемоги під Віднем [1683 р.]" Los S. Na marginesie zwyciзstwa pod Wiedniem [1683 r.] // Biuletyn Polsko-Ukrainski. - 1933. - 30 lipca. - Nr. 13. - S. 4-5., у якій йдеться про взаємопроникнення й споріднення польської та української еліт за часів Речі Посполитої, внесок "руських" воїнів у складі польського війська у перемогу під Віднем 1683 р. та ін.

Надзвичайно цікавою і змістовною є розлога (у трьох числах видання) стаття С. Лося "Українці на сторінках "Біиіеїупи РоІзко-икгаіПзко"" Los S. Ukraincy na iamach Biuletynu Polsko-Ukrainskiego // Biuletyn Polsko-Ukrainski. - 1933. - 15 pazdziernika. - Nr. 24. - S. 4-6; 22 pazdzierni- ka. - Nr. 25. - S. 3-5; 29 pazdziernika. - Nr. 26. - S. 3-6.. Назва її виглядає оманливо-двозначною. Але не йшлося про банальне реферування статей українських колег за перший рік існування "Бюлетеню". Розуміла це й редакція видання, попереджуючи читачів, що адресує їм "високої вартості" статтю "видатного знавця польсько-українських стосунків", й застерігаючись водночас, що не поділяє усіх тез й тверджень автора, особливо щодо "залишення питання унормування польсько-українських стосунків пли- нові часу" Los S. Ukraincy na iamach Biuletynu Polsko-Ukrainskiego // Biuletyn Polsko-Ukrainski. - 1933. - Nr. 24. - S. 4 (примітка редакції).. По суті у статті автор розглядав мотивацію участі своїх українських опонентів у "Бюлетені", з'ясовував засади й основні напрямки діяльності української політичної еліти у II Речі посполитій й на міжнародній арені, включно з її зовнішньополітичними орієнтаціями, аналізував, на його думку, головніші помилки своїх опонентів й пропонував програму конструктивної польсько-української співпраці. Робилося це знову ж таки на підставі аналізу статей українських авторів цього ж друкованого видання.

Запрошення українських письменників і політиків до участі у співпраці у "Бюлетені" викликало, на думку С. Лося, певне сум'яття у їхніх лавах: 1) чи личить свідомому українцеві, без втрат для власної репутації, друкуватися на шпальтах "Бюлетеня"? 2) чи не є "Бюлетень" якоюсь новою польською інтригою, що має на меті ввести в оману "закордон" якоюсь потьомкінською ідилією польсько-української співпраці й завдяки цьому унеможливити чи то міжнародну українську акцію, чи то наміри західних держав, які ось-ось готові до якогось проукраїнського демаршу перед Польщею? Автор закликав, звертаючись до української політичної еліти Галичини, оцінювати історичні й суспільно-політичні події згідно з критерієм, наскільки та чи інша подія, явище принесли/принесуть користь Україні, а не завдають шкоди Польщі, тобто дивитися з засадничо конструктивної, а не негативної точки зору Ко^. и^аіпсу na іата^ Biuletynu Polsko-Ukminskiego // Віиіеіуп РоІБко-Укгаішкі. - 1933. - Нг. 24. - 3. 4-5..

Доволі категоричний С. Лось в оцінці й відстоюванні польських інтересів під час укладання Ризького миру 1921 р. Відповідаючи на закиди на адресу польських політиків з боку українців (зокрема, І. Кедрина) у зраді Польщею українських інтересів й, зокрема, Варшавської угоди 1920 р., й відповідну дискусію щодо оцінки цього мирного договору на шпальтах "Бюлетеня" Див.: Kedryn I. Istota ^аМаШ ^Иедо: КіШа ишад х okazji 12-^] гос- хпісу ро^и ^Медо // Віиіеіуп РоІБко-Укгаішкі. - 1933. - Кшіесіеп. - Нг. 3 (5). - Б. 10-14; ВосИешкіА. М. Jeszcze о ТгаНасіе Ryskim // Віи- Іеіуп РоІБко-УкгаіПБкі. - 1933. - Ма] - Нг. 4(6). - Б. 12-15; Ке 4гуп I.

Polemika o traktacie ryskim і jej wyniki: W odpowiedzi p. Adolfowi Bochen- skiemu // БіиІеІуп РоїБко-икгаіПБкі. - 1933. - 25 С 7егшса. - Нг. 8. - Б. 2-3., публіцист безапеляційно, на наш погляд, наголошував:

"Ризький трактат був виразом певної рівноваги сил, що тоді, 1920 р., утворилася внаслідок двох поразок: польської - над Дніпром, російської - над Віслою. Це просте й правдиве з'ясування справи. Перед залізною логікою подій змушені були відступити тексти й завжди у майбутньому змушені будуть уступати.

Правда, що Польща у першій половині 1920-го року хотіла розбити Росію й принаймні вирвати з колишньої царської імперії усі землі, що лежали на захід від кордонів 1772 р. Правда, що для осягнення цієї мети відверто ризикувала своїм державним існуванням. Далі є правда, що зазнала поразки, що лише чудом убереглася від загибелі й мусила відмовитися від політики розбиття Росії. Подальшої війни Польща восени 1920 р. провадити не могла - була: 1) смертельно вичерпана, 2) цілковито залежна від допомоги західних держав, бо власних запасів ані фабрик військового матеріалу не мала. Закидати їй, що за цих умов уклала мир, є незнанням ситуації.

Польща здавала собі справу з того, що сама заслаба для виконання розбиття Росії, це є ґенезою її примирення з Україною, яка мала стати співбенефіціанткою відкинення російських кордонів на лінію 1772 р. Українці, укладаючи примирення з Польщею, здавали собі справу, що самі українці не визволяться з-під російського панування. Розраховували, що польські сили доповнять брак їхніх власних сил. Розрахунок обох партнерів варшавської угоди не справдився, але хто ж, розпочинаючи війну, може заздалегідь гарантувати перемоги? [...]"Ко 5Б. Ukraincy na iamach Biuletynu Polsko-Ukrainskiego // БіиІеїуп РоІБко-УкгаіПБкі. - 1933. - Нг. 24. - Б. 5-6. (виділення по тексту - С. Лося).

У цій же статті, розмірковуючи на тим, чому значна частина польського суспільства не сприйняла Варшавської угоди Петлюра-Пілсудський, а відтак консолідовано не підтримувала Київський похід об'єднаного польсько-українського війська, С. Лось зауважував, що на польські суспільні настрої негативно впливав й досвід польсько-української війни 19181919 рр. за Львів і Східну Галичину Див., напр.: Литвин М. Українсько-польська війна 1918-1919 рр. - Львів: Ін-т українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України; Ін-т Центрально-Східної Європи, 1998. - 488 с.. Принагідно робився закид на адресу захисників Західноукраїнської Народної Республіки (ЗУНР):

"Галицькі українці здійснили страшну помилку, оскільки у вирішальну історичну годину мислили партикулярними категоріями, не національними, західноукраїнськими, замість просто українських. Внаслідок цього вплутали український народ у війну на два фронти, чого найпримітивніший сенс самозбереження велить уникати за всяку ціну [...]. Стріляли впродовж півроку по місту [Львову], яке вважали власною столицею, а згодом, коли Польща, свідома своєї переваги, хотіла уникнути непотрібної Польщі війни, фатальної для України, забажали, "щоби нас розсудили кров і залізо". Київський похід, якби розпочався кількома місяцями раніше, мав би, можливо, інші результати, оскільки більшовики були слабші 1919 р., аніж 1920-го [...]" Los S. Ukraincy na iamach Biuletynu Polsko-Ukrainskiego // Biuletyn Polsko-Ukrainski. - 1933. - Nr. 24. - S. 6. (виділення наше. - О. М.).

Доволі влучно характеризувалися вади тогочасної закордонної української пропаганди. Вона, на думку С. Лося, "неустанно грає на тих самих клавішах, що ними є: 1) розмір і багатство української території, 2) величезна кількісна сила українського народу, 3) його велике, хоча ближче не окреслене майбутнє і його "місія, котра має покласти хрест на походові євразійської цивілізації" [...], 4) тій великій місії й великому майбутньому протистоїть оплакана дійсність, яка постає як безперервна смуга кривд і поневірянь чи то під батогом польської шляхи, чи під кнутом царських чиновників,

5) мовиться, зрештою, про ницість сусідів й гнобителів, донедавна майже винятково польських, нині переважно совєтських" Los S. Ukraincy na iamach Biuletynu Polsko-Ukrainskiego // Biuletyn Pol- sko-Ukrainski. - 1933. - 22 pazdziernika. - Nr. 25. - S. 4..

Наслідком такої пропаганди у чужинця складалося, мовляв, специфічне уявлення про українців:

"1) Народ цей, хоча залюднює одну з найбагатших у Європі територій, є одним з найнужденніших у світі,

2) що, попри свою велетенську чисельність, нічого у світі не важить,

3) що ніколи не спромігся захиститися перед іншими народами, чи то слабшими кількісно (поляки), чи тими, що перебували від нього на нижчому цивілізаційному рівні (москалі),

4) що його пребагата територія завжди експлуатувалася кимось іншим".

Відтак можна було зробити логічний висновок, що подібна ситуація триватиме й надаліУо 5Б. Ukraincy na ^amach Biuletynu Polsko-Ukmmskiego // Біиіеїуп РоїБко-икгаіПБкі. - 1933. - 22 ра^їіегпіка. - Нг. 25. - Б. 4-5.. Зауваживши, що позиція народу у світі "вимірюється сумою його успіхів, а не поразок", С. Лось постулював таке побажання українській зовнішній пропаганді:

"Замість розчулювати світ характеристикою українських нещасть, замість розмов про майбутню місію, хай розповідає про здійснені вже конструктивні справи, нехай ті справи примножує"ІШ. - Б. 5. (виділення по тексту - С. Лося).

Опонентом С. Лося виступав у "Бюлетені" редактор львівського "Діла" І. Кедрин-Рудницький. Для однієї з таких полемічних статей він взяв епіграфом цитату зі статті С. Лося "Українська проблема" у віленському "Slowie" (від 31 березня 1933 р.) - "Потрібний нам партнер" Ке 4гуп І. "...Potrzeba nam partnera...": [РоІетіка ї Б. Ьобєш] // Біиіеїуп РоІБко-УкгаіПБкі. - 1933. - Маі- - Нг. 4 (6). - Б. 16-21.. Мовляв, у південно-східних воєводствах польська влада має справу лише з "українським питанням", а для діалогу їй потрібен партнер. Заперечивши по суті таку постановку проблеми як небажання польської адміністрації вбачати в українській політичній еліті Галичини такого "партнера" й знаходження його натомість у маргінальних, анахронічних суспільних течіях, І. Кедрин акцентував увагу на двох епізодах невдалих польсько-українських переговорів, до яких особисто був причетний С. Лось.

У першому випадку йшлося про перемовини 1921 р. з урядом ЗУНР Є. Петрушевича, на адресу якого С. Лось висував досить жорсткі обвинувачення за зрив цих переговорів. Його опонент (І. Кедрин) був значно стриманішим в оцінках цього епізоду:

"Не належить так надто аподиктично засуджувати український уряд, який постав з революції й конвульсивно захищав засади державної незалежності, що відхилив пропозицію, в засадах якої лежала вимога зречення незалежницьких аспірацій й прийняття apriori платформи польської державності" Kedryn I. "...Potrzeba nam partnera...": [Polemika z S. Losem] // Biuletyn Polsko-Ukrainski. - 1933. - Maj. - Nr. 4 (6). - S. 20..

Й інший згадуваний С. Лосем епізод - спроба створення змішаної польсько-української комісії з організації Українського університету імені Данила Галицького 1925 р. та зрив її роботи. Фіаско цей проект, на думку українського опонента, зазнав не (лише) через дії української сторони й зокрема персонально голови НТШ К. Студинського, а також тиску на нього галицького українського політикуму, а й внаслідок неприхованого бажання польської сторони здобути на ньому політичні дивіденди, вимагаючи від українців декларацій лояльності тощо, навіть не поклавши жодної цеглини у фундамент навчального закладу Ibid..

Улюблена теза С. Лося про даремність боротьби українців на два фронти за доби Української революції 1917-1921 рр. й складання за це провини насамперед на західних українців, що формулювалося у графа неодноразово у постулаті "Чому стріляли до Львова замість боронити Києва?" (на його переконання, Польща не лише мала військову перевагу перед ЗУНР, а й усі історичні права на Галичину), викликала аргументоване спростування на шпальтах "Бюлетеня" з боку відомого українського історика М. Кордуби Korduba M. Czy strzelali do Lwowa zamiast bronic Kijowa? // Biuletyn Polsko-Ukrainski. - 1935. - 10 marca. - Nr. 10 (97). - S. 111. й полемічне заперечення С. Лося у відповідь Los S. Jeszcze na temat "Czy strzelali do Lwowa zamiast bronic Kijowa?" // Biuletyn Polsko-Ukraiski. - 1935. - 24 marca. - Nr. 12 (99). - S. 134-135..

1937 р. редаговане В. Бончковським видання подало на своїх сторінках резюме з вищезгаданої праці С. Лося 1932 р. "Про конструктивну політику на Червоній Русі" Z dotychczasowych projektow i prob rozwi^zania problemu polsko- ukrainskiego: Stanislawa Losia: "O konstruktywn^ polityk^ na Rusi Czerwonej" // Biuletyn Polsko-Ukrainski. - 1937. - 19 grudnia. - Nr. 47 (238). - S. 531-533..

Відповідаючи 1938 р. на анкету "Biuletynu Polsko-Ukrain- skiego" щодо напрямів розв'язання польсько-українських проблем, С. Лось зауважував, що цілком усвідомлює власну неспроможність справляти будь-який вплив на поточну національну політику уряду, але наважується відповідати на анкету винятково тому, що "утримання сучасного мертвого status quo" на цій ділянці вважає шкідливим й не хоче "нехтувати жодною нагодою, аби не звернути з притиском ще раз уваги на цю шкідливість". Подавав власну конструктивну програму розв'язання проблем обох народів на східних теренах II Речіпосполитої (з урахуванням власного життєвого досвіду й вагомих напрацювань у цій ділянці): 1) цілковите мовне урівноправнення в урядуванні; 2) впровадження послідовної двомовності в усіх написах й оголошеннях, адресованих громадськості; 3) офіційне визнання синьо-жовтих барв як національних барв "однієї зі слов'янських спільнот" краю й співучасть цих кольорів під час державних урочистостей нарівні з державними й національними польськими кольорами; 4) відмова від будь-яких розмірковувань щодо культурної вищості польського елементу над елементом українским; 5) розумна ліквідація утраквізму у шкільництві й заміна його паралелізмом шкіл з викладовою польською та українською мовами; 6) впровадження воєводського й повітового самоврядування, опертого на рівноправні, паралельні й паритетні національні курії. Наділення цих курій власними компетенцією й бюджетом. Впровадження національних курій під час виборів до сейму; 7) покликання до життя на українській етнічній території (бажано у Львові) вищого навчального закладу з українською мовою викладання й українськими професорами. Програма цього ВНЗ повинна обіймати усю сукупність українознавчих дисциплін; 8) щире пошанування національного українського доробку у господарській ділянці, заохочування українських господарських організацій до співпраці з польськими колегами; 9) всебічна підтримка будь-яких зусиль щодо депролетарізації українського елементу, як у селі, так і в містах; 10) підтримувати й організовувати потяг українства до урбанізації; шануючи окремішність організацій українських робітників, ремісників, купців та промисловців, заохочувати ці організації до господарчої співпраці з польськими аналогами Ьоб S. Ойроюієйг па апкіе^ "Віиієіупи" (пг. 9) // БіиІеІуп РоІБко- икгаіПБкі. - 1938. - 23 Біус 7піа. - Нг. 4 (243). - 3. 33-35..

В роки Другої світової війни С. Лось співпрацював з крайовою делегатурою польського еміграційного уряду, за що від жовтня 1944 р. до червня 1945 р. службою безпеки "народної" Польщі утримувався під вартою у Люблінському замку.

Після звільнення повернувся до давнього зацікавлення стародавньою історією - слід було утримувати себе й родину, оскільки за ПНР його матеріальне становище катастрофічно погіршилося. У нагоді стали наукові студії у Британському музеї часів дипломатичної служби у Лондоні, опублікована напередодні Другої світової війни монографія з історії давньої Греції - "Еллада на переломі" (1938; 2-ге вид. 1939), вільне володіння англійською, французькою, німецькою мовами й латиною, а також (дещо слабше) давньогрецькою, іспанською, італійською, чеською, українською та російською КиБ 7 Р. ]ап БіапШаю Ьок юоЬєс кюєзііі иктаіткіеу. - 3.15.. Викладання історії античності давало можливість дистанціюватися від тогочасної політичної кон'юнктури й неприйнятних для графа реалій "народної" Польщі. Від 1945 р. завідувач кафедри стародавньої історії Люблінського Католицького університету (КаШІіскі Uniwersytet Lubelski - КУЛ), з 1957 р. - доцент, у 1957-1959 рр. - декан факультету гуманітарних наук, з 1961 р. - екстраординарний професор стародавньої історії КУЛ. Автор монографій з історії давніх Греції та Риму: "Римські силуети" (1958); "Рим на роздоріжжі: Монографічна студія про Катона Старшого" (1960); "Світ стародавніх істориків" (1968), які набули популярності й перевидавалися навіть після смерті ученого Див.: Los J.S. Sylwetki rzymskie. - Warszawa: Pax, 1958. - 270 s.; Los J. S. Rzym na rozdrozu: Studium monograficzne o Katonie Starszym. - Warszawa: Czytelnik, 1960. - 256 s.; Los J.S. Swiat historykow starozytnych. - Krakow: Wyd-wo "Znak", 1968. - 317 s.; Los J. S. Sylwetki rzymskie / Stanislaw Los; [red. J. Krzyzanowski]. - Lublin: Wyd-wo "Werset", 2007. - 312 s.; Los J.S. Rzym na rozdrozu: Studium monograficzne o Katonie Starszym. - Lublin: Wyd-wo "Werset", 2009. - 257 s., а також перекладів польською іншомовних історичних праць. 1961 р. вийшов на пенсію, але й упродовж наступних десяти років читав лекції з стародавньої історії. Хоча особисто жив надзвичайно скромно, неодноразово допомагав студентам, особливо тим, які походили з Галичини Kusz P. Jan Stanisiaw Los wobec kwestii ukrainskiej. - S. 15..

Під кінець життя С. Лось працював над мемуарами, які досі все ще не опрацьовані й не опубліковані Ibid. - S. 16.. Помер у Любліні 14 січня 1974 р.

Невелике гроно польських "білих круків" 1920-1930-х років, які прагнули конструктивного діалогу з українцями, що до нього належав граф Станіслав Лось, мало обмежені можливості впливати на урядову політику II Речіпосполитої щодо українців та України. Одначе публіцистика С. Лося та його польських однодумців була чудовим прикладом конструктивного й глибоко гуманістичного мислення про бажану польську політику щодо української національної меншини й побудову прийдешньої стратегії взаємин демократичної Польщі й демократичної України. Українознавча спадщина С. Лося є яскравою сторінкою інтелектуальної історії і Польщі, і України першої половини ХХ ст.

Размещено на Allbest.ru