Економіка французького Алжиру в період війни за незалежність Алжиру (1954-1962): структура та господарська специфіка

Размещено на http://www.allbest.ru/

Економіка французького Алжиру в період війни за незалежність Алжиру (1954-1962): структура та господарська специфіка

Євгеній Брагар

A modern postcolonial research is a very important part of historiography of world history. One of the most important places within the structure of this research belongs to the social history of former colonies. A few types of sources were used in the article, namely official documents, laws and a diary of the Algerian rebel Abulhamid Benzin. Historiography of this research can be divided into the following groups - Algerian, French, Soviet (Russian) historiography and that of other countries. An important role in the article have researches in other sciences - geography, economics and journalism. The structure and economic specifics of French Algeria, as well as the role and place of European colonists in Algerian economics during the time of the Algerian War of Independence as the final period of French colonization in Algeria are being researched. The lower line of the chronology of research is 1954 which is heralded by the start of the Algerian War of Independence, and the higher line is 1962, the year when the independence was actually proclaimed. The article contains both similar and different sides of the economics of France and Algeria as typical examples of economic systems of an industial metropolis and an agricultural colony. Highlighted are the structure and peculiar features of French Algeria's agriculture. The aspect of winemaking as the main part of Algerian agriculture before independence is subject to analysis. The author examines the place of industry in Algerian economics and the impact of Algerian industry on Algerian and French economics. Highlighted is the feedstock type of Algerian industry as an example of a typical colonial industry. In the article trade as a part of economic relations between France and French Algeria is researched. Apart from that, the focus is on the foreign trade type. Especially attention is drawn to the role of the French banking in the social and political relations with the colony, and to the role of the French business, capital and finance systems in the Algerian economics. The article also tells about the sector of services and tourism as a part of the French Algerian economics. Also, the focus of the research is the impact of the transportation system on the economics. The matter of the Algerian transportation system as the best transportation system in Africa is emphasized on.

Сучасні постколоніальні дослідження є важливою складовою всесвітньої історії. У структурі цих наукових праць суттєве місце посідають дослідження соціальної історії колоніальних народів.

Алжир періоду національно-визвольної боротьби (1954-1962) став об'єктом для дослідження багатьох науковців - політологів, істориків, економістів, географів та ін. Їх праці становлять досить велику наукову цінність при дослідженні даної проблематики. Умовно історіографію даного дослідження можна поділити на 4 групи: французку, алжирську, радянську (російську) та історіографію інших країн. Окреме місце посідає довідкова література. економіка алжир колоніст

Серед представників французької історіографії варто виділити професора Тулузького університету Бенджаміна Стора та Марселя ЕгретоStora B. Les mots de la Guerre d'Algйrie / Benjamin Stora. - Т.: Presses Univ. du Mirail, 2005.; Эгрето М. Алжирская нация существует/ Марсель Эгрето.; [Пер. с франц.]. - М.: Издательство восточной литературы.. Спільною рисою для представників французької історіографії є піднесення цивілізаторської ролі Франції в розвитку культури та економіки Алжиру.

Найціннішими в алжирській історіографії є праці М. Арбі, А. Беагеля та Хафіда КераманаHarbi M. 1954, la guerre commence en Algйrie / Mohammed Harbi. - P.: Complexe, 1989.; Behaghel A. L'Algйrie: histoire, gйographie, climatologie, hygiиne, agriculture, forкts. - A.: Tisser, 1960.;Keramane H. la pacification. Livre noir de six annйes de guerre en Algйrie / Keramane Ha- М. - P.: La Citй, 1960.. Спільною рисою для алжирської історіографії є вплив національної ідеології на дослідження, тому економічна діяльність європейців в Алжирі подається здебільшого з негативними оцінками.

У радянській історіографії ґрунтовні дослідження проводились лише представниками московської школи істориків. Серед них варто відзначити науковий доробок Р.Г. Ланди - єдиного історика на теренах колишнього СРСР, що спеціалізувався на історії Алжиру. У своїх численних працях він аналізує політичну систему Французького Алжиру та політичну боротьбу в колоніїЛанда Р.Г. История Алжира. ХХ век / Ланда Р.Г. - М. :ИВ РАН, 1999; Его же. Взаимодействие европейской колонизации и алжирського общества Х 1Х в. // Арабские страны. История и современность [рук. авт. кол.: И.Ф. Петров]. - М.: Наука, 1981; Его же. Алжир сбрасывает оковы / Роберт Григорьевич Ланда. - М.: Соцэкгиз, 1961..

Також важливу роль відіграють історичні дослідження, які досліджують історію економічного розвитку Алжиру в контексті розвитку французької економіки. Великий інтерес представляють праці П.П. Черкасова - спеціаліста з історії Франції нової та новітньої добиЧеркасов П.П. Агония империи: политические кризисы, военно-колониалистские путчи и заговоры во Франции в продолжении Алжирской войны 1954-1962 гг. / Черкасов Петр Петрович. - М.: Наука, 1979..

Серед історіографії інших країн варто виділити американського історика А. ХорнаHorne A. A savage war of peace: Algeria: 1954-1962 / Alistare Horne. - N. Y.: Penguin books, 1987.. Велику наукову цінність мають дослідження географів, економістів, журналістів. Такими є роботи Робера Капо-Рея, Г. Геновефи, Н. Ніколаєва, Б. Косолапова, Е. Рави, К. Жансона та ін.Капо-Рей Р. Французская Сахара / Робер Капо-Рей; [пер с франц. Предисл и примеч. М.Б. Горнунга]. - Географгиз., 1958.; Genowefa G. Nafta, wino i marabuci / Gzekala Genowefa. - W.: Wydawnyctwo Ministerstwa oborony narodowego, 1973.; Рава Э. Северная Африка на пути к независимости / Энцо Рава; [пер с итал.]. - М.: Соцэкгиз, I960.; Жансон К. Алжир вне закона / Жансон К., Жансон Ф.; [пер. c франц Е. Рубинина, Е. Хенкина]. - М.: Издательство иностранной литературы, 1957.; Косолапов Б.Э. Алжир / Б.Э. Косолапов. - М.: Географгиз, 1959.; Николаев Н. Марокко, Алжир, Тунис / Николаев Н. - М.: Географгиз, 1955.

Серед історичних джерел варто виділити мемуари Анрі Аллега - "Допит з катуванням" та "Бійці в полоні", щоденники Адулхаміда Бензіна та Мілоша Главси, Алжирський статут та план КонстантиниАллег А. Допрос под пыткой / Анри Аллег; [пер с франц. В. Марина]. - М., Издательство иностранной литературы, 1958; Его же. Бойцы в плену / Анри Аллег. - М. Молодая гвардия, 1962.; Loi n°47-1853 du 20 septembre 1947 Portant Statut Organique de l'Algerie // Journal officiel de la Rйpublique franзaise. - 1947. - 21 septembre. - P. 9470-9474. - Режим доступу: http:// www.legifrance.gouv.fr/jopdf/common/jo_pdf.jsp; [C. de Gaulle] Plan de Constantine [3 octobre 1958]/ Charles de Gaulle // Tribune socialiste. Special Algerie - 1960. - 11 juin. (№10). - P.1.; Бензин А. Походный дневник / Абдулхамид Бензин; [пер. с франц.]. - М.: Наука, 1968. - 86 с.; Главса М. Спящий пробуждаеться. Путешествие по Алжиру / Главса Милош; [пер. с чеш.

B. С. Ковалевского]. - М. : Географгиз, 1959. - 135 с..

СІЛЬСЬКЕ ГОСПОДАРСТВО ФРАНЦУЗЬКОГО АЛЖИРУ ТА ЙОГО ВПЛИВ НА ЕКОНОМІКУ

Клімат Алжиру дуже подібний до клімату середземноморських країн, в тому числі до клімату південної Франції. В той самий час спостерігається великий контраст у кліматичних умовах з Каїром чи Триполі. В Каїрі і Триполі переважає суха погода, в той час як в Алжирі часто буває прохолодно та дощитьГулям Х. Заря над Алжиром. Очерк / Хамид Гулям; [пер. c узбек.]. - Т.: Ташкент, 1964. --

C. 5.. Середньорічна кількість опадів становить 400-1200 мм. Середня температура січня - 10-12°, липня - 21-24°. Отже, можна вважати, що у Французькому Алжирі склались сприятливі кліматичні фактори для формування розвинутого сільського господарстваBehaghel A. L'Algйrie : histoire, gйographie, climatologie, hygiиne, agriculture, forкts. - A.: Tisser, 1960. - P. 265..

Економіка французького Алжиру від самого початку існування колонії стала доволі потужним конкурентом в більшості галузей економіки іншим колоніям через м'який клімат та географічну наближеність до метрополії. Саме тому великі плантатори з Антильських островів у 1830-х роках виступали проти політики завоювання Алжиру (саме через побоювання конкуренції)Рава Э. Северная Африка на пути к независимости / Энцо Рава; [пер с итал.]. - М.: Соцэкгиз, 1960. - С. 67..

До завоювання Алжиру європейцями в країні було доволі розвинуте сільське господарство. Грунтувалось воно на скотарстві та вирощуванні зернових. Разом із колонізацією змінилась і спеціалізація сільськогосподарської діяльності, тепер селяни вирощували виноград, кукурудзу, просо, зелень та інші сільськогосподарські культури, що мали попит на зовнішніх ринкахЖансон К. Алжир вне закона/ Жансон К., Жансон Ф.; [пер. c франц Е. Рубинина, Е. Хен- кина]. - М.: Издательство иностранной литературы, 1957. - С. 63..

Разом із завоюванням Алжиру розпочалась конфіскація земельних угідь, що належали дею або мусульманській релігійній общині. Так, в 1844 р. був виданий закон, згідно з яким можна було вилучати у племен земельні ділянки, за умови відсутності документів на них. Зважаючи, що в племен не існувало земельної документації, ділянки могли бути вилученими у будь-кого. На практиці земля вилучалась в першу чергу у племен, які чинили збройний супротив французьким колонізаторамЛанда Р.Г. Алжир сбрасывает оковы / Роберт Григорьевич Ланда. - М.: Соцэкгиз, 1961. - С. 21.. Так, лише за період з 1877 р. по 1917 р. європейським колоністам було передано 55% всіх зареєстрованих в Алжирі земельЧеркасов П.П. Агония империи: политические кризисы, военно-колониалистские путчи и заговоры во Франции в продолжении алжирской войны 1954-1962 гг. / Петр Петрович Черкасов. - М.: Наука, 1979. - С. 10..

Станом на 1940 р. в аграрній сфері було зайнято близько 2735 тис. алжирців та 40 тис. європейців. 25 тис. колоністів володіли 272 тис. гектарів землі. Європейці в сільському господарстві часто ставали великими землевласниками. В середньому розмір землеволодіння європейців становив 108 гектарівЖансон К. Указ. соч. - С. 159., в той час як землеволодіння алжирця становило 14 гектарів на особу. Існувало також близько 1 млн. безземельних селян, що змушені були батракувати або винаймати землю у землевласника на бартерній основіРава Э. Северная Африка на пути к независимости / Энцо Рава; [пер с итал.]. - М.: Соцэкгиз, 1960. - С. 155.. Найчастіше алжирські селяни працювали на виноградниках. Заробітна плата алжирського батрака була мізерною, поширеним явищем були побої з боку працедавця, які інколи закінчувались трагічно. Контраст між рівнем життя землевласника та орендаря був колосальнимЛанда Р.Г. Указ. соч. - С. 22-23.. В той самий час у Франції становище сільськогосподарських робітників було значно кращим: заробітна плата була значно більшою, широко використовувались новітні досягнення сільськогосподарської технікиMiquel P. La France et ses paysans : Une histoire du monde rural au XXe siиcle. - P. Brochй - 2004 - P. 177.. Все це зумовило разючу відмінність між становищем алжирських та французьких селян.

Рентабельність ведення господарства також була різною: землі європейців переважно були більш родючими, а також мали доступ до водиРава Э. Указ. соч. - С. 155.. Мусульманам, як правило, діставались значно гірші землі, які було дуже важко зрошувати. Так, до 75% земель, що належали мусульманам було неможливо обробитиЖансон К. Указ. соч. - С. 160.. Важливим фактором, що впливав на рентабельність ведення сільського господарства був доступ до сільськогосподарської техніки. Так, станом на 1959 р. з 19440

тракторів, що були в Алжирі 18940 належало європейцямЧеркасов П.П. Указ. соч. - С. 11.. З усього вище перерахованого випливає, що європейці мали можливість отримувати значно більші прибутки від ведення сільського господарства ніж мусульмани.

З вищезазначених причин господарства колоністів були значно рентабельнішими за господарства мусульман. Середній прибуток європейця від власного господарства становив 240 тис. франків, а мусульманина - 20 тис франків на рікKeramane H. la pacification. Livre noir de six annйes de guerre en Algйrie / Keramane Hafid. - P.: La Citй, 1960. - P. 28. Якщо поділити показник середнього прибутку європейця (240 тис. франків) на показник середньої кількості володіння землею (108 га) то отримаємо показник 2200 франків з гектара. У мусульман ці показники відповідно дорівнюють - 20 тис. франків та 14 га, отже в підсумку отримуємо 1400 франків з гектараBehaghel A. Idem. - P. 278.. Як бачимо колоністи значно ефективніше використовували природні ресурси, а місцеве населення не мало можливостей для того щоб збирати більший урожай та ефективно вести сільське господарство.

Разом з тим, неодноразово фіксувались випадки, коли колоністи не могли вирощувати сільськогосподарські культури на тих землях, на яких доволі успішно працювали тубільці-орендаріЖансон К. Указ. соч.. Це можна пояснити тим, що місцеве населення краще знало особливості клімату та місцевих грунтів.

Місцева колоніальна влада створювала спеціальні програми для введення в сільськогосподарський обіг нових земель. Так, у 1941 р. розпочалось будівництво греблі і утворення водосховища Шот Екк Шергі площею 2 тис. квадратних метрів, що мало б ввести в господарський обіг додатково 40 тис. квадратних метрів земель сільськогосподарського призначенняKeramane H. la pacification. Livre noir de six annйes de guerre en Algйrie / Keramane Hafid. - P.: La Citй, 1960. - Р. 29-30..

В той самий час визначальну роль відігравали великі аграрні монополісти. Всього можна виділити 6 товариств, які цілком контролювали сільське господарство колонії. Найбільшим сільськогосподарським гігантом в колонії була "Алжирська компанія", яка володіла приблизно 100 тис. га сільськогосподарських угідьЧеркасов П.П. Указ. соч. - С. 11.. Інші 5 великих сільськогосподарських товариств були значно меншими за обсягом і об'ємом зібраної продукції. Серед них варто відзначити "Французькі ферми Тунісу" (одним із членів адміністративної ради був генерал Омеран, депутат французького парламенту від Алжиру). Їм належало 7 великих ділянок земліЖансон К. Указ. соч. - С. 158. в Алжирі загальною площею 6,3 тис гаЧеркасов П.П. Указ. соч. - С. 11.. Велика частка акцій в сільськогосподарських підприємствах Мітіджи належало товариству Керуліс, що крім цього володіло 10 тис. квадратних метрів нерухомості в АлжиріKeramane H. Idem. - P. 31.. Також великими землевласницькими товариствами були - "Женевська компанія", що володіла 17 тис. гаЛанда Р.Г. Указ. соч. - С. 25., "Оранська сільськогосподарська компанія", що володіла 3,6 тис. га, "Алжирське сільськогосподарське товариство", що володіло 1,2 тис. га та "Компанія Стауелі", що володіла 1,3 тис га. Всі ці сільськогосподарські товариства були акціонерними компаніями. Більшою частину акцій володіли т. зв. сеньйори колонізації - найбільші землевласники та підприємці колоніїЧеркасов П.П. Указ. соч. - С. 10..

Значно меншу роль відігравали дрібні фермерські господарства європейців. Як правило ферми передавались з покоління в покоління. Розташовувались вони як правило недалеко від міст. Дрібні землевласники часто користувались послугами батраків, які поділялись на постійних, які часто десятиліттями жили на фермах, та сезонних, що наймались великими групами на короткий часРуа Ж. Алжирская война / Жуль Руа; [пер. с франц.]. - М.: Издательство восточной литературы, 1961. - С. 24.. Варто зазначити, що на батраків не поширювалось соціальне законодавство та соціальне страхування, адже вони не були офіційно прийняті на роботуGenowefa G. Nafta, wino i marabuci / Gzekala Genowefa. - W.: Wydawnyctwo Ministerstwa oborony narodowego, 1973. - S. 85.

Для порівняння - у сільському господарстві Франції домінували фермерські господарства середнього розміру, їх розвитку сприяла розвинута система аграрного кредитуMiquel P. Idem. - P. 12.. В той самий час у Французькому Алжирі кредитування дрібних та середніх сільських господарств було недоступним. Саме цим можна пояснити разючу відмінність в системі земельної власності, яка існувала між метрополією та колонією.

Найбільш розвиненою галуззю сільського господарства у Французькому Алжирі було виноградарство. Щороку з Алжиру експортувалося 20 млн. гектолітрів винаРава Э. Указ. соч. - С. 76.. Сильним поштовхом до розвитку алжирського виноградарства стала криза французького виноградарства 1878 р., пов'язана з нашестям філоксери (комахи-паразита, яка з'їдала виноград). Це призвело до збільшення площ виноградників більше ніж у 5 разів за 10 років - з 20 тис. гектарів у 1878 році до 103 тисяч гектарів у 1888 р.Жансон К. Указ. соч. - С. 72-73.

У ХХ ст. починається процес концентрації більшості виноградників в руках великих землевласників. Так, в 1938 р. загальна площа виноградників становила 400 тис. гектарів, половина з яких належала невеликій групі колоністів, т. зв. сеньйорам колонізаціїGenowefa G. Idem. - S. 87..

За 1953 рік виноградарство принесло 60 млрд. франків з 140 млрд. сумарного прибутку від сільського господарства. Причому 16 з 18 млн. гектолітрів виробленого вина призначались для експортуKeramane H. Idem. - P. 31..

В той самий час виноробна галузь Франції була найбільш розвинутою в світі. Так, в метрополії, виробництво вина становило близько 60 млн. гектолітрів на рік; надлишок вина у Франції становив 13 млн. гектолітрівТам само. - С. 36-38.. Саме тому доводилося конкурувати зі своєю колонією в цій галузі. Але все ж спеціалізація у винах була різною: Франція спеціалізувалась на дорогих та якісних винах, Французький Алжир на винах значно нижчої якості та цінової категорії. Але все ж виноробна галузь колонії становила загрозу виноробам метрополії, оскільки доля Алжиру на ринку вина у Франції постійно росла.

Особливої популярності набуло вирощення цитрусовихЖансон К. Указ. соч. - С. 77.. Так, площа під цитрусові зросла з 4 тис. гектарів у 1913 р. до 30 тис. гектарів у 1953 р.Keramane H. Idem. - P. 38.

Серед інших культур, які вирощували в Алжирі європейці, варто виокремити вирощення тутових дерев, оливок, цукрової тростини та бавовниHarbi M. 1954, la guerre commence en Algйrie / Mohammed Harbi. - P.: Complexe, 1989. - P. 184.. Згодом набуло розвитку вирощування технічних культур - тютюну та альфи (один з видів ковилу)Keramane H. Idem. - P. 40..

Отже можна стверджувати, що сільськогосподарська спеціалізація Алжиру змінилась з приходом французьких землевласників - європейці мало займались вирощуванням менш рентабельних зернових культур, що становили основу сільського господарства Алжиру до початку колонізації. Землі, на яких місцеве населення до роздачі землі колоністам вирощувало зернові, тепер відводилось під більш прибуткові культуриHarbi M. Idem. - P. 186.. Це було спричинено тим, що виробництво вина для експорту було значно вигіднішим ніж виробництво продовольства першої необхідності. Так, у 1911 р. в Алжирі зібрали 10605 тис. центнерів ячменю, а в 1953 р. - 7220 тис. центнерівЖансон К. Указ. соч.. - С. 162.. Ці явища призвели до підвищення цін на продовольство в Алжирі, що значною мірою зумовило зубожіння сільського та міського населення. Для порівняння у Франції ціни на продовольство були значно нижчимиMiquel P. Idem. - P. 342., що було зумовлено орієнтацією французького сільського господарства на споживчі потреби внутрішнього ринку, а не на експорт як у Французькому Алжирі.

Серед труднощів, з якими зіштовхувалися колоністи-землевласники в 1950-х рр., найбільшу небезпеку становили селянські погроми. Випадки вбивства селян європейського походження та знищення їх майна мали місце ще під час Алжирського повстання 8 травня 1945 р.Ланда Р.Г. Указ. соч. - С. 37. А вже під час війни за незалежність Алжиру (1954-1962) такі випадки стали регулярними. Але за потреби землевласник міг викликати каральний загін, який придушував заворушенняГулям Х. Указ. соч.. - С. 22-23.. Особливо страждали виноробні господарства. Саме виноградники місцевих поміщиків найчастіше ставали об'єктом атаки бойових загонів АНВ, які починаючи з 1955 р. проводили системні напади на господарства європейцівБензин А. Походный дневник / Абдулхамид Бензин; [пер. с франц.]. - М.: Наука, 1968. - С. 16.. Щоправда колоністи мали можливість відкупитись, заплативши ФНВ т. зв. податкиStora B. Les mots de la Guerre d'Algйrie / Benjamin Stora. - Т.: Presses Univ. du Mirail, 2005. - Р. 68., які сплачувались або грошами (до 50 тис. франківРуа Ж. Указ. соч. - С. 56.), або бартеромТам само. - С. 40-41.. Але більшість європейських селян (дрібних та середніх землевласників) Алжиру не мали змоги заплатити "податки. Отже змогу вберегти власні господарства від атак ФНВ мали лише найбагатші представники євроалжирського селянстваStora B. Idem. - Р. 47.. Наслідком цього став масовий переїзд євроалжирців з сіл в міста або до метрополії, що припадає на роки війни за незалежністьТам само. - Р. 39-40..

Колоністи рідко займались скотарством - традиційною галуззю господарства місцевого населення. Тому більшість пасовиськ було перетворено на нивиHorne A. A savage war of peace: Algeria: 1954-1962 / Alistare Horne. - N. Y.: Penguin books, 1987. - P. 83-94.. Тваринництво не було домінуючим напрямом сільського господарства. Здебільшого європейці розводили коней, свиней та корів, але з появою залізничного сполучення роль гужового транспорту падаєНиколаев Н. Марокко, Алжир, Тунис / Николаев Н. - М.: Географгиз, 1955. - С. 15..

Розвиток конярства був зумовлений потребою в тягловій худобі в регіонах, де не було транспорту або в господарствах, де не було сільськогосподарської технікиBehaghel A. Idem. - P. 346..

Свинарством у Французькому Алжирі займались лише особи європейського походження. Це пов'язано із харчовими заборонами в ісламі. Ринок збуту франкоалжирського свинарства обмежувався ринком колонії. Потребу в свинині жителів колонії ці господарства не задовольняли, отже значна частина свинини, що продавалась в колонії становила свинина, що була імпортована з ФранціїТам само. - P. 2348..

Коровництво було проблематичним, але дуже прибутковим. Ціна корови становила до 300 тис. франків. Проблемним було випасання корів через брак пасовиськ, відсутність досвіду у місцевого населення доглядати за коровами та складними умовами зберігання молока. Компенсувалось це дуже високими цінами на молоко, що давало надзвичайно великі прибутки тим фермерам, які все ж тримали корівРуа Ж. Указ. соч. - С. 31..

До слабко розвинутих галузей належало і рибальство. Воно вважалось традиційним заняттям алжирських мальтійців, у меншій мірі італійців. Воно було розвинуте досить слабко через де-факто відсутність шельфу. Лише місцями на глибині 200 м. тягнеться вузька підводна платформа, що утворює

так звані банки. У рибальстві було зайнято 6 тис. колоністів. Основні риболовецькі центри - Бені-Саф, Немур, Оран, Алжир, Мостаганем, Тенес, Бон. В основному йшов промисловий вилов мерланів, дорадів, барабульок, сезонно - бонітів, тунців, анчоусів, сардинКосолапов Б.Э. Алжир / Б.Э. Косолапов. - М.: Географгиз, 1959. - С. 69..

Отже, можна сказати, що тенденції розвитку скотарства, рибальства та землеробства подібні. Європейці в сільському господарстві здебільшого орієнтувались на експорт. Це було спричинено тим, що вирощування традиційних для цього регіону сільськогосподарських культур широкого вжитку не приносили значних прибутків. Саме тому сільське господарство Французького Алжиру можна назвати експортноорієнтованим. Таким, чином, сільське господарство європейських колоністів у 1950-х рр. було доволі розвинутим, хоча і монопрофільним. У великій мірі вектор розвитку галузі визначали великі землевласники, які володіли більшістю земель.

ПРОМИСЛОВІСТЬ ФРАНЦУЗЬКОГО АЛЖИРУ ТА ЇЇ ВПЛИВ НА ЕКОНОМІКУ

Протягом всього свого існування Французький Алжир відігравав роль аграрно-сировинного придатку Франції. Так, ще під час захоплення Алжиру французами генерал Жерар стверджував, що головною метою завоювання країни є отримання ринку збуту та джерела постачання сировиниЛанда Р.Г. Указ. соч. - С. 17.. Сама цим і зумовлений подальший розвиток колонії.

Промисловість в Алжирі протягом всього панування Франції в цій країні була розвинена надзвичайно слабко, адже Алжир входив у митну територію Франції і переважно був ринком збуту промислових виробів метрополії. На Алжир припадало 11,3% всього експорту Франції і 7,3% імпорту. У 1940 р. на загальну суму капіталовкладень в Алжир в розмірі 149 млрд. франків на промисловість припадало лише 1 млрд. 14 млн.Жансон К. Указ. соч. - С. 166. Отже, великі колоністи та підприємства не були зацікавленими у розвитку алжирської промисловості: колоністи-землевласники були зацікавлені у збереженні робочої сили для подальшого її використання в сільському господарстві, а підприємці з метрополії - в усуненні потенційних конкурентів.

Потужним поштовхом для розвитку алжирської промисловості стала Друга світова війна. Тоді Алжир був відірваний від метрополії через ведення військових дій у Франції. Війна була сильним ударом для економіки метрополії, і досить потужним поштовхом для економіки колонії. Так, в жовтні 1946 р. був прийнятий план індустріалізації Алжиру: у період з 1946 по 1948 рр. було видано 73 дозволи на будівництво 93 нових заводів, більшість з яких була введена в експлуатацію до початку війни за незалежність Алжиру (1954-1962)Жансон К. Там само. - С. 167..

Але специфіка економічного розвитку колонії, наявність природних ресурсів, а також інтереси метрополії зумовили певну відсталість у розвитку промисловості, яка поділялась на видобувну та обробну. Найбільшим природним багатством країни була залізна руда. Перші геологічні розвідки відбулись ще у 1860-х рр.Harbi M. Idem. - P. 191.. Здебільшого рудники контролювались двома фінансовими групами: Об'єднаний паризький банк - "Мірабо" та група "Ротшильд-Рене Мейер". Перша група контролювала 85% видобутку залізної руди, а саме родовища в Уензі (78% алжирської залізної руди) та в Мокта-ель-Хадіді (7%). Руда здебільшого не оброблювались на місці, а вивозилась на збагачення до ФранціїРава Э. Указ. соч. - С. 157..

Досить важливою сировиною були фосфати. Видобуток цієї корисної копалини приносив дуже вигідним для "сеньйорів колонізації" - найбагатших людей Алжиру. Так, наприклад, прибуток "Фосфатної компанії Константини", якою володіли одні з найвпливовіших "сеньйорів колонізації" - Анрі Боржо та Лоран Скьяфіно за 1954 рік становив 222 млн. франківЖансон К. Указ. соч. - С. 158..

В колонії також розвивалась кам'яновугільна промисловість. Якість продукції була досить низькою. Вугілля, яке видобувалось мало досить низьку теплоту згоряння, було з великим вмістом сірки. Тому алжирське вугілля не йшло на експорт і призначалось для внутрішніх потреб - на ньому працювали місцеві ТЕЦ. Осередком видобутку вугілля був Колон-Бешарський кам'яновугільний басейн, що знаходився на півночі алжирської Сахари. Вугільні пласти в цьому басейні малопотужні - в середньому до 0,5 м.Капо-Рей Р. Французская Сахара / Робер Капо-Рей; [пер с франц. Предисл и примеч. М.Б. Горнунга]. - Географгиз., 1958. - С. 375. Для порівняння в Лотарингсько-Саарському кам'яновугільному басейні робоча потужність вугільних пластів становить в середньому 1,6--1,8 м. Видобуток кам'яного вугілля був дорожчим за собівартістю ніж у Франції - в Алжирі 6500 франків за т., а у Франції - 5000 франків за т. Окрім чиннику малопотужності робочих пластів висока вартість видобування кам'яного вугілля пов'язана з тим, що вартість деревини, необхідної для видобутку, була досить великою. Але позитивним фактором, що сприяв видобутку вугілля був низький податок на паливо - лише 20 франків з т.Жансон К. Указ. соч. - С. 169. та відсутність іншої альтернативи, адже транспортування вугілля для ТЕС з Франції було дорожчим за видобуток вугілля в Алжирі.

Досить важливим природним ресурсом колонії була нафта, але її видобуток ще не був налагодженим. Станом на 1962 р видобуток вівся лише на одному родовищі, де видобувалась незначна кількість нафти (47 тис тон на рік) - в місті РенізанНиколаев Н. Указ. соч. - С. 16.. Нафта в Алжирській Сахарі була знайдена лише в 1956 р. Варто зазначити, що в той період в Алжирі активно велись геологічні розвідки. Було відомо про площу залягання нафти, вона становила близько 668300 квадратних кілометрівЖансон К. Указ. соч. - С. 172.. Згідно офіційної інформації парламентської Комісії з питань енергетики, контроль над видобутком сахарської нафти міг би не лише повністю забезпечити потреби Франції в енергоносіях, але й експортувати щороку 17 млн. т. сирої нафти, що приносило б щорічний прибуток в 270 млн. доларів США. Розміри загальної щорічної економії від використання сахарської нафти оцінювались французькими спеціалістами в 500 млн. доларів США в рікЧеркасов П.П. Указ. соч. - С. 20.. Сахарська нафта вважалась тоді засобом ліквідації хронічного дефіциту державного бюджету, який виріс з 835 млн. доларів США у 1956 р. до 1411 млн. доларів США у 1957 р.Там само. - С. 20. Саме тому постало питання налагодження видобутку нафти. Вперше про плани широкого видобутку нафти і природного газу було заявлено Шарлем де Голлем у місті Константина у 1958 р., де було проголошено демагогічний по своїй суті "план Константини"Указ. соч. - С. 105.. Варто відзначити, що цим планом не передбачалось жодних конкретних планів по об'ємам видобутку сировини[C de Gaulle] Plan de Constantine [3 octobre 1958]/ Charles de Gaulle // Tribune socialiste. Special Algerie - 1960. - 11 juin. (№10). - P. 1.. Щоправда, варто зазначити, що нафтовидобуток не набув великого розвитку через постійні військові дії та диверсії АНВ.

Важливим напрямом промисловості стало житлове будівництво, що найбільш активно велось в столиці колонії м. Алжир. Будівництво потребувало використання найновітніших засобів та методів будівництва, в зв'язку з важкими геологічними умовами для будівництва - м. Алжир знаходиться в гірській та сейсмічно активній зоні. Забудова нових кварталів велась здебільшого висотними будинками - здебільшого п'ятнадцятиповерховимиРуа Ж. Указ. соч. - С. 42..

Активна розбудова міст викликала необхідність розвитку промисловості будівельних матеріалів. Так, існувало дві найбільших каменоломні недалеко від м. Алжир - в Фонвіелі та Ребо, ними володів великий "сеньйор колонізації" Жорж БлашеттЖансон К. Указ. соч. - С. 159.. Також в Алжирі видобувались у невеликій кількості кольорові метали - свинець, цинк та баритиGenowefa G. Idem. - S. 201-202..

Таким чином, можна стверджувати, що видобуток корисних копалин був основним напрямом промислового розвитку колонії, попри те протягом всього французького панування частка видобувної промисловості в Алжирі не становила більше 10% ВВПТам само. - S. 91-92..

Розвиток енергетики в Алжирі був ускладнений незначним рівнем споживання електроенергії населенням, що викликало необхідність закупівлі невеликих енергетичних установок, які потребують набагато більше палива (собівартість кіловат енергії у Франції становила 2 франки, а в Алжирі 2 франки 60 сантімів). Крім того причиною високої собівартості електроенергії була низька якість вугілля для електростанцій - алжирське вугілля було досить низькокалорійним. Тому і ціна на електроенергію для промислових підприємств була на 70% вища, ніж в метрополії. Загалом в Алжирі було представлено два види електростанцій: ТЕС (близько 90% виробленої електроенергії), які працювали здебільшого на вугіллі та ГЕС (близько 10% виробленої електроенергії)Жансон К. Указ. соч. - С. 168-169.. Таким чином можна стверджувати, що у Французькому Алжирі існувала стала система електропостачання, хоча вона і була відносно дорогою. Цей фактор певною мірою уповільнював індустріальний розвиток колонії, надаючи економічному розвитку Алжиру виразних колоніальних рис.

В обробній промисловості можна виділити консервну, виноробну та меблеву галузіРава Э. Указ. соч. - С. 157.. Деревообробною промисловістю в Алжирі європейці почали займатись в 1860-х рр., коли 160 тис. га лісів пробкових дубів були розподілені між 30 великими землевласниками. 25 тис. гектарів лісів було віддано спілці Габри і Макти, які в свою чергу брали на себе зобов'язання побудувати греблю на р. Габре і зросити долину Сіг. 100 тис. га в департаменті Константина було віддано Генеральній алжирській спілці в оренду на 50 років на умовах надання позики державі в розмірі 100 млн. франків та зобов'язання інвестувати в сільське господарство та промисловість Алжиру ще стільки ж. Втім, спілка не впоралась зі своїми зобов'язаннями і її місце зайняла в 1877 р. Алжирська компаніяGenowefa G. Idem. - S. 203.. У період з 1880 по 1890 рр. деревообробна промисловість дала прибуток в розмірі близько 470 тис. франківЖансон К. Указ. соч. - С. 74.. Одним із найбільших підприємств галузі було "Шантьє-Варо", що належало відомому землевласнику Анрі БоржоKeramane H. Idem. - P. 54..

Певною мірою колоністи долучилися і до розвитку легкої промисловості в Алжирі, зокрема шовківництва. Так, Анрі Боржо контролював компанію "Люсьєн Боржо"Жансон К. Указ. соч. - С. 158.. Осередком легкої промисловості стало місто КонстантинаНиколаев Н. Указ. соч. - С. 13..

Серед працівників алжирської промисловості найбільшу частину складали мусульмани. Вони здебільшого залучались на низько кваліфіковані та низькооплачувані роботиЛанда Р.Г. Указ. соч. - С. 23..

Згідно з "планом Константини", проголошеним Шарлем де Голлем 3 жовтня 1958 р. у Французькому Алжирі передбачалось створення в майбутньому підприємств хімічної промисловості та металургії[C. de Gaulle] Plan de Constantine [3 octobre 1958]/ Charles de Gaulle // Tribune socialiste. Special Algerie - 1960. - 11 juin. (№10). - P.1..

Таким чином, можна стверджувати, що промисловість у Французькому Алжирі не була основною галуззю економіки. Скоріше вона була допоміжною і направленою на задоволення в першу чергу внутрішніх потреб колонії і в деякій мірі виконувала функцію постачальника сировини до метрополії. Отже, розвиток промисловості був зумовлений зацікавленістю Франції в Алжирі як у аграрно-сировинному придатку, а не як у потужному конкурентові власним підприємствам. Але при тому геологічні розвідки, що велись у 1950-х рр. показали великий промисловий потенціал Французького Алжиру, який відповідно до "плану Константани" французький уряд прагнув розвивати.

ТОРГІВЛЯ, БАНКІВСЬКА СФЕРА ТА СФЕРА ПОСЛУГ У ФРАНЦУЗЬКОМУ АЛЖИРІ

Розвиток франко-алжирських торгівельних відносин розпочався ще задовго до початку колонізації. Вже у XVIII ст. французькі купці володіли низкою торгівельних концесій в Алжирі і мали фактично монопольне право на експорт хліба з країниЛанда Р.Г. Указ. соч. - С. 15..

Розвиток торгівлі, фінансів та сфери послуг є обов'язковим для формування економіки будь-якої країни, в тому числі і Французького Алжиру. Торгівля - перше ремесло, яке почали розвивати колоністи майже одразу після проникнення до країни, адже першими колоністами були комерсанти, маклери, кредитори, які скуповували у місцевого населення землю та нерухомість, а потім перепродавали її за значно вищою ціною новоприбулим колоністамРава Э. Указ. соч. - С. 67.. Частими були випадки продажу одних і тих самих ділянок двом і більше особам. До фінансових махінацій часто були причетні чиновники та офіцери. Зафіксовані випадки продажу землі під заселення європейцями до захоплення певної території французамиStora B. Idem. - Р. 56.. Таким чином першим об'єктом торгівлі стала земля, разом з тим навколо неї було багато махінацій.

Дрібна торгівля була переважно заняттям місцевого населення, але серед європейців цим займались здебільшого євреї та мальтійціТам само. - Р. 58-59..

В міжнародній торгівлі домінувала метрополія: саме на неї припадало 73,6% імпорту та 70% експортуGenowefa G. Idem. - S. 245-247.. Водночас Французький Алжир був найбільшим колоніальним ринком для Франції. На Алжир припадало більше половини експорту та третина імпорту із зони франкуЧеркасов П.П. Указ. соч. - С. 19-20.. Імпортувались продукти харчування, промислові вироби, автомобілі, будматеріали та паливо. На експорт йшла продукція сільського господарства (80-85% експорту) та, в значно меншій мірі (10-15%), необроблена сировинаЖансон К. Указ. соч. - С. 175-176..

Банківська сфера була представлена в Алжирі такими гігантами як Об'єднаний паризький банк - "Мірабо", фінансова група "Ротшильд - Рене Мейер", Індокитайський банк, Паризько-Нідерландський банкРава Э. Указ. соч. - С. 157., "Алжирська компанія банку і кредиту"Ланда Р.Г. Указ соч. - С. 124., Північно-афариканський індустріальний банкЖансон К. Указ. соч. - С. 158., (що це таке?) де Нерво, Верна, Мале, Вормса та деякі іншіЛанда Р.Г. Указ. соч. - С. 25..Можна стверджувати, що війна за незалежність Алжиру не мала значного впливу на розвиток торгівлі та сфери фінансів. Так, за роки війни за незалежність Алжиру у місцевих банках подвоїлась загальна сума вкладівЛанда Р.Г. Указ. соч. - С. 97..

Сфера послуг в Алжирі була пов'язана насамперед із розвитком туризму. В ХІХ ст. у французькому суспільстві зріс інтерес до Алжиру. Це пов'язано в першу чергу з відносною близькістю до метрополії та наявністю своєрідного східного колориту. Ця країна стала місцем масового паломництва французьких політичних, військових діячів, письменників, художників, композиторів. Багато хто з них там жили деякий час, деякі поселялись там назавжди. Природа та культура Алжиру дістала відображення у їхній творчостіЛанда Р.Г. Взаиодействие европейской колонизации и алжирського общества ХІХ в. // Арабские страны. История и современность [рук. авт. кол.: И.Ф. Петров]. - М.: Наука, 1981. - С. 182.. При тому рівень сервісу алжирського готельного господарства не відповідав світовим стандартам. Так, в прибережній зоні та великих містах (майже всі прибережні) можна було зустріти готелі з високим рівнем обслуговування, а вже по мірі віддалення від узбережжя загальна кількість готелів та рівень сервісу падали. При тому ціна на готелі по всій країні була приблизно однаковоюГлавса М. Спящий пробуждаеться. Путешествие по Алжиру / Главса Милош; [пер. с чеш. В.С. Ковалевского]. - М.: Географгиз, 1959. - С. 44.

Таким чином, торгівля, банківська сфера і сфера послуг набули доволі високого розвитку. У колонії мали свої представництва найбільші фінансові гіганти Франції. Але аграрно-сировинний характер економіки значно уповільнив розвиток фінансового сектору та сфери послуг.

ТРАНСПОРТНА СИСТЕМА ФРАНЦУЗЬКОГО АЛЖИРУ

У Французькому Алжирі існували майже всі види транспорту - автодорожній, залізничний та морський, адже розвиток транспорту відігравав ключову роль в розвитку колонії.

Зовнішня торгівля велась головним чином морем, більшість морських перевезень були спрямовані до французьких портів. Морські перевезення здійснювали 10 пароплавних компаній, які контролювали ціноутворення перевезень через основні порти країни - Алжир, Оран, Бон, Філіпвіль та Бужи. Це було зумовлено так званою політикою "монополії прапору" - політикою допуску в алжирські порти лише кораблів під французьким прапором. Внаслідок даної політики перевезення Бон-Марсель коштувало дорожче ніж перевезення Мадагаскар-МарсельЖансон К. Указ. соч. - С. 170.. Не дивлячись на те, що Мадагаскар і Алжир були французькими колоніями, політика "монополії прапору" призвела до безконтрольного росту цін на морські перевезення між Францією та Алжиром і за цей рахунок транспортування вантажу на значно більшу відстань коштувало дешевшеGenowefa G. Idem. - S. 86.. Цей фактор гальмував прихід інвестицій до Французького Алжиру, що в свою чергу було вигідно "сеньйорам колонізації", які хотіли зберегти свій економічний вплив в колонії.

Річковий транспорт не був розвинутим взагалі, оскільки в Алжирі не було придатних для судноплавства річок.

Авіаперевезення були дорожчими ніж морський транспорт, тому авіатранспорт був представлений здебільшого пасажирськими перевезеннями. В Алжирі існувало близько 10 аеропортів, що здійснювали регулярне авіасполучення з Францією. Найбільшим пасажирським аеропортом вважався аеропорт м. Алжир, найбільшим військовим - аеропорт м. Оран, в Алжирській Сахарі провідну функцію відігравав аеропорт м. Таманрасет. Щоправда авіація все ж відігравала доволі значну роль у перевезеннях в пустельні райони Французького АлжируGenowefa G. Idem. - S. 358.. Це було спричинено відсутністю іншого транспорту в пустельних районах. На території Алжирської Сахари не було достатньої кількості якісних злітних смуг. Більшість з них були призначені для дрібних та середніх літаків, тому вартість вантажних перевезень до пустелі була надзвичайно високоюКапо-Рей Р. Французская Сахара / Робер Капо-Рей; [пер с франц. Предисл и примеч. М.Б. Горнунга]. - Географгиз., 1958. - С. 284.. Відповідно дороговізна транспортних послуг в Алжирській Сахарі в купі з багатьма іншими причинами стала однією з причин економічного відставання регіону від середземноморського узбережжя країни, яке не є подоланим до сьогоднішнього дня.

В трьох прибережних департаментах - Оран, Алжир та Константина транспортні перевезення були представлені здебільшого залізничним та автомобільним транспортом.

Загалом за роки колонізації в Алжирі було прокладено 4468 км. залізних дорігЛанда Р.Г. Указ. соч. - С. 23., що у декілька разів менше за протяжність залізних доріг в метрополії. Головна лінія залізної дороги йшла паралельно до берега і була частиною магістралі Касабланка - Туніс і охоплювала всю більш населену частину колонії. Від головної магістралі були проведені з'єднуючі гілки до найбільших морських портів та ряд гілок вглиб країни. Найбільшою з них була лінія, що йшла із заходу країни до кам'яновугільного басейну в Колон-БешаріНиколаев Н. Указ. соч. - С. 16.. Зважаючи на географію залізниць можна зробити висновок, що головним призначенням залізної дороги було саме перевезення сировини від місць видобутку до найбільших портів.

Головні шосейні дороги також проходили вздовж узбережжя. Від них були проведені дороги вглиб країни. За роки колонізації було прокладено 80052 км. шосейних дорігЛанда Р.Г. Указ. соч. - С. 23. Парк автомобілів та автобусів становив близько 100 тис.Николаев Н. Указ. соч. - С. 17. Найбільшу роль автоперевезення відігравали в південних районах країни. Здебільшого це були перевезення від аеропортів в пустелі до місця призначення. Найпоширенішим способом транспортних перевезень в пустелі став рух автоколонКапо-Рей Р. Указ. соч. - С. 285.. Таким чином, автоперевезення відігравали головну роль на відносно коротких дистанціях і були значно інтенсивнішими за залізничні.

Щоправда в роки війни за незалежність Алжиру (1954-1962) рух автомобільного транспорту був значно ускладнений диверсіями АНВ (Армії Національного Визволення). Частими були випадки обстрілів автомобілів колоністів та пасажирських автобусів, що відбувались здебільшого в нічний час. Саме тому окремі автомобільні дороги зачинялись на ніч, оскільки поліція та військові не могли гарантувати безпеку подорожнім. Але все ж окремі транспортні компанії знаходили спосіб уникнути атак АНВ, заплативши ФНВ т. зв. податкиРуа Ж. Указ. соч. - С. 33-34..

Транспорт у Французькому Алжирі був розвинутий надзвичайно слабко в порівнянні з метрополією. Але в той самий час в Алжирі була одна з найкращих транспортних систем в Африці. Якщо порівняти з сусіднім Марокко, то в Алжирі станом на 1955 р. була вдвічі довша мережа залізниць та втричі більша загальна протяжність автодоріг. Порівняно значне зростання мережі транспортних послуг у Французькому Алжирі зумовив стійку стабільність економіки країни в порівнянні з сусідніми Тунісом та Марокко та іншими французькими колоніями.

Таким чином, можна стверджувати, що показники зростання рівня розвитку економіки Французького Алжиру за роки колонізації були одними з найбільш високих серед французьких колоній та країн Африки. Так, за рівнем ВВП на душу населення станом на 1960 р. Французький Алжир посідав третє місце поступаючись лише Південно-Африканському Союзу та Об'єднаній Арабській Республіці (спільна держава Єгипту та Сирії).

Алжирська економіка базувалась в першу чергу на сільському господарстві. Найбільш розвинутою галуззю було виноградарство та виноробство. Алжир був одним з найбільших постачальників вина на світовому ринку, створюючи серйозну конкуренцію французьким виноробам. Відповідно саме виноробство стало провідною галуззю Французького Алжиру в 1950-х рр. інші галузі сільського господарства мали вторинну роль - вирощувались для внутрішнього ринку або експортувались у невеликій кількості.

Промисловість Французького Алжиру відігравала малу роль та мала переважно сировинний характер. Найважливішою сировиною була залізна руда, що експортувалась до Франції. Нафтота газовидобувна промисловість ще не відігравали важливої ролі на той момент в зв'язку з тим, що перші родовища були розвідані лише у 1956 р. обробна промисловість була представлена здебільшого підприємствами, що здійснювали лише первинну обробку сировини, після чого вона експортувалась до Франції. Створення більш потужної промисловості суперечила інтересам підприємств метрополії та т. зв. сеньйорів колонізації - групи найбагатших людей колонії, але все ж був прийнятий "план Константини" відповідно до якого передбачався розвиток промисловості Французького Алжиру.

Торгівля, фінанси та сфера послуг колонії були розвинуті порівняно слабко та не становили значної долі в структурі ВВП. Здебільшого підприємства галузі були представлені в колонії як філіали загально французьких та світових компаній.

Транспортна система Французького Алжиру була типовою для колоній - головним її призначенням було вивезення сировини, але варто зазначити, що вона була однією з найкращих в Африці, оскільки були розвинені майже всі види транспорту - морський, залізничний, автомобільний та авіація.

Отже, економіка Французького Алжиру належала до слаборозвинутих. Вона носила аграрно-сировинний характер, що було типовим для колоній. Але існувала тенденція до інтенсивного розвитку, чому сприяв фактор наявності дешевої робочої сили, іноземного (здебільшого французького) капіталу.

References