Греки Надазов’я: стратегії виживання в умовах розбудови тоталітарного суспільства (друга половина 1920-х років)

У цій резолюції, навмисне затіняючи духовну суть проблеми, над усе акцентувався її економічний аспект: підкреслювалося «питання про більш доцільне використання зібраних по самооподаткуванню 18 тис. рублів». Прагматизм другої частини постанови: «для нечисленної громади віруючих селяни пропонують передати будівлю малої церкви», -- вмотивованої нібито виключно метою економії коштів, повністю ігнорував той неоднозначний (зокрема, для релігійних почуттів віруючих) факт, що з 1927 р. «будівлю колишньої малої церкви... вже частково використано під народний дім»⁷¹.

За кілька місяців, в середині 1928 р., Маріупольський окружний виконавчий комітет, а згодом ВУЦВК затвердили відповідні постанови про вилучення у церковної общини будівлі мангуського храму та передачу її на нові потреби. Коли нарешті 4 серпня 1928 р. з газетних публікацій греки довідалися, що вони мають «з великої церкви зробити сельбуд, а сельбуда, якого було зроблено з малої церкви, віддати віруючим», вони змушені були змінити тактику. До місцевого виконавчого комітету почали надходити заяви: «ми не допустимо»⁷². Бачимо, що на цьому етапі греки все ще робили зусилля знайти компроміс між громадою та владою, встановити зв'язок між своєю традиційною практикою та законом.

Але селянські скарги були сільрадою проігноровані, що невдовзі призвело до більшого загострення проблеми. 12 серпня 1928 р., недільного ранку, активна частина парафії (за офіційними даними, 60 осіб) зібралася на церковному майдані і знову таки «заявили, що „не допустять”». Цього разу відкритий виступ греків змусив сільські власті апелювати до окружної адміністрації.

Наступного дня до Мангуша прибули представники Маріупольського окружного виконавчого комітету -- завідувач адміністративним відділом Приліпін та інспектор підвідділу культів Арсентьєв, -- які оголосили церковній раді постанову ВУЦВК і категорично запропонували «здати ключі та допустити до церкви для перевірки та передачі церковного майна віруючих»⁷³.

Під тиском вищої влади церковна рада начебто погодилася передати ключі від храму. Але коли вранці наступного дня вони разом з представниками влади підійшли до церкви аби здійснити погоджене, їх оточив натовп обурених вірян, яким вдалося сховати ключі. Представники влади перейшли до ультиматумів, заявивши громаді, що накажуть зламати замок на церковних дверях, якщо їм не віддадуть ключі. У відповідь греки почали кидати в них каміння. Щоб уникнути серйознішого заворушення, але попри все домогтися свого, влада вдалася до застосування сили: з Маріуполя був викликаний загін кінної міліції. Однак і тоді розлючені тиском та насильством греки продовжували стояти на захисті храму. Вони навіть намагалися роззброїти міліціонерів. Силою владі все ж таки вдалося придушити спротив громади, заарештувавши найбільш активних заколотників⁷⁴.

Упродовж 1928-1929 рр. така сама доля спіткала більшість грецьких храмів Маріупольщини. На разі не відомо, чи були серед інших грецьких селянських громад скільки-небудь серйозні спроби оборонити свої церкви від плюндрування, а духовні основи власного традиційного існування -- від руйнації⁷⁵.

Але факт наруги над почуттями віруючих у Мангуші більшовицька пропаганда надалі широко використовувала⁷⁶ як взірець не лише успіху антирелігійної агітації, але й переконливої перемоги радянської ідеології та способу життя у грецькому селі Надазов'я. На нашу думку, різні форми несприйняття грецькою громадою державної політики у сфері духовного життя можна розглядати як важливу частину їхньої стратегії, спрямованої на намагання зберегти одну з найважливіших ментальних засад своєї ідентичності, а відтак -- на виживання етнічної спільноти.

На підставі розгляду у науковому, офіційному та публіцистичному дискурсах специфічних способів поведінки і рішень як стратегії виживання греків Надазов'я у другій половині 1920-х років, можна зробити висновок, що одним з істотних внутрішніх чинників розвитку в умовах кардинальних політичних, соціокультурних та економічних перетворень, були зміни у структурі ментальності цієї етносоціальної групи. Її ідентичність та ключові елементи ментальності визначали алгоритм і правила вибору прерогатив, котрі зумовлювали напрями діяльності членів спільноти. Аналіз образів історичної пам'яті та проявів самосвідомості греків дає можливість глибше зрозуміти етнічні процеси, іноді суперечливі, що відбувалися в умовах нестабільності суспільства.

Серед важливих елементів стратегії виживання грецьких селян у кризових обставинах можна зазначити, зокрема, їхнє намагання у відносинах з владою вищої ланки обирати шляхи уникнення небажаних подій, пошуку компромісу, а також консолідації громади для цілеспрямованого впливу на владні структури, чим демонструвалася досить висока довіра до них. У випадках неприйняття дій щодо себе з боку місцевої номенклатури, селяни, як правило, були схильні покладати свої надії на коригуючу роль центральної влади, наділяючи її при цьому бажаними для себе якостями. Проте часто греки вдавалися до таких практик, як кругова порука, встановлення відносин клановості та патронажу тощо. Цей специфічний досвід міг спонукувати грецьких селян до інновацій у їхній поведінці, як от прагнення зробити службову кар'єру.

В розглядуваний період всередині грецької громади уже позначилися процеси дезінтеграції, розпаду відносин самопомочі, що спричиняло загострення різноманітного суперництва як між членами етнічної групи, так і у міжетнічних відносинах. Зрештою, одним з ключових елементів стратегії виживання грецьких громад в умовах соціальних трансформацій було, на перший погляд дещо парадоксальне, прагнення спільноти зберігати традиційну поведінку і культурні практики. Греки переважно воліли дотримуватися їхніх норм і правил, незважаючи на те, що в контексті радянської держави за обставин посилення контролю над ідентичністю вони наражали себе на дискримінаційне ставлення з боку влади (частіше -- приписування їм дискримінаційних визначень). Саме збереження традиційної поведінки, духовно-культурних і побутових практик становило для спільноти усвідомлюваний пріоритет як важлива частина її етнічності.

Літературні джерела

¹ «Українізація» 1920-30-х років: передумови, здобутки, уроки / Відп. ред. В.А. Смолій; Авт. кол.: В.М. Даниленко, Я.В. Верменич, П.М. Бондарчук, Л.В. Грине- вич, О.О. Ковальчук, В.В. Масненко, В.М. Чумак. -- К., 2003. -- 392 с. Коренізація набула яскравих проявів у соціально-економічних, адміністративних та культурних аспектах життя народів України. У працях сучасних істориків зокрема спостерігається інтерес до вивчення політики українського радянського уряду, зокрема діяльності Грецького відділу ЦК нацменшин при ВУЦВК, щодо даної етнічної громади (Див.: Анохина Г.А., Федоренко Т.А. О некоторых проблемах политики коренизации в Донбассе // Україна -- Греція: історична спадщина і перспективи співробітництва. -- Маріуполь, 1999. -- Т. 1. -- Ч. 1. -- С. 263-267; Проценко А. Годы, спектакли, трагедия. Из истории Первого государственного греческого рабоче-крестьянского театра в Мариуполе. -- Мариуполь, 1999; Якубова Л.Д. Маріупольські греки (етнічна історія). 1778-початок 30-х років ХХ ст. -- К., 1999. -- 331 с.; Романцов В.М. Грецькі села Північного Приазов'я в перший період Української національно-демократичної революції // Історичні та політологічні дослідження. -- Донецьк, 2010. -- № 3-4. -- С. 146-151; Українська державність: історія і сучасність. Історія грецьких сіл Приазов'я / Під заг. ред. К.В. Балабанова. -- Маріуполь, 2010); а також розглядаються грані радикальної трансформації її духовної культури (Див.: Якубова Л.Д. Історія повсякденності в її етнічному вимірі: спогади грека-комуніста. Вступна стаття / Історія повсякденності в її етнічному вимірі: спогади грека-комуніста. -- К., 2008. -- С. 3-27). Щодо характеру співвіднесеності національної політики серед греків та їхнього національно-культурного відродження другої половини 1920-х рр. робиться висновок: «У 1926-1928 рр. «грекизація» набула вигляду послідовної політики, яка поряд з прогресивними моментами (сприяння відродженню національної культури, свідомості, мови) не була позбавлена певних недоліків» (Якубова Л.Д. Етнічні меншини в суспільно-політичному та культурному житті УСРР. 20-і -- перша половина 30-х рр. ХХ ст. -- К., 2006. -- С. 148).

² За переписом населення України 17 грудня 1926 р., серед надазовських греків, які замешкували дві суміжні округи -- Маріупольській (64 238 осіб) і Сталінській (33 502 особи), -- селянами були 90 931 (93%), містянами -- 6 808 (7%). -- Підраховано за: Короткі підсумки перепису населення України 17 грудня 1926 р. Національний і віковий склад, рідна мова та письменність населення. -- Харків, 1928. -- 210 с.

³ Стратегія у найзагальнішому розумінні являє собою генеральний напрям дії, дотримання якого має у довготерміновій перспективі привести до мети. Тут ми будемо розуміти під стратегією суму дій і рішень, здійснених на шляху досягнення цілей. Стратегія виживання певної етнокультурної або соціальної групи -- суто оборонна стратегія, застосовувана нею у стані кризи, а також у випадках загрози розпадання системи життя і діяльності.

⁴ Современная западная философия: Словарь / Сост.: Малахов В.С., Филатов В.П. -- М., 1991. -- С.176.

⁵ Там само.

⁶ Тимошевский Г.И. Духовное и гражданское самоуправление / Мариуполь и его окрестности: отчет об учебных экскурсиях Мариупольской Александровской гимназии. -- Мариуполь, 1892. -- С. 100-101; Подгайко М.К. Самоврядування грецьких громад в Україні (середина XVII -- 70-ті рр. XIX ст.): дис.... канд. іст. наук: 07.00.01 / -- К., 2006. -- 230 арк.; Подгайко М. Місцеве самоврядування Маріупольської грецької громади: ліквідація Маріупольського грецького суду в другій половині ХІХ ст. // Схід. -- 2012. -- № 6 (120). -- С. 137-140; Гедьо А.В., Терентьєва Н.О., Саєнко Р.І. Маріупольський грецький суд: історія створення та діяльність. -- Донецьк, 2012. -- 479 с.

⁷ Бацак Н. Становлення торговельно-господарської діяльності грецької спільноти Надазов'я в умовах етнічного самоврядування наприкінці XVIII ст. (за документами Маріупольського грецького суду з фондів ЦДІА України у Києві) // Вісник Харківського національного університету ім. В.Н. Караізна. -- 2014. -- Серія «Історія». -- № 1134. -- Вип. 49». -- С. 185-200.

⁸ Костан К. З літератури маріюпільських греків. -- Харків, 1932. -- С. 31. Тут і далі переклад з румейської О. Гаргали (К. Костан).

⁹ Там само.

¹⁰ Там само. -- С. 142-143.

¹¹ Там само. -- С. 32.

¹² Там само. -- С. 144-145.

¹³ Там само.

¹⁴ Там само. -- С. 33.

¹⁵ Иоанн Каподистрия в России (1809-1822). -- СПб., 2003. -- С. 84, 131-132; Іоанн Каподистрія // Подвижники й меценати: Грецькі підприємці та громадські діячі в Україні ХУІІ-ХІХ ст. Історико-біографічні нариси. -- К., 2001. -- С. 244-245.

¹⁶ Костан К. З літератури маріюпільських греків. -- С. 38.

¹⁷ Гедьо А.В. Соціально-економічний розвиток грецьких громад України середини ХУІІ-ХІХ ст.: джерелознавчий аспект. -- Донецьк, 2006. -- С. 220-228.

¹⁸ Оксентюк Б.А. Податкова система України в роки нової економічної політики (1921-1929 рр.). Автореф. дис.... канд. екон. наук: 08.01.04. -- К., 2002. -- 18 с.

¹⁹ Тут і далі цифри подані за підрахунками А.А. Улуняна. -- Див.: Улунян А.А. Греки СССР в межвоенный период // Материалы к УІ Международному конгрессу по изучению стран Юго-Восточной Европы (София, август 1989 г.). История, этнография. -- М., 1989. -- С. 133-134.

²⁰ Грошовий обіг селянського господарства України за 1926-27 р. // Статистика України. -- № 123. -- Т. 4. -- Харків, 1928. -- С. ХУІІ.

²¹ Обзор политического состояния СССР за сентябрь месяц 1926 г. // «Совершенно секретно»: Лубянка -- Сталину о положении в стране (1922-1934 гг.). -- Т. 4. 1926 г. - Ч. 1. -- М., 2001. -- С. 667.

²² Там само. -- Т. 4. 1926 г. -- Ч. 2. -- М., 2001. -- С. 773.

²³ Там само. -- С. 719.

²⁴ Там само. -- С. 773.

²⁵ Користувались землею не по праву // Наша правда. -- № 76. -- 24 вересня 1927. -- С. 4.

²⁶ Дали землю не там, де треба // Наша правда. -- 30 травня 1928. -- № 41. -- С. 6.

²⁷ Там само.

²⁸ Відповідно до Земельного кодексу УСРР 1922 р., в Україні існували три форми землекористування: общинна (громада із зрівняльними переділами, групові виділи , громада без зрівняльних переділів); дільнича (подвірно-черезсмужна, відрубна, хутірська); товариська (громадський обробіток землі, артіль, земельно-кооперативне товариство, комуна). Входження до земельної громади було обов'язковим для кожного селянина (ст.10). -- Див.: Земельний кодекс УСРР. -- Харків, 1923.

²⁹ Залишили всю землю // Наша правда. -- 1927. -- № 82. -- 15 жовтня. -- С. 4.

³⁰ Державний архів Донецької області. -- Ф. Р-1202. -- Оп. 1. -- Спр. 314. -- Арк. 17, 60. Греческая камера нарсуда в с. Сартана // Приазовский пролетарий. -- 1929. -- 5 квітня. -- № 78. -- С. 4.

³¹ Обзор политического состояния СССР за октябрь месяц 1926 г. -- Т. 4, 1926 г. -- Ч. 2. -- С. 786. Прізвище цієї особи у звітній документації НКВС не розкривається.

³² Латаються // Наша правда. -- 1928. -- 21 листопада. -- № 89. -- С. 4.

³³ Смирний В. Ретельний землемір // Наша правда. -- 1927. -- 2 липня. -- № 52. -- С. 3.

³⁴ У Старому Керменчику // Наша правда. -- 1929. -- 9 лютого. -- № 11. -- С. 6.

³⁵ Суд и быт // Приазовский пролетарий. -- 1929. -- 27 лютого. -- № 48. -- С. 4.

³⁶ За власні закони // Наша правда. -- № 132. -- 1926. -- 3 жовтня. -- С. 4.

³⁷ г-р Там само.

³⁸ Там само.

³⁹ Ашик-Кериб. На незаможницю перетворив // Наша правда. -- 1928. -- 21 листопада. -- № 89. -- С. 4.

⁴⁰ Своїх переселяє // Наша правда. -- № 11. -- 9 лютого 1929. -- С. 6.

⁴¹ Кількість підрахована на основі оголошень у регіональній газеті «Наша правда» за 1926-1929 рр.

⁴² Наша правда. -- 4 червня 1927. -- № 44. -- С. 6; Наша правда. -- 1927. -- 6 серпня. -- № 62. -- С. 4.

⁴³ Наша правда. -- 1927. -- 9 березня -- № 29. -- С. 4.

⁴⁴ Наша правда. -- 1927. -- 11 червня -- № 50. -- С. 4.

⁴⁵ Засідання Окружної земельної судової комісії 23 березня 1928 // Наша правда. -- 1928. -- 15 березня. -- № 21. -- С. 6.

⁴⁶ Стрионов И. О некоторых событиях ХХ века // Історія повсякденності в її етнічному вимірі: спогади грека-комуніста / Відповід. ред. Л.Д. Якубова. -- К., 2008. -- С. 46-47.

⁴⁷ Беклешов. Треба підтримувати городників // Наша правда. -- 1927. -- 30 липня. -- № 60. -- С. 3.

⁴⁸ М.Л. Формалісти з райсудкомісії // Наша правда. -- 1928. -- 25 квітня. -- № 32. -- С. 6.

⁴⁹ Райземсудкомісія помилилася // Наша правда. -- 1928. -- 9 травня. -- № 35. -- С. 6.

⁵⁰ М.Л. Формалісти з райсудкомісії... -- С. 6.

⁵¹ Центральний державний архів вищих органів влади та управління України. -- Ф. 413. -- Оп. 1. -- Спр. 100. -- Арк. 56-70.

⁵² Наша правда. -- 6 січня 1927. -- № 2. -- С. 4.

⁵³ З червня 1925 р. Маріупольська округа, крім м. Маріуполя, включала також і м. Бердянськ. -- Див.: Постанова ВУЦВК «Про ліквідацію губерній та перехід на триступеневу систему управління» // Вісті ВУЦВК і ХГВК. -- 1925. -- 5 червня. -- № 126. -- С. 1.

⁵⁴ Баранова В.В. Язык и этническая идентичность. Урумы и румеи Приазовья. -- Спб., 2010.

⁵⁵ Докладніше про це див.: Араджиони М.А. Греки Крыма и Приазовья: история изучения и историография этнической истории и культуры (80-е годы ХУШ -- 90-е годы ХХ в.). -- Симферополь, 1999; Иванова Ю.В. Греки России и Украины. -- СПб, 2004; Пономарьова І.С. Етнічна історія греків Приазов'я: історико-етнографічне дослідження. -- К., 2006.

⁵⁶ Наводимо тут скорочено опис святкування, який може зацікавити спеціалістів з етнографії та фольклору греків Надазов'я.

⁵⁷ Ця частина обряду нагадує катання в полі обрядового хліба артиче під час відомого свята арту (ще -- тарту, арте) телегмата, котрий проте відзначається у понеділок за тиждень після Великодня та має низку інших відмінностей (див.: Лыганова Л. Весенний праздник греков Приазовья «Арту телегмата» // Форум націй. -- 2007. -- № 11/66. Листопад. -- Режим доступу: http://www.forumn.kiev.ua/11-66-2007/66-11.htm).

⁵⁸ С. Панаїр // Наша правда. -- 1926. -- 6 червня. -- № 98. -- С. 3.

⁵⁹ С -- с. Святі шахраї // Наша правда. -- 1929. -- 20 березня. -- № 21. -- С. 4.

⁶⁰ Головною метою двох останніх заходів було виявлення найбільш цінного племінного матеріалу для окружного кінного заводу.

⁶¹ Ялі С. Грецький відділ виставки нацменшостей на IV сесії ВУЦВК // Краєзнавство. -- 1928. -- № 6-10. -- С. 75-76.

⁶² ЛенськийМ. На «Панаїрі» // Наша правда. -- 1927. -- № 49. -- 8 червня. -- С. 3.

⁶³ Ялі С. Грецький відділ виставки нацменшостей... -- С. 75-76.

⁶⁴ Бацак Н. Грецька спільнота Надазов'я: етнокультурні процеси (остання чверть XVIII -- початок XX століття. -- Київ, 2010. -- С. 109-110, 133, 136, 173.

⁶⁵ В.В. Не йдіть за прикладом мангушців! // Наша правда. -- 1928. -- 4 лютого. -- № 10. -- С. 4.

⁶⁶ Там само.

⁶⁷ Там само.

⁶⁸ Вместо церкви -- народный дом // Приазовский пролетарий. -- 1928. -- 28 березня. -- № 73. -- С. 4.

⁶⁹ З них виборче право мали приблизно 1800 селян. -- Див.: Петренко Ів. Ще одно вогнище культури: як у селі Мангуш з церкви сельбуд зробили // Наша правда. -- 1928. -- 18 серпня. -- № 64. -- С. 3.

⁷⁰ Вместо церкви -- народный дом. Так постановили селяне с. Мангуш // Приазовский пролетарий. -- 1928. -- 28 марта. -- № 73. -- С. 4.

⁷¹ Там само.

⁷² Петренко Ів. Ще одно вогнище культури. -- С. 3.

⁷³ Там само.

⁷⁴ Там само.

⁷⁵ Принаймні, мешканцям с. Урзуф попри всі трагічні обставини вдалося зберегти від абсолютного знищення будівлю храму Св. Архистратига Михаїла (1876 р.), яка після відновлення у середині 1990-х рр. є найдавнішою церквою Надазов'я. -- Див.: http://urzuf.church.ua/main-page/istoriya-xrama.

⁷⁶ Наприклад, світлини перебудованої церкви та інші дотичні до цього випадку матеріали з відповідним витлумаченням були представлені на Всеукраїнській виставці національних меншостей у Харкові. -- Див.: Живі діяграми. На виставці нацменшостей УСРР // Комуніст. -- 1928. -- № 278. -- С. 4; Ялі С. Грецький відділ виставки нацменшостей на ^сесії ВУЦВК. -- С. 75-76.

Размещено на Allbest.ru