Комунікація монаршого двору із провінцією в Речі Посполитій (1674-1683 рр.)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Комунікація монаршого двору із провінцією в Речі Посполитій (1674-1683 рр.)

Королівські універсали в Речі Посполитій являли собою монарші документи, основною функцією яких було повідомлення населенню положень різноманітних виданих дипломів, уточнення їх змісту, оголошення про скликання сеймиків/сеймів, посполитого рушення, оприлюднення рішень монарха. При цьому вони не творили нового юридичного стану. їхніми адресатами могли виступати як мешканці всієї країни чи окремого реґіону, так і представники певних соціальних, етнічних або релігійних груп. Власне, це й відрізняло королівський універсал від мандату (нерідко їх безпідставно ототожнюють), котрий містив монарший наказ одній людині чи певній категорії/групі та стосувався питань персонального/місцевого значення.

Джерельною базою для цієї статті послужили 76 універсалів короля Яна ІІІ Собеського, що їх було внесено в реляційні актові книги («книги донесень») Львівського та Перемишльського ґродських урядів за 1674--1683 рр. Вибір саме таких хронологічних рамок (перше десятиліття правління Яна ІІІ) зумовлено прагненням розглянути особливості функціонування королівських універсалів, виданих як під час війни (1674--1676 рр.), так і в мирний період (1677-1683 рр.).

Процес видачі універсалу вочевидь принципово не відрізнявся від творення інших різновидів королівської документації. Його підготовкою займалася Коронна канцелярія - Велика (Більша) або Мала (Менша) - після відповідного розпорядження короля. Оскільки з 1360-х рр. відбувалося зрівняння урядів канцлера (керівника Великої канцелярії) та підканцлера (очільника Малої), то монарх міг дати подібну вказівку будь-кому з них. Такий наказ міг отримати й великий секретар, який подеколи заступав канцлера чи підканцлера при королі або виконував власне канцелярські функції канцлера, підканцлера чи реґента (технічного керівника канцелярії) під час їх відсутності. Отримавши королівське розпорядження, канцлер, підканцлер або великий секретар доручали одному з писарів Коронної канцелярії підготувати «мінуту» (чернетку) універсалу конкретного змісту. При її створенні писар послуговувався притаманними такому типу актів канцелярськими формулами, беручи приклади з підручників, що використовувались при «аге ШсїапШ» Середньовічне мистецтво укладання листів та документів, яке викладалося у середніх і ви-щих школах (див.: Kuras S. Fundacja kolegiatury epistolografii i sztuki pisania dokumentow w Akademii Krakowskiej w r. 1420 // Malopolskie Studia Historyczne. -- T.6. -- Zesz.3/4 (22/23). -- Krakow, 1963. -- S.119).. Мінута ретельно перевірялася й редагувалася, після чого її передавали інґросаторові для написання чистового варіанту універсалу Szymanski J. Nauki pomocnicze historii. -- S.446--447.. Вивіривши готовий документ, реґент канцелярії подавав його, відповідно, канцлерові, підканцлерові або великому секретареві (тобто тій посадовій особі, від котрої отримав розпорядження щодо підготовки акта) чи безпосередньо монархові Кулаковський П. Канцелярія Руської (Волинської) метрики. -- С.93.. Документ скріплювала коронна (велика або мала) печатка, свої підписи ставили король, хтось з урядовців канцелярії, а інколи й свідки Szymanski J. Nauki pomocnicze historii. -- S.446--447.. Подеколи виготовлялася значна кількість однакових королівських універсалів - їх дублювали на випадок надсилання відразу до кількох чи всіх воєводств, повітів Речі Посполитої Losowski J. Kancelaria grodzka chelmska. -- S.327; Центральний державний історичний архів України, м. Львів (далі - ЦДІАЛ України). - Ф.9. - Оп.1. - Спр.440. - Арк.2825-2828, 3028-3030.. Часом в універсалах залишали вільне місце для того, щоб пізніше конкретизувати інскрипцію та вписати адреса- та ЦДІАЛ України. - Ф.9. - Оп.1. - Спр.430. - Арк.994-998; Спр.431. - Арк.1276-1278.. Хід підготовки документа контролював реґент королівської канцелярії Dqbkowski P. Palestra i ksi^gi sqdowe ziemskie i grodzkie w dawnej Polsce // Pami^tnik Historyczno-Prawny. - T.III. - Zesz.2. - Lwow, 1926. - S.10.. Слід зазначити, що процес видачі універсалів був однаковим як під час перебування короля у столиці, так і поза нею, адже в подорожах монарха супроводжувала частина канцелярського персоналу з відповідними книгами Кулаковський П. Канцелярія Руської (Волинської) метрики. - С.90..

У XVII ст. головним фактором при підтвердженні автентичності документа виступали підписи короля та канцлера, підканцлера чи перших секретарів. Більш інтенсивне використання королівського підпису -- під впливом відповідних європейських практик -- спостерігалося вже в XVI ст. Проект ординації для королівської канцелярії 1574 р. (щоправда, остаточно так і не ухвалений) передбачав, що всі видані акти має підписувати монарх Chorqzyczewski W. Przemiany organizacyjne... -- S.213--215.. Універсали 1674--1683 рр. містять підпис короля, розміщений ліворуч під основним текстом документа Див., напр.: ТТДТАЛ України. - Ф.9. - Оп.1. - Спр.430. - Арк.994-998.. Утім, в одному випадку він усе ж відсутній: ідеться про виданий 5 лютого 1676 р. і завірений лише канцлером та реґентом Коронної канцелярії універсал, в якому повідомлялося про успішне проведення коронації Яна ІІІ Там само. - Ф.13. - Оп.1. - Спр.420. - Арк.586-590.. Брак монаршого підпису на королівських документах можна пояснити поспіхом у роботі канцелярії, проте для актів 1674-- 1683 рр. це не було типовим. Можливо, відсутність королівського підпису в універсалі 1676 р. зумовила завантаженість монарха, адже документ було видано під час роботи коронаційного сейму (відбувався 2 лютого -- 14 березня) Chronologia sejmow polskich 1493-1793 / Zest. i wst^pem opatrzyl W.Konopczynski // Polska Akademia Umiej^tnosci: Archiwum Komisji Historycznej. - Ser.2. - T.IV. - №3. - Krakow, 1948. - S.157..

Лише частину універсалів завірено підписом канцелярського урядника Близько 20% опрацьованих документів не мають підпису канцелярського урядника (якщо це оригі-нал, уклеєний/прошитий у ґродську книгу) або про нього не згадано (якщо це копія) (див.: ТТДТАЛ України. - Ф.9. - Оп.1. - Спр.430. - Арк.688-690; Спр.431. - Арк.1276-1278, 1547-1550, 1796-1800; Спр.433. - Арк.246- 248, 1032-1033, 1126-1130; Спр.437. - Арк.1706-1709; Спр.435. - Арк.2115-2116; Спр.446. - Арк.1781-1784; Ф.13. - Оп.1. - Спр.417. - Арк.1714-1720; Спр.419. - Арк.1860-1863; Спр.421. - Арк.254-258, 2530-1532).: розміщувався він під текстом праворуч, переважно у правому нижньому куті Там само. - Ф.9. - Оп.1. - Спр.440. - Арк.2825-2828.. Документи 1674--1683 рр. в основному підписували реґенти та королівські секретарі - як урядовці монарха (не канцлера чи підканцлера Wyczanski A. Mi^dzy kultur^ a politykq. - S.55.). Їхні обов'язки не були чітко окресленими (в основному вони виконували політичні та дипломатичні доручення) Ibid. - S.24-28., тож король використовував їх у різних справах. Зокрема, вони могли займатися підготовкою текстів монарших листів Ibid. - S.64-65.. Із XVI ст. королівські секретарі мали значний вплив у канцелярії, про що свідчить призначення їх на посаду самим королем Nawrocki S. Rozwoj form kancelaryjnych na ziemiach polskich od sredniowiecza do konca XX wieku. - Poznan, 1998. -S.43. та подеколи виконання великим секретарем функцій заступника канцлера чи підканцлера при монархові Wyczanski A. Mi^dzy kultur^ a politykq. - S.57.. Секретарі, належачи до близького оточення короля, мали бути добре підготовленими до публічних функцій, нерідко вони ставали канцлерами чи єпископами Nawrocki S. Rozwoj form kancelaryjnych. - S.43..

Автентичність королівських універсалів 1674-1683 рр. засвідчили секретарі: Францішек Зиґмунт Галецький (його підпис стоїть на документах 1674-1675 і 1681 рр.) ЦДТАЛ України. - Ф.9. - Оп.1. - Спр.430. - Арк.672-674, 994-998, 999-1000, 1060-1062; Спр.431. - Арк.1567-1570; Ф.13. - Оп.1. - Спр.417. - Арк.1957-1958, 2069-2074, 2261-2264; Спр.421. - Арк.2037-2038; Спр.418. - Арк.733-736, 1101-1104; Спр.434. - Арк.1436-1438., Станіслав Сарновський (1675 і 1677 рр. Там само. - Ф.9. - Оп.1. - Спр.431. - Арк.1295-1298; Спр.431. - Арк.1469-1470; Спр.433. - Арк.1948-1950; Спр.436. - Арк.753-754; Спр.434. - Арк.1058-1061; Ф.13. - Оп.1. - Спр.419. - Арк.1312-1314; Спр.426. - Арк.2028-2031.; пізніше був

реґентом Коронної канцелярії) Urz^dnicy centralni i nadworni Polski XIV--XVIII wieku: Spisy / Pod red. A.G^siorowskiego. -- Komik, 1992. - S.201., Станіслав Вібанський (1678 р.) ЦДІАЛ України. - Ф.9. - Оп.1. - Спр.655. - Арк.542; Ф.13. - Оп.1. - Спр.426. - Арк.2976-2979., Францішек Камоцький (1678 і 1680 рр.) Там само. - Ф.9. - Оп.1. - Спр.437. - Арк.2311-2314; Спр.440. - Арк.3312-3314., Людвік Миколай Ґраб'янський (1679-1680 рр. Там само. - Ф.9. - Оп.1. - Спр.439. - Арк.388-392; Спр.657. - Арк.113; Спр.440. - Арк.2825-2828, 3028-3030; Ф.13. - Оп.1. - Спр.430. - Арк.2360-2364; Спр.432. - Арк.461-462. Підписи Л.М.Ґраб'янського під універсалами за 1679-1680 рр. свідчать про призначення його королівським секретарем раніше, аніж 1680 р., як про це стверджував О.Заґуровський (див.: Zagorowski O. Grabianski Ludwik MikoJaj // Polski Slownik Biograficzny. - T.VIII. - Wroclaw; Krakow; Warszawa, 1959-1960. - S.464).), Станіслав Антоній Щука (1679 і 1681 рр. ЦДІАЛ України. - Ф.9. - Оп.1. - Спр.440. - Арк.177-182; Ф.13. - Оп.1. - Спр.430. - Арк.2369- 2371, 2828-2831; Спр.434. - Арк.405-409.; із 1675 р. був королівським секретарем, а впродовж 1684-1688 рр. - реґентом Великої канцелярії Urz^dnicy centralni i nadworni Polski... - S.206; ЦДІАЛ України. - Ф.9. - Оп.1. - Спр.440. - Арк.177-182; Ф.13. - Оп.1. - Спр.430. - Арк.2369-2371, 2828-2831; Спр.434. - Арк.405-409.), Ян Закшевський (1682 р.) ЦДІАЛ України. - Ф.13. - Оп.1. - Спр.436. - Арк.1424-1428., Кшиштоф Ярановський (1681-1683 рр.) Там само. - Ф.9. - Оп.1. - Спр.441. - Арк.1563-1568; Спр.446. - Арк.1323-1325, 1781-1784; Ф.13. - Оп.1. - Спр.437. - Арк.952-954, 1815-1816.. Серед ре- ґентів, котрі підписували в той час королівські універсали, були Станіслав Буженський (1676 р.) Там само. - Ф.9. - Оп.1. - Спр.432. - Арк.2399-2400; Ф.13. - Оп.1. - Спр.420. - Арк.586-590., Ян Станіслав Вітвіцький (1677-1678 рр.) Там само. - Ф.9. - Оп.1. - Спр.434. - Арк.991-993; Ф.13. - Оп.1. - Спр.422. - Арк.757-761, 2560-2564; Спр.427. - Арк.83-86. та Станіслав Каєвський (1677 р.) Там само. - Ф.13. - Оп.1. - Спр.423. - Арк.1112-1115.. Один з універсалів містить підпис королівського покойового писаря Марцина Оборського Там само. - Ф.13. - Оп.1. - Спр.418. - Арк.39-41. (на той час лівського старости Urz^dnicy podlascy XIV-XVIII wieku: Spisy / Oprac. E.Dubas-Urwanowicz, W.Jarmolik, M.Kulecki, J.Urwanowicz. - Kornik, 1994. - S.182.). У цьому випадку універсал стосувався заборони військовим чинити будь-які кривди або самовільно збирати податки з мешканців Самбірської економії, котра була столовим маєтком, а отже - територією власних зацікавлень короля.

Слід зазначити, що використання й трактування підпису канцелярського урядника як одного з головних чинників підтвердження автентичності монаршого універсалу спостерігалося не завжди. Так, доволі часто в початкових частинах облят документів Облята являла собою копіювання (здебільшого дослівне переписування) документа без жодних орфографічних чи стилістичних змін (див.: Sochaniewicz S. Archiwum krajowe aktow grodzkich i ziemskich we Lwowie. - Lwow, 1912. - S.15). Початкова й кінцева частини обляти (пе-ред і після тексту скопійованого документа) містили записи працівників ґродської канцелярії. чи при передачі в них підписів ґродські канцеляристи могли не згадувати про підпис канцелярського урядника, який насправді містився в ориґіналі монаршого універсалу Пор. обляти одного й того самого королівського універсалу, копію якого вписано до пере-мишльської ґродської книги (див.: ЦДІАЛ України. - Ф.13. - Оп.1. - Спр.419. - Арк.1307-1310, 1310-1312), а ориґінал уміщено у львівських ґродських актах (див.: Там само. - Ф.9. - Оп.1. - Спр.431. - Арк.1469-1470, 1471-1472)..

Для підтвердження відповідності змісту королівського універсалу чинним правам і законам майже до кінця XV ст. вимагалося скріплення його малою печаткою, а після 1472 р. - особистим підписом канцлера Szymanski J. Nauki pomocnicze historii. - S.461.. Усі розглянуті універсали було скріплено саме печатками. Здебільшого використовували велику або малу коронні печатки, причому в обляті документа вказувалося, печаткою якої канцелярії -- Великої чи Малої -- його завірено. Часто така вказівка могла міститися в початковій частині обляти, тоді як у кінцевій зазначалося лише про наявність печатки (або навпаки) ЦДІАЛ України. - Ф.9. - Оп.1. - Спр.436. - Арк.753-754; Спр.440. - Арк.177-182; Спр.441. - Арк.1563-1568; Спр.446. - Арк.1781-1784; Ф.13. - Оп.1. - Спр.418. - Арк.39-41; Спр.417. - Арк.2261-2264; Спр.418. - Арк.1101-1104.. Очевидно через неуважність ґродського канцеляриста в одній з облят у початковій частині вказано про скріплення універсалу великою печаткою, натомість у кінцевій -- про використання малої Там само. - Ф.9. - Оп.1. - Спр.446. - Арк.1323-1325.. Зміст документа, вочевидь, не впливав на використання різних коронних печаток, адже юридична сила від них не залежала Кулаковський П. Канцелярія Руської (Волинської) метрики... - С.87.. Оскільки канцлер і підканцлер були урядниками Корони, а не короля, то й печатки Великої та Малої канцелярій уважалися коронними (державними) Chorqzyczewski W. Przemiany organizacyjne... - S.222.. Ця тенденція зберігається й у випадку розглянутих універсалів 1674-1683 рр.: рідко трапляється, щоб монарх в акті описував печатки як свої («печаткою малою коронної канцелярії скріплений» -- у початковій частині обляти, «печаткою нашою» -- у короборації) «sigillo minoris cancellaria[e] regni communitas», «piecz^ci^ nasz^» (див.: ЦДІАЛ України. - Ф.9. - Оп.1. - Спр.436. - Арк.753-754; Спр.446. - Арк.1781-1784; Ф.13. - Оп.1. - Спр.436. - Арк.1424-1428). Короборація - перелік засобів, що засвідчували автентичність документа (див.: Купчинський О.А. До питання про характеристику формуляра документів середньовіччя // Архіви України. - 1974. - №6. - С.19)., частіше їх позначали як коронні («і печаткою великою коронної канцелярії скріплений» -- у початковій частині обляти, «печатка коронна притиснена» -- у короборації) «sigillo[que] maioris cancellaria[e] regni communit[as]», «pi§cz§c koronna przycisniona» (див.: ЦДІАЛ України. - Ф.9. - Оп.1. - Спр.432. - Арк.2399-2400)..

Траплялися випадки, коли для завірення універсалів використовувалися інші печатки, зокрема покойова («вщШо сиЬісиІагі») Там само. - Ф.9. - Оп.1. - Спр.430. - Арк.672-674, 688-690, 831-833; Спр.431. - Арк.1547-1550.. Хоча, згідно з сеймовою конституцією 1607 р., її (як і сиґнетову, що їх відносили до приватних печаток монарха) не можна було використовувати «для справ Речі Посполитої», а скріплені нею документи не мали жодної правової сили Volumina legum: Przedruk zbioru praw staraniem xx. pijarow w Warszawie, od roku 1732 do roku 1782 wydanego. - Т.ІІ. - Petersburg, 1860. - S.437.. У короборації одного з таких універсалів використання покойової печатки пояснювалося чи то відсутністю, чи то зношеністю коронної («через дефект коронної печатки, покойову притиснути ми наказали») «in deffectu koronney piecz^ci, pokoiow^ przycisn^c roskazalismy» (див.: ЦДІАЛ України. - Ф.13. - Оп.1. - Спр.421. - Арк.844-848)..

Можна стверджувати, що на рівні Коронної канцелярії намагалися виконувати законодавчі приписи щодо використання лише великої чи малої коронних печаток для скріплення публічних документів Кулаковський П. Канцелярія Руської (Волинської) метрики. - С.88.. Дещо відмінна ситуація спостерігалася на рівні ґродів, де, як видається, достатньою вважалася наявність у документі будь-якої печатки, котра мала відношення до Корони чи королівської особи. Наприклад, покойову печатку в універсалі ґродські канцеляристи не завжди описували як таку (тобто «печаткою покойовою») «sigillo cubicularis» (див.: ЦДІАЛ України. - Ф.9. - Оп.1. - Спр.430. - Арк.672-674, 688-690, 831-833)., а обмежувалися загальним твердженням про скріплення документу печаткою («печаткою скріплений») у початковій частині обляти «sigillo communitum» (див.: Там само. - Ф.9. - Оп.1. - Спр.430. - Арк.688-690)., чи вказівкою про місце розташування печатки («Місце печатки») -- у кінцевій «Locus sigilli» (див.: Там само. - Ф.9. - Оп.1. - Спр.430. - Арк.672-674)..

Підписи свідків не були обов'язковим елементом завірення королівських універсалів і наявні тільки у трьох вписах, датованих 1674 і 1676 рр. Там само. - Ф.9. - Оп.1. - Спр.430. - Арк.831-833; Ф.13. - Оп.1. - Спр.417. - Арк.2238-2240; Спр.421. - Арк.844-848., причому два з них містять копії одного й того ж універсалу. Свідком став Ян Шумовський, коронний надвірний підскарбій (обіймав цей уряд у 1668-- 1679 рр.) Urz^dnicy centralni i nadworni Polski... - S.207. Завідував королівськими доходами, інколи заміняв великого підскарбія, що керував королівським скарбом, його доходами, видатками, які здійснювались відповідно до вказівок сейму чи сенату, та звітував про це на кожному сеймі (див.: Грабеньский В. История польского народа. - Минск, 2006. - С.207)., а універсали, під якими проставлено його підпис, стосувалися створення у прикордонних воєводствах нових комор для збору податків (зважаючи на втрату подільських унаслідок воєнних дій).

Фактично законодавчі вимоги щодо видачі автентичної та відповідної законодавству королівської документації у випадку універсалів виконувалися не завжди. На практиці для визнання королівського акта автентичним достатньо було підпису монарха (без участі канцелярських урядників) та печатки (великої/малої коронної або покойової королівської). Пояснюється це тим, що універсали не творили нового юридичного стану, лише публікували зміст уже наявних дипломів і рішень; скликали й повідомляли про сеймики та посполите рушення, різноманітні події у житті держави Капраль М. Привілеї міста Львова. - С.8..

Зміст королівських універсалів суттєво не впливав на процедуру їх видачі, натомість цільове призначення того чи іншого акта могло позначитися на обставинах його доставки в конкретні реґіони та подальшого функціонування. Визначальним чинником, що може бути критерієм поділу монарших універсалів на групи, ставав ступінь зацікавленості короля -- у першу чергу, як головного виразника інтересів усієї країни -- у видачі та поширенні інформації за допомогою універсалу. До першої групи відносимо пріоритетні для держави універсали, які становлять більшість і є доволі інформативними з політичного й публічного поглядів. їх можна розділити на умовні підгрупи: військові, сеймикові/сеймові, податкові. Перші, природно, найінтенсивніше видавалися в період війни. Видача других прив'язувалася до встановленого часу скликання сеймів, що мали відбуватися раз на два роки (за нагальної потреби їх могли скликати й частіше), та сеймиків -- до й після них Грабеньский В. История польского народа. - С.219.. Інтенсивність видачі податкових універсалів залежала від ухвалення сеймом податків і була однаковою як у час війни, так і в мирний період. Зрозуміло, що впродовж 1674-- 1683 рр. поява таких універсалів пов'язувалася із забезпеченням військових інтересів держави.

Дану групу монарших універсалів можна розподілити й на загальнодержавні та реґіональні. Перші становили більшість. До них включаємо ті королівські акти, що скликали посполите рушення або вибранецьку піхоту (згідно з постановою сейму); передсеймові сеймики, котрі одночасно відбувались по всій країні (суттєві відмінності могли існувати в період проведення додаткових пе- редсеймових, зважаючи на зрив попередніх, чи реляційних сеймиків Тобто післясеймових зібрань, на яких заслуховували звіт сеймових послів та ухвалювали рішення стосовно виконання постанов (див.: Вінниченко О. Функціонування післясеймових сей-миків у світлі податкових актів сеймів Речі Посполитої (1633--1647) // Вісник Львівського універ-ситету: Серія історична. -Вип.39/40. - Л., 2005. - С.37-68).). Також загальнодержавними були й податкові універсали, видача яких відбувалася внаслідок ухвалення загальнодержавним сеймом рішення про збір податків, а податкова система країни в основному не мала регіональних відмінностей.

Другу групу монарших універсалів можна окреслити як другорядні для держави. Зацікавленими у видачі та поширенні інформації з них були окремі соціальні, етнічні, релігійні прошарки, жителі певних територій Речі Посполитої. До цієї групи відносимо королівські універсали, що стосувалися євреїв ЦДІАЛ України. - Ф.13. - Оп.1. - Спр.421. - Арк.2037-2038; Спр.430. - Арк.2369-2371, 2360-2364; Спр.434. - Арк.405-409; Спр.436. - Арк.2015-2016; Спр.435. - Арк.1394-1396; Ф.9. - Оп.1. - Спр.430. - Арк.999-1000., «релігії грецької» Там само. - Ф.13. - Оп.1. - Спр.430. - Арк.2828-2831; Спр.434. - Арк.1436-1438; Спр.435. - Арк.1586-1590; Ф.9. - Оп.1. - Спр.437. - Арк.2311-2314; Спр.440. - Арк.177-182. Див. також: Ониськів М. Два королівські універсали 1678 і 1679 років до мешканців Львова і Львівської землі в справах «релігії грецької» // Львів: місто - суспільство - культура: Зб. наук. праць / За ред. О.Аркуші, О.Вінниченка, М.Мудрого. - Т.8. - Ч.2: Культура, освіта, наука, церква [Вісник Львівського університету: Серія історична: Спеціальний випуск'2012]. - Л., 2012. - С.29-43., подільських вигнанців ЦДІАЛ України. - Ф.9. - Оп.1. - Спр.431. - Арк.1567-1570; Ф.13. - Оп.1. - Спр.423. - Арк.1112-1115., локальної безпеки (від свавілля військових) Там само. - Ф.13. - Оп.1. - Спр.418. - Арк.39-41; Спр.419. - Арк.1860-1863., грецьких купців Там само. - Ф.9. - Оп.1. - Спр.436. - Арк.753-754., окремих цехів (пивоварів у Перемишлі Там само. - Ф.13. - Оп.1. - Спр.436. - Арк.1424-1428. Див. також: ArlamowsЫ К. Dzieje przemyskich cech6w ^етіеЛп^усЬ w dawnej РоКсе. - Р^етуЛ, 1931. - S.136--147.), деяких митних питань ЦДІАЛ України. - Ф.13. - Оп.1. - Спр.437. - Арк.952-954., обрання місцевих урядників (зокрема підчашого Львівської землі Там само. - Ф.9. - Оп.1. - Спр.433. - Арк.246-248.). Другорядні універсали, яких було видано менше, аніж пріоритетних (близько 30% від загальної кількості актів 1674-- 1683 рр.), видавалися переважно під час затишшя у війні або в мирний період.

Королівські універсали першої групи (нерідко й другої) доставляли до ґрод- ських канцелярій (як інформаційно-пропаґандистських установ) для ознайомлення представників не лише привілейованого шляхетського стану, а всього суспільства Losowski 'І. Капсеїагіа grodzka сЬеітБка... - S.217.. Цього вимагала й кінцева формула публікації Оголошення про видачу документа, іноді з повідомленням про це його адресата (див.: Купчинський О.А. До питання про характеристику формуляра. - С.18). в розглянутих універсалах («А цей універсал наш для якнайшвидшої відомості й ефективного виконання по ґродах, парафіях та інших звичайних місцях публікувати й оголосити наказуємо») «A ten vniwersal nasz dla iako naypr^dzey wiadomosci y skuteczney executiey po grodach, para- fiach y innych zwyczaynych mieyscach publikowac y oglosic roskazuiemy» (див.: ЦДІАЛ України. -- Ф.13. -- Оп.1. -- Спр.417. -- Арк.1714--1720).. Прикінцева публікація розміщувалась у тій частині формуляра універсалу, що також включала перелік засобів засвідчення автентичності документа. Останнє говорить про значну роль цієї клаузули для надання юридичної сили цьому виду актів. Із XVI ст. розповсюдження набула практика вписання до ґродських книг різних видів документації, виданої королем чи його урядниками Losowski J. Kancelaria grodzka chelmska... -- S.78., а ґродський суд на рівні повіту ставав судовою установою першої категорії Купчинський О. Земські і гродські судово-адміністративні фонди Львова. -- К., 1998. -- С.17.. Унесення королівських універсалів саме до ґродських книг пов'язувалося з тим, що ґродська канцелярія обслуговувала не тільки судові засідання, але й працювала як допоміжна адміністративна установа повіту при ґродському уряді Losowski J. Kancelaria grodzka chelmska. -- S.87; Купчинський О. Земські і гродські судово- адміністративні фонди. -- С.16.. Причому функціонувала постійно, незалежно від часу проведення судових засідань. Не діяла канцелярія лише в неділю та у великі християнські свята (Різдво, Великдень, Благовіщення, храмові тощо) Losowski J. Kancelaria grodzka chelmska. -- S.153.. Облятація універсалів до ґродських книг пояснюється ще й правом вічності, яке ґродські канцелярії отримали від XVI ст. Це означало, що ґродські акти й унесені до них документи набували вічної доказової сили Захарчишина П.І. Писарі й архівісти земських та гродських канцелярій на західноукраїн-ських землях у XV--XVin ст. // Архіви України. -- 1969. -- №1. -- С.18..

Існували різні способи доставки універсалів до ґродів. Серед них можна виділити три основних: напряму з королівської канцелярії; через інший ґрод; за посередництва зацікавлених осіб. Доставлені ориґінали документів являли собою один аркуш великого формату, який привозили у складеному вигляді (переважно згинали два рази вертикально, потім один раз горизонтально). їх вручали ґродському старості (як королівському намісникові) Купчинський О. Земські і гродські судово-адміністративні фонди. -- С.17. або, за його відсутності, підстарості Kancelaria koronna a sejm walny. -- S.87; Кулаковський П. Канцелярія Руської (Волинської) метрики. -- С.19.. Саме ґродський уряд - не канцелярія (хоча й вона підпорядковувалася старості) - приймав королівську документацію Купчинський О. Земські і гродські судово-адміністративні фонди. -- С.17.. Про останнє свідчить вступна частина обляти: «До уряду й актів нинішніх ґродських, старостинських львівських...» «Ad officium et acta praesentia castrensia capitanealia Leopoliensia.» (див.: ЦДІАЛ України. -- Ф.9. -- Оп.1. -- Спр.435. -- Арк.2115--2116).. Близько половини оригіналів королівських універсалів першої групи (в основному це були сеймикові/сеймові), які доставили до Львівського ґроду, залишалися в його канцелярії. Решту після облятації повертали тим, хто їх приносив, і за необхідності ці акти могли подавати до інших ґродів.

Безпосередньо з королівської канцелярії універсали могли надсилати до всіх ґродів конкретної землі. Наприклад, згідно з інструкцією для Коронної канцелярії XVII ст., весь комплекс королівських сеймикових/сеймових листів, який включав й один відповідний універсал, належало відправляти в окремих в'язках і вручати кожному старості, а за його відсутності -- ґродському підстарості Kancelaria koronna a sejm walny... -- S.8.. Таким чином, і Львівський, і Перемишльський ґроди отримували «свій» примірник універсалу, з якого виготовляли копії -- у вигляді завірених витягів (екстрактів) -- для поширення змісту універсалу на території повітів Руського воєводства: «Котрий то універсал, щоб до відомості всіх дійшов, то публікувати по судових ґродах і через витяги по повітах розіслати урядам доручаємо...» «Ktory to vniwersal, aby do wiadomosci wszytkich przyszedl, co publikowac po grodach sqdowych y per extractum po powiatach rozeslac vrzedom zlecamy...» (див.: ТТДТАЛ України. -- Ф.9. -- Оп.1. -- Спр.431. - Арк.1796-1800).. Із чотирнадцяти універсалів, облятацію яких здійснено як у львівських, так і в перемишльських актах, тільки стосовно чотирьох зазначено, що документ у вигляді витягу чи того самого ориґіналу надійшов із Львівського ґроду до Перемишльського. Очевидно, решту універсалів, що їх подано до обох ґродів, відправляли до них із Коронної канцелярії окремо. Але незалежно від того, до якого ґроду скеровували королівські акти, скоріше за все їх спершу доставляли у Львів, а вже звідти переправляли до інших адміністративних центрів Руського воєводства. Зокрема, сеймикові/сеймові універсали спочатку потрапляли до Львова, відтак до Перемишля, далі до Сянока й Жидачева Kancelaria koronna a sejm walny. -- S.87-88.. Принаймні всі універсали (за винятком одного), облятовані в обох ґродах, було внесено до львівських ґродських актів на 4--8 днів раніше, аніж до перемишльських.

Доставка королівських універсалів з одного ґроду до іншого полягала у створенні канцеляристами завіреного витягу (екстракту) з впису універсалу, облятованого у книгах їхнього ґроду, та пересилці його (витягу) до іншого старостинського уряду. Указівки на таку процедуру, дописані канцеляристами Коронної канцелярії, зустрічаємо як на зворотах ориґіналів монарших універсалів, вклеєних/ушитих у львівські акти («До ґроду Львівського. Там звідти до Сяноцького...» «Do grodu Lwowskiego. Tam st^d do Sanockiego...» (див.: ЦДТАЛ України. -- Ф.9. -- Оп.1. -- Спр.431. -- Арк.1276--1278).; «Універсал до Львівського ґроду Руського воєводства, який універсал через витяги уроджений реґент має переслати ґродам Сяноцького, Жидачівського та Перемишльського» «Vniuersal do grodu Lwowskiego woiewodztwa Ruskie[go], ktory vniuersal per extractum vro- dz[ony] regent ma preslac grodom Sanockie[go], Zydaczowskiego y Przemyskiego» (див.: Там само. -- Арк.1473--1474).; «Універсал до Львівського ґроду Руського воєводства, який універсал уроджений реґент Львівської ґрод- ської канцелярії повинен буде через витяги послати до ґродів Жидачівського, Перемишльського і Сяноцького» «Vniuersal do grodu Lwowskie[go] w[oiewo]dztwa Ruskiego, ktory vniuersal vrodz[ony] regent cancellariey grodzkiey Lwow[skiey] powinien b^dzie per extractum poslac do grodow Zydaczowskiego, Przemyskiego y Sanockie[go]» (див.: Там само. -- Арк.1471--1472).), так й у прикінцевій клаузулі (публікації) документа («А зараз той універсал, щоб до відомості всіх прийшов, головним ґродам публікувати і довколишнім ґродам через витяги переказувати наказуємо...») «A teraz ten vniuersaJ, aby do wiadomosci wszytkich przyszedl, grodom principalnym publiko- wac y okolicznym grodom per extractum communikowac roskazuiemy...» (див.: ЦДІАЛ України. -- Ф.13. - Оп.1. - Спр.421. - Арк.2530-2532).. Бачимо, що відповідальність за підготовку та відправлення витягів з облят універсалів було покладено на реґента визначеної (у даному випадку Львівської) ґродської канцелярії як безпосереднього її керівника Dqbkowski P. Palestra i ksi^gi sqdowe... -- S.9..

Серед розглянутих перемишльських вписів в одному випадку королівський універсал було вписано в акти у вигляді екстракту, доставленого з Львівського ґроду. Цей витяг містить датацію, початкову й кінцеву частини «львівської» обляти універсалу (див. нижче). Примітно, що після здійснення впису цієї обляти до перемишльських актів її повернули, очевидно, тій особі, котра привезла витяг до Перемишля.

У трьох випадках королівські універсали з Львівського ґроду до Перемишльського доставили у вигляді оригіналів, а не копій ТТДІАЛ України. - Ф.13. - Оп.1. - Спр.418. - Арк.1101-1104; Спр.419. - Арк.1307-1312.. Це відбувалося так, ніби Львівський ґрод «позичав» оригінал Перемишльському. В одному випадку вказано, що збережений у Львівському ґроді універсал видано тамтешнім підстаростою Львівським ґродським підстаростою впродовж 1668-1670 і 1672-1676 рр. був Александр Дроґомир (див.: Maleczynski K. Urz^dnicy grodzcy i ziemscy lwowscy w latach 1352-1783. - Lwow, 1938 [Zabytki Dziejowe: Wydawnictwo Towarzystwa Naukowego we Lwowie. - T.VI. - Zesz.1]. - S.40-41).: «Після вписання ж того самого листа ориґінал при актах залишений. З актів ґродських старостинських львівських виданий Александром Дроґомиром, підстаростою та [...] ґродським львівським» «Post ingrossationem vero eorundem literarum originale circa acta reclitum. Ex actis castrensibus capitanealibus Leopoliensibus extraditum Alexander Drogomir, vicecapitaneus et [...] castren[sis] Leopolien[sis]» (див.: ЦДІАЛ України. - Ф.13. - Оп.1. - Спр.418. - Арк.1101-1104).. Канцеляристи Львівського ґроду на зовнішній стороні таких документів писали дату здійснення їхньої облятації до львівських ґродських актів, яка в подальшому полягала у вклеюванні/вшиванні ориґіналу документа до відповідного зошита майбутньої актової книги Там само. - Ф.13. - Оп.1. - Спр.418. - Арк.1101-1104; Спр.419. - Арк.1307-1310, 1310-1312, 1312-1314. Також дату могли вписувати на випадок, коли б вкладений документ випав із зо-шита, тож його можна було повернути й прошити/уклеїти у відповідному місці (див.: Там само. - Ф.9. - Оп.1. - Спр.440. - Арк.2825-2828, 3312-3314).. Тобто після повернення ориґіналу до Львівського ґроду ця дата допомагала канцеляристам вкласти його в потрібний зошит. Для прикладу, у львівській ґродській книзі облятація двох монарших універсалів-<адісі» Потрійні універсали, що вимагали негайного і пришвидшеного збору війська у зв'язку з близькою небезпекою (див.: Losowski J. Kancelaria grodzka chelmska... - S.319). Давніше «wici» були вітками лози, що відправлялися від короля до найвищих урядників реґіону (воєвод, каште-лянів, старост), а ті через посланців переказували інформацію про початок походу своїм підлег-лим і підданим. Вітки лози символізували кару для тих, хто відмовлявся від виконання військо-вої повинності (див.: Kukiel M. Zarys historii wojskowosci w Polsce. - London, 1993. - S.10). записана під 1 червня 1675 р. ЦДІАЛ України. - Ф.9. - Оп.1. - Спр.431. - Арк.1469-1470, 1471-1472, 1473-1474. Після цього їх передали до Перемишльського ґроду, там облятували під 10 червня Там само. - Ф.13. - Оп.1. - Спр.419. - Арк.1307-1314., а потім повернули до Львівського ґроду та вклали до зошита, що містив вписи у львівські ґродські акти за 1 червня.

Структура обляти переданих ориґіналів монарших універсалів була такою ж, як і у випадку витягу, доставленого з Львівського ґроду Перемишльському, за винятком однієї деталі: оскільки до Перемишля надсилали ориґінали, то вони не мали початкової й кінцевої частин обляти, здійсненої канцеляристами Львівського ґроду. Тож перемишльські канцеляристи вписували «уявну» початкову частину львівської обляти, яка не завжди відповідала насправді вписаному пізніше у львівські ґродські акти. Наприклад, початкова частина обляти у львівській ґродській книзі була такою: «Облята листа священного королівського маєстату до мешканців королівства, щоб ув'язнювали дезертирів [з] обозів, змісту наступного» «Oblata l[ite]rarum S[acrae] R[egiae] M[aiestatis] ad incolas regni quaten[us] deser- tores castrorum captiuent, tenoris talis» (див.: Там само. -- Ф.9. -- Оп.1. -- Спр.430. -- Арк.1060- 1062)., натомість у перемишльські акти вписано зовсім іншу початкову частину нібито львівської обляти того ж універсалу: «Принесений є лист-універсал священного королівського маєстату до мешканців Руського воєводства у справі схоплення з обозів утікачів-жовнірів тих самих, власне каптуровим судам той самий виданий, рукою того самого священного королівського маєстату і печаткою скріплений, змісту наступного» «Oblata[e] sunt litera[e] vniuersales Sacra[e] Regia[e] Maiestatis ad incolas palatinatus Russia[e] ratione captiu[it]ation[e] ex castris profugorum militum eorundem, ypsem judic[i]is captur- alibus eadem emanat[ae], manu eiusdem Sacra[e] Regia[e] Maiestatis et sigillo communit[ae], tenoris talis» (див.: Там само. - Ф.13. - Оп.1. - Спр.418. - Арк.1101-1104).. Також перемишльські канцеляристи додавали елемент, властивий для екстрактів, у вигляді яких вони нібито отримали ориґінали: «З актів ґродських старостинських львівських виданий. Корегував Мрозовицький» «Ex actis castrensibus capitanealibus Leopoliensibus extraditum. Correxit Mrozowicki» (див.: Там само. - Спр.419. - Арк.1307-1310, 1310-1312). Ян Францішек Мрозовицький був тоді львів-ським ґродським підписком (див.: Maleczynski K. Urz^dnicy grodzcy i ziemscy lwowscy... - S.75)..

Із королівської канцелярії та інших ґродів монарші універсали доставляли переважно королівські дворяни Kriegseisen W. Sejmiki Rzeczypospolitej szlacheckiej w XVII i XVIII wieku. - Warszawa, 1991. - S.40.. Зокрема, у 1674-1683 рр. акти до Перемишльського ґроду привозили Павел Пацлавський (упродовж 1674-- 1678 рр.), Анджей Піскоровський (у 1674-1675 рр.) та Александр Бітомський (1676, 1678 і 1680 рр.).

Монарші універсали до ґродських урядів могли доставляти зацікавлені в їх оприлюдненні особи або їхні клієнти, слуги, підлеглі, наближені тощо. Для прикладу, королівські акти у справах «релігії грецької» привезли члени Львівського ставропігійського братства Георгій Корендович ЦДІАЛ України. - Ф.9. - Оп.1. - Спр.437. - Арк.2311-2314; Ониськів М. Два королівські універсали. - С.31-32. та Іван Мокрицький ЦДІАЛ України. - Ф.9. - Оп.1. - Спр.440. - Арк.177-182; Ониськів М. Два королівські уні-версали. - С.31-32. -- особи з оточення тодішнього львівського православного єпископа Йосифа Шумлянського. Доставкою податкових монарших універсалів, дотичних питань, які перебували у віданні державної митниці, займалися урядовці цієї установи. Зокрема, до Перемишльського ґроду такі універсали привозили писар коронної митниці Альберт Єзлерст ЦДІАЛ України. - Ф.9. - Оп.1. - Спр.417. - Арк.2238-2240. та її наглядач Францішек

Єзерський ЦДІАЛ України. - Ф.13. - Оп.1. - Спр.422. - Арк.2560-2564.. Два подібних універсали до Перемишльського ґроду Там само. - Спр.421. - Арк.844-848; Спр.422. - Арк.757-761., а один і до Львівського Там само. - Ф.9. - Оп.1. - Спр.434. - Арк.991-993. доставив перемишльський міщанин Гіацинт Рудничек, який, очевидно, був причетним до функціонування митних установ.

При доставці універсалів королівські дворяни (вочевидь, якщо була така можливість) їхали поштовими шляхами, а для перепочинку та зміни коней послуговувалися встановленими зупинками Maliszewski K. Komunikacja spoleczna w kulturze staropolskiej. - Torun, 2001. - S.32.. Зрозуміло, що могли використовуватися й будь-які інші дороги Chynczewska-Hennel T. Rzeczpospolita XVII wieku w oczach cudzoziemcow. - Wroclaw; War-szawa; Krakow, 1993. - S.40.. Докладно невідомо, скільки часу займала доставка королівських універсалів від місця перебування монарха й Коронної канцелярії до Львова чи Перемишля -- знаємо лише дати видачі документа та його облятації в тому чи іншому ґроді, яка відбувалася вже після оголошення акта перед населенням. Зіставлення хронологічних проміжків між цими двома датами дозволяє виокремити ті універсали, які потребували нагального введення в дію Королівський універсал уводили в дію, оголошуючи його зміст усьому чи визначеній части-ні суспільства (див.: Losowski J. Kancelaria grodzka chelmska... - S.214).. Загалом якнайшвидше намагалися доставити й опублікувати пріоритетні для держави акти у воєнний час. Зокрема документ, виданий в Яворові, до Львівського ґроду могли привезти приблизно за два дні (із розрахунку 50 км на день Ibid. - S.213., при тому, що відстань від Львова до Яворова становить приблизно 54 км). Крім цього, потрібно виділити час і на публічне оголошення. Тож виходить, що за 3--4 дні акт мав бути вписаний до ґродської книги. Саме так і було з королівськими універсалами-<адісі», облятованими у Львівській ґродській канцелярії за 2--6 днів після їх видачі в Яворові ЦДІАЛ України. - Ф.9. - Оп.1. - Спр.431. - Арк.1469-1470, 1471-1472, 1473-1474, 1547-1550.. Монарший універсал із Варшави могли привезти до Львова через 8 днів після видачі. Саме за стільки днів і було доставлено королівський універсал, виданий 22 червня 1674 р., в якому йшлося про збір ланової піхоти з Руського, Белзького та Люблінського воєводств, її зосередження до 16 липня у Львові та перебування тут під керівництвом Еліаша Лонцького Там само. - Ф.9. - Оп.1. - Спр.430. - Арк.688-690.. Натомість у мирний період універсал із того ж таки Яворова, що стосувався виплати купецької «донативи», облятували у Львівському ґроді аж за 22 дні після його видачі Там само. - Спр.437. - Арк.1706-1709.. Виданий у Варшаві монарший акт подібного змісту облятували у львівських ґродських актах більше, ніж через місяць Там само. - Спр.434. - Арк.991-993..

На окрему увагу заслуговує час облятації сеймикових/сеймових королівських універсалів, терміни публікації яких реґламентувала конституція 1569 р.: не пізніше 2--3 тижнів перед скликанням сеймику Losowski J. Kancelaria grodzka chelmska. - S.214; Kancelaria koronna a sejm walny... - S.63.. Відповідно, між видачею сеймикового універсалу, наприклад у Варшаві, та його облятуван- ням у львівських ґродських актах могло минути й 36 днів ЦДІАЛ України. - Ф.9. - Оп.1. - Спр.441. - Арк.1563-1568., але за умови, що від публікації до дати скликання сеймику залишалося хоча б два тижні. Практичну реалізацію вимог згаданої конституції щодо універсалів, унесених до львівських ґродських актів у 1674--1683 рр., представлено в таблиці.

монарший універсал річ посполита

Размещено на Allbest.ru