Внесок керівників Імператорського Російського музичного товариства у розвиток просвітницько-педагогічної діяльності його відділень в Україні

Размещено на http: //www. allbest. ru/

Харківського національного педагогічного університету імені Г.С.Сковороди

Внесок керівників Імператорського Російського музичного товариства у розвиток просвітницько-педагогічної діяльності його відділень в Україні

Барабаш І.В.,

аспірантка кафедри теорії та методики професійної освіти

Анотація

У статті розкрито питання ролі керівника музичного навчального закладу у його становленні і розвитку на прикладі відділень Імператорського Російського музичного товариства, які діяли на території України у другій половині ХІХ - початку ХХ століть.

Ключові слова: відділення Імператорського Російського музичного товариства, керівник, особисті якості, організаторські здібності.

Аннотация

Барабаш И.В. Вклад руководителей Императорского Русского музыкального общества в развитие просветительско-педагогической деятельности его отделений на Украине

В статье раскрыт вопрос роли руководителя музыкального учебного заведения в его становлении и развитии на примере отделений Императорского Русского музыкального общества, которые действовали на территории Украины во второй половине ХІХ - начале ХХ веков.

Ключевые слова: отделение Императорского Русского музыкального общества, руководитель, личные качества, организаторские способности.

Annotation

Barabash I.V. Imperior Russian Music Society Teachers contribution to development of enlightenment and pedagogic activity its

The significance of the activity of music education establishments' directors in the process of institution Imperior Russian Music Society departments in Ukraine was described in the article. Also the activity of teachers who worked in the cities of Ukraine in the late 19th century - early 20th century was analyzed.

Key words: music culture, departments of Imperior Russian Music Society, director, personal qualities, managerial abilities.

У другій половині ХІХ століття на території Східної України було відкрито відділення ІРМТ. У цьому процесі виникли перешкоди: нестача коштів, відсутність відповідних для навчального процесу приміщень, інертність чиновників, недостатня кваліфікація педагогічних кадрів. Вирішення цих проблем здебільшого відбувалося завдяки самовідданій праці, відданості просвітницьким ідеям, організаторським здібностям і педагогічному хисту окремих особистостей, які займали керівні посади у відділеннях ІРМТ. керівник музичний навчальний імператорський

Мета статті полягає у розкритті внеску керівників ІРМТ у розвиток просвітницько-педагогічної діяльності товариства в Україні.

Розвиток будь-якої сфери людської діяльності є результатом плідної праці колективу однодумців. У кожній галузі завжди знайдеться група талановитих людей, захоплених своєю справою, які будуть сприяти її розгортанню і успіху. Позитивний результат діяльності такого колективу залежить від багатьох чинників, серед яких важливу роль відіграє керівник. Для того, щоб бути лідером, людина повинна володіти низкою особистісних якостей, такими, як комунікативність, креативність, відповідальність, цілеспрямованість, раціоналізм та багатьма іншими. На нашу думку, зазначені властивості особистості важливі і взаємопов'язані, але визначальними серед них є професіоналізм та організаторські здібності. Саме такими якостями володів Ілля Ілліч Слатін - засновник відділення Імператорського Російського музичного товариства у Харкові (1871 рік), його незмінний керівник протягом майже половини століття.

Саме в Харкові, де І.І.Сластін навчався у пансіонаті Сливицького, він уперше почув гру свого майбутнього вчителя - відомого піаніста-віртуоза Олександра Дрейшока, після чого повідомив батькам про рішучий намір вступити до Петербурзької консерваторії. Так, уже в юному віці Ілля Ілліч проявив неабияку цілеспрямованість. Після закінчення консерваторії він вдосконалював свої практичні навички в Берліні по класу фортепіано у Куллака та по класу музичної теорії у професора Вюрста. Своє навчання в Німеччині завершив симфонічним концертом у Дрездені. Вже тоді ім'я двадцятишестирічного І.І.Слатіна стає відомим в Європі, а про концерт, що складався з творів виключно російських композиторів (О.С. Даргомижського, А.Г. Рубінштейна, М.І. Глінки), було опубліковано схвальні відгуки у пресі.

Про організаторські здібності І.І.Слатіна свідчить той факт, що питання фінансування відділення, яке доволі часто було обмеженим, завжди розв'язувалися завдяки його самовідданій праці. Прикладом цього є те, що перший рік на посаді директора та одночасно завідуючого фортепіанним відділенням, Ілля Ілліч працював безоплатно. Неодноразово з благодійними концертами на користь відділення до Харкова на прохання І.І.Слатіна приїздили провідні виконавці того часу. Більшість з них були особистими друзями Іллі Ілліча, серед них - С.Танєєв, П.Чайковський, брати Рубінштейни, C.Рахманінов, М. Іпполітов-Іванов та інші.

Щодо загальнолюдських якостей цієї людини, то, за спогадами сучасників, можна відтворити портрет І.І.Слатіна: цілеспрямований, енергійний, вибагливий, насамперед, до самого себе, наполегливий, але в той же час турботливий, чуттєвий до чужих проблем, щирий і життєрадісний. Такий образ може, на перший погляд, здатися дещо ідеалізованим, але підтвердженням перелічених якостей цієї особистості є факти. Так, чуйний до чужих проблем, Ілля Ілліч здійснював посильну допомогу людям. У 1921 році він допоміг Ніні та Володимиру Богдановичам зберегти музичний інструмент, видавши їм довідку, в якій свідчив про те, що брат з сестрою беруть у нього уроки гри на фортепіано.

Про значущість особистості І.І.Слатіна в розвитку музичного мистецтва на Харківщині свідчить велика кількість публікацій, присвячених його життєвому і педагогічному шляху. Так, наприклад, у книзі «Сто знаменитых Харьковчан» автор називає Іллю Ілліча «творцем музичного престижу Харкова».

Результати діяльності І.І.Слатіна продовжують славити його ім'я і в наш час. Хочеться додати, що якість цих результатів значною мірою пов'язана з самовідданою любов'ю до музики, людей та рідного міста.

Серед керівників ІРМТ необхідно виділити ще одну талановиту особистість. У місті Херсоні в 1905 році директором музичних класів було призначено Якова Володимировича Дюміна. Народився він 20 березня 1870 року в місті Миколаєві. Першу освіту отримав у Миколаївському реальному училищі, а в 1899 році закінчив Петербурзьку консерваторію зі званням «Вільний художник». Потім він працював оперним співаком у Петербурзі, викладачем та інспектором Миколаївського музичного училища (1900-1904 роки). Своєю енергійною діяльністю він швидко досяг того, що робота музичних класів стала зразковою, чим привернув увагу населення до нового музичного закладу. З першого року функціонування училище було забезпечене повною мірою; навчання в ньому проходило успішно: в ньому працювали 9 педагогів та навчалися 136 учнів. У стислий термін Я.В.Дюмін встиг закріпити існування музичних класів настільки, що стала можливою їх реорганізація з 1 вересня 1908 року в музичне училище із загальноосвітніми класами. Я.В.Дюмін також дуже багато зробив для навчання співів серед сільського населення. З цією метою влітку 1908 року за його сприяння почали діяти постійні літні хорові курси, що приваблювали насамперед сільських вчителів. Водночас з літніми хоровими курсами на базі музичного училища з літа 1911 року в Херсоні було відкрито літні капельмейстерські курси, на яких також переважно навчалися народні сільські вчителі. Ці курси проіснували декілька років і мали на меті підготовку організаторів-керівників народних сільських оркестрів. Будучи організатором та директором симфонічного оркестру при відділенні ІРМТ, Я.Дюмін ініціював загальнодоступні концерти. Після громадянської війни Якова Володимировича було обрано на посаду голови президії Ради училища. З жовтня 1922 року Я.В.Дюмін був лектором теоретичних предметів і керівником студентського хору в Херсонському інституті народної освіти. На жаль, життя цієї творчої людини, що присвятила себе розвитку музичної освіти в Україні, самовіддано працювала на користь музичних класів, а згодом - музичного училища, обірвалося трагічно. 26 листопада 1937 року Яків Володимирович Дюмін був розстріляний за обвинуваченням: «Учасник контрреволюційної організації».

В Одесі завдяки рекомендаціям А.Г.Рубінштейна місце директора та інспектора музичних класів зайняв професор Петербурзької консерваторії Дмитро Дмитрович Климов, який одночасно працював старшим викладачем по класу фортепіанної гри. Він народився 1 грудня 1850 року. Музикою почав займатися з п'яти років під керуванням домашньої вчительки. З десяти років навчався у Бельгії в Королівській «Політехнічній школі» та у вільний час відвідував консерваторію. Потім чотири роки займався в класі К.Рейнеке в Лейпцигу. Далі за порадою А.Рубінштейна, який саме в Лейпцигу чув гру Д.Д.Климова, переїхав до Петербурга та вступив до консерваторії, в якій навчався у класі Т.Лешетицького. Під час навчання Дмитро Дмитрович брав участь у багатьох концертах камерної музики і квартетних зібраннях Петербурзького відділення ІРМТ.

Д.Д.Климов пропрацював в Одесі 20 років. Він очолював музичні класи, які надалі були реорганізовані в музичне училище, був незмінним учасником симфонічних і камерних концертів місцевого відділення ІРМТ, організатором і першим диригентом симфонічного оркестру та хору учнів. Свій талант, власні зусилля він спрямовував на виховання педагогів і видатних виконавців, які успішно виступали не тільки на території імперії, а й за її межами; проводив широку просвітницьку діяльність серед населення. Саме за його сприяння було збудовано будівлю музичного училища, де дотепер знаходиться Одеська державна консерваторія імені А.В. Нежданової. Д.Климов був особистістю, яка своєю невтомною енергією, високим рівнем піаністичної майстерності зуміла згуртувати навколо себе талановитих людей, тим самим закласти міцний фундамент творчого педагогічного процесу.

Отримавши запрошення на роботу в Одесу, Д.Д.Климов запропонував змінити структуру музичних класів за прикладом Петербурзької консерваторії і здійснити розподіл на три курси: молодший, середній і вищий, що забезпечувало розмежування рівнів навчання та сприяло створенню нової системи освіти. Було введено проміжні іспити посеред року з метою спостереження за навчальним процесом, професійним розвитком учнів і їхнього публічною виконавською практикою. За ініціативою Дмитра Дмитровича було введено заняття по камерному та фортепіанному ансамблю, а також обов'язкове навчання учнів усіх спеціальностей у хорових заняттях.

У перший рік роботи Д.Д.Климова в Одесі в музичних класах було організовано хор зі 118 учнів, які під його керуванням брали участь у багатьох концертах, зокрема - і в Міському театрі. А 1891 року відкрився оркестровий клас, в якому навчалося 44 учні. Створені Д.Д.Климовим хор і симфонічний оркестр стали невід'ємною частиною навчальної та концертної діяльності місцевого відділення ІРМТ і дотепер збереглися у структурі музичного училища та консерваторії.

Висновки. Перелік талановитих та самовідданих особистостей, які почали формувати професійну музичну освіту в Україні, можна ще довго продовжувати. На нашу думку, життєвий і педагогічний досвід таких людей є взірцем для наслідування як для діячів культури та освіти, так і для громадськості, для тих, хто прагне до культурного та духовного зростання.

Список використаної літератури

1. Горностаев Е.В. Музыкальное училище Императорского Русского музыкального общества / Е.В.Горностаев // Площадь свободы. - Херсон, 1996.

2. Карнацевич И.А. Сто знаменитых Харьковчан / И.А.Карнацевич. - Харьков, 2005.

3. Корній Л. Історія української музики / Л.Корній. - Київ-Нью-Йорк : Видавництво М.П. Коць, 2001.

4. Київ музичний. - К. : Наукова думка, 1982.

5. Одесская консерватория: Славные имена, новые страницы I сб. ст. : учебное пособие по истории отечественной культуры для средних и высших музыкальных учебных заведений / ред. Маркова Е.Н. - Одесса, 1998.

6. Тихомирова Т. Становление музыкальной культуры Харькова / Т.Тихомирова // Слобода. - 1994. - 26 октября.

Размещено на Allbest.ru