Життєвий рівень населення м. Києва у другій половині ХІХ ст.

Однак, крім азартних ігор у Києві були й інші розваги. Так, М. Рибаков вказує, що у місті з кінця ХІХ ст. функціонував синематограф. А в 1889 р. на Хрещатику в Шато -- де -- Флер було влаштовано льодовий будинок з 3-х кімнат. Плата за вхід до нього становила 1 руб. сріблом. З дітей, вихованців та студентів брали лише половину вартості. Любителі спорту мали змогу відвідати змагання велосипедистів. Крім того, в Києві регулярно проводили кінні перегони. Азартні глядачі мали можливість робити ставки на їх учасників у місцевих букмекерів

Спектр розваг киян значною мірою урізноманітнював створений у 1884 р. зоосад. Бажаючі могли відвідати ряд музеїв. Так, приміром створений у 1887 р. приватний музей Кибальчича щодня приймав відвідувачів з 11 до 16 години. Газети рекламували великий музей паноптикум Д. Арма, в якому були різні відділи (анатомічний, зоологічний та ін.), велика панорама. Плата за вхід становила 20 коп. Любителі сільського життя мали змогу відвідати сільськогосподарські виставки, котрі проводились у Києві у 1857, 1862, 1867 та 1871 роках. Затяті рибалки мали змогу брати участь у діяльності спеціального товариства риборозведення та рибальства. Інтелектуали відвідували публічні лекції. Так, у 1896 р., за повідомленням преси, А.І. Коровицький у Києві виступав з лекцією «Суспільне та сімейне становище жінки у зв'язку з її освітою» .

За бажанням кияни могли відправитись і в цікаву мандрівку по залізниці. Так, місцева преса повідомляла, що в неділю 15 червня 1875 р. на гуляння зі станції Київ о 13.38 буде відправлено екстрений звеселяючий поїзд у супроводі оркестру військової музики до станції Мотовилівка. Повернення назад з Мото- вилівки відбудеться о 23.54 вечора. Вартість проїзду по залізниці в обидва кінці становила: 1 клас -- 1,7 руб.; 2 -- 1,2 руб.; 3 -- 60 коп.

До Києва приїздили приватні звіринці. На початку серпня 1889 р. для любителів розваг звіринець прусського підданого Гуго Вінклера був розміщений на верхній терасі Володимирської гірки (4 індійські слони, 7 левів (2 африканських, 4 азіатських і 1 південноамериканський), 2 бенгальські тигри, 1 пантера, плямиста та смугаста гієни, зебра, альпійський шуліка, папуги). Окрема група тварин на догоду глядачам виступала з цирковою програмою. Газети писали, що зазвичай незграбні слони під час вистав ставали просто невпізнаними: робили доволі граціозні реверанси перед публікою, танцювали, за одним жестом свого повелителя складали всілякі групи, то лягаючи на підлогу, то піднімаючись на задні лапи, то озброївшись інструментами, розігрували симфонії, якщо і не музичні, то усе ж такі, що виявляли у музикантів велику ерудицію. Мавпи у цьому цирку замінювали наїзниць, які весело скакали на маленьких поні, та акробатів, що робили трапеції

Підсумовуючи вищенаведений матеріал у якості висновку, хотілося б відмітити наступне:

Детальне вивчення динаміки рівня зайнятості та доходів киян у другій половині ХІХ ст. засвідчує ту закономірність, що одночасно із зростанням урбанізаційних процесів збільшувалася імперська бюрократична машина. Зайнятість вищих чиновників у м. Києві у переважній більшості випадків була перманентною і напряму залежала від їх організованості та соціально-політичної ситуації в регіоні. Робочий час у чиновників середнього та нижчого прошарків не був занадто значний, і, як правило, надто жорстко не регламентувався. Зайнятість та доходи представників науково-освітянської сфери напряму залежала від їх досягнень в науці та викладацькій діяльності. Доходи представників поліцейського відомства мали свої особливості. Справа в тому, що їх диференціація була доволі значною. Крім основного грошового жалування всі, хто перебував на державній службі, в залежності від обійманої посади отримували низку доплат у вигляді столових та квартирних грошей, а також натуральне утримання.

Ретельний аналіз динаміки сфери споживання киян у другій половині ХІХ ст. засвідчує, що разом із розвитком ринкових відносин ситуація у цій царині помітно покращувалась. Поступово вдосконалювалось громадське харчування. В цілому зростало споживання населенням цукру, картоплі, приправ та ін. Споживання їжі киянами напряму залежало від їх платоспроможності й організованості.

У галузі споживання предметів першої необхідності, серед яких чільне місце займають одяг та взуття, найкраще забезпечення мали представники вищої ланки імперського управління та професорський склад університету св. Володимира, оскільки одяг та взуття для них шили висококваліфіковані кравці та шевці з найдорожчих і найвишуканіших матеріалів. У зв'язку з їх високою платоспроможністю вони мали можливість купувати найякісніші і найдорожчі товари широкого вжитку. Решта чиновництва та канцелярських службовців і педагогів перебувала у більш скромному становищі. Однак, разом із соціальними та економічними зрушеннями відбувалось загальне поліпшення споживаного одягу та взуття. Ціни на ці вироби були прийнятними, оскільки розвиток машинного виробництва спричинив до впровадження великих масштабів випуску товарів масового споживання. Негативний вплив на процеси ціноутворення нерідко справляла урядова політика протекціонізму, яка через завищення ввізного мита на товари першої необхідності та предмети широкого вжитку постійно спричиняла до появи дефіциту на окремі групи товарів та невиправданого завищення їх вартості, що, в свою чергу, зумовлювало погіршення становища у сфері споживання.

Житлове забезпечення та побутове обслуговування жителів Києва були далекими від досконалості. Проте, порівняно з іншими верствами населення державні чиновники перебували у набагато кращому становищі, адже держава забезпечувала їх помешканнями та видавала відповідні доплати на їх утримання й використання побутових зручностей. На рівні губернаторського начальства посадовці проживали у власних особняках або розкішних квартирах у найбільш престижних районах м. Києва, користуючись всіма побутовими вигодами та прислугою. Менш значні працівники у відповідності до їх платоспроможності нерідко винаймали житло у приватному секторі, а їх побутові зручності були досить обмеженими. Однак, разом із загальним зростанням міського господарства, розширенням водогінної та каналізаційної мереж, впровадженням поштових перевезень, телеграфного та телефонного зв'язку намітились суттєві зрушення в бік загального покращення сфери побутового обслуговування.

Разом зі зростанням науково-технічного прогресу у галузі транспортного забезпечення відбувалась заміна гужових пересувних засобів на механічні, а користування ними ставало більш дешевим і якісним. Поява і розбудова залізничної мережі здійснили переворот у галузі міжнародного та міжміського сполучень. У другій половині ХІХ ст. у м. Києві вступило в дію трамвайне сполучення, яке відразу ж набуло неабиякої популярності серед усіх верств населення. Державні службовці користувались цими видами транспорту безкоштовно або на пільгових умовах. Представники вищих ланок губернської та міської влади зазвичай користувались власними виїздами або послугами візників, вартість яких жорстко контролювалась місцевою владою.

Одночасно із загальним розвитком суспільства поступово покращувалось становище і в санітарно-гігієнічній сфері. Про це свідчать періодичні видання того часу, які пропонували споживачам значний асортимент такого роду предметів за доволі помірними цінами. Поступово вдосконалювалось надання медичних послуг. Майже всі категорії державних службовців при лікуванні користувались істотними пільгами за рахунок державної скарбниці. Пенсійне забезпечення працівників державної влади та їх сімей було набагато кращим порівняно з іншими верствами населення, оскільки воно було постійним і видавалось з державної казни. Крім того, чиновники нерідко вступали ще й у недержавні громадські пенсійні товариства.

Наостанок слід сказати, що вищі верстви населення Києва (чиновники, професори, заможні купці та ін.) за етнічним походженням були, зазвичай, росіянами. Відповідно, імперська влада створювала всі умови для покращання добробуту і підвищення життєвого рівня представників панівного етносу імперії Романових. У той же час умови праці, майнове становище, обсяги і якість споживання корінних українців та представників національних меншин залишали бажати кращого.

Список використаних джерел та літератури

Рівень життя населення України. -- К., 2006. -- С. 16-17.

Шандра В.С. Генерал-губернаторства в Україні: ХІХ -- початок ХХ ст. -- К., 2005. -- С. 48-49.

Шепелев Л.Е. Чиновничий мир России XVIII -- начало ХХ в. -- СПб., 1999. -- С. 85.

Современная Россия. Очерки нашей государственной и общественной жизни. -- СПб., 1889. -- С. ХІ.

Нестеренко О.О. Розвиток промисловості на Україні. -- К., 1962. -- С. 208.

Зайончковский П.А. Правительственный аппарат самодержавной России в ХІХ в. -- Москва, 1978. -- С. 75.

Шипилов А. Зарплата российского профессора в прошлом, настоящем и ... будущем // Alma mater вестник высшей школы. -- 2003. -- № 4. -- С. 33-43.

Кабыш С. Откуда пошел киевский телефон: Заметки из истории техники в Украине // Київська старовина: Науковий історико-філологічний журнал. -- 2004. -- № 4. -- С. 167.

1 четверть для сипучих тіл=0,209909 м куб.=8 гранців=26,24 л // Советский энциклопедический словарь. -- Москва, 1981. -- С. 1502.

Фундуклеев И. Статистическое описание Киевской губернии. -- Ч. II. -- СПб., 1852. -- С. 54,60, 85, 195, 329; Егунов А.Н. О ценах на хлеб в России и их значении в сфере отечественной промышленности. -- Москва, 1855. -- С. 21.

Там же. -- С. 530.

Гайдебуров П.А., Конради Е.И. Русские общественные вопросы. С приложением литературно-политического отдела // Сборник недели. -- СПб., 1872. -- № 18. -- С. 17.

Державний архів Житомирської області (Держархів Житомирської обл.), ф. 72, оп. 1, спр. 317, арк. 9, 10.

Воейков Д., Загоскин В. Киевская губерния статистические сведения о распределении землевладений о ценности имений и о крестьянском деле. -- СПб., 1867. -- С. 69.

Фундуклеев И. Указ. соч. -- С. 384.

Інститут рукописів національної бібліотеки України імені В. Вернадського (ІР НБУВ), ф. 202, спр. 7, арк. 3 зв.

Державний архів міста Києва (Держархів м. Києва), ф. 16, оп. 465, спр. 465, арк. 27 зв., 28 зв.

Кабыш С. Указ. соч. -- С. 167.

Киевский листок объявлений. -- 1877. -- № 25. -- С. 2.

Держархів м. Києва, ф. 16, оп. 465, спр. 463, арк. 5 зв., 6.

Там само, спр. 464, арк.1.

Там само, арк. 15 об.

Самойленко Е.А. Киевская городская полиция в ХІХ -- начале ХХ вв. / Е.А. Самойленко / 12.00.01 [Текст]: дис. ... канд. юрид. наук: -- Харків, 2000. -- С. 35.

ЧайковськийА.С., ЩербакМ.Г. За законом і над законом: З історії адміністративних органів і поліцейсько-жандармської системи в Україні (ІХ -- початок ХХ ст.). -- К., 1996. -- С. 83-84.

Зайончковский П.А. Правительственный аппарат самодержавной России в ХІХ в. -- Москва, 1978. -- С. 91.

Кабыш С. Указ. соч. -- С. 167.

Там же.

Театр. -- 1896. -- № 53. -- С. 2.

Центральний державний історичний архів України, м. Київ (ЦДІАК України), ф. 442, оп. 522, спр. 227, арк. 43.

Самойленко Е.А. Указ. соч. -- С. 89.

Томіленко Г. Діяльність професійних пожежних підрозділів на Правобережній Україні у другій половині ХІХ -- на початку ХХ ст. // Укр. іст. журн. -- 1999. -- № 4. -- С. 95.

Яцунский В.К. Социально-экономическая история России XVII -- XIX вв. -- Москва, 1973. -- С. 113.

ЦДІАК України, ф. 442, оп. 770, спр. 131, арк. 100.

Биржевые ведомости. -- 1898. -- № 55. -- С. 4.

Там же. -- 1897. -- № 122. -- С. 4.

ЯковлевА.Ф. Экономические кризисы в России. -- М.: Гос. изд-во полит. лит-ры, 1955. -- С. 16.

Подолинський С. Вибрані праці. -- Луцьк, 2004. -- С. 88.

Веблен Т. Теория праздного класса. -- Москва, 1984. -- С. 106.

Там же. -- С. 109.

Киевский телеграф. -- 1875. -- № 12. -- С. 4.

Жизнь и искусство. -- 1897. -- № 216. -- С. 4.

Наумов Г. Бюджеты рабочих г. Киева. -- К., 1913. -- С. 34.

Молчанов В.Б. Вплив державного регулювання цін на життєвий рівень населення України (початку ХХ століття) // Історія України. -- 1999. -- № 11. -- С. 5-6.

Киевские губернские ведомости. Отдел второй. Часть неофициальная. -- 1858. -- № 41. -- С. 259.

Мозговой В.Г. Сборник сведений по Киевской губернии. -- К.; Тип-я Губ-го прав- я,1887. -- С. 95, 96.

Наулко В.И., Миронов В.В. Культура и быт украинского народа. -- К., 1977. -- С. 72.

Артюх Л.Ф. Українська народна кулінарія (історико-етнографічне дослідження). -- К., 1977. -- С. 36.

Похлебкин В.В. История водки. -- Москва, 1991. -- С. 127.

Киевский листок объявлений. -- 1877. -- № 2. -- С. 4.

Наулко В.И., Миронов В.В. Вказ. праця. -- С. 62.

Похлебкин В.В. Указ. соч. -- С. 123, 126, 127.

Киевское слово. -- 1892. -- № 1603. -- С. 4.

Похлебкин В.В. Указ. соч. -- С. 135, 171.

Там же. -- С. 188.

Киевское слово. -- 1893. -- № 2058. -- С. 3.

Там же. -- 1892. -- № 1601. -- С. 3; № 1603. -- С. 4.

Беловинский Л.В. История русской материальной культуры. -- Москва, 2003. -- С. 109-110.

Там же. -- С. 73.

Новиков Я.А. Протекционизм. -- СПб., 1890. -- С. 26.

Морозов О.В. Митна система Російської імперії в українських губерніях ХУІІІ -- початок ХХ ст. -- Дніпропетровськ, 2011. -- С. 87.

Там само. -- С. 127.

Домотенко Ю.К. Преславне містечко Трипілля на Київщині: історичні нариси. -- К., 2006. -- С. 94, 96.

Потанин В.В. Таможенная политика России 60-х годов ХІХ в. и русская буржуазия // Проблемы общественной мысли и экономическая политика России ХІХ-ХХ веков. -- Ленинград, 1972. -- С. 61.

1 сажень = 3 аршинам = 7 футам = 2,1336 м // Советский энциклопедический словарь. -- Москва, 1981. -- С. 1170.

Киевлянин. -- 1897. -- № 355. -- С. 6.

Жизнь и искусство. -- 1893. -- № 4. -- С. 4.

Там же. -- 1894. -- № 76. -- С. 6.

Там же. -- № 306. -- С. 4.

Там же. -- 1898. -- № 354. -- С. 4.

Беловинский Л.В. Указ. соч. -- С. 97.

Жизнь и искусство. -- 1897. -- № 84. -- С. 4.

Киевский листок объявлений. -- 1877. -- № 3. -- С. 3.

Жизнь и искусство. -- 1897. -- № 80. -- С. 4.

Киевлянин. -- 1899. -- № 184. -- С. 5.

ІР НБУВ, ф. 60, спр. 270. Арх. Владимрского-Буданова. Материалы по имущественно-хозяйственным делам (Договора, прошение, расписки и др.) [80-90-е гг. ХІХ ст.], арк. 1, 2.

Ковалинський В.В. Київські мініатюри. Книга дев'ята. Долі київських храмів. Частина перша. -- К., 2011. -- С. 30.

Жизнь и искусство. -- 1894. -- № 265. -- С. 1.

Фундуклеев И. Указ. соч. -- С. 54.

Третяк К. О. Історія забудови та архітектури Києва наприкінці ХІХ -- початку ХХ ст. Автореф. дис. к.і.н. -- К.1999. -- С. 11.

Киевский листок объявлений. -- 1877. -- № 81. -- С. 3.

Жизнь и искусство. -- 1898. -- № 76. -- С. 3.

Ведомости сельского хозяйства и промышленности. -- 1899. -- № 69. -- С. 4.

Жизнь и искусство. -- 1896. -- № 3. -- С. 4.

Киевский телеграф. -- 1875. -- № 15. -- С. 1.

Томіленко Г. Вказ. праця. -- С. 95.

Макаров А. Бедные киевляне с утра ломали голову над вопросом: купить ведро воды за две копейки, чтобы приготовить чай и борщ, или же поесть хлеба на эти деньги? // Факты. -- 2009. -- 26 мая, вторник. -- С. 10, 14.

7 Ведомости сельского хозяйства и промышленности. -- 1899. -- № 1. -- С. 3.

Макаров А. За отопление двухкомнатной квартиры школьный учитель платил хозяину дома около 20 рублей, что составляло четыре процента его годового заработка (В старину киевляне предпочитали кирпичные дома деревянным, в которых легче было переносить морозы) // Факты. -- 2009. -- 13 октября, вторник. -- С. 12.

Молчанов В.Б. Вказ. праця. -- С. 5-6.

ПасічникМ.Д., Хілінський В.М. З історії Київського телеграфу // Нариси з історії природознавства і техніки. -- 1982. -- Вип. 28. -- С. 84-87.

Кабыш С. Указ. соч. -- С. 161, 164, 165.

Киевский листок объявлений. -- 1877. -- № 4. -- С. 3.

Там же. -- № 25. -- С. 3.

ЦДІАК України, ф. 442, оп. 39, спр. 160, арк. 25.

Киевский листок объявлений. -- 1877. -- № 19. -- С. 3.

Там же. -- № 2. -- С. 3.

Там же. -- С. 4.

Там же. -- № 3. -- С. 4.

Посадский И.В. Свод статистических сведений по средним учебным заведениям Киевского учебного округа за 1889-1894 год. -- К., 1895. -- С. 6,7,16,17.

БохановА.Н. Буржуазная пресса России и крупный капитал, конец ХІХ в. -- 1914 г. -- Москва, 1984. -- С. 29.

Размещено на Allbest.ru