Краєзнавчі дослідження І. Франка: історіографічні інтерпретації

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Краєзнавчі дослідження І. Франка: історіографічні інтерпретації

краєзнавець франко історіографічний

Краєзнавчі наукові здобутки І. Франка до останнього часу переважно залишалися поза увагою вчених. Навіть після заснування М. Возня - ком окремого наукового напрямку під назвою «франкознавство» в середині 1920-х років вказана проблематика залишалася другорядною та не такою важливою в оцінці творчої спадщини І. Франка у порівнянні з його досягненнями як письменника, поета, публіциста, перекладача, громадського та політичного діяча.

У подальшому напрацювання радянських вчених відкрили новий етап в справі аналізустану вивчення наукової спадщини І. Франка^. Загалом для бібліографічних та історіографічних оглядів літератури про великого українського вченого та письменника радянського періоду дослідження його творчості характерна тенденційність в основі якої лежала марксистсько-ленінська методологія. Акцент робився на політичних переконаннях І. Франка, що подавалися через призму боротьби з українськими «буржуазними націоналістами».

Окремий напрям в історіографії складає література про І. Франка етнографічно-краєзнавчого

характеру, що охоплює як регіональний аспект етнологічних зацікавлень автора, так і праці присвячені зв'язку вченого з окремими місцями України. Цей пласт літератури почав формуватися ще в радянський період², але особливого поширення подібні дослідження набули в період незалежності України³.

В даному контексті слід виділити низку конференцій, присвячених І. Франку, що проводилися як в Радянському Союзі, так і в діаспорі. Останні за своїм змістом суттєво відрізнялися від заідеологізованих радянських аналогів. Основним же змістом і напрямом організації конференцій, присвячених І. Франку в радянській Україні була пропаганда його творчості, яка трактувалася в контексті дружби слов'янських народів та ідей революційної боротьби проти експлуататорів, а тому проблематика краєзнавчих досліджень І. Франка переважно залишалася поза увагою дослідників.

Традиції франківських наукових конференцій започаткованих в радянські часи продовжились і в період незалежної України та наповнились новим змістом. Досить помітною тенденцію, яка

простежується останнім часом у дослідженні наукової спадщини І. Франка - це вивчення його доробку через призму краєзнавства. Деякі конференції навіть побудовані за регіональною ознакою та сфокусовані на висвітленні діяльності вченого в першу чергу як краєзнавця.

Водночас ми можемо спостерігати тенденції до вивчення історико-краєзнавчої теми в наукових дослідженнях М. Грушевського та його співпраці з І. Франком в рамках їх спільної роботи в Науковому товаристві імені Шевченка у Львові.

Окремим видом історіографічних праць, які з'явилися останнім часом та безпосередньо пов'язані з оцінкою краєзнавчих студій І. Франка в Науковому товаристві імені Шевченка у Львові є дослідження В. Галика та О. Дутчак. Аналізуючи історіографічне опрацювання теми «Галицьке Підгір'я у громадсько-політичній та науковій діяльності Івана Франка» В. Галик прийшов до висновку, що «українська наука має

певні здобутки у дослідженні громадсько-політичної діяльності, історико-краєзнавчих та етнографічно-фольклорних праць І. Франка, які присвячені Галицькому Підгір'ю, але однак недостатньо проаналізовано їх з джерельно-критичної точки зору». В свою чергу О. Дутчак наголосила на тому, що «сьогодні назріла потреба підсумувати надбання науковців різних напрямів, подати так званий історіографічний зріз стану дослідження організаційно-мандрівницької та краєзнавчої діяльності Івана Франка, а також виокремити проблеми, які не знайшли належного висвітлення на сторінках наукових праць». Таким чином, відповідний попередній аналіз історіографічної бази краєзнавчих досліджень І. Франка дозволяє виділити окремі історіографічні школи та напрями характерні для висвітлення даної проблеми в літературі разом з обґрунтуванням необхідності подальшої роботи у цьому напрямі та виділенням перспективних тем для наукових пошуків.

Враховуючи той факт, що краєзнавча наука є комплексною дисципліною та охоплює низку етнологічних проблем на регіональному рівні, то виділення саме етнографічного аспекту наукових пошуків І. Франка, на нашу думку, узгоджується з поглядами краєзнавців, які долучилися до проблеми історіографічного вивчення наукової спадщини великого українського вченого. Більше того, така постановка проблеми значно розширює та збагачує предметне поле франкознавства як гуманітарної дисципліни, а також сприяє формуванню наукового бачення внеску окремих науковців в становлення та розвиток краєзнавства в Україні.

Останнім часом з'являються історіографічні дисертаційні дослідження, присвячені вивченню краєзнавчого доробку І. Франка. Так, зокрема, дисертація вже згаданого нами В. Галика спрямована на історіографічне дослідження краєзнавчого аспекту наукових пошуків вченого. Окремі історіографічні узагальнення матеріалу можна знайти у вступах та у відповідних розділах дисертаційних досліджень, які прямо чи опосередковано торкаються етнографічно-краєзнавчих досліджень І. Франка.

Так, ще в 50-х рр. ХХ ст. розпочалася розробка дисертаційних тем, що торкалися наукової діяльності: І. Франка як етнографа та фольклориста, до яких долучилися відомі в подальшому дослідники творчості вченого як О. Дей, М. Нечиталюк, М. Ломова, а подальшому - М. Мороз, Т. Руда та ін. Відповідно окремі результати досліджень цих вчених, що були видані у вигляді монографій в тій чи іншій мірі містили історіографічні огляди літератури, але з однією суттєвою вадою - відсутністю праць вчених, які кваліфікувалися як вороги радянської влади.

Подібний підхід до аналізу історіографічних узагальнень, що частково пов'язані з краєзнавчими дослідженнями І. Франка можна застосувати і при огляді сучасних монографій та дисертаційних досліджень написаних на їх основі. Це, зокрема, дисертації А. Франка, А. Вовчака, В. Скоморовського, М. Василенка, О. Дутчак та ін. Разом з тим, потрібно враховувати те, що на сьогодні дисертаційні дослідження, що стосуються постаті І. Франка захищаються за різними науковими напрямками (історія, філологія, соціологія та ін.), відповідно й аналіз історіографічної бази в них відрізняється відповідно до завдань кожної науки.

На сьогодні робляться спроби історіографічних досліджень, що лише опосередковано торкаються краєзнавчих зацікавлень І. Франка. На нашу думку, це є суттєвою прогалиною в науковому знанні про вченого, оскільки саме етнографічно-краєзнавчі наукові пошуки І. Франка не лише багато в чому визначили його наукові погляди, але й сформували світоглядні засади творчої та громадсько-політичної діяльності вченого.

Водночас на сучасному етапі розвитку наукового знання про І. Франка намітилися і певні позитивні зрушення, що стосуються аналізу проблем, які потребують подальшого вивчення разом з історіографічними узагальненнями, присвяченим дослідженню наукових здобутків вченого. На особливу увагу в даному контексті заслуговує стаття В. Масненка, в якій автор виділив як окремий напрям дослідження етнографічно-фольклористичних студій Ш. Франка за регіональним принципом. Оцінюючи І. Франка як історичну постать в сучасній українській історіографії В. Масненко наголошує на двох основних моделях його осмислення, а саме: національній (домінуючій на сьогодні в українській науці) та постмодер-ній (позанаціональній). Автор зазначає, що на сьогодні активно опрацьовуються нові раніше не досліджувані аспекти й сюжети життя і творчості І. Франка, які до останнього часу були табуйовані чи закриті для дослідників, а також починають застосовуватися нові «…методологічні підходи, які пропонують мультиідентифікаційний погляд на його особу на тлі тогочасного суспільства».

Отже, аналіз історіографічних узагальнень, пов'язаних із вивченням краєзнавчої спадщини І. Франка, не відповідає потребам сучасної науки, оскільки відсутність комплексного підходу до вирішення поставленого завдання не дозволяє крок за кроком простежити, як відбувалося накопичення знань з даної проблеми, виявити їх специфіку та вказати на те, які фактори вплинули на цей процес. Сучасні наукові пошуки вчених лише побіжно торкаються поставленої нами проблеми, що не дозволяє сформувати загальне бачення вузьких місць та перспектив для подальшої розробки питання краєзнавчих досліджень І. Франка. Найближче до даної проблеми підійшли дослідники, що займаються історіографічними узагальненнями висвітлення краєзнавчого доробку вченого. Водночас сучасний стан розвитку науки вимагає комплексного і системного історіографічного дослідження краєзнавчих наукових пошуків І. Франка, що має забезпечити високий рівень теоретичного опрацювання проблем становлення та розвитку краєзнавства в Україні.

Размещено на Allbest.ru