Робітничий клас та соціал-демократія в Російській імперії: діалектика взаємин у контексті специфіки українських губерній наприкінці ХІХ — на початку ХХ ст.

Велику групу складав сільськогосподарський пролетаріат, серед якого активніше працювали українські соціал-демократи. Враховуючи динамічність об'єкта дослідження, недосконалість статистики та використання вченими різних методик обчислення, дані про чисельність сільських робітників піддавались корекції в наукових працях учених, як правило -- в бік збільшення. Так, українська дослідниця О. Лугова, припускаючи, що частина селян, зайнятих на відхожих промислах, були задіяні в сільському господарстві, обрахувала загальну кількість сільських робітників 1171 тис. осіб113. Відомий історик-аграрник М. Лещенко також не сприйняв даних переписів як абсолютну істину; він додав до показників чисельності сільськогосподарських робітників 1901 р., поденників на цукрових плантаціях і частину прийшлих робітників із російських, білоруських губерній і з Бессарабії. Внаслідок цього чисельність сільськогосподарських пролетарів у його підрахунках суттєво зростала. Проте, якщо у 1968 р. він подавав загальну кількість цієї категорії робітників України приблизно 1,8--1,9 млн осіб114, то в 1977 р. він скоригував цифри в бік зменшення -- до 1,7-1,8 млн осіб115. Об'єктивною підставою для такого підходу було наявне в українських губерніях аграрне перенаселення. Воно суттєво впливало на соціально-економічне, й, відтак, на політичне життя країни116. Селянське малоземелля підтверджує статистика землеволодіння 1905 р., яка засвідчує, що в Україні було 1 311 622 дворів з середніми розмірами надільної землі до 5 дес., що складало 44%117. Це були малоземельні господарства, наділів яких при тодішньому рівні агрокультури не вистачало для прогодування сім' ї, тому їхні власники одночасно працювали сільськогосподарськими робітниками, з метою заробітку засобів на прожиття.

Отже, на сьогодні немає достеменних даних про кількість робітничого класу України наприкінці ХІХ -- на початку ХХ ст. Водночас, наведені цифри засвідчують, що найчисельнішою його категорією був сільськогосподарський робітничий клас. Власне, до нього зараховували не лише безземельних сільських пролетарів, але й сільську бідноту, що шукала додаткових заробітків.

Більшість осередків Української соціал-демократичної спілки РСДРП, як і РУП (УСДРП), знаходились переважно в аграрних регіонах правобережних та лівобережних губерній України, де вони розгортали свою роботу. У Правобережжі основною галуззю промисловості була харчова, робітники якої складали абсолютну більшість -- 78,2%118. Її складовою була цукрова промисловість Наддніпрянщини, що перетворилася на яскравий символ розвитку капіталістичного підприємництва119. У шести губерніях Правобережжя та Лівобережжя України наприкінці ХІХ ст. зосереджувалося 80% підприємств галузі всієї імперії. Питома вага продукції у вартісному обчисленні складала 60 та більше відсотків промислового виробництва120. Цукрові заводи та плантації цукрових буряків були центрами зосередження великої кількості робітників. Сучасний український дослідник Л. Раковський наводить статистичні дані, за якими кількість робітників, які наприкінці

ХІХ ст. працювали на бурякових плантаціях та на цукрових заводах, досягла понад 100 тис.121 Із цією цифрою можна погодитись, особливо беручи до уваги питому вагу постійних пролетарів у цукровій промисловості -- від 15 до 25% усієї їх кількості122. У переважній більшості робітниками цукрової галузі були українські селяни.

Значну категорію пролетаріату українських губерній складали робітники ремісничої та кустарної промисловості. Й хоча, за даними Комісії з вивчення добробуту населення (1901 р.), ця частина робітництва у 2,3 разу перевищувала чисельність фабрично-заводського пролетаріату, проте їй приділялось недостатньо уваги в науковій літературі. Це пояснюється тим, що за марксистською схемою, зазначена частина робітничого класу асоціювалася з двома першими, нижчими стадіями розвитку капіталізму123. Вона розглядалася хоча й «крупною», проте «резервною армією» капіталізму124. Воднораз, магістральну лінію прогресу історики-марксисти пов'язували з індустріальним робітничим класом, якому приділялася основна увага в дослідженнях.

Поширення дрібної промисловості та мануфактури в Російській імперії радянські історики пояснювали слабким економічним розвитком країни та незавершеністю процесу руйнування натурального селянського господар- ства125. Перед Першою світовою війною за рівнем концентрації робітників у кустарній промисловості України губернії розподілялися так: Подільська -- 89 тис. осіб, Чернігівська -- 80 тис., Волинська -- 71 тис., Полтавська -- 67 тис., Херсонська -- 56 тис. і Харківська -- 49 тис.126 Велику кількість кустарного та ремісничого пролетаріату в Правобережній Україні підтверджує Ф. Лось, який зазначає, що в 1912 р. у регіоні працювало понад 344 тис. кустарів та ремісників127. Отже, робітники ремісничої та кустарної промисловості складали чисельну соціальну групу населення українських губерній.

Для її найкраще підходить монографія А. Задорожнюка та О. Реєнта, присвячена промисловому виробництву в містах і містечках аграрної Подільської губернії128. Дослідження засвідчує абсолютне переважання в краї ремісничої та кустарної промисловості. Автори наводять дані, за якими у 1903 р. кількість ремісників у регіоні становила 88 444 особи, у т.ч. 61 144 -- майстри, 15 846 -- підмайстри, 11 454 -- учні129. Вони засвідчують, що реміснича та кустарна промисловість і, відповідно, робітничий клас, займали тут домінуюче становище. Складніше з підприємствами, що офіційно зараховувались до фабрично-заводського типу. Проблема полягає в недосконалості російського законодавства, яке не зазначало різниці між мануфактурами з одного боку та фабриками і заводами з іншого. До останніх відносили «місця, де зібрано кілька робітників або ремісників, аби працювали над одним і тим самим видом виробу»130. У 1895 р., щоправда, міністерство фінансів видало циркуляр, за яким до фабрик і заводів зараховували заклади, в яких працювало не менше 16 робітників, а при наявності механічного двигуна -- незалежно від кількості робітників131. Проте й після цього статистичні дані грішили неточністю й більшість підприємств, без урахування зазначених вище критеріїв, зачисляли до фабрично-заводської промисловості.

У 1903 р. в Подільській губернії налічувалося 4253 фабрично-заводських підприємств із 31 561 робітником. Водночас, на 52 цукрових заводах працювало 22 381 робітників (в середньому -- 430 робітників на підприємство) та на 86 винокурнях -- 1182 робітники (майже 14 робітників на заклад)132. Отже, щодо цукрової та винокурної галузей варто говорити про існування підприємств переважно фабрично-заводського типу, а абсолютна більшість зазначених закладів були звичайними ремісничими майстернями, рідше -- мануфактурними підприємствами. Проте, недосконалість методики обрахування призводила до перевищення даних про чисельність фабрично- заводського робітничого класу. Тому можемо з упевненістю стверджувати, що у містах і містечках Подільської губернії серед робітничого класу переважав пролетаріат кустарних і ремісничих підприємств.

Яким був національний склад робітників ремісничої та кустарної промисловості? У тій її частині, яка розміщувалась у селах, були зайняті переважно українські селяни133. Відомий фахівець з історії промисловості та робітничого класу України О. Нестеренко навіть стверджував, що селянство становило серед кустарів Київської губернії (1912 р.) 80%, а Катеринославської -- 63%134. Дещо інші дані наводить Ф. Лось, який зазначає, що у містах Київській губернії працювало 36% робітників кустарної та ремісничої промисловості, у містах Подільської губернії -- до 20%, а Волинської -- до 23%135. Ще частина ремісників і кустарів зосереджувалася в містечках. Але, оскільки склад населення міст і містечок регіону був багатонаціональним, то відповідним був і контингент ремісників. Наприкінці ХІХ ст. у містах Правобережжя нараховувалося 27% українців, 25% росіян, 5,5% поляків і понад 40% євреїв136. У той же час у містечках регіону українці становили -- 46,1%, євреї -- 41,9%, росіяни -- 5,4%, інші -- 6,6%137. По губерніях склад населення містечок дещо різнився; лише на Київщини українці складали більшість, а на Волині та Поділлі чисельнішими були юдеї138. Частина міських жителів Правобережної України займалася сільським господарством; у 1860-- 1890-ті рр. кількість таких господарів-міщан подвоїлась. Ще більше таких господарств було в містечках. Вочевидь, ними володіли переважно українці, яким більше до вподоби була праця на землі, тоді як євреям заборонялося купляти та орендувати землю. Відтак, вони зосереджувалися на ремісничому виробництві та торгівлі.

Про питому вагу національностей у ремісничому виробництві Правобережної України свідчать також окремі дані. Наприклад, у 1891 р. у Кам'янці-Подільському діяло 11 цехів з 795 майстрами, з яких -- 305 християн та 490 юдеїв139. Характеризуючи роль останніх у економічному житті Правобережжя, сучасний дослідник А. Гуменюк зазначає: «В їх руках перебувала більшість ремісничих закладів і невеликих підприємств. Вони ж становили переважну кількість тих, хто був зайнятий на цих підприємствах».

Дещо іншою була ситуація в Лівобережній Україні. Але й у найбільш українському за складом населення губернському центрі, Полтаві, наприкінці ХІХ -- на початку ХХ ст. євреї зосереджувалися в торгівлі та ремісничому виробництві. Ось як згадував про місто, в якому він народився, та становище юдеїв у ньому, один із діячів сіоністсько-соціалістичного руху та засновників держави Ізраїль, її другий президент І. Бен Цві: «В Полтаві, губернському місті на Україні, фабрик і заводів не було. Діяло декілька великих млинів, було багато ремісників та дрібних торгівців. Літні ярмарки, особливо ярмарка на Іллю Пророка, в мій час перебували в занепаді. Населення жило головним чином збутом продуктів, які поступали з навколишніх сіл. Євреї торгували, займались дрібними ремеслами, інколи зустрічались серед них чорнороби. З-за відсутності фабрик і заводів у Полтаві не було робітничого руху, ні єврейського, ні загального»141.

Отож, на основі наведених даних можемо стверджувати, що у кустарній та ремісничій промисловості зосереджувалися переважно євреї та українці. Серед робітників цих підприємств провадили свою роботу українські соціал- демократи. Юдейські кустарі та ремісники були об'єктом інтересу Бунду, якому доводилось конкурувати в боротьбі за впливи з сіоністсько-соціалістичними групами та партіями.

Таким чином, скасування кріпацтва відкрило шлях капіталістичного розвитку та модернізації в Російській імперії. Внаслідок цього відбулися значні прогресивні зміни в розвитку економіки, в соціальній структурі суспільства, зростала питома вага міського населення та ролі міст у житті країни. Водночас політичний устрій залишався заскорузлим. У його основі лежали ідеї абсолютизму. Недемократична політична система перешкоджала діяльності політичних партій та формуванню громадянського суспільства. Національна та конфесійна нерівноправність збільшували напругу в романів- ській Росії. Все зазначене засвідчувало конфліктність процесу модернізації й необхідність змін у країні. Серед багатьох альтернативних урядовому курсу моделей переустрою суспільства існувала соціал-демократична, що ґрунтувалася на марксизмі. Усі марксистські партії Російської імперії, за запропонованою мною класифікацією, поділялись на інтернаціональні (РСДРП, СДКПіЛ, Українська соціал-демократична спілка) та національні. Попри єдину ідеологічну основу, перші виступали за пріоритет соціальних аспектів у революційній боротьбі та за побудову єдиної централізованої марксистської партії з автономними національними секціями. Другі поділяли принципи класової революційної боротьби, проте водночас виступали на захист національних прав пригноблених націй і за забезпечення їхнього державноправового статусу в майбутньому. У партійному будівництві вони були прихильниками федеративного устрою РСДРП або ж навіть обстоювали самостійне існування національних марксистських партій.

Соціал-демократи представляли себе партіями робітничого класу, чисельність якого в Російській імперії неухильно зростала в другій половині ХІХ та на початку ХХ ст. І хоча пролетарі складали меншість населення країни, проте вони були політично та соціально активною групою. Робітничий клас був багатонаціональним і це створювало передумови для діяльності інтернаціональних і національних марксистських партій. Водночас, існували особливості розвитку різних груп пролетаріату -- фабрично-заводського, ремісничого та кустарного й сільськогосподарського. Індустріальний робітничий клас у зазначений період залишався до кінця не сформованим; на фабриках і заводах працювала ще велика кількість тимчасових, прийшлих, а отже -- низькокваліфікованих працівників. Більшість фабрично-заводських робітників українських губерній були росіянами. Інші етнічні групи робітничого класу, зокрема й українці, піддавались русифікації. Серед цього сегменту пролетаріату найактивніше працювали організації РСДРП. Великою групою робітництва були ремісники та кустарі. Вони суттєво перевищували чисельність індустріальних пролетарів. У цій групі високою була питома вага українських та єврейських ремісників і кустарів. Єврейський соціал- демократичний Бунд зосереджувався на діяльності серед юдейських пролетарів. Найчисельнішу групу робітництва, серед якого найактивніше працювали українські соціал-демократи, репрезентував сільськогосподарський пролетаріат. Він складався не лише з безземельних сільських робітників, але й численного біднішого селянства. Останнє було малоземельним і, шукаючи засобів заробітку, наймалося в господарства підприємців сільськогосподарського профілю. Загалом, у боротьбі за вплив на робітничий клас соціал- демократам доводилося конкурувати з політичними партіями інших ідейно- політичних напрямків.



Список використаних джерел та літератури

1. Реєнт О. Україна в імперську добу (ХІХ -- початок ХХ ст.) / Олександр Реєнт. -- К.: Інститут історії України НАН України, 2003. -- С. 30-32; Фельдман М.А. Промышленные рабочие России в начале ХХ века/ М.А. Фельдман // Вопросы истории. -- 2006. -- № 1. -- С. 20.

2. Варгатюк П.Л. В огне трёх революций. Из истории борьбы большевиков Украины за осуществление ленинской стратегии и тактики в трёх российских революциях / П.Л. Варгатюк, В.Ф. Солдатенко, П.М. Шморгун. -- К.: Политиздат Украины, 1986; Иванов Л.М. Революция 1905-1907 гг. на Украине / Л.М. Иванов // Революция 19051907 гг. в национальных районах России. -- М.: Госполитиздат, 1949. -- С. 14-106; Курас И.Ф. Торжество пролетарского интернационализма и крах мелкобуржуазных партий на Украине / И.Ф. Курас. -- К.: Наукова думка, 1978; Лось Ф.Є. Революція 1905- 1907 років на Україні / Ф.Є. Лось. -- К.: Вид. АН УРСР, 1955; Нариси історії Вінницької обласної партійної організації. -- Одеса: Маяк, 1980; Нариси історії Волинської обласної партійної організації. -- 2-е вид., перероб. і доп. -- Львів: Каменяр, 1981; Нариси історії Житомирської обласної партійної організації. -- К.: Політвидав України, 1980; Нариси історії Хмельницької обласної партійної організації. -- Львів: Каменяр, 1982 та ін.

3. Кравченко Б. Соціальні зміни і національна свідомість в Україні ХХ століття / Богдан Кравченко [Пер. з англ. В. Івашко, В. Корнієнко]. -- К.: Основи, 1997.

4. Зазначена наукова проблема перебуває сьогодні на узбіччі історіографічного процесу, а поодинокі праці не містять якісно нового знання про робітничий клас. Див., наприклад: Москалюк М. Розвиток обробної промисловості українських губерній Російської імперії в другій половині ХІХ -- на початку ХХ століття / Микола Москалюк. -- Тернопіль: ТНПУ, 2012. -- С. 127-147.

5. Алеврас Н. «Заперты мы на заводе»: локальный мир горнозаводской культуры дореволюционного Урала / Н. Алеврас // Горизонты локальной истории Восточной Европы в ХІХ-ХХ веках. Сборник статей / под ред. И.В. Нарского. -- Челябинск: Каменный пояс, 2003. -- С. 57-69; Рябчук А. Формування і занепад робітничого класу (спроба огляду) / Анастасія Рябчук // Україна модерна. -- 2009. -- № 14 (3). -- С. 126142; Соколов А.К. Перспективы изучения рабочей истории в современной России /

6. А.К. Соколов // Отечественная история. -- 2003. -- № 4/5. -- С. 131-142; Соколов А.К. Драма рабочего класса и перспективы рабочей истории в современной России /

7. А.К. Соколов // Социальная история. Ежегодник, 2004. -- Москва: «Российская политическая энциклопедия» РОССПЭН, 2005. -- С. 7-52.

a. Словарь историка / Отв. ред. Николя Оффенштадт. Составители: Грегори Дюфо, Эрве Мазюрель, Николя Оффенштадт. -- М.: РОССПЭН, 2011. -- С. 103-104; Побе- режников И. В. Переход от традиционного к индустриальному обществу: Теоретикометодологические проблемы модернизации / И.В. Побережников. -- М.: РОССПЭН, 2006. -- С. 6, 59.

8. Історія України. Навчальний посібник / Заг. ред. В.А. Смолія. -- К.: Альтернативи, 2002. -- С. 152-159; Субтельний О. Україна: історія / Орест Субтельний / Пер. з англ. Ю.І. Шевчука; Вст. стаття С.В. Кульчицького. -- 3-тє вид., перероб. і доп. -- К.: Либідь, 1993. -- С. 324-381; Грицак Я. Нарис історії України: формування модерної української нації ХІХ-ХХ ст.: [Навч. посібник для учнів гуманіст. гімназій, ліцеїв, студентів іст. фак. вузів, вчителів] / Ярослав Грицак. -- К.: Генеза, 1996. -- С. 58-65.

9. Шляхов О. Б. Україна на шляху до індустріального суспільства (друга половина

— початок ХХ ст.): моногр. / О.Б. Шляхов. -- Дніпропетровськ: Вид-во Дніпропетр. нац. ун-ту, 2010.

b. Ле Гофф Ж. История и память / Жак Ле Гофф; [пер. с франц. К. З. Акопяна]. -- М.: РОССПЭН, 2013. -- С. 63.

10. Шляхов О.Б. Вказ. праця. -- С. 23-199.

11. Иванова Н.А. Сословно-классовая структура России в конце ХІХ -- начале ХХ века / Н.А. Иванова, В.П. Желтова. -- М.: Наука, 2004. -- С. 326.

12. Там же. -- С. 328.

13. Лозовий В. Аграрна революція в Наддніпрянській Україні: ставлення селянства до влади в добу Ценральної Ради: Монографія / Віталій Лозовий. -- Кам'янець-Поділь- ський: ПП «Мошак М. І.», 2008. -- С. 138; Присяжнюк Ю. Українське селянство Наддніпрянської України: соціоментальна історія другої половини ХІХ -- початку

a. ст. / Юрій Присяжнюк. -- Черкаси: «Вертикаль» ПП Кандич С.Г., 2007. -- С. 158159.

14. Модели общественного переустройства России. ХХ век / Отв. ред. В.В. Шелохаев. -- М.: РОССПЭН, 2004. -- С. 135-136.

15. Грегори П. Экономический рост Российской империи (конец XIX -- начало XX в.): Новые подсчёты и оценки / Пер. с англ. / Пол Грегори. -- М.: РОССПЭН, 2003. -- С. 247-248.

16. Детальніше про це див.: Первая революция в России: взгляд через столетие / Отв. ред. А.П. Корелин, С.В. Тютюкин. -- М.: Памятники исторической мысли, 2005. -- С. 21-76.

17. Пайпс Р. Русская революция / Ричард Пайпс / Пер. с англ. М.Д. Тименчика. -- М.: РОССПЭН, 1994. -- Ч. 1. -- С. 64.

a. Вебер М. О России: Избранное / Перевод А. Кустарева / Макс Вебер. -- М.: РОССПЭН, 2007. -- С. 67. Із наукової біографії останнього російського царя, написаної відомим російським істориком О. Бохановим, попри прагнення автора зберегти «нейтралітет» в оцінках, все ж можна зробити висновок, що Микола ІІ виявився не готовим до вирішення тих проблем, які стояли перед Російською імперією. Див.: Боханов А.Н. Николай ІІ / А.Н. Боханов. -- М.: Вече, 2008. -- (Императорская Россия в лицах).

18. Відомі російські вчені-історики видали колективну монографію, в якій здійснено системний аналіз основних моделей розвитку Російської імперії: Див.: Модели общественного переустройства России. ХХ век / Отв. ред. В.В. Шелохаев. -- М.: РОССПЭН, 2004. Проте, суттєвим недоліком зазначеного видання є те, що в ньому не враховано інтелектуальний доробок діячів національних політичних партій, які діяли в країні, зокрема соціал-демократичних. Без його врахування зазначене дослідження є неповними.

a. Енгельс Ф. Анти-Дюрінг / Ф. Енгельс // К. Маркс і Ф. Енгельс. Твори. -- К.: Вид- во політ. літератури УРСР, 1965. -- Т. 20. -- С. 10.

19. Коли марксизму не буде // Україна модерна. -- 2009. -- № 14 (3). -- С. 11.

20. Марксизм як традиція і перспектива [форум] // Україна модерна. -- 2009. -- № 14 (3). -- С. 61.

21. Мартов Л. Социал-демократия 1905-1907 гг. / Л. Мартов // Общественное движение в России в начале ХХ-го века / Под ред. Л. Мартова, П. Маслова, А. Потресова. -- Т. 3, кн. 5: Партии -- их состав, развитие и проявление в массовом движении, на выборах и в Думе. -- СПб: Общественная польза, 1914. -- С. 537-538; Мартов Л. Политические партии в России / Л. Мартов. -- СПб: Новый мир, 1906. -- С. 21.

a. Политические партии России. Конец XIX -- первая треть XX века. Энциклопедия. -- М.: РОССПЭН, 1996. -- С. 566-568.

22. КривогузИ.М. Второй Интернационал. 1889-1914 / И.М. Кривогуз. -- М.: Мысль, 1964. -- С. 487-490; Козловский Ч. Очерки истории польского рабочего движения / Чеслав Козловский. -- М.: Политиздат, 1980.

23. Политические партии России: история и современность. Под ред. проф. А.И. Зевелева, проф. Ю.П. Свириденко, проф. В.В. Шелохаева. -- М.: РОССПЭН, 2000. -- С. 76.

24. Р. М. Інтернаціоналізм // Енциклопедія українознавства. Словникова частина. Гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович / [Перевидання в Україні]. -- Львів: НТШ у Львові, 1994. -- С. 879-880.

25. Политические партии России: история и современность. -- С. 228.

26. Lamis, Andrew P. Some Observations on the Ukrainian National Movement and the Ukrainian Revolution, 1917-1921 // Harvard Ukrainian Studies. -- 1978. -- Vol. 2. -- № 4 (December). -- P. 527-528.

a. Мартов Л. История российской социал-демократии / Л. Мартов. -- М.: Книга, 1918. -- С. 5.

27. Зазначеній проблемі присвячена велика кількість досліджень. Див. найновіші з них: ИвановаН. А. Сословно-классовая структура России...; Иванова Н.А. Сословное общество Российской империи (ХУШ -- начало ХХ века) / Н.А. Иванова, В.П. Желтова. -- М.: Новый хронограф, 2010.

28. Гуржій І.О. Україна в системі всеросійського ринку 60-90 років ХІХ ст. / І.О. Гуржій. -- К.: Наукова думка, 1968; Історія народного господарства Української РСР: у 3 т., 4 кн. [Гол. ред. кол. 1.1. Лукінов (гол. ред.)]. -- К.: Наукова думка, 1983. -- Т. 1: Економіка досоціалістичних формацій / Авт. тому Т.І. Дерев'янкін (відп. ред.),

29. О. Голобуцький, І.Г. Рознер; Історія робітничого класу Української РСР у двох томах /

30. [ред. кол. А.Г. Шевелєв (відп. ред.) та ін.]. -- К.: Наукова думка, 1967. -- Т. 1 [Ред. кол.: Ф.Є. Лось (відп. ред.), І.О. Гуржій, Й.Т. Щербина, О.І. Лугова (секр.)]; Лось Ф.Є.

31. Робітничий клас України в 1907-1913 рр. / Ф.Є. Лось. -- К.: Вид-во АН УРСР, 1962; Лось Ф.Е. Формирование рабочего класса на Украине и его революционная борьба в конце ХІХ и в начале ХХ ст. (конец ХІХ -- 1904 г.) / Ф.Е. Лось. -- Киев: Госполитиздат УССР, 1955; Мельник Л.Г. Технічний переворот на Україні у ХІХ ст. / Л.Г. Мельник. -- К.: Вид-во Київ. ун-ту, 1972; Нестеренко О.О. Розвиток капіталістичної промисловості і формування пролетаріату на Україні в кінці ХІХ і на початку ХХ ст. / О.О. Нестеренко. -- К.: Держполітвидав УРСР, 1952; Нестеренко О.О. Розвиток промисловості на Україні / О.О. Нестеренко. -- К.: Держполітвидав УРСР, 1962. -- Ч. 2: Економічна підготовка Великої Жовтневої соціалістичної революції. Фабрично-заводське виробництво; Пара- сунько О.А. Положение и борьба рабочего класса Украины (60-90-е годы ХІХ в.) / О. А. Парасунько. -- К.: Изд-во АН УССР, 1963 та ін.

a. Ленін В.І. Розвиток капіталізму в Росії // В. І. Ленін. Повне зібрання творів. -- [5-е вид.]. -- К.: Видавництво політичної літератури України, 1970. -- Т. 3. -- 1970. --

b. 478; История рабочего класса России. 1861-1900 / Отв. ред. Л.М. Иванов. -- М.: Наука, 1972. -- С. 19; Рашин А.Г. Население России за 100 лет (1811-1913 гг.). Статистические очерки / под. ред. акад. С.Г. Струмилина / А.Г. Рашин. -- М.: Гос. статистическое изд-во, 1956. -- С. 321-322.

c. Иванова Н.А. Структура рабочего класса России. 1910-1914. Отв. ред. С.В. Тю- тюкин / Н.А. Иванова. -- М.: Наука, 1987. -- С. 34.

d. Економічна історія України. Історико-економічне дослідження: в 2 т. [ред. рада:

e. М. Литвин (голова), Г.В. Боряк, В.М. Геєць та ін..; відп. ред. В. А. Смолій; авт. кол.: Т.А. Балабушевич, В.Д. Баран, В.К. Баран та ін.]. -- К.: Ніка-Центр, 2011. -- Т. 1. --

f. 621; Шляхов О.Б. Вказ. праця. -- С. 23. У праці відомого українського дослідника Л.Г. Мельника завершення промислової революції датується початком 1890-х рр. (Див.: Мельник Л.Г. Вказ. праця. -- С. 237).

32. Иванова Н.А. Сословно-классовая структура России. -- С. 467; У науковій літературі наводяться й інші цифри, що зумовлюється недоліками тодішньої статистики, різною методикою обчислень, а у працях радянської доби також прагненням засвідчити «зрілість» капіталістичного ладу та обґрунтувати об'єктивність більшовицької соціалістичної революції. Див.: Кравченко Б. Соціальні зміни і національна свідомість в Україні ХХ століття / Богдан Кравченко [Пер. з англ. В. Івашко, В. Корнієнко]. -- К.: Основи, 1997. -- С. 64; Рашин А.Г. Формирование рабочего класса России. Историко-экономические очерки. Под. ред. акад. С.Г. Струмилина / А.Г. Рашин. -- М.: Изд-во соц.-эк. лит-ры, 1958. -- С. 171; Хромов П.А. Экономическая история СССР. Период промышленного и монополистического капитализма в России: Учебное пособие / П.А. Хромов. -- М.: Высшая школа, 1982. -- С. 152 та ін.

33. Иванова Н. А. Сословно-классовая структура России... -- С. 467.

34. Там же.

a. Рашин А.Г. Формирование рабочего класса России. -- С. 3; Иванова Н.А. Структура рабочего класса России. -- С. 34.

35. Кирьянов Ю.И. Жизненный уровень рабочих России (конец ХІХ -- начало ХХ в.) / Ю.И. Кирьянов. -- М.: Наука, 1979. -- С. 274.

36. ИвановаН.А. Сословно-классовая структура России. -- С. 472-473.

37. Там же. -- С. 474. У дослідженнях радянської доби наводились суттєво вищі цифри чисельності індустріальних робітників України в 1913 р: Ф. Лось -- 549,4 тис.;

38. Нестеренко -- 631,6 тис. (без робітників по видобутку та обробці каміння) і загалом -- 642 тис.; в узагальнюючій праці з історії України -- 799 тис. Див.: Історія Української РСР. У 8 т., 10 кн. [Гол. ред. кол. Ю.Ю. Кондуфор (гол. ред.)]. -- Т. 4: Україна в період імперіалізму (1900-1917) [ред. кол. Ф.Є. Лось (відп. ред.), автор. кол.: В.Г. Сарбей, Р.Г. Симоненко, Л.В. Матвєєва та ін.]. -- К.: Наукова думка, 1978. -- С. 245; Лось Ф.Є. Робітничий клас України в 1907-1913 рр. -- С. 47; Нестеренко О.О. Розвиток капіталістичної промисловості і формування пролетаріату на Україні в кінці ХІХ і на початку ХХ ст. -- С. 131, 133; Нестеренко О.О. Розвиток промисловості на Україні. -- Ч. 2. -- С. 427.

39. Иванова Н.А. Сословно-классовая структура России. -- С. 332.

40. Там же. -- С. 474.

41. Там же. -- С. 474, 476-477.

42. История рабочего класса СССР [Гл. ред. кол. С. С. Хромов, А. Л. Нарочницкий]: Рабочий класс России 1907 -- февраль 1917 г. / Акад. наук СССР, Ин-т ист. СССР, Всесоюз. центр. совет проф. союзов, Высш. шк. профдвижения; Отв. ред. В.Я. Лаве- рычев. -- М.: Наука, 1982. -- С. 54.

43. Уткин А.И. К вопросу о численности и составе РСДРП в 1905-1907 гг. / А.И. Уткин // Политические партии России в период революции 1905-1907 гг. Количественный анализ. Сб. ст. / Отв. ред. А.П. Корелин. -- М.: Институт истории СССР АН СССР, 1987. -- С. 30-45.

a. Киселёв И.Н. Политические партии в России в 1905-1907 гг.: численность, состав, размещение (количественный анализ) / И.Н. Киселёв, А.П. Корелин, В.В. Шелохаев // История СССР. -- 1990. -- № 4. -- С. 77-78.

44. ВаргатюкП.Л. 1898-1917: маловідомі сторінки історії / П.Л. Варгатюк,

45. П.М. Шморгун // Маршрутами історії / Упоряд. Ю.І. Шаповал; Ред. кол.: Ф.М. Рудич,

46. Ф. Курас та ін. -- К.: Політвидав України, 1990. -- С. 13-14.

47. Уткин А.И. Указ. соч. -- С. 38; Киселёв И.Н. Указ. соч. -- С. 77-78.

a. Гуменюк С.К. Проскурів у революції 1905-1907 рр. / С.К. Гуменюк // Тези доповідей УІ-ої Подільської історико-краєзнавчої конференції, присвяченої 40-річчю Перемоги Радянського народу у Великій Вітчизняній війні, 21-23 трав. 1985 р. / Кам'янець-Поділ. держ. пед. ін-т ім. В.П. Затонського; [редкол.: Л.В. Баженов, І.С. Винокур (відп. ред.), С.К. Гуменюк та ін.]. Секція історії дожовтневого періоду. -- Кам'янець-Подільський: [Ярмолинецька друк.], 1985. -- С. 6-7; Зекцер А. 1905 рік на Поділлі / А. Зекцер. -- Вінниця: [Б. в.], 1925. -- Ч. 2: Робітничий рух та діяльність революційних організацій 1904-1906 рр. -- 1925. -- С. 40, 75-77, 87-90, 96; Нариси історії Вінницької обласної партійної організації. -- С. 11; Нариси історії Хмельницької обласної партійної організації. -- С. 10; Новиков П.О. Нові дані про пересилку марксистської літератури в Росію / П.О. Новиков // Укр. іст. журнал. -- 1961. -- № 2. -- С. 62; Новиков П. А. Революционное движение в Подольской губернии в годы первой русской революции (1905-1907 гг.): автореф. дис... канд. ист. наук / П.А. Новиков; Новосибирский государственный университет. -- Новосибирск, 1967. -- С. 11; Федьков О.М. Політичні партії і селянство в 1905-1907 роки: Монографія / О.М. Федьков. -- Кам'янець-Полільський: Абетка-Нова, 2007. -- С. 137; Центральний державний історичний архів, м. Київ (ЦДІАК України), ф. 301, оп. 1, спр. 564, арк. 551, 551 зв., 589, 589 зв.; спр. 568, арк. 9-10; спр. 573, арк. 5-5 зв.; спр. 750, арк. 10; спр. 1127, арк. 31 зв., 41; спр. 1132, арк. 169; спр. 1157, арк. 2-2 зв.; спр. 1735, арк. 80-81; спр. 1736, арк. 1; ф. 301, оп. 2, спр. 14, арк. 100-100 зв., 133, 163; спр. 16, арк. 357, 361-361 зв., 546-546 зв.; спр. 22, арк. 72-74 зв.; спр. 401, арк. 27; ф. 275, оп. 1, спр. 933, арк. 139, 139 зв.; ф. 276, оп. 1, спр. 11, арк. 10; спр. 117, арк. 17, 77; ф. 419, оп. 1, спр. 3908, арк. 14; спр. 4314, арк. 3, 13-13 зв.; Державний архів Хмельницької області, ф. 777, оп. 1, спр. 24, арк. 128130; ф. 281, оп. 1, спр. 7818, арк. 5 зв; спр. 7860, арк. 35; Кам'янець-Подільський міський державний історичний архів (КПМДА), ф. 228, оп. 1, спр. 7274, арк. 23-24, 97, 235, 253; спр. 7476, арк. 4, 8; спр. 7574, арк. 2.

48. Пушкарева И.М. Рабочие и партии России в канун революции 1905-1907 годов / И.М. Пушкарева // Политические партии в российских революциях в начале ХХ века / под. ред. Г.Н. Севостьянова; Ин-т рос. истории. -- М.: Наука, 2005. -- С. 150.

49. Ерофеев Н.Д. К вопросу о численности и составе партии эсеров накануне первой российской революции / Н.Д. Ерофеев // Непролетарские партии в России в трёх революциях / [отв. ред. К.В. Гусев]. -- М.: Наука, 1989. -- С. 124-131; Леонов М.И. Партия эсеров в 1905-1907 гг. Организационная структура, состав, численность / М.И. Леонов // Непролетарские партии в России в трёх революциях / [отв. ред. К.В. Гусев]. -- М.: Наука, 1989. -- С. 134, 136; Леонов М.И. Партия социалистов-революционеров в 19051907 гг. / М.И. Леонов. -- М.: РОССПЭН, 1997. -- С. 59-63.

50. Сіталова Н.О. Діяльність Партії соціалістів-революціонерів в Південній Україні напередодні та в період революції 1905-1907 рр.: автореф. дис. ... канд. іст. наук: 07.00.01 / Н.О. Сіталова; Дніпропетровський національний університет імені О. Гончара. -- Дніпропетровськ, 2015; ХоптярА.Ю. Діяльність Партії соціалістів-революціонерів в Правобережній Україні у 1896-1907 рр.: автореф. дис. ... канд. іст. наук: 07.00.01 / А.Ю. Хоптяр; Кам'янець-Подільський національний університет імені І. Огієнка. -- Кам'янець-Подільський, 2015.

51. Шелохаев В.В. Провал деятельности кадетов в массах (1906-1907 гг. ) // Исторические записки. -- М.: Наука, 1970. -- Т. 85. -- С. 160.

52. Нападки на партию Народной свободы и возражения на них / Под ред. А. А. Кизеветтера. -- М.: Типография Г. Лисснера и Д. Собко, 1906. -- С. 24.

53. Шелохаев В.В. Численность и состав кадетской партии / В.В. Шелохаев // Политические партии России в период революции 1905-1907 гг. Количественный анализ / [под. ред. А.П. Корелина ]. -- М.: АН СССР, 1987. -- С. 100-103.

54. Білоус А. О. Діяльність Конституційно-демократичної партії в Україні під час Першої російської революції (1905-1907 рр.): автореф. дис. ... канд. іст. наук: 07.00.01 / Білоус Алла Олександрівна; Київський ун-т ім. Тараса Шевченка. -- Київ, 1993. -- С. 24.

a. Кирьянов Ю.И. Правые партии в России. 1911-1917 гг. / Ю.И. Кирьянов. -- М.: РОССПЭН, 2001. -- С. 188-189; КПМДА, ф. 228, оп. 1, спр. 7686, арк. 310.

b. Степанов А. Союз русского народа (СРН) / А. Степанов // Чёрная сотня. Историческая энциклопедия. 1900-1917. [Отв. ред. О.А. Платонов]. -- М.: Крафт+, Институт русской цивилизации, 2008. -- С. 513-514; Степанов С.А. Чёрная сотня в России. 19051914 гг. -- М.: Изд-во ВЗПИ, А/О «Росвузнаука», 1992. -- С. 214-236; Омельянчук И.В. Черносотенное движение в Российской империи (1901-1914): Монография / И.В. Омельянчук. -- Киев: МАУП, 2007. -- С. 120-127; Лакёр У. Чёрная сотня.

55. Происхождение русского фашизма. Пер. с англ.. Вадима Меникера / Уолтер Лакёр. -- М.: Текст, 1994. -- С. 60.

56. Омельянчук И. В. Указ. соч. -- С. 124.

57. Козловский Ч. Указ. соч. -- С. 11.

58. Иванова Н.А. Сословно-классовая структура России... -- С. 480-481. Ми свідомо оминаємо увагою ту частину польського робітництва, що перебувало в Австро- Угорській та Німецькій імперіях. Про це див.: Козловский Ч. Указ. соч. -- С. 11.

59. Иванова Н.А. Структура рабочего класса России. -- С. 59-60.

a. Пухлов Н.Н. Польское рабочее движение. 1890-1904 гг. / Н.Н. Пухлов. -- М.: Наука, 1977. -- С. 5; Козловский Ч. Указ. соч. -- С. 7.

60. Лешинский Я. Еврейское население России и еврейский труд / Яков Лещинский // Книга о русском еврействе: от 1860-х годов до революции 1917 г. -- Иерусалим: Гешарим, М.: Мосты культуры, Минск: ООО «МЕТ», 2002. -- С. 188.

61. Там же. -- С. 189.

62. Там же. -- С. 200, 203; Мальте Р. Варшава в эпоху перемен: царское господство и городская модернизация (1890-1915 гг.) / Рольф Мальте // Траектория в сегодня: россыпь историко-биографических артефактов: (к юбилею профессора И. В. Нарского) / Под ред. О.С. Нагорной, О.Ю. Никоновой, Ю.Ю. Хмелевской. -- Челябинск: Энциклопедия, 2009. -- С. 171.

63. Там же. -- С. 203.

64. Иванова Н.А. Структура рабочего класса России. -- С. 164, 168.

a. История рабочего класса России. -- С. 27; История рабочего класса СССР. -- С. 55.

65. История рабочего класса России. -- С. 28.

66. Історія робітничого класу Української РСР. -- Т. 1. -- С. 134.

67. Білобровець О. Діяльність польських політичних партій на Правобережжі на початку ХХ ст. / Ольга Білобровець // Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету. Серія: Історія / За заг. ред. проф. М. М. Алексієвця. -- Тернопіль: ТНПУ, 2005. -- Вип. 1 -- С. 258-259; ЦДІАК України, ф. 301, оп. 2., спр. 219, арк. 108.

68. ИвановаН.А. Сословно-классовая структура России. -- С. 333.

a. Самарцев І.Г. Євреї в Україні на початок ХХ ст. / І.Г. Самарцев // Укр. іст. журнал. -- 1994. -- № 4. -- С. 27. Наведені дані загалом підтверджуються дослідженням єврейських істориків, які стверджували, що в Україні 32% євреїв були зайняті ремеслами та фабричною працею, а 40% -- торгівлею. Див.: Этингер Ш. Новое время / Ш. Этингер // История еврейского народа / под. ред. Ш. Этингера -- Иерусалим: Гешарим, М.: Мосты культуры, 2002. -- С. 420.

69. Єкельчик С. Історія України: народження модерної нації / Сергій Єкельчик; аториз. пер. з англ. А. Цимбал. -- К.: Laurus, 2011. -- С. 80-81; Грицак Я. Страсті за націоналізмом. Історичні есеї / Ярослав Грицак. -- К.: Критика, 2004. -- С. 66-67.

a. Островский З. (тов. Зяма) Бунд (Его прошлое, настоящее и будущее). Изд. Екатеринославского районного комитета ЕСДРП (Поалей-Цион). -- Екатеринослав: Тип. К. А. Андрущенко, 1917. -- С. 8.

70. Мацюк О.К. Аграризація жидівства України на тлі загальної економіки / О.К. Мацюк. -- Прага: Друкарня Lеgiografie, 1932. -- С. 11.

71. Водночас, як свідчить дослідження українського історика А.І. Бородія, всупереч законодавчим заборонам, єврейські підприємці все ж здійснювали активну економічну діяльність в аграрній сфері. Див.: Бородій А.І. Євреї в аграрних відносинах на території

72. Правобережної України в 1861-1914 роках: автореф. дис. ... канд іст. наук: 07.00.01 / Бородій Андрій Іванович; Кам'янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка. -- Кам'янець-Подільський. -- С. 9-10, 12.

73. Детальніше див.: Миндлин А. Государственные политические и общественные деятели Российской империи в судьбах евреев. 1762-1917. Справочник персоналий / Александр Миндлин. -- СПб: Алетейя, 2007. (Серия: «Левиафан: Государство. Общество. Личность»); Ульянова Г.Н. Законодательство о евреях в Российской империи, ХІХ -- начало ХХ века / Г.Н. Ульянова // Частное предпринимательство в дореволюционной России: этноконфессиональная структура и региональное развитие, XIX -- начало ХХ в. / отв.ред.: Б.В. Ананьич, Д.Дальманн, Ю.А. Петров. -- М.: РОССПЭН, 2010. -- С. 314-332. -- (Экономическая история. Документы, исследования, переводы); Щербак Н. Національне питання в політиці царизму у Правобережній Україні (кінець

— початок XX століття): монографія / Надія Щербак. -- К.: ПЦ «Ризографіка», 2005. -- С. 309-433.

74. Островский З. (тов. Зяма) Указ. соч. -- С. 16.

a. Гончаров В.В. Єврейське населення Південно-Східної України. 1861-1917 рр.: автореф. дис. ... канд. іст. наук: 07.00.01 / Гончаров Володимир Володимирович; Донецький національний університет. -- Донецьк, 2005. -- С. 11-12; Беловинский Л.В. Иллюстрированный энциклопедический историко-бытовой словарь русского народа XVПI -- начало ХХ в. / Л.В. Беловинский. -- М.: Эксмо, 2007. -- С. 532.

75. Киржниц А.Д. 1905. Еврейское рабочее движение. Обзор, материалы и документы / ред. и вступ. ст. М. Рафеса. -- М.; Л.: Гиз, 1928. -- С. 26-27.

a. Бунд. Документы и материалы. 1894-1921. -- М.: РОССПЭН, 2010. -- С. 309310.

76. Этингер Ш. Новое время. -- С. 421.

77. Самарцев І.Г. Вказ. праця. -- С. 23.

a. Западные окраины Российской империи / Л.А. Бережная [и др.]; науч. ред. М. Долбилов, А. Миллер . -- М.: Новое литературное обозрение, 2006. -- С. 308.

78. Лешинский Я. Указ. соч. -- С. 209.

79. Економічна історія України.- С. 605.

80. Там само. -- С. 126.

81. Історія робітничого классу Української РСР. -- С. 131.

82. История рабочего класса СССР. -- С. 55-57.

83. Валетов Т.Я. Чем жили рабочие люди в городах Российской империи конца

— начала ХХ в.? / Т.Я. Валетов // Социальная история. Ежегодник, 2007 / Редкол.: И.Ю. Новиченко, А.К. Соколов, К.М. Андерсон (отв. ред.) и др. -- М.: РОССПЭН, 2008. -- С. 178.

b. Історія робітничого классу. -- С. 226, 354; История рабочего класса СССР. -- С. 60-78; Иванова Н.А. Структура рабочего класса России. -- С. 107.

84. Фельдман М.А. Указ. соч. -- С. 23.

85. Там же. -- С. 24.

86. Шляхов О.Б. Вказ. праця. -- С. 154-159.

87. Там само. -- С. 159.

88. Кравченко Б. Соціальні зміни і національна свідомість. -- С. 66.

89. Калмакан І. К. Виникнення та еволюція національної партійної системи в Україні в XX столітті: Дослідження / І.К. Калмакан, О.Б. Бриндак. -- Одесса: Астропринт, 1997. -- С. 22.

90. Економічна історія України. -- С. 66-67.

91. Кравченко Б. Вказ. праця. -- С. 64-65.

92. Лось Ф.Е. Формирование рабочего класса. -- С. 95.

93. Реєнт О. Вказ. праця. -- С. 141.

94. Кравченко Б. Вказ. праця. -- С. 66.

95. Підрахунки зроблені на основі: Уткин А.И. Указ. соч. -- С. 30-45.

96. Портнова Т. Міське середовище і модернізація: Катеринослав середини ХІХ -- початку ХХ ст. / Тетяна Портнова. -- Дніпропетровськ: Інновация, 2008.

97. Там само. -- С. 27, 35-38.

98. Там само. -- С. 41.

a. Історія Української РСР. -- У 8 т., 10 кн. [Гол. ред. кол. А.Г. Шевелєв (гол. ред.)]: Т. 3: Україна в період розкладу і кризи феодально-кріпосницької системи. Скасування кріпосного права і розвиток капіталізму (XIX ст.). [ред. кол. А.Г. Шевелєв (відп. ред.), автор. кол.: М.Н. Лещенко, І.О. Гуржій, Б.С. Абаліхін та ін.]. -- К.: Наукова думка, 1978. -- С. 495-498.

99. Мазепа І. Україна в огні й бурі революції 1917-1921 / І. Мазепа. -- Мюнхен: Прометей, 1950. -- Т. 1: Центральна рада -- Гетьманщина -- Директорія. -- С. 17.

100. Лугова О.І. Сільськогосподарський пролетаріат Півдня України в період капіталізму / О.І. Лугова. -- К.: Наукова думка, 1965. -- С. 122.

101. Лещенко М.Н. Класова боротьба в українському селі на початку ХХ століття. -- К.: Вид-во політ літ-ри України, 1968. -- С. 26.

102. Лещенко М.Н. Українське село в революції 1905-1907 рр. / М.Н. Лещенко. -- К.: Наукова думка, 1977. -- С. 68.

103. Рындзюнский П.Г. К определению размеров аграрного перенаселения в России на рубеже ХІХ-ХХ вв. / П.Г. Рындзюнский // Социально-экономическое развитие России. -- М.: Наука, 1986. -- С. 155-172.

104. 11 Лось Ф.Є. Класова боротьба в українському селі. 1907-1914 / Ф.Є. Лось, О.Г. Михайлюк. -- К.: Наукова думка, 1976. -- С. 22.

105. Воронкова С.В. Российская промышленность начала ХХ века: источники и методы изучения / С.В. Воронкова. -- Москва: Мосгорархив, 1996. -- С. 112; Иванова Н.А. Сословно-классовая структура России... -- С. 478.

106. Раковский Л.Э. Сахарная промышленность Украины во второй половине ХІХ века (социально-экономический очерк) / Л.Э. Раковский. -- Чернигов: Областное управление статистики, 1992.

107. Там же. -- С. 3.

108. Там же. -- С. 188.

109. Реєнт О.П. Вказ. праця. -- С. 141.

a. Історія народного господарства Української РСР: у 3 т., 4 кн. / [Гол. ред. кол. І.І. Лукінов (гол.ред.)]: Т. 1: Економіка досоціалістичних формацій / Авт. тома Т.І. Дерев'янкін (відп. ред.), В.О. Голобуцький, І.Г. Рознер. -- Київ: Наукова думка, 1983. -- С. 311-312.

110. История рабочего класса России. -- С. 31.

111. Там же. -- С. 11; Парасунько О.А. Положение и борьба рабочего класса Украины. -- С. 73-74.

112. Нестеренко А.А. Очерки истории промышленности и положения пролетариата Украины в конце ХІХ и начале ХХ в. / А.А. Нестеренко. -- М.: Госполитиздат, 1954. -- С. 63.

a. Лось Ф.Є. Робітничий клас України. -- С. 93.

113. ЗадорожнюкА. Промислове виробництво в містах і містечках Подільської губернії кінця ХУІІІ -- початку XX ст. / Андрій Задорожнюк, Олександр Реєнт. -- К.: Інститут історії України НАН України, 2008.

Размещено на Allbest.ru

...