Соціальні аспекти наслідків аварії на чорнобильській АЕС мовою документів (до 30-річчя катастрофи)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Соціальні аспекти наслідків аварії на чорнобильській АЕС мовою документів (до 30-річчя катастрофи)

чорнобильський соціальний аварія

Аварія на 4-му енергоблоці Чорнобильської АЕС мала масштабні соціальні та гуманітарні наслідки, котрі впливають на різноманітні аспекти суспільного життя в Україні. Утім ця катастрофа вже не є унікальною, адже схожа подія сталася декілька років тому в Японії. 9 березня 2016 р. міжнародна екологічна організація «Ґрінпіс» опублікувала велику доповідь під назвою «Атомні шрами: багаторічна спадщина Чорнобиля й Фукушими», в якій, зокрема, ішлося про те, як аварії тридцяти - та п'ятирічної давності продовжують впливати на життя мільйонів людей. Цю порівняльну проблематику вивчають також і українські автори. Як констатує Н.П. Барановська, Чорнобиль дійсно мав величезні соціальні наслідки, які «охопили значну кількість населення та виявилися пролонгованими у часі». Про ці наслідки існує значна кількість наукових досліджень і праць публіцистичного характеру, книжок, збірників, які містять різного роду джерела, зокрема архівні.

На сьогодні вже вийшло декілька збірників документів державних, господарських, наукових, громадських установ та організацій, в яких розкривається широке коло чорнобильських питань. Найбільш значний і багатоаспектний масив матеріалів опубліковано 1996 р. (до 10-річчя аварії) спільними зусиллями співробітників Інституту історії України НАНУ та Центрального державного архіву громадських об'єднанькраїни (ЦДАГО України). Видання має не вузькоспеціалізований, а комплексний характер. Вихід його у світ надав значні можливості для дослідників, які розробляють ту чи іншу проблематику аварії на ЧАЕС. Однак, по-перше, опубліковані в ньому документи (зокрема й ті, що відбивають соціальні наслідки), обмежено 1996 р. По-друге, хоча збірник доволі репрезентативний, він, звісно, не охоплює всю величезну кількість архівних джерел. Наприклад узагалі не представлено матеріали з Державного архіву Київської області (ДАКО).

Тридцятиріччя трагедії на ЧАЕС актуалізує і спонукає дослідників до продовження виявлення закритої (до 1991 р.) архівної інформації, її осмислення з позицій сьогоднішнього дня, а також до виявлення й публікації документів і матеріалів, які стосуються соціальних наслідків Чорнобиля в поточний період історії України.

Нижче представлено документи з фондів чотирьох архівосховищ: Центрального державного архіву вищих органів влади та управління України (ЦДАВО України), ЦДАГО України, ДАКО й Архіву Верховної Ради України (АВР України). Усі матеріали публікуються вперше. Укладачі намагалися відібрати різноаспектні та інформативно насичені документи. Тематично вони охоплюють широке коло проблем. Перший часовий відрізок (1986-1987 рр.) - це становище з поінформованістю суспільства (відображають листи громадян); інформація щодо організації та проведення дозиметричного контролю харчових продуктів; проблематика, пов'язана з використанням товарів, які знаходилися у зоні ЧАЕС; ситуація зі вживанням рослинних продуктів, зокрема ягід, населенням; питання, що надійшли до партійних органів від тимчасово евакуйованих людей; надання матеріальної допомоги (по лінії Червоного Хреста); будівництво житла, благоустрій переселенців у перші місяці після аварії тощо. Другий часовий відрізок (1991 рр.) - стан із житлом для переселенців та соціально-побутової інфраструктури; категорування населених пунктів, які зазнали радіоактивного забруднення; перспективи будівництва нових атомних енергоблоків; ситуація із забрудненістю лісових масивів. Третій часовий відрізок (2006-2007 рр.) - заходи й перспективи щодо подолання наслідків катастрофи на момент двадцятиріччя аварії, зокрема визначення територій, які постраждали найбільше; становище з соціальним захистом населення тощо.

Першим у нашій добірці вміщено лист-повідомлення директора ЧАЕС В.П. Брюханова, який ми виділяємо окремо. Його виявила начальник відділу використання документів та інформаційних технологій ДАКО, кандидат історичних наук О.М.Бєлая. Уперше лист було представлено громадськості на документальній виставці «Чорнобиль - біль наш довічний», яка відбулася 21 квітня 2016 р. в названому архівосховищі. О.М.Бєлая погодилася надати його для публікації в «Українському історичному журналі», за що укладачі їй щиро вдячні. Зазначимо, що лист-повідомлення В.П. Брюханова архівісти ДАКО подали до секретаріату Міжнародного реєстру ЮНЕСКО «Пам'ять світу» з метою включення його до об'єктів усесвітньої документальної спадщини. У повідомленні директора станції йдеться про деталі аварії та обстановку відразу після неї. Воно відклалось у справах фонду №5 («Київський обласний комітет Комуністичної партії України»). На ньому стоїть гриф «Таємно», є напис «Прим. №1». Документ без номера та дати, проте з його змісту зрозуміло, що вийняли його з друкарської машинки в перші години після вибуху енергоблоку - тобто вранці 26 квітня 1986 р. Лист завірено особистим підписом В.П. Брюханова. Слід зауважити, що фотокопія документа (а саме примірника №3) вже відтворювалася, але без зазначення архівосховища, фонду, справи та аркушу (вірогідно ориґінал саме цього примірника зберігається у ЦДАГО України).

Решту поданих документів за хронологією, тематикою та місцем зберігання можна поділити на п'ять груп. Перша з них - це листи від населення (зокрема киян) до вищих партійних органів. Загалом у фонді №1 ДАКО («Київський міський комітет Комуністичної партії України») вдалося виявити низку цікавих листів, утім для публікації в «Українському історичному журналі» відібрано лише деякі з них, що пов'язано з вимогами щодо обсягу (власне це обмеження стосується й усіх інших документів). Зазначимо, що епістолярній формі реакції населення на катастрофу та подолання її наслідків властива найбільша відвертість, а відтак і гострота питань, оціночних суджень або звинувачень. Особливо це стосується анонімних листів. За зовнішніми ознаками листи та звернення громадян можна поділити на колективні та індивідуальні, з підписами або без них. Зі зрозумілих причин передусім саме не підписані листи, або ж такі, де підпис не давав можливості встановити особу/осіб, яка/які його відправили, дозволяли адресантам висловлюватися більш відверто та гостро. Для публікації обрано чотири найбільш показових листи (див. док. №2-5). Два з них адресовано М.С.Ґорбачову, один - В.В. Щербицькому, ще один - у ЦК КПРС (тут укладачі зняли одне речення відповідно до вимог чинного законодавства). Усі вони врешті опинилися в Київському міськкомі КПУ. Листи, зокрема, свідчать про низьку поінформованість суспільства щодо причин аварії, її можливі наслідки, про недовіру до дій влади, більшість представників якої завуальовували правду. Звичайно, усе це породжувало серед пересічних громадян різні чутки та домисли, панічні настрої.

Наступна група (див. док. №6-9) - матеріали з фонду №342 ЦДАВО України («Міністерство охорони здоров'я УРСР»), що відносяться до червня 1986 р. Вони містять інформацію про радіометричний контроль харчових продуктів і можливість їх уживання, зокрема ягід; дозвіл на вилов риби рибалкам-любителям на водосховищах Дніпровського каскаду; про використання товарів, що знаходяться у зоні Чорнобильської АЕС. Так, результати перевірки, проведеної у червні 1986 р. фахівцями санепідемслужби, свідчили про значні прорахунки в організації та проведенні дозиметричного контролю харчових продуктів у Києві та області. Медичні чиновники наголошували на необхідності вжиття термінових заходів до припинення реалізації товарів із Чорнобильської зони без належного дозиметричного контролю.

Три документи (див. док. №10-12) третьої групи знову, за місцем зберігання, належать партійному фонду №5 ДАКО. Вони датуються серпнем 1986 - січнем 1987 рр., і загалом відображають різні аспекти соціальної проблематики, що була тоді пов'язана з евакуйованим населенням. Цікавий і доволі інформативний документ №10 містить перелік (станом на серпень 1986 р.) типових запитань (утім поміж ними є й індивідуально-конкретні), котрі задавали партійним функціонерам евакуйовані громадяни. Перелік репрезентує передусім соціальні настрої, сподівання, бажання населення. Також він свідчить про циркуляцію серед тих, хто був змушений покинути попередні місця проживання, певних домислів і чуток. Переважна більшість запитань стосувалася працевлаштування, житла, матеріальних компенсацій.

Четверту групу представлено шістьма документами з фонду №1 ЦДАГО України («Центральний комітет Компартії України»), які відносяться до 1991 р. Це - довідки, записки, листи, телеграми до найвищого партійно-державного органу республіки з питань ліквідації наслідків Чорнобильської аварії, котрі датуються 11 березня - 22 серпня 1991 р. Тексти документів цієї групи доволі великі (охоплюють 153 аркуші), тож публікуються у скороченому вигляді. У довідці ЦК КПУ від 11 березня 1991 (див. док. №13) наголошується, що у зв'язку з мораторієм на будівництво АЕС усі роботи зі спорудження атомних енергоблоків на Запорізькій, Рівненській та Хмельницькій станціях було припинено. Інформативністю відзначається довідка Київського обкому Компартії України від 27 березня 1991 р. (див. док. №14), де зачіпається чимало соціальних проблем, що виникли в республіці внаслідок аварії. Поряд із позитивною статистикою наводяться факти різноманітних прорахунків, пов'язаних із ліквідацією наслідків катастрофи. Головний висновок, які роблять автори довідки, зводиться до того, що дедалі нові прояви небезпечних наслідків Чорнобильської катастрофи дають достатні підстави порушити перед Верховною Радою УРСР питання щодо визнання Київської області зоною екологічного лиха з відповідним статусом. Інтерес становить док. №17, в якому висвітлюється робота оргкомітету з підготовки та проведення офіційних заходів, пов'язаних із 5-річчям аварії на ЧАЕС. Тут ідеться про кошторис витрат, кількість запрошених учасників, число офіційних делеґацій тощо. Зазначається, що участь у заходах «активу» Народного руху та асоціації «Зелений світ» викликає деяку настороженість, в організаційному плані має стихійний характер «із політичним забарвленням». У доповідній одного з відділів ЦК КПУ про категорування населених пунктів, що постраждали внаслідок катастрофи (див. док. №18), на підставі наявних відомостей про обстеження було визначено зони радіоактивного забруднення, до котрих віднесли 2104 населених пункти в 11 областях республіки, де проживали 2,4 млн. мешканців.

І, нарешті, п'яту групу представлено двома офіційними документами з фонду №1 АВР України, які відносяться до 2006-2007 рр. та були підготовлені депутатами - членами комітету Верховної Ради України з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи. У матеріалах парламенту визначено території, які найбільше постраждали від аварії на ЧАЕС, наголошено на недостатності соціального захисту населення. Зазначалося, поміж іншого, що державні видатки на ліквідацію наслідків Чорнобиля у загальному обсязі бюджетних коштів з 1998 по 2006 рр. зменшились у 3,8 рази.

Размещено на Allbest.ru