До проблеми місцевого карбування на українських землях у другій половині XIV століття

Размещено на http://www.allbest.ru/

До проблеми місцевого карбування на українських землях у другій половині XIV століття

Ірина Хромова

У 1990-х рр. фахівцями фіксувалася загальна цифра відомих монет у 1200 екземплярівКозубовский Г.А. Находки монет ХІУ-ХУ ст. на территории Киева. -- К., 1991. -- С. 14.. В історіографії поширена інформація про кілька найбільших скарбів із київськими денаріями -- Гвоздівський 1873 р.Інститут рукопису Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського, ф. І., спр. 7794, арк. 2., Кисілівський 1903 р., КанівськийБолсуновский К. Монеты киевских князей ХІУ ст. -- К., 1909. -- С. 7., Трипільський 1906 р. Петров Н. О новооткрытой киевской монете ХІУ века. -- Х., 1908. -- С. 1; Болсуновский К. Указ. соч. -- С. 3., з яких загальна кількість монет Володимира Ольгердовича, за свідченнями дослідників, дорівнювала близько 125 екземплярівТам же. -- С. 7.. Однак саме Сосницький скарб (1911 р., с. Сосниця, Чернігівської області) на сьогодні залишається найбільшим масивом відомих пам'яток київського карбування.

Від початку 2000-х рр. знахідки нових монет, у більшості випадків, є поодинокими. Лише за останні кілька років (2013 -- початок 2015 рр.) стало відомо про більш як 200 нових знахідок. Точну кількість прослідкувати важко через стихійність пошукового процесу. Після потрапляння монет у приватні колекції їхнє дослідження стає практично неможливим і залежить тільки від бажання власника. Локалізація останніх знахідок переважно не виходить за усталені просторові межі -- Київська, Чернігівська, Черкаська області, зустрічаються вони й на території Дніпропетровської області, АР Крим.

У ході роботи із Сосницьким скарбом нами була розроблена детальна схема класифікаціїХромова І. Сосницький скарб: до питання аналізу та класифікації монет Володимира Ольгердовича // Український історичний збірник (2010) / Гол. ред. Т. Чухліб. -- К., 2010. -- Вип. 13. -- С. 29-36, табл. 2-8.. Її вдалося перевірити й на новому матеріалі (детальний аналіз планується подати в окремій публікації). Нагадаємо, що в основі класифікації аверсних штемпелів київських монет Володимира Ольгердовича лежать іконографічні характеристики, з огляду на які можна виділити три типи зображень на аверсах: хрест, знак та плетінка. Типи діляться на групи, варіанти, диференти. Групи аверсних зображень представлено трьома варіантами центрального зображення аверсу монет -- в оточенні лінійних чи варіаційкартушів із крапок. Це найбільш сталі групи зображень, які характерні для двох із трьох варіантів аверсних зображень («хрест» і «знак»). Варіанти аверс- них зображень представлені способами накреслення центральних зображень аверсу. Відносяться лише до двох типів -- «хрест» і «знак», для кожного мають свої особливості. Різновиди варіантів аверсних зображень -- супровідні символи, що карбувалися навколо основної фігури, представлені лише в типах «хрест» і «знак», для кожного з яких мають свої особливості. У даному випадку диферентами виступають крапки та інші зображення в різних варіаціях розташування відносно центральної фігури. Варто окремо зазначити про наявність певної кількості екземплярів, де на аверсних зображеннях диференти відсутні.

Найбільший варіативний ряд представляє зображення знака. Виявлено 14 варіантів накреслення, які, у свою чергу, мають власні особливості розташування, які ми не могли не показати. Можливо, це допоможе в наступному дослідженні символіки, визначенні походження даного символу й пояснення його присутності на київських монетах. Порівняно менше варіантів накреслення хреста. Вони зводяться до трьох основних, що мають свої диференти, -- крапки між раменами або додаткові знаки, про які вже зазначалося вище під час аналізу типів монет Володимира Ольгердовича.

Найменш численний тип монет складають екземпляри із зображенням плетінки (або плетива). Спосіб її зображення не має варіативного ряду й характерний для класичної джучидської монетної традиції. Це зображення також має назву «вузол щастя» й дуже часто використовувалося як допоміжний елемент декору при оформленні джучидських монет у XIV ст. у якості самостійного центрального елементу. Воно зустрічається на деяких мідних анепіграфних монетах Криму, одному з типів срібних монет Абдалаха та на наслідуваннях джучидським монетам, що карбувались на північних землях Київського князівства в 1350-х рр. Тому, зважаючи на потенційне визнання подібної символіки й охоче сприйняття на місцевому грошовому ринку, можна вважати його прямим запозиченням із татарської монетної традиції. Це припущення має своє підґрунтя -- у складі Борщівського скарбу 1948 р. поряд із трьома монетами Володимира Ольгердовича містяться 17 екземплярів київських наслідувань середини XIV ст. Можливо, саме з них його й було запозичено для оформлення I типу монет Володимира Ольгердовича та перших литовських денаріїв.

Легенда на київських монетах Володимира Ольгердовича розміщується навколо центрального зображення у звичній для читача формі розташування літер. Її початок відносно центральної фігури може бути внизу або зверху. Напрям літер -- праворуч, ліворуч. При розташуванні легенди ліворуч, літери зазвичай також розвернуті в цю сторону, що є результатом використання в процесі виготовлення монетного штемпеля в якості зразка звичайної монети такого ж типу замість шаблону з дзеркальним зображенням. нумізматичний плетінка монетний князівський

Одна з найбільш дискусійних і відкритих проблем київського карбування даного періоду -- атрибуція монетних зображень. Цілий пласт праць науковців від останньої третини ХІХ ст. і до сьогодні містить вражаюче різноманіття припущень та варіантів атрибуціїДив.: Антонович В. О новонайденных серебряных монетах с именем Владимира // Труды Ш Археологического съезда. -- К., 1878. -- Т. П. -- С. 151-157; Болсуновский К. Указ. соч.; Его же. Заметка о загадочной фигуре на монетах Великого княжества Киевского. --.

Очевидно, причиною цього можна вважати брак інформації щодо історії формування й розвитку місцевої геральдики, зокрема родової. М. Лихачов зазначав: «...знаки родові, а особливо знаки власності, зовсім не те, що «символи», які завдяки священному культовому, чомусь їм навіяному, значенню мігрують, зберігаючи свої форми»1887; Его же. Родовой знак Рюриковичей, великих князей киевских. Геральдическое исследование, предназначенное к чтению на XIV Археологическом съезде в г. Чернигове. -- К., 1908; Гуттен-Чапский Е. Удельные, великокняжеские и царские деньги Древней Руси: Собрание графа Э.К. Гуттен-Чапского. -- СПб., 1875; Догель М. Неизданная русская монета XIV века // Записки нумизматического отделения Императорского русского археологического общества / Под. ред. М.Г. Деммени. -- СПб., 1913. -- Т. II. -- Вып. III--IV. -- С. 85-89; Зайцев В.В. Новые находки ранних монет Великого княжества Литовского в России // Средневековая нумизматика Восточной Европы / Отв. ред. В.В. Зайцев.-- М., 2007. -- Вып. 2. -- С. 121-137; Зубков В. К вопросу о древних рязанских монетах // Краеведческие записки. -- Рязань, 1959. -- С. 106-- 119; Козубовский Г.А. К вопросу о киевских и северских монетах XIV в. // Пятнадцатая Всероссийская нумизматическая конференция. Тезисы докладов и сообщений. -- М., 2009. -- С. 127--129; Його ж. Сіверські монети XIV ст. -- К., 1992; Котляр Н. Клад монет Владимира Ольгердовича // Нумизматика и эпиграфика. -- М., 1970. -- Т. VIII. -- С. 88--101; Его же. Монеты Владимира Ольгердовича // Нумизматика и сфрагистика. -- 1971. -- Т. IV. -- С. 42-- 67; Лихачев Н.П. Избранные труды. -- М., 2014. -- Т.1: Материалы для истории византийской и русской сфрагистики. -- Вып. II. Печати с изображением тамги или родового знака; Погорілець О., Саввов Р. Про нові монети зі знаком Володимира Ольгердовича // Нумізматика і фалеристика. -- 2009. -- № 1. -- С. 10--11; Ремецас Э. Новые данные о киевских монетах Владимира Ольгердовича (по новым находкам монет в Литве) // Pieni^dz i systemy monetarne wspolne dziedzictwo Europy. Studia i Materialy / Pod red. K. Filipowa, B. Kuklik. -- Augustow-- Warszawa, 2012. -- S. 94--107; Рябцевич В.Н. О монетах Новгород-Северского и Стародубского уделов Великого княжества Литовского (последняя четверть XIV в.) // Средневековая нумизматика Восточной Европы / Отв. ред. В.В. Зайцев. -- М., 2007. -- Вып. 2. -- С. 138--159; Соболева Н. А. К вопросу о монетах Владимира Ольгердовича // Нумизматика и эпиграфика. -- М., 1970. -- Т.УП. -- С. 81--88; Толстой И. Древнейшие русские монеты Великого княжества Киевского. Нумизматический опыт графа И.И. Толстого. -- СПб., 1882; Хромова І. Вказ. пр.; Її ж. Атрибуція монет Чернігово-Сіверського князівства: проблеми та здобутки // Сіверянський літопис. -- 2008. -- № 3. -- С. 22--28; Її ж. До проблеми атрибуції зображення родового знаку князів Ольгердовичів // Спеціальні історичні дисципліни: питання теорії та методики. Зб. наук. пр. / Відп. ред. Г.В. Боряк. -- К., 2008. -- Число 15. -- С. 304--315; Её же. К иконографии киевских и северских монет второй половины XIV в. // Нумизматические чтения 2009 года. К 80-летию А.С. Мельниковой и 90-летию В.В. Узденикова. Тезисы докладов и сообщений. -- М., 2009. -- С. 28--31; Шорин П.А. К вопросу о надчеканке тамги на монетах великого княжества Рязанского // Нумизматический сборник. Материалы к нумизматическому каталогу собрания ГИМ / Под ред. В.Л. Янина. -- М., 1971. -- Ч. IV. -- Вып. I. -- С. 11--19; Gumowski M. Piecz^cie ksi^z^t litewskich // Ateneum wilenskie. -- Wilno, 1930. -- Rocz. 7. -- Zeszyt. 3--4. -- S. 684--725; Kiersnowski R. Najdawniejsze monety litewskie // Wiadomosci numizmatyczne. -- Warsyawa, 1984. -- Rok XXVIII. -- Zeszyt 3--4 (109--110). -- S. 129--175 та ін.

⁸ Лихачев Н.П. Указ. соч. -- С. 266.. Виявляючи особливості побудови й походження знаків польської та руської (до татарського періоду) геральдики, дослідник вказує на значний вплив західноєвропейських традицій у місцевій державній сфрагістиці з XIV ст. після тривалої перерви, за якого й у пізніші часи, однак, існували особові печатки, що містили зображення, не обумовлені певними правиламиТам же. -- С. 267.. Вказаний період початком державної геральдики руських і литовських удільних князівств визнає О. Однороженко, а наступне XV ст. -- якраз час вжитку досліджуваних знаків на печатках Рюриковичів та Гедиміновичів -- часом її розквітуОднороженко О.А. Руські королівські, господарські та князівські печатки ХІІІ- ХVІ ст. -- Харків, 2009. -- С. 12, 16.. Тобто процес спадкоємності умовно родового знака виглядає достатньо природнім. Натомість незрозумілим лишається початок.

З усіх існуючих в історіографії припущень щодо значення зображень на київських і сіверських монетах найбільше імпонує нам визначення як знака власності. У такому разі родова належність зображень сумнівна, а, отже, знак запозичений. Зважаючи на історичні обставини існування князівств, засвоювались символи скоріше зі східної традиції (тамга, тамгоподібний знак). Тоді найближче до цього візуально знаходиться знак Корибута. У цьому напрямі його розглядав і М. Лихачов, пов'язуючи приєднання хреста з прийняттям християнства. Однак пов'язував його із татарською родовою геральдикою, наводячи, як приклад, чималу кількість родів татарського походження серед польської шляхти, які мали свої гербові печатки. А через те, що певний рід інколи виходив на історичну арену достатньо пізно, символіка на його печатках виявлялась не поясненоюЛихачев Н.П. Указ. соч. -- С. 243-246..

Що ж до монет Володимира Ольгердовича, в оформленні яких дослідники також вбачають вплив татарських традиційКіегзио^/зкіЯ. Ор. сі! -- 8. 137., то, розглядаючи його знак, М. Лихачов наводить фото й опис печатки, яка належить литовському королю Міндовгу (1251-1263), де з одного боку -- іменний напис у три рядки, а з іншого -- знак, ідентичний нижній частині знака на київських монетах Володимира ОльгердовичаЛихачев Н.П. Указ. соч. -- С. 247. Там же. -- С. 262-263.. Порівнюючи знаки, М. Лихачов говорить про зміну останнього шляхом подвоєння. Пояснення цьому немає, оскільки такий процес, на його думку, завжди суб'єктивний, залежить від низки факторів, тому певного закону зміни знаків просто не існує .

У будь-якому випадку, карбуючи монету від свого імені, Володимир Ольгердович помістив на неї знак, що мав позиціонувати його як емітента й господаря землі, отже, мав бути пізнаваним та вжитковим. Схиляючись до визначення зображення як знака власності, вважаємо за необхідне ще раз порушити питання про характер його походження. Особливо за умови існування такого знака на печатках попередніх правителів Великого князівства Литовського. Звісно, автентичність опублікованої М. Лихачовим печатки можна піддавати сумніву, однак метричні характеристики й місце знахідки (Новгород) не суперечать можливій належності її Міндовгу. Офіційна печатка останнього (єдина, яка збереглась на сьогодні), до слова, не містить жодних подібних знаків.

При очевидній ужитковості подібних зображень у ХІУ-ХУ ст. тема лишається відкритою й потребує залучення до вивчення знаків на київських та сіверських монетах відомостей сфрагістики та геральдики Великого князівства Литовського, що має дати відповідь на питання: чи можна пов'язати цю традицію не тільки з татарською, а й із литовською; і чи не є таке явище унікальним і притаманним виключно для земель литовсько-ординського прикордоння, оскільки саме на цих територіях подібні зображення отримали певний офіційний статус у монетному карбуванні?

Нами проаналізовано 109 екземплярів із приватних колекцій. Більшість складають монети II типу (58 екз.), монет І типу -- 9, III -- 42. Монети з плетінкою важать у середньому 0,46 г, монети зі «знаком» мають ваговий діапазон 0,22-0,68 гДо десятка монет цього типу мають вагу від 0,59 г до 0,68 г і, тим самим, виходять за межі раніше встановленого дослідниками вагового діапазону (близько 0,50 г). Такі екземпляри потребують додаткового аналізу й перевірки на автентичність., з хрестом -- 0,21-0,34 г.

У якості ілюстрації нового матеріалу наводимо одну з останніх знахідок -- 2 екземпляри, що походять із випадкової знахідки на правому березі річки Трубіж, у районі м. Переяслава-Хмельницького.