Суфражистська кампанія у Великій Британії (1860-ті - 1928 роки): історіографія проблеми

Наталія З.

Враховуючи багатогранність досліджуваної теми, наукові праці, з метою їхнього аналізу, було умовно розподілено на наступні групи: 1) загальні праці з історії жіноцтва; 2) праці, що висвітлюють становище британської жінки у різних сферах життєдіяльності суспільства; 3) дослідження з історії суфражистського та антисуфражистського рухів у Великій Британії, а також участі жінок у політичному житті країни у зазначений період; 4) роботи, присвячені становищу британських жінок у роки Першої світової війни.

До першої групи увійшли дослідження, у яких відображено загальні тенденції у становищі жінки в 1860-х -- 1928 рр. Так, в останній третині ХІХ ст. у країнах Заходу дослідники фіксують істотні зміни, що охопили практично всі сфери життя, і мали значний вплив на формування образу «нової» жінки. Ця тема знайшла відображення у працях відомого англійського історика Е. Гобсбаума1. На думку дослідника, в період, що охоплює декілька десятиліть перед 1914 р., сталися три найвідчутніші зрушення, що вплинули на появу «нової» жінки: 1) поширення середньої освіти для дівчат; 2) отримання жінками більшої свободи діяльності; 3) у суспільстві на жінок стали звертати більше уваги, розглядаючи їх як особливу групу, що має власні інтереси й прагнення. Е. Гобсбаум зупиняється на таких питаннях як контроль за народжуваністю, статус жінок на ринку праці та їх прилучення до професій, які нещодавно вважалися виключно чоловічими, стереотипи у суспільстві щодо непрацюючих жінок, вплив церкви та антиклерикальних рухів на становище жінки.

Серед праць, що дозволяють прослідкувати витоки вказаних явищ, слід назвати роботу британської вченої Л. Абрамс2. Досліджуючи широке коло питань, що включають місце жінки у приватному та публічному житті, взаємовідносини з політичними силами та участь у Першій світовій війні, авторка конкретизує масштаби і динаміку змін окремо для кожної з найбільш розвинутих європейських країн впродовж 1789-- 1918 рр. Американський історик Е.Т. Аллен3 подає детальний історичний аналіз еволюції становища жінок Великої Британії, Франції, Німеччини, Італії та Росії впродовж ХХ ст.

Пострадянська історіографія вказаного питання представлена працею білоруського історика І.Р. Чикалової4. У роботі міститься аналітичний огляд особливостей залучення жінок та дітей до праці на промислових підприємствах у країнах Західної Європи і США у ХІХ ст. Дослідниця висвітлює рухи за поліпшення умов праці цих категорій найманих працівників і особливості прийняття перших фабричних законів.

До другої групи увійшли праці авторів, чиї дослідження присвячено висвітленню особливостей становища британської жінки у різних сферах життєдіяльності суспільства.

Загальні аспекти цієї проблеми відображені у праці англійського історика і економіста Ф. Томпсона5, який, досліджуючи соціальну історію Великої Британії, аналізує економічний уклад, соціальну структуру, види зайнятості, дозвілля, а також сімейні стосунки і цінності, характерні для суспільства вікторіанської доби.

Місце та роль жінок у вікторіанському суспільстві, а також особливості процесу їхньої емансипації проаналізовано британськими дослідницями Р. Гріллс6 та В. Клейн7.

Російська історіографія питання представлена дисертацією історика С.А. Нестерової8. Її робота базується на порівняльному аналізі образів американської та британської жінки в останній третині ХІХ ст. -- на початку ХХ ст. Дослідниця констатує еволюцію уявлень про жінку у зазначений період. Головним її результатом стало руйнування жорсткої межі між публічною і приватною сферами діяльності і визнання суспільством права жінок на участь у публічному житті.

Російська вчена К.Ш. Єфимова9 у своїй дисертації, присвяченій дослідженню становища і соціокультурного статусу жінок середнього прошарку у Великій Британії (1870-1920-х гг.), стверджує, що підвалини для появи «нової» або «сучасної» жінки були закладені представницями середнього прошарку. Вчена акцентує увагу на демографічних процесах, змінах в освітній сфері, на ринку праці та у шлюбно-сімейних відносинах.

Загалом, у добу вікторіанства дім, сім'я та шлюб були центральними поняттями у суспільній свідомості і мали виключне значення для англійців. Особлива роль у шлюбно-сімейному житті належала жінці, яка мала піклуватися про затишок у домі й родині. У той же час, нарівні із сакралізацією сімейного життя, було започатковано протилежний за сутністю процес, який передбачав розмиття жорстких меж між «приватною» і «публічною» сферами життєдіяльності, що не могло не позначитися на становищі «берегині домашнього вогнища».

Австралійська вчена П. Джейлланд10, дослідивши становище британок з привілейованих прошарків суспільства в освітній сфері, шлюбно- сімейних стосунках і соціумі, зазначає, що центральним поняттям у житті жінок Британської імперії був дім. Англійські леді уособлювали ідеал самопожертви і знаходились у залежності від своїх чоловіків чи батьків. Така система взаємовідносин активно підтримувалася державою.

Американський історик К. Нельсон11 акцентує увагу на сімейних ролях чоловіка і дружини, батька і матері, братів і сестер, а також більш далеких родичів. Вона наголошує, що ще з дитинства британських чоловіків та жінок готували виконувати у суспільстві відмінні за сутністю ролі. Так, хлопчиків готували до ролі годувальника, надаючи їм кращу освіту, більше свободи і часу для дозвілля, у той час як дівчаток ще змалечку залучали до робіт по господарству, догляду за молодшими сестрами і братами тощо.

Значний інтерес для дослідження особливостей становища жінки у шлюбно-сімейній сфері, а також впливу вікторіанської моралі на життя британок становлять дослідження британських учених Дж. Бенкса й О. Бенкс12 та Р. Флетчера13. Американська феміністка-правознавець і політолог М. Шенлі14 зупиняється на ключових змінах у статусі заміжніх жінок у ХІХ ст., вказуючи на тісний зв'язок між утисками жінки у приватній та публічній сферах. Англійський історик Л. Стоун15 аналізує підстави та різні шляхи проведення процесу розлучення у Великій Британії. Учений констатує той факт, що розлучення було досить рідкісним явищем у цій країні, принаймні, до ХХ ст.

Серед праць російських дослідників, які вивчали становище британської жінки у шлюбно-сімейних відносинах, слід назвати статтю Д.Б. Вер- шиніної16. Авторка подає узагальнений морально-психологічний портрет англійських леді на основі листів, щоденників та художніх творів англійської літератури ХІХ ст. Вчена приходить до висновку, що, хоча заміжжя залишалося нормативним інститутом для жінок будь-якого прошарку суспільства, а інститут сім'ї був основоположним для більшості англійців, ще у XVIII ст. англійські жінки почали проявляти інтерес до подій соціального життя, яке виходило за рамки домашніх проблем. Ця тенденція зберігалася і впродовж XIX ст. У цей період розпочався процес пробудження жіночої свідомості, втілений у прагненні англійських леді до самоосвіти.

У першій половині ХІХ ст. в Англії було започатковано процес реформування освітньої системи, який відбувався впродовж всього століття. У цей період поступово починає зростати значення жіночої освіти.

Британський дослідник Д. Гіллард17 подає цінний фактологічний і документальний матеріал, присвячений становленню і розвитку системи освіти в Англії за період 597-2010 рр.

Російська вчена І. А. Калініченко дослідила культурно-історичні, соціально-історичні, науково-педагогічні аспекти розвитку традицій англійської жіночої освіти. Авторка виділяє такі основні тенденції в розвитку жіночої освіти у вказаний період: регіоналізація, автономізація, фуркація, біфуркація та демократизація жіночих навчальних закладів. Ці зміни були втілені в життя завдяки прийняттю ряду законодавчих актів (1836, 1840, 1866 і 1870 рр.). І. А. Калініченко робить висновок, що наприкінці ХІХ ст. в Англії склалася цілісна система жіночої освіти, проте гендерні суперечності на ментальному рівні на цей час подолати не вдалося.

Зростання рівня освіченості жінок відкривало для них нові перспективи для самореалізації, сприяло більшій самостійності і підвищенню власної самооцінки.

Важливим фактором, що вплинув на формування образу «нової» жінки, були зміни на ринку праці, які безпосередньо торкнулися працюючих жінок. У другій половині ХІХ -- першій половині ХХ ст. у Великій Британії намітилася тенденція до розширення сфер зайнятості, прийнятних для жінок різних верств населення. Крім цього, на становище працюючих жінок мали вплив зміни у трудовому законодавстві, що стосувалися умов та тривалості праці, особливостей нарахування заробітної плати тощо.

Серед західних учених, що досліджували проблему жіночої зайнятості на британських теренах, слід назвати американського історика Дж. Бар- нетт19. Вона проаналізувала особливості жіночої праці на тлі промислової революції у Великій Британії. Констатуючи наявність нерівності в оплаті праці чоловіків та жінок і намагаючись пояснити її походження, дослідниця приходить до висновку, що причиною менших заробітків жінок у порівнянні з чоловіками були не стереотипи щодо перших, а особливості розвитку самого ринку праці. На думку Дж. Барнетт, витіснення жінок до менш важких сфер праці відіграло швидше позитивну роль для самих жінок, надавши їм можливість бути працевлаштованими. Різниця в заробітній платі для робітників жіночої та чоловічої статі була пов'язана з різницею у продуктивності їхньої праці, а, отже, економічно виправданою.

Дослідження британської вченої Е. Робертс20 присвячено становищу жінок робітничого прошарку та проблемам, з якими вони мали справу у сфері зайнятості. Вона вказує на складнощі при підрахунку кількості працюючих жінок, аналізує ставлення чоловіків до жіночої зайнятості, а також відносини британок з профспілками, розглядає проблеми нерівної оплати праці, особливості трудового законодавства тощо.

Британський історик Н. Вердон21, на основі широкої джерельної бази, детально аналізує трудові будні жінок, що проживали у сільській місцевості. Вчена робить висновок, що впродовж всього ХІХ ст. ці жінки вносили істотний вклад в економічне життя країни, незважаючи на те, що офіційно їхня присутність на ринку праці скоротилася наприкінці ХІХ ст.

Розглядаючи проблему нерівності в оплаті праці, дослідниця стверджує, що, принаймні частково, це становище було обумовлене вірністю традиціям. У той же час, вона вказує й на вплив різниці у продуктивності праці та тривалості робочого дня робітників чоловічої і жіночої статей.

Британська дослідниця Л. Холкомб22 акцентує увагу на становищі працюючих жінок середнього прошарку. Вона фіксує підвищення їхнього статусу напередодні Першої світової війни у порівнянні з останньою третиною ХІХ ст. Американська вчена Д. Копельман досліджує становище лондонських жінок-вчителів, особливості формування їхньої ген- дерної і класової ідентичності з моменту запровадження державної освіти у 1870-1930-х рр.

Ще одній важливій проблемі -- «шлюбним заборонам»24, які переважно стосувалися працюючих жінок з середніх прошарків населення, присвячено працю американського історика й економіста К. Голдін25.

Завершує вказаний блок у західній історіографії робота британської вченої К. Девідсон26, у якій досліджено еволюцію домашніх обов'язків англійських жінок різних прошарків. Хоча ведення домашнього господарства не може бути зараховане до рангу оплачуваної роботи, становище у даній сфері мало важливе значення для працюючих жінок, які були змушені поєднувати ці два види зайнятості. Авторка подає цінні відомості щодо зміни обсягів домашньої роботи у сім'ях різного достатку за період 1650-1950 рр.

Проблематика, пов' язана із жіночою зайнятістю у Великій Британії, частково знайшла відображення у праці радянського дослідника М.О. Єрофєєва27. Наявну у цей період тенденцію до збільшення обсягів залучення жінок у сферу оплачуваної праці він пояснює бажанням капіталістів «отримати найбільш дешевий і слухняний робочий матеріал».

Третя група досліджень включає в себе проблеми, що стосувалися перебігу суфражистського та антисуфражистського рухів, а також участі жінок у політичному житті. Традиційно історію жіночого руху у Великій Британії дослідники поділяють на два етапи («дві хвилі»). Якщо «перша хвиля» тривала починаючи з другої половини ХІХ ст. до перших десятиліть ХХ ст., то «друга хвиля» жіночого руху бере свій початок від 60-х рр. ХХ ст.

Перший етап жіночого руху відомий у науковій літературі як суфражистський (від англ. «suffrage» -- «право голосу»), оскільки серед багатьох вимог щодо покращення становища жінок та отримання ними недоступних раніше прав і можливостей для самореалізації, вимога про надання виборчих прав була першочерговою. На переконання жінок, отримавши це право, вони, шляхом участі у виборі представника і творенні законів, зможуть виправити й інші прояви несправедливості.

«Перша хвиля» фемінізму стала яскравим явищем суспільно-політичного життя Великої Британії. Наукові дискусії навколо рушійних сил, характеру його діяльності та впливу здобутків на емансипацію британських жінок тривають й донині.

Одним із дискусійних залишається питання про соціальну приналежність учасників суфражизму і вплив цього фактора на мету їхньої боротьби.

Британський історик Е. Гобсбаум28 вказує на обмеженість досягнень суфражистського руху, спричинену активною участю у ньому переважно вихідців з середнього та вищого прошарків населення. Протилежної точки зору дотримуються британські дослідники Дж. Ліддінгтон і Дж. Нор- ріс , які, на основі значної кількості джерел, у тому числі, щоденників активістів, місцевих газет, рукописів та інтерв'ю з учасниками і сучасниками суфражистського руху здійснили ґрунтовний аналіз сутності жіночого руху у Великій Британії. Ними було спростовано усталене твердження про суфражизм як рух жінок з середніх і вищих прошарків. Дж. Ліддінгтон і Дж. Норріс показали, що активну участь у русі брали також і робітниці, особливо, з Північної Англії.

У радянській історіографії суфражизм у Великій Британії було прийнято розглядати як буржуазний рух. Так, відомий історик К.Б. Виноградов наголошував на вузькості британського жіночого руху через домінування у ньому «буржуазних елементів», які «майже не цікавилися соціальними аспектами руху, зокрема, боротьбою, яку жінки-робітниці вели з давніх часів..., -- боротьбою за оплату своєї праці нарівні з чоловіками» .

За більше ніж 50-літню кампанію суфражистам вдалося побудувати розгалужену мережу представництв по всій території Великої Британії, пережити декілька розколів на основі ідеологічних і тактичних розбіжностей, здобути значну кількість як прихильників, так і противників, привернути увагу широкого загалу і, врешті-решт, здобути право голосу.

Важливе значення для вивчення особливостей перебігу «першої хвилі» жіночого руху має праця британської дослідниці Е. Кроуфорд31, що містить відомості про більше ніж 400 суфражистських активістів і детальні описи діяльності 800 суфражистських товариств та груп тиску. Комплексний аналіз «першої хвилі» британського суфражистського руху надає також американський історик і правозахисниця С. ван Вінгерден . Відомості про створення перших суфражистських жіночих товариств, їхню структуру і взаємовідносини між членами містяться у праці канадської вченої А. Робсон33.

Особливо цінними є фундаментальні праці британського історика М. Пью34, який критично переосмислив наявні напрацювання з історії жіночого руху. Він заперечив досить поширену точку зору, згідно з якою наприкінці ХІХ ст. суфражистський рух переживав спад. На думку вченого, період з 1890 до 1900 рр. був вдалим для активістів жіночого руху, які у цей час мали успіх в полеміках щодо надання жінкам права голосу. Крім цього вчений проаналізував впливи двох світових воєн на становище британок, політику партій щодо жінок, участь останніх у політиці і суспільному житті; дослідив проблеми, пов'язані з материнством, веденням домашнього господарства і його поєднанням з оплачуваною зайнятістю тощо.

Станом на початок ХХ ст. у британському суфражистському русі досить чітко окреслились дві течії -- поміркована, представлена Національним союзом жіночих суфражистських товариств, і войовнича, яку представляв Жіночий соціально-політичний союз. Більшість дослідників погоджується з поданою класифікацією. Серед тих, хто пропонує альтернативний поділ, слід назвати британського історика С. Холтон35. На її думку, доцільно розрізняти «ліберальних» та «демократичних» суфражисток, беручи за основу сутність їхніх вимог. Так, якщо «ліберальні» активістки виступали лише за надання права голосу жінкам на рівних умовах з чоловіками, то «демократичні» учасниці жіночого руху виступали за надання права голосу всім громадянам.

Загалом, явище мілітантства у британському суфражизмі має неоднозначні оцінки з боку дослідників. Зокрема, американський історик Л.П. Юм36 вважає, що діяльність радикального Жіночого соціально- політичного союзу, мала деструктивний вплив до 1914 р. Основна ж заслуга у здобутті жінками права голосу належить поміркованому Національному союзу жіночих суфражистських товариств.

З іншого боку, британський учений Е. Росен37 високо оцінює внесок суфражеток і вважає тактику мілітанток ефективним знаряддям у боротьбі за право голосу, відкидаючи популярні твердження про безглуздість і необдуманість їхніх радикальних дій.

Американська вчена Л. Нім Мейхол , яка детально проаналізувала тактику та ідеологію мілітанток, простежує розвиток їхньої концепції опору від її витоків в межах радикально-ліберального дискурсу у 1860-х рр. до становлення в якості політичної практики під час англо- бурської війни. Вона вважає мілітантство серйозною політичною силою і високо оцінює його здобутки.

Враховуючи виключне значення керівництва войовничого крила суфражизму у діяльності цього напрямку загалом, особливий інтерес становить праця британського історика П. Бартлі39, у якій критично переосмислено роль лідерки мілітанток Еммелін Панкхерст у процесі жіночої емансипації, прослідковано становлення її особистості та еволюцію поглядів.

Сучасна російська історіографія, присвячена розвитку британського суфражизму загалом і його радикальної течії, зокрема, представлена працями російської вченої О.В. Шнирової40, яка дослідила витоки і хід «першої хвилі» жіночого руху, вплив суфражистської пропаганди на суспільство, феномен мілітантства. Вона підтримує найпоширеніший в історіографії поділ суфражизму на конституційний (поміркований) і войовничий (мілітантський) напрямки. О.В. Шнирова констатує, що перший напрям спирався на ліберальну ідеологію і керувався демократичними принципами в управлінні жіночими організаціями. У той час як характерними рисами другого напряму були активне використання насильницьких методів для впливу на уряд, жорстка централізація, дисципліна, ієрархічність, корпоративізм. На думку вченої, «...боротьба мілітанток була не стільки боротьбою за розширення демократії, скільки боротьбою проти демократії»41, тому мілітантство слід віднести до рухів і організацій тоталітарного типу.

Російський історик Д.Б. Вершиніна42 вважає, що заслуга суфражеток полягала, насамперед, у приверненні уваги суспільства до проблеми жіночого рівноправ'я, однак на практиці агресивні дії мілітанток багато в чому лише відкладали момент надання жінкам виборчих прав.

Серед російських учених, які досліджували проблему чоловічого суфражизму, слід назвати О.В. Шнирову43. Вона виділяє наступні причини поширення чоловічого фемінізму в Англії: 1) тривала боротьба жінок за політичні права, 2) поляризація суспільства щодо проблеми жіночих виборчих прав після виникнення мілітантства, 3) криза системи тендерних відносин на початку ХХ ст. На думку вченої, «.період кінця ХІХ -- початку ХХ ст. ознаменувався появою не тільки «нової жінки», яка прагнула до незалежності і рівноправності, але й «нового чоловіка», який цінував у жінці ці нові якості й прагнув бачити поруч із собою. рівноправного партнера і повноцінну особистість»44. суфражистський фемінізм британський

Окремого розгляду потребує проблема побудови взаємостосунків між суфражистами і політичними партіями. Серед західних вчених однією з перших вищевказаний аспект висвітлювала британська вчена К. Ровер45. Попри свою цінність, ці дослідження мають істотний недолік, який проявляється в апологетичності викладу боротьби жінок за політичні права.

На перших порах своєї діяльності суфражисти активно співпрацювали з ліберальними парламентарями. Американський історик Л.П. Юм46 виявила поступове розчарування суфражистських активістів політикою Ліберальної партії, на яку покладалися великі надії щодо забезпечення політичних прав для жінок. Взаємостосунки лейбористів і активістів суфражистського руху стали предметом дослідження американського вченого Дж. Лі .

Становлення взаємовідносин між політично активними жінками Великої Британії і консерваторами досліджувала М. Аучтерлоні48. Також цю тему розглядає британський дослідник М. Пью49. Він наголошує на виключному значенні підтримки жіночого руху з боку деяких членів Консервативної партії.

Проблема взаємин суфражистів і політичних партій також знайшла своє відображення у роботах радянських дослідників та вчених пострадянського простору. Зокрема, радянський історик К.Б. Виноградов вказував на безпосередній зв'язок між кризою лібералізму і жіночим рухом у Великій Британії50.

Подібної точки зору дотримується й сучасний російський історик І.А. Школьніков51. Входження жінок до електорального поля, на думку вченого, стало додатковим фактором, який зумовив післявоєнну кризу лібералізму. Крім цього, аналізуючи причини затяжного характеру боротьби жінок за право голосу, І.А. Школьніков приходить до висновку, що, поряд з жорсткою опозицією з боку лідерів Ліберальної партії щодо вказаної проблеми, важливим фактором була логіка розвитку англійського парламентаризму, основною тенденцією якого було поступове зростання ролі кабінету міністрів і його глави, що отримав змогу монополізувати парламентський час для проходження урядових біллів.

Білоруський історик І.Р. Чикалова52 дослідила ставлення провідних британських політичних партій до участі жінок у політичному житті, особливості співпраці феміністок і політичних діячів, а також зміни у партійних ідеологіях, спричинені входженням британок до політичної сфери.

Дослідження впливу суфражистського руху на суспільно-політичне життя Великої Британії виглядало б неповним за відсутності аналізу діяльності їхніх опонентів -- антисуфражистів. Ця проблема знайшла свої відображення у працях як західних, так і російських вчених.

Зокрема, британська вчена Дж. Буш53 висвітлює ідеологічні засади і особливості діяльності антисуфражистського руху, до якого входили як чоловіки, так і жінки. Особливий інтерес становить аналіз системи аргументації противників суфражизму та особливостей побудови ієрархічних стосунків між чоловіками та жінками в антисуфражистському таборі. Глибокий аналіз діяльності антисуфражистських організацій представлено також у праці британського вченого Б. Харрісона54.

Російський історик О.В. Шнирова55 подає порівняльну характеристику суфражистського та антисуфражистського рухів.

У 1918 р. основна мета суфражистів, принаймні, частково, була досягнута. У зв'язку з цим постало питання про значення надання жінкам права голосу для процесу їхньої емансипації загалом.

Аналізуючи цю проблему, американо-британський історик Г. Сміт56 показує складнощі, з якими зіштовхнулись активісти жіночого руху при намаганні досягти більш глобальної мети -- руйнування дискримінаційних практик і досягнення рівноправ'я. Крім цього, він подає узагальнений аналіз «першої хвилі» суфражистського руху і досліджує співпрацю між жінками-консерваторами і наступниками НСЖСТ у 1920-х рр.

Основні досягнення європейського фемінізму на тлі політичних трансформацій (1700-1950 рр.) представлено у комплексному дослідженні американської вченої К. Оффен57. Дослідниця, в історичній ретроспек- тиві, розглядає співвідношення понять «рівність» і «відмінність», «публічне» і «приватне» тощо. Становище американських та британських жінок впродовж ХХ ст. крізь призму феміністської ідеології стало предметом дослідження британської феміністки соціалістичного спрямування Ш. Роуботам58.

Більшість російських учених, досліджуючи безпосередній вплив набуття жінками політичних прав на їхнє становище у суспільстві, вказує на незначні зрушення у цій сфері. Так, К.Ш. Єфимова вважає, що більший вплив на появу нових перспектив у житті англійок, передусім, середнього прошарку, мало впровадження у широкий обіг нових винаходів, таких як дукарська машинка, телеграф та телефон59.

Російський історик Д.Б. Вершиніна60 стверджує, що надання жінкам виборчих прав не означало утвердження принципів гендерної рівності. Цю точку зору підтримує В.І. Успенська61. Вчена вважає, що набуття жінками права голосу було радикальним проривом в ідеології «природного підпорядкування» жінок і чоловічого домінування, але надії суфражисток, що з набуттям рівних виборчих прав політика автоматично зміниться на краще, виявилися ілюзією. Короткий огляд історії надання жінкам виборчих прав у різних країнах, а також аналіз сучасного стану проблеми, подані В.І. Успенською, свідчать про досить низький рівень участі жінок у політичному житті більшості країн світу.

Завершує вказаний блок історіографічних напрацювань відома російська дослідниця Н.М. Степанова62, яка вивчала культуру гендерних відносин основних політичних партій, складнощі, з якими мали і продовжують мати справу британські жінки-політики, проблеми, пов'язані із запровадженням гендерного квотування.

До четвертої групи досліджень увійшли праці, присвячені особливостям впливу Першої світової війни на становище британських жінок у суспільстві. Ця категорія досліджень була винесена до окремої групи у зв'язку з тим, що під час війни життя та діяльність жінок у Великій Британії мали принципові відмінності від їхнього становища у мирний час.

Проблема жіночої емансипації є одним з аспектів, що перебуває у тісному зв'язку з перебігом воєнної кампанії 1914-1918 рр., адже, з одного боку, жіноча частина населення була змушена долучитися до роботи на військові потреби й отримала, таким чином, допуск до виконання тих обов'язків, що були раніше для неї недоступними. З іншого боку, така практика була тимчасовим явищем, спричиненим кризовою ситуацією.

У цей період, під досить специфічним кутом, постала проблема переосмислення тендерних ролей. Відомий американський учений Дж. Гольдштейн63, у процесі дослідження співвідношення понять «гендер» і «війна», а також особливостей конструювання понять «жіночності» та «мужності» на тлі військових конфліктів, дійшов висновку, що у воєнний час гендерні норми нерідко використовувалися для пристосування різних груп населення до потреб війни. Вчений доводить, що, попри існування певних гендерних шаблонів, згідно з якими вбивство є прерогативою чоловіка, знищення собі подібних не є природнім для обох статей.

Співвідношення понять «жінка» і «насильство», а також особливості безпосередньої участі жінок у бойових діях стали центральними темами у дослідженнях британських учених Р. Хоус та М. Стевенсона64, ірландського аналітика і відставного офіцера Т. Клонана65, ізраїльського військового аналітика та історика М. ван Кревельда66.

У роки Першої світової війни британські жінки були офіційно позбавлені можливості брати пряму участь у бойових діях. У той же час, частина з них отримала змогу працювати у безпосередній близькості від фронту шляхом прилучення до спеціальних жіночих допоміжних організацій. У дисертаційному дослідженні британського історика Дж. Гулд67 висвітлено особливості роботи британок у таких формуваннях.

Російська історіографія цього питання представлена статтею Н.Ю. За- бєліної68. У ній висвітлено діяльність британок, які у роки Першої світової війни вирушили на допомогу Сербії. Зокрема, тут містяться відомості про єдину на той час британську жінку-солдата Флору Сандес.

Раптовий початок війни став на заваді планам суфражистських активістів і наклав відбиток на перебіг жіночого руху. У центрі дисертаційного дослідження російського історика Н.В. Новікової69 перебуває розвиток суфражизму в роки Першої світової війни. Вчена констатує його спад у зазначений період: збройний конфлікт перервав тенденцію до стабільного збільшення кількості учасників та прихильників руху й послідовного розвитку стратегічного курсу суфражистських товариств.

У той же час, у роки війни виникла нагальна потреба у реформуванні виборчого законодавства, викликана необхідністю забезпечити право військовозобов'язаних громадян на волевиявлення. Робота над проведенням реформи розпочалася ще у 1916-1917 рр., досягши свого логічно завершення з прийняттям «Акту про народне представництво» 1918 р. За цим законом, поряд з іншими нововведеннями, жінкам Великої Британії було надано обмежене право голосу.

У ході голосування за внесення змін до виборчого законодавства парламентарі активно вказували на вагомий внесок жінок під час воєнної кампанії, називаючи його ледь не основною причиною впровадження вищевказаних змін.

Надання частині жінок права голосу викликало дискусію серед дослідників щодо причин прийняття такого рішення і визначення реальних впливів суфражистського руху й Першої світової війни у цьому питанні.

Зокрема, у західній історіографії найпоширенішими є дві точки зору на вказану проблему. Згідно з першою, війна була вирішальним фактором у наданні частині британок політичних прав. Серед дослідників, що підтримують це твердження, слід назвати британських істориків К. Ровер70 та А. Марвіка . Останній включає розширення прав та можливостей жінок у число 10 основних соціальних змін, спричинених війною.

Друга точка зору полягає у переконанні, що праця жінок у роки Першої світової війни була лише вдалим приводом для надання права голосу. Насправді ж, набуття жінками політичних прав було наслідком комплексу причин, серед яких суфражистські кампанії, вдала політична ситуація, об'єктивна необхідність реформування виборчого законодавства, світовий досвід та інші фактори. Прихильниками такого бачення проблеми є британські історики П. Бартлі ,С. Холтон і Дж. Боурк .

Жодну з вищевказаних точок зору не поділяє радянський дослідник М.О. Єрофєєв, який у своїй праці побіжно згадує надання жінкам обмеженого права голосу на загальних виборах у 1918 р. Його позиція ґрунтується на теорії класової боротьби, тому, на його думку, «Акт про народне представництво» було прийнято з метою «запобігти зростанню революційних ідей у робітничому класі»75.

Російська дослідниця Д.Б. Вершиніна76, віддаючи належне феміністським активістам, вважає, що Перша світова війна остаточно змінила думку британського суспільства на користь суфражистського руху.

Таким чином, дослідження, присвячені статусу жінки у суспільствах різних країн світу, посідають одне з чільних місць у західній історіографії. На сьогоднішній день існує значна кількість праць, у яких розглядаються загальні тенденції, що супроводжували процес еволюції жіночого образу впродовж історичного розвитку людства. У той же час, наразі спостерігаються складнощі при спробі об'єднання історії жінок з загальноісторичними дослідженнями.

Що стосується Великої Британії, то проблематика, пов'язана зі становищем жінок у цій країні, а також їхньою боротьбою за розширення власних прав та можливостей привертала і продовжує привертати увагу дослідників різних країн світу.

Попри наявність значної кількості історіографічних напрацювань, все ще залишається достатня кількість дискусійних тем, які потребують подальшого дослідження й переосмислення. Зокрема, це проблеми виправданості нерівної оплати праці чоловіків та жінок, підрахунку точної кількості працюючих, періодизації суфражистського руху, взаємовпливу участі британок у Першій світовій війні та процесу їхньої емансипації, аналіз складнощів, з якими мали справу британки при намаганні побудувати успішну політичну кар'єру, відмінностей між законодавством і практичним втіленням його постулатів тощо.

Крім цього, на нашу думку, дана проблема несправедливо позбавлена уваги вітчизняних науковців, оскільки прогресивний досвід жіночих рухів Великої Британії може бути застосований у практиці жіночого руху в Україні, де питання забезпечення гендерного рівноправ'я залишається невирішеним і тому набуває особливого значення, а, отже, спонукає істориків до необхідності подальшого вивчення проблеми.

Література

1 Гобсбаум Е. Вік екстремізму : Коротка історія ХХ віку, 1914-1991 / Е. Гобсбаум; [пер. з англ. О. Мокровольський]. -- К.: Альтернативи, 2001. -- 543 с.; Гобсбаум Е. Нова жінка / Е. Гобсбаум // Ґендерний підхід : історія, культура, суспільство / [під ред. Л. Гентош, О. Кісь]. -- Львів: ВНТЛ-Класика, 2003. -- С. 74-97.

2 Allen A.T. Women in Twentieth-Century Europe / A.T. Allen. -- New York: Palgrave MacMillan, 2007. -- 208 p.

3 Чикалова И.Р. Женский и детский труд в странах Западной Европы и США в XIX веке / И.Р. Чикалова // Женщины в истории : возможность быть увиденными : сб. науч. ст. / [гл. ред. И.Р. Чикалова]. -- Минск: БГПУ, 2002. -- Вып. 2. -- С. 95-110; Чикалова И.Р. У истоков социальной политики государств Западной Европы / И.Р. Чикалова // Журнал исследований социальной политики. -- 2006. -- № 4. -- С. 501-525.

4 Thompson F.M.L. The Rise of Respectable Society: A Social History of Victorian Britain, 1830-1900 / F.M.L. Thompson. -- Cambridge, Mass : Harvard University Press, 1988 -- 382 p.

5 Grylls R.G. Emancipation of Women / R.G. Grylls // Ideas and Beliefs of the Victorians: An Historic Revaluation of the Victorian Age / R.G. Grylls. -- London: Sylvan Press, 1949. -- Р. 254-60.

6 Klein V. The Emancipation of Women : Its Motives and Achievements / V. Klein // Ideas and Beliefs of the Victorians : An Historic Revaluation of the Victorian Age. -- London: Sylvan Press, 1949. -- Р. 261-267.

7 Нестерова С.А. Образ английской и американской женщины в представлении современников : последняя треть XIX -- начало XX веков : дисс. ... на соискание науч. степени канд. ист. наук / Нестерова Светлана Александровна. -- Самара: РГБ, 2004. -- 187 c.

8 Ефимова Е.Ш. Изменение положения и социокультурного статуса женщин среднего класса Великобритании 1870-1920-х гг. : дисс. ... на соискание науч. степени канд. ист. наук / Ефимова Екатерина Шахидовна. -- Томск, 2009. -- 226 с.

9 Jalland P. Women, marriage and politics / P. Jalland. -- Oxford : Clarendon Press, 1986. -- 366 p.

10 Nelson C. Family ties in Victorian England (Victorian life and times) / C. Nelson. -- Santa Barbara : Praeger Publishers, 2007. -- 196 р.

11 Banks J.A. Feminism and Family Planning in Victorian England / J.A. Banks, O. Banks. -- New York: Schocken Books, 1977. -- 153 p.

12 Fletcher R. The Family and Marriage in Britain / R. Fletcher. -- London : Penguin, 1966. -- 256 р.

13 Shanley M.L. Feminism, Marriage, and the Law in Victorian England / M.L. Shanley. -- Princeton : Princeton University Press, 1993. -- 213 р.

14 Stone L. Road to Divorce: England, 1530-1987 / L. Stone. -- London : Oxford University Press, 1995. -- 460 p.

15 Вершинина Д.Б. Воспитание и манеры английских леди XVIII-XIX вв. / Д.Б. Вершинина // Вестник Пермского Университета. История. -- 2010. -- Вып. 2 (14). -- 93-97.

16 Калиниченко И.А. Развитие традиций женского образования в Англии XIX в. : автореф. диса на соискание науч. степени канд. пед. наук / Калиниченко Инга Александровна. -- Волгоград, 2008. -- 23 с.

17 Burnette J. Gender, Work and Wages in Industrial Revolution Britain / J. Burnette. -- Cambridge : Cambridge University Press, 2008. -- 377 р.

18 Roberts E. Women's Work, 1840-1940 / E. Roberts. -- Cambridge : Cambridge University Press, 1988. -- 79 p.

19 Verdon N. Rural Women Workers in Nineteenth-century England : Gender, Work and Wages / N. Verdon. -- Woodbridge : Boydell Press, 2002. -- 232 р.

20 Holcombe L. Victorian Ladies at Work: Middle-class Working Women in Englandand Wales 1850-1914 / L. Holcombe. -- Hamden, CT : Archon Books, 1973. -- 253 p.

21 Copelman D.M. London's Women Teachers: Gender, Class, and Feminism, 1870-1930 /

D. M. Copelman. -- New York : Routledge, 1996. -- 286 р.

22 «Шлюбна заборона» -- дискримінаційна практика, що існувала на британських теренах з кінця ХІХ ст. до 1960-х рр. Відповідно до неї, заміжнім жінкам заборонялось працювати у ряді сфер, які потребували освітньої підготовки, зокрема, це викладацьке ремесло, канцелярська робота тощо. Такі обмеження не стосувались робітничих професій.

23 Goldin C. Marriage bars : discrimination against married women workers from the 1920s to the 1950s / C. Goldin // Favorites of Fortune : Technology, Growth, and Economic Development since the Industrial Revolution / [ed. by H. Rosovsky, D. Landes and P. Higonnet]. -- Cambridge, MA : Harvard University Press, 1991. -- P. 511-36.

24 Davidson СЛ. Woman's Work Is Never Done. A History of Housework in the British Isles 1650-1950 / C.A. Davidson. -- London : Chatto & Windus, 1982. -- 256 p.

25 Ерофеев H.A. Очерки по истории Англии 1815-1917 гг. / H.A. Ерофеев. -- М.: Издательство ИМО, 1959. -- 263 с.

26 Гобсбаум Е. Нова жінка / Е. Гобсбаум // Ґендерний підхід : історія, культура, суспільство / [під ред. Л. Гентош, О. Кісь]. -- Львів: ВНТЛ-Класика, 2003. -- С. 95.

27 Liddington J. One hand tied behind us: the rise of the women's suffrage movement / J. Liddington, J. Norris. -- London: Rivers Oram Press, 2000. -- 333 р.

28 Виноградов К.Б. Дэвид Ллойд Джордж / К.Б. Виноградов. -- М.: «Мысль», 1970. -- С. 153.

29 Crawford E. The Women's Suffrage Movement: A Reference Guide 1866-1928 / Crawford. -- London and New York: Routledge, 2003. -- 800 р.

30 Wingerden S.A., van. The Women's Suffrage Movement in Britain, 1866-1928 / S.A. van Wingerden. -- New York, NY: Palgrave Macmillan, 1999. -- 227 р.

31 Robson A.P.W. The founding of the National Society for Women's Suffrage / P.W. Robson // Canadian Journal of History. -- 1973. -- № 8. -- Р. 1-22.

32 Pugh M. The March of the Women: A Revisionist Analysis of the Campaign for Women's Suffrage, 1866-1914 / M. Pugh. -- Oxford : Oxford University Press, 2000. -- 303 р.; Pugh M. Women and the Women's Movement in Britain / M. Pugh. -- London: Macmillan, 1992. -- 400 p.

33 Holton S.S. Feminism and Democracy: Women's Suffrage and Reform Politics in Britain / S.S. Holton. -- Cambridge : Cambridge University Press, 2003. -- 220 р.; Holton S.S. Suffrage Days : Stories from the Women's Suffrage Movement / S.S. Holton. -- London: Routledge, 1996. -- 336 p.

34 Hume L.P. The National Union of Women's Suffrage Societies, 1897-1914 / L.P. Hume. -- New York: Garland, 1982. -- 253 p.

35 Rosen A. Rise Up, Women! : The Militant Campaign of the Women's Social and Political Union, 1903-1914 / A. Rosen. -- London and New York: Routledge, 2013. -- 344 р.

36 Nym Mayhal L.E. The Militant Suffrage Movement: Citizenship and Resistance in Britain, 1860-1930 / L.E. Nym Mayhal. -- Oxford : Oxford University Press, 2003. -- 232 p.

37 Шнырова О.В. Новые подходы в суфражизме / О.В. Шнырова // Вестник РОИИ. -- 2002. -- № 2(3). -- С. 6.

38 Вершинина Д.Б. Две волны женского движения в Великобритании: динамика взаимоотношений с властью и обществом : дисс. ... на соискание науч. степени канд. ист. наук / Вершинина Дарья Борисовна. -- Пермь, 2007. -- 286 с.

39 Шнырова О.В. «Мужчины в их жизни». Некоторые размышления о роли мужчин в суфражистском движении / О.В. Шнырова // Диалог со временем. -- 2010. -- № 31. -- С. 308-337.

40 Шнырова О.В. «Мужчины в их жизни». Некоторые размышления о роли мужчин в суфражистском движении / О.В. Шнырова // Диалог со временем. -- 2010. -- № 31. -- С. 337.

41 Rover С. Women's suffrage and party politics in Britain, 1866-1914 / С. Rover. -- London: Routledge & K. Paul, 1967. -- 240 p.

42 Hume L.P. The National Union of Women's Suffrage Societies, 1897-1914 / L.P. Hume. -- New York: Garland, 1982. -- 253 p.

43 Lee J. The British Labour Party and women's suffrage, 1900-1914. -- а thesis in history, submitted to the Graduate Faculty of Texas Tech University in Partial Fulfillment of the Requirements for the Degree of Master of Arts / Lee Jaesuk. -- Texas Tech University, 1984. -- 182 р.

44 Auchterlonie M. To Work for Women's Enfranchisement by Educative and Constitutional Methonds Consistant with Unionis Principles / M. Auchterlonie // The Conservative History Journal. -- 2008. -- Issue 7. -- Р. 4-7.

45 Pugh M. The March of the Women: A Revisionist Analysis of the Campaign for Women's Suffrage, 1866-1914 / M. Pugh. -- Oxford : Oxford University Press, 2000. -- 303 р.; Pugh M. Women and the Women's Movement in Britain / M. Pugh. -- London: Macmillan, 1992. -- 400 p.

46 Виноградов К.Б. Дэвид Ллойд Джордж / К.Б. Виноградов. -- М.: «Мысль», 1970. -- С. 152-157.

47 Bush J. Women Against the Vote. Female Anti-Suffragism in Britain / J. Bush. -- New York : Oxford University Press, 2007. -- 340 р.

48 Harrison B. Separate Spheres: The Opposition to Women's Suffrage in Britain / Harrison. -- London and New York : Routledge, 2012. -- 274 р.

49 Шнырова О.В. Антисуфражизм как зеркало суфражизма / О.В. Шнырова // Диалог со временем. -- 2007. -- № 19. -- С. 253-283.

50 Smith H.L. The British Women's Suffrage Campaign 1866-1928 / H.L. Smith. -- London and New York: Routledge, 2014. -- 192 р.

51 Offen К. European Feminisms 1700-1950: A Political History / К. Offen. -- Stanford, CA: Stanford University Press, 2000. -- 554 p.

52 Rowbotham Sh. A Century of Women: The History of Women in Britain and the United States in the Twentieth Century / Sh. Rowbotham. -- London: Penguin, 1999. -- 704 p.

53 Ефимова Е.Ш. Изменение положения и социокультурного статуса женщин среднего класса Великобритании 1870-1920-х гг. : дисс. ... на соискание науч. степени канд. ист. наук / Ефимова Екатерина Шахидовна. -- Томск, 2009. -- С. 213-214.

54 Вершинина Д.Б. Две волны женского движения в Великобритании: динамика взаимоотношений с властью и обществом : дисс. ... на соискание науч. степени канд. ист. наук / Вершинина Дарья Борисовна. -- Пермь, 2007. -- 286 с.

55 Howes R.H. Women and the Use of Military Force / R.H. Howes, M.R. Stevenson. -- London: Lynne Rienner Pub, 1993. -- 247 р.

56 Clonan T. A history of women in combat / T. Clonan // A History of the Irish Artillery Corps. -- Dublin: Defence Forces Printing Press, 1998. -- Р. 117-162.

57 Creveld M. van. The Great Illusion : Women in the Military / M. van Creveld // Millennium. -- 2000. -- Vol. 29, № 2. -- Р. 429-442.

58 Gould J.M. The women's corps the establishment of women' s military services in Britain : а thesis presented for the Degree of Ph.D / Gould Jennifer Margaret. -- University оf London, 1988. -- 487 р.

59 Забелина Н.Ю. Первая мировая война: британские героини Сербии / Н.Ю. Забелина // Women in Russian Society. -- 2О1О. -- Usue 1. -- Р. 91-98.

60 Новикова Н.В. Суфражистское движение в Великобритании в годы Первой Мировой войны : дисс. ... на соискание науч. степени канд. ист. наук / Новикова Наталья Валентиновна. -- Ярославль, 2000. -- 215 с.

61 Rover С. Women's suffrage and party politics in Britain, 1866-1914 / С. Rover. -- London: Routledge & K. Paul, 1967. -- 240 p.

62 Marwick A. War and Social Change in the Twentieth Century : a comparative study of Britain, France, Germany, Russia and the United States / A. Marwick. -- London: Macmillan, 1974. -- 258 р.

63 Bartley P. Emmeline Pankhurst / P. Bartley. -- Routledge, 2002. -- 284 р.

64 Holton S.S. Feminism and Democracy: Women's Suffrage and Reform Politics in Britain / S.S. Holton. -- Cambridge: Cambridge University Press, 2003. -- 220 р.

65 Ерофеев H.A. Очерки по истории Англии 1815-1917 гг. / H.A. Ерофеев. -- М.: Издательство ИМО, 1959. -- С. 255.

66 Вершинина Д.Б. Две волны женского движения в Великобритании: динамика взаимоотношений с властью и обществом : дисс. ... на соискание науч. степени канд. ист. наук / Вершинина Дарья Борисовна. -- Пермь, 2007. -- 286 с.