Тематика звернень громадян до ЦК КП України періоду "Застою": загальний огляд (за матеріалами Центрального державного архіву громадських об’єднань України)

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Звернення громадян до органів влади на сьогоднішній день є цінним історичним джерелом по вивченню історії України радянського періоду. Актуальність статті пояснюється потребою серйозного дослідження цих документів, систематизації їх як джерела з метою введення до наукового обігу та обумовлена широким інтересом істориків до цього питання.

Хронологічні рамки дослідження -- 1965-1984 роки -- тобто, період «застою» (від жовтневого Пленуму ЦК 1964 року, коли до влади прийшов Леонід Брежнєв, та до березня 1985 року, коли на засіданні Політбюро ЦК КПРС новим Генеральним секретарем було обрано Михайла Горбачова). Статистичні дані щодо звернень за 1963-1964 та 1985 роки ми теж частково використовуємо у дослідженні з метою показати проблему, так би мовити, у «динаміці».

Отже, у загальному відділі ЦК Компартії України щомісяця проводився комплексний аналіз листів. Інформування «Москви» було регулярним. Кожне півріччя загальний відділ доповідав ЦК про характер і зміст листів, що надійшли, як вказувалось, до «керівних органів республіки» -- ЦК, Президію Верховної Ради УРСР, Раду Міністрів УРСР і Укррадпроф. У січні місяці зводились дані за увесь попередній рік.

Наприклад, у 1978 році, як доповідали у січні 1979 року завідувачі загального відділу та відділу організаційно-партійної роботи ЦК Компартії України П. Мусієнко та Г. Крючков, до керівних органів республіки надійшло 96754 листи, що було на 3267 більше, ніж за попередній -- 1977 рік.

Крім того, Президією Верховної Ради УРСР у 1978 році було отримано 3878 заяв про визнання підпільно-партизанської діяльності в роки війни та 45057 прохань про помилування. Таку величезну кількість прохань про помилування Президія Верховної Ради отримувала щороку.

Прохань про помилування, що надсилались до ЦК КП України було в рази менше і вони враховувались не окремо, як у цьому випадку, а разом з листами на інші теми. Наприклад, у 1977 році з 47008 звернень громадян прохань про перегляд судових справ, про зняття судимостей та про помилування засуджених було 2578.

Також зазначимо, що значна кількість громадян зверталась до керівних органів республіки з усними зверненнями. Наприклад, у 1976 році до ЦК Компартії України, Президії Верховної Ради УРСР, Ради Міністрів УРСР та Укррадпрофу з усними зверненнями звернулось 33407 відвідувачі.

Однак, крім вищих керівних органів, листи та телеграми надходили до міністерств, газет, інших установ. Виникає запитання, скільки ж усього звернень надходило від громадян щороку? У ЦДАГО знаходиться цікавий документ -- довідка про надходження листів і заяв трудящих, прийомі громадян в ЦК Компартії України, Президії Верховної Ради УРСР, Раді Міністрів УРСР, Укррадпрофі, в міністерствах та відомствах республіки у 1978 році. Згідно цього документу, до 109 державних установ за 1978 рік надійшло 382590 листів та телеграм громадян. Ще 160286 осіб звернулись з усними зверненнями.

Також варто зазначити, що велика кількість громадян звертались зі своїми зверненнями до обкомів, райкомів, міськкомів партії. Наприклад, лише у 1976 році до партійних комітетів республіки (не враховуючи ЦК Компартії України) надійшло 323060 листів трудящих (у 1975 році цифри були приблизно схожі -- 311080 листів).

Звичайно, з року в рік цифри різнились, однак, наведені вище дані дають нам змогу побачити загальну картину масштабів «листів у владу» в період «застою».

Як бачимо, звернення до ЦК Компартії України посідали значне місце серед загальної кількості письмових звернень -- приблизно 50 тисяч з 700 тисяч за даними середині 1970-х років (тобто близько 15%). Протягом усього періоду «застою» до ЦК Компартії України щорічно надходило 40-60 тисяч листів та телеграм (для порівняння до ЦК КПРС, наприклад, у 1982 році, з усього Радянського Союзу надійшло 668000 листів та телеграм). ЦК КП України був органом, до якого надходило найбільше письмових звернень у порівнянні з усіма іншими установами та відомствами республіки.

Дуже часто громадяни звертались до ЦК КП України з питань, які могли бути вирішені на місцях, але вони, минаючи районні, міські та обласні організації, звертались безпосередньо в вищий орган республіки -- ЦК Компартії. Наприклад, як пояснювалось у надісланому з Києва до ЦК КПРС документі під назвою «Акт про результати перевірки виконання бюджету Української парторганізації за 1970 рік, а також стану розгляду листів і заяв, що надійшли до ЦК КП України в 1970 році», велика кількість листів та телеграм до вищого органу республіки була викликана незадовільною роботою з громадянами на місцях: «відповідні організації на місцях ще не приділяють належної уваги питанням глибокого вивчення причин, що породжують ці листи і скарги, недостатньо займаються пропагандою радянського законодавства і правовим вихованням громадян». Дійсно, часто в листах громадяни розповідали, що звертались зі своїми проблемами до райкому, обкому, однак, їм там не допомогли, або й взагалі не розглянули їх прохання чи скаргу.

Але, слід врахувати також важливий психологічний аспект -- в тому разі, якщо лист громадянина в обком пересилався з ЦК, його розглядали обов'язково та у найкоротші терміни, і до того ж, для працівників обкому це свідчило про серйозність намірів людини, яка зі своєю проблемою «дійшла» аж до ЦК. Тому громадяни могли певною мірою зловживати цим, одразу, через «голову» місцевих органів влади, звертаючись до ЦК КП України. Власне, це саме стосується і звернень громадян до різноманітних міністерств та відомств республіки (крім керівних органів писали, в основному, в МВС, Мінзв'язку, Міністерство охорони здоров'я, Міністерство соціального забезпечення, Прокуратуру, Верховний суд, газету «Правда України»), адже люди намагались «підсилити» своє звернення, надсилаючи його копію до ЦК.

Тим і цікаві для дослідника листи та телеграми до найвищого органу влади -- ЦК Компартії, адже саме сюди надходили звернення з усієї території України про усі найголовніші проблеми, переживання та прагнення людей того часу. Отже, саме в зверненнях до Центрального Комітету в найбільш повній мірі відобразились основні аспекти радянської дійсності періоду «застою». радянський комуністичний звернення громадянин

Потрібно зазначити, що здебільшого у досліджуваний період досить скрупульозно вівся підрахунок звернень громадян не тільки до ЦК Компартії України, а й загалом до усіх владних органів навіть районного масштабу. У ЦДАГО знаходяться довідки про кількість та характер звернень у різні роки до Кабінету Міністрів, Президії Верховної Ради, Укррадпрофу, різноманітних міністерств та відомств, обкомів партії і так далі. Підрахунок кількості звернень, через специфічність даних документів, міг бути не зовсім точним, адже, наприклад, одна людина могла надсилати свої листи/телеграми одночасно у декілька відомств та по декілька разів, у одному зверненні могли одночасно підніматись декілька різноманітних питань, тобто, звернення могло бути одночасно і скаргою, і проханням, і доносом.

Отже, згідно статистичних даних, можна виділити ряд основних питань, що піднімались громадянами у зверненнях до ЦК КП України постійно протягом усього досліджуваного періоду.

Перш за все, головним питанням, що найбільш турбувало населення України у той період, було житлове питання. В середньому у досліджуваний період близько третини усіх звернень громадян до ЦК КП України були саме з цього приводу. При чому, тут варто зазначити, що це питання включало в себе цілий комплекс різних складових, а співробітники ЦК КП України досить чітко вказували, які саме аспекти житлового питання найбільше турбували людей в той чи інший рік. Загалом, до звернень з житлового питання відносились звернення з питань надання житлової площі та покращення житлово-побутових умов, з питань ремонту будинків та квартир, з питань надання допомоги у придбанні будівельних матеріалів для індивідуального будівництва. Сюди ж відносились питання вступу в житлові кооперативи, а також скарги на неуважне та формальне ставлення до вимог трудящих з боку окремих працівників радянських організацій при вирішенні житлово-побутових питань.

На «другому місці» за кількістю звернень -- «листи, заяви та скарги на недоліки в роботі та неправильну поведінку в побуті керівних працівників». Ці питання порушувались у 10-12% звернень щорічно. До цієї категорії загалом відносились «сигнали» громадян «про факти недбайливого ставлення керівних працівників до своїх обов'язків та зловживань службовим становищем, факти проявів грубощів, рукоприкладства, проявів аморальної поведінки». Також скарги на факти «викривлення соціалістичної законності». Фактично, за своєю суттю, це були доноси. Звичайно, певна кількість їх при розгляді співробітниками ЦК не підтверджувалась, тобто, доволі значним був відсоток наклепів на керівництво (співробітниками ЦК з цього приводу підрахунки не велись). Саме серед цієї категорії звернень було найбільше так званих анонімок -- тобто, звернень або взагалі без підпису, або з підписами вигаданими іменами.

Листи з компрометуючими даними, що надходили до ЦК, стосувались керівників усіх масштабів, в тому числі і республіканського. Наприклад, надходили листи з приводу «неправильної» поведінки першого секретаря Закарпатського обкому партії Юрія Ільницького; першого секретаря Одеського обкому партії Михайла Синиці; дружини другого секретаря ЦК КП України Івана Лутака Бойко Марсель Іванівни; міністра радгоспів УРСР В. Федана та інших. Ці звернення могли вплинути, та й власне дуже суттєво впливали, на кар'єри багатьох партійних та державних діячів того часу. Важливо відмітити, що листи та усні заяви, що стосувались керівників республіканських та обласних організацій, розглядалися тільки секретарями ЦК або за їх дорученням Партійною комісією при ЦК Компартії України та інспекторами ЦК.

Наступне питання, яке порушувалось у 6-7% звернень громадян до ЦК КП України -- питання роботи. Сюди відносили звернення з питань надання роботи, переходу на інші підприємства та неправильного звільнення з роботи. В подальшому у документах ЦК КП України ця категорія звернень мала загальну назву «про порушення трудового законодавства». При чому щорічно майже 40% звернень з питань роботи стосувались питань незаконного звільнення та переведення на іншу роботу.

Питання сільського господарства (первісно ця категорія звернень фігурувала у звітних документах під назвою звернення з «різних питань сільського господарства»). До цих питань відносились загалом питання діяльності колгоспів, радгоспів та інших сільськогосподарських організацій, пропозиції щодо поліпшення роботи сільського господарства, збільшенню оплати праці колгоспникам та механізаторам, прохання підвищення пенсій та збільшення матеріальної допомоги, скарги на різноманітні недоліки в господарській діяльності, порушення Статуту сільськогосподарської артілі, питання низької оплати трудодня, зменшення присадибних ділянок та інше. Звернення з питань сільського господарства включали питання матеріальної допомоги та пенсій колгоспникам у період до 1971 року. Починаючи з 1972 року ці звернення, які займали значне місце серед загальної кількості листів та телеграм з питань сільського господарства, вже враховувались серед інших питань -- разом зі зверненнями з питань матеріального забезпечення та пенсій робітникам та службовцям.

Наступне питання, що дуже часто порушувалось у зверненнях до ЦК КП України, було питання матеріальної допомоги та пенсій. Однак, до 1971 року інформація у звітних документах надавалась лише стосовно робітників та службовців. Колгоспники, як вже зазначалось вище, враховувались окремо у зверненнях з питань сільського господарства. З 1972 року листи та телеграми від робітників, службовців та колгоспників рахувались разом. Також звернення, пов'язані з отриманням санаторних путівок до 1971 року враховувались разом зі зверненнями, пов'язаними з питаннями медичної допомоги, а вже починаючи з 1972 року враховувались разом з питаннями матеріальної допомоги та пенсій. До цієї ж категорії звернень (матеріальна допомога та пенсії) відносились питання з тяганиною при оформленні пенсійних документів, призначенням чи зміною групи інвалідності.

Звернення з приводу надання медичної допомоги, санаторних путівок, роботи лікарень (та й взагалі роботи органів охорони здоров'я) займали також значне місце серед загальної кількості листів та телеграм громадян до ЦК Компартії України. Як вже було зазначено вище, в цю категорію до 1971 року включались і звернення, пов'язані з питанням отримання санаторних путівок.

Разом рахувались звернення громадян з питань торгівлі, громадського харчування та побутового обслуговування населення. Кількість звернень з цих питань, як і з питань медичного забезпечення та роботи органів охорони здоров'я, залишалась відносно високою з року в рік.

Наступні питання, що піднімались громадянами у зверненнях, у звітних документах загального відділу ЦК КП України, фігурували епізодично і цифри з кількості звернень з цих питань ми маємо не за увесь досліджуваний період.

Тим не менше, варто виділити питання, що у звітних документах ЦК фігурувало під назвою «робота адміністративних органів». Сукупно в цю категорію включались усі питання, пов'язані з роботою міліції, судів і прокуратури, в тому числі, наприклад, звернення, в яких наводились факти зловживань працівників цих органів, факти приховування від обліку скоєних злочинів та факти «грубих порушень соціалістичної законності» працівниками загального відділу ЦК також включались у цю категорію23. Але, сюди також враховувались такі важливі питання, які були пов'язані з переглядом судових справ, зняттям судимостей, помилуванням засуджених. Хоча, як зазначалось вище, «профільним» органом, куди направлялись прохання про помилування засуджених, була Президія Верховної Ради, яка щороку отримувала десятки тисяч таких прохань.

У документах за весь досліджуваний період цифри, що показували кількість звернень до ЦК з приводу роботи адміністративних органів, відображались по різному. Також варто звернути на таку категорію звернень, як листи з проханнями «відновлення в партії та зняття партійних стягнень» . У щорічних звітних документах дані про кількість таких звернень відображені не регулярно, проте все ж ми бачимо приблизно доволі стабільні цифри: 700-1000 листів з такими проханнями щороку.

Звернення з питань роботи промислових підприємств, будівельних організацій, транспорту, зв'язку та з питань благоустрою населених пунктів, будівництва шкіл, лікарень та клубів спочатку були об'єднані у звітних документах в одну категорію. Загалом, тут враховувались звернення з питань «будівництва шкіл, будинків культури, спортивних споруд та житлових будинків; з питань покращення роботи місцевого транспорту, комунального господарства та водопостачання, опалювальної системи та благоустрою міст, селищ та сіл». В тому числі сюди відносились прохання про встановлення квартирних телефонів. Починаючи з 1969 року, звернення з питань благоустрою та будівництва враховувались окремо від звернень з питань роботи промислових підприємств, будівельних організацій, транспорту та зв'язку.

Важливим питанням, на яке майже завжди звертали увагу співробітники загального відділу ЦК, було питання роботи партійних, радянських, профспілкових, комсомольських організацій. У щорічних звітних документах кількість звернень з цього приводу майже завжди вказувалась. До 1966 року загальна назва цієї категорії звернень формулювалась як «листи, заяви та скарги з питань покращення та удосконалення партійного та державного апарату, критичні оцінки наявних фактів проявів тяганини та формалізму у роботі окремих керівників та організацій». Починаючи з 1967 року, формулювання змінилось на більш точне -- «про недоліки в роботі партійних, радянських, профспілкових та інших організацій» .

Інші теми, що піднімались громадянами у листах, не завжди знаходили відображення у звітних документах. Деякі, категорії, наприклад «питання порушення соціалістичної законності», «листи про факти неправильної поведінки громадян в побуті, пияцтво та інші порушення громадського порядку» чи «листи з питань покращення побутових умов трудящих» з'являлись у документах фрагментарно.

Так, серед архівних документів знаходимо дані про 504 листи у 1966 році; 460 у 1967; 101 у 1972; 113 у 1973; 127 у 1974 році та 81 лист у 1975 році про факти порушення соціалістичної законності. З інформацією про факти неправильної поведінки громадян в побуті, пияцтво та інші порушення громадського порядку надійшло, за даними загального відділу ЦК КП України, 1218 листи у 1966 році; 770 у 1967; 790 у 1969; 632 у 1970; 782 у 1972; 903 у 1973 та 875 у 1974 році. Про листи з питань покращення побутових умов трудящих є наступні дані: 575 листів у 1967 році; 403 у 1968; 569 у 1969 та 955 у 1970-му році. Окрім цих років, про кількість листів з цих питань у звітних документах ЦК Компартії України не згадується.

Велика кількість звернень громадян, а саме, 15-20% щороку взагалі не потрапляла у звітні документи. Що ж за теми піднімали громадяни у цих листах та телеграмах? Працюючи безпосередньо зі зверненнями громадян у ЦДАГО та вивчаючи звітні документи інших керівних органів, можемо стверджувати, що велика кількість листів та телеграм стосувалась національної та мовної проблем у республіці, громадяни піднімали релігійне питання та питання охорони навколишнього середовища, значною була кількість листів з проханнями видати документи на еміграцію з СРСР (особливо серед євреїв) та інші. Однак, працівники загального відділу ЦК КП України не повідомляли у звітних документах точну кількість звернень з цих питань. Також не потрапили у звіти та ревізійні акти точні цифри про кількість листів з привітаннями та телеграмами на адресу партійних з'їздів, чи листів з приводу всіляких ювілейних дат і так далі, хоча співробітники загального відділу часто згадували про «значну кількість» вітальних звернень чи звернень зі словами підтримки від громадян з приводу тих чи інших подій.

Цікавою та показовою є інформація, про звернення без підпису, колективні та повторні листи та телеграми.

Анонімні звернення серед загальної кількості листів до ЦК КП України займали значну частину -- 10-15%. Варто зазначити, що основну масу анонімок складали листи, заяви та скарги на недоліки в роботі та неправильну поведінку в побуті керівних працівників.

Порядок роботи з такими зверненнями був наступним: «якщо в листі без підпису викладені конкретні звинувачення на адресу того чи іншого працівника, то перевіряти його слід дуже обережно, без розголосу, щоб той, на якого пишуть, не тільки не знав, але навіть і не підозрював цього. Одним словом, робити це продумано, з великим тактом, не травмувати працівника. Такий підхід відповідає лінії партії на дбайливе ставлення до кадрів. Якщо ж у анонімці немає конкретних, переконливих фактів, нею не варто займатися, немає потреби відривати працівників від справи».

Привертали посилену увагу працівників загального відділу ЦК колективні звернення. У документі під назвою «Доповідна записка про колективні звернення громадян в ЦК Компартії України» (1981 рік) знаходимо інформацію про те, що розгляд практично усіх колективних звернень контролювався співробітниками ЦК -- 2796 з 3036, тобто 92,1% (дані за 9 місяців 1981 року). Цифри показові. Тематика цих листів та телеграм загалом не відрізнялась від тематики індивідуальних звернень. У цих 3036 колективних листах, що надійшли до ЦК КП України за 9 місяців 1981 року, піднімалися такі теми:

1. Більше половини всіх групових звернень -- 1706 (56,2%), стосується житлово-побутових питань. У більшості таких листів йшлося про незадовільну роботу опалювальних систем, недоліках у водопостачанні, особливо гарячою водою. Також повідомлялось, що зросло надходження скарг про повільне відселення з підвалів, бараків, старих будинків. У 186 (6,13%) листах повідомлялося про тяганину в ремонті житлового фонду, усунення недоробок, допущених при будівництві житла. Працівники загального відділу ЦК звітували, що при перевірці низки листів були виявлені факти зловживань, порушень встановленого порядку в обліку і розподілі житлової площі.

2. У 322 (10,6%) листах повідомлялося про недоліки у благоустрої міст і населених пунктів, будівництві шкіл, лікувальних установ тощо.

3. Було отримано 89 (2,93%) скарг про недоліки в роботі торговельних організацій, підприємств побуту.

4. З питань роботи органів охорони здоров'я надійшло 58 скарг, соціального забезпечення -- 67 (разом 125 або 4,12%).

5. Автори 92 (3,03%) листів піднімали питання, що стосувалися стану соціалістичної законності та правопорядку, з них 25 -- про неправильні дії працівників адміністративних органів.

6. Значне місце в колективних зверненнях займали питання, пов'язані з діяльністю промислових підприємств, транспорту, будівельних організацій, підприємств зв'язку. Про це повідомлялося в 138 листах (4,54%). У 52 (1,71%) скаргах повідомлялось про порушення при розподілі присадибних ділянок та землі під колективні сади і городи.

7. З приводу порушення трудового законодавства було отримано 119 (3,92%) листів.

8. У 73 (2,4%) листах висловлювалися пропозиції про вдосконалення стилю і методів роботи партійних комітетів, радянських органів, громадських організацій, підвищенні ефективності ідеологічної та політико-масової діяльності.

9. Про неправильну поведінку, недоліки в роботі, порушення і зловживання посадових осіб повідомлялося в 308 (10,14%) листах.

10. Інші теми. У деяких листах йшлося про незадовільний стан автомобільних доріг, недоліки в роботі громадського транспорту. Збільшилося надходження заяв про прискорення встановлення квартирних телефонів, зокрема, від інвалідів, ветеранів війни та праці. Зросла кількість повідомлень про безгосподарність, розбазарюванні державної і кооперативної власності, інші недоліки у роботі колгоспів і радгоспів. Також повідомлялось, що продовжувала надходити значна кількість листів про невиконання зобов'язань і колективних договорів.

Нарешті, слід відмітити значну кількість повторних звернень. Незважаючи на те, що за досліджуваний період їх кількість зменшилась з майже 20% наприкінці 1960-х до 8-11% на початку 1980-х років, все одно щороку їх надходило 5-7 тисяч. З одного боку, це, безумовно, є свідченням не завжди якісної роботи зі зверненнями. Часто причиною повторних листів було затягування вирішення питання на місцях -- в міністерствах, обкомах, райкомах тощо. Наприклад, жителі села Смерічка Старосамбірського району Львівської бласті ще у 1975 році звернулися в ЦК з питання телефонізації медпункту та інших сільських закладів. Заступник міністра зв'язку УРСР Саванчук В.А. дав у ЦК і авторам оптимістичну відповідь, повідомивши, що у 1976 році прохання буде виконано. З тих пір пройшло три роки і лише після повторного звернення до ЦК Компартії України справа була доведена до кінця.

Однак була й інша причина -- часто люди зловживали можливістю «спілкування з владою», і постійно «бомбардували» органи влади своїми листами та телеграмами, вимагаючи вирішити питання на їх користь. Причому, часто їх прохання чи скарги були абсолютно невмотивованими. Можна привести приклад -- такий собі Клевцов з Ворошиловградської області, звільнений з роботи за пияцтво, за шість років написав в адміністративні органи республіки більше 180 листів зі скаргами на керівництво та вимогами поновлення на роботі.

Отже, досліджуючи неопубліковані досі архівні документи з фондів ЦДАГО України нам вдалось визначити кількість листів та телеграм, що надходили до ЦК КП України впродовж доби «застою». Тематика цих письмових звернень, згідно звітних документів загального відділу ЦК, в основному була незмінною протягом усього періоду. Основними темами, що найчастіше піднімались у зверненнях були житлова проблема, питання «незадовільної поведінки» керівних кадрів (доноси), проблеми працевлаштування, сільського господарства, пенсійного забезпечення, роботи органів торгівлі та охорони здоров'я, прохання про помилування засуджених. Значною була кількість анонімних, колективних, повторних звернень. Листи та телеграми громадян -- унікальне та надзвичайно інформативне історичне джерело, що дає нам змогу безпосередньо «почути» людей того часу, зрозуміти чим вони жили, що їх турбувало.

Подальша робота з цими документами дасть змогу розширити наші знання про дійсність періоду «застою», дасть можливість дослідникам більш ретельно вивчити соціальну історію радянської доби.

Размещено на Allbest.ru