Наполеон Бонапарт

Размещено на http://www.allbest.ru/

Реферат на тему:

Наполеон Бонапарт

 Наполеон Буонапартe син дрібного буржуа народився в місті Аяччо 16 серпня 1769 року за три місяці після завоювання Корсики французами.

буонапарте військовий італійський полководець

В 1778р. батьки переїхали в Францію, де батько зумів оприділити своїх двох синів на державне навчання в колежді.

Молодший син-Наполеон після декількох років навчання в коледжі був опреділений на стипендію в Бріеннське війскове училище на п'ять років. В нього виявились виключні здібності в математиці, історії, географії. В 1784р. його перевели в Парижську військову школу на Марсовому полі.

В військовій школі він спеціалізувався в області артилерії, яку закінчив в 1785р.в званні молодшого лейтенанта і був направлений в полк, який був розташований в Вавансі, недалеко від Ліона, саме тут почалась його стрімка кар'єра.

14липня 1789р. взяттям Бастилії розпочалась Велика французька революція.

Політична лінія вибрана Бонапартом-корсиканцем -це ідеї французької революції перенести на Корсику.Наполеон бере участь у стровенні на острові Національнлї гвардії. В жовтні 1789р. комендант міста Аяччо на Корцісі пожалівся військовому міністру Франції на молодого лейтинанта Буонопартє, який будоражив весь острів.

Велику підтримку на Корсиці Наполеон дістав від депутата Якобинської партії корсиканця Кристофора Солітеччі, який мав великий вплив в політичних колах Франції. Саме Кристофор Солітеччі , якого називали віце-королем Франції вніс великий вклад в стрімку кар'єру Наполеона.

Заручившись підтримкою Солітччі Наполеон провів в Корисиці важливу операцію і добився вибрання себе полковником-волонтерів. Він був втягнутий з волонтерами в сутичку з регулярними військами, результат сутички жерти серед солодат і мирного населення.

В військове міністерство на незаконні дії підполковника Наполеона посипаслись скарги, але він вчасно прибув в Францію у військове міністерство.

На той час Франція була втягнута в війну з імператором Австрії і вся країна жила турботами війни. Військові операції розгортались вкрай неблагополучно для французької армії.

Буонапартує було не тяжко в тривожній атмосфері невдач французької армії добитись призупинення суду військового трибуналу до себе, тому що, підполковник Бонапарту мав добру політичну репутацію.

Йому вдалося бодитись поновлення в 4-ому артелериському полку, де він служив і йому було присвоєнно звання капітана. Присвоєння звання капітана йому підписав сам король-Людовик ХУ1, це був останій підпис короля.

Літом, 1793р.Республіка преживала критичні дні. Вся Європа-Англія,Прусія, Австрія, Голландія, Іспанія, німецьні і італійські держави об'єднавшись в контреволюційну каоліцію йшли походом на революційну Францію.

В ці переломні дні,капітан Буонапартє покидає Корсику, висадившись в Тулоні, потім в Марселі і дальше в Ніцу, де був розташований його артелерийський полк. Йому доручають командувати артилерією в армії Карто, яка оточила Тулон. До Тулона була прикована вся увага революційної Франції.

Так почалась повторно стрімка кар'єра Наполеона Буонапартє.

Салітеччі, який був представником від народу при армії Півдня представив Наполеона генералу Карто і молодшому Робеспьєру.

Отже, по випадковому збігу обставин в той бурхливий час, Наполеон Буонапартє став стрімко підніматись по сходинках військової ієрархії, став полковником, бригадним генералом, дивізійним, а потім командуючим армією- і все це за декілька місяців.

Військова історія оточення і штурму Тулона починається з головного героя- Наполеона Буонапарте. Тулон був великою перемогою - Республіки. В перемозі під Тулоном був використаний план операції запропонований Наполеоном Буонапарте. Саме за цю битву Наполеону було присвоєно звання бригадного генерала, на той час Наполеону було -24 роки.

Після страти в Парижі -Робесп'єра, прихильник республіканців генерал-Наполеон Буонапарте попав в немилість. Револіція закінчилась.

Нова Конституція в 1795 р. хотя і зберегла в Франції республіканський устрій, але надіілили Директорію, одну із палат широкими правами.

Роялістська партія, яка підтримувала встановлення монархії, організувала заколот в Парижі. Заколотники мали перевагу в кількісному складі. Буонапартє знайов просте рішення, терміново перекинувши пушки, і декількома залпами у вуличних боях вирішений хід битви. Після цих подій Наполеон був призначений дивізійним генералом і головнокомандуючим внтутрішньої армії Парижа, тобто гарнізоном столиці.

В часи юності Наполеон мріяв про похід в Італію. Командуючий парижським гарнізоном складає «записку про італійську армію» і відпрпавляє у військове міністерсво.

Від імені Директорії в 1796р. Наполеона назнчають командуючим італійською армією.

Під час італійського походу з 1796р. по 1797р. розкрився його талант полководця. В цей період перебування в Італії Бонопарт виконував роль політика, військового, полководця, дипломата. В 1997 р. реальна влада Наполеона в Італії була дуже велика і після окупації Венеції політика Бонопарта кардинально змінюється, тобто з прогресивної перетворюється в агресивну, завойовницьку.

10 грудня 1897 р. уряд Французької республіки торжественно приймає в Люксембургсьткому палаці генерала Бонопарта.

Літом 1897р. Бонопарт обдумує ідею удару по Англії, але даний удар він планує нанести з сторони Середземномор'я, Єгипту, і перед Директорією ставить питання завоювання Єгипту. Його призначають командуючим армії Вторгнення, тобто очолити десант. Бонопарт розуміє, що успіх десанту увійськовому і військово-морському відношенні не буде забезпечений з фінансової сторони. Захват Англією французьких колоній привів Францію до скорочення колоніальної торгівлі.

Бонопарт вирушує піти походом на Єгипет, який являвся споконвічним предметом роздору між Англією і Францією.

В травні 1898 року армада французьких кораблів знялась з рейду .

Армія Бонопарта в Єгипті не достигла успіху. Завойовницький характер війни в Єгипті погано вплинув на дух французьких солодатів.

Великий вплив на Бонопарта спричинила звістка з Франції про невірність його друдини, Жозефіни.

Армія Бонопарта в Єгипті виявилась в повній ізоляції і втрачала свої позиції.

Бонопарт дав наказ відступати. Двадцять п'ять днів продовжувався тяжкий перехід армії із Сирії.

Боротьба королів проти ренспубліки, була боротьбою двох систем. Бонопарт вирішив, що якщо не вдається знайти союзників в народів Сходу, то можливо можна знайти їх в великих європейських державах.

Великою європейською державою на той час, тобто на рубежі ХУШ і ХІХ століття була -Росія.

Як стратег, Бонопарт вирішив, що союзницею може бути тільки Росія, і він став задумуватись як добитись союзу з Росією.

Бонопар получивши звання , поставив собі завдання зближення з Росією.

В Росії, в той час, пристол посідав Павло І.

Суворов і передові люди єпохи в Росії розуміли, що правління Фрнацузької республіки набагато активніше і сильніше ніж монархія, яка дискредитувала себе в очах народу.

В Росії, в Павла І і його оточенні на той період набралось багато протиріч до багаточисленних французьких емігрантів, які осіли в Росії.

Бонопарт був першим політиком, який вбачав в союзі з Росією велику вигоду, тобто спільну завойовницьку політику відносно Англії, але всі його мрії були похоронені з передчасною смертю Павла І.

В 1802-1804 рр. Республіка вступила в нову епоху розвитку, в якій Бонопарт планомірно старався встановити свою диктатуру в формі монархії.

Серед вищих чинів армії почалось незадоволення проти першого посла Франції.

В червні 1802р. було налагоджено угоду з Росією відносно Німеччини.

Починаючи з італійскої кампанії 1796р. політика Бонопарта була противоречива, тобто з появою слави в нього появлялась агресивність і починаючи з 1804р. Бонопарт чітко знав, що основне джерело його сили- це зв'язок з революцією.

Розстріл королівської родини, було початком нового періоду Французької револіції.

23 квітня 1804р. Наполеону дали титул імператора революції, тобто Влада республіки довірилась імператору, який прийняв титул- імператора францізів, але імперія ще не була монархією.

Будучи імператором Наполеон дальше держав курс на союз з Росією , Прусією, Але даний союз був не реальний, хоча Прусія офіційно стала союзником Франції.

на той час, Прусія вела подвійну гру, прусський король Фрідріх-Вільгельм направив тайний лист царю Олександру, в якому клявся у вірності Росії.

15 вересня 1806р. була утворена нова коаліція в яку ввійшли: Росія, Прусія, Англія і Швеція. В Берліні прусські офіцери настільки були захоплені війсковим азартом перемоги, що не дочекавшись підходу російської армії розпочали військові дії, спровокувавши війну. Французам був висунутий ультимамум-негайно покинути територію Прусії. Так почалась дивна війна.

В Парижі в 1805-1806рр. про перемогу над Прусією ходили легенди.

21 листопада 1806р. був підписаний Наполеоном в Берліні знаменитий декрет про контенентальну блокаду.

Наполеон мріяв повернутись в Францію, але також хотів помиритись з переможеною Прусією і укласти союз з Росією.

Півторатисячна російська армія наступає на Польщу . Трагедія Польщі на той час була такою, що вона перестала існівати як одна держава, бо була пошматована на три куски. Воз'єднання Польщі було традиційною потребою французької революції, що і втягувало Францію у війну з Росією.

Але перед війною був підписаний між Росією, Прусією і Фрнацією Тільзитський договір (в даний час місто Совітск в Калінінградській області Російської федерації.)

Договір Росії і Франції підписаний в Тільзиті -це був союз рівноправних держав, але сторона « старого двору « в Росії була незадоволена союзом імператора Олександра з Наполеоном. В крузі імператора були незадоволені даним союзом і почались тайні заговори по відстороненню імператора і можливості заміни імператрицею Катериною.

На той час володіння Франції достигли небувалих розмірів. Тяга Наполеона до безграничного володіння підштовхнула на війну Росією, тобто державою, яку він мріяв весь час мати союзником.

24 червня 1812 року рано перебравшись на понтонних мостах через Німан французи напали на територію Російської імперії. Ця війна стала крахом великого полководця.

Знаменитий державний діяч, великий полководець, людина незвичайної долі , зійшла з історичної арени в 1815 р. і закінчила свій життєвий шлях як в'язень на острові Святої Єлени.

Використана література

1. Історія країн Центральної та Південно-Східної Європи.- Запоріжжя: ЗДУ, 2003.- 77с.

2. Курс "Історія країн Центральної та Південно-Східної Європи".- Запоріжжя: ЗДУ, 2003.- 40с.

3. Історія країн Західної Європи та Північної Америки.- Львів: ЛНУ, 2002.- 150с.

4. Запаско Яким Прохорович, Мацюк Орест Ярославович, Стасенко Володимир Васильович. Франція епохи Наполеона.- Львів: Центр Європи, 2000.- 221с.

5. Соціально-політична історія XV-XX століть: Навчальний посібник/ За ред. Ю.А.Горбаня.- 2-ге вид., доп. І перер.- К.: Вікар, 2003.- 440с.- (Київському національному університету ім.Тараса Шевченка 170 років).- 24.50

Размещено на Allbest.ru