Постать Ю. Коцюбинського у контексті соціально-економічних перетворень в УСРР у 1930-ті роки

Размещено на http://www.allbest.ru/

Анотація

ПОСТАТЬ Ю. КОЦЮБИНСЬКОГО У КОНТЕКСТІ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИХ ПЕРЕТВОРЕНЬ В УСРР У 1930-ТІ РОКИ

Максим Мазипчук, Київ

Крізь призму діяльності Ю. Коцюбинського аналізуються особливості реалізації політики радикальних соціально-економічних перетворень в УСРР у 1930-ті роки. Розкриваються особливості функціонування державно-адміністративного апарату республіки. На прикладі діяльності Ю. Коцюбинського досліджуються взаємовідносини всередині більшовицької партії та механізм прийняття рішень.

Ключові слова: Ю. Коцюбинський, УСРР, Держплан, інвестиції, ресурси, план.

Сквозь призму деятельности Ю. Коцюбинского анализируются особенности реализации политики радикальных социально-экономических преобразований в УССР в 1930-е годы. Раскрываются особенности функционирования государственно-административного аппарата советской Украины. На примере Ю. Коцюбинского исследуются взаимоотношения внутри большевистской партии и механизм принятия решений.

Ключевые слова: Ю. Коцюбинский, УССР, Госплан, инвестиции, ресурсы, план.

The peculiarities of the implementation of the policy of radical socio-economic transformations through the prism of Yurii Kotsiubynskyi's activities in 1930s were analyzed. The peculiarities of the functioning of state-administrative apparatus of Soviet Ukraine were highlighted. The relationship within the Bolshevik Party and the decision-making mechanism were studied on the example of Yurii Kotsiubynskyi's activities.

Keywords: Yurii Kotsiubynskyi, Gosplan, Ukrainian SSR, investments, resources, plan.

Зміст статті

Розгляд історії УСРР через призму діяльності представників державно-партійного апарату дозволяє розкрити відносини всередині партії та повсякденне функціонування державного- адміністративного апарату. Такий підхід сприяє розгляду державно-партійного апарату зсередини, як сфери взаємодій та конфліктів.

Державно-політична діяльність Ю. Коцюбинського в період проведення радикальних соціально-економічних змін у радянській історіографії висвітлена досить поверхово. Його постать описувалась лише в позитивному контексті, що зумовлювалось політичним та ідеологічним замовленням. Таким чином, у радянській історіографії проблема державно-політичної діяльності Ю. Коцюбинського не була належно розроблена. В сучасній історіографії його участь в реалізації соціально-економічної політики в 1930-х роках не аналізувалась.

В 1929 р. керівництво Радянського Союзу приступило до реалізації політики форсованої індустріалізації та колективізації. Однак цьому перешкоджав слабкий ресурсний потенціал держави. В таких умовах більшовицьке керівництво вирішило проводити масштабні зміни жорстокими методами, які використовувались раніше в умовах встановлення радянської влади. Таким чином, ветерани партії стали цінним кадровим ресурсом для реалізації політики радикальних соціально-економічних перетворень. В червні 1930 р. Ю. Коцюбинський був відкликаний з дипломатичної роботи в Польщі, де він працював протягом 1927-1930 рр. Його було відряджено в розпорядження партійних органів радянської України і призначено на посаду першого заступника голови Держплану УСРР.

Протягом 1930-1933 рр. Ю. Коцюбинський здійснював керівництво декількома відділами Держплану, які займались питаннями розвитку промисловості та капітального будівництва ¹. Однак, крім виконання своїх прямих обов'язків він ще був навантажений різноманітними завданнями від Раднаркому та ЦК КП(б)У, також багато часу приділяв бюрократичним процедурам в роботі планового комітету. До сфери його відповідальності часто відносились і різні дріб'язкові питання стосовно роботи Держплану УСРР. усрр адміністративний апарат перетворення

З 1932 р. Ю. Коцюбинський розпочав регулярно активно брати участь в засіданнях Політ- бюро ЦК КП(б)У, працюючи у складі комісій та звітуючи державно-політичному керівництву УСРР щодо різноманітних питань народногосподарського розвитку радянської України. Таким чином, можна відзначити зростання його участі в реалізації більшовицької політики форсованої індустріалізації та колективізації.

Ю. Коцюбинський, звітуючи державно-політичному керівництву УСРР щодо виконання програм капітального будівництва у 1932 р., стверджував, що невиконання планових показників зумовлене діями центральних планових органів. Основну провину за невиконання планів в 1932 р. він покладав на Держплан СРСР, який займався розподіленням ресурсів. За його свідченнями виділених матеріалів було недостатньо для виконання плану. В 1932 р. союзними установами було виділено УСРР удвічі менше ресурсів на капітальне будівництво ніж в 1931 р. Він відзначав, що виділені матеріали лише на половину забезпечували потреби радянської України. Таке скорочення інвестицій викликало занепокоєння Ю. Коцюбинського. На його думку, розподіл ресурсів Держпланом СРСР носив випадковий характер і не задовольняв потреби радянської України. Ю. Коцюбинський скаржився на те, що УСРР не отримує належні їй інвестиції та ресурси, незважаючи на її важливий економічний статус та розвинуту промисловість всесоюзного значення. Однак, він також був змушений визнати, що планове розподілення ресурсів всередині радянської України не відповідає дійсності, оскільки значна частина підприємств та організацій отримували матеріали поза планом, таким чином, вичерпуючи обмежені ресурси та зводячи нанівець спроби Держплану УСРР контролювати їх надходження. На думку Ю. Коцюбинського, централізований розподіл виявився неефективним і міг призвести до зриву капітального будівництва. Тому він прохав ЦК КП(б)У поставити перед ЦК ВКП(б) питання про збільшення виділення будівельних матеріалів для радянської України, зважаючи на її важливий економічний статус. Крім того, він наполягав на тому, щоб розподілення ресурсів здійснювалось за участю УСРР та попередньо затверджувалось її керівництвом ². Ю. Коцюбинський відзначав, що Держпланом СРСР не враховувались особливості та пріоритетність будівництва в районах прикордонної смуги, що здійснювалось за рахунок фондів УСРР При тому, що основна частина будівельних матеріалів, які виділялись радянській Україні, йшли на розбудову цих районів. На його думку, централізоване постачання призвело до зриву капітального будівництва ³.

Протягом 1930-х рр. відбувається поступове просування Ю. Коцюбинського по вертикалі влади. У вересні 1933 р. він був призначений головою Держплану та заступником голови Раднаркому УСРР Причиною його кар'єрного зростання була не тільки його професійна діяльність, а й зв'язки серед вищого радянського державно-партійного керівництва.

В 1933 р. державно-політичним керівництвом СРСР було проведено скорочення інвестицій у промисловий розвиток, що призвело до загострення боротьби між наркоматами та представниками регіональних еліт за ресурси. Ю. Коцюбинський, як керівник Держплану УСРР, намагався відстоювати пріоритетність фінансування радянської України. Він неодноразово вирушав до Москви, де відбувалось затвердження народногосподарського плану, для узгодження планових показників розвитку та інвестицій для УСРР У столиці СРСР він намагався відстоювати промислово-економічні інтереси партійної номенклатури радянської України. Наприклад, в результаті поїздки у жовтні 1933 р. йому вдалось домовитись, що при розгляді в Держплані СРСР планових показників на 1934 р. по машинобудуванню, освіті та комунальному господарству братимуть участь представники УСРР ⁴. Ю. Коцюбинський постійно вимагав збільшення капіталовкладень для радянської України, як важливого промислового та сільськогосподарського регіону в складі СРСР Як недолік в роботі уряду УСРР він відзначав відсутність резервів, що ускладнювало вирішення непередбачуваних та актуальних проблем. Тому він наполягав, щоб Держплан СРСР затвердив додатково 25 млн. крб. капіталовкладень, як резерв Раднаркому УСРР в 1935 р. ⁵

У 1935 р відомий публіцист, колишній голова правління "Української радянської енциклопедії" І. Фалькевич на допитах свідчив, що Ю. Коцюбинський, під час розмови з ним, висловлював різке незадоволення політикою ВКП(б) стосовно виділення УСРР фінансових інвестицій та ресурсів ⁶.

Ю. Коцюбинський, як керівник Держплану, відповідав за складання народногосподарських планів для УСРР У своїй діяльності він був підзвітний Держплану СРСР, який затверджував рішення республіканського планового органу. Варто відзначити, що сам процес планування був хаотичний та непрозорий. Значна частина інформації приховувалась від Держплану наркоматами та підприємствами, які прагнули збільшити своє фінансування та зменшити завдання по виробленню продукції. Крім того, часто низові адміністрації могли надавати неправдиву інформацію. Планування також ускладнювало те, що значна частина підприємств невчасно надсилала звіти ⁷. У листопаді 1933 р. Ю. Коцюбинський скаржився на те, що більшість секторів Держплану УСРР провалила роботу по складанню народногосподарського плану на 1934 р.⁸. Ю. Коцюбинський у 1933 р. звітував П. Постишеву про контрольні цифри плану господарського розвитку радянської України на 1934 р. Він відзначав, що під тиском наркоматів, яким Держплан не зміг протистояти, були заплановані занадто великі цифри по інвестиціям на розвиток підприємств УСРР Однак у звіті, який був поданий на розгляд Держплану СРСР, Ю. Коцюбинський, перераховуючи недоліки орієнтовного плану розвитку УСРР, замовчував про завищення необхідних капіталовкладень, відстоюючи, таким чином, регіональні інтереси компартійної верхівки радянської України ⁹.

На початку 1930-х років керівництво СРСР почало розглядати можливість перенесення столиці до Києва. Такий крок поступово підготовлювався державно-політичними органами УСРР, перед якими постала необхідність пришвидшення розвитку соціально-економічної інфраструктури у майбутній столиці. Постановою Політбюро від 29 жовтня 1933 р. було утворено комісію для розгляду питань господарського та культурного будівництва в Києві. До її складу увійшов і Ю. Коцюбинський ¹⁰. Таким чином, питання розбудови інфраструктури майбутньої столиці опинилося під наглядом державно-політичного керівництва УСРР Ю. Коцюбинський також входив до складу комісії по перенесенню столиці. Як керівник Держплану він повинен був стежити за виконанням планових показників та слідкувати за виділенням будівельних матеріалів. В. Балицький у березні 1934 р. звернувся до П. Любченка, С. Косіора, П. Постишева зі скаргами на незадовільну роботу Держплану УСРР та Ю. Коцюбинського, який, за його словами, не зміг налагодити ефективної систему розподілення матеріалів. Також він відзначав, що надмірна централізація роботи планових органів СРСР приводить до нерівномірного розподілення ресурсів. Ю. Коцюбинський в той період перебував у Москві, тому не зміг оперативно відповісти на зауваження. Лише у квітні 1934 р. він пояснив затримку в постачанні ресурсів зволіканням РНК СРСР щодо затвердження фондів будівельних матеріалів для Києва, які вже отримали схвалення в Держплані СРСР Разом з тим, він зазначав, що йому вдалось домогтись у Москві значного збільшення ресурсних фондів для будівництва в Києві та забезпечити їх виділення авансом ще до остаточного затвердження плану. Ю. Коцюбинський відзначав, що скарги В. Балицького та подальше їх обговорення на засіданнях урядової комісії спровоковані невірною інформацією ¹².

У 1934 р. Ю. Коцюбинський знову скаржився на те, що Держплан СРСР не враховує особливості УСРР при виділенні фінансування та будівельних матеріалів. За його словами, центральний плановий орган не виділяв належне фінансування для будівництва в Києві. Через скорочення виділених ресурсів під загрозою виконання опинився ряд об'єктів інфраструктури столиці радянської України. Він наполягав на необхідності виділення 51 млн. крб. для житлового будівництва в Києві, в той час як Держплан СРСР погоджувався лише на 10 млн. крб.¹³ Для того, щоб вирішити проблему з фінансуванням, він звернувся до радянського державно- партійного керівництва.

Керівництво адміністративно-командною економікою здійснювалось на основі складної системи внутрішніх зв'язків, які існували всередині комуністичної партії. В роки п'ятирічок за розподілення інвестицій та ресурсів між радянськими республіками йшла боротьба ¹⁴. В управлінні державно-політичним механізмом СРСР важливим чинником була система неформальних взаємовідносин, яка склалась в період утвердження влади більшовиків. Для того, щоб залучити фінансові ресурси, які розподілялись в центрі до радянської України, Ю. Коцюбинський використовував свої зв'язки серед більшовицького керівництва. Наприкінці 1934 р. між Держпланами СРСР та УСРР виникли протиріччя стосовно виділення радянській Україні фінансових ресурсів для капітального будівництва на 1935 р. У Москві було значно скорочені об'єми інвестицій для радянської України на противагу показникам, які були розроблені Держпланом УСРР Ю. Коцюбинський для вирішення цієї проблеми звернувся до П. Постишева, перед його поїздкою до Москви. Він просив першого секретаря ЦК КП(б)У вирішити питання, пов'язанні зі зменшенням інвестицій для УСРР ¹⁵. При виконанні доручених їм завдань більшовицькі керівники часто використовували свої зв'язки, які ґрунтувались на системі неформальних взаємовідносин. Ю. Коцюбинський при вирішенні певних проблем у Москві також міг сподіватись на підтримку С. Орджонікідзе та Г П'ятакова, які займали ключові позиції в центральних державних органах. Г. П'ятаков в 1930-ті роки працював першим заступником наркома важкої промисловості, який наділив його значними повноваженнями ¹⁶. Ю. Коцюбинський підтримував з ним дружні відносини, постійно відвідуючи в Москві.

Відстоювання Ю. Коцюбинським інтересів державно-партійної еліти УСРР зумовлювала його протиріччя з центральними плановими органами, які намагались обмежити повноваження регіональної адміністрації. В офіційних радянських документах та публікаціях постійно наголошувалось на монолітності партії та ефективності планової економіки, які забезпечували гармонійний розвиток держави. Однак насправді більшовицька система характеризувалась бюрократизмом та залежністю від неформальних взаємовідносин всередині партії, на основі системи особистісних взаємовідносин здійснювався обмін інформацією, розподілялись ресурси та координувалась діяльність. Таким чином, можна стверджувати, що радянська схема управління функціонувала на офіційному та неофіційному рівнях. Неформальні системи влади тісно переплітались з офіційними структурами радянської держави. Чуприна М.С. Партійна, державна і військова діяльність Ю.М. Коцюбинського.: Дис... канд. іст. наук. - К., 1971. - С. 258. ¹¹

Література

1. Чуприна М. С. Партійна, державна і військова діяльність Ю. М. Коцюбинського.: Дис... канд. іст. наук. - К., 1971. - С. 258.

2. Центральний державний архів громадських об'єднань України. - Ф. 1. - Оп. 20 - Спр. 5442. - Арк. 59.

3. Там само. - Арк. 58.

4. Центральний державний архів вищих органів влади та управління України. - Ф. 337. - Оп. 1. - Спр. 12043. - Арк. 3.

5. Центральний державний архів громадських об'єднань України. - Ф. 1. - Оп. 20. - Спр. 6466. - Арк. 10.

6. Там само. - Ф. 263. - Оп. 1 - Спр. 43185. - Арк. 46.

7. Там само. - Ф. 1. - Оп. 20. - Спр. 6466. - Арк. 2.

8. Там само. - Ф. 337 - Оп. 1 - Спр. 12043. - Арк. 18.

9. Там само. - Ф. 1. - Оп. 20. - Спр. 6466. - Арк. 2.

10. Там само. - Спр. 6422. - Арк. 70.

11. Там само. - Спр. 6421. - Арк. 20.

12. Там само. - Арк. 74.

13. Там само. - Спр. 6481. - Арк. 165.

14. Грегори П. Политическая экономия сталинизма. - М., 2008. - С. 105.

15. Центральний державний архів громадських об'єднань України. - Ф. 1. - Оп. 20. - Спр. 6481. - Арк. 163.

16. Грегори П. Вказ. праця. - С. 145.

Размещено на Allbest.ru