Діяльність Благодійного Римсько-Католицького товариства в Одесі на зламі ХІХ-XX століть у дзеркалі звітно-фінансової документації

Размещено на http://www.allbest.ru/

Інститут історії Академії ім. Яна Длугоша в Ченстохові (Польща)

Діяльність Благодійного Римсько-Католицького товариства в Одесі на зламі ХІХ-XX століть у дзеркалі звітно-фінансової документації

Ющинський А.,

докторант, ajuszczynski@op.pl

Анотація

католицький поляк церква благодійний

Мета пропонованої статті полягає в тому, аби на основі аналізу історичних джерел (звітно--фінансової документації), а саме: звітів Приходського Благодійного товариства при Римсько-Католицькій церкві в Одесі -- виявити особливості й окреслити напрямки соціальної діяльності поляків Півдня України, католиків за віросповіданням, у кінці ХІХ -- на початку ХХ ст.

Із середини XIX ст. осередком польського життя в Одесі була саме Римсько-католицька церква, яка відігравала важливу роль у просвітницькій та благодійній діяльності. Одним із перших у 1882 р. тут було відкрито Благодійне товариство при римсько-католицькій церкві. Проіснувало воно до 1917 р. Статут, який повністю легітимізував діяльність осередку царатом, було затверджено 16 травня 1882 р. Благодійне товариство постало як важливий сегмент польського духовного життя та збереження національної ідентичності. Його головними цілями, як зазначено в Статуті, були: 1) забезпечення продовольством, опаленням та одягом; 2) допомога фінансами; 3) допомога при влаштуванні на роботу; 4) розміщення старших людей обох статей у притулках; 5) влаштування дітей коштом товариства до сиротинців, а якщо кошти дозволяли -- то й до інших навчальних закладів.

Ключові слова: Римсько-католицька церква, Південна Україна, Одеса, благодійні товариства, звіт.

Annotation

Juszczynski A., doctorate student at Jan Dlugosz University in Czestochowa (Poland), ajuszczynski@op.pl

Functioning of the charitable Roman Catholic society in Odessa on the boarder of the 19th --20th centuries in the reflection of financial documents

Thus, the aim of the proposed article is to find the peculiarities and re-veal the main directions of the social work of the Polish inhabitants of the South of Ukraine, Catholics, in the end of the 19th -- the beginning of the 20th century on the basis of analysis of historical sources (financial reports), in particular, the reports of the Charitable Society at the Roman Catholic Cathedral in Odessa.

From the middle of the 19th century Roman Catholic Church was the center of polish life in Odessa and played an important part in educational and philanthropic activities. One of the first the Charitable Society at the Roman Catholic Cathedral was founded here in 1882. It existed till 1917. The statute, which gave legal groundings for its functioning was approved on the 16th of May 1882. the Charitable Society became an important segment of polish spiritual life and national identity preservation. Its main objectives, according to the Statute, were: 1) providing food, heating and clothes; 2) financial aid; 3) aid in job finding; 4) accommodation of elderly people of both genders in hospices; 5) placing children at the expense of the Society at orphan asylums, and in case of sufficient funding in other educational establishments.

Keywords: Roman Catholic Church, Southern Ukraine, Charitable Society, Odessa, Reports of administration.

Аннотация

Ющинский А., докторант, Институт истории Академии им. Яна Длугоша в Ченстохове (Польша), ajuszczynski@op.pl

Деятельность Благотворительного римско-католического общества в Одессе на рубеже XIX -- ХХ веков в зеркале отчетно-финансовой документации

Цель предлагаемой статьи заключается в том, чтобы на основе анализа исторических источников (отчетно--финансовой документации), а именно: отчетов приходского Благотворительного общества при Римско-Католической церкви в Одессе -- выявить особенности и определить направления социальной деятельности поляков Юга Украины, католиков по вероисповеданию, в конце XIX -- начале ХХ в.

С середины XIX в. центром польской жизни в Одессе была именноРимско-- католическая церковь, которая играла важную роль в просветительской и благотворительной деятельности. Одним из первых в 1882 г. здесь был открыто Благотворительное общество при римско--католическом костеле. Просуществовало оно до 1917 г. Устав, который полностью легитимизировал деятельность организации царизмом, был утвержден 16 мая 1882 г. Благотворительное общество стало важным сегментом польской духовной жизни и сохранения национальной идентичности. Его главными целями, как указано в Уставе, были: 1) обеспечение продовольствием, отоплением и одеждой; 2) помощь финансами; 3) помощь при устройстве на работу; 4) размещения пожилых людей обоего пола в приютах; 5) устройство детей за счет общества в детских, а если средства позволяли -- и в другие учебные заведения.

Ключевые слова: Римско-католическая церковь, Южная Украина, Одесса, благотворительные общества, отчет.

Вивчення конфесійної сторони життя українського суспільства на різних етапах формування етносу, народу, нації, на шляху розбудови власної держави в умовах постійної експансії сусідніх агресивних держав, що посягають на територіальну цілісність, на релігійну автономію, на збереження мовно-культурних традицій, набуває значної ваги й актуальності в контексті чергового етапу боротьби за національне й духовне самовизначення українців. Дослідження взаємин держави та церкви, зацікавлення історією православної, католицької й греко- католицької церков на українських землях в умовах поліконфесійності, співіснування тут численних етнічних груп, що сповідували різні релігії, є закономірним явищем та пояснюється поступовим відродженням духовності України.

У зв'язку з цим ґрунтовного ознайомлення вимагає діяльності Римсько-католицької церкви (РКЦ) наприкінці XIX - на поч. XX ст. на південних українських теренах, що на той час входили до складу Російської імперії. Цьому питанню присвячено низку дослідницьких робіт як вітчизняних, так і зарубіжних авторів. Так, українськими вченими ретельно вивчалося становлення та поширення католицизму в Україні, досліджувалися особливості взаємодії РКЦ та державних структур. Вагоме місце проблемі взаємин РКЦ та держави відводять у своїх працях вітчизняні історики Л. Гентош [2], Н. Рубльова, Ю. Гузенко [4], В. Ульяновський [30] та ін.

Із кінця XX ст. у з'ясуванні питання щодо діяльності РКЦ спостерігалася тенденція до виокремлення особливостей формування етноконфесійних діаспор (німецької, польської, чеської, литовської та ін.) в історії церкви. Зокрема науковці Т. Єременко [8], І. Лісевич [11], Г. Стронський [30], досліджуючи історію польської нацменшини в України, торкаються у своїх працях і релігійного чинника.

Крім того, так як у традиціях РКЦ завжди була благочинна та добродійна діяльність, особливо на території Південної України, де в останню чверть ХІХ - на початку XX ст. католицизм стояв на досить міцних позиціях, а діяльність католицької громади набула яскраво вираженого регіонального характеру, церковна благодійність неодноразово потрапляла в центр наукової зацікавленості польських учених [5; 12] й українських. Суттєвий внесок у її висвітлення здійснили Ю. Гузенко [4] та Н. Сейко

Так, Ю. Гузенко вивчав становлення й діяльність громадських благодійних об'єднань на Півдні України в другій половині XIX - на початку XX ст. Н. Сейко, у свою чергу, проаналізувала доброчинність поляків у сфері освіти України в той самий період. Цінними також є матеріали Центрального державного історичного архіву України в м. Києві, у якому зберігаються справи про відкриття та діяльність римо-католицьких благодійних товариств (фонди 274, 313, 336, 442). Крім того, окресленого питання у своїх статтях торкаються О. Ніколаєнко [16], І. Шостак [33], В. Ганзуленко [1] й ін.

Таким чином, історіографія історії благодійництва в Російській імперії налічує досить багато позицій, проте ці дослідження не компенсують потребу науковців у подальшому висвітленні такого аспекту діяльності римсько-католицької польської спільноти, як соціальна (перш за все її культурно-просвітницька та благодійна функції), й у зв'язку з цим - минулого Благодійного приходського Товариства при римсько-католицькому костьолі в Одесі, розташованого по вулиці Грецькій поблизу Строганового мосту.

Отже, мета пропонованої статті полягає в тому, аби на основі аналізу історичних джерел (звітно-фінансової документації), а саме: звітів Приходського Благодійного товариства при Римсько-Католицькій церкві в Одесі [17-27] - виявити особливості й окреслити напрямки соціальної діяльності поляків Півдня України, католиків за віросповіданням, у кінці ХІХ - на початку ХХ ст.

Благодійність - це діяльність, завдяки якій громадські приватні ресурси добровільно спрямовуються їхніми власниками на допомогу окремим соціально незахищеним групам людей, на вирішення суспільних проблем, а також на поліпшення умов громадського життя. Доброчинність була й залишається важливим засобом боротьби з бродяжництвом (допомога бідним і нужденним, влаштування притулків для сиріт, будинків для осіб похилого віку чи лікарень для хворих, організація безкоштовних їдалень і т.п.), дитячою злочинністю, ефективним механізмом взаємодії органів державної влади й громадянського суспільства [33, с. 198].

Доброчинність - це важлива характеристика будь- якого соціуму, яка говорить нам про нього набагато більше, аніж, наприклад, економічні показники чи політичний режим. В історії нашого суспільства лідерами в здійсненні благодійницької діяльності були й залишаються християнські церкви, у т.ч. Римсько-католицька [33, с. 198]. Однією з найпоширеніших форм благодійних об'єднань були благодійні товариства, пік активності й розвитку котрих припадає на другу половину XIX - початок XX ст. [6].

У цей час, порівняно з Наддніпрянщиною, у південних губерніях Російської імперії чисельність польського, католицького за конфесійною приналежністю, населення була незначною, але поляки намагались триматись разом, створюючи різноманітні установи, що допомагали їм зберігати національну ідентичність. І хоча в Російській імперії з острахом дивились на такі організації, поляки засновували релігійні чи благодійницькі товариства, досягаючи згуртованості спільноти [10, с. 211-213].

Тому й не дивно, що з середини XIX ст. осередком польського життя в Одесі була саме Римсько-католицька церква, яка відігравала важливу роль у просвітницькій та благодійній діяльності. Одним із перших у 1882 р. тут було відкрито Благодійне товариство при римсько-католицькій церкві. Статут, який повністю легітимізував діяльність осередку царатом, було затверджено 16 травня 1882 р. У 1896 р. аналогічне товариство було відкрито в Херсоні, а ще через два роки - у Миколаєві. Римсько-католицькі благодійні товариства виникали й в інших містах Півдня: у 1897 р. - у Катеринославі, у 1899 р. - у Єлисаветграді [16, с. 101].

Ініціатором створення саме одеського Благодійного товариства був К. Володкевич, і в різні роки до організації входила різна кількість членів: у 1882 - 160, у 1886 - 331 чоловік [12, s. 138]. Воно розпочало свою історію в часи, коли польська спільнота переживала руйнівні наслідки Січневого повстання (1863) в економіці, суспільному житті та культурно-освітній сфері. Витоки фундації Товариства в Одесі варто розглядати в контексті широти суспільних інтересів поляків на Півдні України, які відігравали важливу роль у житті регіону ще від часів інкорпорації/анексії східних земель Речі Посполитої до складу Російської імперії. І хоча ця організація не була суто польською, бо в її роботі брали участь німці, швейцарці та люди інших національностей, на думку дослідників, поляків там була більшість [3, с. 72-85].

Товариства постало при римсько-католицькому костьолі в Одесі як важливий сегмент польського духовного життя та збереження національної ідентичності. Головними цілями товариства, як зазначено в Статуті, були: 1) забезпечення продовольством, опаленням та одягом; 2) допомога фінансами; 3) допомога при влаштуванні на роботу; 4) розміщення старших людей обох статей у притулках; 5) влаштування дітей коштом товариства до сиротинців, а якщо кошти дозволяли - то й до інших навчальних закладів.

Головні надходження на рахунки Товариства були від приватних осіб упродовж цілого року. Члени товариства поділялися на почесних і дійсних. Перші вносили одноразово не менше тисячі карбованців, натомість другі сплачували протягом року шість карбованців, але не менше, аніж один карбованець одразу.

У результаті евристичної роботи в архівах і наукових бібліотеках вдалося віднайти кілька звітів кінця ХІХ - початку ХХ століття, які предметно ілюструють основні напрями діяльності Товариства.

Кожен звіт містив:

1) Огляд діяльності Правління в залежності від зазначених цілей Товариства;

2) Про прибутки та витрати;

3) Капітал Товариства на 1січня поточного року;

4) Борги Товариства;

5) Нерухомість Товариства;

6) Кількість бідних, що отримали допомогу від Товариства;

7) Кількість членів Товариства;

8) Склад Правління та найбільш активних членів Товариства за звітній період;

9) Баланс Товариства на 1 січня поточного року;

10) Протокол ревізійної комісії;

11) Список почесних членів товариства, який складається з трьох частин: а) почесні члени за заслуги перед Товариством; б) почесні члени, які сплатили не менше ніж сто рублів; в) пожиттєвий список членів, які сплатили внески за звітній період, а також на початку почтового року.

Варто відзначити, що подані в останній частині звіту списки містять багато цікавої інформації: окрім персоніфікації та ідентифікації членів Товариства, тут знаходимо чітку вказівку, із якого року конкретна особа є членом цього Товариства.

Першочергові цілі, котрі ставило перед собою Товариство, безумовно що були пов'язані насамперед із доброчинною діяльністю. Тому у звітній документації містяться дані щодо надходжень і витрат коштів на благодійні акції.

Так, у звітах за 1895 рік (тринадцятий рік із моменту заснування) детально розписано, яка допомога надавалася прихожанам римсько-католицького костьолу. Насамперед це гроші, продукти харчування, ліки, житло, влаштування на роботу [26, c. 2]. Особлива увага була приділена студентам: Товариство виділило зі своєї казни 764,42 карбованці на оплату їхнього навчання, на книги, одяг для них [26, c. 2]. Бюджет при цьому формувався з кількох джерел: членські внески (дійсних і почесних членів - 3655 крб.), пожертвування (10 171 крб.), прибутки з власності й діяльності самого Товариства («с дома» і «с увеселений» - 5 971 й 1 418 крб. відповідно). Усього за 1895 р. загальна сума склала 21 215 крб. [26, с. 3].

Якщо проаналізувати аналогічні показники за 1892 й 1895 рр., то простежується цікава тенденція: за першим показником цифри залишилися практично однаковими, пожертвування зросли більш ніж у три рази, натомість прибуток самого Товариства скоротився вдвічі, особливо «с увеселений» [26, с. 3]. Така тенденція надзвичайно тривожила керівництво Товариства. Більшу частину коштів (8 800 крб.) було вирішено витратити на купівлю приміщення для дитячого будинку. Також констатувалося, що кількість людей, що потребували фінансової й іншої допомоги, із 1893 р. зросла майже у два рази - із 484 до 819 чоловік. Усі вони отримали або одноразову (2165 крб.) або постійну (2631 крб.) фінансову підтримку. Однак виховувати споживчий спосіб життя в дітей члени Товариства не хотіли, тому планувалося також облаштувати будинок працелюбства, де можна було б вчити хлопчиків і дівчаток навикам якоїсь професії. Забігаючи наперед, зазначимо, що ця ідея буде втілена на практиці. Крім того, 157 крб. було виділено на лікування 27 дітей від хвороби очей. Як наслідок, збалансування бюджету на наступний рік планувалося з урахуванням зростання витрат.

Звіт Товариства за 1899 р. привертає увагу тим, що, порівняно з 1898 р., збільшено кількість членських внесків - сума склала 2 295 крб., суттєво зріс прибуток - 18 399 крб. - власне самого Товариства («с домов» і «с увеселений»), натомість пожертви обчислювалися лише 135 крб. Своєрідною компенсацією стало те, що люди приносили поношений одяг, котрий ставав у нагоді нужденним, котрі перебували на утриманні. І це при тому, що матеріальні витрати в черговий раз збільшилися - до 4510 крб., тобто на 306 крб. їх стало більше, аніж у 1898 р. [18, с. 3].

Разом із тим Товариство наприкінці ХІХ ст. виконувало функцію своєрідної Біржі праці: за поточний рік воно влаштувало на роботу 210 бажаючих із 623 тих, хто звернувся по допомогу [18, с. 4]. Крім того, надзвичайно продуктивною й потрібною була праця в Дитячій їдальні, спрямована на те, аби багатодітні родини мали змогу працювати й залишати дітей: за сім років (із 1893 по 1899 рік) кількість відвідувачів їдальні збільшилася 6 651 чоловік до 26 484 [18, с. 5], а в наступному році ця цифра зросла аж до 32 110 чоловік [19, с. 6]. Піклувальниця Товариства пані Юзефа Янишовська не тільки забезпечувала діток продуктами харчування. Тут вони отримували одяг, взуття, а згодом - мали, де переночувати, адже одеський градоначальник дозволив відкрити інтернат на 40 ліжок для сиріт. Крім того, Товариство виділило 1 714 крб. на будівництво для них флігеля, що закінчилося в 1900 р. [18, с. 6].

Основні потреби також були пов'язані з витратами якраз на зведення нових приміщень. Обгрунтування потреби виділити кошти з резервного капіталу на будівництво інтернату для хлопчиків зводилося до того, що наявні будівлі призначенні в першу чергу для дівчаток, а проживання хлопчиків з ними або в їдальні не зручне. У зв'язку з цим планувалося попросити в міста надати земельну ділянку на 700 кв. сажнів для того, аби звести інтернат, а також будинок для старців і калік [18, с. 6].

Фінансовий звіт за наступний 1900 р. засвідчив прибуток Товариства на середньостатистичному рівні: 2215 крб. надійшло від дійсних членів та почесних, само Товариство - за спектаклі, виставки картин, організацію балів - зуміло отримати 3 950,93 крб. Ще одна стаття прибутку - здача в оренду будинків - також збільшила свої показники на 1 065,18 крб. порівняно з попередній роком [19, с. 3-4]. Для того, аби покращити фінансове забезпечення Товариства, починаючи з 1899 р., замість щорічних святкових візитів, котрі практикували його члени, потрібно було надати грошові пожертви, які в 1900 р. склали 481 крб.

У цьому ж році трапилася прикра подія - смерть Фелікса Свенцицького, котрий навіть і після своєї кончини хотів приносити користь, тому за його заповітом Товариство отримало 2 754,85 крб. і придбало за них облігації Одеського міського кредитного товариства [19, с. 4]. Це також сприяло наповненню бюджету з подальшим розприділенням коштів на благодійність. До речі, відсотки від вказаного капіталовкладення, як того бажав Ф. Свенцицький, пішли на іменну стипендію для напівсироти Юлії Субач [19, с. 4]. Крім того, як і в попередні кілька років, члени Товариства заохочували пожертви у вигляді одягу, взуття, продуктів харчування, котрі потім роздавали сім'ям, що цього потребували. Таку допомогу отримали 26 родин, 40 чоловік і 12 студентів.

Варто сказати, що в 1900 р. суттєво зросли й витрати. Обумовлено це було несприятливими природно- кліматичними умовами. Справа в тому, що через засуху до Одеси прибуло дуже багато переселенців (майстри- ремісники, чорноробочі та ін.) із північно-західних губерній у пошуках роботи, аби прогодувати свої родини. Так як у місті не могли працевлаштуватися навіть уродженці Одеси - для прибулих ситуація склалася не найкраща.

Однак потрібно віддати належне активності й наполегливості членів Товариства: третина з тих, хто звертався з проханням про допомогу в пошуці роботи (651 людина) - її отримала (211 людей: 198 жінок - в основному на посаду прислуги та 23 чоловіки). Інші ж потребували надання матеріальної підтримки, деякі просили виділити кошти на транспорт, щоб повернутися у свої краї. У зв'язку з цим збільшилися витрати вугілля на отоплювання будівель, на закупівлю хліба й інших продуктів, лікування іммігрантів, що в грошовому еквіваленті склало 983 крб. Фінансова ж допомога нараховувала 5 468 крб., що було на 981 крб. більше, ніж за 1899 р. [19, с. 5].

Звіт Правління Приходського благодійного товариства при римсько-католицькій церкві в Одесі за 1906 р. привертає увагу тим, що містить перелік закладів Товариства з вказівкою адрес: Дитяча їдальня з інтернатом для 40 дівчаток по вулиці Балковській, 134, номер телефону 2043; молодші діти навчалися там шиттю й рукодільництву, а старші - пранню й прасуванню; Притулок-інтернат для хлопчиків сиріт, що відвідують Дитячу їдальню, розташований за тією ж адресою; Притулок-інтернат для хлопчиків-ремісників у будинку Товариства по Грецькій вулиці біля Строганового мосту; Слюсарна майстерня в будинку Товариства по Лівашовському спуску, 10; Літня колонія Дамського піклування про бідних дітей Приходу на середньому Фонтані, власна дача, між 11 та 12 станціями парового трамваю по дорозі на Дерибасовську; Літня колонія на Лимані для золотушних дітей, що відвідують Дитячу їдальню, на Хаджибейському лимані на дачі лікаря Сахарова, колишнього лікаря Филиповича (літні колонії були відкриті лише влітку) [24, с. 2].

Крім цього, у звіті йдеться про те, що в поточному 1906 р. було скликано двоє загальних зборів, про що в інших звітах не згадувалося. Так як 3 грудня прибула не достатня кількість членів Товариства, їх перенесли на 17 грудня (52 члени), як того вимагав Устав. Зібрання проходило в польському клубі «Огніско» за головування настоятеля приходу ксьондза Казиміра Варпуцянського. Секретарем зборів одноголосно було обрано присяжного повіреного С. Стецька. За результатами зустрічі було вирішено дозволити Правлінню використати 3 000 карбованців запасного капіталу для ремонту будівель по Польському та Лівашовському спуску; на 1000 крб. збільшилося фінансування Дамського піклування про бідних дітей; Піклувальній раді про бідних трудівників фінансування також збільшено на 350 крб. у 1906 р. Цікавим і показовим є також зауваження, що Ревізійна комісія (члени комісії - Л. Коссовський, Г. Хржановський, І. Лібек) перевірила звітну фінансову документацію Товариства й, не виявивши жодних порушень, запропонувала утвердити звіт і баланс за 1906 р. [24, с. 3].

У 1906 р. витрати Товариства на утримання притулків для дівчаток та хлопчиків (взуття, одяг, вакса, підручники ц т.д.) нарахували 4 423 крб. При цьому надходження з пожертвувань становили 1 191,93 крб. (членські внески та кошти замість новорічних візитів), прибуток від розважальних заходів (сімейні вечори та спектаклі), влаштованих Товариством, склав 2 451,52 крб., за лотерею - 1 414,36 крб., орендна плата з орендарів нараховувала 7 491,75 крб. [24, с. 7-9].

Звіт за 1909 р. розпочинається трагічною новиною про смерть голови правління Товариства Костянтина Володковича (помер 26 березня 1909 р.). У зв'язку з цим було передбачено повісити його портрети в притулках Товариства. Що стосується фінансової звітності, то, як і в попередні роки, вона засвідчує надходження коштів із таких джерел: членські внески (1 477 крб.), пожертвування (390,60 крб.), прибутки з розважальних заходів (2972 крб.), плата з орендарів за приміщення (8 683,84 крб.) та інші види прибутків, що в сукупності склало 27 786,97 крб. за цей рік [21, с. 16], видатки обчислювалися аналогічною сумою [21, с. 17]: дебет зійшовся з кредитом.

Звичайно що значна частина видатків була спрямована на задоволення потреб дітей-сиріт, дітей із багатодітних родин, нужденних безробітних і безхатьків: одяг, взуття, іменні стипендії, продукти харчування, вугілля й т.д., - а також відправлення заупокійних мес і похорони (за кошти Товариства були похоронені 16 бідняків) [21, с. 7, 9]. Крім того, кошти виділялися й на ремонт приміщень, оплату комунальних послуг, телефону, лагодження меблів, опалення будинків, канцелярські приладдя, і, зрозуміло, державні податки й т.д. [21, с. 13, 15, 17].

Отже, і в 1909 р. Товариство доклало максимум зусиль для того, аби примножений капітал витратити на благодійність і допомогти найбільш нужденним і беззахисним категоріям міщан, що потребували навіть мінімального.

Під час засідання членів Товариства в 1911 р. головою було обрано Андрія Келлера, а секретарем - Л. Біскупського. Під час зустрічі відбулися вибори в члени Ревізійної комісії, якими стали С. Свіонтецький, Г Хржановський і в черговий раз - Я. Лібек, що перевіряли фінансовий стан діяльності Товариства за 1911 р. Вони зазначили, що ніяких порушень не виявили й уся документація - звіти, баланс, рахунки, книги - знаходиться в повному порядку [22, с. 4-6].

Видатки в 1911 р. обчислювалися сумою 34 204,12 [22, с. 17]: що стосується витрат на благодійність, то вони залишалися незмінними щодо своїх форм і видів. Статті прибутків також були аналогічними до попередніх років [22, с. 7, 9, 11]. На першому місці залишалися видатки, пов'язані з утриманням Дитячої їдальні, інтернату для дівчаток, притулку для хлопчиків, оплата навчання дітей, що в сукупності склало 4 815, 62 крб. Ще одна стаття витрат була пов'язана з наданням одноразової фінансової допомоги - своєрідних стипендій для студентів, гроші для бідних, а також придбання для них продуктів харчування, вугілля - усього 2 935,48 крб., лікування бідних (53,07 крб.), при потребі - оплата ритуальних послуг (65,50 крб.) [22, с. 9].

Звіт за 1912 р. за своєю структурою й змістом відповідає аналогічним документам за попередні роки, однак містить зауваження члена Товариства І. Міодушевського щодо того, що вказаний документ з'явився з запізненням, і він вимагав пояснення цього факту. Голова правління А. Гаєвський зазначив, що затримка обумовлена тривалою хворобою касира І. Заленевського, а також влаштуванням лотереї-алегрі, витрати й прибутки за проведення котрої належало внести у звіт.

Крім того, було порушено питання про нецільове використання коштів, пожертвуваних І. Фальковським: справа в тому, що 20% відраховувалося в запасний капітал, а не витрачалося згідно з призначенням. У відповідь на це голова правління А. Гаєвський підкреслив, що кошти розприділяються відповідно до Уставу й ніяких зловживань у цьому випадку немає [22, с. 17]. Члени Ревізійної комісії підтвердили, що вся звітна документація знаходиться в належному стані. Сума прибутків і сума витрат збіглася й нараховувала 44 524,9 крб. Перелік витрат, а також джерел фінансування абсолютно ідентичні попереднім рокам.

Отже, починаючи з 1882 р. в Одесі при римсько- католицькому костьолі існувало Благодійне товариство, що тривалий період надавало допомогу дітям-сиротам, нужденним безробітнім, багатодітним родинам, а також переселенцям-біженцям за умови стихійного лиха. Щороку відбувалося засідання членів Товариства, під час котрого було заслухано й утверджено фінансовий звіт про прибутки й видатки організації.

Ревізійна комісія в складі трьох чоловік, яких обирали з членів Товариства шляхом голосування, перевіряла документацію, виявляла наявність або відсутність порушень і рекомендувала затвердити або віддати на доопрацювання. Устав Товариства передбачав збір коштів, їх розприділення, тобто фіксував статті прибутків і видатків.

Так як основна мета Товариства полягала в здійсненні благодійництва в місті, то більша частина коштів витрачалася на утримання, надання матеріальної допомоги, навчання, будівництво або придбання притулків для незабезпечених категорій населення, їх лікування й - при потребі - оплата ритуальних послуг. Баланс прибутків і витрат, починаючи з 1885 р. по 1911 рік, дає змогу стверджувати, що відбулося скорочення як за першим, так і за другим показниками: із 79 281,03 крб. до 44 524,90 крб., однак свої обов'язки щодо підопічних Товариство виконувало в повному обсязі.

Крім того, благодійна діяльність була однією з галузей публічного життя, у якій традиційно активну участь брали й жінки. При одеському товаристві існував дамський комітет опіки над дітьми, який збирав благодійні внески і розподіляв кошти. Саме завдяки цьому комітету були організовані дитячі притулки, їдальня, училища для хлопчиків, доброчинний заклад для дівчат, літні колонії для сиріт [9, с. 231-235].

Активну роль у роботі товариства брала Марія-Єва Джевецька (1846-1933), яка опікувалась їдальнею та інтернатом для дівчат, і чия діяльність лякала Одеську жандармерію. У фондах Центрального державного історичного архіву України в м. Києві зберігається декілька справ, у яких М. Джевецька визнана активною діячкою «з об'єднання польського елементу на політично- національній основі» та такою особою, «що переслідує цілі політичної освіти» [16, с. 102]. Саме вона доклала чимало зусиль для влаштування притулку св. Антонія в місті, народної школи та доброчинного закладу для дівчат, а з 1899 р. ще й притулку «Родина Марії». За даними жандармерії, у притулку знаходилось 63 хлопці й 4 дівчинки, усі віком від 3 до 12 років. Опікувалась притулком М. Яблонська та С. Хрустинська. А в закладі для дівчат знаходилось 80 осіб віком 10-17 років, які отримували спеціальність і жили за кошт доброчинних внесків [16, с. 102].

Таким чином, в Одесі в 1882 р. при римсько-католицькій церкві постало Благодійне товариство, що існувало до 1917 р. за рахунок благодійних внесків. Аналіз документів, насамперед Звітів правління Благодійного приходського товариства (за 1883, 1893, 1895, 1899, 1900, 1904, 1905, 1906, 1907, 1909, 1911, 1912 роки), дозволяє зробити висновок, що основним джерелом фінансування були членські внески дійсних і почесних членів, пожертви від небайдужих городян, кошти від здавання в оренду приміщень, що належали Товариству, організація заходів (виставок, вечорів, балів, спектаклів і т.д.), відсотки від банківських внесків, прибуток від опікунства.

До його керівництва входили найбільш відомі та заможні громадяни. Серед його найвизначніших успіхів було заснування ремісного училища 1 серпня 1888 р. для дітей-сиріт та дітей з багатодітних родин; відкриття дитячої їдальні 15 листопада 1892 р., піклувальницею якої стала Марія-Карла Држевецька; отримання у 1897 р. дозволу на будівництво інтернату для дівчат на 40 осіб, а також облаштування дитячого садка, притулку, інформаційного бюро працевлаштування тощо. До його функцій належала підтримка бідних - надання одноразових та місячних грошових виплат, матеріальна допомога хлібом, вугіллям, одягом; видача гарячої їжі, оплата за навчання в різних навчальних закладах Одеси, доплата за ліки за домовленістю з аптекою Гаєвського.

Список використаних джерел

1. Ганзуленко В. П. Римо-католицькі громади Півдня України (кінець ХІХ - початок ХХ ст.): соціальний аспект [Електронний ресурс] / В. П. Ганзуленко // Південний архів. Сер.: Історичні науки. - 2008. - Вип.28-29. - С.279-287. - Режим доступу: http:// nbuv.gov.ua/j-pdf/Pain_2008_28-29_31.pdf

2. Гентош Л. Католицька церква та становлення української державності (1917-1923 рр.) / Л. Гентош // Другий Міжнародний конгрес україністів: Доповіді і повідомлення. Історія. Ч.2. - Львів, 1994. - С.19-22.

3. Горун Д. О. Польська громада Одеси у ХІХ - початку ХХ ст.: коротка характеристика етапів розвитку / Д. О. Горун // Записки історичного факультету ОНУ - Одеса, 2003. - Вип.13. - С.72-85.

4. Гузенко Ю. І. Становлення і діяльність громадських благодійних об'єднань на Півдні України в другій половині XIX - на початку XX ст. (на матеріалах Херсонської губернії) / Ю. І. Гузенко: Дис. ... канд. іст. наук. - Спец. 07.00.01 - історія України. - К., 2004. - 241 с.

5. Epsztern T. Mecenat polskiego ziemianstwa Wolynia, Podola i Ukrainy w latach 1864-1914 / T. Epsztein // Europa nie prowincionalna. Przemiany na ziemiach wschodnich dawnej Rzeczypospolitej w latach 1772-1999. - Warszawa, 1999. - S.186-197.

6. Законодавчі акти Російської імперії як джерело з історії доброчинності іноземців в Україні (ХІХ - початок ХХ ст.) [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://historical-club.org. ua/istoriya-ukrayini/ukrayina-u-skladi-rosijs koyi-ta-avstrijskoyi- imper/593-zakonodavchi-akti-rosijskoyi-imperiyi-yak-dz h erelo-z- istoriyi-dobrochinnosti-inozemciv-v-ukrayini-xix-pochatok-xx-st.html

7. Євтух В. Б., Чирко Б. В. Німці в Україні в 1920-1990 рр. /

B. Б. Євтух, Б. В. Чирко. - К., 1994. - 183 с.

8. Єременко Т. І. Польська національна меншина в Україні в 20-30-ті рр. ХХ ст. / Т. І. Єременко. - К., 1994. - 74 с.

9. Зінько С. Польські громадські організації м. Одеси кінця ХІХ - початку ХX ст. / С. Зінько // Поляки на Півдні України: історія і сучасність. - Одеса - Ополє - Ольштин, 2006. - Т.1. - С.231-235.

10. Копылов А. Католическая церковь в России / А. Копылов. - М., 2012. - 284 c.

11. Лісевич І. Т. Духовно спраглі: Духовне життя польської національної меншини на Наддніпрянській Україні в 1864-1917 рр. /

І. Т. Лісевич. - К., 1997. - 240 с.

12. Lukawski Z. Ludnosc polska w Rosii: 1863-1914 / Z. Lukawski. - Wroclaw, 1978.

13. Лях К. С. Етно-конфесійний склад німецьких колоністів Півдня України / К. С. Лях // Немцы Приазовья и Причерноморья: история и современность: Материалы международной научной конференции. - Донецк, 2003. - С.97-107.

14. Македон В. В. Документи з фондів Державного архіву Одеської області як джерело для дослідження розвитку національно- культурних товариств Одеси ХІХ - початку ХХ ст. / В. В. Македон [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://dspace.onu.edu. ua:8080/bitstream/123456789/6270/1/82-92.pdf. - С.82-92

15. Накаєва С. А. Джерела вивчення діяльності іноземних товариств на півдні Російської імперії у другій третині XIX ст. /

C. А. Накаєва // Наукові праці: науково-методичний журнал. - Миколаїв, 2005. - Т.45. - Вип.32. Історичні науки. - С.134-137.

16. Ніколаєнко Ольга. Благодійницька діяльність польських жінок Наддніпрянщини наприкінці ХІХ - на початку ХХ ст. / Ольга Ніколаєнко [Електронний ресурс]. - Режим доступу: www.irbis- nbuv.gov.ua/.../cgiirbis_64.exe. - С.100-105.

17. Отчет о деятельности правления приходского благотворительного Общества при Римско-Католической церкви в Одессе и о приходе и расходе сумм этого общества за время 01.08.1882 по 01.08.1883 гг. - Одесса, 1883.

18. Отчет правления Приходского Благотворительного общества при Римско-Католической церкви в Одессе за 1899 г. Семнадцатый отчетный год. - Одесса: Типография Акционерного Южно-Русского общества печатного дела, 1900.

19. Отчет правления Приходского Благотворительного общества при Римско-Католической церкви в Одессе за 1900 г. Восемнадцатый отчетный год. - Одесса: Типография Акционерного Южно-Русского общества печатного дела, 1901.

20. Отчет правления Приходского Благотворительного общества при Римско-Католической церкви в Одессе за 1905 г. Двадцать третий отчетный год. - Одесса: Типография Акционерного ЮжноРусского общества печатного дела, 1906.

21. Отчет правления Приходского Благотворительного общества при Римско-Католической церкви в Одессе за 1909 г. Двадцать седьмой отчетный год. - Одесса: Типография Акционерного Южно-Русского общества печатного дела, 1910.

22. Отчет правления Приходского Благотворительного общества при Римско-Католической церкви в Одессе за 1911 г. Двадцать девятый отчетный год. - Одесса: Типография Акционерного Южно-Русского общества печатного дела, 1912.

23. Отчет правления Приходского Благотворительного общества при Римско-Католической церкви в Одессе за 1912 г. Тридцатый отчетный год. - Одесса: Типография Акционерного Южно-Русского общества печатного дела, 1913.

24. Отчет правления приходского благотворительного Общества при Римско-Католической церкви в Одессе за 1907 г. - Одесса, 1908.

25. Отчет правления приходского благотворительного общества при римско-католической церкви в Одессе за 1904 г. - Одесса, 1905.

26. Отчет Приходского Благотворительного общества при Римско-Католической церкви в Одессе за 1895 г. Тринадцатый отчетный год. - Одесса: Типография «Одесского листка». Театральная площадь, собственный дом, 1896.

27. Отчет приходского благотворительного Общества при Римско-Католической церкви в Одессе за 1897 г. - Одесса, 1898.

28. Рублева Н. С. Особенности существования немецкой католической общности в УССР (1920-1930-е гг.) / Н. Рублева // Немцы России и СССР: 1901-1941: Материалы международной научной конференции. - М., 2000.

29. Сейко Н. А. Доброчинність поляків у сфері освіти України (ХІХ - поч. ХХ ст.). Київський учбовий округ: Монографія / Н. А. Сейко. - Житомир: ЖДУ 2006. - 318 с.

30. Сторонський Г. Приречена на мовчання: РКЦ на Україні в 20-30-ті рр. / Г. Сторонський // Людина і світ. - 1994. - №3-4.

31. Ульяновський В. І. Церква в Українській Державі 19171920 рр.: Доба Української Центральної Ради: Навч. посібник / В. І. Ульяновський. - К., 1997. - 197 с.

32. Ченцов В. В. Трагические судьбы. Политические репрессии против немецкого населения Украины в 1920-1930 гг. / В. В. Ченцов. - М.: Готика, 1998. - 208 с.

33. Шостак І. В. Діяльність римо-католицьких благодійних товариств на українських землях у складі Російської імперії на початку ХХ століття / І. В. Шостак // Наукові записки Національного університету «Острозька академія». Серія: Історичне релігієзнавство. - 2014. - Вип.10. - С.197-206. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/j-pdf/NznuoairD2009_2014_10_22.pdf

References

1. Hanzulenko V. P Rymo-katolytski hromady Pivdnia Ukrainy (kinets ХІХ- pochatok ХХ st.): sotsialnyi aspekt [Elektronnyi resurs] / V. P Hanzulenko // Pivdennyi arkhiv. Ser.: Istorychni nauky. - 2008. - Vyp.28-29. - S.279-287. - Rezhym dostupu: http://nbuv.gov.ua/j-pdf/ Pain_2008_28-29_31.pdf

2. Hentosh L. Katolytska tserkva ta stanovlennia ukrainskoi derzhavnosti (1917-1923 rr.) / L. Hentosh // Druhyi Mizhnarodnyi konhres ukrainistiv: Dopovidi i povidomlennia. Istoriia. Ch.2. - Lviv, 1994. - S.19-22.

3. Horun D. O. Polska hromada Odesy u ХІХ - pochatku ХХ st.: korotka kharakterystyka etapiv rozvytku / D. O. Horun // Zapysky istorychnoho fakultetu ONU. - Odesa, 2003. - Vyp.13. - S.72-85.

4. Huzenko Yu. I. Stanovlennia i diialnist hromadskykh blahodiinykh obiednan na Pivdni Ukrainy v druhii polovyni XIX - na pochatku XX st. (na materialakh Khersonskoi hubernii) / Yu. I. Huzenko: Dys. ... kand. ist. nauk. - Spets. 07.00.01 - istoriia Ukrainy. - K., 2004. - 241 s.

5. Epsztein T. Mecenat polskiego ziemianstwa Wolynia, Podola i Ukrainy w latach 1864-1914 / T. Epsztein // Europa nie prowincionalna. Przemiany na ziemiach wschodnich dawnej Rzeczypospolitej w latach 1772-1999. - Warszawa, 1999. - S.186-197.

6. Zakonodavchi akty Rosiiskoi imperii yak dzherelo z istorii dobrochynnosti inozemtsiv v Ukraini (ХІХ - pochatok ХХ st.) [Elektronnyi resurs]. - Rezhym dostupu: http://historical-club.org.ua/istoriya-ukrayini/ ukrayina-u-skladi-rosijskoyi-ta-avstrijskoyi-imper/593-zakonodavchi- akti-rosijskoyi-imperiyi-yak-dz h erelo-z-istoriyi-dobrochinnosti- inozemciv-v-ukrayini-xix-pochatok-xx-st.html

7. Ievtukh V. B., Chyrko B. V. Nimtsi v Ukraini v 1920-1990 rr. / V. B. Yevtukh, B. V. Chyrko. - K., 1994. - 183 s.

8. Ieremenko T. I. Polska natsionalna menshyna v Ukraini v 20-30-ti rr. ХХ st. / T. I. Yeremenko. - K., 1994. - 74 s.

9. Zinko S. Polski hromadski orhanizatsii m. Odesy kintsia ХГХ - pochatku ХХ st. / S. Zinko // Poliaky na Pivdni Ukrainy: istoriia i suchasnist. - Odesa - Opolie - Olshtyn, 2006. - T.1. - S.231-235.

10. Kopylov A. Katolicheskaja cerkov' v Rossii / A. Kopylov. - M., 2012. - 284 s.

11. Lisevych I. T. Dukhovno sprahli: Dukhovne zhyttia polskoi natsionalnoi menshyny na Naddniprianskii Ukraini v 1864-1917 rr. / I. T. Lisevych. - K., 1997. - 240 s.

12. Lukawski Z. Ludnosc polska w Rosii: 1863-1914 / Z. Lukawski. - Wroclaw, 1978.

13. Liakh K. S. Etno-konfesiinyi sklad nimetskykh kolonistiv Pivdnia Ukrainy / K. S. Liakh // Nemcy Priazov'ja i Prichernomor'ja: istorija i sovremennost': Materialy mezhdunarodnoj nauchnoj konferencii. - Doneck, 2003. - S.97-107.

14. Makedon V. V. Dokumenty z fondiv Derzhavnoho arkhivu Odeskoi oblasti yak dzherelo dlia doslidzhennia rozvytku natsionalno- kulturnykh tovarystv Odesy ХГХ - pochatku ХХ st. / V. V. Makedon [Elektronnyi resurs]. - Rezhym dostupu: http://dspace.onu.edu.ua:8080/ bitstream/123456789/6270/1/82-92.pdf. - S.82-92

15. Nakaieva S. A. Dzherela vyvchennia diialnosti inozemnykh tovarystv na pivdni Rosiiskoi imperii u druhii tretyni XIX st. / S. A. Nakaieva // Naukovi pratsi: naukovo-metodychnyi zhurnal. - Mykolaiv, 2005. - T.45. - Vyp.32. Istorychni nauky. - S.134-137.

16. Nikolaienko Olha. Blahodiinytska diialnist polskykh zhinok Naddniprianshchyny naprykintsi ХІХ - na pochatku ХХ st. / Olha Nikolaienko [Elektronnyi resurs]. - Rezhym dostupu: www.irbis-nbuv. gov.ua/.../cgiirbis_64.exe. - S.100-105.

17. Otchet o dejatel'nosti pravlenija prihodskogo blagotvoritel'nogo Obshhestva pri Rimsko-Katolicheskoj cerkvi v Odesse i o prihode i rashode summ jetogo obshhestva za vremja 01.08.1882 po 01.08.1883 gg. - Odessa, 1883.

18. Otchet pravlenija Prihodskogo Blagotvoritel'nogo obshhestva pri Rimsko-Katolicheskoj cerkvi v Odesse za 1899 g. Semnadcatyj otchetnyj god. - Odessa: Tipografija Akcionernogo Juzhno-Russkogo obshhestva pechatnogo dela, 1900.

19. Otchet pravlenija Prihodskogo Blagotvoritel'nogo obshhestva pri Rimsko-Katolicheskoj cerkvi v Odesse za 1900 g. Vosemnadcatyj otchetnyj god. - Odessa: Tipografija Akcionernogo Juzhno-Russkogo obshhestva pechatnogo dela, 1901.

20. Otchet pravlenija Prihodskogo Blagotvoritel'nogo obshhestva pri Rimsko-Katolicheskoj cerkvi v Odesse za 1905 g. Dvadcat' tretij otchetnyj god. - Odessa: Tipografija Akcionernogo Juzhno-Russkogo obshhestva pechatnogo dela, 1906.

21. Otchet pravlenija Prihodskogo Blagotvoritel'nogo obshhestva pri Rimsko-Katolicheskoj cerkvi v Odesse za 1909 g. Dvadcat' sed'moj otchetnyj god. - Odessa: Tipografija Akcionernogo Juzhno-Russkogo obshhestva pechatnogo dela, 1910.