Створення та діяльність Одеської громади на теренах України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Створення та діяльність Одеської громади на теренах України

Красніцька Г. М.,

кандидат історичних наук, доцент кафедри філософії та економічної теорії, Вінницький торговельно-економічний інститут

Krasnitska G. M., candidate of historical sciences, professor of philosophy and economic theory, Vinnitsa trade and economic institution (Ukraine, Vinnitsa), zarinka66@mail.ru

Creation and activities communities of Odessa in Ukraine

Analyzed General overview of the establishment and activities of the congregation in Odessa in the second half of XIX -- early XX century. In this work the prerequisites for creating communities of Odessa in Ukraine and essence of organizational formation.

Keywords: community, cultural and educational movement, cultural and educational activities, national-cultural revival of the intelligentsia, a circle.

Красницкая А. Н., кандидат исторических наук, доцент кафедры философии и экономической теории,

Винницкий торгово-экономический институт (Украина, Винница), zarinka66@mail.ru

Создание и деятельность Одесской общины на территории Украины

Проанализировано общий обзор создания и деятельности Одесской общины во второй половине XIX -- начале ХХ века. А также исследованы предпосылки возникновения Одесской общины на территории Украины и сущность данного организационного образования.

У другій половині ХІХ на початку ХХ ст. помітним явищем суспільного життя стали українські громади напівлегальні осередки демократично й патріотично орієнтованої частини літературної, мистецької, лікарської, військової інтелігенції та найбільш соціально активних і свідомих студентів й учнівської молоді.

Упродовж кількох десятиліть громадівці виступали ядром вітчизняного руху, підтримували тісні зв'язки з громадівцями інших міст. Одеська громада об'єднала навколо себе провідних діячів українського національного і культурного відродження. Основний зміст своєї діяльності громадівці вбачали в поширенні знань серед народу, в розвитку української мови, літератури, вивченні історії та етнографії, а також в проведенні ряду інших культурницьких заходів [3]. громада соціальний політичний

Основна мета написання статті є дослідження та комплексна характеристика створення та діяльності Одеської громади на теренах України. Дослідження проводилось за такими методами: проблемнохронологічний, аналітичний та метод логічного аналізу.

Українські громади, їх зародження, еволюція, трансформація один із фрагментарно вивчених сюжетів національної історії. Перші спроби дослідження громадського руху в Україні були зроблені на початку ХХ ст. Варто відзначити серію праць О. Рябініна-Скляревського, в яких автор, зокрема, звертає увагу на характер діяльності Київської та Одеської громад, відслідковує її зв'язки з громадівцями інших міст.

У працях радянських дослідників громадський рух розглядається лише в контексті загального національнокультурного життя України. М. Бернштейн характеризує український літературний процес другої половини ХІХ ст., простежує внесок громадівців у літературне життя України. Вагомим внеском у висвітленні проблем становлення та розвитку громадського руху в Україні є дослідження сучасних істориків. Зокрема, С. Світленко розглядає передумови виникнення громадського руху, особливості ідеології діячів громад та характер їх діяльності. Одними з найбільш повних досліджень історії громад є праці Марка Антоновича, онука активного діяча Київської Старої громади Володимира Антоновича, в яких він визначає хронологічні рамки існування громад, розкриває діяльність Української Петербурзької громади, акцентуючи увагу на її внесок в національно-культурне життя Наддніпрянської України. А. Катренко звертає увагу на те, що діяльність Одеської громади за своєю суттю була політичною, адже переважна більшість її членів прагнула здобути Україні національно-територіальну культурну автономію.

Серед джерельної бази дослідження доцільно виділити праці Болдирєва О. В. Одеська громада: Історичний нарис про українське національне відродження в Одесі у 70-ті рр. поч. XX ст. (Одесса, 1994), Перша спроба організації української політичної партії (Український історичний журнал, 1995), в яких автор досліджує особливості діяльності Одеської громади. У доробку Мисечко А. Взаємозв'язки Одеської та Галицької «Просвіт» (Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність, 2010) проаналізовано особливості взаємовідносин та співпраці Одеської громади та Просвіти із Галицькою Просвітою. Авторка Чмир С. Г у роботі Одеська громада в українському національному русі (кінець XIX початок ст.) аналізує місце та роль Одеської громади у національному русі України тощо.

Ціллю написання статті є комплексне дослідження особливостей створення та діяльності Одеської громади.

Одеська громада літературно-політичне угрупування кінця XIX ст., національно-культурний осередок одеської інтелігенції, основною метою якого було створення програми національного українського відродження.

Одеса другої половини XIX століття являла собою яскравий економічний феномен в Європі. 70-ті роки XIX ст. були вельми сприятливими для широкої громадської ініціативи в Одесі. У 1874 році було скасовано Новоросійське генерал-губернаторство, відроджене під назвою «тимчасового» лише у 1879 році для боротьби з революційною діяльністю народників.

Вже з кінця 60-х років ХІХ ст. існував в Одесі гурток української інтелігенції. В 1871 році один з його представників Антон Антонович Гладкий завітав до Львова з метою зібрати якомога більше матеріалу про життя західних українців і видати в Одесі енциклопедію про Галичину. А. А. Гладкий, людина, вочевидь, світська і забезпечена, скупив кількасот книг галицької тематики, дав грошей на місцеву «Просвіту», поділився своїми планами щодо видання енциклопедії і просто-таки закохав у себе галицьких діячів. Більш певні відомості про Одеську громаду доходять до нас, починаючи з 1874 року, коли гурток остаточно сформувався.

Більш певні відомості про Одеську громаду доходять до нас, починаючи з 1874 року, коли гурток остаточно сформувався і устоявся.

Гурток однодумців, відомий в історичній літературі під назвою Одеської громади, склався біля групи місцевих інтелігентів, лідером якої був видатний одеський педагог Леонід Анастасійович Смоленський.

Кредо Громади було сформульоване Л. Смоленським і виражене двома принципами:

1) народність кожної країни визначається за її сільським населенням;

2) хто живе постійно в даній країні, зобов'язаний служити її інтересам, тобто інтересам її народу.

Ці положення свідчення спроб громади вирішити проблему зрусифікованих міст України і в першу чергу Одеси, питання національної приналежності якої, напевно, було предметом дискусій між громадою і діячами інших ліберальних і революційних гуртків міста. Строкатість національного складу Одеси виявила зацікавленість громадівців проблемою кордонних міжетнічних стосунків в історичному контексті, що вплинуло на обрання теми дисертації Леонідом Смоленським. Його дослідження було присвячене Чернігово-Сіверським землям доби Київської Русі [4].

Яскравою особистістю в громаді був Михайло Федорович Комаров. Він став одним із найдієвіших членів одеської громади. Займаючись бібліографією, Комаров активно співпрацює з київськими та львівськими часописами і газетами, виступаючи переважно в ролі літературного критика. Його статті, огляди, рецензії охоче друкували «Киевская старина», «Рада», «Зоря», «Діло», «Правда», «Одесский вестник», «По морю и суше».

Ще однією помітною фігурою громади був близький друг Смоленського, також видатний педагог, Олексій Андрієвський. Він активно працював у газетах та журналах і залишив значну кількість надрукованих статей.

Микола Ковалевський був чи не найавторитетнішим діячем українофільства 70-х років ХІХ ст. Жандармські аналітики навіть охрестили його: «другим Драгомановим».

Представником естетичного напрямку в громаді був учитель грецької мови Петро Іванович Ніщинський.

Політично активнішим був Володимир Мальований. Він перебував у тісних стосунках з товариством народників-землевольців. Входив до гуртка відомого в Одесі конституціоналіста-ліберала Олександра Гернета, з яким служив у міській управі. Навколо цих непересічних яскравих людей, які складали ядро, так званої «старої громади», групувалась талановита допитлива молодь студенти та випускники Одеського університету. Молодше покоління називалось «молодою громадою», котра також палко віддавалась справі національного відродження України [1].

Федір Щербина, виходець з козачої Кубані, пізніше також обійняв «безсмертний» ступінь академіка, ставши одним з основоположників наукової соціології в Росії, заснував цілу галузь статистики бюджетну [2, с. 73].

П. Дашкевич адвокат, виходець з народу, став заступником та захисником в судах інтересів простих неосвічених селян. П. Дашкевич через все життя пронесе відданість інтересам України, стане визначним громадським діячем, міністром фінансів за часів Центральної ради.

Одеська громада, утворена в 1876 р. зусиллями педагогів Л. А. Смоленського, М. І. Климовича, М. Боровського і студента університету А. В. Крижанівського, була однією з найстарших в Україні.

Таким чином, Одеська громада являла собою літературно-політичне угрупування кінця XIX ст., національно-культурний осередок одеської інтелігенції, основною метою якого було створення програми національного українського відродження. З перших років існування Одеської громади визначилися її особливі риси, які збереглися і в наступний період.

Організаційний устрій Одеської громади головними рисами збігався з неписаним статутом старої Київської громади. Одеська громада не являла собою чіткої організації, збитої для досягнення якихось конкретних справ. Це, скоріш, був своєрідний інтелектуальний клуб (причому високого рангу), що об'єднував людей найрізноманітніших поглядів, інтересів, напрямків на ґрунті любові до України, до її народу.

Після жандармського погрому громади 1879 року її життя не припинилося, хоча колишньої енергії та ініціативи вона у 80-х роках ХІХ ст. не проявляла. На початку XX століття пожвавився в Україні національний студентський рух. На хвилі цього склався український студентський гурток і в Одесі. В 1904 році між студентами він поширював прокламацію «До товаришів українців» із закликом організуватися для захисту інтересів українського народу. Одначе впливи «старої громади» та її ідеологів позначилися на спрямуванні Одеського українського студентського гуртка, який мав більш поміркований вигляд порівняно з аналогічним київським гуртком, у проводі якого на той час розпочинав свою політичну кар'єру Володимир Винниченко.

Список використаних джерел

1. Антонович М. Коли постали громади? / М. Антонович // Київська старовина. 1998. №2. С.14-19. (Передрук з видання: Науковий збірник УВАН у США-Нью-Йорк, 1977. Т.3).

2. Болдирєв О. В. Одеська громада: Історичний нарис про українське національне відродження в Одесі у 70-ті рр. XIX поч. XX ст. / О. В. Болдирєв. Одесса: Маяк, 1994. 144 с.

3. Волощенко А. Нариси з історії суспільно-політичного руху на Україні в 70 на початку 80-х років ХІХ ст. / А. Волощенко. К.: Наукова думка, 1974. 223 с.

4. Історичний нарис про українське національне відродження в Одесі у 70-ті рр. XIX поч. XX ст. // Електронний ресурс. Режим доступу: http://library.org.ua/?p=55.

References

1. Antonovych M. Koly postaly hromady? / M. Antonovych // Kyyivska starovyna. 1998. №2. S.14-19. (Peredruk z vydannya: Naukovyy zbirnyk UVAN u SShA-Nyu-York, 1977. T.3).

2. Boldyryev O. V. Odeska hromada: Istorychnyy narys pro ukrayinske natsionalne vidrodzhennya v Odesi u 70-ti rr. XIX pochat. XX st. / O. V. Boldyryev. Odessa: Mayak, 1994 . 144 s.

3. Voloshchenko A. Narysy z istoriyi suspilno-politychnoho rukhu na Ukrayini v 70 na pochatku 80-kh rokiv ХГХ st. / A. Voloshchenko. K.: Naukova dumka, 1974. 223 s.

4. Istorychnyy narys pro ukrayinske natsionalne vidrodzhennya v Odesi u 70-ti rr. XIX pochat. XX st. // Elektronnyy resurs. Rezhym dostupu: http://library.org.ua/?p=55

Размещено на Allbest.ru