Митрополит Київський і Галицький Іоанікій (Руднєв): життєвий шлях

Размещено на http://www.allbest.ru//

Размещено на http://www.allbest.ru//

Митрополит Київський і Галицький Іоанікій (Руднєв):

життєвий шлях

Н. В. Баранова

В статті висвітлюється життєвий шлях одного з найвизначніших церковних діячів кінця ХІХ ст., митрополита Київського і Галицького Іоанікія (Руднєва). Робиться спроба аналізу його діяльності як духовного просвітника та єпархіального архієрея. Приділено увагу основним напрямам роботи церковного діяча та охарактеризовано її результати. Особливо виділені такі сфери діяльності митрополита Іоанікія, як благодійництво та просвітництво

Ключові слова: церковний діяч, духовний провідник, митрополит Київський і Галицький, християнська мораль, ідеали віри

The article highlights the life of one of the greatest church leaders of the end of XIX century Metropolitan of Kiev and Galician Ioanikii (Rudnev). An attempt to analyze its activity as an educator and spiritual diocesan bishop is carried. Attention is paid to the main areas of spiritual and educational work of church leader and results are described. The following areas of activity of metropolitan Ioanikii as charity and education are especially highlighted

Keywords: church leader, spiritual leader, Metropolitan of Kyiv and Galician, Christian morality, ideals offaith

митрополит іоанікій просвітництво

Вступ

На сучасному етапі розбудови української держави виключно важливим є переосмислення багатьох проблем її історії. На особливу увагу заслуговують питання, пов'язані з розкриттям життєвих шляхів високих церковних діячів, які жили й працювали у ХІХ столітті і яких по праву можна назвати справжніми духовними провідниками. Імена багатьох з них ще до сьогодні залишаються невідомими в силу необгрунтованої й несправедливої думки, яка існує серед деяких дослідників нашої церкви, про, начебто, безперспективність і не цікавість означеного періоду та його особистостей в історії церкви.

Постановка проблеми

Зазначимо, що саме в наш час руйнації духовних цінностей звернення до прикладу життя та справжньої апостольської діяльності ієрархів церкви допоможе нам, а найголовніше, нашим духовним лідерам віднайти істину, яка б базувалася на ідеалах християнської моралі та справжньої віри. Однією з особистостей, яку можна назвати духовним лідером свого часу, виступає постать останнього Київського митрополита ХІХ століття Іоанікія (Руднєва).

Літературний огляд

Неупереджене й об'єктивне вивчення життя та діяльності цієї, без перебільшення, непересічної особистості є на сьогодні потребою часу. Адже останні розробки, в яких був би відображений життєвий шлях митрополита датуються кінцем ХІХ - початком ХХ століття. Серед них слід відзначити праці Титова Ф. [1, 2]; Скворцова В. [3]. Серед новітніх досліджень, що торкалися б життя та діяльності митрополита Іоанікія (Руднєва), слід визначити лише поодинокі розвідки, які стосуються окремих моментів його урядування, як єпархіального архієрея [4, 5].

Мета та завдання дослідження

Зважаючи на все більш зростаючий інтерес до історії національної церкви та її очільників, що спостерігається в наш час, та недослідженість життєвих шляхів окремих представників вищого православного духовенства, ми вважаємо актуальним всебічне висвітлення особистості останнього у XLX ст. митрополита Київського і Галицького Іоанікія (Руднєва), розкриття його багатовекторної діяльності як духовного просвітника та єпархіального архієрея. Бо корисний досвід його урядування може стати у пригоді сучасним як духовним, так і політичним лідерам країни.

Матеріали і методи дослідження

Методологічну й теоретичну основу статті, яка є історико - біографічним дослідженням, складають принципи об'єктивності й історизму.

Їх реалізація грунтується, зокрема, на конфесійній неупередженості, пріоритетності загальнолюдських цінностей, дослідженні релігійних і соціальних явищ у їх стадіальному розвитку та взаємозв'язку. Поєднуючи методологічні прийоми позитивізму, з його опорою на ретельний пошук і систематизацію історичних фактів, формаційного підходу, авторка прагнула уникнути крайностей в технології історичного аналізу й забезпечити його всебічний і, водночас, антропоцентричний характер.

Життєвий шлях та результати пастирської діяльності митрополита Іоаникія

Митрополит Іоаникій (в миру Іван Максимович Руднєв) народився 20 лютого 1826 року в селі Верхнє Скворче Новосильського повіту Тульської губернії в родині бідного дяка Максима Івановича Руднєва. Дитинство й початкове виховання його пройшли в матеріально злиденній, проте духовно наповненій обстановці. Як зазначено в його ювілейній біографії: «Еще в детстве от паломников той местности, в которой родился он и в числе которых была и мать его... питался он духом благочестия» [6], що наклало відбиток на всю подальшу діяльність майбутнього митрополита.

Початкову освіту Іван Руднєв отримав у місцевих духовно-навчальних закладах - спочатку з 1835 по 1839 рр. у Тульському духовному училищі, а потім з осені 1839 року в Тульській духовній семінарії, де показав себе блискучим учнем. Дуже часто за відсутності викладачів він проводив заняття в молодших класах семінарії, чим заслужив прихильність з боку керівництва.

У 1845 році, за рік до закінчення повного курсу Тульської духовної семінарії, Іван Руднєв як найкращий вихованець був рекомендований до вступу у Київську Духовну Академію, до якої й був зарахований, з блиском витримавши вступний іспит. У 1849 році, після чотирьох років успішного навчання, він отримав ступінь магістра богослов'я та був залишений при Академії викладачем по класу Святого письма.

11 жовтня 1849 року, згідно з давнім своїм бажанням, Іван Руднєв прийняв чернечий постриг з рук ректора Київської Духовної Академії архімандрита Димитрія в Києво-Печерській Лаврі, у печерній церкві преподобного Антонія з наданням йому імені Іоанікія. Духовним провідником майбутнього митрополита Київського став відомий ієросхимонах Києво-Печерської Лаври Парфеній, відомий своїми дивотворіннями. 6 листопада Київський митрополит Філарет (Амфітеатров) у Лаврській церкві святителя Михаїла висвятив інока Іоанікія в ієродяка, а 7 листопада він же у Феодосієвській церкві рукопоклав його в ієромонаха.

З цього моменту починається півстолітня духовна праця Іоанікія (Руднєва). Першим місцем служіння стала його «альма-матер» - Київська Духовна Академія, де протягом дев'яти років (18491858 рр.) він пройшов поступово всі посади: від наставника (у званні вчителя), помічника інспектора, інспектора, члена внутрішнього правління, до виконувача обов'язків ректора. Разом з адміністративними обов'язками викладав Святе Письмо та догматичне богослов'я. У своїх спогадах його колишні слухачі стверджували: «Он с любовью и трудолюбием ученого мужа, с глубоким знанием и одухотворением истинно христианского учителя, раскрывал учение о таинствах св. веры Христовой перед студентами, внимательно и с увлечением воспринимавших каждое его слово, воистину солью мудрости растворенное» [6].

6 листопада 1858 р. о. Іоанікій був призначений Св. Синодом на посаду ректора Київської Духовної семінарії й настоятеля Києво-Пустель- ного Никольського другокласного монастиря. За рік перебування на посаді ректора семінарії він здійснив низку нововведень: збільшив кількість членів правління, заснував часопис «Руководство для сельских пастырей» та разом з тим виконував обов'язки члена Київської духовної Консисторії, оглядав Воронезьку та Орловську духовну семінарії в якості ревізора.

9 грудня 1859 року Іоанікій (Руднєв) був призначений Св. Синодом ректором і професором богословських наук Київської Духовної Академії й настоятелем Києво - Братського першокласного монастиря. Під час служіння на посаді ректора Київської Духовної Академії о. Іоанікій зміг покращити й удосконалити навчально-виховний та економічний лад Академії, шляхом збільшення членів правління, покращання матеріального становища співробітників, введення річних іспитів з кожного предмету. Сам він викладав богословські дисципліни й був одним із засновників і першим редактором часопису «Труды Киевской Духовной академии» [2].

6 жовтня 1860 р. о. Іоанікій був призначений ректором Санкт-Петербурзького Духовної академії, на чолі якої залишався до 12 січня 1864 р. і цей час вважав найкращим у своєму житті. Як ректор він, як зазначав Ф.Титов «входил во все нужды студентов, многих поддерживал своими собственными средствами и мудро руководил их жизнью и учебными занятиями» [6].

За дорученнями керівництва Іоанікій виконував й інші обов'язки: був головним спостерігачем за викладанням Закону Божого в усіх навчальних закладах столиці, членом комітету з удосконалення духовно-навчальних закладів, ревізував Смоленську та Полоцьку духовні семінарії.

У 1863 році Іоанікій (Руднєв) був удостоєний звання єпископа Виборзького і вікарія Санкт- Петербурзького.

Отже, підсумовуючи початковий період діяльності о. Іоанікія (Руднєва) на ниві духовної освіти, слід зазначити, що його служіння відзначалось дієвим піклуванням про вдосконалення навчально - виховної діяльності, а також покращення економічного стану підлеглих йому духовно-навчальних закладів. Уся його освітня діяльність біла спрямована на те, щоб розвинути в вихованцях духовної школи «дух любови и преданности церкви Божьей и надлежащего сознания долга своего высокого назначения». Це дозволяє поставити о. Іоаникія в один ряд з видатними церковними просвітниками ХІХ століття.

Самостійне архієрейське служіння Іоанікія (Руднєва) почалося 1864 року, коли у Троїцькому соборі Олексадро - Невської Лаври відбулася хіротонія архімандрита Іоанікія, що ознаменувало початок 35-річного служіння у п'яти єпархіях: Саратовській (1864-1873), Нижегородській (18731877), Грузинській (1877-1882), Московській (1882-1891) та Київській (1891-1899).

У Саратові під час управління єпархією о. Іоанікій заснував свічний завод, товариство допомоги духовенству, навчально-заробітній будинок для сиріт усіх станів, притулок для малолітніх сиріт духовного звання обох статей.

У 1866 році за ініціативою о. Іоанікія виникло Православне Церковне Братство Святого Христа, за прикладом давньоруських братніх зібрань для боротьби з церковним розколом. Були відкриті публічні співбесіди з розкольниками, спрямовані на розкриття догматів православної церкви. Братство Св. Христа займалось також освітньою діяльністю - відкрило у Саратові училище, в якому навчалися майбутні вчителі сільських шкіл, бібліотеку, безкоштовну їдальню для бідних. З 1868 р. у тісному зв'язку з братством Святого Христа знаходився духовно-просвітницький союз, метою якого було розповсюдження духовного просвітництва, особливо серед нижчих станів населення.

Урядування Іоанікія (Руднєва) була високо оцінена саратовською паствою й слугувала зразком для наступної його діяльності в інших єпархіях.

13 червня 1873 року о. Іоанікій був призначений єпископом Нижегородським й Арзамаським. За час свого трирічного служіння в Нижегородській єпархії він створив низку просвітницько - благодійних установ, як-то: братство Святого Христа з метою «обращать к святой православной церкви удалящиюхся от нее... старообрядцев и других заблуждающихся», навчально-заробітний будинок й притулок для сиріт духовенства, ремісниче училище при Оранському монастирі для тих дітей духовенства, які були нездатні до навчання в закладах духовної освіти, притулок для малолітніх сиріт обох статей. О. Іоаникій відкрив при семінарії гуртожиток, бо знав з особистого досвіду про тяжкі умови, в яких виховуються майбутні священики [6]. Зазначимо, що основні кошти на влаштування благодійних та просвітницьких установ Нижегородської єпархії складали прибутки свічного єпархіального заводу та добровольчі пожертви, левовою частиною яких були кошти самого о. Іоаникія [6]. Однією з причин такої успішної й плідної діяльності Іоанікія (Руднєва) виступає справжній духовний зв'язок, який існував між пастирем та його паствою, про що засвідчив і сам о. Іоаникій, залишаючи Нижній Новгород «... благие предприятия мне одному ви приписуєте, а исполнены были они мною при помощи божьей и при вашем содействии.» [5].

У 1877 році Високопреосвящений Іоанікій був призначений на Грузинську єпархію, екзархом якої залишався до 1882 року. Великою його заслугою було встановлення миру в середовищі «багато- племенної пастви» й згуртування різних станів суспільства, які знаходилися в ворожих відносинах.

Продовжуючи свою просвітницьку діяльність, Іоаникій (Руднєв) брав активну участь у діяльності Тифліської духовної семінарії, клопотав перед Св. Синодом про зміни в навчальній програмі відповідно до місцевих вимог, сприяв відкриттю кафедри грузинської мови при семінарії й жіночого єпархіального училища, на потреби якого пожертвував 10000 крб. з власних коштів [6]. Підтверджуючи своє апостольське призначення, екзарх Іоанікій турбувався про поновлення православ'я серед мешканців Грузії. Для цього за допомогою братства Святого Апостола Андрія Первозванного започаткував загальні співбесіди.

Не зважаючи на недовготривалість періоду урядування о. Іоаникія на посаді екзарха Грузії, він увійшов в історію країни як «светлая, благодательная эпоха»

27 червня 1882 року о. Іоанікій був уведений в сан митрополита Московського. Він управляв Московською єпархією 9 років, протягом яких заснував друге єпархіальне жіноче училище, гуртожиток при духовній семінарії, товариство церковного співу, притулок для дітей, товариство допомоги сиротам, вдовицям та хворим представникам духовенства. Під час служіння на кафедрі Московської митрополії о. Іоанікій, як член Св. Синоду брав участь у справах керівництва Церквою [7]. У 1884 році за його участю були вдосконалені духовно-навчальні заклади за новим статутом.

17 жовтня 1891 року Іоанікій «з особливою місіонерською метою» був призначений на Київську митрополичу кафедру, [8] де прослужив 9 років та зарекомендував себе як засновник навчально - просвітницьких закладів і місіонер. З метою охорони православ'я о. Іоанікій відкрив Релігійно - просвітницьке товариство», яке стало місіонерським центром, звідки велися співбесіди, спрямовані на боротьбу з розколом. О. Іоанікій зарекомендував себе як будівник храмів. Серед церковних новобудов часів його урядування, слід відзначити Лаврську Трапезну церкву Антонія і Феодосія. Митрополит Руднєв дбав також про знамените подвір'я Києво-Печерської Лаври у Петербурзі, яке саме за його підтримки було прикрашене но - вою величною церквою, освяченою 18 грудня 1897 року [4].

Для поліпшення побуту духовенства за наказом митрополита була заснована еміритарна каса, удосконалений свічний завод. Значно покращилося становище Київських духовно-навчальних закладів - перебудована Київська Духовна Академія, удосконалене жіноче училище й відкрито при ньому притулок для дітей духовного звання.

Митрополит Іоанікій (Руднєв) брав участь у важливих церковно-історичних подіях, серед яких освячення Київського Володимирського собору, відкриття першого церковно-шкільного з'їзду в Києві, участь в роботі особливої комісії з відкриття мощів Святителя Феодосія Чернігівського, яке відбулося 9 вересня 1896 року, з приводу чого митрополит виступив з промовою, засвідчуючи непересічну важливість події для всіх віруючих [9].

У 1899 році в Києві було урочисто відзначено 50-річний ювілей апостольської діяльності, священнослужіння Іоаникія Руднєва. У день святкування ювілею до Києва прибула величезна кількість гостей, серед яких були особи як духовного звання, так і світські. Владика прийняв велику кількість письмових привітань, починаючи з представників царської родини й Антиохійського Патріарху й закінчуючи привітаннями від простих світських осіб, що свідчило про великий авторитет ювіляра серед пастви [3].

7 червня 1899 року Іоаникій Руднєв помер у Голосіївській пустині від запаленя легенів, яке дало ускладнення на нирки й був похований у Воздвиженській церкві у склепі, поряд з гробом митрополита Арсенія. Так, почавши свій чернечий шлях у стінах Києво-Печерської Лаври, о. Іоаникій знайшов тут же й свій останній притулок, про що завжди мріяв [10].

Результати дослідження

Таким чином, в результаті проведеного дослідження нами було проаналізувати ступінь дослідженості обраної теми в історіографії; розкрито внесок митрополита Іоанікія в розвиток освітньої, благодійної, місіонерської сфери підпорядкованих йому єпархій.

Висновки

Отже, зважаючи на важливість аналізу життєвих шляхів найвизначніших церковних ієрархів минулого, одним з яких по - праву можна вважати Іоанікія (Руднєва), ми вважаємо за доцільне продовжувати подальші дослідження в даному напрямку. Бо досвід його урядування на ниві духовної освіти, де він завжди піклувався про удосконалення навчальної та виховної роботи, побуту підвладних йому духовно-навчальних закладів, ставлячи на перше місце інтереси вихованців, його архієрейське служіння у різних єпархіях, яке є справжнім прикладом апостольської діяльності, може стати у пригоді духовним лідерам сьогодення.

Література

Титов, Ф. Высокопреосвященний Иоанникий, митрополит Киевский и Галицкий [Текст] / Ф. Титов. - К.: тип. Императорского Университета Св. Владимира, 1899. - 49 с.

Титов, Ф. Высокопреосвященний Иоанникий, митрополит Киевский и Галицкий в отношении к Киевской

духовной академии (к 7 ноября 1899 г.) [Текст] / Ф. Титов. - К.: тип. И.И.Горбунова, 1899. - 14 с.

Скворцов, В. К пятидесятилетнему юбилею (7 ноября 1849 - 99 гг.) Высокопреосвященний Иоанникий, митрополит Киевский и Галицкий [Текст] / В. Скворцов. - Спб.: тип. В. В. Комарова, 1899. - 32 с.

Васильев, М. Г. Санкт-Петербурзьке подвір'я Києво-Печерської Лаври [Текст] / М. Г. Васильев // Лаврський альманах. - 2001. - Вип. 5. - С. 33-35.

Архимандрит Тихон (Затёкин) Святители земли Нижегородской / Архимандрит Тихон (Затёкин) [Текст] / Нижний Новгород: тип. Печерского Вознесенского мужского монастиря, 2003. - 489 с.

Высокопреосвященний Иоанникий, митрополит Киевский и Галицкий [Текст] / К.: тип. Киево-Печерской Лавры, 1899. - 24 с.

Высокопреосвященнейший Иоанникий, митрополит Московский и Коломенский [Текст] / Прибавления к Воронежским епархиальным ведомостям. - 1882. - № 17. - С. 570.

Размещено на Allbest.ru