Діяльність молодіжних націоналістичних організацій у Дрогобичі (1945-1952)

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДІЯЛЬНІСТЬ МОЛОДІЖНИХ НАЦІОНАЛІСТИЧНИХ ОРГАНІЗАЦІЙ У ДРОГОБИЧІ (1945-1952)

Василь ІЛЬНИЦЬКИЙ

Після завершення Другої світової війни на території західноукраїнських областей України поряд із підпільними оунівськими організаціями виникали групи з числа молоді, яка проживала легально. Особливо активно цей процес проходив після 1948 р. і отримав кодову назву у підпіллі “Олег” (скорочення від “Організація ЛЕГальна”). Саме під нею націоналісти проводили активну антирадянську роботу серед молоді, яка легально проживала на території того чи того проводу (проводилася районним і надрайонними проводами ОУН під контролем референтур СБ окружних проводів). Практикувалася також підготовка з числа такої молоді майбутніх кадрів для підпілля, особливо для поповнення керівних ланок. Василь Кук-“Леміш” запропонував створити у кожному населеному пункті, середньому і вищому навчальному закладах ретельно законспіровані легальні молодіжні організації чисельністю у 2-3 особи. Створення нових молодіжних організацій мало пройти в умовах найсуворішої конспірації навіть серед місцевих підпільників. У результаті в кожному селі, класі і курсі середніх і вищих навчальних закладів мала створюватися глибоко законспіровані молодіжні організації. Відповідальність за організацію молодіжних звен у селах покладалася на керівників районних організацій, а в містах і навчальних закладах - на керівників надрайонних проводів. Учасників молодіжних оунівських організацій, які проживали легально, заборонялося залучати до виконання таких завдань, які могли потягнути за собою розшифрування цих звен. Хоча в окремих випадках дозволялося розконспіровувати легальни- ків¹⁰. Кожний учасник легальної сітки ОУН мав впродовж року пройти і засвоїти теоретичні основи націоналістичної ідеології. Створенням легальної сітки передбачалася організація резерву для чинного підпілля ОУН і проведення окремих заходів підпіллям ОУН через ці кадри на селі і в місті¹¹. Для цієї мети було дозволено вербувати осіб із числа інтелігенції, робітників і селян (як чоловіків, так і жінок-українок, незалежно від місця народження, приналежності до партії, комсомолу, місця роботи). Порядок підбору, вербування і подальша робота в ОУН цих осіб відбувався у такий спосіб. Районний і надрайонний провід ОУН підбирав відповідну кандидатуру (цією роботою займалися як провідники вказаних проводів, так і референти СБ, пропаганди), в окремих випадках займатися цим дозволялося провідникам кущових проводів, які підбирали відповідні кандидатури (вольові, рішучі, схильні для роботи в ОУН, конспіративні, які не були заарештовані органами МДБ за антирадянську діяльність і не були пов'язані співробітництвом зі спецслужбами). До такої кандидатури прикріплявся уповноважений зі складу проводу, який проводив з нею усю наступну роботу у період її перебування кандидатом і членом ОУН¹². Планувалося провести навчання за спеціальною програмою, включаючи конспірацію, ідеологічну підготовку, методи і форми роботи СБ¹³.

Особливої актуальності проблема роботи із молоддю набула у 1950-1951 рр., коли головний вектор спрямовувався в основному на збереження вцілілих від розгрому залишків збройного підпілля і поповнення новими кадрами здебільшого за рахунок молоді, створення організацій з числа осіб, які проживали легально, підрив політичного і організаційно-господарського зміцнення колгоспів, поширення впливу на східні райони¹⁴. Підпільники писали, що потрібно було створити, підготувати нелегальні групи зі згаданої категорії осіб, які проживали легально і були готові виконати таємний наказ організації, захопити організований колгосп у свої руки, тобто вводити у колгоспи відповідну кількість надійних, нескомпроментованих в очах ворога людей. Навіть там, де в колгоспах ще не можна було тримати підпільників, їм мали забезпечити прикриття навіть шляхом замаскованого заснування колгоспу. Життя всередині кожного колгоспу мало будуватися на основі добре законспірованих груп протиколгоспної оборони.

Колгоспники при допомозі таких груп мали боротися за своє існування і збереження у своєму середовищі підпілля. Крім того, тих, які легально проживали і працювали у колгоспах, підпільники використовували для переховування, як джерела постачання продуктів, інформації тощо¹⁵.

Доволі фрагментарні цифрові відомості репресивно-каральних органів (узагаль- нювальні дані відсутні) щодо засудженої молоді, яка легально проживала, працювала, навчалася впродовж 1944-1952 рр. дають змогу, хоч і частково, але простежити масштаби явища. Так, військовий прокурор військ МВС Дрогобицької області доповідав про притягнення і засудження впродовж 1946 р. 95 молодих людей, які навчалися. З них 43 учні 6-10-х класів загальноосвітніх шкіл, 27 - студенти технікумів, 9 - студенти педагогічних училищ і шкіл, 8 - учні шкіл фабрично-заводського навчання і залізничних училищ, 5 - учні торговельно-кооперативних шкіл, 3 - учасники різних навчальних курсів. За географічним критерієм 22 заарештовані учні та студенти були уродженцями Стрийського району та м. Стрий, відповідно 20 - Дрогобицького району і м. Дрогобич, 12 - Жидачівського району, 10 - Миколаївського району, по 6 - Добромиль- ського і Самбірського районів, 5 - Нижанківського, 3 - Славського, по 2 - Підбузького, Мостиського, Дублянського та м. Борислав, по 1 - Старосамбірського, Боринського, Сколівського, Рудківського. Заарештовані учні та студенти навчалися: 8 - у сільськогосподарському технікуму с. Черниця Миколаївського району, 8 - Стрийській педагогічній школі, 8 - Дрогобицькому нафтовому технікумі, 6 - Бережницькому зооветеринарному технікумі, 5 - Дрогобицькій торговельно-кооперативній школі, 3 - Самбірському педагогічному училищі. За віковими характеристиками переважну більшість становили юнаки 15-18 років, чисельністю 68 осіб, зокрема: 1931 року народження - 5 осіб, 1930 р.н. - 12 осіб, 1929 р.н. - 15 осіб, 1928 р.н. - 36 осіб; віком 19-22 роки - 24 особи: 1927 р.н. - 8 осіб, 1926 р.н. - 13 осіб, 1924 р.н. - 3 особи, а також ще 3 особи старші. Спецоргани із 94 учнів і студентів виокремлювали такі категорії “злочинців”: 61 особа притягнена до відповідальності за обвинуваченням у приналежності до ОУН, відповідно 19 - за “пособництво” і “співучасть” в ОУН і УПА, 5 - участь у “дивізії СС Юнаки”, 4 - участь в УПА, 3 - участь у диверсіях та антирадянській агітації, 1 - членство в поліційних органах періоду німецької окупації, 1 - недонесення. Відомостей про звинувачення щодо однієї особи у документі не подано¹⁶.

Основними напрямами роботи всіх молодіжних націоналістичних організацій стала пропаганда націоналістичних ідей шляхом поширення листівок, літератури, просвітницьких розмов, залучення молоді до організацій, вишкіл (збройний та пропагандивний), виконання обов'язків зв'язкових структур ОУН і УПА, збір та передання підпільникам грошових, матеріальних і продовольчих ресурсів, збройні, диверсійні акції.

Наведемо кілька прикладів типових молодіжних націоналістичних організацій створених у навчальних закладів Дрогобича. Учень школи фабрично-заводського навчання (ФЗН) № 2 м. Дрогобича М. Г. Булій, який, до слова, ще з квітня 1945 р. працював на ОУН, збирав продукти харчування для підпільників, у самій ФЗН № 2 створив націоналістичну організацію до якої залучав учнів школи - В. А. Строгія та М. Д. Славича. Учасники організації планували після закінчення навчання перейти у підпілля для збройної боротьби проти радянської влади. Вказані особи були засуджені: М. Булій до 10 років позбавлення волі, відповідно В. Строгій та М. Славич - отримали по 7 років виправно-трудових таборів (ВТТ)¹⁷.

28 травня 1946 р. ВТ військ МВС Дрогобицької області, за ст.ст. 54-1 “а” і 54-11 КК УРСР засуджені до 10 років виправно-трудових таборів кожний, із конфіскацією майна студенти Дрогобицького нафтового технікуму Володимир Лук'янович Іваник (1928 р.н., ур. с. Володимирці Журавнівського р-ну), Петро Прокопійович Пакіж (1928 р.н., ур. с. Володимирці Журавнівського р-ну), Олексій Михайлович Попадюк (1928 р.н., ур. с. Мазурівка Журавнівського р-ну) і група слухачів Дрогобицької торгово-кооперативної школи Петро Іванович Мисак (1928 р.н., ур. с. Володимирці Журавнівського р-ну), Іван Миколайович Замчак (1929 р.н., ур. с. Володимирці Журавнівського р-ну), Степан Михайлович Ропак (1928 р.н., с. Сушиця Велика Хирівського р-ну), Семен Павлович Рунець (1929 р.н., с. Довге Підбузького р-ну) і Микола Павлович Бутим (1930 р.н., с. Довге Підбузького р-ну). Вказані молоді люди проводили антирадянську націоналістичну пропаганду, залучали молодь до ОУН, діставали зброю та набої. Навіть більше, студенти І. Замчак і А. Попадюк розробили план та 24-25 лютого 1946 р. викрали 2 автомати ППС і ППШ, 6 затворів до гвинтівок і набої до них із військового кабінету Дрогобицького нафтового технікуму¹⁸.

Аналогічно за участь у націоналістичній організації 26 серпня 1946 р. військовий трибунал (ВТ) військ МВС Дрогобицької області засудив до 10 років виправно-трудових таборів, 5 років пораження у правах із конфіскацією майна колишнього студента Дрогобицького будівельного технікуму Богдана Михайловича Станішевського (1924 р.н., ур. с. Цинів Медиківського р-ну) та студента Дрогобицького електромеханічного технікуму Роман Іванович Михайлівський (1922 р.н., ур. м. Дрогобич). Ці особи обвинувачувалися в тому, що встановили зв'язок із Вірою Михайлівською, від якої отримували завдання вивчати націоналістичну літературу, поширювати антирадянські листівки, діставати зброю, залучати до ОУН молодь, поширювати бофони¹⁹.

Покаранню підлягали також молоді люди, які хоч і не вчинили жодних проступків, однак знали про націоналістичну діяльність інших, але не повідомили. Зокрема такими звинуваченнями (знала про діяльність Дрогобицького міського проводу ОУН, зокрема його провідника Л. Грущака-“Левка” та підпільниці В. Михайлівської) 20 лютого 1947 р. на 5 років ВТТ засудили студентку Дрогобицького учительського інституту Марію Ільківну Янів (1926 р.н.)²⁰.

Ще одна студентка Дрогобицького учительського інституту Анна Петрівна Стисло, яка стала членом ОУН ще у 1942 р., впродовж 1942-1943 рр. працювала станичною у с. Поповичі Медиківського р-ну, поширювала націоналістичну пропаганду. У 1945 р. встановила зв'язок із керівниками Дрогобицького міського проводу ОУН Л. Грущаком і В. Михайлівською. За їх завданням отримувала для читання антирадянську літературу, зібрала для підпільників 1200 руб., виготовляла та поширювала націоналістичну літературу, вивчала та передавала міському проводу інформацію про політичні настрої студентів Дрогобицького педагогічного інституту. Відтак у жовтні 1946 р. А. Стисло встановила зв'язок зі зв'язковою підпілля на Перемищині, якій також передала інформацію про обставини арешту В. Михайлівської та інших учасників ОУН. Саме за такі “злочини” 23 січня 1947 р. була засуджена військовим трибуналом військ МВС Дрогобицької області до 15 років каторжних робіт²¹.

Стефанія Іванівна Вайда стала членом ОУН ще в липні 1944 р. та отримала псевдо “Верба”. Будучи студенткою Дрогобицького педагогічного інституту, у квітні 1946 р. С. Вайда (1925 р.н., ур. с. Антонівка Журавнівського р-ну) налагодила зв'язок із членами Дрогобицького міського проводу ОУН Л. Грущаком-“Левком” і Вірою Михайлівською та іншими. Виконуючи завдання провідника Л. Грущака, завербувала студента нафтового технікуму Івана Галія (1928 р.н., ур. с. Юсиптичі Стрийського р-ну), якому, зі свого боку, дала завдання вербувати студентів технікуму. У червні 1946 р. С. Вайда склала список комсомольців педагогічного інституту та передала його у підпілля. І. Галій, вступивши у вересні 1946 р., отримав псевдо “Буревій” та завербував у члени націоналістичної організації студента електромеханічного технікуму Богуслава Кравчика-“Граніт” (1923 р.н., м. Дрогобич) і учня обласного управління зв'язку АТС Миколу Попівняка- “Мороз” (1928 р.н., ур. м. Дрогобич). Члени організації нелегально збиралися, вивчали будову гвинтівки, гранати, а також націоналістичну літературу. Б. Кравчик і М. Попівняк готувалися до вступу в боївку СБ Дрогобицького міського проводу ОУН. За цю діяльність Військовий трибунал військ МВС Дрогобицької області 18 березня 1947 р. засудив С. Вайду і Б. Кравчика до 15 років каторжних робіт, а І. Галія та М. Попівняка до 10 років позбавлення волі у ВТТ, із пораженням у правах на 5 років і конфіскацією майна усіх²².

Студентка Дрогобицького нафтового технікуму Осипа-Любомира Дмитрівна Кльось, з осені 1946 р. співпрацювала із ОУН, виконувала обов'язки зв'язкової у районному проводі, складала та поширювала антирадянські листівки. Відтак 13 березня 1947 р. О. Кльось була заарештована²³.

Влітку 1946 р. за завданням провідника Дрогобицького міського проводу ОУН Лева Грущака-“Левка” у м. Дрогобич Любомир Гудз-“Крук” (1931 р.н., ур. м. Дрогобич) створив молодіжну націоналістичну організацію (проіснувала до кінця листопада 1947 р.)²⁴. Після загибелі Л. Грущака діяльністю організації курували новий провідник Дрогобицького міського проводу ОУН Євген Войтович-“Коваленко” та референт пропаганди міського проводу ОУН Микола Стецик-“Туреняк”. Варто відзначити, що хоча у підсумкових документах фігурують 17 членів організації, вважаємо, що їх було більше. Зокрема, спецоргани в узагальнювальних документах писали, що до неї входили 17 осіб (Любомир Гудз, Микола Флюнт (1930 р.н., ур. м. Дрогобич), Лев Яців (1929 р.н., ур. м. Дрогобич), Орест Нижник (1931 р.н., ур. с. Добрівляни Дрогобицького р-ну), Василь Митчин (1931 р.н., ур. м. Дрогобич), Омелян Дубик (1929 р.н., ур. с. Криниця Меденицького р-ну), Орест Легедза (1929 р.н., ур. с. Стебник Дрогобицького р-ну), Євген Кушнір (1928 р.н., ур. м. Дрогобич), Микола Шумеляк (1929 р.н., ур. с. Нагує- вичі Дрогобицького р-ну), Роман Білик (1930 р.н., ур. м. Дрогобич), Орест Василькевич (1931 р.н., ур. м. Дрогобич), Зинон Лободич (1929 р.н., ур. м. Дрогобич), Юрій Лобо- дич (1931 р.н., ур. м. Дрогобич), Кирило Милян (1930 р.н., ур. м. Дрогобич), Василь Кобилецький (1928 р.н., ур. с. Ясениця Сільна Дрогобицького р-ну), Теодор Паращак (1931 р.н., ур. м. Дрогобич), Ярослав Хроменко (1930 р.н., ур. м. Дрогобич))²⁵, однак обвинувальний вирок був винесений зазначеній групі осіб (без керівника - Любомира Гудза, оскільки той проходив по одноосібній справі) уже в цьому списку сімнадцятою засудженою була Анна Лободич (1898 р.н., ур. м. Дрогобич)²⁶. Із справи засудженого її керівника Любомира Гудза довідуємося про понад 20 осіб (окрім зазначених вище, згадуються як учасники націоналістичних зборів, поширювачі листівок Володимир Буський, Євген Мацюрак, Роман Лободич, Андрій Лободич (1925 р.н., ур. м. Дрогобич), Мар'ян Баб'як (1930 р.н., ур. м. Дрогобич), Іван Низовий)²⁷. У даному випадку певними особливостями є також і те, що, по-перше, керівник організації - Л. Гудз іде по окремій справі (така практика не була поширеною); по-друге, особи згадані по справі керівника (Л. Гудза) ідуть також по інших справах. Загальноприйнятою практикою було заведення однієї кримінальної справи на осіб, які були учасниками однієї організації. Організація поділялася на чотири групи на чолі зі старшим. Члени організації вивчали націоналістичну літературу, проводили збори, на яких її обговорювали. Практично всі були уродженцями Дрогобича, інші з навколишніх сіл, однак у той час проживали у місті (Василь Кобилецький уродженець с. Ясениця Сільна, відповідно Орест Нижник - Добрівлян, Орест Легедза - Стебника, Микола Шумеляк - Нагуєвич). Основними завданнями організації була розвідувальна діяльність (збір інформації про представників влади, військових, комуністів, комсомольців, у т.ч. про “активістів” СШ № 1 м. Дрогобич), здобуття зброї та боєприпасів, поширення націоналістичних листівок, збір націоналістичної літератури у населення та передання її для вивчення членам групи, збір і передання коштів, харчів, зброї, друкарського приладдя, канцелярських товарів у підпілля, залучення нових членів тощо²⁸. До речі, батько одного із членів організації, Ореста Нижника, Михайло працював заступником завідувача Дрогобицького обласного відділу народної освіти. Використовуючи цей факт, син здобув дані на кадровий склад освітян²⁹.

За схемою “Олег” була створена і діяла група “Крути”, організована у січні 1947 р. учнями СШ № 1 м. Дрогобич Юліаном Бунем-“Гонтою” та Романом Щербаком-“По- мстою” за завданням працівника СБ Дрогобицького надрайонного проводу ОУН Михайла Луціва-“Змія” та підпільника “Дуба” (група утворена з учнів СШ №1, нафтового технікуму, осіб, які легально проживали та працювали). Потрібно підкреслити, що частина членів цієї групи співпрацювали (різною мірою - поширювали листівки, навіть вели збройну боротьбу) із українськими націоналістами значно раніше. До складу організації входили 19 осіб (усі були заарештовані та притягнені до кримінальної відповідальності). З-поміж них: учні середньої школи №1 1) Роман Щербак (1929 р.н., ур. с. Добрівляни Меденицького р-ну) - провідник організації, 2) Юліан Бунь (1929 р.н., ур. с. Рихтичі Дрогобицького р-ну) - пропагандист, 3) Михайло Василю- ка-“Нечай” (1929 р.н., ур. с. Монастир-Лішнянський Дрогобицького р-ну) - зв'язковий організації “Крути”, 4) Петро Мамчин-“Палій” (1930 р.н., ур. с. Рихтичі Дрогобицького р-ну), 5) Микола Лоцуняк-“Блакитний” (1928 р.н., ур. с. Довге Меденицького р-ну), 6) Микола Пелехатий-“Байда” (1928 р.н., ур. с. Опарі Меденицького р-ну), 7) Мирон Захарія (1929 р.н., ур. с. Добрівляни Дрогобицького р-ну), 8) Ярослав Хлопик-“Би- стрий” (1928 р.н., ур. с. Серстик (Польща), мешканець с. Старе Дрогобицького р-ну), 9) Володимир Рабків-“Андрійко” (1929 р.н., ур. с. Лішня Дрогобицького р-ну); студенти нафтового технікуму: 10) Юліан Дичко (1926 р.н., ур. с. Чертіж (Польща), мешканець с. Рихтичі Дрогобицького р-ну) - комендант боївки; 11) Іван Стахів (1924 р.н., ур. с. Рихтичі Дрогобицького р-ну); осіб, які працювали у власному господарстві: 12) Михайло Наконечний (1928 р.н., ур. с. Михайлевичі Дрогобицького р-ну), 13) Нестор Дзядусь (1926 р.н., ур. с. Сторожа Велика (Польща), мешканець с. Рихтичі Дрогобицького р-ну), 14) Михайло Задорожний (1923 р.н., ур. с. Сторожа Велика (Польща), мешканець с. Рихтичі Дрогобицького р-ну), 15) Володимир Стахів (1929 р.н., ур. с. Рихтичі Дрогобицького р-ну), 16) Франко Гансевич (1928 р.н., ур. с. Гаї Верхні Дрогобицького р-ну); кіномеханік кіноцентру “Комсомолець” у м. Дрогобич 17) Михайло Пуцило (1927 р.н., ур. с. Піскоровичі (Польща), мешканець м. Дрогобич); секретар селищної ради с. Рих- тичі 18) Михайло Беневят (1929 р.н., ур. Польщі, мешканець с. Рихтичі Дрогобицького р-ну); стрілочник залізничної станції 19) Василь Антоник-“Зелений” (1924 р.н., ур. с. Рихтичі Дрогобицького р-ну)³⁰.

Керівники організації основним своїм завданням вважали створення у м. Дрогобич, головним чином із молоді, розгорнутої сітки дрібних підпільних націоналістичних звен, здійснення терористичних актів над активними прихильниками радянської влади, напади на склади, магазини з метою здобуття грошових і продовольчих ресурсів для українських націоналістів, виховання молоді в антирадянському дусі, підготовка із її складу повстанських кадрів³¹. Силові органи, ведучи роботу із виявлення членів організації встановили, що 5 лютого 1947 р. на одній із квартир м. Дрогобич відбулися нелегальні збори членів організації “Крути”, на які зв'язковим М. Василюкою була доставлена велика кількість листівок для поширення в ніч із 5 на 6 лютого у м. Дрогобич та довколишніх селах (до слова, ця акція була здійснена). На цих же зборах Ю. Бунь повідомив присутніх про свій намір вбити кандидата у депутати Верховної ради УРСР Я. Середу. Для цього планував вивчити охорону кандидата в депутати та познайомити одного із членів організації “Крути” із сином Я. Середи (учень 10 кл. середньої школи). Відтак атентатник мав проникнути на квартиру Я. Середи та здійснити вбивство. Володіючи цими даними, 5-й відділ УМДБ 6 лютого, за розробленим планом провів арешти членів організації “Крути”. У них були вилучені: друкарська машинка, антивиборчі листівки³².

15-17 квітня 1947 р. військовим трибуналом військ МВС Дрогобицької області були засуджені: Ю. Дичко, В. Антоник, І. Стахів Н. Дзядусь на 20 років каторжних робіт; М. Задорожний, Ю. Бунь, Р. Щербак - 15 років каторжних робіт, із пораженням у правах на 5 років Ю. Дичко, В. Антоник, І. Стахів Н. Дзядусь, М. Задорожний та без пораження у правах Ю. Бунь, Р. Щербак як неповнолітні. Натомість М. Василюку, П. Мамчину, М. Лоцуняку, М. Пелехатому, М. Захарію, М. Беневяту, В. Стахіву, Ф. Гансевичу, М. Пуцилу, Я. Хлопику, В. Рабківа, М. Наконечному судили відбувати покарання по 10 років у ВТТ кожному та пораженням у правах кожного на 5 років М. Лоцуняка, М. Пелехатого, М. Захарія, Ф. Гансевича, М. Пуцила, Я. Хлопика, М. Наконечного; інших - М. Василюка, П. Мамчина, М. Беневята, В. Стахіва, В. Рабківа без пораження у правах як неповнолітніх, однак всіх із конфіскацією майна³³.

Реалізація тактичної схеми “Олег” у Карпатському краї ОУН давала конкретні результати. Зокрема, іншу групу студентів Дрогобицького нафтового технікуму, яких запідозрили в організованій антирадянській діяльності силові органи розробляли по агентурній справі. Фігурантами розробки стали: студенти першого курсу Роман Цабак (1933 р.н., ур. Польщі) і Євстахій Цабак (1934 р.н., ур. Польщі), студент другого курсу Тарас Бортник (1934 р.н., с. Скелівка Старо-Самбірського р-ну)³⁴. Основою для заведення попередньої розробки стали матеріали інформаторів “Нелі”, “Дніпра”, “Тітова”, “Гринишина”, “Андрій”, “Жана” і покази свідків І. К. Ворона, Я. В. Сабара та інших про те, що фігуранти, навчаючись у середній школі с. Скелівка Старосамбірського р-ну, серед учнів проводили антирадянську агітацію, поширювали націоналістичні листівки, погрожували та били вступників у комсомол. Є. Цабак мав на озброєнні пістолет. У січні 1950 р. Т. Бортник ходив по класах і погрожував учням розправою націоналістів над тими, хто вступить у комсомол. 5 грудня 1949 р. (день конституції) у школі села Скелівка були поширені антирадянські листівки (написані почерком Т. Бортника). 10 березня 1950 р. учасники групи, ввечері, на шкільному дворі, у присутності учнів, співали антирадянські націоналістичні пісні і висловлювали думки про падіння радянської влади³⁵. У 1950 р. за побиття учнів Т. Бортник був виключений зі школи, після чого поступив у Дрогобицький нафтовий технікум, туди ж після закінчення середньої школи в 1951 р. були прийняті Є. Цабак і Р. Цабак³⁶.

Слід зазначити, що радянські спецслужби орієнтували агентуру на виявлення і розробку таких молодіжних організацій, долучення їх до роботи з метою подальшого арешту усіх учасників і причетних. В окремих випадках ініціатива створення могла виходити навіть від агентів, хоча підпілля намагалося цьому протидіяти³⁷.

У квітні 1951 р. на основі матеріалів попередньої агентурної розробки та агентурних даних силові органи завели агентурну справу “Підпалювачі” на групу учнів Дрогобицької сільськогосподарської школи рільників як на учасників антирадянської молодіжної організації українських націоналістів. Фігурантами справи стали: Петро Хміль (1931 р.н., с. Дев'ятники Новострілищанського р-ну), Йосиф Сенета (1932 р.н., с. Стра- шевичі Старо-Самбірського р-ну), Лев Городиський (1931 р.н., с. Луки Дублянського р-ну) та інші - разом 8 осіб. Основою для заведення агентурної справи послужили матеріали інформаторів “Євгенія”, “Марії”, “Невідомого” і “Явора”, а також покази свідків (М. Ф. Процик, П. Д. Легкодух, В. П. Куліш) та інших про те, що П. Хміль і Й. Сенета за завданням оунівського підпілля у Дрогобицькій сільськогосподарській школі організували антирадянську молодіжну націоналістичну організацію. Учасники організації зустрічалися із керівниками ОУН, отримували від них антирадянську літературу, систематично проводили нелегальні збори, де читали літературу, обговорювали питання боротьби із радянською владою. Серед учнів поширювали інформацію, спрямовану проти керівників партії і радянського уряду. Учасники організації в ніч з 12 на 13 листопада 1950 р. намагалися підпалити приміщення школи, для цього напустили у кімнати гуртожитку газ, щоб пролунав вибух і виникла пожежа. Однак витік газу був помічений комендантом, і пожежу попередили. У 5-й відділ УМДБ Дрогобицької області надходили агентурні дані, що учасники організації на вихідні роз'їжджали рідними селами, де зустрічалися із оунівцями та розклеювали антирадянські листівки³⁸.

15 жовтня 1951 р. репресивно-каральні органи завели агентурну справу “Пігмеї” на групу студентів Дрогобицького учительського інституту. Об'єктами розробки стали: Яків Баглай (1923 р.н., с. Дуліби Новострілищанського р-ну), Дмитро Зелений (1930 р.н., с. Руда Ходорівського р-ну), Йосиф Бонецкий (1931 р.н., м. Жидачів) та інші, разом - 6 осіб, яких підозрювали в організації антирадянської націоналістичної діяльності. Однак не всі перелічені особи були членами націоналістичної організації. Зокрема, у березні 1952 р. УМДБ Дрогобицької області за антирадянську агітацію був заарештований Дмитро Зелений (засуджений 13 травня 1952 р. на 10 років ВТТ, 5 років пораження у правах та конфіскацією майна). Проведеним слідством було встановлено, що він серед студентів висловлював антирадянські думки, заперечував марксистсько-ленінське вчення про походження життя, піддавав критиці колгоспну систему³⁹. Натомість про націоналістичну діяльність Я. Баглая інформація підтвердилася⁴⁰. Основою для заведення агентурної справи стали дані інформаторів “Захарка”, “Веселого” і “Залужного”. У своїх свідченнях агенти стверджували, що учасники організації конспіративно проводили антирадян- ську діяльність, спрямовану на зрив заходів із включення молоді у комсомол, вели між собою антирадянські розмови, категорично відмовлялися вступати у комсомол і серед студентів поширювали антирадянські повідомлення тощо. Організатором і керівником антирадянської групи був студент Яків Баглай, який до серпня 1950 р. перебував у підпіллі ОУН, після явки з повинною зброю не здав і про свою націоналістичну діяльність показів не дав. Із цього питання Яків Баглай своїм однодумцям заявив: “... Я вів збройну боротьбу проти радянської влади за побудову самостійної України із деяких причинах вийшов у 1950 р. із повинною, але своєї зброї не здав, вона знаходиться у надійному місці. Я довго буду пам'ятати і мститися більшовикам за всі їх переслідування, яким піддавався тривалий час, за свого заарештованого брата і ще за дещо я не можу пробачити”⁴¹.

Інформатор “Веселий” повідомив, що на заняттях літературного гуртка інституту розглядалася книга Рибака “Переяславська рада”, де Я. Баглай заявив: “.Цей роман - суцільна брехня. Я багато читав про Богдана Хмельницького і знаю, що він хотів заклю- чити із Росією мирний договір і тільки. Яка допомога могла бути тоді від російського народу? Чи не така як і від Польщі.?”. На цих зборах Я. Баглай вихваляв І. Мазепу.

При цьому посилався на брошуру “Схід сонця” та рекомендував присутнім прочитати її. Учасники антирадянської групи періодично збиралися в одній із кімнат гуртожитку і під керівництвом Я. Баглая читали антирадянську літературу, а потім обговорювали питання зовнішньої та внутрішньої політики Радянського Союзу⁴².

Наприкінці листопада 1951 р. від агентури УМДБ почало отримувати дані, що в Дрогобицькій торгово-кооперативній школі учні І. М. Голубець, М. В. Грубяк, О. І. Золо- тенко, М. І. Кравець і агент “Путівцев” групуються між собою і проводять антирадянську діяльність серед учнів школи. З метою отримання інформації про діяльності учасників цієї групи, в УМДБ виникла необхідність завербування одного із її учасників. Детальним вивченням цих осіб було встановлено, що найбільш доцільною кандидатурою є “Путінцев”, для чого останнього таємно затримали, допитали. У процесі цього з'ясувалося, що “Путінцев” у 1949 р. проходив службу у радянській армії, при цьому був залучений в ОУН під псевдом “Гамалія”. Однак активної участі у діяльності організації “Путінцев” взяти не міг, оскільки після перших зборів був переведений в іншу частину, а потім демобілізований. “Путінцев” повністю підтвердив наявні в УМДБ компрометуючі матеріали на себе та інформацію агентури про наявність у торгово-кооперативній школі групи із числа антирадянськи налаштованих осіб⁴³.

Отже, плани ОУН щодо поширення впливу на місто отримали реалізацію через різні молодіжні групи, члени яких були вихідцями із села, але навчалися у середніх і вищих навчальних закладах⁴⁴.

Саме у таких організаціях члени здобували досвід, виконуючи окремі важливі завдання. До речі, радянська репресивно-каральна система, усвідомлюючи особливу небезпеку існування таких організацій, прагнучи відсікти молодь від них, застосовувала до учасників особливо суворі покарання. Однак навіть невиправдано суворі вироки не змогли перешкодити припливу молоді у лави національно-визвольного руху.

Із зменшенням масштабів збройної боротьби чисельність таких організацій з осіб, які проживали легально, збільшувалася. За підрахунками Д. Вєдєнєєва і Г. Биструхіна, кожного року на нелегальне становище переводили від кількох сотень до 2000 молодих людей. Упродовж 1948 - першої половини 1949 р. у західних областях України спецслужбам вдалося викрити 561 молодіжну організацію (6405 учасників). А вже з 1 січня до 1 вересня 1950 р. - 335 (2488 осіб, 340 одиниць зброї)⁴⁵.

Наприкінці 1940-х рр. змінилася тактика оунівців у питаннях комсомолу. Відтепер вважалося за доцільне розкладати комсомольські організації зсередини, для цього не забороняли вступати у комсомол, ходити на збори, однак рекомендували не платити членські вне- ски⁴⁶. При створенні організацій з осіб, які проживали легально, підпілля особливо дбало про проникнення своєї агентури до керівництва колгоспів, адміністрації сільських рад, шкіл, технікумів, інститутів і районних організацій. Підтвердженням було те, що, коли в 1949 р. у Станіславській області УМДБ викрило 12 організацій, то в 1950 р. - 97 (з них 63 у колгоспах - 423 учасники; 11 в навчальних закладах - 53 учасники; 16 у районних центрах і містах - 119 учасників; 10 у лісовій промисловості - 90 учасників). Були заарештовані голови колгоспів, голови і секретарі сільрад - 63, члени правлінь, бригадири і комірники - 40 осіб⁴⁷. Із загальної кількості заарештованих у 1950 р. 1911 осіб мали до 25 років (896 осіб). Доказом впливу підпілля на молодь є також те, що у 1949 р. і 1950 р. 308 молодих осіб перейшли на нелегальне становище, цим самим поповнивши підпілля⁴⁸.

У 1950 р. у Дрогобицькій області було викрито і ліквідовано 14 молодіжних боївок і організацій з осіб, які легально проживали, 84 з них заарештували⁴⁹. Після ліквідації (січень-квітень 1950 р.) 29 легальних боївок у Дрогобицькій області було заарештовано 185 учасників і вилучено 39 одиниць зброї⁵⁰. А за період з 1 липня 1951 до 20 квітня 1952 р. у Дрогобицькій області ліквідували 12 молодіжних груп з 35 учасниками: осіб 17-20 років - 12, 21-25 років - 17, старших 25 років - троє, членів ВЛКСМ - п'ятеро, з “куркулів” - двоє, із середнього достатку - 20, із бідняків - вісім, зі службовців - двоє⁵¹.

Від 1 січня 1950 до 1 жовтня 1951 р. у Дрогобицькій області перейшли на нелегальне становище 40 осіб; соціальний склад: 12 - заможні, 18 - середняки, 10 - бідняки; віковий склад: 17-20 років - шестеро, 20-25 років - 32, вище 25 років - двоє⁵². У 1952 р. УМДБ і МВ, РВ МДБ Дрогобицької області викрило 15 підпільних оунівських груп, учасники яких проживали легально⁵³. За 1952 р. УМДБ і міськрайорганами МДБ викриті і ліквідовані дві молодіжно-націоналістичні організації у складі 17 учасників і дві оунівські групи у складі дев'ять осіб, які проживали легально⁵⁴.

Упродовж 1952 і січня 1953 р. у західних областях України органи МДБ викрили і ліквідували 32 оунівські організації (в них - 187 учасників), 17 оунівських груп (в них - 62 учасники), у тому числі: 81 учасник із середніх шкіл і ВНЗ, 135 колгоспників, 9 службовців,17 робітників, троє трактористів МТС, четверо без визначених занять, з них - один кандидат у члени КПРС, 31 комсомолець, один голова колгоспу, один секретар сільради, шість учасників ГОГП, два викладачі середніх шкіл; за походженням: троє з “куркулів”, 143 середняків, 95 бідняків, два священики. При обшуку на квартирах було вилучено: два ручні кулемети, п'ять автоматів, 17 пістолетів, 18 гвинтівок, вісім гранат, 546 бойових патронів, дві друкарські машинки, три кліше для виготовлення листівок. На 4 лютого 1953 р. Управління МДБ у західних областях України викрили і взяли в агентурну розробку 26 організацій, в них 133 учасники⁵⁵.

Вдало продумана стратегія і тактика, розробка програми роботи з молоддю, яка отримала назву “Олег”, давала змогу готувати кадровий резерв, вишколювати, виховувати широкі верстви патріотично налаштованої громадськості. Саме остання у відповідний момент мала стати поповненням живої сили українського визвольного руху. При цьому реалізація програми “Олег” наштовхувалася на супротив радянської влади, яка всіляко намагалась відсікти від ОУН західноукраїнську молодь, тому вироки учасникам молодіжного націоналістичного руху мали жорстокий характер. Хоча і навіть особливо жорсткі покарання не зупиняли притоку патріотичної молоді в лави борців за УССД, саме це дозволяло створювати у навчальних закладах націоналістичні організації, а особам, які їхали в інші області на навчання чи роботу, ставати засновниками нових організацій із осіб, які проживали легально.

Перелік джерел посилання

1. Іщук О. С. Діяльність молодіжних структур ОУН як складова українського національно-визвольного руху у 1939-1955 рр. / О. С. Іщук: автореферат дис... канд. іст. наук / КНУ ім. Т. Шевченка. К., 2005. 18 с.; Іщук О. Діяльність молодіжних структур ОУН у повоєнні роки (1945-1948 рр.): деякі аспекти проблеми / О. Іщук, Н. Ніколаєва // Український визвольний рух. Львів, 2006. Збірник 7. С. 232-242; Іщук О. Діяльність молодіжних структур ОУН(б) на території центральних та східних областей України у 1945-1954 рр. / О. Іщук, Н. Ніколаєва // Український визвольний рух. Львів, 2006. Збірник 8. С. 225-252; Іщук О. Стратегії ОУН “Дажбог”, “Орлик” і “Олег” / О. Іщук, Н. Ніколаєва // Український визвольний рух. Львів, 2014. Збірник 19. С. 309-361.

2. Іщук О. Молодіжні організації ОУН (1939-1955 рр.) / Олександ Іщук. Торонто; Львів: Видавництво “Літопис УПА”, 2011. Кн. 11. 944 с. (Літопис УПА. Бібліотека).

3. Генега Р. Я. Студенство міста Львова в українському національному русі (1944-1953) / Р. Я. Генега: автореферат дис... канд. іст. наук / Львівський національний університет іменіІ. Франка. Львів, 2007. 20 с.

4. Марусик Т. Студентство Буковини під тиском сталінських репресій (1945-1950-ті роки) / Тамара Марусик // З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ. 1999. № 1/2. С. 457-468.

5. Попп Р. Студентство Дрогобицького учительського інституту в перші повоєнні роки (19441953) / Р. Попп // Молодіжна політика: проблеми і перспективи: Зб. наук. праць. Дрогобич: РВВ ДДПУ, 2011. Випуск 2. С. 99-104.

6. Сворак С. Молодь в авангарді національно-визвольної боротьби у Західному регіоні України (1940-1953 pp.) / С. Сворак // Визвольний шлях. 1998. Кн. 9. С. 1058-1064; Сворак С. Молодіжний націоналістичний рух в школах та ВУЗ-ax західних областей України (19441953 pp.) / С. Сворак // Галичина. 1998. № 1. С. 144-150.

7. Вєдєнєєв Д. Двобій без компромісів. Протиборство спецпідрозділів ОУН та радянських сил спецоперацій. 1945-1980-ті роки: Монографія / Дмитро Вєдєнєєв, Геннадій Биструхін. К.: К.І.С., 2007. 568 с.

8. Ільницький В. Основні форми співпраці українського визвольного руху з різними соціальними групами населення у Карпатському краї ОУН / В. Ільницький // Східноєвропейський історичний вісник / [головний редактор В. Ільницький]. Дрогобич: Посвіт, 2017. Вип. 2. С. 31-49.

9. Кентій А. В. Нарис боротьби ОУН-УПА в Україні (1946-1956 рр.) / А. В. Кентій. К.: Інститут історії України НАН України, 1999. 111 с.; Киричук Ю. Український національний рух 40-50-х років XX століття: ідеологія та практика / Ю. Киричук. Львів: Добра справа, 2003. 464 с.; Русначенко А. М. Народ збурений: Національно-визвольний рух в Україні й національні рухи опору в Білорусії, Литві, Латвії, Естонії у 1940-50-х роках / А. Русначенко. К.: Університетське видавництво “Пульсари”, 2002. 519 с.; Сергійчук В. Український здвиг: Прикарпаття. 1939-1955 рр. / В. Сергійчук. К.: Українська Видавнича Спілка, 2005. 840 с.

10. Вєдєнєєв Д. Двобій без компромісів.... С. 66; Галузевий державний архів Служби безпеки України (далі - ГДА СБУ). Ф. 13. Спр. 372. Т. 9. Арк. 219; Спр. 372. Т. 28. Арк. 256.

11. ГДА СБУ. Ф. 13. Спр. 372. Т. 28. Арк. 83.

12. Там само. Ф. 13. Спр. 372. Т. 27. Арк. 77; Т. 28. Арк. 258; Т. 87. Арк. 69; Ф. 2-Н. Оп. 99 (1954). Спр. 8. Т. 5. Арк. 206-207.

13. Там само. Ф. 2-Н. Оп. 108 (1954). Спр. 2. Т. 2. Арк. 22.

14. Там само. Ф. 13. Спр. 372. Т. 9. Арк. 219, 222; Т. 28. Арк. 259.

15. Там само. Т. 5. Арк. 16.

16. Там само. Т. 55. Арк. 21.

17. Державний архів Львівської області (далі - ДАЛО). Ф. 5001. Оп. 8. Спр. 263. Арк. 65-66; Галів М. Участь учнівської та студентської молоді Дрогобицької області в національно-визвольному русі (1946 - початок 1947 рр.): мовою одного документа / Микола Галів // Дрогобицький краєзнавчий збірник / [гол. редкол. Л. Тимошенко]. Спецвипуск II. Дрогобич: Посвіт, 2015. С. 465-470.

18. ДАЛО. Ф. 5001. Оп. 8. Спр. 263. Арк. 69.

19. Там само. Арк. 68; АУСБУ ЛО. Спр. П-20948. Т. 1. 427 арк.; Т. 2. 154 арк.

20. Там само. Арк. 69; АУСБУ ЛО. Спр. П-22964. Арк. 253-254.

21. ДАЛО. Ф. 5001. Оп. 8. Спр. 263. Арк. 70.

22. Там само. Арк. 72 зв.

23. Там само. Арк. 70; АУСБУ ЛО. Спр. П-27538. Арк. 13, 143-144, 207.

24. ДАЛО. Ф. 5001. Оп. 8. Спр. 263. Арк. 72 зв.

25. УСБУ ЛО. Спр. П-22898. Арк. 201.

26. ГДА СБУ. Ф. 71. Оп. 6. Спр. 493. Арк. 51 зв.53; Ільницький В. До історії діяльності молодіжних українських націоналістичних організацій на Дрогобиччині: нове документальне свідчення / В. Ільницький, М. Галів // Дрогобицький краєзнавчий збірник / [гол. редкол. Л. Тимошенко]. Спецвипуск II. Дрогобич: Посвіт, 2015. С. 475-485.

27. УСБУ ЛО. Спр. П-22898. Арк. 112-114, 200-201, 207.

28. Там само. Арк. 37-43, 70-71, 86, 87.

29. Там само. Арк. 16, 18, 85-87, 105-106.

30. Ільницький В. Дрогобицька округа ОУН: структура і керівний склад (1945-1952 рр.) / В. Ільницький. Дрогобич: Вимір, 2009. С. 180, 225.

31. УСБУ ЛО. Спр. П-25936. Т. 1. Арк. 4, 44, 77, 101, 130, 148, 171, 189, 209, 228, 269; Т. 2. Арк. 2, 32, 56, 80, 102, 156, 179.

32. ГДА СБУ. Ф. 71. Оп. 6. Спр. 493. Арк. 16.

33. Там само. Спр. 133. Арк. 59-60 зв.; Спр. 493. Арк. 15, 17, 18; ДАЛО. Ф. 5001. Оп. 8. Спр. 263. Арк. 71-71зв.

34. УСБУ ЛО. Спр. П-25936. Т. 2. Арк. 300-306, 377-381; Т. 3. Арк. 75-81.

35. ГДА СБУ. Ф. 3. Оп. 246 (1953). Спр. 4. Арк. 191.

36. Там само. Арк. 192.

37. Там само. Арк. 193.

38. Там само. Ф. 13. Спр. 398. Т. 18. Арк. 264.

39. Там само. Ф. 3. Оп. 246 (1953). Спр. 4. Арк. 53-54.

40. УСБУ ЛО. Спр. П-21223. Арк. 218-219, 253.

41. Там само. Арк. 85-86.

42. ГДА СБУ. Ф. 3. Оп. 246 (1953). Спр. 4. Арк. 147-148.

43. Там само. Арк. 149.

44. Там само. Арк. 204.

45. Русначенко А. Народ збурений... С. 379.

46. Вєдєнєєв Д. Двобій без компромісів.... С. 69.

47. ГДА СБУ. Ф. 2-Н. Оп. 110 (1954). Спр. 2. Т. 7. Арк. 32.

48. Там само. Ф. 2-Н. Оп. 98 (1954). Спр. 1. Т. 2. Арк. 52.

49. Там само. Арк. 55.

50. Там само. Оп. 99 (1954). Спр. 2. Т. 4. Арк. 379; Оп. 59 (1953). Спр. 1. Т. 1. Арк. 222.

51. Там само. Оп. 99 (1954). Спр. 2. Т. 4. Арк. 365.

52. Літопис Української Повстанської Армії. Нова серія. Т. 3: Боротьба проти УПА і націоналістичного підпілля: директивні документи ЦК Компартії України. 1943-1959 / [упоряд. Олександр Вовк, Іван Павленко, Юрій Черченко]. К.; Торонто: Літопис УПА, 2001. С. 453; Сергій- чук В. Десять буремних літ. Західноукраїнські землі у 1944-1953 рр. Нові документи і матеріали / Володимир Сергійчук. К.: Дніпро, 1998. С. 850-851.

53. ГДА СБУ. Ф. 13. Спр. 372. Т. 27. Арк. 115-116, 118.

54. Там само. Ф. 71. Оп. 6. Спр. 323. Арк. 1.

55. Там само. Ф. 2-Н. Оп. 99 (1954). Спр. 8. Т. 1. Арк. 60.

56. Там само. Арк. 46-47.

Анотація

молодіжний організація дрогобич націоналістичний

У публікації розглядається процес формування та основні напрями діяльності молодіжних націоналістичних структур у місті Дрогобич (1945-1952). Доведено, що навіть в умовах концентрації величезної кількості силових підрозділів, використання репресивно-каральною системою цілого комплексу агентурно-оперативних та спеціальних засобів українські націоналісти зуміли створити дієві молодіжні організації з молодих осіб, які проживали, працювали та навчалися легально.

Annotation

Vasyl' Ilnytskyi. Activities of Youth Nationalist Organisations in Drohobych (1945-1952).

The publication deals with the process of formation and basic lines of activity of youth nationalist organizations in the town of Drohobych during 1945-1952. It is proved, that even under the circumstances whith high concentration of of force sub-units and the wide use of secret agents, as well as of a whole complex of special means of repression by the punitive system, the Ukrainian nationalists managed to create effective youth organisations that took in young persons who lived, worked and studied on a legal basis.

Размещено на Allbest.ru