Польська полабістика другої половини ХХ - початку ХХІ століття

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Польська полабістика другої половини ХХ - початку ХХІ ст.

Анотація

польський прибалтійський слов'янин середньовіччя

Дається оцінка внеску польських вчених другої половини ХХ - початку ХХІ ст.: Ю. Відає- вича, Г. Ловмянського, А. Гейштора, Г. Лябуди, Л. Лецеєвича, Є. Стжельчика та ін. у дослідження історії полабсько-прибалтійських слов'ян епохи середньовіччя.

Ключові слова: полабсько-прибалтійські слов'яни, середньовіччя, Польща, славісти, історіографія.

Аннотация

Дается оценка вклада польских учёных второй половины ХХ - начала ХХІ ст.: Ю. Видае- вича, Г. Ловмянского, А. Гейштора, Г. Лябуды, Л. Лецеевича, Е. Стжельчика и др. в изучение истории полабско-прибалтийских славян эпохи средневековья.

Ключевые слова: полабско-прибалтийские славяне, средневековье, Польша, слависты, историография.

Annotation

There is given a valuation of the Polish historiography of the second half 19th century - the beginning of the 21th century J. Widajewicz, H. Lowmianski, A. Gieysztor, G. Labuda, J. Strzelchzyk and others in the studying of polabo-baltic Slavs history during the Middle Ages.

Keywords: polabo-baltic Slavs, Middle Ages, Poland, Slavists, historiography.

Історія західного фортпосту слов'янського світу - полабсько-прибалтійських слов'ян, котрі понад два століття здійснювали стійкий опір німецькому феодальному "Drang nach Osten” викликає постійний дослідницький інтерес у новітній польській славістиці, оскільки дає багатий матеріал для ознайомлення з процесом заселення слов'янами території Полаб'я і Помор'я, етнополітичним розвитком слов'янських племен між Ельбою і Одером у добу раннього середньовіччя, їх духовною і матеріальною культурою, взаємовідносинами з сусідніми державами - Німеччиною, Данією, Польщею і Чехією.

Ось чому ми вважаємо виправданою здійснену нами спробу проаналізувати у даній статті внесок польської історіографії другої половини ХХ - початку ХХІ ст. у галузь полабістики.

Основоположником вивчення минулого полабсько-прибалтійських слов'ян у повоєнній Польщі став професор Ягеллонського університету, уродженець України Юзеф Відаєвич (1889-1954), котрий опублікував у 40-і роки ХХ ст. низку досліджень з полабо-слов'янської проблематики, а саме: «Німці проти слов'ян полабських» (Познань, 1946); «Дослідження свідчень про слов'ян Ібрагіма ібн Якуба» (Краків, 1946); «Західні слов'яни і німці у середні віки» (Катовіце, 1946); «Велети» (Катовіце, 1946); «Серби полабські» (Краків, 1948)¹. До найцінніших у цій серії, очевидно, належать дві останні з перерахованих праць, у яких він детально охарактеризував суспільно-політичний устрій і причини поразки у боротьбі проти зовнішньої експансії велетської і сербо-лужицької групи племен².

Важливе значення для поступу історичної думки у Польщі другої половини ХХ ст. мали фундаментальні праці видатного польського історика-медієвіста Генріка Ловмянського (18981984). У 1953 р. побачила світ його узагальнююча монографія «Економічні основи формування слов'янських держав»³. У ній він на основі великого фактографічного матеріалу, притаманного його працям, переконливо показав, як зміни у техніці виробництва сільськогосподарської продукції у давніх слов'ян привели до соціального розшарування, що викликало у свою чергу якісні зрушення у розвитку суспільних інститутів - появи державного апарату з його органами примусу. Г Ловмянський вважав, що в слов'янських країнах такі умови виникають у VI-VIII ст. Не було винятком, на думку вченого і слов'янське Полаб'я та Помор'я, де розповсюдження орного землеробства і поява у ньому надлишкового продукту привела до виникнення прошарку знаті і змін політичного устрою⁴. Одночасно з формуванням держави у полабсько-прибалтійських слов'ян з'являються і перші міські центри, чіткі сліди котрих, на його погляд, помітні уже з Х ст⁵. Всупереч думці переважної більшості тогочасних вчених про незначну заселеність ранньосередньовічного Полаб'я, Г Ловмянський наголошував, що окремі регіони полабо-слов'янських земель, як от землі у трикутнику між Рудними горами і річками Ельбою і Заале, були заселені у той час значно більше, ніж Німеччина і середня густота населення тут складала 29 чоловік на 1 км^{2 6}.

Понад двадцять років присвятив Г Ловмянський написанню найбільш знакової зі своїх праць «Початки Польщі. З історії слов'ян у І тисячолітті н.е.», шість томів якої були опубліковані у Варшаві у 1964-1985 рр.⁷. Автор всебічно проаналізував, що було загальнослов'янським і що давньопольським в етногенезі слов'ян на польських землях. Протослов'яни у давнину, велике переселення народів, соціально-економічні і політичні зміни у давніх слов'ян, державотворчі процеси у ранньосередньовічній Польщі - ось вузлові напрямки, по котрим ведеться дослідження у цій праці, що отримала вельми схвальну оцінку в польській історіографії⁸. Досить значну увагу у даній роботі приділив вчений і полабо-слов'янській проблематиці. Так, у другому її томі, ретельно опрацювавши джерела і значний масив лінгвістичної літератури, він детально зупиняється на дискусійних питаннях про етимологію термінів - велети, серби і ободрити, характері міграційних процесів у Центральній Європі рубежу античності і середньовіччя, часі появи слов'ян на полабській території⁹. Знайшло ґрунтовне висвітлення у дослідженні і питання боротьби за незалежність полабсько-прибалтійських слов'ян.

Подальшим кроком у розробці проблем ранньої історії слов'ян стала робота Г Ловмянсько- го «Релігія слов'ян та її занепад (VI-ХІІ ст.)» (Варшава, 1979), що підтверджувала і поглиблювала основні висновки його головної праці про витоки Польщі фактами зі сфери менталітету і духовної культури слов'ян. Окремий розділ монографії Ловмянський присвятив полабському політеїзму, зародження котрого він датував 928-967 рр., коли розпочалася перша після епохи Каролінгів німецько-слов'янська конфронтація на Полаб'ї¹⁰. Аналіз джерел з полабського язичництва дозволив вченому дійти висновку, що місцевий політеїзм був найбільш розвинутим з усіх слов'янських земель, хоча й формувався у несприятливих умовах, у середовищі частково повністю позбавленому форм державної організації, частково (як у ободритів) - за відсутності її розвинутих форм¹¹. У вузьких племінних межах полабського політеїзму, на думку вченого, не було місця для богів з «відомчою компетенцією», оскільки кожне плем'я створило собі бога з «загальною компетенцією, що опікувався усією невеликою племінною територією, усіма її справами і представляв плем'я і його політичні цілі у зовнішньому світі...»¹².

Майже одночасно з вищеохарактеризованою роботою Г Ловмянського з'явилось дослідження зі слов'янської міфології знаного польського історика-медієвіста Олександра Гейшто- ра (1916-1999)¹³. Його монографія являє собою всеохопну картину розвитку вірувань слов'янських племен у дохристиянський період. При цьому А. Гейштор послуговувався не лише традиційними техніками історіографії, археології та описової етнографії. Він звертався й до мовознавчих досліджень і теоретичних схем порівняльного релігієзнавства, що дало йому змогу поглянути на слов'янську міфологію як на одну з важливих індоєвропейських політеїстичних міфологій, яка нічим не поступалася германським, балтським і кельтським аналогам. Порівняльний підхід дав автору можливість виявити сліди вірувань, які краще збереглися в релігійних системах інших народів.

Суттєвим внеском А. Гейштора у славістику, став детальний аналіз автором розвитку слов'янських вірувань на Полаб'ї і Помор'ї у добу раннього середньовіччя, зокрема, пантеону богів полабських слов'ян. Всупереч твердженню А. Брюкнера про «єдинобожжя» у полабсько-прибалтійських слов'ян у ХІІ ст., що виникло у них ніби-то в ході їх адаптації до християнського світогляду¹⁴, А. Гейштор вважав, що у полабів у цей час був не монотеїзм, а генотеїзм - тобто верховна роль одного з богів, котрий став можливим лише з появою відповідних політичних умов - потреби захисту від експансії саксонців, які від стану співіснування доби Каролінгів у першій половині Х ст. перейшли до стадії збройного наступу та завоювання територій¹⁵.

Не заперечуючи ймовірність ідейного впливу якихось сусідніх народів на процеси еволюції язичеських культів у слов'янських племен між Ельбою і Одером, про що свідчить, на думку А. Гейштора запровадження на острові Рюген подушного податку на користь верховного бога. Він разом з тим наголошував, що міфологічна основа релігійної системи на Полаб'ї у ХІІ ст. залишалась у давньому вигляді¹⁶. За його спостереженням, язичництво у полабсько-прибалтійських слов'ян мало виконувати подвійну роль: гарантувати збереження їх культурної ідентичності і посилити їхню здатність до самозахисту таким розбудовуванням культу, яке дало б змогу конкурувати з християнством у справі інтеграції суспільства на певній політично-організованій території¹⁷.

Активізації наукового інтересу в Польщі у другій половині ХХ ст. до вивчення минулого полабсько-прибалтійських слов'ян в значній мірі сприяли роботи видатного польського істори- ка-медієвіста, дійсного члена ПАН Герарда Лябуди (1916-2010). Уже в першій своїй фундаментальній праці «Дослідження про походження польської держави», захищеній у 1946 р. у якості докторської дисертації у Познанському університеті ім. Адама Міцкевича, він у руслі аналізу вузлових проблем державотворчого процесу у Польщі приділив певну увагу і пола- бо-слов'янській проблематиці. Так, перший акт історії Польщі - польсько-велетська війна, у котрій Мєшко І зазнав поразки від військ лютичів, очолюваних німецьким авантюристом Віхма- ном, на його погляд, припадає не на 963 р., а на 964-966 р.¹⁸. Союзниками велетів, на думку Г Лябуди, в той час були чехи, що оточили Польщу Мєшка І з заходу і півдня¹⁹. До велетів, крім чотирьох основних племен - хижан, черезпенян, доленчан і ротарів, що складали ядро союзу, автор цілком слушно відносин у Х ст.. також волінян і щецінян²⁰.

Вагомим внеском Г Лябуди у дослідження історії слов'янських племен між Ельбою і Одером стали його «Фрагменти історії західних слов'ян», три томи яких вийшли друком у Познані протягом 1960-1975 рр. Про те, що ця класична для польської медієвістики праця не втратила своєї цінності і понині свідчить її перевидання на початку ХХІ ст.²¹. Дослідження Г Лябуди відрізняє глибоко професійний підхід до аналізу писемних джерел. Він детально аналізує свідчення Вібія Секвестра, Йордана, Феофілакта Сімокатти про найдавніше перебування слов'ян над Ельбою і Балтикою уже в V-VI ст. Потім переходить до характеристики ключових моментів історії Полаб'я Х ст., а саме: заснування і територіальних меж бранденбурзького і мейсенського єпископств; передумов, ходу і наслідків повстання заельбських слов'ян 983 р.; взаємовідносин велетського союзу з Польщею, Чехією і Німеччиною у Х ст.²². Знайшли також всебічне висвітлення у роботі процес заснування німецьких марок на слов'янському прикордонні у Х-ХІІ ст., місійна й організаційна діяльність католицької церкви на землях полабських слов'ян, характер слов'яно-скандинавських взаємовідносин у добу раннього середньовіччя²³.

Остання з вищезгаданих проблем привернула увагу Г Лябуди ще в студентські роки, коли він отримавши стипендію Лундського університету, навчався у 1938-1939 рр. у Швеції, де глибоко опанувавши шведську мову, підготував наукове дослідження присвячене польсько-скандинавським відносинам. Однак, воно, на жаль, було втрачене у вирі подій другої світової війни²⁴.

У повоєнний період Г Лябуда ще неодноразово повертався до дослідження слов'яно-скандинавських відносин. Так, у 1960-1961 рр. побачили світ дві його джерелознавчі роботи з даної проблематики: «Джерела, саги і легенди з найдавнішої історії Польщі» (1960), а також «Скандинавські і англосаксонські джерела з історії слов'ян» (1961)²⁵. Значний інтерес для нас, зокрема, становить вміщена у другій з цих праць інформація англійського короля Альфреда (у його вільному перекладі «Всесвітньої історії» Орозія - М. Р) про територію розселення ободритів, вільців, сорбів, далемінців та інших слов'янських племен між Ельбою і Одером у ІХ ст.²⁶.

Зпоміж чималого кола робіт Г Лябуди на окрему увагу заслуговують праці присвячені його малій батьківщині - Помор'ю. Як влучно зазначав про Лябуду його учень по Познанському університету Є. Стжельчик: «Дитям кашубів він залишися до кінця життя, хоча й покинув батьківським дім у двадцятирічному віці»²⁷. Перші праці Г Лябуди з поморської проблематики з'явилися ще в повоєнні роки, коли виникла необхідність обґрунтувати історичні права Польської держави на возз'єднані з нею після фашистської окупації західні і північні землі. Відповідаючи на поточні потреби життя Лябуда пише свою роботу: «Велике Помор'я в історії Польщі» (1947)²⁸, у котрій переконливо доводить слов'янський характер західних і північних польських земель, разом з тим наголошуючи на спільному напрямку історичного розвитку Західного і Східного Помор'я та території пруссів, а також їх відмінності від решти регіонів давньої Польщі.

На межі 50-60-х років ХХ ст. Г Лябуда став редактором іншої поморознавчої праці «Нариси з історії Помор'я» (Варшава, 1958-1961, Т.1-3)²⁹. Причому у першому томі «Нарисів», присвяченому середньовічному Помор'ю, він є автором ключового розділу з історії об'єднання Помор'я з Польщею у Х-XIV ст. Істотний вклад, як концептуальний і організаційний, так і дослідницький, вніс Г Лябуда у підготовку першого тому багатотомної «Історії Помор'я» (Познань, 1969), де він також виступає одночасно як редактор і як автор низки важливих розділів цієї узагальнюючої праці. У них він, зокрема, всебічно розглядає територіальний і суспільно-політичний устрій слов'янського і прусського населення Помор'я у ранньому середньовіччі, хід експансії Дав- ньопольсьокї держави на Помор'я у Х-ХІІ ст., а також мову та духовну культуру поморських слов'ян. Г Лябуда показує, що поморяни разом з ободритами, велетами і поляками входили до лехитської мовної спільноти. У тісному зв'язку з котрою була мова сербів-лужичан³⁰. Поме- ранська мовна спільнота, як зазначає автор, у свою чергу поділялась на дві групи: західнопо- морську і східнопоморську (кашубську)³¹.

Завершує поморознавчу проблематику у науковому доробку Г.Лябуди праця присвячена середньовічній історії рідної автору Кашубщини у контексті історичного процесу на Помор'ї³².

До корифеїв польської полабістики безумовно слід віднести і відомого археолога та істо- рика-медієвіста професора Вроцлавського університету Леха Лецеєвича (1931-2011), котрий своїми ґрунтовними дослідженнями поклав початок вивченню в країні витоків і процесу формування ранніх міських центрів у північно-західних слов'ян. Першим вагомим науковим доробком вченого у цій царині стала його монографія «Початки приморських міст на Західному Помор'ї» (1962), у котрій він на основі комплексного аналізу писемних і археологічних джерел розкрив соціально-економічні і політичні передумови виникнення основних західнопоморських міст, специфіку урбанізаційного процесу у цьому регіоні, топографію та вузлові тенденції господарського і соціокультурного життя середньовічних міст Західного Помор'я. Відносно ранню появу західнопоморських міських центрів вчений пояснював швидким розвитком у цьому регіоні Балтики віддаленої торгівлі, що притаманно було, на його погляд, також скандинавським містам³³. Разом з тим, виникнення середньовічних міст Західного Помор'я, як справедливо наголошував автор, було результатом вітчизняних процесів і свідчило про зростання значення слов'янського елементу у господарському житті Південної Балтики протягом ІХ-Х ст.³⁴

Завершує цикл робіт Л. Лецеєвича у сфері дослідження міст західних слов'ян доби раннього середньовіччя його монографія «Міста північно-полабських слов'ян» (1968). Полабо-слов'ян- ська проблематика привернула увагу автора насамперед через розбіжність думок серед славістів з питань розвитку місцевого суспільства, а також через недостатню розробку її на той час в історіографії. Реалізації намірів сприяли виїзди Л. Лецеєвича у НДР у 1956 і 1965 рр. та ФРН у 1959 р. у якості стипендіата ПАН, де йому значно допомогли своїми порадами проф. П. Грімм (Берлін), проф. Е. Шульдт (Шверін), проф. Г Янкун (Геттінген). На основі використання писемних джерел, а також широкого залучення матеріалів археологічних розкопок німецьких вчених Л. Лецеєвич дійшов висновку, що урбанізаційний процес на північному Полаб'ї, як і в решті регіонів розселення західних слов'ян, відбувався без впливу античних традицій, існуючі тут у ранньому середньовіччі окремі осередки урбанізації передусім представлені адміністративно-політичними центрами племінних союзів і окремих великих племен³⁵. Загальною передумовою їх виникнення, за справедливим твердженням Лецеєвича, був прогрес у розвитку орного землеробства, котре гарантувало прогодування значних груп населення, які зовсім не займались, або лише побічно займались землеробством. Основою економічного виокремлення ранніх північно-полабських міст, на думку автора, було зосередження у них ремесла і обміну³⁶.

Помітним внеском Л. Лецеєвича у дослідження минулого слов'янських племен між Ельбою і Одером стала його монографія «Мисливці, збирачі, селяни, ремісники. Рання історія Лужиці до ХІ століття» (Баутцен, 1982)³⁷. У роботі на базі широкого використання археологічних, антропологічних та писемних джерел відтворюються факти та події первісної історії Лужиці від появи перших людей на її території до кінця залізного віку, а також всебічно аналізується динаміка історико-культурних змін, темпи суспільного прогресу, матеріальна і духовна культура Лужиці з часу заселення її слов'янами до завершення ранньосередньовічної епохи. Лецеєвич глибоко і детально дослідив матеріали розкопок слов'янських бургів південного Полаб'я, а також вплив бургового будівництва на процеси соціальної стратифікації у даному регіоні³⁸. Торкнувся автор і проблеми формування сербської народності у добу раннього середньовіччя³⁹.

Останньою працею Л. Лецеєвича, що побачила світ уже після його смерті, була стаття «Як здійснювати синтез», написана у зв'язку з проведенням конференції археологів і істори- ків-медієвістів⁴⁰. Сам вчений був знаним майстром створення узагальнюючих праць, таких як «Західні слов'яни» (1976), «Нормани» (1979), у котрих аналізував також окремі аспекти пола- бо-слов'янської проблематики у контексті історії інших західно-слов'янських і скандинавських народів⁴¹.

У науковій розробці польськими істориками другої половини ХХ - початку ХХІ ст. пола- бо-слов'янської проблематики важливе місце посідають праці професора Познанського університету ім. Адама Міцкевича Єжи Стжельчика. Науковим дебютом вченого у галузі пола- бістики стала монографія «По той бік Одри. Історія і занепад полабських слов'ян» (1968), у котрій здійснена спроба проаналізувати основні етапи франко- і німецько-слов'янського протистояння на Полаб'ї у середні віки⁴². Ходу німецького середньовічного "Drang nach Osten” у слов'янські землі між Ельбою і Одером присвячені і деякі інші праці Є. Стржельчика, зокрема «Бранденбургія» (1971) і «Полабські слов'яни» (2013)⁴³.

Етапною у польській полабістиці другої половини ХХ ст. стала колективна монографія «Полабські слов'яни між німцями і Польщею» (1981), у підготовці котрої взяли участь ряд відомих польських істориків-медієвістів: Г Лябуда, Л. Лецеєвич, Є. Стжельчик, К. Годловський, К. Мис- лінський, Л. Тишкевич та ін.⁴⁴. Накопичення у 50-70-і роки ХХ ст. фактичного матеріалу з історії полабів, насамперед завдяки регулярним археологічним розкопкам, дало можливість розглянути низку ключових проблем полабістики, які на той час залишались ще недостатньо дослідженими. Зокрема, всебічно розглянуте в роботі одне з дискусійних питань полабістики - дата появи слов'ян на території між Лабою і Одрою. Полемізуючи з прихильниками слов'янської автохтонності на полабських землях, автор одного з розділів - знаний польський археолог і історик, професор Ягеллонського університету К. Годловський доводить, що нині «ми не маємо жодних переконливих даних, які засвідчують проникнення слов'ян на територію басейну Лаби у часи до середини VI ст.»⁴⁵. Знайшли висвітлення у цій узагальнюючій праці також політична організація полабських слов'ян, особливості їх господарського життя та історія окремих регіонів Полаб'я.

Серед робіт з регіональної історії Полаб'я, що з'явилися у розглядуваний період у Польщі варто згадати дослідження Я. Осєнгловського про руян⁴⁶, А. Турасєвича - про ободритів⁴⁷, Т. і Р Кєрсновських, В. Лосінського, Я. Піскорського - про поморян⁴⁸. Заслуговує на увагу при оцінці середньовічних польсько-полабських взаємовідносин і монографія К. Мисліньського⁴⁹.

Проведений аналіз польської полабістики свідчить про існування у новітній історичній думці Польщі значного інтересу до минулого слов'янських племен між Ельбою і Одером, котрий протягом даного періоду набув окресленого і систематичного характеру. Полабо-слов'янська проблематика займає одне із чільних місць у науковому доробку багатьох польських славістів, у тому числі і таких визначних як Г Ловмянський, Г Лябуда і А. Гейштор. Польська полабістика дає можливість скласти досить повне уявлення про історичний розвиток ранньосередньовічного Полаб'я, хоча і страждала у 40-80-і роки ХХ ст. певними недоліками методологічного характеру, типовими для історико-славістичної думки Центрально-Східної Європи.

Література

1 Widajewicz J. Niemcy wobec Slowian Polabskich. - Poznan, 1946; Idem. Studia nad relaciq o Slowianach Ibrahima ibn Jakuba. - Krakow, 1946; Idem. Slowianie zachodni a Niemcy w wiekach srednich. - Katowice, 1946; Idem. Weleci. - Katowice, 1946; Idem. Serbowie nadlabscy. - Krakow, 1948.

2 Lesny J. Jozef Widajewicz // Wybitni historycy Wielkopolscy / Pod red. J.Strzelczyka. - Poznan, 1989. - S. 264.

3 Lowmianski H. Podstawy gospodarcze formowania siQ panstw slowianskich. - Warszawa, 1953.

4 Ibid. - S. 101-104.

5 Ibid. - S. 180.

6 Ibid. - S. 238.

7 Lowmianski H. Pocz^tki Polski. Z dziejow Stowian w I tysi^cleciu n.e. - Warszawa, 1964-1985. - T 1-6.

8 Ochmanski J. Henryk Lowmianski // Wybitni historycy Wielkopolscy / Pod red. J.Strzelczyka. - Poznan, 1989. - S. 398-399.

9 Lowmianski H. Pocz^tki Polski. Z dziejow Stowian w I tysi^cleciu n.e. - Warszawa, 1964. - T 2. - S. 50-77, 295-299, 334-339.

10 Lowmianski H. Religia Stowian i jej upadek. (w. VI-XII). - Warszawa, 1979. - S. 170.

11 Ibid. - S. 201.

12 Ibidem.

13 Gieysztor A. Mitolologia Slowian. - Warszawa, 1982.

14 Bruckner A. Mitologia polska. Studium porownawcze. - Warczawa, 1924. - S. 52.

15 Гейштор А. Слов'янська міфологія [пер. з польс.]. - К., 2015. - С.129.

16 Там само. - С. 111.

17 Там само. - С. 110-111.

18 Labuda G. Studia nad pocz^tkami panstwa polskiego. 2 wyd. - Poznan, 1987. - S. 53.

19 Ibid. - S. 69.

20 Ibid. - S. 468-469.

21 Labuda G. Fragmenty dziejow Slowianszczyzny Zachodniej. - Poznan, 2002.

22 Ibid. - S. 179-188, 243-246, 301-307.

23 Ibid. - S. 484-495, 736-742, 747-777.

24 Jasinski T Gerard Labuda (1916-2010) // PamiQtnik Biblioteki Kornickiej. - 2013. - Nr.30. - S. 251.

25 Labuda G. Zrodla, sagi i legendy do najdawniejszych dziejow Stowianszczyzny. - Warszawa, 1961.

26 Labuda G. Zrodla skandynawski i anglosaskie... S. 83.

27 Strelczyk J. Gerard Labuda (1916-2010) // Roczniki Historyczne. - 2010. - R. 76. - S. 11.

28 Labuda G. Wielkie Pomorze w dziejach Polski. - Poznan, 1947.

29 Szkice z dziejow Pomorza / Red. G. Labuda: T.1. - Pomorze sredniowieczne; T.2. - Pomorze nowozytne; T.3. - Pomorze na progu dziejow najnowszych. - Warszawa, 1958-1961.

30 Historia Pomorza / Pod red. G.Labydy. - Poznan, 1969. - T.1. - S. 327.

31 Ibid. - S. 330.

32 Labuda G. Historia Kaszubow w dziejach Pomorza. - Gdansk, 2006. - T.1.

33 Leciejewicz L. Pocz^tki nadmorskich miasst na Pomorzu Zachodnim. - Wroctaw-Warszawa-Krakow, 1962. - S. 81.

34 Ibid. - S. 83.

35 Leciejawicz L. Miasta stowian potnocnopotabskich. - Wroctaw-Warszawa-Krakow, 1968. - S. 190.

36 Ibid. - S. 212-213.

37 Leciejewicz L. Jager, Sammler, Bauer, Handwerker. Fruhe Geschichte der Lausitz bis zum 11. Jahrhundert. - Bautzen, 1982.

38 Ibid. - S. 78.

39 Ibid. - S. 114.

40 Leciejewicz L. Jak tworzyc synteze // Archaeologia versus historiam - historia versus archaeologiam: czyli jak wspolnie poznawac sredniowiecze? - Poznan, 2012. - S. 15-20.

41 Leciejewicz L. Stowianszczyzna Zachodnia. - Wroctaw, 1976; Idem. Normanowie. - Wroctaw, 1979.

42 Strzelczyk J. Po tamtej stronie Odry. Dzieje i upadek Stowian potabskich. - Warszawa, 1968.

43 Strzelczyk J. Brandenburgia. - Warszawa, 1975; Idem. Stowianie potabscy. - Poznan, 2013.

44 Slowianszczyzna Potabska mi^dzy Niemcami a Polskq / Red. J.Strzilczyk. - Poznan, 1981.

45 Godlowski K. Problem chronologii pocz^tkow osadnictwa stowianskiego na ziemiach potabskich w swietle danych archeologii // Slowianszczyzna Potabska mi^dzy Niemcami a Polskq. - Poznan, 1981. - S. 49.

46 Osi^glowski J. Wyspa stowianskich bogow. - Warszawa, 1971.

47 Turasiewicz A. Dzieje polityczne obodrzycow od IX wieku do utraty niepodlegtosci w latach 1160-1164. - Krakow, 2004.

48 Kiersnowscy T i. R. Zycie codzienne na Pomorzu Zachodnim. Wiek X-XII. - Warszawa, 1970; Losinski W. Pomorsze Zachodnie we wczesnym sredniowieczu. Studium archeologiczne. - Warszawa, 2008; Piskorski J. Pomorze pleminne. Historia-Archeologia-J^zykoznawstwo. - Poznan-Szczecin, 2002.

49 Myslinski K. Polska wobec Stowian Potabskich do konca wieku XII. - Wodzialaw Sl^ski, 2011.

Размещено на Allbest.ru