Шкільництво Трускавця (ХІХ - початок ХХ ст.)

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Вивчення історії шкільництва будь-якого галицького села чи міста є доволі складним завдання з огляду на розмаїття розкиданих по різних, у тому числі й закордонних, архівах джерел, які, зазвичай, охоплюють значні часові проміжки (інколи понад два минулі століття) й, що особливо поширено, містять інформацію, сконцентровану навколо певної події у житті закладу (наприклад, реорганізації школи на початку 1870-х рр., будівництва шкільного приміщення тощо). Не винятком є й історія школи в селі Трускавець на Дрогобиччині, щодо якої в архівах збереглися документи ХІХ поч. ХХ ст.

Минувшину шкільництва у Трускавці досліджували краєзнавці М. Мінчак, З. Гузар, О. Мацюк, І. Скибак, Літописець В'ячеслав (В. Цвєтков) та ін. Нами ж було розкрито становище школи в Трускавці у роки нацистської окупації (1941-1944) [1]. Назагал констатуємо відсутність спеціальних наукових досліджень історії трускавецького шкільництва, зокрема й у період належності нашого краю до імперії Габсбургів.

Мета статті полягає у з'ясуванні історії шкільництва Трускавця упродовж ХІХ початку ХХ ст.

Про дату виникнення організованого шкільного навчання в Трускавці точних даних немає. Як відомо, у XVIII ст. в галицьких селах поволі набувають поширення парафіяльні школи, де вчителювали місцеві парохи або дяки. Поштовх до розповсюдження таких закладів дали постанови Замойського синоду унійної церкви (1720 р.), які зобов'язували єпископів, парохів і деканів дбати про відновлення парафіяльних шкіл і слідкувати за тим, щоб «хлопці виховувались на основі віри, ... знали напам'ять: «Отче наш», «Богородице Діво», «Символ Віри», Заповіді Божі і Церковні, і відповідно до віку вивчали весь катехизм, а крім того, вміли читати і писати».

Як засвідчує акт візитації церкви Св. Миколи у Трускавці Долішньому 1764 р., місцевий парох о. Павло Яворський, мав чотирьох синів, серед яких старший 25-річний Максим умів читати і писати «по-руськи», навчався в «латинських школах», а другий син Іван «навчений до Ірмолоя» (тобто мав певну музично-співочу освіту). Згадується при церкві й дяк Ігнатій. При церкві Св. Трійці в Трускавці Горішньому на час візитації не було дяка, а сини священика якихось надій не подавали (лише один з них «навчався Ірмолоя»). Ці відомості дали підстави відомому польському дослідникові історії шкільництва Перемишльської землі Р. Пельчару стверджувати про наявність парафіяльної руської (української) школи в Трускавці Долішньому. Зауважимо, що цей учений будь-яку згадку про дяка в селі трактує як підставу для твердження про наявність школи. Однак, на нашу думку, такий підхід не зовсім доречний, оскільки дяк не завжди здійснював навчання. Наявність певної освіти в синів трускавецького священика також не переконує в існуванні школи в селі, бо ж вони могли навчатися й поза межами Трускавця (в «латинських школах»). «Простий сільський народ, писав у 1902 р. український дослідник І. Левицький про шкільництво галицького краю другої половини XVIII ст., .був неписьменний; ціла його осьвіта розпочинала ся й кінчила ся катехізацийними науками в церкві тай то лиш стілько, скілько тодішні парохи до такої науки були самі здібні і мали добру волю. Нема навіть що згадувати про тодішні сільські шкілки, що існували тут і там по краю, звичайно від часу до часу. З устних переказів знаємо, що се не були властиво й шкілки з певною організацією; само їх істнованє не було стале. Шкілки повставали лише там, де був парох охочий до просвіти, або дяк з замилуванєм відданий свойому званю, який у своїй хаті вчив з букваря, а ще частіше з писаних табличок азбуки та трохи писати й числити, а ціла шкільна наука кінчилась на читаню псалтиря й апостола. Не стало аматора вчителя-дяка, не стало й шкілки, бо про неї не було кому більше дбати в громаді».

Ситуація у сфері народної освіти дещо змінилася з приєднанням Галичини до Австрійської імперії. Вже у 1773 р. було прийнято так званий «Пергенівський акт» (від імені першого губернатора краю А. Пергена), яким, зокрема, передбачалося запровадження загальнообов'язкової початкової школи. 4 грудня 1774 р. австрійський уряд своїм декретом зобов'язав галицьке губернаторство широко запроваджувати народну освіту як у містах, так і в селах і вводив загальнообов'язкове навчання (шкільний примус проіснував до 1812 р.). У більшості сіл, де було 90 100 дітей шкільного віку (6 12 років), мали утворюватися парафіяльні школи, турбота про які покладалася на місцеву владу і духовенство. Подібна позиція держави церкви дала поштовх поширенню парафіяльного шкільництва, котре все ж відбувалося вкрай повільно.

Відповідно до табелів Дрогобицького деканату Перемишльської греко-католицької епархії 1790 р., у Трускавці парох церкви Св. Миколи о. Павло Яворський мав початкову освіту, уміючи писати й читати українською (руською) та польською мовами («Rutenice et polonice educates»). Проте школи в селі не було, але чотири місцевих дитини відвідували «нормальну школу» (очевидно, головну школу оо.василіан у Дрогобичі). При церкві Св. Трійці зафіксовано пароха о. Ігнатія Яворського, який також мав початкову освіту, проте школи в селі не провадив. Припускаємо, що згаданий о. Ігнатій це колишній дяк при церкві Св. Миколи, якого згадано у візитаційному акті 1764 р.

На жаль, у 1791, 1795 1796, 1800 рр., як свідчать табелі Дрогобицького деканату, школи у Трускавці не було. Мовчать про неї й урядові краєві шематизми 1820 і 1826 рр., останній з яких, проте, зафіксував наявність парафіяльної школи в сусідніх Тустановичах, де о. Степан Лапчанський виконував обов'язки провізоричного (тимчасового) вчителя. Можливо, що, крім Дрогобича, трускавецькі діти відвідували школу в Тустановичах.

Уперше парафіяльну школу (Schola Parochialis) при трускавецькій церкві Св. Миколи зафіксував церковний шематизм Перемишльської греко-католицької єпархії 1831 р. Священиком у капеланії на той час був о. Яків Бориславський (народився 1790 р., рукоположений 1820 р.), а от імені вчителя в шематизмі не позначено. До слова, водночас у Тустановичах працювала парафіяльна школа, де вчителював дяк Микола Триль (Adj. Nicolaus Tryll). парафіяльний трускавець освітній

Аналізуючи історію школи в Трускавці, можна, на нашу думку, виділити декілька етапів її розвитку.

Перший етап охоплює 1831-1870 рр. і характеризується існуванням у селі найнижчого рівня народної школи парафіяльної. Як відомо, безпосередній нагляд над школами здійснював місцевий парох, а також декани (як окружні шкільні наглядачі) і консисторія та політична влада. Місцевий парох, зокрема, контролював викладання релігії та інших предметів, аналізував методику навчання, поведінку вчителя, старанність і поведінку учнів, виконання родичами обов'язку щодо відвідування школи їх дітьми тощо. «Парохіяльна школа, писав про цей тип навчальних закладів відомий дослідник історії Бойківщини І. Филипчак, була закладана виключно для потреб церкви і за її средства. Державні власти в відкриттю таких шкіл не брали ніякої участи, творено її де-не-де на приказ церковної влади. Сільський священик поручав науку в парохіяльній школі свому дякові, найчастіше в його хаті. Рада громадська з війтом на чолі згодила за невеличку суму грошей цього дяка, і він вчив звичайно кілька або кільканайцять «цікавих» до книжок хлопців читати церковні книги, а часом писати, коли сам умів скоропись».

Характерною рисою парафіяльної школи в Трускавці була непостійність її функціонування. З'явившись на початку 1830-х рр., вона вже не діяла у 1833-1836 рр. (церковні і перший шкільний перемишльські шематизми 1836 р. говорять лише про школу в Тустановичах). У 1837 р. школа в Трускавці відновила діяльність: 22 учні у ній навчав тустановицький дяк Микола Триль, отримуючи за це платню 40 флоринів віденської валютної системи на рік. Водночас він працював і в Тустановичах, де йому належалася щорічна платня у розмірі 46 фл. 26 кр. Згодом М. Триль цілковито перейшов на працю до школи у Трускавці. У шкільному шематизмі 1841 р. він зафіксований як вчитель трускавецької парафіяльної школи з дотацією 40 фл. на рік (кількість його учнів невідома), а в сусідніх Тустановичах вчителював дяк Йосафат Галабуд, навчаючи 20 дітей й отримуючи патню 64 фл.

Дяк М. Триль вів навчання у парафіяльній школі в Трускавці до 1847 р. включно. Під час візитації трускавецької парафії на початку 1843 р., візитатор відзначив наявність в селі 145 здібних до навчання дітей, з яких школу відвідувало 18 осіб. Констатував і незначні успіхи у навчанні читання через нерегулярне відвідування дітьми школи та відсутність шкільного будинку. Особливо відзначив візитатор те, що діти не вивчили церковного співу. На той час при церкві велася необхідна шкільна документація, зокрема шкільні протоколи та книга з переліком здібних до навчання дітей.

Церковні шематизми 1846-1847 рр. також засвідчили наявність школи з дяковчителем М. Трилем і п'ятьма учнями. Проте в наступні два-три роки школа не діяла. У 1851-1855 рр. парафіяльна школа знову функціонує. Учителем працював дяк Мартин Дидик, який у 1851 р. навчав 22, а 1852 р. шість учнів. Вже наступного року у трускавецькій школі навчалися 25 учнів, але шкільний шематизм не вказує імені вчителя, проте з нього дізнаємося, що дяк М. Дидик перейшов до школи в селі Горуцько. У 1854 р. в селі знову вчителював М. Триль, який навчав 21 учня й отримував платню 40 фл. на рік.

У наступне десятиліття школа знову не діяла. Лише з 1865 р. вона відновилася: на той час дяк Степан Петрів навчав 36 учнів (зобов'язаних до школи в Трускавці нараховувалася 101 дитина). Шематизм 1868 р. засвідчує наявність школи, 26 учнів (на 116 зобов'язаних до школи), але не вказує імені вчителя [6, 22].

Майже нічого не відомо про приміщення для парафіяльної школи у Трускавці. У парафіяльній візитації 1843 р. констатувалася відсутність шкільного будинку. Деканальний уряд начебто двічі звертався до місцевої домінії щодо побудови школи, але не отримав жодної резолюції. Припускаємо, що школу не було зведено і в попередні роки, бо щойно 1869 р. Трускавецька громада брала на себе обов'язок спорудити шкільне приміщення.

Другий етап 1870-1878 рр. діяльність тривіальної школи в Трускавці. Місцева громада ще наприкінці 1869 р. взялася за реорганізацію школи на тривіальну й уклала фундаційний акт (29 жовтня 1869 р.), який було затверджено Краєвою шкільною радою 5 січня 1870 р. Згідно з ним, громада зобов'язувалася: 1) побудувати шкільний будинок з помешканням для вчителя на ґрунті громади, утримувати його в доброму стані і дбати про шкільні «шпрети»; 2) додати до школи город, званий «Коточий замок»; 3) виплачувати вчителю річну платню у квоті 200 золотих римських (злр.); 4) утримувати власним коштом сторожа й платити йому 12 злр. на рік; 5) давати на опалення школи шість, а для вчителя п'ять сягів твердого дерева; 6) оплачувати менші видатки школи у розмірі 10 злр. на рік. Водночас цим актом громада залишила за собою право «презентування» (призначення) вчителя [12, 14].

Власне тривіальна школа запрацювала в селі з вересня 1870 р. Краєва шкільна рада своїм декретом від 4 серпня 1870 р. № 5392 призначила вчителем тривіальної школи у Трускавці Теофіла Ластовецького. Цей учитель, що працював в селі аж до 1889 р., народився у Тернополі 17 квітня 1845 р., почав педагогічну кар'єру з 1861 р. як тимчасовий учитель школи в селі Бертишовичі Бібрського повіту. Згодом вчителював у школах сіл Підгородці біля Львова, Крушельниця на Сколівщині. Кваліфікаційний патент на вчителя до тривіальних народних шкіл з польською, українською і німецькою мовами навчання він отримав 15 липня 1863 р. у Бучачі 15 липня 1863 р. (мабуть, у головній школі оо. Василіан).

Характеризуючи цей рівень навчальних закладів, І. Филипчак писав: «Хотя й тривіяльна школа давала селянинові дуже скупий обсяг відомостей і не впливала на розвій самостійного думання людини, а вправляла лише память, все-таки держава оснувала її на своїм законі, і школа ця сповняла функцію державної інституції... Була вона суроґатом державно-народньої інституції для потреб держави як такої, а не виключно для потреб церкви, хотя й церква мала над нею нагляд і контролю, але з рамени держави».

Тривіальна школа в Трускавці працювала недовго. На той час в Австро-Угорській імперії розпочалися освітні реформи з метою виведення шкіл з-під нагляду церкви й перетворення їх у повноцінні державно-громадські інституції. Цей процес було започатковано австрійською конституцією від 21 грудня 1867 р., артикул 17-й якої надавав державі право управління і нагляду за освітою, лише навчання релігії покладав на церкву та релігійні громади. Народна школа повинна була перетворитися на інтерконфесійний заклад, з якого усунуто вирішальний духовний вплив церкви, а освіту і виховання передано в руки світських осіб. Крім того, 25 травня 1868 р. були прийняті так звані віросповідні закони, один з яких відокремлював школу від церкви. Остаточну крапку у справі створення етатичної народної школи поставив закон про шкільництво від 14 травня 1869 р.

Однак, реорганізація шкіл в краї дещо затягнулася. Це було пов'язано з поступовим формуванням нової краєвої освітньої адміністрації на чолі з Краєвою шкільною радою (далі КШР) (розпочала діяльність 24 січня 1869 р.), у підпорядкуванні якої в 1871 р. з'явилися окружні шкільні ради (далі ОШР). Головні засади діяльності етатичних шкіл визначав краєвий шкільний статут, затверджений галицьким сеймом 2 травня 1873 р. У кожному селі чи місті створювалися місцеві шкільні ради (далі МШР), які були зобов'язані піклуватися про школу, наглядати за навчанням і працею вчителя. Власне таку раду було створено і в Трускавці, її головою став місцевий священик о. Петро Кошалкевич.

У державних краєвих шематизмах тривіальна школа в Трускавці вже з 1874 р. фіксується як народна однокласна школа, проте насправді лише через два роки були зроблені перші кроки щодо її реорганізації. 15 лютого 1876 р. окружний шкільний інспектор Антоній Бартковський прибув до Трускавця і уклав акт реорганізації школи. Він з'ясував, що школа має відповідний будинок (одна навчальна кімната, дві кімнати і кухня для вчителя, поряд з будівлею є стайня і дроварня) вартістю 3000 злр., один морг городу, який використовує вчитель, дотацію учителя у розмірі 200 злр. (до якої входили й натуралії п'ять сягів дров вартістю 20 злр. та врожай з городу, вартість якого окреслена на 1 злр.). Дотацію виплачувала громада, яка сплачувала ще й податок зі шкільного городу. Інспектор з'ясував, що в Трускавці є 215 дітей шкільного віку (111 хлопців, 104 дівчини), а школу відвідували у 1872 1873 н.р. 50 хлопців і 23 дівчини, 1873 1874 н.р. 53 хлопці і 27 дівчат, 1874 1875 н.р. 59 хлопців і 28 дівчат. Він також дізнався скільки річних податків сплачує громада (1508 злр. 71 кр.) та двірський маєток, частина якого належала державі (ц.к. камера сплачувала 123 злр. 82 кр.) та підприємцю Л. Шреєру (платив 566 злр. 69 кр.). Загалом інспектор зробив висновок, що школа «може бути визнана за етатову» з огляду на те, що шкільний маєток забезпечено фундаційним актом 1869 р., фреквенція учнів досить велика й буде збільшуватися.

Інспектор А. Бартковський перевірив і кваліфікацію вчителя Т Ластовецького, відзначив його пильну та успішну працю, схвальну поведінку «під оглядом моральним і політичним», відсутність доган і покарань. Зваживши на те, що учителя було призначено декретом КТТТР. окружний шкільний інспектор висловився за те, щоб перевести його на «новий етат школи».

Згідно з протоколом від 15 лютого 1876 р., який, крім А. Бартковського, підписали війт Трускавця Іван Білас та члени МШР Роман Стеців і Петро Матіїв, дотація вчителя реорганізованої школи мала становити 300 злр., з яких 200 злр. повинна була відповідно до попередніх зобов'язань сплачувати громада Трускавця (у тому числі й згаданими вище натураліями), а також власники двірського маєтку. Так, ц.к. камера повинна була давати 4 злр. 93 кр., Лазар Шреєр 22 злр. 66 кр., а недобір (51 злр. 41 кр.) мав покриватися з державних шкільних фондів. Відтак Самбірська ОШР передала необхідні документи до Львова, де, однак, справа загальмувалася. Зважаючи на це, Трускавецька МШР у складі голови о. Петра Кошалкевича, Яна Релінгера, Романа Стеціва, Василя Метиля, Петра Матіїва 12 червня 1876 р. звернулася прямо до КШР з проханням реорганізувати школу на етатичну. У листі підписанти зазначили, що вже третій рік не можуть дочекатися етату, але 15 лютого 1876 р. окружний шкільний інспектор під час люстрації школи сформував реорганізаційний акт тутешньої школи, однак «ця реорганізація не прийшла до наслідку». МШР вказала на певні проблеми з виплатою дотації вчителеві, який «немаючи регулярної і належної пенсії, немає як на тих 200 злр. річних бідної пенсії утриматися». Відтак Трускавецька МШР просила львівські власті розглянути справу реорганізації тутешньої школи.

КШР очевидно зажадала доповнення документів, тож 28 січня 1877 р. у Трускавці була проведена «розправа доповняюча». Інспектор А. Бартковський і «сторони конкуренційні» (громада і власники двірських маєтностей) підписали протокол, який, по суті, повторював фундаційний акт від 29 жовтня 1869 р. 7 березня 1877 р. Самбірська ОШР переслала до КШР документи на реорганізацію Трускавецької школи, прохаючи, зокрема, перетворити її на етатичну, а вчителя Т. Ластовецького прийняти на новий етат з платнею 300 злр. Одначе, КШР знову зажадала додаткових документів і гарантій з боку конкуренційних сторін. Тому 11 червня 1877 р. А. Бартковський вкотре навідався до Трускавця, де у присутності начальника громади і дев'яти радних, представника ц.к. камери та власника частини двірського маєтку в Трускавці Л. Шреєра склав протокол «у справі апарату реорганізаційного школи народної в Трускавці, яку мають прийняти на новий етат». У протоколі знову повторено фундаційний акт 1869 р. й узято зобов'язання від конкуренційних сторін утримувати школу. Щоправда, Л. Шреєр відмовився його підписувати, зауваживши, що «на школу і дотацію вчителя в Трускавці ніц не дає». Цей документ знову було відіслано до КШР, яка все ж затягувала справу. 21 грудня 1877 р. голова МШР в Трускавці о. П. Кошалкевич у черговий раз звернувся до КШР з проханням реорганізувати школу.

Зрештою, лише 5 червня 1878 р. КШР видала реорганізаційну постанову, згідно з якою визнала народну школу в Трускавці за етатову, перетворила громаду Трускавця і тамтешній двірський маєток в єдиний шкільних «закрес», поклавши на них зобов'язання утримувати в доброму стані шкільний будинок і помешкання для вчителя, дбати про внутрішнє облаштування школи відповідно до приписів шкільних властей, постачати засоби на опалення школи, старатися про освітлення школи і шкільну обслугу. Згідно з постановою, у видатках на цю мету повинні брати участь громада і двірський маєток, відповідно до сплачених податків, але так, щоб на кожні 100 злр. австрійської валюти двір давав 10 злр. 46 кр. (від камери 1 злр. 86 кр., а від Л. Шреєра 8 злр. 60 кр.), громада 89 злр. 54 кр. (при чому громада щорічно повинна давати 6 сягів твердого дерева на опалення вартістю 24 злр. 12кр.). Платня вчителя, відповідно до постанови КТТТР. має становити 300 злр. на рік. На покриття того видатку підуть: а) доходи зі шкільного маєтку, а саме з шкільного городу 1 злр.; б) доходи, які випливають з дотогочасних зобов'язань від громади 200 злр. на рік (у т.ч. 5 сягів твердого дерева, вартістю 20 злр.), від двору 27 злр. 61 кр. (від камери 4 злр. 95 кр), від Л. Шреєра 22 злр. 66 кр.; в) виплати з окружного шкільного фонду 51 злр. 39 кр. Право презентування вчителя залишено за МШР.

Третій етап 1878 1918 рр. існування етатичної (державно-громадської) початкової школи в селі Трускавець. Етатична школа в селі відкрила свої двері 1 вересня 1878 р. й з часом перетворилася із однона двокласну. На той час було утворено окремий Дрогобицький шкільний округ (спочатку, крім Дрогобицького, він охоплював і Турківський повіт), а відтак утворено Дрогобицьку ОШР. Саме остання, з огляду на прохання Трускавецької МШР та громадського уряду, звернула увагу на велику кількість учнів школи й висунула завдання перетворити її на двокласну.

10 лютого 1879 р. вона звернулася до КТТТР. відзначивши, що відповідно до звітів шкільного інспектора, однокласна школа в Трускавці не відповідає своєму устрою. За три минулі роки (1877 1879) значно збільшилася кількість дітей шкільного віку, які записані до школи. Так, у 1877 н.р. в селі було 170 дітей шкільного віку, а навчалося в школі 106 (83 хлопці і 23 дівчини), у 1878 р. 189 дітей шкільного віку, а навчалося 118 (відповідно 82 / 36), у 1879 р. 180 дітей шкільного віку, з яких здобувало освіту 120 (81 / 39). З огляду на таку кількість дітей Трускавецька МШР ухвалила здійснювати навчання для ІІ і ІІІ відділу до обіду, а для І класу опісля. Але й це не зарадило справі. Відтак ОШР наголосила на потребі додати до школи у Трускавці другого вчителя, «а то тим більше, що Трускавець містить в собі .. .дуже відомий заклад купельовий, а затим виховання і освіта молоді шкільної більше звертає увагу перебуваючої [там] публіки, яка цікавиться школою так далеко, що навіть наявний зараз в цілому ладний і вигідний шкільний будинок своїм постанням завдячує тільки пожертвам доброчинних гостей купельових». Керівництво Дрогобицької ОШР підкріпило свої аргументи перед КТТТР ще й зобов'язанням громадського уряду Трускавця влаштувати «окремий локаль, придатний на навчальну залу» та забезпечити його необхідним інвентарем.

Як свідчить державний краєвий шематизм, на 1880 р. у Трускавці начебто діяла вже двокласна школа (очевидно таку статистичну інформацію подавала Дрогобицька ОШР). Проте насправді КТТТР не поспішала з рішенням, оскільки нез'ясованим залишалося питання про оплату другого вчителя. Справа тягнулася довгих п'ять років й, зрештою, Трускавецька МШР вирішила натиснути на КТТТР через вищі краєві органи влади. 10 вересня 1884 р. МШР звернулася до Президії Намісництва з петицією про систематизування другої вчительської посади при школі у Трускавці. Водночас, члени МШР подали листа й до краєвого сейму, який після розгляду шкільною сеймовою комісією було скеровано на засідання сейму. У своєму проханні трускавчани зауважили, що КТТТР 28 листопада 1880 р. закликала конкуренційні сторони до певних видатків з метою підвищення платні другого вчителя з 200 до 300 злр. Представники зацікавлених сторін погодилися з цим й ухвалили до попередньої суми додати такі кошти: а) громада Трускавця 30 злр., б) спілка власників маєтків у Трускавці 25 злр., в) ц.к. Камера 33 злр. 34 кр. Відтак окружний шкільний фонд мав би доплатити 11 злр. 66 кр. Документи щодо цього були надіслані до КТТТР ще в лютому 1882 р., але львівські шкільні чиновники не підтримали цю пропозицію й рескриптом 23 листопада 1882 р. відмовили в систематизації другої вчительської посади при Трускавецькій школі через брак фондів. МШР висловлювала нерозуміння того, чому КТТТР не підтримує затвердження платні другого вчителя і хоче «платити чужою кишенею. тобто сторін конкуренційних в датках . не наражаючи фонду шкільного на жоден вищий додаток, хіба що метою є те, щоби той другий вчитель безумовно бідував, приречений був на злидні і всілякий нестаток». Відтак члени МШР просили сейм вплинути на КШР у цьому питанні.

І краєвий сейм, і виділ намісництва (краєвий уряд) звернулися за поясненнями до КШР, остання ж доручила Дрогобицькій ОШР провести із конкуренційними сторонами відповідний розгляд справи щодо систематизації другої вчительської посади в школі Трускавця. Тож 19 листопада 1884 р. до Трускавця прибув окружний шкільний інспектор Еразм Фангор, який зажадав від громадського уряду відповідної ухвали місцевої ради та новий фундаційний акт. Того ж дня відбулося засідання ґмінної ради Трускавця, яка ухвалила давати від громади 60 злр. і два сяги дерева на дотацію для другого вчителя. Опісля було укладено фундаційний акт, відповідно до якого громада Трускавця повинна утримувати в доброму стані шкільний будинок з двома навчальними залами і трьома кімнатами та кухнею для помешкання вчителів, виплачувати щорічну платню вчителям у річній квоті 270 злр., з яких 210 злр. для старшого вчителя і 60 злр. для молодшого у квартальних ратах, додати на опалення другої навчальної кімнати два сяги дерева, а для першої й надалі давати шість сягів. Крім того, повторила й попередні зобов'язання щодо утримання шкільного сторожа, виділення 10 злр. на канцелярські потреби для школи та ін. Фундаційний акт підписали начальник громади Іван Білас, його заступник Оніфер Данилишин та радний Нестор Андрушко.

Відтак інспектор Е. Фангор уклав відповідний «квестіонар», в якому йшлося про зобов'язання конкуренційних сторін виплачувати щорічні внески на школу і платню вчителя. Цікаво, що серед них з'явилася і громада Дрогобича, з огляду на те, що дрогобицький магістр закупив певну нерухомість у Трускавці. Окреслювалися і власність та розмір податків громади Трускавця, двірського маєтку. Значну увагу інспектор приділив фреквенції учнів, відзначивши, що у 1882 1883 н.р. школу відвідували 74 хлопці і 79 дівчат, у 1883 1884 н.р. 93 хлопці і 67 дівчат, у 1884 1885 н.р. 85 хлопців і 71 дівчина. Загалом на листопад 1884 р. у селі налічувалося 192 особи (103 хлопці і 89 дівчат) шкільного віку від 6 до 12 років. Тож інспектор зробив висновок, що школа «може бути визнана за етатову з двома вчителями». Уся ця інформація лягла в основу протоколу від 19 листопада 1884 р., котрий підписали інспектор Е. Фангор, репрезентанти від двірського маєтку Модест Маріанський, камери Валентій Томашевський, громади Дрогобича Віктор Блажовський та два представники громади Трускавця.

Усі ці документи Дрогобицька ОШР подала до КШР, проте остання ще декілька разів впродовж 1885-1886 рр. вимагала додаткових паперів. Серед них зокрема і «виказ» фреквенції учнів у школі від 18 жовтня 1885 р. Згідно з ним, у 1-у відділі навчалося 40 хлопців і 20 дівчат, у 2-у 25 хлопців і 15 дівчат, у 3-у відділі 28 хлопців і 17 дівчат (разом 145). Не меншу цікавість для розуміння етноконфесійного складу населення Трускавця викликає ще один «виказ», згідно з яким у 1884 1885 н.р. школу відвідували римо-католики 6 хлопців і 8 дівчат, греко-католики 95 хлопців і 78 дівчат, представники «мойсеєвого віровизнання» 2 хлопці і 3 дівчини.

Лише після того як до КШР звернувся маршалок сейму, вона все ж видала організаційну постанову (27 березня 1886 р.), відповідно до якої з 1 вересня того ж року в Трускавці діятиме двокласна школа з двома вчителями. У ній, зокрема визначався розмір річної платні вчителя-керівника (300 злр. і 50 злр. за керівництво) та молодшого вчителя (300 злр.).

Слід віддати належне Трускавецькій МШР, яка активно відстоювала ідею перетворення школи на двокласну й зрештою домоглася свого. Відзначимо, що справа реорганізації школи на двокласну затягнулася на довгих сім років. Проте ще 1880 р. МШР при допомозі Дрогобицької ОШР домоглася дозволу на відкриття надетатового класу в школі Трускавця й спонукала громаду до виділення коштів на утримання другого вчителя. Вони, однак, були мізерні, тож надетатові вчителі у Трускавці довго не затримувалися. У 1880 р. поряд з Т. Ластовецьким у школі працював молодший вчитель Михайло Сич. З наступного року його замінила Ольга Розлуцька. У 1884 р. посаду молодшого вчителя у Трускавці зайняла Гелена Кульчицька, а в 1885 1886 рр. Констанція Пищинська.

У зв'язку з появою двокласної школи, що передбачало наявність посади вчителя-керівника, перед шкільними властями постало питання про придатність Т. Ластовецького до виконання цієї функції. КШР звернулася до Дрогобицької ОШР з питанням чи теперішній вчитель однокласної школи заслуговує на посаду керівника двокласного навчального закладу. Дрогобицька ОШР у квітні 1886 р. повідомила львівським чиновникам про те, що Т Ластовецький «не кваліфікується» на керування двокласною школою у Трускавці. КШР 29 квітня 1886 р. зажадала від ОШР звітів інспектора про візитування цієї школи за останні п'ять років. Зрештою, було вирішено розпочати конкурс, але КШР не прийняла пропозиції Дрогобицької ОШР, щоби Т. Ластовецького залишити при цій же школі на посаді молодшого вчителя, бо: а) як колишній керівник він може бути негативно налаштований проти нового керівника школи, що погано вплине на «карність службову»; б) Т Ластовецький, як етатовий вчитель, має право на п'ятилітні додатки до платні, однак будучи молодшим вчителем, він втратить такі перспективи.

Попри все Т Ластовецького тимчасово залишили на посаді молодшого вчителя, а посаду вчителя-керівника зайняв Сильвестр Охнич (1887 р.). Наприкінці 1888 р. замість Т Ластовецького у школі розпочав працю Ян Нєментовський, віддавши трускавецьким дітям 15 років своєї службової кар'єри. Відзначимо, що Я. Нєментовський незабаром одружився з учителькою Юлією Шнайдер відомою в українській літературі письменницею Уляною Кравченко.

У березні 1889 р. до Трускавця навідався високий чиновник краєвий шкільний інспектор народних шкіл Болеслав Барановський, якого супроводжував підлеглий йому дрогобицький окружний інспектор Владислав Гампел. Звізитувавши в Дрогобицькому шкільному окрузі низку шкіл, вони побували і в трускавецькому двокласному навчальному закладі з українською мовою навчання. Львівський інспектор у своєму звіті насамперед охарактеризував місцевий шкільний будинок, який «на око ладний, але всередині тісний, як в помешканні для вчителя, так і особливо в приміщені першого класу, поміщеному на партері у піддашші», тож запропонував КШР наказати громаді вибудувати більш широку «ізбу партерову».

Водночас він оцінив педагогічний колектив школи, відзначивши, що школа «починає виходити зі стану, в якому її утримував довгі роки попередній керівник Ластовецький, перенесений за кару до Ільника». На той час школа провізорично була «обсаджена» двома педагогами. Керівник Сильвестр Охнич, який навчав у другому класі, за словами інспектора, мав кваліфікацію для виділових шкіл, а також зарезервовану сталу посаду в селі Бабина Самбірського шкільного округу. «Маючи широку освіту, є різносторонньо придатним. Слід сподіватися, що дальшої праці в методичному напрямі не занехає», зауважив Б. Барановський про тимчасового керівника школи. Про вчителя першого класу Яна Нєментовського чиновник також відгукнувся схвально. Насамперед підкреслив його освіту (випускник учительської семінарії в Кракові) та педагогічний досвід (у Дрогобицькому шкільному окрузі працює від 1878 р.). «Вчитель живий і придатний, але потребує ще нагляду і становчого керівництва, бо працював на становищах самостійних, дорікали йому браком витривалості і полишення школи. Тепер я не чув про жоден закид», писав про Я. Нєментовського у звіті Б. Барановський.

Надалі львівський інспектор відзначив шкільну фреквенцію у день свого візиту (в першому класі 55 дітей, другому 40) та окреслив методичний рівень уроків, на яких побував. Як у першому, так і другому класі, на його думку, були деякі методичні помилки, котрі інспектор представив учителям на післяурочній конференції. Загалом «поступ учителів в обидвох класах був працьовитий і старанний, і попри деякі методичні недогляди, успішний». Писемні роботи учнів видалися чиновникові старанними та чистими. Позитивне враження склалося у нього і щодо дисциплінованості школярів. Завершуючи звіт, Б. Барановський, зробив комплімент С. Охничу («у керівництві школи бачимо вплив інтелігентної людини»), а також запропонував повідомити греко-католицькому консисторові в Перемишлі подяку за те, що о. Петро Кошалкевич, попри літній вік і слабке здоров'я, «пильно відвідує школу для уділення науки релігії».

Краєвий державний шематизм 1890 р. стверджує, що С. Охнич перейов до Бабини, а Т Ластовецький до Ільника, тож при школі залишився Я. Нєментовський. У цей час КШР, спираючись на новий шкільний статут 1889 р., відібрала в Трускавецької МШР право призначення вчителя. Дрогобицька ОШР 19 травня 1890 р. повідомила львівські власті, що конкуренційні сторони оплачують утримання вчителів в Трускавці в розмірі 402 злр. 11 кр. (дохід з грунту 1 злр., дрова 20 злр., готівка від громади Трускавця 280 злр., від курортного закладу 87 злр. 64 кр., від ц.к. камери 10 злр. 88 кр., громади Дрогобича 2 злр. 59 кр.). Оскільки платня двох учителів разом становила 650 злр., а жодна з конкуренційних сторін не давала 75% коштів на дотацію педагогів, то дрогобицькі чиновники від освіти просили КШР про зміну пункту організаційної постанови від 27 березня 1886 р., який стосувався «презентування вчителів. 28 травня 1890 р. КШР справді змінила відповідний пункт організаційної постанови школи в Трускавці й передала право «презентування» вчителя Дрогобицькій ОШР.

24 квітня 1894 р. побачив світ новий краєвий шкільний статут, відповідно до якого КШР 22 листопада того ж року знову змінила організаційну постанову щодо Трускавецької школи. Загалом вона повторювала попередні постанови, а вчителів прирівнювала до V класу оплат. Як відомого, відповідно до австрійського законодавства, вчителів публічних шкіл було поділено на п'ять посадових класів, відповідно до яких нараховувалася платня. Педагоги І класу (вчителі міст Львова і Кракова) отримували 700 злр., ІІ класу (учителі, що працювали в школах громад, які нараховували понад 10 тис. мешканців) 600 злр., ІІІ класу (у громадах на 6 10 тис. населення) 500 злр., ІV класу (у міських гмінах від 2 до 6 тис. жителів) 450 злр., V класу (у сільських громадах з населенням 2 6 тис.) 400 злр. Якщо ж ґміна налічувала менше 2 тис. мешканців, то вчитель міг отримати приблизно 300 злр. Праця молодшого чи тимчасового вчителя повинна була складати 60 % плати сталого вчителя. Однак у жодному разі вона не могла бути нижчою ніж 200 злр. на рік. На той час у Трускавці налічувалося менше, ніж 2 тис. мешканців, тож платня вчителів не зросла.

З 1891 р. учителем-керівником Трускавецької школи став Ян Нєментовський, а посаду молодшого вчителя зайняв Юліан Теодор Телєховський. Останнього у наступному році замінила Яніна Гарлендер. У 1893-1895 р. молодшим учителем працював Андрій Любенюк, а впродовж 1896-1898 рр. Кароліна Сєлінська. Лише у 1899 р. посаду молодшого вчителя зайняла дружина вчителя-керівника Юлія Нєментовська, тож подружжя нарешті об'єдналося саме у Трускавці. Нєментовські працювали разом до 1904 р., а вже наступного року їх було переведено до Добрівлян. Натомість з Добрівлян у 1905 р. перейшов працювати до Трускавця Методій Білінський як вчитель-керівник, а тимчасовою вчителькою стала Констанція Мільків. Остання працювала до 1908 р. включно.

З огляду на зростання кількості учнів виникла потреба у ще одному вчителеві. З 1908 р. у Трускавці працював третій учитель Марія Шабо 1909 р. колектив знову зріс: до керівника М. Білінського і М. Шабо додалися Кароліна Сєлінська (замість К. Мільків) та Ванда Васович. У 1910 р. зміни тривали, бо замість К. Селінської і В. Васович почали працю Юлія Івановська та Гелена Добрянська. На засіданні Дрогобицької ОШР 21 грудня 1911 р. було вирішено перевести вчителів у Трускавці до ІІІ класу платні, на що дала згоду КШР. На той час (1911-1914 рр.) у Трускавецькій школі працювали вчитель-керівник Методій Білінський, стала вчителька Гелена Шидловська, надетатові педагоги Магдалена Шабо, Роман Стеців, Станіслава Бродницька. Остання працювала в експонованому класі з польською мовою навчання.

Поява надетатового класу з польською мовою навчання припала, очевидно, на 1908 н.р., коли у школі з'явився третій вчитель. Наразі, документальних даних в архівах КШР про його створення не виявлено, проте можна стверджувати, що заснування класу стало результатом впливу кількох головних чинників: а) серед населення Трускавця з'явилося дещо більше поляків (власників маєтків, службовців ц.к. Камери та курортного закладу тощо), які бажали надати своїм дітям можливість навчатися рідною мовою; б) збільшення польського впливу у Трускавецькій ґмінній раді; в) курс Дрогобицької ОШР, більшість членів якої становили поляки, на зростання польськомовного шкільництва в повіті.

Дуже скоро надетатовий клас було перетворено в експонований клас з польською мовою навчання. 10 серпня 1910 р. дрогобицький староста Тадеуш Пяткевич, будучи головою ОШР, звернувся до КШР з проханням перетворити надетатовий клас у Трускавецькій школі на експонований клас з польською мовою навчання та подав «виказ» дітей римо-католицької конфесії (на жаль, до нашого часу не дійшов). Водночас чиновник наголосив, що в минулому році громада власним коштом збільшила шкільний будинок на дві зали, тож тепер усі класи містяться в одному будинку [12, 90]. 6 червня 1911 р. КШР погодилася на створення класу, але з умовою, що він матиме окреме приміщення (бо ж «експонований»), фреквенція дітей буде регулярна, а також на створення дадуть згоду уповноважений Управи польського Товариства народної школи в Трускавці, представники двірського маєтку (тобто від «закладу купельвого» і ц.к. скарбу). Вже 11 червня 1911 р. староста Т Пяткевич відписав до КІПР, що її доручення виконано і просив відкрити експонований клас з польською мовою як третій надетатовий. Це й було зроблено КШР постановою від 3 серпня 1911 р. (її згадано в документах за 1914 р.).

Цим справа не завершилася. 25 жовтня 1913 р. Трускавецька ґмінна рада ухвалила утворити школу з польською мовою навчання. Незабаром Дрогобицька ОШР виступила з пропозицію перетворити польський експонований клас при школі у Трускавці на окрему однокласну школу з польською мовою навчання. У відповідь на це 28 лютого 1914 р. КШР, яка також відстоювала мету збільшення польськомовних шкіл в Галичині, зажадала від ОШР лише, щоб остання представила контракт найму будинку у тому місці, де експонується клас й планується утворення окремої школи. Це, вочевидь, було зроблено, бо вже у березні 1914 р. КШР видала постанову, якою реорганізовувала цей клас на однокласну школу з польською мовою навчання. До ІІІ класу оплат прирівняно платню вчителя, виплату якої КШР поклала цілковито на шкільний краєвий фонд (нагадаємо, що кількома десятиліттями раніше КШР відмовлялася щорічно додавати з краєвого шкільного бюджету навіть 11 злр. для української школи в Трускавці). Винаймання шкільної будівлі львівська влада доручила польському Товариству народної школи, а також поклала цей обов'язок на власників двірських маєтностей (ц.к. скарб та «заклад купельовий»). Забезпечення школи крейдою, губкою, чорнилом, папером на 20 корон щорічно КШР також поклала на шкільний краєвий фонд. Рішення мало вступити в дію з 1 вересня 1914 р., одначе цьому перешкодила Перша світова війна.

Стан Трускавецької української школи в роки війни, з огляду на брак джерел, недостатньо відомий. Збереглися документи, які вказують на склад педагогічного колективу школи улітку 1918 січні 1919 р. Характерною рисою цих джерел є наявність вказівок на персональні дані вчителів. Так, улітку 1918 р. в школі працювали Методій Білінський як сталий вчитель-керівник (неодружений, працює у школах з 1.9.1874 р.), стала вчителька Марія Шабо (неодружена, працює з 1.9.1905 р.), Гелена Шидловська (неодружена, працює з 1.9.1902 р.), Станіслава Тархотльова, (одружена, працює з 1.09.1908 р.), Магдалена Цімерман (неодружена, працює з 1.09.1915 р.).

Після «листопадового чину» й утворення Західноукраїнської народної республіки, новий очільник Дрогобицької окружної шкільної ради І. Ліщинський, склав реєстр учителів, котрі працювали у школах округи перед 1 листопада 1918 р., причому вказав національну та релігійну приналежність педагогів. З нього випливає, що три з п'яти вчителів у Трускавецькій школі були за національністю поляками, за віросповіданням римо-католиками (М. Шабо, Г. Шидловська, С. Тархотльова). Два ж дидаскали були українцями і греко-католиками (М. Білінський, М. Цімерман). Власне, лише вчителі-українці у січні 1919 р. склали присягу на вірність ЗУНР.

Завершуючи наративізацію «підавстрійської» історії школи в Трускавці, згадаємо про одну доброчинну справу «на користь» місцевих школярів. 29 липня 1876 р. гості трускавецького «закладу купельового» зібрали на пам'ять померлого відомого польського культурного діяча графа Александра Фредра «добровільний фонд», постановивши, що проценти від нього мають спрямовуватися на стипендію одному чи більше учням місцевої народної школи, які вирізняються «пильністю і розумом». Фондом, котрий початково становив 168 злр. 40 кр., мав розпоряджатися спеціально обраний комітет на чолі з юристом Віктором Збишовським. Львівське намісництво 2 липня 1880 р. затвердило фундаційний акт фонду.

Капітал фонду поступово зростав й до кінця 1892 р. сягнув 824 зл. 52 кр. Проте на той час жоден учень Трускавецької школи не отримав якихось коштів, оскільки комітет фонду ухвалив, що стипендія видаватиметься тоді, коли капітал сягне 1000 злр. Проте, перш ніж це сталося, комітет прийняв рішення змінити призначення капіталу й спрямувати кошти на «притулок і охоронку вбогих хворих у Трускавці» під опікою сс. служебниць. Одначе у листопаді 1893 р.

Проти такого рішення виступила ц.к. прокураторія скарбу, стверджуючи, що воно не є «юридично допустимим», бо суперечить меті фонду, волі фундаторів й може призвести до скасування стипендійної фундації пам'яті А. Фредра. Вдруге комітет фонду зробив спробу змінити призначення капіталу у 1900 р., коли останній сягнув 1004 злр. Але й цього разу запротестувала прокураторія скарбу, вказавши, що «щорічні відсотки від того капіталу можуть вистачити на виділення двох чи більше стипендій і причинитися без сумніву до полегшення дітям убогих селян Трускавця відбуття науки в тамтешній школі народній». На жаль, через брак джерел невідомою залишається подальша доля фонду, проте вважаємо, що учні української школи так жодного разу й не отримали стипендійних грошей.

Висновки. Отже, аналізуючи структурний розвиток школи у Трускавці, можна виділити три етапи її історії: 1) парафіяльна школа (1831-1870 рр. з перервами), 2) тривіальна школа (1870-1878 рр.), 3) народна етатична школа (1878-1918 р.), початково однокласна, а з 1886 р. двокласна. Велику увагу розбудові школи присвячувала місцева громада, репрезентована ґмінною радою, громадським урядом та місцевою шкільною радою. За її ініціативою зводився і при потребі розширювався шкільний будинок, виділялися вищі дотації для вчителів, відкривалися надетатові класи. Кількість вчителів поступово зростала (від одного до п'яти), з огляду на збільшення чисельності учнів. Загалом упродовж ХІХ початку ХХ ст. у Трускавці вчителювало 25 педагогів. Не останню роль у розвитку Трускавецької школи відіграла наявність курортного оздоровчого закладу, власники та керівництво якого також виявляли увагу до потреб школи, збираючи кошти на побудову навчального приміщення, влаштовуючи стипендійну фундацію тощо. Наголосимо, що трускавецьке шкільництво у той час було україномовним. Лише наприкінці окресленого періоду польська меншина, маючи вплив в органах влади, зробила спробу відкрити в селі польську школу. Після ж Першої світової війни у Трускавці було відкрито однокласну (згодом двокласну) польську школу. А українську школу, яка встигла стати чотирикласною, польським властям у 1925 р. вдалося перетворити на утраквістичну (двомовну: польсько-українську), де майже усі навчальні дисципліни викладалися польською мовою.

Література

1. Галів М. Шкільна освіта в Трускавці у роки німецької окупації (1941-1944) / М. Галів // Франкова криниця Підгір'я. 2011. № 49 (147), 16 грудня. С. 6-7.

2. Киричук Ю. Шкільна освіта в Галичині в кінці XVH1 початку ХІХ ст. / Ю. Киричук, І. Шапірко // Республіканець. Львів. 1994. № 1 (9). С. 21-27.

3. Левицький І. Погляд на розвій низшого і висшого шкільництва в Галичині в рр. 1772 1800 і розвій русько-народного шкільництва в рр. 1801 1820 / І. Левицький. Львів: Накладом НТШ, 1903. 71 с.

4. Петрів Р Реалізація національної ідеї українців Східної Г аличини в розвиткові українського шкільництва (1772 1916) / Р. Петрів // Бойківщина. Науковий збірник Науково-культурологічного товариства Бойківщина.Дрогобич, 2002. Т. 1. С. 152-159.

5. Провінційний Синод у Замості 1720 року Божого. Постанови. Івано-Франківськ: Нова Зоря, 2006. 300 с.

6. Ступарик Б.М. Національна школа: витоки, становлення / Б. М. Ступарик. К.: ІЗМН, 1998. 336с.

7. Схиматисмъ школъ народныхъ управляемыхъ рускою еп. Консісторіею Перемыскою на годъ 1868. Перемышль: Типомъ А. Левая, закупника печатні руск. собора клирошанъ, 1868. 65с.

8. Филипчак І. З історії шкільництва на західній Бойківщині (від 1772 1930) / І. Филипчак // Літопис Бойківщини (перевидання часопису; Випуск 1. Числа 1, 2 за 1931 1933 рр.). Львів: Каменяр, 2009. С. 65-132.

9. Центральний державний історичний архів України у Львові (далі ЦДІАУ у Львові). Ф. 146. Оп. 66. Спр. 1680.

10. ЦДІАУ у Львові. Ф. 178. Оп. 1. Спр. 4743.

11. ЦДІАУ у Львові. Ф. 178. Оп. 1. Спр. 5121.

12. ЦДІАУ у Львові. Ф. 178. Оп. 2. Спр. 2492.

13. ЦДІАУ у Львові. Ф. 178. Оп. 2. Спр. 2850.

14. ЦДІАУ у Львові. Ф. 179. Оп. 2. Спр. 3441а.

15. ЦДІАУ у Львові. Ф. 667. Оп. 1. Спр. 23.

16. ЦДІАУ у Львові. Ф. 667. Оп. 1. Спр. 24.

17. Шематизмъ народнихъ училищъ и учительскихъ лицъ подъ управительствомъ Консисторіи Перемыской русской на рокъ 1853. Перемишль: Типомъ руск. Собора Крилошанъ, 1853. 34 с.

18. Шематизмъ народныхъ училищъ и учительскихъ лицъ подъ управительствомъ рускои Перемыской Консисторіи на рокъ 1854. Перемишль: Типомъ руск. Собора Крилошанъ, 1854. 34 с.

19. Шематизмъ училищъ народнихъ и ихъ учителей подъ управительствомъ Консисторіи Перемыской русскои на рокъ 1851. Перемишль: Печатію Собора русскихъ Крылошанъ, 1851. 30 с.

20. Шематизмъ училищъ народнихъ и ихъ учителей подъ управительствомъ Консисторіи Перемыской русскои на рокъ 1852. Перемишль: Печатію Собора русскихъ Крылошанъ, 1852. 36 с.

21. Шематисмъ школъ народныхъ управляемыхъ Рускою Консисторіею Перемыскою на годъ 1865. Перемишль: Типомъ Михайла Диковского, заимника печатни руского собора крылошанъ, 1865. 51 с.

22. Archiwum Panstwowe w Przemyslu. Zespol: Archiwum Biskupstwa Greckokatolickiego (далі APP. ABGK). Sygn. 22.

23. APP ABGK. Sygn. 405.

24. APP ABGK. Sygn. 1946.

25. Pelczar R. Szkolnictwo parafialne w ziemi przemyskiej i sanockiej (XIV XVIII w.) / R. Pelczar. Warszawa: Oficyna ASPRA-JR, 1998. 224 s.

26. Rzemieniuk F. Unickie szkoly poczqtkowe w Krolestwie Polskim і w Galicji 1772-1914 / F. Rzemieniuk. Lublin: Towarzystwo Naukowe KUL, 1991. 348 s.

27. Schematismus des Konigreiches Galizien und Lodomerien zur das Jahr 1826. Lemberg: Joseph Johann Piller, 1826. 613 s.

28. Sematismus universi venerabilis cleri dioeceseos graeco catholicae Premisliensis pro anno domini MDCCCXXXI conscriptus per A.R. Josephum Lewicki Cappelanum Episcopalem. Premisliae: Impressum in Typographia Episcopali Rit. Graeci, 1831. 207 p.

29. Sematismus universi venerabilis cleri dioeceseos graeco catholicae Premisliensis pro anno domini MDCCCXXXIII conscriptus per A.R. Josephum Lewicki Cappelanum Episcopalem. Premisliae: Impressum in Typographia Episcopali Rit. Graeci, 1833. 194 p.

30. Sematismus universi venerabilis cleri dioeceseos graeco catholicae Premisliensis pro anno domini MDCCCXXXV conscriptus. Premisliae: Impressum in Typographia Episcopali Rit. Graeci Cath., 1835. 194 p.

31. Sematismus universi venerabilis cleri dioeceseos graeco catholicae Premisliensis pro anno domini MDCCCXLVI conscriptus. Premisliae: Impressum in Typographia Episcopali r. gr. c, 1846. 181 р.

32. Sematismus universi venerabilis cleri dioeceseos graeco catholicae Premisliensis pro anno domini MDCCCXLVII conscriptus. Premisliae: Impressum in Typographia Episcopali r. gr. c, 1847. 179 р.

33. Status Scholarum Nationalium in Dioecesi Premisliensi R. G. catholici Anno 1837. Superiorem Inspectorem omnium Scholarum Dioeceseos agit. Premisliae: Impressum in Typographia Episcopali Rit. Gr. Cath., 1837. 60 p.

34. Szematyzm Krolestwa Galicyi і Lodomeryi z wielkiem ksistwem krakowskiem na rok 1874. Lwow: Z drukarni F. Winiarza, 1874. 830 s.

35. Szematyzm Krolestwa Galicyi і Lodomeryi z wielkiem ksistwem krakowskiem na rok 1875. Lwow: Z drukarni A. J. O. Rogosza, 1875. 837 s.

36. Szematyzm Krolestwa Galicyi і Lodomeryi z wielkiem ksistwem krakowskiem na rok 1880. Lwow: Nakl. Galic. c.k. Namiestnictwa; Z drukarni W. Lozinskiego, 1880. 832 s.

37. Szematyzm Krolestwa Galicyi і Lodomeryi z wielkiem ksistwem krakowskiem na rok 1881. Lwow: Nakl. Galic. c.k. Namiestnictwa; Z drukarni W. Lozinskiego, 1881. 851 s.

38. Szematyzm Krolestwa Galicyi і Lodomeryi z wielkiem ksistwem krakowskiem na rok 1884. Lwow: Nakl. Galic. c.k. Namiestnictwa; Z drukarni W. Lozinskiego, 1884. 837 s.

39. Szematyzm Krolestwa Galicyi і Lodomeryi z wielkiem ksistwem krakowskiem na rok 1885. Lwow: Nakl. Galic. c.k. Namiestnictwa, 1885. 842 s.

40. Szematyzm Krolestwa Galicyi і Lodomeryi z wielkiem ksistwem krakowskiem na rok 1886. Lwow: Nakl. Galic. c.k. Namiestnictwa; Z drukarni W. Lozinskiego, 1886. 852 s.

41. Szematyzm Krolestwa Galicyi і Lodomeryi z wielkiem ksistwem krakowskiem na rok 1887. Lwow: Nakl. Galic. c.k. Namiestnictwa; Z drukarni W. Lozinskiego, 1887. 854 s.

42. Szematyzm Krolestwa Galicyi і Lodomeryi z wielkiem ksistwem krakowskiem na rok 1889. Lwow: Nakl. Galic. c.k. Namiestnictwa; Z drukarni W. Lozinskiego, 1889. 975 s.

43. Szematyzm Krolestwa Galicyi і Lodomeryi z wielkiem ksistwem krakowskiem na rok 1890. Lwow: Nakl. Galic. c.k. Namiestnictwa; Z drukarni W. Lozinskiego, 1890. 983 s.

44. Szematyzm Krolestwa Galicyi і Lodomeryi z wielkiem ksistwem krakowskiem na rok 1891. Lwow: Nakl. Galic. c.k. Namiestnictwa; Z drukarni W. Lozinskiego, 1891. 981 + XVIII s.

45. Szematyzm Krolestwa Galicyi і Lodomeryi z wielkiem ksistwem krakowskiem na rok 1892. Lwow: Nakl. Galic. c.k. Namiestnictwa; Z drukarni W. Lozinskiego, 1892. 995 s.

46. Szematyzm Krolestwa Galicyi і Lodomeryi z wielkiem ksistwem krakowskiem na rok 1893. Lwow: Nakl. Galic. c.k. Namiestnictwa; Z drukarni W. Lozinskiego, 1893. 991 s.

47. Szematyzm Krolestwa Galicyi і Lodomeryi z wielkiem ksistwem krakowskiem na rok 1895. Lwow: Nakl. Galic. c.k. Namiestnictwa; Z drukarni W. Lozinskiego, 1895. 1024 s.

48. Szematyzm Krolestwa Galicyi і Lodomeryi z wielkiem ksistwem krakowskiem na rok 1896. Lwow: Nakl. Galic. c.k. Namiestnictwa; Z drukarni W. Lozinskiego, 1896. 1040 s.

49. Szematyzm Krolestwa Galicyi і Lodomeryi z wielkiem ksistwem krakowskiem na rok 1898. Lwow: Nakl. Galic. c.k. Namiestnictwa; Z drukarni W. Lozinskiego, 1898. 1016 s.

50. Szematyzm Krolestwa Galicyi і Lodomeryi z wielkiem ksistwem krakowskiem na rok 1899. Lwow: Nakl. Galic. c.k. Namiestnictwa; Z drukarni W. Lozinskiego, 1899. 1135 s.