Правові засади реорганізації архівної справи в Україні у 1920-1930-х роках

Процес реформування архівних установ, створення нормативно-правової бази, а також централізації архівної справи в Україні у 1920-1930 роках. Питання про процес відмови від демократичного управління мережею архівних установ і більшовизації архівних кадрів.

Рубрика История и исторические личности
Вид статья
Язык украинский
Дата добавления 31.12.2017
Размер файла 25,5 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди»

Правові засади реорганізації архівної справи в Україні

у 1920-1930-х рр.

Довжук Ігор Володимирович - доктор історичних наук, професор, професор кафедри документознавства

Рецензент: д.іст.н., професор Чернявський Г.Й.

Annotation

архівний справа правовий

Legal framework of reorganization of archiving in Ukraine in 1920s-1930s.

Dovzhuk I.V.

The article scrutinizes the process of making reforms of archival establishments, creating legislation framework and centralization of archives in Ukraine. Some questions are due to the process of denying the democratic ruling by the net of archival establishments and bolshevization of archival personnel. During the period under research the Ukrainian net of archival establishments had a lot of changes, among which were a governmentalization of archives and integration of archive bodies into totalitarian system of conducting the social life.

Analysis of USSR archival legislation for the period of 199-1932 shows that despite disadvantages the legislation framework played the important role in the development of the archive sphere. They codified and showed norms within issue ofpreservation of archival documents, their ordering and accounting, organizing the net of central archives, financial strengthening of archival system, making better the whole status of archives and archival establishments. An important meaning there had the decisions about "the only" State Archival Fund of the Republic which founded not only the notions OSAF USSR within scientific and social circulation, but they also opened its content and composition. The final centralization of archives at the federal level for a long time deprived Ukrainian OSAF right to self-development.

In general, the network of archival institutions of Ukraine during the underlying period has undergone significant changes; it occurred nationalization of archives, bolshe- visation of archival personnel, centralization of archives intensified. Gradually there was a denial of the democratic principles of the archives bodies which fully integrated into the control system of a totalitarian society.

Keywords: archives, archival institutions, archival reform, archiving, archival records, regulations.

Анотація

Правові засади реорганізації архівної справи в Україні у 1920-1930-х рр.

Довжук І.В.

У статті розглядається процес реформування архівних установ, створення нормативно-правової бази, а також централізації архівної справи в Україні. Також порушено питання про процес відмови від демократичного управління мережею архівних установ і більшовизації архівних кадрів. У розглядуваний період мережа архівних установ України зазнала значних змін, відбулося одержавлення архівів та інтегрування архівних органів у тоталітарну систему управління суспільним життям.

Аналіз архівного законодавства УСРР за 20-ті -- початок 30-х років ХХ ст. свідчить про те, що, попри недоліки, нормативно-правові акти з архівної справи відіграли значну роль у її розвитку. Вони кодифікували й унормовували питання забезпечення збереженості архівних документів, їхнє упорядкування та облік, створення мережі центральних, обласних, районних і міських державних архівів, фінансове зміцнення архівної системи, поліпшення загального стану архівних підрозділів установ та організацій. Важливе значення мали постанови про „ єдиний" державний архівний фонд республіки, які не лише запроваджували поняття ЄДАФ УСРР до наукового і суспільного обігу, а й розкривали його зміст і склад. Однак попри декларування „ єдності" державного архівного фонду, формування окремого партійного фонду порушувало сутність поняття і створювало прецедент існування позадержавного архівного фонду. Остаточна централізація архівної справи на союзному рівні на тривалий час позбавила український ЄДАФ права на самостійний розвиток.

Ключові слова: архіви, архівні установи, архівна реформа, архівна справа, архівні документи, нормативні акти.

Аннотация

Правовые принципы реорганизации архивного дела в Украине в 1920-1930-х гг.

Довжук И.В.

В статье рассматривается процесс реформирования архивных учреждений, создания нормативноправовой базы, а также централизации архивного дела в Украине. Также затронут вопрос о процессе отказа от демократического управления архивными учреждениями и большевизации архивных кадров. В рассматриваемый период сеть архивных учреждений Украины претерпела значительные изменения, состоялось огосударствление архивов и интегрирование архивных органов в тоталитарную систему управления общественной жизнью.

Анализ архивного законодательства УССР за 20-е -- начало 30-х годов ХХ ст. свидетельствует о том, что, невзирая на недостатки, нормативно-правовые акты по архивному делу сыграли значительную роль в его развитии. Они кодифицировали и нормировали вопрос обеспечения сохранности архивных документов, их упорядочение и учет, создание сети центральных, областных, районных и городских государственных архивов, финансовое укрепление архивной системы, улучшение общего состояния архивных подразделов учреждений и организаций. Важное значение имели постановления о „ едином " государственном архивном фонде республики, которые не только вводили понятие ЕГАФ УССР в научный и общественный оборот, но и раскрывали его содержание. Однако невзирая на декларирование „единства" государственного архивного фонда, формирования отдельного партийного фонда нарушало сущность понятия и создавало прецедент существования внедержавного архивного фонда. Окончательная централизация архивного дела на союзном уровне на длительное время лишила украинский ЕГАФ права на самостоятельное развитие.

В целом, в рассматриваемый период сеть архивных учреждений Украины испытала значительные изменения, состоялось огосударствление архивов, большевизация архивных кадров, усиливалась централизация управления архивным делом. Постепенно произошел отказ от демократических принципов управления архивами, архивные органы полностью интегрировались в тоталитарную систему управления общественной жизнью.

Ключевые слова: архивы, архивные учреждения, архивная реформа, архивное дело, архивные докуменгти, нормативные акты.

Вступ

Соціально-політичні зміни, що відбувалися в країні у міжвоєнний період, не могли не накласти відбиток на розвиток архівної справи. Можна відзначити, що 20-30-ті рр. ХХ ст. були визначальними в історії розвитку архівознавства. Упродовж цього періоду в Україні було проведено архівну реформу, створено нормативно-правову базу діяльності архівних установ, усунуто дублювання в управлінні архівною справою та проведено її централізацію, що значно полегшило управління та контроль у сфері архівної діяльності. Для оп- тимізації керування створено ієрархічну мережу архівних установ, сформовано державний архівний фонд та уконституйовано це поняття в архівознавстві, проведено концентрацію архівних документів у державних архівах, розроблено нормативно-методичне забезпечення основних напрямів роботи архівів, здійснено перші кроки з упровадження в життя підготовку архівістів.

Метою цієї розвідки ми ставимо розглянути розвиток архівної справи в Україні у 20-30-х рр. ХХ ст. та формування профільної правової бази.

Виклад основного матеріалу. В УСРР упродовж 1920-1930-х рр. організація архівної справи пов'язана з проведенням архівної реформи. Аксіомою радянської історіографії архівознавства була думка про визначальну роль у реформуванні засад архівної справи в союзних республіках так званого „ленінського” декрету „Про реорганізацію і централізацію архівної справи в РСФРР” від 1 червня 1918 р. Вважалося, що саме він став підґрунтям українських нормативно-правових актів у галузі архівної справи, які визначили основні напрями реформи. Архівознавчі дослідження останніх років спростовують цю думку. Зокрема, переконливо доведено, що концепція архівної реформи в УСРР має багато спільного з теоретичними розробками українських істориків-архівістів 1917-1919 рр. О.Грушевського, І.Каманіна й В.Модзалевського та перетинається в ключових питаннях із російською та західноєвропейською моделлю архівної реформи [1].

Упровадження архівної реформи в Україні вимагало належного законодавчого забезпечення. Не- розробленість правових норм різних аспектів діяльності архівних установ означала, що „у випадку пограбування або продажу архівів, Архівне Управління не мало юридичних основ до залучення винуватих до відповідальності”, як наголошував на початку 1920-х років завідувач Київського губарху В.Міяковський.

Отже, розроблення правових засад розвитку архівної справи постало як першочергове завдання організації роботи архівних установ. Упродовж 20-х років було прийнято ряд декретів: „Про передачу історичних та мистецьких цінностей у відання Наркомосу” від 3 квітня 1919 р., „Про охорону архівів” від 31 жовтня 1922 р. Крім того, видано закони: „Кодекс законів про Народну Освіту УСРР” від 22 листопада 1922 р., „Устав про ЄДАФ УСРР” від 5 квітня 1930 р.; постанови ВУЦВК та РНК УСРР „Тимчасове положення про архівну справу” від 20 квітня 1920 р., „Про закріплення за архівами їхніх приміщень” від 2 липня 1923 р., „Про єдиний державний архівний фонд УСРР” від 16 грудня 1925 р., „Про Всеукраїнський центральний державний архів” від 13 серпня 1930 р., „Про стан архівної справи і діяльність архівних органів у 1927 і 1928 рр.” від 29 липня 1929 р.; положення „Про Центральне архівне управління” від 3 січня 1923 р., про кабінет архівознавства, науково-довідкові бібліотеки при центральних і крайових архівах УСРР [2].

Умовно ці законодавчі, нормативні та нормативно-правові акти можна поділити на кілька груп. До першої групи належать ті, що встановлювали право власності на всі архівні документи УСРР. Другу складали акти, що узаконювали статус сукупної архівної спадщини українського народу та впроваджували централізоване управління архівною справою. До третьої групи слід віднести нормативні документи, які врегульовували діяльність архівних установ, визначали основні ознаки та структуру архівної системи. До четвертої - ті, що унормовували фінансову сторону діяльності архівних установ. Цей поділ є досить умовним, оскільки більшість документів мала комплексний характер і відображала пріоритети державної політики у сфері архівознавства.

Якщо детально аналізувати нормативні акти, що були видані в Україні в розглядуваний період, слід зазначити, що першим законодавчим актом, який стосувався питань архівної справи, був декрет РНК УСРР „Про передачу історичних та мистецьких цінностей у відання Наркомосу”, прийнятий 3 квітня 1919 р. Попри те, що це не був спеціальний архівний закон, з нього фактично розпочалася централізація архівної справи, оскільки він декларував загальнонародну державну власність на архівні документи й узаконював розпорядника документальної спадщини українського народу - НКО в особі архівної секції Вукопмису, забороняючи нищення будь-яких документів без її відома. Таким чином, однією з перших засад упорядкування діяльності архівних установ було встановлення централізованого керівництва архівами й заборона установам самостійно знищувати архівні документи. Ця норма була не випадковою, адже під час революції і громадянської війни гинули безцінні документи, які містили важливу інформацію. Утрата таких історичних пам'яток нанесла значні збитки історичній науці в цілому [3].

Важливим актом для поглиблення розуміння права державної власності на архівні документи було затверджене РНК УСРР 24 квітня 1920 р. „Тимчасове положення про архівну справу”, відоме в історіографії як таке, що впроваджувало націоналізацію і централізацію архівної справи в республіці [4].

Отже, перші в УСРР законодавчі акти з архівної справи були спрямовані на впровадження централізованого управління у сфері архівної справи, оголошення державної власності на архівні документи, заборону нищення архівів та врегулювання питань їхньої неконтрольованої утилізації, що становила серйозну загрозу збереженню документально-історичної спадщини українського народу. Але не були вирішені питання усунення паралелізму в управлінні архівною справою, що призводило до дублювання основних функцій Архівної секції Вукопмису та ОВАК, ще не розглядалося питання про статус і склад державного архівного фонду.

Друга група законодавчих актів стосувалась формування ієрархічної системи архівних установ, поглиблювала впровадження централізації в галузі архівної справи. Так, постановою Колегії Наркомосвіти УСРР від 28 квітня 1921 р. на базі Архівної секції підпорядкованого йому Вукопмису було створено Головне архівне управління при Наркомосвіти УСРР (Головарх). Усі питання, які стосувалися архівної справи (передавання архівних документів до інших установ, їхній продаж, вивезення за межі УСРР тощо), мав право вирішувати тільки Головарх та його місцеві органи. Отже, цією постановою в УСРР послідовно поглиблювалася централізація архівної справи, а за архівними установами закріплювалося право розпоряджатися архівними документами [5].

Початок нового етапу розвитку архівної справи України пов'язаний із затвердженням 3 січня 1923 р. постанови ВУЦВК «Положення про Центральне Архівне Управління», за яким колишнє Головне архівне управління при Наркомосвіти реорганізовувалося у Центральне архівне управління (Укрцентрархів) при ВУЦВК. На Укрцентрархів покладалося загальне керівництво всією архівною системою УСРР, організація архівної частини поточного діловодства в діючих установах та наукова класифікація архівних матеріалів [6].

Крім централізації архівної справи, реалізованої згідно з положенням про Укрцентрархів, на порядку денному архівної реформи стояло створення державного архівного фонду. Прагнення українських архівістів до незалежного формування ЄДАФ УСРР та ще раз законодавчо підтвердити існування в Україні власного ЄДАФ, на противагу намаганням Центрархіву РСФРР створити загальносоюзний керівний архівний орган, знайшло своє відображення у постанові ВУЦВК та РНК УСРР «Про єдиний державний архівний фонд УСРР» від 16 грудня 1925 р. [7].

Удосконаленню структури архівних установ та конституюванню її централізованого статусу сприяло й «Положення про Центральне Архівне управління УСРР (Укрцентрархів) та його місцеві органи» від 25 січня 1928 р. Його новизна полягала в тому, що в ньому з'явився пункт про підготовку архівних документів для наукових досліджень, було уточнено склад Ради при завідуючому Укрцентрархівом (включені завідуючі відділами архівознавства та адміністративно- організаційного); Центральний історичний архів і Центральний архів стародавніх актів у Києві та крайові історичні архіви в Харкові, Одесі, Дніпропетровську, Полтаві, Чернігові увійшли до Укрцентрархіву як самостійні одиниці [8].

Місцеві архівні органи, як і за попередніми постановами, поділялися на дві групи. До першої групи були віднесені Харківський, Київський, Одеський, Дніпропетровський, Чернігівський, Полтавський, Кам'янець-Подільський, Житомирський, Артемівський, Вінницький, Кременчуцький, Миколаївський, Луганський, Херсонський і Запорізький окрархи. Усі інші окрархи входили до другої групи, їхні права й обов'язки не змінювалися.

Нова постанова та доповнення до неї РНК УСРР від 12 вересня 1930 р., у зв'язку з утворенням Центрального архівного управління СРСР, вирішувала також питання про долю документів загальносоюзного значення. Такі фонди (установи транспорту, пошти, військові підприємства та інші) залишалися у віданні ЦАУ УСРР, але під контролем ЦАУ СРСР. Концентрація, упорядкування і використання цих документів мали здійснюватися місцевими архівними органами республіки відповідно до загальних правил, виданих ЦАУ СРСР [9].

Постанова ВУЦВК та РНК УСРР від 5 квітня 1930 р. «Про Єдиний державний архівний фонд УСРР» скасувала попередні постанови з цього питання і дала ширше та детальніше визначення складу ЄДАФ, установила порядок передавання до архівних установ документів тільки науково-історичного значення, змінила строки зберігання архівних документів в архівних частинах установ, які діють дотепер [10].

Збільшення кількості архівних документів вимагало розширення мережі державних архівів. 13 серпня 1930 р. ВУЦВК і РНК УСРР постановою «Про Всеукраїнський центральний державний архів» прийняли рішення про організацію Всеукраїнського центрального державного архіву, який мав зберігати, систематизувати та готувати для наукового дослідження архівні матеріали всіх центральних державних і громадських установ, організацій УСРР від часу закінчення громадянської війни.

Перехід у лютому 1932 р. на триступеневу систему управління в УСРР та утворення областей викликали зміни в мережі архівних установ. Було створено обласні, міські та районні архіви, що вимагало законодавчого закріплення, яке було здійснено постановою ВЦВК та РНК УСРР від 20 червня 1932 р. „Про центральну архівну управу УСРР, її місцеві органи та установи, що є при її місцевих органах”. Ця постанова відображає перехід архівного будівництва УСРР на новий етап розвитку [11].

Нова постанова визнавала центральні, обласні та державні історичні архіви науковими архівними установами, які зберігають, систематизують і науково опрацьовують архівні матеріали науково-історичного значення. Обласні державні історичні архіви утримувалися за рахунок обласних бюджетів. Центральним обласним управлінням надавалося право фінансувати науково-видавничу діяльність цих архівів за рахунок централізованих коштів свого бюджету.

Постановою закріплювалася нова структура апарату ЦАУ та зміни у мережі центральних державних архівів: створення на базі Харківського центрального історичного архіву Всеукраїнського центрального архіву стародавніх актів та Київського обласного історичного архіву на базі Київського центрального історичного архіву, до центральних архівів було віднесено Всеукраїнський центральний фото-кіноархів, створений у вересні 1931 р. [12]

Результати дослідження. Аналіз архівного законодавства УСРР за 20-ті - початок 30-х років ХХ ст. свідчить про те, що попри недоліки, нормативно-правові акти з архівної справи відіграли значну роль у її розвитку. Вони кодифікували й унормовували питання забезпечення збереженості архівних документів, їхнє упорядкування та облік, створення мережі центральних, обласних, районних і міських державних архівів, фінансове зміцнення архівної системи, поліпшення загального стану архівних підрозділів установ та організацій. Важливе значення мали постанови про „єдиний” державний архівний фонд республіки, які не лише запроваджували поняття ЄДАФ УСРР до наукового і суспільного обігу, а й розкривали його зміст і склад. Однак попри декларування „єдності” державного архівного фонду, формування окремого партійного фонду порушувало сутність поняття і створювало прецедент існування позадержавного архівного фонду. Остаточна централізація архівної справи на союзному рівні на тривалий час позбавила український ЄДАФ права на самостійний розвиток.

Висновки

У розглядуваний період мережа архівних установ України зазнала значних змін, відбулося одержавлення архівів, більшовизація архівних кадрів, посилювалася централізація управління архівною справою. Поступово відбулася відмова від демократичних принципів управління архівами, архівні органи повністю інтегрувалися в тоталітарну систему управління суспільним життям.

Література

1. Архівна та бібліотечна справа в Україні доби визвольних змагань (1917-1921 рр.): Зб. наукових праць / Редкол. В.С.Лозицький (відп. ред.) та ін. - К., 1998. - С.6-7.

2. Нариси історії архівної справи в Україні / За заг. ред. І.Б.Матяш та К.І.Климової. - К.: Академія, 2002. - С.5-6.

3. Архівознавство: Підруч. для студентів іст. ф-тів вищ. навч. закл. в Україні / За заг. ред. Я.С.Калакури та І.Б.Матяш. - К.: Академія, 2002. - С.72-75.

4. Збірник законів та розпоряджень Робітничо- Селянського Уряду УСРР. - Харків, 1920. - С.43.

5. Нариси історії архівної справи в Україні. - С.8-9.

6. Пількевич С.Д. Головні етапи розвитку архівної справи на Україні (1917-1965 рр.) // Історичні джерела та їх використання. - Вип.3. - К., 1968. - С.14-15.

7. Лозицький В. Управління архівною справою в Україні: історія, проблеми, перспективи // Константи. - 1996. - №2. - С.14-15.

8. Збірник узаконень та розпоряджень Робітничо- Селянського Уряду України. - Харків: НКЮ, 1928. - С.3-16.

9. Мазин К.Д. Проекты архивной реформы в России конца ХІХ - начала ХХ вв. - М., 1987. - С.8-12.

10. Нариси історії архівної справи в Україні. - С.11.

11. Пількевич С.Д. Назв. праця. - С.16-17.

12. Там само. - С.14-15.

References

1. Arhivna ta bibliotechna sprava v Ukrai'ni doby vyzvol'nyh zmagan' (1917-1921 rr.): Zb. naukovyh prac' / Redkol. V.S.Lozyc'kyj (vidp. red.) ta in. - K., 1998. - S.6-7.

2. Narysy istorii' arhivnoi' spravy v Ukrai'ni / Za zag. red. I.B.Matjash ta K.I.Klymovoi'. - K.: Akademija, 2002. - S.5-6.

3. Arhivoznavstvo: Pidruch. dlja studentiv ist. f-tiv vyshh. navch. zakl. v Ukrai'ni / Za zag. red. Ja.S.Kalakury ta I.B.Matjash. - K.: Akademija, 2002. - S.72-75.

4. Zbirnyk zakoniv ta rozporjadzhen' Robitnycho- Seljans'kogo Uijadu USRR. - Harkiv, 1920. - S.43.

5. Narysy istorii' arhivnoi' spravy v Ukrai'ni. - S.8-9.

6. Pil'kevych S. D. Golovni etapy rozvytku arhivnoi' spravy na Ukrai'ni (1917-1965 rr.) // Istorychni dzherela ta i'h vykorystannja. - Vyp.3. - K., 1968. - S.14-15.

7. Lozyc'kyj V. Upravlinnja arhivnoju spravoju v Ukrai'ni: istorija, problemy, perspektyvy // Kon- stanty. - 1996. - №2. - S.14-15.

8. Zbirnyk uzakonen' ta rozporjadzhen' Robitnycho- Seljans'kogo Urjadu Ukrai'ny. - Harkiv: NKJu, 1928. - S.3-16.

9. Mazyn K.D. Proektbi arhyvnoj reformbi v Rossyy konca HIH - nachala HH vv. - M., 1987. - S.8-12.

10. Narysy istorii' arhivnoi' spravy v Ukrai'ni. - S.11.

11. Pil'kevych S.D. Nazv. pracja. - S.16-17.

12. Tam samo. - S.14-15.

Размещено на Allbest.ru

...

Подобные документы

  • Дослідження стану архівного будівництва в радянській Україні. Особливості відродження та демократизації архівної справи в період встановлення незалежності Вітчизни. Її характерна ознака сучасності - розширення доступу та розсекречення архівної інформації.

    реферат [40,3 K], добавлен 26.02.2011

  • Історія архівної справи в Україні як складова і невід’ємна частина української історії. Знайомство з процесом становлення і розвитку архівної галузі. Характеристика особливостей архівів Коша Нової Запорозької Січі. Аналіз функцій монастирських архівів.

    контрольная работа [22,5 K], добавлен 17.05.2019

  • Особенности социального устройства в Сибири в конце XIX - начале ХХ веков. Понятие "малый город" и Сибирский округ в 1920-1930-е гг. Исследование особенностей малых городов Сибири в 1920-1930–е годы: Бердск, Татарск, Куйбышев, Карасук и Барабинск.

    курсовая работа [34,2 K], добавлен 15.10.2010

  • Понятие тоталитарного режима и его признаки. Особенности его становления в Советском Союзе. Общественно-политическая жизнь в СССР в 1920-1930-е годы. Формирование авторитарного режима. Борьба за власть в партии. Репрессии 1930-х гг. История ГУЛага.

    реферат [30,9 K], добавлен 25.03.2015

  • Социально-экономические и политические изменения в России в 1920-1930 гг. Предпосылки формирования тоталитарной системы. Борьба за власть, возвышение И.В. Сталина. Смысл и цели массовых репрессий и террора 1928-1941 гг. Воздействие цензуры; система ГУЛАГ.

    курсовая работа [228,5 K], добавлен 08.04.2014

  • Загальні тенденції суспільного та культурного розвитку України. Етнічні складники формування української культури. Політика українізації, її позитивні результати. Розвиток видавничої справи та друкарство книг. Літературний процес після революції.

    реферат [30,4 K], добавлен 24.01.2014

  • Основные направления и методы охраны культурных памятников в советской России в 1920-1930-е годы. Анализ политики государства в отношении церкви и культурных религиозных памятников, культурно-просветительская и законотворческая деятельность Луначарского.

    контрольная работа [26,8 K], добавлен 05.03.2012

  • Чеченский конфликт до установления советской власти. Из статьи Г.В. Марченко: "Антисоветское движение в Чечне в 1920 – 1930-е годы". Причины чеченского конфликта. Политика Советского Союза по отношению к горцам. Права чеченского народа.

    статья [12,8 K], добавлен 18.02.2007

  • События отечественной истории середины XIV века. Иван Грозный и укрепление централизованного государства. Реформы и опричнина. Достижения и противоречия в культурной жизни страны в 1920-1930-е годы. Различия в творческих позициях деятелей культуры.

    контрольная работа [24,3 K], добавлен 16.06.2010

  • Аналіз основних архівних джерел, що містять докази штучного походження голоду в Україні. Основні причини даного явища: колективізація селянських господарств, пограбування чи розкуркулювання українських селян, хлібозаготівлі за принципом продрозкладки.

    реферат [33,1 K], добавлен 04.12.2010

  • Этапы становления института президентства в Республике Башкортостан. Анализ основных положений Конституции Башкортостана, установившей в республике президентскую форму власти. Общественно-политическая жизнь БАССР в 1920-1930 гг. Распространение ислама.

    контрольная работа [36,9 K], добавлен 12.01.2011

  • Аналіз соціально-політичного становища української держави гетьманської доби. Встановлення влади Директорії в Україні, її внутрішня і зовнішня політика. Проголошення акта злуки УНР і ЗУНР. Встановлення радянської влади в Україні. Ризький договір 1921 р.

    курсовая работа [61,3 K], добавлен 21.02.2011

  • Советское общество в 1920-1930-е годы. Аграрная политика после окончания войны, ее роль в развитии всего общества. Кризис сельского хозяйства. Период восстановления народного хозяйства. Политика индустриализации, коллективизация сельского хозяйства.

    курсовая работа [51,7 K], добавлен 27.11.2012

  • Підходи до вивчення функціонування та значення Одеського порто-франко, які з'явились в українській історіографії 1920-х - середині 30-х pp. Вплив цього режиму на українське господарство зазначеної доби. Концепція О. Оглоблина щодо Одеського порто-франко.

    доклад [24,4 K], добавлен 25.09.2010

  • Комплексний аналіз масових репресій проти населення України, в ході якого визначаються роль і місце терористичної політики тоталітарної держави у досягненні цілковитого контролю над суспільством. Різновиди сталінських репресій в Україні у 1930–і роки.

    реферат [142,4 K], добавлен 08.01.2016

  • Возникновение студенческих союзов в 1920-1925 гг. Центры российского зарубежного студенчества. Организационная структура и система управления студенческих организаций. Количественные и качественные характеристики студенческого мира российской эмиграции.

    курсовая работа [70,8 K], добавлен 18.03.2012

  • Основні напрямки діяльності Л. Берії на посаді наркома НКВС. Його роль Берії в реорганізації роботи ГУЛАГу, в період з 1939 по 1945 роки. Керівництво Л. Берії Спеціальним комітетом, що займався створенням ядерної зброї і засобів його доставки в СРСР.

    курсовая работа [55,9 K], добавлен 24.05.2015

  • Ознайомлення з історією голодомору на Поділлі. Дослідження архівних документів та свідчень очевидців; розкриття узагальнюючої картини головних причин, суті та наслідків голоду 1932–1933 рр. на Поділлі в контексті подій в Україні вказаного періоду.

    курсовая работа [69,7 K], добавлен 08.11.2014

  • У статті, на основі архівних документів, аналізується характер релігійного життя в Україні та основні аспекти державної політики щодо різних конфесій у середині 1980-х років. Розгляд керівної ролі комуністичної партії. Становище протестантських конфесій.

    статья [21,8 K], добавлен 14.08.2017

  • Культурное строительство Беларуси после октября 1917 года. Создание системы образования и высшей школы Советской Беларуси. Достижение и противоречие национальной культурной политики в 1920-1940 гг. Разнообразные феномены социальной жизни общества.

    реферат [29,3 K], добавлен 15.03.2014

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.